Обрядовий музичний фольклор Середньої Наддніпрянщини
Середня Наддніпрянщина репрезентує інтегральні ознаки української фольклорної традиції. На Правобережжі Дніпра вона виявляє спільність зі Східним Поділлям, а на Лівобережжі поширюється без кардинальних відмін на Слобожанщину. Фольклор Середньої Наддніпрянщини має свої особливості. Від Чернігівщини н...
Збережено в:
| Дата: | 2015 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2015
|
| Назва видання: | Народна творчість та етнологія |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201690 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Обрядовий музичний фольклор Середньої Наддніпрянщини / А. Іваницький // Народна творчість та етнологія. — 2015. — № 1. — С. 7-14. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-201690 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-2016902025-01-29T10:38:31Z Обрядовий музичний фольклор Середньої Наддніпрянщини Іваницький, А. З історії та теорії науки Середня Наддніпрянщина репрезентує інтегральні ознаки української фольклорної традиції. На Правобережжі Дніпра вона виявляє спільність зі Східним Поділлям, а на Лівобережжі поширюється без кардинальних відмін на Слобожанщину. Фольклор Середньої Наддніпрянщини має свої особливості. Від Чернігівщини на південь уздовж Дніпра поступово зникають традиційні колядки, веснянки, літні (купальські, петрівчані, жнивні) пісні. У колядках починає переважати біблійна тематика. В Среднем Поднепровье наблюдаются интегральные признаки украинской фольклорной традиции. На Правобережной Украине заметна ее общность с Восточным Подольем, а на Левобережной она без кардинальных отличий распространяется на Слобожанщину. Фольклор Среднего Поднепровья имеет свои особенности. От Черниговщины на юг вдоль Днепра постепенно исчезают традиционные колядки, веснянки, летние (купальские, петровочные, жнивные) песни. В колядках начинает преобладать библейская тематика. The Middle Over Dnipro Lands represent the integral characteristics of Ukrainian folklore tradition. On Right-Bank Ukraine, they bear resemblance with Eastern Podillia, while on the Left-Bank Lands – they spread, without essential distinctions, to Slobozhanshchyna. The folklore of the Middle Over Dnipro Lands has its peculiarities. Thus, to the south of Chernihivshchyna along the Dnipro River, the traditional koliadky (Christmas carols), vesnianky (spring songs), and summer(Kupala, St. Peter’s fast, and harvest-related) songs slowly decrease in prevalence. The biblical themes grow dominant in Koliadky there. 2015 Article Обрядовий музичний фольклор Середньої Наддніпрянщини / А. Іваницький // Народна творчість та етнологія. — 2015. — № 1. — С. 7-14. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. 0130-6936 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201690 784.4(477.46) uk Народна творчість та етнологія Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
З історії та теорії науки З історії та теорії науки |
| spellingShingle |
З історії та теорії науки З історії та теорії науки Іваницький, А. Обрядовий музичний фольклор Середньої Наддніпрянщини Народна творчість та етнологія |
| description |
Середня Наддніпрянщина репрезентує інтегральні ознаки української фольклорної традиції. На Правобережжі Дніпра вона виявляє спільність зі Східним Поділлям, а на Лівобережжі поширюється без кардинальних відмін на Слобожанщину. Фольклор Середньої Наддніпрянщини має свої особливості. Від Чернігівщини на південь уздовж Дніпра поступово зникають традиційні колядки, веснянки, літні (купальські, петрівчані, жнивні) пісні. У колядках починає переважати біблійна тематика. |
| format |
Article |
| author |
Іваницький, А. |
| author_facet |
Іваницький, А. |
| author_sort |
Іваницький, А. |
| title |
Обрядовий музичний фольклор Середньої Наддніпрянщини |
| title_short |
Обрядовий музичний фольклор Середньої Наддніпрянщини |
| title_full |
Обрядовий музичний фольклор Середньої Наддніпрянщини |
| title_fullStr |
Обрядовий музичний фольклор Середньої Наддніпрянщини |
| title_full_unstemmed |
Обрядовий музичний фольклор Середньої Наддніпрянщини |
| title_sort |
обрядовий музичний фольклор середньої наддніпрянщини |
| publisher |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| publishDate |
2015 |
| topic_facet |
З історії та теорії науки |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201690 |
| citation_txt |
Обрядовий музичний фольклор Середньої Наддніпрянщини / А. Іваницький // Народна творчість та етнологія. — 2015. — № 1. — С. 7-14. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. |
| series |
Народна творчість та етнологія |
| work_keys_str_mv |
AT ívanicʹkija obrâdovijmuzičnijfolʹklorserednʹoínaddníprânŝini |
| first_indexed |
2025-02-09T04:44:34Z |
| last_indexed |
2025-02-09T04:44:34Z |
| _version_ |
1823553644117622784 |
| fulltext |
7
ОбрядОвий музичний фОльклОр СередньОї
наддніпрянщини
Анатолій Іваницький
УДК 784.4(477.46)
Середня Наддніпрянщина репрезентує інтегральні ознаки української фольклорної традиції. На Правобережжі
Дніпра вона виявляє спільність зі Східним Поділлям, а на Лівобережжі поширюється без кардинальних відмін на
Слобожанщину. Фольклор Середньої Наддніпрянщини має свої особливості. Від Чернігівщини на південь уздовж
Дніпра поступово зникають традиційні колядки, веснянки, літні (купальські, петрівчані, жнивні) пісні. У колядках
починає переважати біблійна тематика.
