2025-02-22T01:07:21-05:00 DEBUG: VuFindSearch\Backend\Solr\Connector: Query fl=%2A&wt=json&json.nl=arrarr&q=id%3A%22irk-123456789-201703%22&qt=morelikethis&rows=5
2025-02-22T01:07:21-05:00 DEBUG: VuFindSearch\Backend\Solr\Connector: => GET http://localhost:8983/solr/biblio/select?fl=%2A&wt=json&json.nl=arrarr&q=id%3A%22irk-123456789-201703%22&qt=morelikethis&rows=5
2025-02-22T01:07:21-05:00 DEBUG: VuFindSearch\Backend\Solr\Connector: <= 200 OK
2025-02-22T01:07:21-05:00 DEBUG: Deserialized SOLR response

Монографія про сучасні форми символічної поведінки

Рецензія на монографію: Титова М. А. Антиповедение. — М. : Издательство Московского университета, 2014. — 199 с.

Saved in:
Bibliographic Details
Main Author: Курочкін, О.
Format: Article
Language:Ukrainian
Published: Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2015
Series:Народна творчість та етнологія
Subjects:
Online Access:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201703
Tags: Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
id irk-123456789-201703
record_format dspace
spelling irk-123456789-2017032025-01-29T11:31:05Z Монографія про сучасні форми символічної поведінки Курочкін, О. Рецензії Рецензія на монографію: Титова М. А. Антиповедение. — М. : Издательство Московского университета, 2014. — 199 с. 2015 Article Монографія про сучасні форми символічної поведінки / О. Курочкін // Народна творчість та етнологія. — 2015. — № 1. — С. 120-122. — Бібліогр.: 1 назв. — укр. 0130-6936 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201703 uk Народна творчість та етнологія Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Рецензії
Рецензії
spellingShingle Рецензії
Рецензії
Курочкін, О.
Монографія про сучасні форми символічної поведінки
Народна творчість та етнологія
description Рецензія на монографію: Титова М. А. Антиповедение. — М. : Издательство Московского университета, 2014. — 199 с.
format Article
author Курочкін, О.
author_facet Курочкін, О.
author_sort Курочкін, О.
title Монографія про сучасні форми символічної поведінки
title_short Монографія про сучасні форми символічної поведінки
title_full Монографія про сучасні форми символічної поведінки
title_fullStr Монографія про сучасні форми символічної поведінки
title_full_unstemmed Монографія про сучасні форми символічної поведінки
title_sort монографія про сучасні форми символічної поведінки
publisher Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate 2015
topic_facet Рецензії
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201703
citation_txt Монографія про сучасні форми символічної поведінки / О. Курочкін // Народна творчість та етнологія. — 2015. — № 1. — С. 120-122. — Бібліогр.: 1 назв. — укр.
series Народна творчість та етнологія
work_keys_str_mv AT kuročkíno monografíâprosučasníformisimvolíčnoípovedínki
first_indexed 2025-02-09T04:45:06Z
last_indexed 2025-02-09T04:45:06Z
_version_ 1823553677549371392
fulltext 120 Вітчизняні та зарубіжні культурологи, етно- логи  і фольклористи вже давно звернули увагу  на  ритуальний  прийом  інверсії  –  порушення  звичайного  порядку  речей,  характерний  для  багатьох  сфер  громадської  і  сімейної  життєді- яльності людини. У науковій літературі прийом  перевертання  ідеальної  соціальної  норми  отри- мав визначення антиповедінки. Функціонуван- ня цього феномену, здебільшого, простежували  на  прикладі  архаїчних,  аграрних  селянських,  доіндустріальних  суспільств.  Дуже  показова  в  цьому відношенні класична праця М. Бахтіна,  присвячена висвітленню народної карнавально- сміхової культури середньовічної Франції 1. Проте, як виявляється, механізми й моделі  антиповедінки не є лише пережитком минуло- го, а діють і в модерному суспільстві. Доводячи  це, російська дослідниця М. Титова здійснила  вдалу спробу міждисциплінарного аналізу су- часного фактичного  матеріалу, що  характери- зує радянську і пострадянську дійсність крізь  призму дитячого світосприймання. Структур- но рецензована праця складається з п’яти роз- ділів, що містять у собі як методологічні уза- гальнення, так  і великий емпіричний фактаж.  