2025-02-21T08:52:49-05:00 DEBUG: VuFindSearch\Backend\Solr\Connector: Query fl=%2A&wt=json&json.nl=arrarr&q=id%3A%22irk-123456789-201707%22&qt=morelikethis&rows=5
2025-02-21T08:52:49-05:00 DEBUG: VuFindSearch\Backend\Solr\Connector: => GET http://localhost:8983/solr/biblio/select?fl=%2A&wt=json&json.nl=arrarr&q=id%3A%22irk-123456789-201707%22&qt=morelikethis&rows=5
2025-02-21T08:52:49-05:00 DEBUG: VuFindSearch\Backend\Solr\Connector: <= 200 OK
2025-02-21T08:52:49-05:00 DEBUG: Deserialized SOLR response
Обробка шкіри і рогу (історична справка)
Текст рукопису, який зберігається в Архіві наукових фондів, рукописів та фонозаписів Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України (ф. 14-2, од. зб. 246)....
Saved in:
| Main Author: | |
|---|---|
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2015
|
| Series: | Народна творчість та етнологія |
| Subjects: | |
| Online Access: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201707 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| id |
irk-123456789-201707 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-2017072025-01-29T14:22:13Z Обробка шкіри і рогу (історична справка) Пристай, О.В. Архівні матеріали. Матеріали до Етнографічного атласу матеріальної культури Української РСР межі 1940-1950-х років Текст рукопису, який зберігається в Архіві наукових фондів, рукописів та фонозаписів Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України (ф. 14-2, од. зб. 246). 2015 Article Обробка шкіри і рогу (історична справка) / О.В. Пристай // Народна творчість та етнологія. — 2015. — № 1. — С. 84-97. — укр. 0130-6936 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201707 745.55+745.53 uk Народна творчість та етнологія Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Архівні матеріали. Матеріали до Етнографічного атласу матеріальної культури Української РСР межі 1940-1950-х років Архівні матеріали. Матеріали до Етнографічного атласу матеріальної культури Української РСР межі 1940-1950-х років |
| spellingShingle |
Архівні матеріали. Матеріали до Етнографічного атласу матеріальної культури Української РСР межі 1940-1950-х років Архівні матеріали. Матеріали до Етнографічного атласу матеріальної культури Української РСР межі 1940-1950-х років Пристай, О.В. Обробка шкіри і рогу (історична справка) Народна творчість та етнологія |
| description |
Текст рукопису, який зберігається в Архіві наукових фондів, рукописів та фонозаписів Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України (ф. 14-2, од. зб. 246). |
| format |
Article |
| author |
Пристай, О.В. |
| author_facet |
Пристай, О.В. |
| author_sort |
Пристай, О.В. |
| title |
Обробка шкіри і рогу (історична справка) |
| title_short |
Обробка шкіри і рогу (історична справка) |
| title_full |
Обробка шкіри і рогу (історична справка) |
| title_fullStr |
Обробка шкіри і рогу (історична справка) |
| title_full_unstemmed |
Обробка шкіри і рогу (історична справка) |
| title_sort |
обробка шкіри і рогу (історична справка) |
| publisher |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| publishDate |
2015 |
| topic_facet |
Архівні матеріали. Матеріали до Етнографічного атласу матеріальної культури Української РСР межі 1940-1950-х років |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201707 |
| citation_txt |
Обробка шкіри і рогу (історична справка) / О.В. Пристай // Народна творчість та етнологія. — 2015. — № 1. — С. 84-97. — укр. |
| series |
Народна творчість та етнологія |
| work_keys_str_mv |
AT pristajov obrobkaškíriíroguístoričnaspravka |
| first_indexed |
2025-02-09T04:45:15Z |
| last_indexed |
2025-02-09T04:45:15Z |
| _version_ |
1823553686651011072 |
| fulltext |
84
ОбрОбка Шкіри і рОгу
(історична справка) *
О. В. Пристай
УДК 745.55+745.53
Обробка шкіри і рогу на землях східних
слов’ян сягає дуже далекої старовини. Обробка
тваринних матеріалів розпочалася на Україні, як
скрізь, з обробки тваринних шкір. Велика кіль-
кість шкребків, що їх знаходять на українських
землях при археологічних розкопках, свідчить
про те, що обробка шкір існувала протягом нео-
літичної доби та дійшла в свойому історичному
розвою аж до нових досягнень технічної вмілос-
ті, тільки кам’яний шкребок замінено на заліз-
ний, що його у вигляді шкафи уживають і тепер.
