Від співу до публікації, перекладу та ілюстрацій: перероблені варіанти трьох скандинавських традиційних балад

Larry Syndergaard. From Song to Print, to Translation and Pictures: Rewritings of Three Scandinavian Traditional Ballads. During two centuries the traditional Scandinavian ballads and their translation have made a special cultural impact in the English-speaking world. By paying close attention to th...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2012
Автор: Сіндергард, Л.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2012
Назва видання:Народна творчість та етнологія
Теми:
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201685
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Від співу до публікації, перекладу та ілюстрацій: перероблені варіанти трьох скандинавських традиційних балад / Л. Сіндергард // Народна творчість та етнологія. — 2012. — № 5. — C. 108-111. — Бібліогр.: 18 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-201685
record_format dspace
spelling irk-123456789-2016852025-01-28T10:54:17Z Від співу до публікації, перекладу та ілюстрацій: перероблені варіанти трьох скандинавських традиційних балад Сіндергард, Л. Пісенний фольклор і сучасність Larry Syndergaard. From Song to Print, to Translation and Pictures: Rewritings of Three Scandinavian Traditional Ballads. During two centuries the traditional Scandinavian ballads and their translation have made a special cultural impact in the English-speaking world. By paying close attention to the series of collecting, editing, translation, and illustration rewritings of these ballads we can understand some of the uses to which we outside of the originating cultures have put the products of those cultures. Rewritings tend to have cultural agendas, which we need to identify and acknowledge. In the present paper, these include spiritual, nationalism, homophobia, and sexual propriety among others. A subsidiary purpose of the paper is to draw attention to illustrations of ballad translations as subjects overdue for scholarly discourse. 2012 Article Від співу до публікації, перекладу та ілюстрацій: перероблені варіанти трьох скандинавських традиційних балад / Л. Сіндергард // Народна творчість та етнологія. — 2012. — № 5. — C. 108-111. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. 0130-6936 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201685 398.87(48)“04/14” uk Народна творчість та етнологія Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Пісенний фольклор і сучасність
Пісенний фольклор і сучасність
spellingShingle Пісенний фольклор і сучасність
Пісенний фольклор і сучасність
Сіндергард, Л.
Від співу до публікації, перекладу та ілюстрацій: перероблені варіанти трьох скандинавських традиційних балад
Народна творчість та етнологія
description Larry Syndergaard. From Song to Print, to Translation and Pictures: Rewritings of Three Scandinavian Traditional Ballads. During two centuries the traditional Scandinavian ballads and their translation have made a special cultural impact in the English-speaking world. By paying close attention to the series of collecting, editing, translation, and illustration rewritings of these ballads we can understand some of the uses to which we outside of the originating cultures have put the products of those cultures. Rewritings tend to have cultural agendas, which we need to identify and acknowledge. In the present paper, these include spiritual, nationalism, homophobia, and sexual propriety among others. A subsidiary purpose of the paper is to draw attention to illustrations of ballad translations as subjects overdue for scholarly discourse.
format Article
author Сіндергард, Л.
author_facet Сіндергард, Л.
author_sort Сіндергард, Л.
title Від співу до публікації, перекладу та ілюстрацій: перероблені варіанти трьох скандинавських традиційних балад
title_short Від співу до публікації, перекладу та ілюстрацій: перероблені варіанти трьох скандинавських традиційних балад
title_full Від співу до публікації, перекладу та ілюстрацій: перероблені варіанти трьох скандинавських традиційних балад
title_fullStr Від співу до публікації, перекладу та ілюстрацій: перероблені варіанти трьох скандинавських традиційних балад
title_full_unstemmed Від співу до публікації, перекладу та ілюстрацій: перероблені варіанти трьох скандинавських традиційних балад
title_sort від співу до публікації, перекладу та ілюстрацій: перероблені варіанти трьох скандинавських традиційних балад
publisher Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate 2012
topic_facet Пісенний фольклор і сучасність
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201685
citation_txt Від співу до публікації, перекладу та ілюстрацій: перероблені варіанти трьох скандинавських традиційних балад / Л. Сіндергард // Народна творчість та етнологія. — 2012. — № 5. — C. 108-111. — Бібліогр.: 18 назв. — укр.