Ключові слова: Середня Наддніпрянщина, фольклор, історія, музика.
В Среднем Поднепровье наблюдаются интегральные признаки украинской фольклорной традиции. На Право-
бережной Украине заметна ее общность с Восточным Подольем, а на Левобережной она без кардинальных отличий
распространяется на Слобожанщину. Фольклор Среднего Поднепровья имеет свои особенности. От Черниговщи-
ны на юг вдоль Днепра постепенно исчезают традиционные колядки, веснянки, летние (купальские, петровочные,
жнивные) песни. В колядках начинает преобладать библейская тематика.
Ключевые слова: Среднее Поднепровье, фольклор, история, музыка.
The Middle Over Dnipro Lands represent the integral characteristics of Ukrainian folklore tradition. On Right-Bank
Ukraine, they bear resemblance with Eastern Podillia, while on the Left-Bank Lands – spread, without essential distinctions, to
Slobozhanshchyna. The folklore of the Middle Over Dnipro Lands has its peculiarities. Thus, to the south of Chernihivshchyna
along the Dnipro River, the traditional koliadky (Christmas carols), vesnianky (spring songs), and summer (Kupala, St. Peter’s
fast, and harvest-related) songs slowly decrease in prevalence. The biblical themes grow in dominance in koliadky there.
Keywords: the Middle Over Dnipro Lands, folklore, history, music.
У статті певною мірою реферовано укла-
дений мною збірник «Обрядовий музичний
фольклор Середньої Наддніпрянщини» [17],
який становить частину планової теми «Жан-
рово-регіональна антологія українського му-
зичного фольклору».
Українська народна музично-пісенна тра-
диція утворює два відгалуження: пісні необ
рядові, пісні обрядові – календарні (зимові,
весняні, літні) та сімейно-обрядові (весільні й
співи на родинах і хрестинах).
На відміну від необрядового пласта (на-
самперед лірики, розвиток якої розпочався від
кінця ХVI ст.), обрядовий фольклор у своїх
генетичних джерелах поринає в землероб-
ський неоліт і має значно поважніший вік – не
менше восьми-дев’яти тисяч років. Якщо взяти
до уваги, що у верхньому палеоліті (до мільйо-
на років тому) існувала епоха антропогенезу,
коли мовна й музична інтонації були ще непо-
дільним, єдиним інтонаційним потоком, –
то можна припускати зародження початків
музичної форми ще в неандертальців. Отже,
синтаксис обрядових наспівів настільки ж дав-
ній як і мовний. Проте, на відміну від мови,
музика не має семантичного (смислового)
вираження змісту, а зорієнтована на чуттє-
вість (емоційне сприйняття). Однак не тільки.
Оскільки в музиці відсутній предметний зміст
(а вона має усе ж таки бути якимсь чином ор-
ганізована), музична форма тримається на ар-
сеналі докладно й специфічно опрацьованих
логічних фігур.
Мелодії мають дві складові: зовнішню –
чуттєво-психологічну, що втілена у наспівах, і
другу – глибоко закодовану у вигляді логіко-
ритмічних фігур. Вони закорінені у підсвідо-
мості і задля їхнього виявлення необхідно за-
стосовувати спеціальні методики дешифровки
(декодування). Логічні коди обрядового му-
зичного фольклору за часом виникнення не
тільки не поступаються матеріальним пред-
http://www.etnolog.org.ua
8
ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоЛоГія* 1/2015
метам археології, але й на підсвідомо-психо-
логічному рівні набагато давніші. На рівні
побутового мислення обрядові мелодії часто
сприймаються як примітиви. До речі, так їх і на-
зивали в 1920-х роках. Між тим, їхня ритмо
інтонаційна підстава за давниною тисячоліть
є сучасницею мовних вигуків раннього палео-
літу: це, як мінімум, епоха археоантропів та
палеоантропів. За цієї епохи відбулося опану-
вання такими базовими логічними фігурами,
як дипластія (тотожність) і бінарна опозиція
(протиставлення) [10, с. 136–145]. Глибинне
історичне значення логічних фігур генезису,
закодованих в обрядових мелодіях, навіть у
наш час усвідомлюється лише одиницями до-
слідників-етномузикологів.
