«Вино покращує кров»: культура вина італійців Торонто
Luisa Del Giudice. «Wine Makes Good Blood»: Wine Culture Among Toronto Italians. The article highlights the folk technologies of wine producing and the traditions of its saving and drinking among Toronto Italian immigrants. The author investigates also beliefs, oral narrations about wine, winemaking...
Збережено в:
| Дата: | 2012 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2012
|
| Назва видання: | Народна творчість та етнологія |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201679 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | «Вино покращує кров»: культура вина італійців Торонто / Л. Дель Джудіче // Народна творчість та етнологія. — 2012. — № 5. — C. 70-80. — Бібліогр.: 26 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-201679 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-2016792025-01-28T10:52:07Z «Вино покращує кров»: культура вина італійців Торонто Дель Джудіче, Л. Мультикультурні традиції США та Канади Luisa Del Giudice. «Wine Makes Good Blood»: Wine Culture Among Toronto Italians. The article highlights the folk technologies of wine producing and the traditions of its saving and drinking among Toronto Italian immigrants. The author investigates also beliefs, oral narrations about wine, winemaking, and the gastronomic-utopian country Cocain with the rivers of wine and mountains of food. The changes, that are taking place in recent years in producing and drinking of wine among Toronto Italians, are also analyzed. 2012 Article «Вино покращує кров»: культура вина італійців Торонто / Л. Дель Джудіче // Народна творчість та етнологія. — 2012. — № 5. — C. 70-80. — Бібліогр.: 26 назв. — укр. 0130-6936 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201679 392.86:663.2(713.154=131.1) uk Народна творчість та етнологія Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Мультикультурні традиції США та Канади Мультикультурні традиції США та Канади |
| spellingShingle |
Мультикультурні традиції США та Канади Мультикультурні традиції США та Канади Дель Джудіче, Л. «Вино покращує кров»: культура вина італійців Торонто Народна творчість та етнологія |
| description |
Luisa Del Giudice. «Wine Makes Good Blood»: Wine Culture Among Toronto Italians. The article highlights the folk technologies of wine producing and the traditions of its saving and drinking among Toronto Italian immigrants. The author investigates also beliefs, oral narrations about wine, winemaking, and the gastronomic-utopian country Cocain with the rivers of wine and mountains of food. The changes, that are taking place in recent years in producing and drinking of wine among Toronto Italians, are also analyzed. |
| format |
Article |
| author |
Дель Джудіче, Л. |
| author_facet |
Дель Джудіче, Л. |
| author_sort |
Дель Джудіче, Л. |
| title |
«Вино покращує кров»: культура вина італійців Торонто |
| title_short |
«Вино покращує кров»: культура вина італійців Торонто |
| title_full |
«Вино покращує кров»: культура вина італійців Торонто |
| title_fullStr |
«Вино покращує кров»: культура вина італійців Торонто |
| title_full_unstemmed |
«Вино покращує кров»: культура вина італійців Торонто |
| title_sort |
«вино покращує кров»: культура вина італійців торонто |
| publisher |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| publishDate |
2012 |
| topic_facet |
Мультикультурні традиції США та Канади |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201679 |
| citation_txt |
«Вино покращує кров»: культура вина італійців Торонто / Л. Дель Джудіче // Народна творчість та етнологія. — 2012. — № 5. — C. 70-80. — Бібліогр.: 26 назв. — укр. |
| series |
Народна творчість та етнологія |
| work_keys_str_mv |
AT delʹdžudíčel vinopokraŝuêkrovkulʹturavinaítalíjcívtoronto |
| first_indexed |
2025-02-09T04:44:08Z |
| last_indexed |
2025-02-09T04:44:08Z |
| _version_ |
1823553617052827648 |
| fulltext |
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №5 2012
«Вино покращує кров»:
культура вина італійців Торонто *
* Я дякую всім, хто зробив внесок у це дослідження, дозволивши мені взяти в них інтерв’ю: Джуліо і Амелії Беллі (7 липня 1998 р.), Антоніо
та Йоланді ді’Анжело (13 квітня 1998 р.), Джанпаоло та Анні дель Б’янко (12 квітня 1998 р.), Альберто й Ліліані дель Джудіче (13 та 18
квітня 1998 р.), Карло й Марісі дель Джудіче (14 квітня 1998 р.), Егісмондо й Eстеріні дель Джудіче (13 квітня 1998 р.), Вінченцо й Аді ді
Нінно (12 квітня 1998 р.), Франко й Сему Панталео, Роззані (ді Зіо) Магнотті з «Магнотта віннері корпорейшн» (Magnotta Winery Corp.)
(30 липня 1998 р.), Ніку Фасола з «Чіленто вайнс» (Cilento Wines) і Ентоні Мартеллі (архітектор) з «Грінпарк хоумс» (Greenpark homes).
Я дякую також іншим за роботу як консультантів та посередників: моїм сестрам – Клаудії дель Джудіче-Галлетта, Франці дель Джудіче-
Польді, Ірені дель Джудіче-ді’Анжело, і зятю Доменіко Галлетті. Я повік у боргу перед моїм батьком Альберто дель Джудіче –
першоджерелом і натхненником. Без його завзяття до життя й до вина я ніколи не змогла б цілком відчути їхнє повне значення. Сукупно
збір матеріалів проводився в таких регіонах Італії: Абруццо, Калабрія, Фріулі, Лаціо, Апулія. Оскільки в багатьох інтерв’ю чергувалися
італійська мова та її діалекти, то в цій статті я подаю спрощене їх цитування за рахунок перекладу й перефразування висловів
англійською.
Ця стаття є радикально скороченою версією дослідження італійського історичного та етнографічного контекстів винної культури
іммігрантів, яке буде опубліковане в майбутньому збірнику моїх статей про їжу та вино: «У пошуках достатку: гори сиру, ріки вина
та інші італійські гастрономічні утопії».
Серед багатьох пов’язаних з вином ідіом, що їх вико-
ристовують під час спілкування італійці Торонто, є дві
особливі: lu vinë fa bon sanguë (вино покращує кров) 1 та
l’acqua fa malë e lu vinë fa cantà (вода шкодить вам, [а]
вино змушує вас співати). Обидві пов’язують спожи-
вання вина з хорошим здоров’ям. Оскільки італійські
іммігранти в Торонто переважно є вихідцями з регіо-
нальних селянських культур, то не дивно, що вино про-
довжує перебувати в центрі їхніх поглядів на здоров’я,
спосіб харчування, духовної та матеріальної культури і
«їжоцентричної» космології та, зрештою, утілюється в
духовних істинах.
У попередніх дослідженнях італійців Торонто вивча-
лися різноманітні аспекти харчування в побутових і
міфічних просторах мігрантів: від кухні, саду, винного
погребу в будинку [9] до міфічної Країни Кокейн (Paese
dі Cuccagna), «гастрономічної утопії», що досі закарбо-
вана у свідомості іммігрантів [9, р. 13]. Оскільки в
попередніх працях лише побіжно йшлося про питання
вина й винних погребів, то в цій статті докладно роз-
глядаються винні традиції та досліджується значення
вина – матеріальне й символічне, історичне й сучасне –
у культурі переважно першого покоління італійців
Торонто. Опис вина в низці початкових бінарних опо-
зицій в італійській народній культурі протиставляє
вино воді та хлібові (у гендерному контексті, утіленому
в міфічних постатях Вакха / Церери); кров – тілові
(у християнському контексті) і характеризує семанти-
ку протиставлення червоного вина білому. У пропоно-
ваному дослідженні зосереджено увагу на житті італій-
ців у Канаді й на тому, як італійський історичний і
символічний контексти перетинаються в культурі іта-
лійців Торонто через історію сім’ї, особистий досвід і
анекдоти та, меншою мірою, через прямі історичні
джерела. Таким чином, я прагну висвітлити, як історія
культури й особистий досвід постійно перебувають у
тісному зв’язку зі звичаями народної культури.
Як і для багатьох іммігрантів у Торонто, виноградар-
ство є невід’ємною частиною історії моєї сім’ї. Мій
батько по материнській і батьківській лініях 2 походить
з родин селян-вино градарів з Террачини (південна час-
тина Лаціо). Батькам мого тата Джованні та Луїзі
(Палмаччі) дель Джудіче належало близько 10 тис. ква-
дратних метрів виноградників. Вони були насамперед
виноградарями, а не виноробами, якісний виноград
вирощували для продажу на ринках у Римі й тільки
некондиційний виноград використовували в домаш-
ньому виноробстві. Батько навіть не особливо любив
пити вино, на відміну від інших молодих людей у
Террачині. Він почав виробляти й споживати його
переважно, коли емігрував до Торонто в середині
1950-х років.