series Народна творчість та етнологія
work_keys_str_mv AT síndergardl vídspívudopublíkacííperekladutaílûstracíjpereroblenívaríantitrʹohskandinavsʹkihtradicíjnihbalad
first_indexed 2025-02-09T04:44:22Z
last_indexed 2025-02-09T04:44:22Z
_version_ 1823553631594479616
fulltext ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №5 2012 Скандинавські середньовічні балади та їхні перекла- ди мають особливу культурну валентність в англомов- ному світі. Наприклад, данські балади становлять най- важливішу частину перекладної данської літератури, після творів Ганса-Християна Андерсена і К’єркегора. У пропонованому дослідженні ми розглянемо перекла- ди та інші перероблення, зокрема ілюстрації, данських, шведських і норвезьких балад, застосовуючи поняття комплексної дисципліни перекладознавства. У праці «English Translations of the Scandinavian Medieval Ballads» («Англійські переклади скандинав- ських середньовічних балад») зазначено, що один з розділів перекладо знавства «[у цілому] суперечить панівному нормативу, який базується на дослідженні джерел мови та естетичних уявленнях перекладацької науки з її прихованим “утопічним поглядом на відтво- рення оригіналу”» [17, p. 45]. Він прагне бути описовим й емпіричним та звертати увагу на культуру реципієн- та, його ідеологію, поетику і культурну політику. Поняття, на якому слід особливо наголосити в цьому контексті, є перероблення, що визначене як «будь-яка письмова форма, яка передбачає представлення іншої письмової форми» [8, p. 138]. Перероблення, таким чином, охоплює не тільки переклад, а й редагування, підготовку до друку, написання передмови, довідково- допоміжного апарату видання, зокрема й критичних коментарів, тому що все це потрібно для представлен- ня інших письмових форм. Ми також стверджуємо, що ілюстрація є графічною формою перероблення. Якщо визнаємо, що будь-яка версія балади має і текст, і контекст, тоді за кожного істотного перероб- лення контекст змінюється, і балада вже сприймаєть‑ ся значною мірою по‑іншому, навіть якщо текст не змінено. Застосовуючи цю концепцію в даному контексті, ми пропонуємо не власне тезу, а радше аналіз цих часто проблемних процесів перероблення, з якими зіткнули- ся наші поперед ники, а також неминуче стикаємося ми, звертаючись до балад. Слід зазначити, що однією з переваг окресленої концепції є науковий самоаналіз, до якого вона заохочує. Нашою метою є також привернути увагу дослідників до ілюстрування балад, яке наука зазвичай ігнорує (за винятком данських балад). Спершу звернімося до балади типу 183 «Kvindemorderen» («Жінка-убивця») як до загалом пози- тивного і безпроблемного прикладу послідовного пере- роблення. Це данський зразок циклу балад про лорда Халевійна (Heer Halewijn), який широковідомий у Північній і Центральній Європі й на Британських остро- вах та ґрунтовно досліджений [3, p. 1–43]. Початкова версія балади вперше з’являється в рукопису, створено- му в ХVІ ст. при данському королівському дворі, авто- ром якого, імовірно, є Карен Браге. Ця версія також має п’ять варіантів у інших рукописах балад (які належали аристократам-землевласникам), датованих серединою ХVІІ – серединою ХVІІІ ст. [3, p. 32]. Вони не надто різ- няться, тому ми можемо розглядати ці варіанти в межах одного соціального класу та вважати зазначену версію балади зразком першого колективного перероблення. Друге перероблення згаданої балади здійснено 1869 року. Воно міститься у великому виданні «Danmarks gamle Folkeviser» («Данські стародавні балади») Свенда Грундтвіга, що й донині залишається зразком національного наукового видання балад. Принцип С. Грундтвіга щодо редагування тексту «все, що є, і все так, як