Ріг уживаний як матеріал виробництва ся-
гає також ще доби неоліту. В розкопках неолі-
тичної доби винайдено уже речі цього рода як
гребенці, гачки для вудок, тощо.
Вже в часі неоліту послугувались рогами в
першу чергу тоді, коли чоловік зачав займати-
ся ловецтвом, а найінтенсивніше від часу осво-
єння тварини в період варварства.
Першими, найбільш знаними, знаряддями
могли служити роги оленя або лося для розко-
пування і для обробки землі при примітивному
землеробстві.
У скіфів теж широко оброблювались та ви-
користовувались продукти тваринництва.
Із шкіри вирабляли різні детайлі одягу.
З неї робили башлики, рештки яких відомі з
археологічних знахідок. Низькі м’які чоботи
становили також необхідну приналежність
костюму і робились із шкіри. Багато шкіри
йшло на збрую, як судити по вуздечках; ре-
міння було здебільшого з сириці. З такого ж
ременя робили підкладки під панцир у вигляді
плетеної з вузького чотирогранного реміння –
сорочки: одна така сорочка збереглася в могилі
і знаходиться тепер в Центральному Історич-
ному Музеї УРСР у Києві.
Таке ж реміння вживалось, як портупеї до
мечів та кинджалів.
Овечу та козячу шкіру обробляли як сап’ян
і фарбували в чорний або червоний колір. Його
уживали на оббивку до сагайдаків та налучнів.
Серед знахідок на городищах часто тра-
пляються всілякі шила, прямі і злегка погнуті,
призначені безперечно для шиття шкіряних
виробів.
Барянячі шкіри, як подає грецький історик
Геродот, йшли на виготовлення кожухів, що
були таким чином одним з найстаровинніших
видів одягу на території сучасної України.
* Рукопис зберігається в АНФРФ ІМФЕ (ф. 14-2, од. зб. 246).
Цим матеріалом продовжуємо опублікування окремих робіт з матеріальної культури,
напрацьованих наприкінці 1940-х – на початку 1950-х років співробітниками Інститу-
ту мистецтвознавства, фольклористики та етнографії (м. Київ) та Етнографічного му-
зею Академії наук (м. Львів) у рамках підготовки «Етнографічного атласу матеріальної
культури Української РСР». Через низку суб’єктивних обставин і тогочасних суспільно-
політичних реалій ці тексти за тих часів не були опубліковані, а окремі з них були пе-
редані на зберігання до Архівних наукових фондів рукописів та фонозаписів Інституту
мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України
(далі – АНФРФ ІМФЕ).
Редколегія журналу «Народна творчість та етнологія» не втручається в авторський
виклад текстів та у вживану на той час ідеологічно зафарбовану термінологію, оскільки
має намір подавати ці тексти як пам’ятки етнографічних студій середини ХХ ст.
http://www.etnolog.org.ua
85
Архівні матеріали
Дальше з літопису видно, що в часі органі-
зації Київського князівства на першому місці
стояв шкіряний промисел. Фавна лісів і степів
була багата і достарчала раз-у-раз матеріалу на
хутра. Запотребування шкіряних виробів у на-
селення міст було велике, взуття, шапки, збруя,
сідла, щити, рукавиці і сам матеріал для письма
– пергамент. Все це вимагало різнородної ви-
прави шкір і різних способів їх пошиття.
Свіжа шкіра звалася «кожа», виправлена
«усна». Тому чинбар звався тоді «кожевник»,
а кушнір – «уснар». Слово «хоз» означало
шкіру, з якої вирабляли саф’ян.
Візантійський імператор Константин Ба-
грянородний в Х ст. відмітив, що перші руські
заводи – то заводи по обробці юхти.
В Х віці виправляли також сиром’ять.