Луїза дель Джудіче
УДК 392.86:663.2(713.154=131.1)
Luisa Del Giudice. «Wine Makes Good Blood»: Wine Culture among Toronto Italians. The article highlights the folk
technologies of wine producing, the traditions of its saving and drinking among Toronto Italian immigrants. The author
investigates also believes, oral narrations about wine, winemaking and gastronomic-utopian country Cocain with the
rivers of wine and mountains of food. The changes, that are taking place in recent years in producing and drinking of
wine among Toronto Italians, are also analyzed.
Keywords: wine producing, Toronto Italian immigrants, winemaking.
Присвячую моєму батькові Альберто дель Джудіче
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
71
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №5 2012
Луїза дель Джудіче. «Вино покращує кров»: культура вина
італійців Торонто
Виноградники Террачини посідали центральне
місце в багатьох сімейних історіях (наприклад, розпо-
відь про скарб моєї покійної бабусі), у суспільному
житті (зокрема, у хоровому співі), а також були джере-
лом багатьох сумних спогадів (приміром, сімейні чвари
за спадщину). Виноградна лоза була благословенням
та прокляттям селянського життя. Мій батько відчував
ненависть до землі з юнацьких років і поклявся ніколи
не бути селянином (contadino). Але, як це не дивно,
якби вони не продали виноградники (зокрема, у мод-
ній нині приморській зоні Сан-Феліче), щоб заробити
на трансатлантичну подорож, то змогли б добре збага-
титися на продажу ділянок під час будівельного буму
після Другої світової війни. Думка про те, як усе могло
статися, досі переслідує батька. Він провів значну час-
тину свого дитинства й дорослого життя в Італії, пра-
цюючи в полі, і хоча він не займався виноградарством
понад 40 років, однак зберіг яскраву діалектичну лек-
сику, яку, як і раніше, постійно використовує в побуті –
так міцно вкорінилися ті рухи, судження та слова.
Виноградна лоза була синонімом життя. На террачин-
ському діалекті принаймні це одне й те саме: життя і
лоза (la vita). Тому вино було дійсно «кров’ю життя» –
через генеалогію (буквально по крові) та засобом
забезпечення існування сім’ї. Вино покращувало кров
не тільки в буквальному сенсі.
Вино / кров і поняття здоров’я
Більшість італійських іммігрантів потрапили до
Торонто безпосередньо від землі, оминувши модерніза-
цію та індустріалізацію в період повоєнного буму в
Італії в 1960-х роках. Їхній світогляд донині глибоко
обмежений безперервним континуумом селянської
цивілізації. Вино залишається в центрі їхньої космоло-
гії та релігійної системи. У сакраментальному тілі й
крові Причастя ототожнення вина з кров’ю міцно вко-
рінилося в християнській культурі [4, р. 8]. Вино справ-
ді стало одним із внесків південного середземномор’я в
християнство та його обряди, поряд із хлібом і оливко-
вою олією [21, р. 24–30]. Християнська культура про-
сто запозичила язичницькі обряди і символи, що вже
використовувалися, і наділила їх новим змістом. Під
час багатьох ритуалів італійського народного католи-
цизму продовжують застосовувати «кровоприношен-
ня» в буквальному сенсі (наприклад, самобичування
(battenti) або флагелантство) і демонструвати пов’язані
з кров’ю чудеса (скажімо, зцідження крові святого
Януарія в Неаполі) тощо, щоб захопити уяву людей,
навіть якщо це вже не санкціонується церквою. Кров і
релігійність в італійській народній культурі до сьогодні
перебувають у тісному взаємозв’язку. Це вже не вима-
гає значної віри, однак підвищує духовне значення
крові (вина) до поняття фізичного благополуччя.
Інакше кажучи, священна кров (вино) разом зі священ-
ною плоттю (хлібом) є духовним і фізичним цілим.
Біном крові та вина глибоко пронизує різноманітні
сфери культури, переконань (офіційних і неофіційних)
та понять про здоров’я, а також широко побутує в
народній медичній практиці. Я можу навіть припусти-
ти, що існує сильна літургійна асоціація вина з кров’ю,
яка сприяє загальному домінуванню червоного вина
(окрім його ототожнення з поняттям здоров’я, є ще,
наприклад, вислів «рожеві щічки», що є «відображен-
ням здоров’я», на відміну від «білого, як привид», тобто
хворобливого вигляду). Вино використовують з ліку-
вальною метою тисячоліттями, і в італійській народній
фармакопеї воно посідає чільне місце. Вино прийма-
ють усереди ну, настоюють на травах, готують у вигляді
сиропу і як дистильований спирт застосовують зовніш-
ньо, втираючи в шкіру. Окрім використання як ліків від
кишкових до м’язових захворюваннь, також уважаєть-
ся, що вино покращує загальне самопочуття. Вино
(нарівні з хлібом) є переважно основним харчовим
продуктом великої поживної цінності та вважається
кращим засобом превентивної медицини. Справжнє
вино (на відміну від легкого (vinello)) традиційно дава-
ли хворим, що видужують (наприклад, жінкам після
пологів), літнім людям (його вважають «молоком для
зрілого віку») і часто рекомендували вживати в період
особливо напруженої праці, такої, як збір урожаю.
Вино давало енергію, запобігало хворобам, а також
відігравало важливу роль у збереженні здоров’я соціу-
му, супроводжуючи застільні та святкові зібрання з
приводу радості й горя.
Вино і діти
Не менше, ніж для літніх людей, вино вважалося
корисним і для дітей. Коли ми були малими і хворіли на
застуду, нам давали вино, зварене як смачний сироп (з
медом, лимоном і лавровим листом), і трошки кріплено-
го вина – як тонізуючий засіб. А от, наприклад, вина
«Ферро Чіна» (Ferro China), яке я не любила, збагачену
яйцем «Марсалу» (marsala all’uovo) і «Спероне» ніколи не
давали в досить великих дозах, у яких ми, діти, були
зацікавлені. «Марсалу» (з кавою) додавали щоранку в
обмежених кількостях до сабайона (zabaione), відомого
нам як ovë sbattutë (збитий із цукром сирий жовток
яйця), щоб зміцнити нас перед довгою дорогою до
школи в Дункані – часто в сніг і дощ. Щоденне споживан-
ня вина настійно рекомендували дітям, щоб вони були
здорові та сильні. [Червоне] вино покращує [робить
червоною] кров. Оскільки в дитинстві я страждала на
недокрів’я, то мені давали не тільки червоне м’ясо
(а також ненависну печінку, яка в приготованому вигляді
нагадувала кирзу), але й червоне вино. У цьому ототож-
ненні червоного вина з червоною кров’ю, можливо,
можна побачити лікувальну магію (за аналогією до вжи-
вання волоських горіхів для поліпшення розумових здіб-
ностей, зважаючи на їхню схожість з формою мозку).
Справді, залучення дітей до споживання вина
незмінно практикувалося серед першого покоління
італійських іммігрантів, для яких чужою була ідея вжи-
вання алкоголю винятково повнолітніми. У нас подава-
ли вино на обід, змішуючи його з газованою мінераль-
ною водою (gassosa) або імбирним елем, щоб зробити
напій м’якшим. Я згадую, як дивилася на темно-черво-
ні цівки вина, що струменіли в скляний посуд, перетво-
рюючи його вміст на приємний рожевий напій, і від-
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
72 Мультикультурні традиції США та Канади
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №5 2012
чувала важливість моменту, коли могла скуштувати
заборонений плід. Для мого батька було своєрідною
грою робити вигляд, що він спить довше, ніж збирався,
і тому нам це сходило з рук. Але коли нам уже було по 9
чи по 10 років, ми виявили цей обман і тому уникали
вина взагалі.
Питання правильного вживання алкоголю й куль-
турне ставлення до помірного його споживання 3 часто
призводили до прямих лобових зіткнень (вибачте за
такий каламбур) між традиційними іммігрантськими
колами та англомовним істеблішментом Канади. Деякі
іммігранти, можливо, навіть використовували спожи-
вання вина як певний маркер, як це робив п’ємонтський
американець Джо Капелло, який заявляв: «Я не є пред-
ставником англо-саксонської [американської] культу-
ри» [7, p. 22]. Англомовна Канада наразі частково при-
єднується до культури споживання вина завдяки, мож-
ливо, значній кількості іммігрантів з різноманітних
етнічних культурних груп, які поділилися звичаями,
віруваннями та власним домашнім вином. Але пере-
мога вина може виявитися Пірровою, адже друге і
третє покоління італійських іммігрантів перейшли з
вина на газовані напої (і пиво), а отже, піддалися
загальноприйнятій тенденції, що загрожує етнічній
традиції.
Вода і вино
Значною бінарною опозицією в італійській селян-
ській культурі є протиставлення води вину, яке може
розглядатися в межах термінології Леві Строса як ана-
лог сирого й приготованого (le cru et le cuit), тобто про-
тиставлення природного культурному або, як у цьому
випадку, природного окультуреному (збродженому).