Насамперед це пов’язано з відставанням
інтересів суспільства до духовних завдань від
його зацікавлення технікоекономічними,
а також зумовлений цим брак кадрів та не-
достатня увага до історичного розуміння об-
рядового фольклору. Такий стан не викликає
подиву, бо навіть археологія почала приверта-
ти наукову увагу тільки 150 років тому. Якщо
торкнутися сучасного мовознавства, то в Ака-
демії наук є три окремих інститути лінгвіс-
тичного спрямування: Інститут мовознавства,
Інститут української мови, Інститут іноземних
мов. До переліку слід долучити ще сотні мово-
знавчих кафедр навчальних закладів і тисячі
філологів-педагогів.
Водночас вивченням народної музики зай-
маються в Україні кілька десятків дослідників.
Однак і серед них більшість – збирачі, укла-
дачі збірників. І лише одиниці зосереджували-
ся й зосереджуються на історико-теоретичних
та генетичних питаннях обрядової музики.
Науковий її дослід почав складатися трохи
більше як століття тому.
Петро Сокальський створив першу тео-
ретичну працю «Руська народна музика» у
1888 році [22]. Станіслав Людкевич на почат-
ку ХХ ст. транскрибував півтори тисячі запи-
сів Йосипа Роздольського і чітко поділив му-
зичний фольклор на два масиви: пісні обрядові
та пісні звичайні (тобто власне лірику) [3].
Філарет Колесса дослідив старовинні обрядо-
ві пісні Закарпаття [14, с. 368–397].
Найбільші напрацювання у вивченні обря-
дового фольклору належать Клименту Квітці:
дослідження пентатоніки, географія білорусь-
ких календарних і весільних пісень, стаття про
пісні українських зимових свят і ряд інших.
У праці «Про історичне значення календар-
них пісень» К. Квітка вперше в історії фольк-
лористики провів паралелі між регіоналісти-
кою (поширенням типів) обрядових наспівів
та етногенезом, політичними, економічними і
культурними зв’язками [12, с. 73–99]. Про-
довжив цю справу Володимир Гошовський у
дослідженнях колядок та весільних пісень, і на
підставі картографування пісенних типів ви-
сунув гіпотезу про лемків як нащадків білих
хорватів [6, с. 50–139]. Ярослав Мироненко
за цією ж методикою обґрунтував гіпотезу, що
в середовищі києво-руських племен тиверців
та уличів було витворено новорічний обряд
маланкування та його музичне обрамлення [6,
с. 122–128].
Після цих вступних зауваг перейду до
огляду обрядового фольклору Середньої Над-
дніпрянщини і далі торкнуся деяких питань іс-
торії регіону.
Сучасний адміністративний поділ Се-
редньої Наддніпрянщини, введений радян-
ською владою, ігнорує етнографічні й геогра-
фічні ознаки. Колишній губерніальний поділ і
економічно, і культурно-історично був набага-
то більш обумовлений, аніж нинішній – облас-
ний. Київська губернія обіймала правобережні
землі, Полтавська – лівобережні. Дніпро був
між ними природним кордоном. Тому сучасна
Черкащина природно тяжіє до Київської гу-
бернії, що підтверджується спільними рисами
традиційної культури й господарювання.
Іншу картину спостерігаємо у Степовій
Україні: Катеринославська губернія охоплю-
вала як право-, так і лівобережні землі. Проте
це вже було політичне рішення, продиктоване
потребами колонізації степових земель, за-
хоплених Росією у завойованого Кримського
ханства. Територія Катеринославської губер-
http://www.etnolog.org.ua
9
З історії та теорії науки
нії заселялася вихідцями переважно з Полтав-
щини, Поділля, а з кінця ХVIII ст. – також
німецькими 1 колоністами.
***
Упорядкований мною збірник «Обрядовий
музичний фольклор Середньої Наддніпрян-
щини» [17] за змістом та принципами укладан-
ня є різновидом регіонально-хрестоматійного
видання. Він продовжує висвітлення й дослі-
дження обрядової творчості, започатковане в
моєму попередньому збірнику «Український
обрядовий фольклор західних земель» [11].
У проміжку між цими двома книгами я під-
готував та видав ще один збірник – «Пісні
з родин і хрестин» [20], де подано матеріали
(описи та пісні) цього майже забутого в старій
традиції обрядодійства.
Таким чином, названі книги утворюють
етномузикознавчообрядову трилогію, за-
дум якої був скерований на видання та до
слідження обрядового музичного фолькло-
ру – найвартіснішої (з науково-історичного
погляду) частини української народної твор-
чості. У першій книзі («Український обрядо-
вий фольклор західних земель») метою було
поглиблення знань та поглядів на генезис об-
рядової музичної творчості; у другій («Пісні з
родин і хрестин») – здійснено реконструк
цію майже забутого жанру; у новій моїй книзі
«Обрядовий музичний фольклор Середньої
Наддніпрянщини» [17] у центрі уваги перебу-
ває критикотекстологічна проблематика,
потреба в опрацюванні якої давно назріла. Три
упорядковані мною збірники музично-обрядо-
вої творчості не були самометою академічного
її зводу. Вони слугували документальною ба-
зою для теоретичних, критикотекстоло
гічних та історичногенетичних міркувань,
які реалізовані у моїх вступних статтях. Ці
книги є доповненням і розвитком гіпотез та
ідей, викладених у моїй теоретичній моногра-
фії «Історичний синтаксис фольклору» [9].