В старинній Київській Русі ремесло достиг-
ло вже такого ступня технічного прогресу, що
притягало в Київську Русь купців і путників з
різнородних сторін Європи й Азії.
В тому ж сторіччі в старинній Київській Русі
згадується про сідельників, що робили сідла,
тульників, які виробляли «тули», тобто сагай-
даки до переношування і переховування стріл.
Серед товарів, що київські князі вивозили
у Візантію далеко непослідне місце займали
шкіри.
Про жваві торговельні зносини наших кня-
зів з греками в Х віці розповідають дуже до-
кладно араб Ібн Хавкаль і наші літописці, що
збереглися навіть тексти торговельних догово-
рів київських князів з Візантією.
З високо розвиненими знаряддями стрічає-
мося в археологічних розкопках, коли відкрито
шкіряну майстерню ХІІ–ХІІІ ст. ст. Там зна-
йдено чан, тобто посуд для відмочування шкір.
Таких саме чанів вживають й тепер під на-
звою золників для золення шкір.
Виправа шкір в простішім виді, в виді дим-
лених і жированих шкір була знана слов’янам
в Карпатах. В той час там було і знане при-
мітивне м’ягчення овечих шкір при помочі на-
мазування кислим тістом.
Дублення шкіри відбувалося теж при помочі
спеціального екстракту т. зв. «квасу усниян».
Квашення шкір йшло в парі з механічним
розм’якченням шкір, шкіри м’яли руками.
З тим саме процесом є зв’язана легенда про
Кожем я́ку або «усмошвеца», силача з часів
Володимира Великого.
Ті терміни є доказом того, що виправа шкір
і шиття з них взуття зв’язувались з одним і тим
самим виробником.
Появу підошви виправленої хлібною заква-
сою слідує віднести до ХІІ ст.
Виправа червоного і зеленого саф’яна
«хоза», з котрого шились чобітки для багатіїв
згадувані Данилом Заточником, як рівнож і
виріб одинокого в той час матеріалу до письма,
пергамену.
Обробка шкір на західних областях так
як і теж на землях усіх слов’ян проходила в
трьох головних напрямах: через видушування-
м’яття, викручування. Це виправа сиром’яті в
народному ливарстві, відтак через квашення
шкір хлібною заквасою, це народне кушнір-
ство і дублення шкір, яке розвинулося в народ-
не чинбарство.
Зі всіх видів народної обробки і переробки
шкір, найбільше поширена на західних облас-
тях була виправа шкір з волосом, тобто куш-
нірство, яке має застосування в кожушництві
та шапкарстві.
Виправа шкіри без волосу, тобто чинбар-
ство і лимарство використовується при взут-
тєвих і лимарських виробах.
Кушнірство на західних областях процвіта-
ло найбільше в околицях сильно розвиненою
годівлею овець, в першу чергу в гірських ра-
йонах Дрогобицької, Станіславської, Черно-
вецької та Закарпатської областей.
Чинбарство і ливарство, як домашній про-
мисел було поширене на всіх теренах західних
областей УРСР.
В деяких околицях, перш усього в південно-
східних районах Станіславської і північних
районах Ровенської та Волинської областей,
чинбарство і лимарство розвивалося теж в
формі окремого ремесла по селах і містечках.
Ремісники виправляли шкіри на замовлення
потребуючих, які звичайно приносили до них
http://www.etnolog.org.ua
86
ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоЛоГія* 1/2015
свій сировнний матеріал. Зрідка ремісники
були також розсіяні і по інших районах захід-
них областей.
Найбільше відомим осередком кушнірства
в ХVІ ст. у Львівській області – це місто По-
тилич.
Реєстр 1578 р. начисляє тут 6 кушнірів і
19 шевців. Більшим осередком кушнірства в
тому сторіччі являється ще Снятин (Стані-
славська область). Тут працює 9 кушнів і 6 ли-
марів. Найбільшим осередком кушнірства в
половині ХІХ ст. в Станіславській області була
Тисьменниця на давнім торговельнім шляху,
що провадив з країн положених над Чорним
Морем до країн Середущої і Західної Європи.