Вино вважалося здоровим, а вода часто такою не була.
Якщо вірили, що вино покращує кров, то багато
прислів’їв, навпаки, нерідко виражають негативні
судження про воду, зокрема: l’acqua nfrascica i ponti
(вода гноїть мости [15, р. 65, 68]; l’acqua fa male, e il vino
fa cantà (вода шкодить вам, [а] вино змушує вас співа-
ти). Доводячи ці уявлення до абсурду, мій батько все ще
пишається собою, адже протягом більшої частини
свого життя він узагалі не пив води!
Звичай змішування вина з водою (пізніше – з міне-
ральною) є давнім, але для більшості селян Італії він,
імовірно, пов’язаний з необхідністю і зберігся в іммі-
грантській культурі переважно в результаті звички або
також як спосіб пом’якшення часто несмачних домаш-
ніх вин. Lu vinu havi ad essiri turcu (вино має бути
турецьким (тобто мусульманським), що означає «не
хрещеним» водою [2, р. 1109]) – стверджує одне сици-
лійське прислів’я. Міцне чисте вино було ідеальним,
слабке, м’яке, розведе водою – реальністю.
Вино/вода (пор. vino/vinello, або концентроване/
розбавлене водою вино) є протиставленням, що позна-
чає межу між святковим і повсякденним. Святкові дні
гастрономічного достатку чергувалися з багатоденним
періодом бідності та злиднів, тобто щоденним життям
селян протягом багатьох століть [6, p. 366; 13].
Протиставлення vino/vinello (вино/розбавлене вино)
також функціонувало як соціальний маркер. Загалом
найкращі вина пили землевласники, тоді як залишки,
або віджим винограду, призначалися для простого
люду. Практика повторного віджиму (обводнення)
винограду була поширена по всій Італії і найчастіше
відома як vinello, або vin piccolo – слабке вино, вино
щоденного споживання. Бочку, що містила виноградні
вижимки (vinaccia), заливали водою – доки залишався
хоч якийсь колір і смак, але в результаті таке вино
швидко пліснявіло та скисало. До весни вода насичува-
лася вмістом шкірок і стебел, а вино ставало дедалі
Світлина 1. Стилізований фресковий живопис «Демонстрація давніх традицій виноробства»
у «Чіленто вайнс» (Cilento Wines). м. Воган
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
73
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №5 2012
Луїза дель Джудіче. «Вино покращує кров»: культура вина
італійців Торонто
світлішим і поступово втрачало вміст алкоголю. Знову
ж таки, червоне (вино) і біле (вода) піддаються різкому
протиставленню, створюючи загальне сприйняття:
вино/життя і сила протиставлялося воді/слабкості і
млявості. Відомо різні способи продовження життя
виноградному вину шляхом низки переробок усіх мож-
ливих соків, кольору і смаку до останньої краплини
(наприклад, vinello або дистилювання, як grappa).
Існувало також багато замінників виноградного вина,
приготованих з рослин, фруктів і ягід [3, р. 168–172],
відомих як vini dei poveri («вино для бідних»), – геніаль-
на вигадка здебільшого мешканців гір.
Чоловічі вина
Червоне вино, кров життя, тісно асоціювалося з
чоловіками та мужністю. Остання була соціально
визначена як відносна градація алкоголю, що збігалася
із соціальною ієрархією; так, вживання слабких вин
(vin piccolo, vinello) було ознакою селян як нижчого
стану. Крім того, вино фігурує в центрі чоловічої космо-
логії, створюючи та цементуючи чоловічі узи через
покоління [7], своєрідне братство винограду. Візуальні
підтвердження гіпотези, що (червоне) вино функціонує
як символ мужності, можна простежити в жанрі фото-
графії, де відтворено стилізовані компанійські (зде-
більшого чоловічі) сюжети. Дехто неодмінно піднімає
пляшку або келих вина (як під час тосту), іншого зобра-
жено в процесі розливання вина. Жінок рідко фотогра-
фували під час споживання вина. З погляду жінок,
зв’язок вино – чоловіки часто є джерелом конфліктів і
страху. Вино може мати важливе значення для чолові-
чої дружби (під час споживання вина співають застіль-
них пісень, ведуть дружні розмови тощо), але це також
розкриває інший (темний) бік їхньої поведінки, такий,
як примус до статевих стосунків.
Пияцтво вважалося не властивим італійській культу-
рі й загалом зневажалося. Надмірне вживання алкого-
лю натомість асоціювалося з північними європейцями
(символічно з німцями, яких уважали пияками від
часів Ренесансу й пізніше) 4, а в Торонто – з Ingles
(загальна назва для англо-канадців та інших сіверян).
Питні звички англомовних мешканців (у тому числі
пияцтво, споживання міцних спиртних напоїв та пиття
наодинці) завжди були об’єктом критики серед італій-
ських канадців, у яких традиційне вживання алкоголю
характеризується питтям у помірних кількостях під час
вживання їжі та переважно з приводу свята. Справді,
італійці, для яких важливим поняттям є здоров’я,
закликали до збалансованого підходу [20]. Закони
пиття, створені англо-канадцями на початку століття,
взагалі були ворожими «культурі вина» та зробили при-
ватне споживання вина серед іммігрантів нормою, а
також допомогли підвищити важливість домашніх
винних льохів як осередка боротьби з відчуженням
культурних цінностей.
Старі й нові винні погреби
Для представників старшого (першого) покоління
італійських іммігрантів у Торонто (після 65-ти років),
які володіють безпосереднім досвідом життя в Італії,
поняття «кантіна» (cantina – винний погріб) має широке
трактування й альтернативні визначення, такі як: кому-
нальний винний льох; кооперативна винокурня в селі
(фр. – cave), де виготовляли та продавали столове вино;
таверна 5, що традиційно позначалася frasca (гілка
плюща) – універсальним італійським знаком трактирів,
починаючи від часів Римської імперії. Водночас у сенсі
громадського використання цей термін також означає
приватний (домашній) підвал, як правило, оснащений
кут сараю або навіть грубо зроблена задня кімната,
напівсхована під землю землянка, розміщена окремо,
але поряд з фермою, де зберігалося вино та виноробне
оснащення (рідше – харчові продукти). Отже, слово
«сantina» (підвал, погріб, льох, комора) позначали
багатьма діалектичними термінами 6 – варіантами, які
пропонують різне його значення. Цілком імовірно, що
останній варіант – поєднання землянки і грубо збудова-
ної кімнати – є найближчим еквівалентом пізнішого,
цілковито відокремленого винного льоху в Торонто.
«Кантіна», яка нині відома італійським іммігрантам у
Торонто, – це неізольована (на північному боці) підваль-
на кімната різних розмірів (від 5′ × 5′ до 20′ × 22′ або й
більша) 7. Вона функціонує як сховище для вина та комо-
ра для харчових продуктів. Триває певна дискусія щодо
того, чи можуть або повинні харчові продукти та вино
зберігатися разом. Утім, у більшості погребів вони збері-
гаються саме так. До того ж нині в новобудовах, особли-
во тих, що зведені італійськими будівельними компанія-
ми, як правило, розміщують винні погреби.
«Кантіна» стала чітко визначеною територією будів-
лі, яка характеризується дивовижною однаковістю
щодо свого вмісту. У ній зазвичай розміщені вина в
скляних жбанах чи бутлях * (світлина 2) (пляшки й
бочки трапляються рідше); виноробне обладнання
(лійки, преси, сифони тощо 8); банки з консервовани-
ми фруктами та овочами (особливо помідорами 9),
* На світлині 2 зверніть увагу на лаврове дерево, що росте в
горщику в підвалі, незважаючи на холодні зими.
Світлина 2. Традиційні бутлі, обплетені лозою,
і бушелі в підвалі ді Нінно
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
74 Мультикультурні традиції США та Канади
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №5 2012
сумішю маринованих овочів (giardiniera) або фруктів;
в’ялене м’ясо (prosciutto, sopressata) і ковбасні вироби;
рідше сир, придбані в магазині консерви, макаронні
вироби, масло та інші продукти; там можна знайти
також спеції (світлини 3, 4). (Полювання за дешевою
покупкою – більше ніж дозвілля для багатьох). У коморі
можуть також зберігатися дари природи, зокрема
гриби й равлики (делікатеси, що їх дуже цінували сіль-
ські італійці 10; світлина 5). Часто в «боях за простір» у
винному льоху між вином і їжею перевага виявляється
на боці харчових продуктів. Коли такий розподіл про-
стору трапляється, він, як правило, проводиться за
статевою ознакою: винний льох – його, комора для
їжі – її.