Книга має явний ухил у соціальну педагогіку,  проте в ній зустрічаємо чимало спостережень  загальнокультурологічного плану. На цих сю- жетах, цікавих для народознавців, спробуємо  зупинитися детальніше. Теоретичну  базу  дослідження  становлять  праці відомих авторитетів у галузі психоаналі- зу і соціології – З. Фрейда, Ж. Піаже, Л. Ви- готського, К. Леві-Стросса, Ж. Лакана та ін.  Постійно  звертаючись  до  них,  авторка  нама- гається  обґрунтувати  і  сформулювати  власну  наукову  позицію.  За  її  визначенням,  антипо- ведінка не має позитивного змісту, але «пере- вертає прийняту модель нормативної  поведін- ки,  символічно  скасовує  систему нормативної  комунікації» [с. 7]. Простежуючи прагматику функціонування  категорії  антиповедінки,  М.  Титова  вказала  на  здатність  негативного  приносити  спільне  задоволення учасникам комунікативного про- цесу. На підтвердження цієї  тези наводяться  роздуми св. Августина (ІV ст. н. е.) про насо- лоду, яку мимохідь і лише спільно відчувають  хлопчаки, здійснюючи крадіжку груш із чужо- го саду. Це характерний приклад товариства,  яке спільно грішить. Дитяча антиповедінка, з позицій психоана- лізу,  є пошуком насолоди через комунікацію.  Так, півторарічні малюки розкидають іграшки  та інші предмети у різні боки. За спостережен- мОнОграфія прО СучаСні фОрми СимвОлічнОї пОведінки Олександр Курочкін Т итова  М.  а. антиповедение. – м. : издательство московского университета, 2014. – 199 с. http://www.etnolog.org.ua 121 Рецензії ням  З.  Фрейда,  ця  гра  в  «уйти»  є  болісним  переживанням для дитини, одначе вона знову  і  знову  звертається  до  неї,  відчуваючи  задо- волення від самого процесу руйнації порядку. Заслугу  психоаналізу  М.  Титова  вбачає  в  тому,  що  він  привернув  увагу  до  вивчення  ситуації  miscommunication  –  комунікативної  дисфункції як у приватному, так і в суспільно- му  житті.  Приклади  подібних  ситуацій  дуже  різноманітні:  від  помилок  на  слові,  випадко- вих  вчинків,  жартів,  ігор,  ритуальних  прак- тик до спілкування в інтернет-просторі. Усі ці  ситуації  здатні  приносити  учасникам  спільне  задово лення. Залучення  фрейдистської  категорії  «зверх-Я»  допомагає  розвінчати  облудність  уявлень  пересічного  культурного  європейця  кінця ХІХ – початку ХХ ст. про те, що єв- ропейська культура є найвищим досягненням  людського розвитку. Звідси міфологічний сте- реотип  –  «Біла  людина  –  аристократ  люд- ства»,  яка  несе  на  інші  континенти  просвіту,  високі  норми  моралі  та  порядності.  Подібне  трактування «зверхлюдини» явно суперечить  реальній  історичній  практиці,  де  європейці  не  лише  безжалісно  грабували  колонії,  але  й  нав’язували місцевому населенню свої релігій- ні та культурні норми. Доречно  включено  до  теоретичного  арсе- налу книги й створену З. Фрейдом концепцію  несвідомого, за якою криється первісний масо- вий стан людини [с. 25]. Тому і душевне жит- тя дитини, і життя «примітивної» людини має  чимало  спільних  характеристик.  У  той  самий  час стан несвідомо-колективного світовідчуття  є не лише первісним етапом становлення лю- дини, але й джерелом емоційної ейфорії, тобто  здатності відчувати себе щасливим. За спостереженнями М. Титової, динаміка  антиповедінки часто-густо підкорюється логі- ці видовища, гри «лицедійства» [с. 39]. Ці уні- версалії культури вона визначає як «мінус» на  осі символічного. Натомість «плюсами» на цій  осі слід уважати свідомість, індивідуальність і  цілісну систему організації суспільства. Особ- ливість символічної поведінки як не функціо- нального динамічного процесу виразно поміт- но в будь-якому виді  ігор. У випадку ролевої  гри  –  «розігрування»  –  «взірці»  поведінки  постають  у  контексті  ігрової  антидійсності  (гри  в  «лікаря»,  «пожежника»,  а  також  теа- тральної  гри).  