є» гарантує, що текст достеменно відповідає рукопису К. Браге. У всьому іншому – це значно перероблений варіант, в основі якого лежить призабута в архіві версія, розбавлена деталями з повсякденного життя, що дозволило йому стати одним з кількох найбільших видань балад XIX ст. в Скандинавії і який водночас відображає національну свідомість та формує її. Це вже не просто балада, а один з варіантів національного і міжнародного типу балади (TSB D411) [18]. Це абстрактна концепція, без якої ми, науковці, на відміну від творчих художників, навряд чи зможемо працювати і, можливо, навіть зро- Від співу до публікації, перекладу та ілюстрацій: перероблені варіанти трьох скандинавських традиційних балад Лері Сіндергард УДК 398.87(48)“04/14” Larry Syndergaard. From Song to Print, to Translation and Pictures: Rewritings of Three Scandinavian Traditional Ballads. During two centuries the traditional Scandinavian ballads and their translation have made a special cultural impact in the English-speaking world. By paying close attention to the series of collecting, editing, translation, and illustration rewritings of these ballads we can understand some of the uses to which we outside of the originating cultures have put the products of those cultures. Rewritings tend to have cultural agendas, which we need to identify and acknowledge. In the present paper these include, the spiritual, nationalism, homophobia, and sexual propriety among others. A subsidiary purpose of the paper is to draw attention to illustrations of ballad translations as subjects overdue for scholarly discourse. Keywords: Medieval ballads, Scandinavian folklore, translation, rewritings, traditional ballads. http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 109 ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №5 2012 Лері Сіндергард. Від співу до публікації, перекладу та ілюстрацій: перероблені варіанти трьох скандинавських традиційних балад зуміти жанр балади. Дослідження С. Грундтвіга, зокре- ма його порівняльний вступ (що насправді є додатко- вим переробленням), наразі гальмує розвиток почат- кової версії та інших текстів [3, p. 1–32]. Третій перероблений варіант, нами розглядуваний, міститься в праці Ерика Даля «Danske Viser: Gamle Folkeviser, Skæmt, Efterklang» («Данські стародавні балади та розповіді») [4]. Перероблення тексту полягає лише в модернізації правопису, однак внаслідок цього змінено контекст. Це популярне видання, хоча основ- ний текст майже не змінено, а допоміжні зауваження Е. Даля скеровані до для непрофесійного читача, який ставить різні питання і висловлює здогади щодо балад. У вступі та примітках Е. Даля стисло викладено суть учення про данські балади загалом і про цей цикл балад зокрема. Четверте розглядуване перероблення – англійський переклад праці Е. Даля «Danish Ballads and Folk Songs» («Данські балади та народні пісні») [2, p. 127–130]. Допоміжні тексти в англомовному перекладі малозмі- нені, але через те що читачі мають обмаль знань про країну та її традиції, контекст і сприйняття балад знову дуже різняться. Переклад балад Генрі Мейєром можна оцінити як «близький»: він відповідає розповіді й знач- ною мірою дозволяє уникнути риторичного «покра- щення», звичного для перекладу балад [17, p. 35–37]. Проте є і недолік – стиль Г. Мейєра радше прозаїчний, а не баладний. Ілюстрація Марселя Расмуссена в книзі Е. Даля [4, р. 29] є останнім з досліджуваних нами перероблених варіантів – графічним. Тут застосовано гравюру на дереві. Ця техніка стала абстрактним посередником, який «перетворює» всі бурхливі деталі сюжету в чорно- білі лінії. Тло стилізоване й виконане вертикальними і горизонтальними