Незважаючи на те що об’єктивна оцінка італійської
винної культури може бути втрачена, домашнє вино-
робство й винні льохи зокрема не тільки вижили в
контексті діаспори, а, можливо, навіть збільшилися в
розмірах і, звичайно, у значенні. Серед першого поко-
ління італійців кожна людина може заявити: «без
винного льоху немає нічого» (senza la cantina non c’è
niente). Як і чому винний льох набув такого значення?
В Італії домашні погреби відігравали не надто важливу
роль. Прибутки селян до Другої світової війни були
настільки малі, що накопичення запасів вина (і їжі)
було неможливим 11.
Оскільки столове вино було доступним у більшості
районів італійського півострова, то домашнє винороб-
ство не було необхідністю. Для іммігрантів, однак,
хороше столове вино не було доступним за помірну
ціну, тому їм довелося робити власне. Багато хто набув
безпосереднього досвіду з виноробства тільки в Канаді.
Так само щодо багатьох інших складових традиційної
їжі – лише значні особисті/сімейні зусилля, включаючи
городи та домашнє вино робство, могли гарантувати
забезпечення цією продукцією. Крім того, тоді як часті,
але невеликі покупки (наприклад, харчових продуктів,
вина) характеризують купівельну поведінку в Італії, у
Торонто селянська звичка до ощадливості, купівлі
сезонних продуктів та зростання доходів спричинили
збільшення масштабів покупок (а отже, і домашній
винний погріб став більшим). Погріб заповнювали
виробленими влітку продуктами харчування для збері-
гання їх протягом довгих місяців канадської зими.
Мантра достатку (abbondanza) і практика накопи-
чення стали необхідністю збільшення винного погре-
ба. Значна кількість запасів навіть сприяла виникнен-
ню нових звичаїв, таких як обід із сім’єю та запрошення
друзів на обід, тоді як «там [в Італії] ви цього не могли
зробити, [бо] не вистачало навіть для себе». Погріб (і
морозильна камера) зробили спонтанну просту вечерю
завжди можливою. Так, найчастіше декларованою
причиною для вироблення такої величезної кількості
вина й сьогодні є те, що воно має бути спільно випите з
родиною та друзями, які приходять у гості. Вино може
також стати професійною валютою: під час перших
днів у Торонто мій батько, працюючи вільнонайманим
мулярем-підрядником, давав кілька галонів свого вина
клієнтам і виконробам, які могли стати його потенцій-
ними робото давцями. Перед святами, однак, він купу-
вав у подарунок ящики віскі та 10–20 індичок, щоб
подякувати тим, хто допомагав йому протягом року.
Цікаво зазначити, що тоді як домашнє вино вважалося
неформальним дарунком, спеціально придбані в мага-
зині (що зазвичай було поширенішим) продукти харчу-
вання й напої все-таки вважалися доречнішими пода-
рунками до великих свят. Придбані в магазині пляшки
віскі або італійського лікеру італійці дарували з нагоди
особливих свят.
Я припускаю, що погріб «заповнює» переважно гли-
бинні психологічні потреби [9, р. 62–63]. Для тих, хто
зазнав голоду в роки війни, як Антоніо ді’Анжело,
погріб є фундаментальним поняттям («Без підвалу
немає нічого»). Я запитала, чи в цій країні він все ще
боїться голоду. Антоніо відповів: «Хто може сказати, що
це не повернеться? Він завжди може повернутися:
війна є війна…» Голод справді може бути справою
минулого, але страх голоду нелегко перемогти.
Вино є чи не єдиним елементом, який з’явився, щоб
заповнити багатовікове бажання достатку. Підвал,
імовірно, став центром будинку через його зв’язок із
мрією про Країну Кокейн [9; 13] не тільки серед іта-
лійських канадців, але й італійських іммігрантів
повсюди 12. Могутня й міфічна Країна Кокейн насам-
перед є гастрономічною утопією, з ріками вина, які є
важливим елементом в італійській іконографії достат-
ку (Cuccagna), починаючи із середніх віків. Іноді,
щоправда, реальні події з життя виявляються так само
чудесними. Моя мати чітко пригадує випадок, який
трапився в Террачині понад 40 років тому: візник,
повертаючись із заводу з виготовлення оливкової олії,
розташованого в горах, віз дорого цінний вантаж –
щойно віджату оливу в бутлях. Дорога була нерівною,
неасфальтованою, і, мабуть, скляна тара і розбилася.
Олія лилася вздовж кам’яних жолобів (canaletti) оба-
біч дороги. Кожен набирав стільки, скільки зміг. Яке
свято для них, але ж яка втрата для візника! Схожу
історію з реального життя про достаток у Террачині
Світлина 3. Шинка (рrosciutto),
засолена в підвалі ді Нінно
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
75
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №5 2012
Луїза дель Джудіче. «Вино покращує кров»: культура вина
італійців Торонто
розповідають люди, які приїжджають для збору риби
після торнадо в морі (морського смерчу, морської
«труби»), коли сиплються тони риби на пляж – як
манна небесна!
Традиція та її особливості в Торонто
Що сталося, коли багатовікова мудрість виробни-
цтва й споживання вина, отримана в сонячних селах
Італії, була перенесена в холодний Торонто?
Сільськогосподарські календарні прислів’я були для
селян своєрідним фермерським альманахом.
Проблема з величезною за обсягом традиційною
мудрістю, звичайно, полягає в тому, що вона може
бути застосована лише з прив’язкою до конкретного
місця. Роззана (Ді Зіо) Магнотта [див.: 22], яка доско-
нало знає італійське домашнє виноробство 13, диву-
ється, що вино виробляють здебільшого в жовтні,
незважаючи на те що цілий рік існують відповідні
умови та доступні матеріали.Чому італійці продовжу-
ють наполягати на створенні та бродінні вина в пога-
но пристосованих погребах, де температура значно
нижча за потрібну й дуже коливається? 14 Крім того,
очищення й підготовка бочок вимагають серйознішої
уваги, ніж традиційні методи, що застосовуються.
Хоча італійські умови були ідеальними, а виробни-
цтво вина – нескладна справа, Р. Магнотта зазначає,
що умови для домашнього виноробства в Канаді
помітно відрізняються: виноград часто не повністю
дозріває, після збирання його перевозять на далекі
відстані, унаслідок чого він забруднюється або вкри-
вається цвіллю. Нові умови несумісні з традиційними
способами виготовлення, які вже не можуть застосо-
вуватися або вимагають модифікації. «Ненаукові»
методи визначення тривалості бродіння, за
Р. Магноттою, у багатьох випадках призводять до
катастрофічних наслідків 15. Я також маю багато спо-
гадів про вино зі смаком оцту 16. Мій батько запере-
чував будь-які «об’єктивні» смакові тести, стверджую-
чи, що якість домашнього вина була вищою та браку-
ючи магазинне вино, оскільки воно містило хімічні
домішки. Але селяни мали тривалу історію споживан-
ня поганого вина, оцінюючи кількість, а не якість, то
чому ж їм думати по-іншому зараз? Я дійшла виснов-
ку, що для італійців і їхнє домашнє вино, і його якість
значною мірою є суб’єктивою категорією.
Технологи винної промисловості були залучені до
боротьби з традиційними методами виноробства по
обидва боки Атлантики. Наприклад, серед селян існує
упередження щодо будь-яких домішок (природних чи
штучних). У нашій сім’ї вони позначалися загальним
терміном «medicina» («медицина») 17. Штучні, або
неприродні, добавки, як і раніше, викликають підозру і
страх, бо виноробство, по суті, вважається природним
процесом, що вимагає природного (місячного) 18 і,
можливо, надприродного (тобто сакрального) втру-
чання, але не хімічних речовин. Деякі іммігранти побою-
ються готового сусла (соку) з тих самих причин, а саме:
не можна знати, які домішки воно може містити 19.
Проте школа важкого досвіду змусила багатьох домаш-
ніх виноробів все-таки додавати сульфіт у діжки, щоб
приготувати власні вина для аналізу, і, зрештою, купу-
вати готовий віджим соку в таких компаній, як «Феста
джус» (Festa Juice) або «Він бон» (Vin Bon), що дає мож-
ливість уникнути помилок. Тенденція до купівлі соку
(сусла) для приготування вина зробила винний прес
майже архаїзмом у Торонто, проте не для консервато-
рів, які не бажають здаватися й відмовлятися від старих
способів (світлина 6).
Кілька об’єктивних чинників у процесі виноробства
можуть створювати проблеми. Звичайно, народні
вірування також вказують на культурні застереження,
які можуть вплинути на якість вина, – наприклад,
жінки. Раніше вважали (і частково досі вважають), що
жінки під час менструації не повинні залучатися до
виробництва вина (або консервування помідорів). Це
переконання існує через передбачуваний конфлікт
місячних фаз, які для виноробства й менструації
визначаються місячною активністю. Можливо, проте,
що це також сприймається як випадок «поганої крові»
(менструальної), що забруднює «хорошу кров» (вино).