Зимові пісні українців, передусім колядки
та щедрівки, становлять масив, який за кіль-
кістю пісень та розвитком обрядодій не йде
в жодне порівняння з відповідною творчіс-
тю інших індоєвропейських народів. Спроба
пояснити таку схильність українців (особ-
ливо наших далеких пращурів) до коляду-
вання причинами естетичними, релігійними
(вплив «Богогласника») абощо не наближає до
з’ясування причин поширення й тривкості зи-
мової пісенності та обрядовості на наших зем-
лях. Однозначну відповідь наука дати ще не
готова, але слушні здогади висловлювалися.
Олексій Дей у передмові до тому колядок
та щедрівок пов’язує типологічну старо
давність їхніх образів і мотивів з відгомо
ном матріархату [8, с. 9–40]. І розвиває
далі цю думку, посилаючись на дослідження
В. Чичерова [25]. Останній пояснює від-
мінності колядування в українців та росі-
ян суттєвою несхожістю сімейного укладу:
в українців він первіснодемократичний,
у росіян – деспотичнопатріархальний.
Тому в колядуванні українців склався дифе
ренційований тип колядного обряду (зверта-
ються окремо до кожного члена сім’ї), тоді як
для росіян показовий узагальнений тип (об-
ряд адресований главі сім’ї, інші згадуються
за приналежністю до нього).
Розподіл сімейних обов’язків у матріархаті
(мужчина дбає про засоби до існування, жін-
ка – про родинно-господарські справи) обу-
мовлювався на землях українського лісостепу
географією та етнічними рухами. Навичок об-
щинно-демократичного устрою дотримувалося
населення українського лісостепу і в подальші
тисячоліття. Завдяки особливостям історії,
сімейного укладу, традицій та психології, в
українців до колядок та колядування склало-
ся сакральне (піднесено-серйозне, містичне)
ставлення.
В етичній опозиції до колядок перебуває
численна кількість щедрівок (насамперед ди-
тячих), які значною мірою орієнтовані на про
фанний (гумористичний) зміст текстів і таку ж
етику виконання.
Стосовно пісень про Маланку (як одно-
го з різновидів щедрування), то всі вони без
винятку відзначаються профанічним характе-
ром. У Середній Наддніпрянщині «Маланка»
http://www.etnolog.org.ua
10
ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоЛоГія* 1/2015
(або Меланка) з усіма типовими ознаками в
ритмоструктурі й тексті (Маланка неробоча,
сорочка на ній парубоча, ложки-тарілки упус
тила в річку, фартух замочила) трапляєть-
ся нечасто. Немає сумніву, що ці окремі зразки
були сюди занесені. Історичний ареал «Ма-
ланки» – Чернівецька область та Молдова.
Торкнуся загадкової тематичної невідпо-
відності: весняна, землеробська тематика є
провідною чомусь саме в зимових піснях. Цій
темі я приділив увагу у своїй попередній книзі
«Український обрядовий фольклор західних
земель» [11]. Вивчення літератури (зокрема
езотеричної) довело, що аграрна тематика коля-
док та щедрівок зовсім не означає, що в доіс-
торичні часи вони виникли та співалися навес-
ні. Аргумент на користь такого припущення
висунули фольклористи-словесники у ХІХ ст.:
Новий рік в дохристиянські часи буцімто від-
значався навесні. А якщо співають про вес-
ну, – значить і пісні складали тої ж пори року.
Згодом, на думку філологів, у зв’язку з пере-
несенням Нового року на зиму, перекочували
туди ж колись начебто «весняні» колядки та
щедрівки. З приводу цього я писав: «Проте
неможливо погодитися, що велетенський со-
лярно-аграрний зимовий комплекс індоєвро-
пейських народів цілого континенту <...>
міг бути просто собі переставлений з весни
на зиму» [11, с. 52].
Також немає певних відомостей, що в
земле робському неоліті святкували новий рік.
Новий рік – це цивілізаційна домовленість.
Язичницький календар пов’язувався з при-
родними явищами, сонячним циклом і зоряним
небом, і все мало магічне пояснення. В язич-
ництві час не був лінійним, як у сучасному
сприйнятті, він рухався по колу. Цей колово-
рот зумовлювався потребами землеробської
магії. День зимового сонцестояння був для
стародавнього населення наших земель почат-
ковим сакральним кроком входження у цикл
землеробської традиції.
В язичництві день зимового сонцестояння
розумівся як сакральний пункт ініціації –
початку трудового сільськогосподарського
року. Землеробська тематика в зимових піс-
нях – явище симпатичної магії – асоціації
ідей за схожістю (Д.-Д. Фрезер) [24, с. 62].