Тисьменницькі кушнірі не лише доставляли
кожухів для місцевого населення, але збували
свої товари далеко на схід і на захід.
Другим більшим осередком кушнірства в
тому часі є місто Богородчани теж в Стані-
славській області.
Rocznik statystyki przemysłu і handlu
krajowego (1888 r) подає 20 кушнірів, 7 чинба-
рів і 1 сідельника.
Крім тих осередків замітнішими були це
Косів, Кути, Пістинь, Надвірна, Делятин,
Болехів. В Болехові в ХХ сторіччі виправ-
ляли юхту, тверду шкіру на підошву. Тут, а
надто в Станіславі, Кутах і Перегінську крім
юхти виготовляли ще шкіру на ходаки. В Тер-
нопільській області визначними осередками
кушнірства були м. м. Гримайлів, Залівці,
Кремінець, Бучач, Борщів. В Кремінці і По-
чаїві відбувався виріб шкір на підошву, хром,
м’яку, сиром’ятну і білу шкіру. В Бучачі, Чорт-
кові, Гусятині і Залищиках крім кушнірства
розвивалося ще чинбарство і лимарство.
Rocznik statystyki przemysłu i handlu krajowego
(1888 r. з ХІ) подає в Чорткові 32 кушнірів,
11 чинбарів і 3 лимарів і сідельників, в Терно-
полі – 12 кушнірів, 2-х лимарів і сідельників.
В Волинській області осередками обробки
шкіри були Ковель, Берестечко, Горохів, а в
Ровенській – Дубно і Остріх. В Чернівецькій
області обробка шкір розвивалася в Заставній,
в с. Валява Кіцьманського району, в с. Матіївці
і Садгора, в с. Круглик, Хотинського району.
В Закарпатській області осередками обробки
шкір були Рахів, Ясіня, Солотвино. В Дрого-
бицькій області осередки кушнірства були в
Старім Самборі, Стрию і Хирові. В Стрию в
2-й половині ХІХ ст. розвивалося крім куш-
нірства ще чинбарство; кушнірів було 21, чин-
барів – 5. Обробка шкіри на кожухи на терені
Львівської області розвивалося в Куликові, в
Яворові, в Золочові, в Білім Камені, в Бродах
і в Жовкві. В другій половині ХІХ ст. в Жовк-
ві працювало 22 кушнірів, 7 чинбарів, 5 кили-
марів і сідельників. В Городку – 10 кушнірів,
7 лимарів і сідельників. Лимарство процвітало
в Стрийськім і Яворівські районах. В місточку
Сколє виготовляли хомути, в Бродах розвива-
лося художнє кушнірство. У Львові працювали
спеціалісти ремісники по художній обробці по
виготовленню тисненої шкіри, кольорової шкі-
ри, високоякісної шкіряної галантереї.
Виробництво рогових предметів розвива-
лося в Станіславській області, в Тисьменниці,
Болехові, Річці, Косові.
В Тернопільській області – в Бродах, а Бу-
чачі, у Волинській області – Луцьку і Ковлю.
В Закарпатській областей – в Ужгороді, в
Хусті, в Солотвині, в Рохові і в Ясіні.
В Чернівецькій області – в м. Чернівцях.
У Львівській області – в м. Львові, в Го-
родку, в Камінці, Буській, в Жовкві і в Мос-
тиськах та по селах Стрийського та Яворів-
ського районів.
Обробка шкіри і рогу як і інші ділянки про-
мислу органічно пов’язані з суспільно-еконо-
мічними умовами життя і побуту народу.
В своїм історичнім розвою шкіряне і рогове
виробництво розвивалося на території сьогод-
нішних західних областей трьома шляхами:
Спершу розвивалося в формі домашнього
промислу. Виробники працювали дома для
своїх потреб, або на бажання своєї рідні і най-
блищчих сусідів.
Другий етап розвитку цього промислу ха-
рактерний тим, що виробники працювали вже
вправді на збут, але збували свої вироби без-
посередньо споживачам, теж і самі продавали
http://www.etnolog.org.ua
87
Архівні матеріали
вироби на базарах, а часом способом вимінної
торгівлі.