Серед змагань, які проводила Р. Магнотта з італійця-
ми Торонто, на сьогодні найскладнішою є гендерна
битва. Доки одна битва була війною наукових методів
проти традиційних вино робів, у другій жінки виборю-
вали право бути залученими до чоловічого (винного)
світу. Вірний чоловік і партнер Роззани, Габріель
Магнотта, постійно затримував проведення лабора-
торної експертизи щоразу, коли дружина просила
поради. Проте її італійський досвід і знання італій-
ської мови, а також рецепти з домашнього винороб-
ства [17] дали можливість отримати інформацію
через друковані носії, що, зрештою, і допомогло їй
перемогти 20. Насправді, «Магнотта віннері корпо-
рейшн» (Magnotta Winery Corp.), компанія, що вийшла
з «Фести джус» (Festa Juice), наразі продає широкий
асортимент вин та є третім за обсягом виробником
вина в Онтаріо, а її акції котуються на фондовій біржі
Торонто. Вона має велику та лояльну клієнтську базу
домашніх виноробів.
Світлина 4. Домашні сири ді’Анжело
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
76 Мультикультурні традиції США та Канади
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №5 2012
Його винний льох, її продовольча комора
Коли під час дослідження я побіжно розглядала ген-
дерні питання, то стало зрозуміло, що таке розмежуван-
ня було вплетене в культуру. Наприклад, стать визначає
моделі й типи споживання вина (існують жіночі вина на
противагу чоловічим). Використання простору винного
льоху іноді спричиняло наявність окремих приміщень
взагалі (наприклад, його погріб та її комора). Функції та
використання вина, пов’язані зі здоров’ям і харчуванням
(скажімо, жінки застосовували вино для лікування та
приготування їжі), протиставляються вину як засобові
чоловічої соціалізації, що фігурує переважно в контексті
чоловічого дозвілля та задоволення.
По-перше, на найзагальнішому рівні простежується
повне домінування чоловіків у вино робстві та спожи-
ванні вина, починаючи із часів Римської імперії [6,
р. 556, N 484]. Крім того, були жіночні вина (солодкі
десертні, легкі білі) і чоловічі (міцні червоні). У нашо-
му домі червоні вина використовують для пиття, а
білі – для приготування їжі. Серед іммігрантів саме
чоловіки роблять вино (їм допомагають жінки й діти,
виконуючи допоміжні роботи), дарують, зберігають
для урочистих подій, хваляться вмістом алкоголю в
ньому, конкуруючи один з одним стосовно якості та
спожитих обсягів. Вино часто слугувало символічним
замінником або елементом мужності, як індивідуаль-
ної, так і колективної. За допомогою таких традицій-
них питних ігор, як «пассателла» (passatella), загаль-
ний досвід соціальної імпотенції і класової боротьби в
макрокосмі суспільства може бути переданий у мікро-
світі гри, коли один гравець стверджував своє доміну-
вання над іншим, граючи в «боса» (padrone). Кількість
вина, спожитого в цій грі (і відмова інших від вина),
безпосередньо відбивається на чиїйсь мужності, силі
та здоровому глузді – саме тому гра так часто закінчу-
валася насильством. «Суха» гра (restare «olmo») дово-
дила образу чиєїсь чоловічої гідності та вимагала
помсти.
«Пассателла» швидко втратила сенс свого існування
в досить однорідному (у соціально-економічному
аспекті) суспільстві іммігрантів у Торонто. Вино стало
широкодоступним, а отже, його було вдосталь («вінел-
ло» (vinello) більше не вживали), і тому вино вже не
розглядали як обмежене благо. Утім, встановлення
ієрархії за посередництвом вина знайшло інші способи
вираження. Наприклад, у нас удома боротьба за вста-
новлення ієрархії розгорнулася між моїм батьком і
зятями через нескінченні дебати про якість, відносний
вміст алкоголю і використання чийогось вина для різно-
манітних урочистостей (а отже, про того, хто отри-
муватиме компліменти за ритуальне вино). Відмова від
першості батькового вина розглядалася/розглядається
як пряма образа його як патріарха в цій «природній»
ієрархії, адже старший чоловік заслуговує на повагу
молодших чоловіків. Напружені відносини в інших
питаннях спільного домашнього господарства можуть,
таким чином, бути перенаправлені на (символічні)
розмови про вино.
Питання мужності й домінування були порушені
внаслідок напружених відносин між чоловіком і жін-
кою. Наприклад, я прагнула визначити ступінь вико-
ристання винного льоху жінками та чоловіками.
В Італії «кантіна» як винний льох був чоловічим про-
стором. У Торонто це значною мірою змінилося, але не
без деякої полеміки, за рахунок умовного розмежуван-
ня між продуктовим сховищем (жіночим) і винним
льохом (чоловічим) 21. Деякі чоловіки протестували
проти наявності продовольства як «забруднювача»
вина (принаймні так стверджують технологи винороб-
ної галузі). Один шанувальник справжніх виносховищ
прибрав консервовані помідори з частини його дружи-
ни. Коли їхніх дітей просили принес ти помідорів, вони,
плутаючись, часто запитували: з якого погреба – мами-
ного чи татового? Наявність таких абсолютно окремих
просторів, однак, не є загальним правилом.
Червоний колір, здається, домінує у винному погребі,
і, звичайно, різноманітні відтінки червоного є найваж-
ливішими елементами продуктів, що зберігаються там:
червоне вино, консервовані помідори, шинка, ковбаси
та інші м’ясні вироби. Справді, червоні вина – глибокі,
насичені та міцні – престижні серед іммігрантів, білі не
настільки популярні [18, р. 237]. У нашому випадку,
хоча Террачина славиться своїм мускатним виноградом,
який переробляють на «глибоке» золоте вино, утім,
вино, яке ми робили в Торонто, було криваво- червоного
кольору (сорти Зінфандель, Аліканте, а згодом і
Каберне). Біле вино, з іншого боку (вироблялося тільки
кілька галонів пристойного вина щороку), було призна-
чене жінкам для приготування страв з куркою, дичи-
ною, ковбасами, равликами тощо або випічки. Також,
змішуючи біле вино з червоним, робили рожевий
винний оцет для салату. Тільки останнім часом білі вина
набувають широкого застосування 22.
Культура іммігрантів прагнула зробити святковим
повсякденне життя й тим самим десакралізувала кіль-
ка традиційних урочистостей (наприклад, День свято-
го Мартіна, карнавал). Цей культ достатку потребував
Світлина 5. Свіжозібрані равлики в
підвалі Беллі
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
77
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №5 2012
Луїза дель Джудіче. «Вино покращує кров»: культура вина
італійців Торонто
збільшення кількості спеціальних продуктів (консерво-
ваного м’яса, міцного червоного вина тощо), а отже,
тісно пов’язав винний льох із процесом святкування 23.
У спробі нарешті наситити наш м’ясний апетит
(аffettati), коли ми були ще дітьми, мій батько якось
приніс додому свинячу пікантну ковбасу великого роз-
міру «мортаделлу» (mortadella), але цілим шматком,
щоб повісити в підвалі. Ми швидко зненавиділи товсто
нарізані шматки з неї, з яких складалися шкільні сні-
данки й закуски після школи, за те, що, здавалося, ми
їли її кілька місяців поспіль. До того ж споживали її
тільки діти. Знадобилося близько 15 років для кожного
з нас, щоб знову захотіти сендвіч з «мортаделлою» 24!
Культ достатку в їжі, що його культивував мій батько, у
цьому випадку (і в інших, на жаль, теж) зайшов занад-
то далеко. Він підсумував досвід багатьох італійців,
коли заявив: «Для мене підвал є дійсно важливим, це –
серце будинку, що створює достаток для сім’ї (grascia
per la famiglia). Ми [іммігранти] прив’язані до наших
сімей, ми даємо їм достаток (abbondanza), усе, що ми
можемо. Ми плигаємо вище голови, щоб досягти цього.
Я ніколи не дозволю моїй родині жити нужденно. Це
було жахливо в старі часи, [але з підвалом] ви відчува-
єте себе більш захищеними. У підвалі є все».
Усі розуміють, що голод і нестача були злом, але цей
достаток може бути навіть більшим злом, бо він при-
зводить до своєрідного перенасичення та апатії. Утім,
земляк (paesano) Вінченцо Саккоччя, якого ми вважає-
мо дотепною і мудрою людиною, так сказав стосовно
нашого питання: «La grascia è più brutta della carestia, ma
io voglio stare in mezzo alla grascia» [Достаток страшні-
ший, ніж голод, але я хочу жити в достатку] 25. Це одна
з улюблених приказок мого батька.