Починаючи із зимового сонцестояння, дав-
ні землероби намовляли, чаклували на успіх
весняно-літнього господарювання. У коляд-
ки не бавилися, а виконували їх як сповнений
глибокої віри наговір: про що йдеться, те й має
статися.
Отже, календарна обрядовість та співи
утворюють сакральний сільськогосподар-
ський ланцюжок: зимове сонцестояння, вес
няне рівнодення, літнє сонцестояння.
***
Від ХVIII ст. починає змінюватися став-
лення православної церкви до народної твор-
чості. Мабуть, зрозумівши неефективність
переслідувань зимового традиційного спі-
ву (колядувань на Різдво) 2, церква вирішує
створити альтернативний «книжний» репер-
туар. Зусиллями монахів-василіан у Почаїв-
ській лаврі укладається й видається 1790 року
«Богогласник», який потім ще десять разів
перевидавався до кінця ХІХ ст. Тематика пі-
сень має релігійний зміст: народження, смерть
Христа, муки грішників, уславлення біблійних
персонажів, які займаються рільництвом. Му-
зична форма та мелодика пісень у «Богоглас-
нику» вправно наближена почаївськими кліри-
ками та регентами до традиційної фольклорної
строфіки. У Середній Наддніпрянщині такі
книжні, набожні пісні (як їх почали називати
збирачі фольклору) зараз становлять значну
частину різдвяних селянських співів. Наприк-
лад, більшість записів зимового репертуару,
зроблених Іллею Фетисовим на Дніпропет-
ровщині, – саме набожні пісні. Такий же стан
спостерігається за записами Олени Валахової
з Володарського району на Київщині, Надії
Даценко на Переяслав-Хмельниччині та ін-
ших збирачів на теренах Середньої Наддніп-
рянщини.
Торкаючись у цілому долі обрядових пі-
сень на Середній Наддніпрянщині, можна
сказати: чим далі на південь – зникають
традиційні колядки, літні (купальські, пет-
http://www.etnolog.org.ua
11
З історії та теорії науки
рівчані, жнивні) пісні. Натомість стійко збе-
рігається весільна пісенність – навіть зба-
гачується з виконавсько-музичного погляду.
Тут церкві не вдалося не те що знищити, але
й хоча б розхитати давні весільні звичаї. Од-
нак було зруйновано родильну традицію:
церкві вдалося її підпорядкувати хрещенню
[20, с. 9–68]. Родильна традиція втратила
колишній сакральний зміст єднання родів.
Родини спершу привласнила церква, потім –
держава, і вони перетворилися на акт грома-
дянського стану.
***
З погляду пошуків музичноритмічних
автохтонів Середньої Наддніпрянщини, ін-
терес викликають також варіанти весільної
пісні «Не стій, сосно, край дороги, та рано-
рано» (з різними початковими заспівами: «А в
нас тепер дівич-вечір», «Дівич-вечір, славний
вечір», «Чорний ворон збудував город» тощо).
У моєму збірникові вміщено 19 зразків.
На інших територіях (поза Середньою
Наддніпрянщиною) засвідчено лише пооди-
нокі зразки: Харківщина [1, № 302], Кубань
[1, № 301], Східне Поділля [21, с. 166]. Немає
сумніву, що вони були перенесені на інші землі
з Середньої Наддніпрянщини, якщо зважити
на кількість варіантів, зосереджених у цьому
регіоні. У західних областях України та на По-
ліссі ця пісня не побутує.
Підсумовуючи, можна констатувати: чим
далі на південь уздовж Дніпра, – зникають
традиційні колядки, веснянки, літні (купаль-
ські, петрівчані, жнивні) пісні. Весільна пісен-
ність зберігається і навіть збагачується (з ви-
конавсько-музичного погляду). У зимовому
репертуарі переважає біблійна образність, яка
наближається до церковних співів.
На Дніпропетровщині не засвідчено побу-
тування веснянок, що є ознакою пізнього за-
селення регіону вихідцями з різних місцевос-
тей Київщини, Чернігівщини, Полтавщини,
Поділля. Цей давній пласт обрядовості швид-
ко зникає у випадку міграції населення на нові
землі та порушення традиційного громадсько-
го укладу.
Навпаки, весільна пісенність зберігається,
оскільки потреба громадського визнання сім’ї
не тільки залишається, але й посилюється у
випадку переселення. Весільні пісні на Дніпро-
петровщині дістали навіть розкішний гетеро-
фонний розвиток. Насамперед – розвинувся
багатоголосий стиль, значно барвистіший, ніж
навіть на півночі Київщини й на Чернігівщині.
У зимовій обрядовості Середньої Наддніпрян-
щини зменшується кількість традиційних коля-
док, поступаючись місцем церковним (з біблій-
ними сюжетами й образами) текстам і наспівам
псалмодично-кантового складу.