штрихами. На ілюстрації зображено кульмінаційний момент чоловічо-жіночої боротьби, описаної в баладі. Загалом ілюстрація відображає стис- лість, простоту, стриманість оповіді в баладі. Таким чином, ми маємо очевидні й суттєві зміни в кожному з розглянутих перероблень. Проте за зразок, за стандарт слід визнати перероблення Е. Даля. Однак шведські балади – більш проблематичні. У Західній Готландії (регіон у Швеції) у 1670-х роках було записано баладу Інгірда Гуннарсдоттера (Ingierd Gunnarsdotter), версію якої почали називати «Sir Olof and the Elves» («Пан Олоф і ельфи») (SMB тип 29). Це перше масштабне перероблення з усної традиції в письмову, утілене в конкретному рукопису, що тепер зберігається в Королівській бібліотеці [16, p. 414]. Стосовно балади Інгірда припускаємо, що це було ціліс- не потужне музичне оповідання. Однак у рукопису, як і у виданнях, – уже лише текст для читання. Наступне перероблення власне тексту – мінімальне. Його здійснили, коли балада з’явилася в «Svenska Folk- visor från Forntiden» («Шведські народні пісні минулого») [15, Vol. 2, N 94]. Редактори опрацювали чимало текстів, але суті не змінили. Згодом Томас Кейтлі обрав розглядувану баладу і переклав її для свого видання «Fairy Mythology...» («Міфи про чарівних істот...») [6, p. 144–147]. Він праг- нув представити матеріал про ельфів, фей, водяників і решту істот потойбічного світу в народній традиції Європи, а іноді й за її межами. Також Т. Кейтлі був заін- тригований еротично небезпечною жінкою-ельфом у цій та в подібних до неї баладах, які він перекладав. Т. Кейтлі переробив баладу Iнгірда в цікавий спосіб. У його інтерпретації вона радше зразок розповіді про чарівних істот (тобто скандинавських ельфів), аніж зразок балади. Видана в ме жах серії перекладених роз- повідей про ельфів, балада втратила частину власної потужної ідентичності. Через те що «Fairy Mythology...» є своєрідним «каталогом істот», подані тут балади зму- шені слугувати доказами більшості тез Т. Кейтлі. Він розглядає таких істот як свідчення «стародавньої релігії Скандинавії і, імовірно, усієї гото-германської раси» [7, p. 60]. Його основні розділи містять те, що Ричард Дорсон називає «расовою географією»: Скандинавія, Франція, Південна Європа тощо. Його інтерпретаційне перероблення матеріалу припускає певну культурну передачу цієї «казкової міфології» – від «примітивної гото-германської релігії» до «слабших кельтсько-валій- ських народів», за висловлюванням Р. Дорсона [5, p. 54]. Таким чином, ми простежили довгий шлях трансформації балади, починаючи з версії Інгірда Гуннарсдоттера. Розглядувана балада у виданні «Fairy Mythology...» перероблена в особливий спосіб. Р. Дорсон уважає, що це видання і праця Т. Кейтлі «Tales and Popular Fictions» («Казки і популярні вигадки») 1834 року «є двома най- більш зрілими англомовними дослідженнями з компа- ративної фольклористики першої половини ХІХ ст.» [5, p. 52]. Р. Дорсон зауважив на повазі Т. Кейтлі до усної традиції, на його сучасних стандартах ставлення до збирачів й інформаторів, на докладності перекладу, діапазоні використаних ним джерел. Він, на думку Р. Дорсона, є першим британцем, який здійснив справж нє порівняльне дослідження фольклорних мате- ріалів, накопичених під час першої великої хвилі зби- рання і публікацій [5, p. 54, 57]. Незважаючи на те що балада Інгірда втратила свою автентичність, вона все ще є чимось більшим, аніж будь-який з текстів у зібранні балад. Вона покладена в основу книжки Т. Кейтлі. Ця робота має безпрецедент- ну довговічність: перевидання 1833 року, доповнене видання Антикварної бібліотеки Бонна 1850 року, перевидання в 1878, 1880, 1910 роках і перевидання 