Погріб справді є особливо важливим місцем під час
головних свят: Різдва, Великодня, причастя та хрещен-
ня. На Різдво, наприклад, ми могли щороку знайти там
лазанью, смажених курей, артишоки з м’ятою
по-римськи (carciofi alla romana), баклажани
по-пармськи, кріп, домашню ковбасу з насінням корі-
андру, традиційну террачинську каву, лікер, сирний
пиріг (casatella), випічку (ciambelle) (у террачинському
варіанті – твердий пончик, зроблений з борошна, олії,
насіння анісу, кориці, цукру та вина), нугу, хурму, ман-
дарини та різні види фісташкових горіхів. Винний льох
був місцем свята й радості для шлунка, незважаючи на
страшенний холод узимку. Я не впевнена, який сцена-
рій був би цікавішим для нас, дітей: потайки спробува-
ти шматочки продуктів, які готували ще до свята, чи
прийти до погреба під час самого свята, щоб поїсти всю
цю смакоту, перш ніж вона зникне звідти, і ми чекати-
мемо наступного об’їдання!
Ці дитячі спогади відразу спадають мені на думку,
коли я згадую про погріб, і це не випадково. Підвал
може бути пов’язаним як з харчуванням, так і з усною
творчістю – первинною, символічно-сформованою і
пов’язаною з першими оповідями дитини. Дитячі «під-
вальні розповіді» є багатими й значущим для іммігран-
тів, і я можу розповісти одну або дві власні. Я пам’ятаю
помиті скляні бутлі, що стояли в ряд на дерев’яній
полиці в погребі, оскільки мені подобався їхній блиск у
нашому першому канадському будинку на Еверсфілд
Роад, 14; звабливі фонтани соку, що лилися з винного
пресу, коли давили виноград, і гострий кислий запах
навколо підвалу. Я застосовувала всю силу своїх рук,
аби зрушити стрижень винного пресу, почути клацан-
ня дерев’яних блоків, що рухалися вниз. Але я особливо
пам’ятаю приємний смак, злегка алкогольний та шипу-
чий, свіжовичавленого соку. Іншим смаковим спога-
дом дитинства є нічні посиденьки з моєю двоюрідною
сестрою Амелією, з якою я росла по сусідству в районі
Олд Роджерс і Дафферін, але яка переїхала до нового
будинку в передмістя Даунсв’ю, коли ми залишилися у
Віллоудейлі. Ми чекали, коли батьки підуть спати, а
довкола буде тиша, щоб проникнути в погріб. Нашою
жертвою була волога й рубіново-червона сиров’ялена
шинка (prosciutto), яку щойно «розпочали». Ми атаку-
вали її тупими ножами, відколупуючи великі шматки,
брали їх до ліжка та повільно гризли, розмовляючи до
пізньої ночі, насолоджуючись солоною свининою (без
жиру та хліба!) 26.
***
Сучасні змінені уявлення про проблеми здоров’я
негативно вплинули на сприйняття традиційних хар-
чових продуктів, деякі з них сьогодні вважаються
досить шкідливими для здоров’я. Споживання вина,
сиру та ковбасних виробів різко скоротилося, а в дея-
ких випадках припинилося взагалі. Принаймні одна
людина протестує проти того, щоб такі продукти зник-
ли. Як колишній пастух він дуже пишався, роблячи свої
ковбаси та сири, але тепер, хворіючи на діабет, з
високим рівнем холестерину й раком, він більше не
може вживати цих делікатесів. Інші наполягають, що ці
медичні упередження є культурно визначеними, і заяв-
ляють, що тоді як італійський лікар розуміє цінність
вина для здоров’я, лікар-«пирогоїд» (або просто «пиріг»,
тобто англо-канадець) цього не розуміє 27. «Коли ми
підемо, вони (ці продукти) зникнуть» – лейтмотив, що
проходить через більшу частину моїх польових дослі-
Світлина 6. Обладнання для домашнього виноробства
в «Магнотта вінер» (Magnotta Winery). м. Воган
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
78 Мультикультурні традиції США та Канади
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №5 2012
джень. Звичайно, ці твердження часто мають завуальо-
ваний зміст скорботи за втраченими стійкістю, муж-
ністю, здоров’ям і власною молодістю. Хоча існують
приводи для оптимізму, бо, як зазначає Р. Магнотта,
останнім часом поширюється тенденція до домашньо-
го виноробства (і пивоваріння) як хобі, а отже, мисте-
цтво не буде повністю втрачене, навіть якщо воно
більше не буде пов’язане з традиційними методами.
І погріб залишатиметься запов неним значною кількіс-
тю італійських харчових продуктів, хоча й не
обов’язково власного приготування, бо ощадливість
продовжує бути достоїнством 28.
Колись вино текло в нашому домі, підвал був запов-
нений скляними бутлями, а також затхлими старими
бочками і пресами. Дві операції шунтування на сердці
мого батька призвели до того, що в його погребі збері-
гається тільки великий обплетений бутель. Його вин-
ний прес більше не потрібен і став завчасно цікавим
артефактом. Протягом багатьох десятиліть вино й
виноробство здавалися мені чимось містичним. Тільки
польові дослідження виявили відносну простоту вино-
робства, хоча воно супроводжується проблиском дуже
багатої та складної культурної системи, яку я тільки
зараз починаю розшифровувати. Я також прийшла до
розуміння, що багато моїх уявлень про вино були знач-
ною мірою сформовані під впливом італійської тради-
ційної культури: наприклад, вино слід уживати під час
їжі (не раніше), пияцтво є неприпустимим; вино має
бути справжнім і простим. Я не терплю фетишизму,
високої вартості, а галас навколо знавців вина вважаю
нерозумною надмірністю. І я зрозуміла, чому нині
покійний чоловік моєї сестри, Джузеппе (Пеп) Польді
(на мій погляд, найтиповіший террачинець), не перей-
мався, якщо пив вино з пластикової пляшки, доки
воно було добрим (справжнім) і зумовлювало компа-
нійську атмосферу. У мене тепер є вживані й абсолют-
но звичайні келихи Пепа як згадка про його любов до
вина та вечірки на свіжому повітрі за їхнім будинком
на пагорбі в Террачині з видом на море й оливкові гаї.
Що змусило мене вирушити в ці чужі землі?
Можливо, винна культура набула особливого значення
для мене зовсім нещодавно, коли здоров’я мого батька
почало погіршуватися. У квітні 1998 року в нього були
невеликі шанси вижити під час другої операції з шунту-
вання у віці 75 років. Поки він лежав на лікарняному
ліжку й майбутнє видавалося досить похмурим, я нама-
галася зробити його щасливим і відновити спогади,
родповідаючи про вино, що створювало атмосферу
довіри без емоційних виливів. Ці яскраві моменти
спливали з глибокої пам’яті. Поки він говорив у мікро-
фон, мені було болісно усвідомлювати, що це може
бути його останній запис. Я намагалася зрозуміти, як
вино, життя, смерть і пам’ять можуть бути пов’язані.
Винний прес мого батька чекає доставки в мій буди-
нок у Лос-Анджелесі. Я пишаюся й водночас обтяжена
відповідальністю за цей дар. Остерігайтеся (сімейних)
подарунків, які ви приймаєте, бо, зрештою, вони при-
тягують і, здається, проти вашої волі звертаються до
вас, змушуючи віддавати їм шану 29. Але якщо вино
покращує кров, то воно зробить це й для мене також у
багатьох аспектах. «Погана кров» між моїм батьком і
мною, від тих окремо прожитих юнацьких років, була
замінена «хорошою». Коли я відвідую його в Торонто,
то часто з радістю частую його вином. Ми помирилися,
і шляхом проведення наукових досліджень, таких як це,
я змогла краще зрозуміти та оцінити його. Вино є
корисним для здоров’я і животворящим, але такими є й
спогади про нього. Чи не парадоксально, що хвороба й
страх смерті висунули багато таких спогадів на перший
план? В ощадливому стилі селян ми разом, здається,
витискаємо всі можливі соки з винограду, до останньої
краплини, і навіть більше, аж до парів від бродіння –
невловимі й затухаючі винні спогади, які все ще під-
тримують життя.
1 У террачинському додатку до цього
прислів’я мовиться: «e la fatiga fa ittà lu
sanguë» («а робота змушує вас пролива-
ти кров»).
2 Цікаво, що питання гендерної рівно-
сті проникли в моє дослідження. Так
само, як і в дослідженні про вино, у
попередніх студіях про їжу та в остан-
ній праці про цілителів-жінок і мою
жіночу генеалогію [14], здається,
викладено переважно жіночі погляди, з
деякими чоловічими міркуваннями,
що зосереджені на професійній генеа-
логії мого батька.
3 Про навернення італійських амери-
канців до американських питних зви-
чок див. працю Лоллі, Серіанні та
інших дослідників [16, р. 98–101].