***
В авторитетному зводі «Трудов...» П. Чу-
бинського [23] у фольклорних нотах і текстах
є деякі похибки. Вони пояснюються як станом
тогочасної науки, так і складними умовами ро-
боти над працею. Сучасна наука має поступо-
во готуватися до критикотекстологічного
перевидання «Трудов...» Павла Чубинського.
У деяких нотаціях не розрізняється гра-
фічна подача варіацій та записи моментів ба-
гатоголосого співу. Також застосовано запис
варіацій у такий спосіб, коли ритміка штилів
не узгоджується по вертикалі. Трапляються
труднощі з прочитанням українських слів, по-
даних російською транскрипцією.
Критичної уваги потребують транскрип-
ції Є. Ліньової [15], що виконані нею за її за-
писами 1903 року із сс. Великі Сорочинці та
Литвяки на Полтавщині. На загальному тлі
нотних матеріалів мого збірника (і взагалі ти-
пології української народної музики) транс-
крипції Є. Ліньової вочевидь випадають як із
характеру українського народного обрядового
співу, так і зі стилю нотацій сучасників та піз-
ніших записувачів. Одна з причин – записи
від гуртів, склад яких ситуативно формува
ли місцеві помічники збирачки.
У вступній статті до свого збірника Є. Лі-
ньова наводить такий факт про виконання
пісні «Та малая нічка петрівочка» [17, № 351]:
«Оригінальною багатоголосою фугою звучить
пісня. Хоча всі співають майже на один схо-
жий мотив, але всі дівчата прийшли з різних
http://www.etnolog.org.ua
12
ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоЛоГія* 1/2015
місць і розробка пісні дуже відрізняється в
кожній групі. Коли закінчує одна група і по-
чинає інша, то, запобігаючи одноманітності,
голоси, які знову вступили, переходять на ін-
ший ступінь, транспонують пісню і вроджена
музикальність підказує дивовижне поєднання
звуків» [15, с. 25]. У коментарі не уточнюєть-
ся, чи працював у цей час фонограф. Певно,
що ні, бо в описуваних умовах цей недоскона-
лий пристрій не міг зафіксувати такий різно-
манітний спів.
Є. Ліньова в «Опыте записи...» повідомляє
також про трьох жінок-селянок, яких привела
дружина місцевого вчителя «і вибрала двох»
[15, с. 20]. Тут уже чітко зазначено, що спі-
вочий гурт створювався з ініціативи помічниці
записувачки. Скликані виконавиці знали пісні
та володіли технікою гуртового співу. Проте
вони не були зіспівані поміж собою, їхні навич-
ки були набуті в різних місцевих осередках, що
призводило до порушень форми та музичного
типу пісень.
Досі в критиці нотацій Є. Ліньової попе-
редніми дослідниками чи не найменше уваги
приділялося фактурі. Спробую частково за-
повнити цю прогалину. Зупинюся на весільній
пісні «Зеленая та дібрівонька» [17, № 374].
Транскрипція чотирьох її строф засвідчує
численні вступи хорових голосів: чотири рази
(кожну із строф) зачинає заспівувачка, тут
питань нема. У цей же час хорові вступи ство-
рюють досить несподівану картину: у першій
строфі хор вступає на 3-ю долю, у другій – на
9-у, у третій – на 4-у, у четвертій строфі –
на 7-у долю. Така ретельність робить честь
Є. Ліньовій. Однак цей різнобій нетиповий
для злагоджених гуртів: він свідчить про ви
падковість хорових вступів. Звичайно, не
системність різного роду в народному ви-
конавстві трапляється, та це характерно для
першої, менше – для другої строфи, а далі
злагоджені, зіспівані гурти знаходять образ
фактури і дотримуються його.
Порівняльний аналіз зразків багатоголо-
сої фактури інших збирачів та Є. Ліньової до-
водить: остання записувала від випадкових,
не зіспіваних гуртів. Із цієї причини її нотації
не можна вважати прикладом зразкового до-
кументування української народної співочої
традиції.
Климента Квітку до критичного погляду
на записи Євгенії Ліньової свого часу спону-
кали дві породжені російським фольклористом
Олександром Масловим легенди: 1) визна-
чальне значення фонографа для документуван-
ня народної музики; 2) відкриття Є. Ліньовою
за допомогою фонографа справжнього україн-
ського народного багатоголосся.
Додам, що думки К. Квітки були викликані
не лише потребою у науковій критиці записів
Є. Ліньової, але й етичними міркуваннями.
Насамперед вони торкаються тенденційної
недооцінки О. Масловим фольклористичної
праці М. Лисенка.