У  випадках  ситуаційної  гри  –  «змагання»  (наприклад,  карточні,  спортивні  або командні ігри) – серйозна, позитивна по- ведінка взагалі виноситься за межі конкретної  ситуації. Одним  зі  зрізів  вивчення  антиповедінки  у  рецензованій  праці  виступає  досліджен- ня  дихотомії  дитяче/доросле.  Специфіка  цієї  взаємодії  певною  мірою  закодована  в  «его- центричній мові» дитини, що першим помітив  французький  психолог  Жак  Піаже.  Вдячний  матеріал  для  того,  щоб  відчути  безпосеред- ність,  винахідливість,  інтелектуальну  зухва- лість і гру розуму «дитячого фольклору», дає  книга  К.  Чуковського  «Від  двох  до  п’яти».  Уперше вона побачила світ у 1929 році й потім  неодноразово  видавалася  великими  тиража- ми. Колекціонуючи й пропагуючи «дитячі ви- словлювання», К. Чуковський немовби закли- кав до «спільного сміяння», породжуючи тим  самим «ланцюгову реакцію антиповедінки» в  широких  верствах  радянського  суспільства.  Цей заклик до колективного радісного спілку- вання явно дисонував з гнітючою атмосферою  сталінського  терору.  «Несерйозність»  реготу  над «дитячими висловлюваннями», як слушно  зазначає М. Титова, «скасовує “серйозність” і  “поважність” державного режиму і партійного  апарату» [с. 109]. Сучасні  горизонти  міжбатьківської  комуні- кації на базі захоплення оригінальними словес- ними перлами малюків репрезентує мережа ак- тивних користувачів Інтернету, зокрема діючий  сайт «Дети говорят» (www.det.org.ru). Аналізу- ючи його контент, дослідниця доходить виснов ку,  що система відносин «батьки-діти-суспільство»  сьогодні будується навколо возведення дитини  у функцію тотема [с. 131]. Подібний суспільний  тренд, як можна гадати, закономірно узгоджу- ється з демографічною тенденцією до зростан- ня кількості малодітних родин. http://www.etnolog.org.ua 122 ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоЛоГія* 1/2015 Серед популярних сюжетів, представлених  на  згаданому  сайті,  особливий  батьківський  інтерес викликають ті, де діти коментують від- мінності й стосунки статей, ставлення до нянь і  вихователів ясел та дитсадків, зовнішність ро- весників і дорослих тощо. Ось як, наприклад,  малюк сприймає розподіл ролей у сім’ї: «Синок питає у батька, який миє посуд: – Тато, а скільки років ти служиш у мами?». У  цілому  «фольклор  дітей»,  представле- ний  в  інтернет-просторі,  є  своєрідною  роз- вагою  і  розрадою  дорослих.  Включаючись  у  нецільовий  процес  цитування  й  оцінювання  дитячих  висловлювань,  вони  вирішують  зав- дання  власної  соціалізації,  створюють  інтер- нет-спільноти  за  інтересами.  У  подальшому  таке  спілкування  може  переходити  на  рівень  безпосередніх дружніх контактів. Підсумовуючи  наші  спостереження,  варто  вказати на певну невідповідність назви книги її  основному змісту. Гучний титул «Антиповедін- ка» не зовсім вдалий стосовно дитячої творчос- ті, яка нікого не ображає, а навпаки – радує і  веселить. Реальні види й форми антиповедінки,  що мають виразне антигуманне і антисоціальне  спрямування,  як  відомо,  є  прерогативою  світу  дорослих. Дослідження цих «виразок суспіль- ства»  вимагає  не  лише  наукової  ерудиції,  а  й  великої громадянської мужності. Складається враження, що авторка рецен- зованої  книги  свідомо  уникала  гострих  полі- тичних  дискусій,  що  так  чи  інакше  відлуню- ють  у  сучасному  інтернет-просторі.  Лише  на  останній  сторінці  своєї  книги вона дозволила  собі наблизитися до актуальної проблематики,  стверджуючи, що «Категорія антиповедінки  особливо  важлива  для  розуміння  специфіки  російського суспільства, в якому часто розмиті  кордони, що розділяють норму та анти-норму,  а дійсність та антидійсність – сусіди» [с. 194]. 1 Бахтин М. Творчество Франсуа Рабле и народная культура средневековья и ренессанса. – М. : Худо- жественная литература, 1965. http://www.etnolog.org.ua