Важливі дані про питну поведінку іта-
лійських американців попередніх поко-
лінь див. також у дослідженні
Б.-Дж. Сімболі [26]. Зокрема, серед
цікавих фактів є такий, що італійці
(в Італії) розділяли пияцтво й алкого-
лізм у їхньому сприйнятті проблем зі
вживанням алкоголю. Італійці справді
мають високий рівень захворювань на
цироз печінки, але в них низький
рівень соціальних проблем, пов’язаних
з випивкою.
4 Мій батько згадував, що серед його
неіталійських сусідів був один, який
«потонув» би у вині («Він напивався до
чортиків!»). Цей чоловік купляв бутиль
вина на тиждень. «Вони дійсно напива-
лися, коли пили», – розповідав мій
батько з неприхованим засудженням.
5 Таке вживання терміна «cantina» збе-
реглося до сьогодні і використовується в
громадських комунікаціях, як засвідчує
Б.-Дж. Сімболі [26, р. 70]. Місце таверн
в італійській народній культурі розгля-
дали в багатьох італійських досліджен-
нях. Це був бастіон чоловічої культури зі
своїми іграми (карти, «пассатела» (про
їх правила див. працю Б. Россетті [24,
р. 292–299]), scalino, morra, ruzzica (у
Римі)). У таверні були свої (часто смер-
тельні) ритуали, що знайшли відобра-
ження в літературі здебільшого через
опис бійок із трагічним закінченням,
інтриг, змов і т. д. Це було улюблене
місце зустрічі bulli (хуліганів або банди-
тів) Рима, куди візники обов’язково
доставляли вино з навколишніх провін-
ційних виноробних регіонів (див.:
«L’osteria, club dei bulli», «I giochi» у праці
Б. Россетті [24, р. 194–210]).
6 Наприклад, solare в Абруццо, cellare,
ceddaru, solaru в Калабрії, càneva, або
Примітки
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
79
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №5 2012
Луїза дель Джудіче. «Вино покращує кров»: культура вина
італійців Торонто
canevin у Венето, crota в П’ємонті,
rispensa [dispensa] на Сицилії, slér [під-
вал] у Швейцарських Альпах [див.: 1,
VII 1342: s. v. «cantina»].
7 Анекдот розповідає, що принаймні
одна комора була настільки великою,
що її власник (молодий комп’ютерний
спеціаліст) фактично створив комп’ю-
терну програму, щоб слідкувати за нею!
8 Дуже незначна кількість цих пред-
метів здійснила трансатлантичний
вояж і нині поступово перевтілюється
в пластик, тоді як винні преси (і бочки)
насправді застарівають завдяки мож-
ливості купити готовий сік. Іммігранти
все ж таки додали скляний бутель –
одиницю в англо-американській сис-
темі виміру рідин, яка в Америці діс-
тала назву «глечик вина» і використо-
вується для зберігання столового вина,
що його зазвичай виготовляють іммі-
гранти.
9 Останньою зміною в методах збері-
гання помідорів – головного продукту
італійської дієти серед італійців
Торонто – є їх заморожування цілими, а
не консервування, що, мабуть, дає їм
можливість зберегти свій свіжий смак і
вимагає менше роботи. У приготуванні
соусу з помідорів та базиліка до мака-
ронних виробів (sugo finto, штучного
соусу, як ми його називаємо, бо він не
містить м’яса) вони нічим не відрізня-
ються від свіжих помідорів. Моя тітка
Маріса, яка переробляє близько трьох-
чотирьох бушелів помідорів на рік,
нині майже половину заморожує, а
решту консервує.
10 Дж. Беллі розповідає з неприхова-
ною радістю про задоволення від збору
равликів у долині Хамбер. Він заува-
жує, з позиції експерта, що невеликі,
але смачні (чорні й білі) равлики є
насправді кращими за великі італійські
види (з жиром на шиї), про яких він
пам’ятає з минулого досвіду в регіоні
Лаціо. Він не ходить по них часто і
куштує равликів приблизно два-три
рази на рік, що надає певного змісту
цьому процесові – сентимент, який я
повністю поділяю.
11 «[Погріб] набагато важливіший тут.
Ми зберігаємо все в ньому. В Італії ми
купували їжу день у день, у нас не було
грошей. Тут я звик купувати 200–500
фунтів м’яса і класти його в морозильну
камеру! В Італії ви не побачили б так
багато м’яса навіть у м’ясника! Хто
коли-небудь бачив таку кількість
м’яса?» (А. дель Джудіче).
12 Наприклад, навіть у культурі найбід-
ніших іммігрантів з Венето, які емігру-
вали до Бразилії в пошуках Країни
Кокейн, згадується «кантіна». У вірші
«Кантіна» Жоао-Леоніра да’Альби,
цитованому в праці У. Бернарді [4,
р. 222–223], та в аналогічних віршах
про врожай, продукти харчування,
кухонне начиння, кухню тощо, автор
подає опис усіх багатств («ben di Dio» –
«Божу благодать»), що їх можна знайти
у винному льоху, і пояснює, як їх вико-
ристовують під час святкування.
13 На відміну від Каліфорнії, де італійці
добре представлені у виноробній про-
мисловості, італійських виноробів у
провінції Онтаріо значно менше, мож-
ливо тому, що це досить новий сектор
економіки. Утім, оскільки в італійців
великий природний приріст населення,
то можна очікувати їхню більшу пред-
ставленість у Раді виноробів Онтаріо.
Є винятки: Роззана і Габріель Магнотти
(«Магнотта вінері» (Magnotta Winery)),
Грейс і Анджело Лочіленто («Чіленто
вайнс» (Cilento Wines)), Рон і Ніколь
Сперанзіні («Віл лоу хейтс естейт віне-
рі» (Willow Heights Estate Winery)),
Карло Негрі («Коліо естейт вайнс»
(Colio Estate Wines)), Сал Д’Анжело
(«Д’Анжело естейт вінері» (D’Angelo
Estate Winery)), Джованна і Розанна
Фоллегот («Винотека преміум вінері»
(Vinoteca Premium Winery)), Леонард
Пеначетті і Анджело Паван («Кейв-
Спрінг целларс» (Cave Spring Cellars)),
Гері Піллітері («Піллітері естейт вінері»
(Pillitteri Estates Winery)), Дональд
Жиральдо («Інніскілін» (Inniskillin)),
згадані серед приблизно 40 перерахо-
ваних у 1998 році винних регіонів
Онтаріо у Календарі подій (див. посіб-
ник: Винні райони Онтаріо за весну
1998, вип. 7, з історією та описом вино-
курень Онтаріо). Цікаво, що «Чіленто
вайнс» і «Магнотта вінері» починали як
постачальники сусла (як «Він бон» і
«Фієста джус») для домашніх виноробів
і перетворилися на винокурні з власни-
ми лініями бутильованого вина (і роз-
дрібною мережею) у 1990-х роках.
«Магнотта вінері» виробляє вина, пиво
і міцні спиртні напої.
14 Насправді, у винних погребах
Торонто вночі так холодно, що низькі
температури призупиняють бродіння,
і воно відновлюється лише весною,
коли вино вже в пляшках. З іншого
боку, коливання денних/нічних тем-
ператур викликає постійне перериван-
ня бродіння.
15 Багато з італійських уявлень про
вино, деякі аспекти традиційного вино-
робства та проблема їх перенесення в
умови Канади були обговорені в
інтерв’ю з Р. Магноттою. Я дякую їй за
щедрий і розумний підхід та відкритість.
16 У будинку на Еверсфілд Роад перша
кімната підвалу була адаптована до
умов винного льоху, проте вона розмі-
щувалася занадто близько до печі й
поступово перетворювала вино на
оцет. Але коли мій батько та його брати
об’єднали свої зусилля, щоб створити
належне виносховище під верандою
(але не на північному боці), я не
пам’ятаю, щоб якість вина помітно
покращилася. Винний льох на Даллас
Роад (Віллоудейл), можливо, забезпе-
чував кращу якість вина.
17 Інакше кажучи, «медичне вино»
(оброб лене хімікатами, фальсифіко-
ване).
18 Згідно з традицією, розміщення й фази
місяця є особливо важливими під час
найделікатніших етапів стелажування
(travaso) та розливання вина. У народній
культурі емпіричне спостереження за
фазами місяця визначало багато сіль-
ськогосподарських видів робіт: збирання
зернових, вирубку дерев, посадку насін-
ня [4, р. 10]. Сучасні винороби-«органіки»
прагнуть оживити такі традиції під
назвою «біодинаміка».
19 Мій батько розповідає італійський
анекдот про нечесного винороба, який,
лежачи вже на смертному одрі, покли-
кав свого сина і, нарешті, розповів
йому комерційну таємницю, адже син
вестиме бізнес далі. Він сказав: «Сину, я
хочу, щоб ти знав, що вино можна зро-
бити і з винограду теж!»