К. Квітка критично ставився до фоногра-
фічного запису. Аудіотехніка, наголошував
він, фіксує й зберігає не тільки пісню, але й
помилки співу. Не слід з надмірною дові-
рою – некритично – ставитися до аудіоза-
пису. Робота з ним потребує не тільки навичок
транскрибування, але й вимагає чуття тради-
ції, знань і, відповідно, текстологічних комен
тарів. «Помилки і суб’єктивізм, – зазначав
К. Квітка, – властиві всякій людській роботі,
всякому описові, а записам музично-етногра-
фичним особливо властиві через незвичайну
їх трудність, – від неточності не забезпечує
впов ні і пристосування фонографу; але немає
даних, щоб твердити, що суб’єктивізм Лисен-
ка був більший, ніж у якого иншого збірача
того часу. Кожне джерело треба розглядати і
оцінювати з увагою на час, осередок і загаль-
ний рівень розвою наукових поняттів і погля-
дів у тім осередку і в тім часі, а проти загаль-
ного рівня музично-етнографичних поняттів у
тогочаснім українськім осередку Лисенко був
велетнем» [13, с. 18]. Це стосується й нотацій
в «Трудах...» П. Чубинського, які в складних і
несприятливих умовах робив М. Лисенко.
***
Середня Наддніпрянщина була заселе-
на від раннього неоліту (імовірно й раніше).
http://www.etnolog.org.ua
13
З історії та теорії науки
Сюди, до Дніпра, доходили північно-східні
околиці трипільської культури VІ–ІІІ тис. до
н. е. Після занепаду трипільської цивілізації
понад дві тисячі років тому (до середини ІІ тис.
до н. е.) на цих (як і в цілому на українських)
землях відбувалися складні етнічні, госпо-
дарські, воєнні, асиміляційні процеси. Вони
врешті зумовили появу протослов’ян. «Ми по-
винні зважати, – писав Віктор Петров, – що
наша автохтонність на нашій землі не була на-
слідком лише самої біологічної зміни поколінь,
а є наслідком суворих випробувань історії, у
бурхливих зламах і змінах якої утворився відо-
мий нам український народ» [19, с. 19–20].
Від кінця ІІІ ст. до н. е. до ІІ ст. н. е. за-
свідчується зарубинецька культура. Належа-
ла вона праслов’янським племенам венедів.
На користь такої думки промовляють «дані
мовознавства, типологічна близькість зару-
бинецьких пам’яток з київською культурою
ІІІ–V ст. н. е. та культурами ранньосередньо-
вічних слов’ян V–VІІ ст. н. е.» [2, с. 246].
Один з п’яти локальних варіантів зарубинець-
кої археологічної культури розташовувався
на Середній Наддніпрянщині. У формуванні
зарубинецької культури, вважають археоло-
ги, превалююча роль належала місцевому еле-
менту [18] та субстратам попередніх культур,
зокрема черняхівської. Черняхівська архео-
логічна культура більшістю дослідників роз-
глядається як наступниця зарубинецької. Від
VІІ ст., ще за двісті років до утворення Київ-
ської Русі, на території України чітко просте-
жується процес консолідації племен в одну
руську (тобто, українську) націю.
Ця територія, стверджував Михайло Гру-
шевський, була головним осереддям форму-
вання української нації протягом багатьох сто-
літь. І наголошував, що «Середнє Подніпров’я
було правдоподібно правітчиною нашого наро-
ду. З великою слов’янською міґрацією східно-
слов’янські племена, що увійшли в склад на-
шого народа, опанували майже всю теперішню
свою етноґрафічну територію. Правда, ся
перша кольонізація не вдержалась від разу
на своїх займанщинах; значні частини наших
країв залюднювали ся в друге, в третє і в чет-
верте, але все нашою, або з повною перевагою
нашої кольонізації» [7, с. 5–6]. І далі: «Отже,
правітчину нашого народа можемо з найбіль-
шою правдоподібністю вказати в Середнім
Подніпров’ї» [7, с. 60].
Існує незаперечний факт: мова, культура,
музика, не зважаючи на катаклізми перед-
історії та історії, не тільки виживали в умовах
фізичних та економічних втрат і тисків на їх-
ніх носіїв, але й показали здатність людини
рухати духовний поступ протягом багатьох
тисячоліть.
У фольклорі Середньої Наддніпрянщини
достатньо простежується тематична й музично-
типологічна означеність, хоча на цій великій
території немає таких субкультурних відмін-
ностей, які показові для західних українських
земель. На землях Середньої Наддніпрянщи-
ни сформувався історичний стрижень укра-
їнського етносу, увібравши магічно-сакральні
рушії культури та психології людства пізнього
землеробського неоліту (трипілля), волелюб-
ність кочівників епохи ранніх металів (скіфів),
суперечливу єдність племінного устрою Київ-
ської Русі та етику героїчно-анархічного ли-
царства козацьких часів.
Музичний фольклор виконує в житті дві
суспільні функції: художньо-емоційну та піз-
навальну. Остання належить до галузей істо-
ричної науки та соціальної психології. Разом з
археологією музична фольклористика утворює
парність пізнання історії: матеріального й ду-
ховного поступу людства.