Третий етап, – це етап хижацької експлуа-
тації виробників посередниками, капіталіста-
ми, скупщиками готових виробів, які з’явилися
на західно-українських селах після знесення
кріпацтва.
Тут на тих землях в дорадянські часи пану-
вали такі самі суспільно-економічні умови як і
в Росії, що їх описав В. І. Ленін в своїх творах:
«Робота на скупщика, – як пише Ленін, – є
відстала форма капіталізму і в сучасному сус-
пільстві ця відсталість веде в ній до особливо-
го погіршення становища трудящих, експлуа-
тованих цілим рядом посередників (sweating
system), роздробнених, змушених задоволь-
нятися найнижчою заробітною платою, пра-
цювати при умовах надто антигігієнічної об-
становки і надмірно довгого робочого дня, – а
головне, при умовах, які до краю утруднюють
можливість громадського контролю за вироб-
ництвом» (Ленін: Твори т. 11, вид. 4, ст. 387.)
Дрібні сільські ремісники не могли зберег-
ти своєї незалежності і, не маючи капіталу на
купівлю сировини, ані можності зорганізувати
збуту своїх виробів, попадали в кабалу скуп-
щиків (капіталістів), які доставляли їм сирови-
ну і по дешевих цінах скуповували їх продукти.
Скупщики поводились безцеремонно навіть
з майстрами митцями, які в переробці і застосу-
ванні кушнірських виробів, в першу чергу в пів-
денно-східних районах Станіславської області,
створили в кушнірсько-кожухарському вироб-
ництві талановиті зразки народного мистецтва.
Дослідник кожухарства Косівщини Та-
дей Северин, стверджує, що експлуататори
та скупщики – спекулянти довели при кінці
ХІХ сторіччя і початком ХХ сторіччя біля
80 кушнірів з Косова і найближчої околиці до
того, що кушнірі звинули свої робітні і виемі-
грували на заробіток з краю.
Сучасне виробництво і перспективи
його розвитку
В нових соціалістичних умовах зникають ці
гальмуючі чинники, що припиняли розвиток
цього промислу за капіталізму.
Щезла раз на все експлуатація народних
виробників кулаками і до ставцями виробни-
чого матеріалу.
В системі соціалістичного господарства
уступило одноосібне виробництво. Виробники
об’єднані в шкіряні і кушнірсько-кожухарські
артілі.
Артілі це перші ж паростки нової соціаліс-
тичної організації домашнього промислу, но-
вого соціалістичного побуту виробників.
Артілі застосовують нові передові форми
організації і методи праці; замість примітивної,
відсталої, і недосконалої техніки виробництва
застосовують змеханізоване виробництво.
В парі з тим іде ярке підвищення продук-
тивності праці, соціалістичні змагання стаха-
новських методів праці, що підносить загаль-
ний рівень виробництва.
Прикладом розвитку стаханівського руху
може служити артіль ім. Леніна по оброб-
ці шкіри на взуття в м. Мукачеві Закарпат-
ської області, яка зайняла в соціалістичному
змаганні в першому кварталі 1949 року третє
місце промкооперації в Закарпатській облас-
ті і получила премію 11. 000 рублів. Артіль
ім. Леніна зобов’язалась в виповненні ІV-ої
Сталінської п’ятирічки в протязі 4-х літ.
За перші півріччя 1949 року артіль випов-
нила план загальної продукції на 124 %, так
само і в асортименті.
Артіль «30 Жовтня» Закарпатського Обл-
коопінсоюзу в Мукачеві за 8 місяців минулого
року Закарпатського Облкоопінсоюзу по всім
покажчикам зайняла перше місце серед дру-
гих Облкоопінсоюзів України. Артіль ця і інші
взяли на себе зобов’язання до кінця року дати
зверх плану високоякісної продукції на міль-
йон рублів.
В колективах артілей іде боротьба за поліп-
шення якості продукції.
З 50 бригад, які змагають за звання «бри-
гада відличної якості» 9-м бригадам вже при-
своєно це почесне звання.