20 Італійці перемогли насамперед
завдяки застосуванню загальної стра-
тегії переконання кількох постійних
клієнтів, які потім поширювали інфор-
мацію про них у колі друзів і сім’ї, тим
паче, що негнучка португальська клієн-
тура – це зовсім інша історія. Стать
Р. Магнотти значною мірою залишаєть-
ся непереборною перешкодою для цієї
етнічної групи.
21 У моєму випадку ці «суперечки» сто-
сувалися холодильника – місцем вина
(та інших напоїв) завідував чоловік,
продуктами харчування – я.
22 Принаймні одна народна загадка
справді прирівнює біле вино до сечі:
vino vinell, / sincero e bello, / andrai in
prigione e ci resterai tanto/finché da nero
diventerai bianco [Вино, легке вино, /
чисте і красиве, / ви будете сидіти в
тюрмі й залишатиметеся там / доки з
червоного воно стане білим].
23 Саме на одній із сімейних зустрічей
під час виготовлення головки сиру
(coppa) я вперше почула архаїчні народ-
ні пісні з Террачини (зокрема, пісню про
паломництво до Валлеп’єтра), досвід,
який вплинув пізніше на вибір мною
професії з дослідження фольклору [9].
24 Тепер я вважаю це доброю їжею, і
ніщо так не нагадує настрій невинного
дитинства, як свіжі запечені булочки з
тонко нарізаною «мортаделлою». Коли
хочеться побачитися з родиною (моя
сім’я живе в Торонто), я їду до Сан-
Педро (порт Лос-Анджелеса, де мешкає
велика італійська громада) з моїми
дочками, щоб назбирати середземно-
морських равликів на громадській
землі з видом на океан; ми також купу-
ємо свіжий хліб та «мортаделлу» і насо-
лоджуємося ними під деревом у парку.
25 Опублікований вислів, над яким,
імовірно, працював В. Саккоччя, похо-
дить із того самого регіону: la grascia
stufa («достаток стомлює» [15, р. 63]).
Для ілюстрації негативного боку
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
80 Мультикультурні традиції США та Канади
ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №5 2012
1. Atlante linguistico italo-svizzero
[K. Jaberg, J. Jud. Sprach-und Sachatlas
Italiens und er Südschweiz]. – 1929–1940.
2. Alaimo E. Proverbi siciliani. – Florence :
Martello-Giunti, 1974.
3. L’alimentazione nella tradizione vicen-
tina / еd. Gruppo di Ricercasulla Civiltà
Rurale. – Vicenza : Accademia Olimpica,
1998.
4. Bernardi U. A catàr fortuna: storie
venete d’Australia e del Brasile. – Vicenza :
Neri Pozza, 1994.
5. Creaturam vini: i riti del vino. – Milano :
Camunia, 1995.
6. Ciceri A.‑N. Tradizioni popolari in Friuli. –
Udine : Chiandetti, 1983. – Vol. I, II.
7. Clements W.‑M. Winemaking and
Personal Cosmology: A Piedmontese-
American Example // New York Folklore. –
1990. – Vol. 16. – N 1–2. – P. 17–24.
8. Cultura popolare nell’Emilia Romagna:
espressioni sociali e luoghi d’incontro. –
Milan : Silvana, 1978.
9. The «Archvilla»: An Italian Canadian
Architectural Archetype // Studies in Italian
American Folklore / еd. L. Del Giudice. –
Logan : Utah University Press, 1993. –
Р. 3–105.
10. Italian Traditional Song in Toronto:
From Autobiography to Advocacy //
Journal of Canadian Studies. – 1994. –
N 29 (Spring). – P. 74–89.
11. Tomie de Paola and the Writing/
Illustrating of Italian Folk Culture //
Italian Americana. – 1997. – Winter. –
P. 22–30.
12. Paese di Cuccagna // Encyclopedia of
Folklore and Literature / еds. M.-E. Brown,
B. Rosenberg. – Santa Barbara : ABC Clio,
1998. – Р. 487–489.
13. Paesi di Cuccagna and other Gastronomic
Utopias // Imagined States: National
Identity, Utopia and Longing in Oral
Cultures / eds. L. Del Giudice, G. Porter. –
Logan : Massachusetts University State
Press, 2001.
14. Cursed Flesh: Faith Healers, Black
Magic and Death in a Central Italian
Town // Quaderni di Storia, Antropologia
e Scienze del Linguaggio (готується до
друку).
15. Galanti B.‑M. Proverbi laziali com-
mentati. – Palermo : Edikronos, 1981.
16. Lolli G., Serrianni E., Golder G.‑M.,
Luzzatto‑Fegiz P. Alcohol in Italian Culture:
Food and Wine in Relation to Sobriety
among Italians and Italian Americans / Yale
Center of Alcohol Studies. – New Haven :
Free Press (Glencoe, Ill). – 1958. – N 3.
17. Magnotta R. Winemaking Made
Simple: The Festa Way. – Toronto, 1988.
18. Malpezzi F.‑M., Clemevts W.‑M. Italian-
American Folklore. – August House : Little
Rock, 1992.
19. Merisio P. Mestieri d’una volta. –
Milano : Silvana, 1983.
20. Migliore S. Wine, Health, and
Sociability: An Italian Family Experience
in Cape Breton // The Centre of the World
at the Edge of Continent: Cultural Studies
of Cape Breton Island / еds. C. Corbin,
J. Rolls. – Sydney ; Nova Scotia : University
College of Cape Breton Press, 1996. –
Р. 221–233.
21. Montanari M. La fame e l’abbondanza:
storia dell’alimentazione in Europa. – Roma-
Bari : Laterza, 1993.
22. Nusca M. Grapes of Wrath //
Eyetalian. – 1998. – Summer. – Р. 24–27.
23. Europe. Garland Encyclopedia of
World Music / T. Rice, J. Porter (eds.). –
New York : Garland, 2000. – Vol. 8.
24. Rossetti B. I bulli di Roma: storie e
avventure d’amore e di coltello da Jacaccio
ar più de l’Urione: quattro secoli di vita
sociale e di costume. – Roma : Newton
Compton, 1979.
25. Salemi M. I gesti, i sapori, gli affetti del
quotidiano // La cultura folklorica / ed.
F. Cardini. – Busto Arsizio : Bramante,
1988. – Р. 525–564.
26. Simboli B.‑J. Acculturated Italian-
american Drinking Behavior // The
American Experience with Alcohol:
Contrasting Cultural Perspectives /
еds. L.-A. Bennett, G.-M. Ames. – New
York ; London : Plenum, 1985. – Р. 61–76.
Література
Переклад з англійської Павла Бовсунівського
достатку мій батько розповідає про
пошуки цілого грона винограду в
дитинстві, коли шукаєш ідеальний
виноград, щоб поїсти, і ніколи не зна-
ходиш його. Коли є занадто багато
хороших речей, ніколи не будеш задо-
волений, це один з можливих уроків,
який можна засвоїти із цієї історії.
26 Вживання продуктів, особливо доро-
гих, без хліба вважалося непристойним
і гріховним (наприклад, італійський
термін «companatico» означає все, що
супроводжує основну їжу, зокрема хліб).
Для позначення цього в нашому діалекті
навіть є термін «cannarutizia», а винува-
тець називається «cannarutë/a» («велике
горло», «велика глотка»). Звичайно, у ті
часи, коли холестерин ще не вважався
загрозою, ми їли все жирне. М’ясо пода-
вали з товстим шаром білого жиру, який
тік по всій довжині шматка шинки, що
дуже огидно.
27 «Це вино допомагає вам?» – «Per dio
se fa bene! [На все воля Божа!]. В Італії
лікарі скажуть вам, що склянка вина,
але не більше, чудово допомагає. …lu
furmaggio sop’ai maccaronë [“як сир на
макаронах”] [...] Ці лікарі-“пирогоїди”
[magnachecchi, тобто англо-сакси “стан-
дартною” мовою італійців у англомов-
ній країні] нічого не розуміють, але
зараз вони змінюються, тому що почи-
нають розуміти з нашою допомогою».
28 Можливо, досвід та ощадливість
домашнього винороба надихнули
Р. Магнотту на використання слогана
«Доступна перевага». Економічний
фактор залишається вирішальним у
сприянні продовженню домашнього
виноробства. Дехто стверджує, що
мало хто продовжуватиме робити
своє вино, якщо винні магазини про-
даватимуть його за розумну ціну.
Виготовлене із соку або винограду
вино коштує від півтора до трьох дола-
рів США за пляшку.
29 Іншими такими подарунками є
чотки від моєї бабусі й архаїчний руко-
писний молитовник від моєї двоюрід-
ної бабусі – обидві були цілительками,
ці речі спрямували мене на духовні
пошуки [14].
http://www.etnolog.org.ua
ІМ
ФЕ
|