1 Поблизу села Олександро-Білівка Софіїв-
ського району Дніпропетровської області, де я
бував у 1970-х роках, до Другої світової війни
мешкали німецькі колоністи. Хоча їх давно не-
має в селі, але місцеві жителі й досі користу-
ються старою німецькою назвою тієї місцини –
Фройлебен.
2 У повісті «Ніч перед Різдвом» М. Гоголь
від імені Панька Рудого зауважує: «Розказують,
нібито був колись такий ідол Коляда. Хто його
http://www.etnolog.org.ua
14
ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоЛоГія* 1/2015
знає? Не нам, простим людям, про це розбалаку-
вати. Торік отець Йосип заборонив був колядува-
ти по хуторах, кажучи, нібито цим люди догоджа-
ють сатані. Одначе, правду казавши, в колядках
ні слова немає про того Коляду. Співається час-
то про Христове Різдво, а при кінці кажуть на
здоров’я господареві, господині, дітям та всім у
хаті» [5, с. 29].
1. Весільні пісні : у 2 кн. / упоряд., прим.
М. М. Шубравська, А. І. Іваницький. – К., 1982. –
Кн. 1. – 872 с.
2. Винокур І. С., Телегін Д. Я. Археологія Украї-
ни. – Тернопіль, 2004. – 480 с.
3. Галицько-руські народні мелодії. Зібрані на
фонограф Й. Роздольським. Списав і зредагував
С. Людкевич // Етнографічний збірник НТШ у
Львові. – 1906. – Т. 21; 1908. – Т. 22.
4. Генон Р. Символы священной науки. –
М., 2002.
5. Гоголь М. Вибрані твори. – К., 1946.
6. Гошовский В. У истоков народной музыки
славян. Очерки по музыкальному славяноведе-
нию. – М., 1971. – 304 с.
7. Грушевський М. Історія України-Руси. – Л.,
1904. – Т. 1. До початку ХІ віка.
8. Дей О. Величальні пісні українського наро-
ду // Колядки та щедрівки. Зимова обрядова пое-
зія трудового року / упоряд. : О. І. Дей, А. І. Гуме-
нюк. – К., 1965. – С. 9–40.
9. Іваницький А. І. Історичний синтаксис
фольк лору. Проблеми походження, хронологіза-
ції та декодування народної музики. – Вінниця,
2009. – 404 с.
10. Іваницький А. І. Обрядові пісні та їх ґенеза //
Іваницький А. І. Український обрядовий фольклор
західних земель. – Вінниця, 2012.
11. Іваницький А. І. Український обрядовий
фольклор західних земель. – Вінниця, 2012.
12. Квитка К. Избранные труды : в 2 т. / сост. и
коммент. В. Л. Гошовского. – М., 1971. – Т. 1.
13. Квітка К. М. Лисенко як збирач народних
пісень // Повідомлення Музично-етнографічного
кабінету УАН. – К., 1923. – № 1.
14. Колесса Ф. М. Музикознавчі праці. –
К., 1970. – С. 368–397.
15. Линева Е. Опыт записи фонографом укра-
инских народных песен / подготовка к изд., вст.
ст., коммент. канд. искусствоведения Е. И. Мур-
зиной. – 2-е изд. – К., 1991.
16. Мироненко Я. П. Молдавско-украинские
связи в музыкальном фольклоре. – Кишинев,
1988. – 144 с.
17. Обрядовий музичний фольклор Середньої
Наддніпрянщини / упоряд. А. Іваницький. – Він-
ниця, 2015.
18. Пачкова С. П. Участь місцевого компонен-
та у формуванні Зарубинецької культури // Архео-
логія. – К., 1999. – № 2.
19. Петров В. Походження українського народу. –
К., 1992.
20. Пісні з родин і хрестин / упоряд. А. І. Іва-
ницький. – Вінниця, 2013.
21. Пісні Явдохи Зуїхи. Записав Гнат Танцюра. –
К., 1965.
22. Сокальский П. П. Русская народная
музыка. – Харьков, 1888.
23. Труды этнографическо-статистической
экспедиции в Западно-Русский край, снаряжен-
ной Императорским русским географическим
обществом: Юго-Западный отдел. Материалы
и исследования, собран. д.-чл. П. П. Чубинским;
изд. под наблюдением д.-чл. П. А. Гильтебранд-
та : репринт. вид. У 7 т. Т. 3 / відп. за вид. Г. Скрип-
ник ; НАН України, ІМФЕ ім. М. Т. Рильсько-
го. – К., 2008.
24. Фрезер Д.‑Д. Золотая ветвь. Исследование
магии и религии / пер. с англ., послесл. и коммент.
С. А. Токарева. – М., 1980. – 831 с.
25. Чичеров В. И. Зимний период русского
народного земледельческого календаря ХVІ–
ХІХ веков. – М., 1957. – 236 с.
http://www.etnolog.org.ua
|