1968 року видавництвом «Хаскел». Останнє перевидання праці Т. Кейтлі здійснене видавництвом «Авенел» 1978 року під новою назвою «World Guide to Gnomes, Fairies, Elves, and Other Little People» («Всесвітній путівник про гномів, фей, ельфів та інших маленьких істот»), де вперше додано ілю- страції. За словами Елісон Лур’є, це, як і назва, пере- творює книжку Т. Кейтлі на збірку, на так званий польовий путівник про «гоблінів і ельфів» [9, p. 16]. На малюнку Ричарда Дойля, що на обкладинці, зобра- жені милі маленькі створіння і немає жодного натяку на ворожих, величезних істот у книжці. Видавець http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 110 Пісенний фольклор і сучасність ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №5 2012 лише купив ілюстрації та відправив когось до нью- йоркської публічної бібліотеки, де той обрав ілюстра- цію «Темні ельфи старої Скандинавії» для відповідної частини видання, звісно, не читаючи їх. Навряд чи можна залишитися байдужим до звабливої жінки-ель- фа на ілюстрації до балади «Sir Olof and the Elves», це – спроба використати поп-культуру «міфічних істот» у 1970-х роках, що безпосередньо спотворює суть балади Інгірда. На нашу думку, у розглянутому випадку змінено контекст, що не дозволяє нам нази- вати цю розповідь тією самою баладою, з тим самим перекладом, що міститься у виданні, яке побачило світ на 150 років раніше. Ми не знаходимо нічого подібного в переробленнях «Draumkvæde» («Балада про мрію») (NMB тип 54) – найвідомішої норвезької балади. Ця назва спричине- на переважно традицією, аніж реальністю: це збірка імовірно пов’язаних текстів, лише деякі з них відпові- дають дійсній послідовності розповіді та довші за 1–3 строфи. Зазвичай це стосується однієї або більшої кількості істотно реконструйованих фантастичних балад з потужним рухом оповіді, що потрапляють на столи редакторів і критиків, які прагнуть відновити середньовічне католицьке або античне язичницьке минуле [1, p. 1–53] 1. Перше перероблення вищезазначеної балади відоб- ражає зміни під час початкової стадії втручання ззовні для того, щоби зібрати цілісну баладу з переважно фрагментарних творів, виконуваних поблизу муніци- палітету Віньє в окрузі Телемарк. Ця збірка Ректора Свенунгсена, створена як спроба відновити старі уяв- лення про душу, стимулює збирацьку діяльність і стане найдовшим з наявних зібрань [1, p. 3]. Друге перероблення – це узагальнений доробок багатьох збирачів, у першу чергу Магнуса Лендстада і Олеа Кроугера. Воно містить зауваження та пояснення впорядників, які доповнюють і тлумачать первинний текст. Перші два перероблення сформовані здебільшо- го з різноманітного матеріалу, відомого під загальною назвою «Draumkvæde» [1, p. 3–6]. Третє перероблення – це розширене дослідження і редакція науковця Мольтке Мо [13, р. 31–39] 2. Його остання, «докорінна, реконструкція» [1, p. 12] донині є провідною в загальному сприйнятті «Draumkvæde» і навіть стала основою для більшості наукових дискусій з 1958 року [1, p. 11–48]. Так, 1993 року вийшов друком довідник «Medieval Scandinavia: An Encyclopedia» («Середньовічна Скандинавія. Енциклопедія»), де як початкова форма балади представлений саме варіант М. Мо [10, р. 142–143]. Також початкова реконструкція М. Мо стала джерелом для Елеонори Меррі, з огляду на четверте перероблення Торвалда Ламмерса німецькою мовою [1, p. 66]. Балади М. Мо містять окремі розділи та найважливі- ші моменти розвитку оповіді про Суд Божий. Це вража- ючі та захопливі балади, що як творчі роботи заслуго- вують на високу оцінку. Проте М. Мо, насправді, не відтворює традицію. Він реконструював стилізований твір під середньовічну баладу «Draumkvæde», який, на його думку, є спогадами про середньовічного героя Чорсила [1, p. 12–13]. Два важливі перероблення виходять за межі нашої проблематики. Рудольф Штейнер так перейнявся роз- глядуваною баладою, що переробив її в перефразова- ному перекладі (на основі І. Моллера), а також у тлумач ному стилі у своїх лекціях [14, p. 52–53] 3. Р. Штейнер – засновник антропософії, яка виокремлює духовний елемент у людському існуванні й перед- існуванні. Е. Меррі – його учениця, вона частково пере- кладала з німецької мови праці представника антропо- софії Ериха Труммлера [1, p. 34, 68, 255] 4, тож сильний вплив Р. Штейнера є очевидним у її праці «Dream Song of Olaf Åsteson» («Пісня мрії Олафа Астесона»), виданій посмертно. Ця книжка містить два її перероблення: переклад і картини сцен з балади [12]. Концептуальну програму Е. Меррі частково викла- дено в її вступі та повніше в іншій праці – «Art: Its Occult Basis and Healing Value» («Мистецтво: його окультні основи і цілюще значення»). Її шість осно- вних принципів такі: 1) наше найважливіше існуван- ня є надприродним, і всі аспекти життя певною мірою керуються релігією; 2) матеріалізм і сліпа наука двох останніх століть відокремили нас від духовної сутнос- ті; 3) у середні віки безсмертна сутність була краще інтегрована в мистецтво й життя, а за часів античнос- ті – ще більш інтегрованою і «цілісною»; 4) мистецтво досі має здатність зцілювати, оскільки є посередни- ком між нашим світом повсякденності та вищими реаліями, і прості люди можуть створювати таке мис- тецтво; 5) стан сну особливо сприяє створенню такого мистецтва; 6) християнство є найвищою релігією, будь-коли створеною [11, p. 13, 33–102, 135–137]. Тому не дивно, що сильна християнська балада-мрія М. Мо про важке паломництво душі сягає своїм корін- ням середньовічного бачення, з натяками на давніші пережитки, очевидно – на народні традиції, що так цікавили Е. Меррі й Р. Штейнера [11, p. 94, 103–108, 111–117]. Е. Меррі також уважає, що кольори є первинною реальністю, як і символи. Цей погляд походить від Й.-В. Гете і Р. Штейнера. Е. Меррі надає своєму текстовому переробленню середньовічних рис. Наприклад, шляхом перекладу слова «gudmor» не як «хрещена мати», а як «Свята Божа Мати». Стилізуючи під середньовіччя, вона також перекладає «ferd» не як «господар», а як «мисли- вець», який несеться з півночі, аби встигнути на Суд Божий, викликаючи в уяві читача дохристиянський образ Одина і мотив дикого полювання. Вона слідує антропософській програмі й у тому моменті, коли св. Михаїл зцілює своїми руками, а не за допомогою труби [12] 5. В ілюстраціях Е. Меррі простежуються аналогічні тенденції. При виборі ілюстрації до «Мосту Гджаллер», на якому перебувають небезпечні істоти, і який повин ні пройти мрійники, вона акцентує на дохрис- тиянських мотивах: обирає міст до підземного цар- ства з «Молодшої Едди». Кольором авторка додає http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ 111 ISSN 01306936 / Народна творчість та етнологія / №5 2012 Лері Сіндергард. Від співу до публікації, перекладу та ілюстрацій: перероблені варіанти трьох скандинавських традиційних балад яскравості стародавньому норвезькому мосту від Мідгарда до світу богів, а також підкреслює його зна- чення в Судний день. Поєднанням кольорів досягаєть- ся створення певних настроїв: пристрасть й інтенсив- ність (червоний), земні обмеження, від яких утікаєш (зелений, синій), рух до звільнення (жовтий) [11, p. 105–107, 111–113]. У зображені св. Михаїла, на нашу думку, мотив німба відповідає антропософській програмі, оскільки пред- ставляє святого як попередника Христа. (У більшості з численних робіт М. Мо взагалі немає згадок про св. Михаїла, і тільки в одній праці його згадано в кон- тексті Судного дня.) У «The Hunt from the North» («Полювання з півно- чі») чорний колір коней відображає владу смерті та є вираженням одного з двох боків антропософського космічного дуалізму світла й темряви. Білий кінь мрійника допомагає йому бути на другому боці цього дуалізму. І на заключній пастелі Е. Меррі зображено фінал, вигадану строфу реконструкції М. Мо: молодь і старі люди слухають Олафа-мрійника. Таким чином, візуаль- но підтверджена остання сцена, що її телемаркські спі- ваки не створювали й ніколи не виконували. Отже, на прикладі цих трьох визначних скандинав- ських балад ми простежили складну послідовність перероблень – текстових, контекстуальних, а також візуальних. Важливо, що було зафіксовано, наскільки значні відмінності можуть приховуватися під однако- вими назвами балад. 1. Barnes M. Draumkvæde: An Edition and a Study. – Oslo : Universitetsforlaget, 1974. 2. Danish Ballads and Folk Songs / еd. Er. Dal, trans. H. Meyer. – Copenhagen : Rosenkilde og Bagger ; New York : American-Scandinavian Foundation, 1967. 3. Danmarks gamle Folkeviser / еd. S. Grundtvig. – København : Samfundet til den danske Literaturs Fremme, 1883. – Vol. 4. 4. Danske Viser: Gamle Folkeviser, Skæmt, Efterklang / еd. Er. Dal. – København : Rosenkilde og Bagger, 1962. 5. Dorson R. M. The British Folklorists: A History. – Chicago : UChicagoP, 1968. 6. Keigtley Th. The Fairy Mythology: Illustrative of the Romance and Superstition of Various Countries. – London : Writtaker, Treacher, 1828. – Vol. 1. 7. Keightley Th. The Fairy Mythology: Illustrative of the Romance and Superstition of Various Countries. – London : Bohn’s Antiquarian Library, 1850. 8. Lefevere A. Translating Literature: Practice and Theory in a Comparative Literature Context. – New York : Modern Language Association of America, 1992. 9. Lurie Al. Revision of The World Guide to Gnomes, Fairies, Elves and Other Little People // New York Review of Books. – 1979. – N 3. 10. Medieval Scandinavia: An Encyclopedia / еd. Ph. Pulsiano, et al. – New York : Garland, 1993. 11. Merry El. Art: Its Occult Basis and Healing Value. – East Grimstead, England : New Knowledge Books, 1961. 12. Merry El. The Dream Song of Olav Åsteson. – East Grimstead, England : New Knowledge Books, 1961. 13. Norske Folkeviser / eds. M. Moe, Kn. Liestøl. – Christiania : J. Dybwad, 1920 – Vol. 1. 14. Steiner R. The birth of the Sun Spirit as the Spirit of the Earth. The Thirteen Holy Nights // The Festivals and Their Meaning: Christmas, Easter, Ascension and Pentecost, Michaelmas. – London : Rudolf Steiner Press, 1955. 15. Svenska Folk-visor från Forntiden / eds. Er. Gust. Geijer, Arv. Aug. Afzelius. – Stockholm : Strinnholm och Häggström, 1814–1818. – Vol. 1–3. 16. Sveriges Medeltida Ballader / eds. B. Jonsson, Sv.-B. Jansson. – Stockholm : Almqvist & Wiksell, 1983. – Vol. 1. 17. Syndergaard L. English Translations of the Scandinavian Medieval Ballads: An Analytical Guide and Bibliography. – Turku : Nordic Institute of Folklore, 1995. 18. The Types of the Scandinavian Medieval Ballad / eds. B. R. Jonsson, S. Solheim, Ev. Danielson. – Oslo : Universitetsforlaget, 1978. Література 1 У цій праці викладено дискусію щодо «Draumkvæde», висвітлено наукові й текстологічні питання. 2 Про одне з доступних джерел для реконструкції М. Мо див. працю «Norske Folkeviser» [13]. 3 Переклад німецькою І. Моллера див. у праці М. Барнеса [1, р. 34]. 4 Докладно див. у праці М. Барнеса [1, р. 34, 68, 255]. 5 Cтрофи 20, 28, 32 відповідно. Примітки Переклад з англійської Інни Головахи http://www.etnolog.org.ua ІМ ФЕ