Роговий цех Міськпромкомбінату в Мука-
чеві у вересні місяці зложив нові договори на
соціалістичні змагання за достойну зустріч
http://www.etnolog.org.ua
88
ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоЛоГія* 1/2015
всенародного свята – 10-річчя возз’єднання
українського народу в єдиній Українській Ра-
дянській державі.
За 4 дні змагання за новими договорами
зросла продуктивність праці у всіх робітників
на 8 % в порівняння з попередніми роками.
Великий розмах соціалістичного змагання,
творча співдружність і плодотворна ініціати-
ва робітників дали разючі наслідки. Роговий
цех – зараз міцний, згуртований колектив.
Тут немає жодного робітника, який виконував
би менше ніж півтори норми, а 6 стахановців:
Е. Ходос, В. Винар, Н. Янулевич, Комлоші,
Сабадош і Камінська регулярно перевикону-
ють виробничі завдання вдвоє.
В цеху створена комплексна бригада раціо-
налізаторів.
До складу її увійшли: начальник комбінату
тов. Бруштейн, механік тов. Керемеші, токар
Цендері та слюсар тов. Родригес. Ця бригада
провела значні роботи по удосконаленню тех-
нологічного процесу і механізації виробництва.
Вся проведена робота сприяла виробничо-
му успіху цехового колективу, який виконав
9-ти місячний план на 258 %.
За хороші успіхи по виконанню взятих
зобов’язань і за високу продуктивність праці
цеху привласнено високе звання – стаханов-
ського.
Засвоєння механізації і підвищення квалі-
фікації робітників, широке застосування ста-
хановських методів праці дозволить саме уже
в 1949 році перевершити довоєнний рівень
продуктивності праці.
Основними проявами технічного прогресу
в шкірянім виробництві є (з’явились) значне
прискорення процесу відмочування, золення і
більш досконалі способи дублення.
Нові способи дублення скорочують трива-
лість часу виробничого цикла, (кругообороту)
і дозволяють найбільш економно використову-
вати сировину, дубителі і робочий час.
Технічний прогрес знаходить свій вияв в
застосуванні нових дубильних матеріалів, в
переході від рослинних дубителів до мінераль-
них, синтетичних.
При старім способі, т. зв. посипнім на про-
никнення дубильної кислоти в шкіру витра-
чувалось 6–18 місяців, при новім способі з
застосуванням воздушного насосу, ця опера-
ція скоротилась до 1,5–2 місяців (К. Маркс
«Капітал»).
Дуже велику роль відограло опрацювання
і засвоєння нових видів дубителів сульфат це-
люлозних і синтанів. В тій ділянці до надзви-
чайних успіхів дійшли радянські вчені і прак-
тики-винахідники.
Уряд високо оцінив значення їх роботи і
присвоїв професорові Беркманові, який пра-
цює зараз у Львові у Політехничному інсти-
туті, проф. І. Б. Баку, та інженерам А. І. Же-
мочкину, М. І. Хадику і іншим робітникам
високе звання лауреатів Сталінської премії.
Спосіб виготови юхти і підошви на сульфат-
целюлозному екстракті сьогодні як новатор-
ство має застосовання найбільш в Закар-
патській області, а саме в Мукачеві в артілі
ім. Леніна, в Ужгороді в артілі «Меховщик»
Облпромради, в Станіславській області в
м. Станіславі в артілі «Шкірпром» Облпром-
ради, в Чернівецькій області в м. Чернівцях в
артілі «Вільна Буковина», в Дрогобицькій об-
ласті в м. Дрогобичі в артілі «Червоний шкіря-
ник», у Львівській області в артілі «Червоний
хутровик».
В ділянці сировинно-красильної технології в
артілях і шкірзаводах застосовано нові раньше
не застосовувані способи дублення хутер, які за-
мінили спосіб обробки хутер «хлібними кіселя-
ми» неорганічними хімічними препаратами.
Нові способи значно підвищили експлуата-
ційні прикмети хутер.
Продукція хутряних промислів завоювала
тривале місце на заграничнім ринку, а що до
ряду видів каракуля, вивірки, тощо – то вони
користується своєрідним попитом.
Далеко поступили вперед і всі прочі галузі
виробництва лимарсько-сідельна, шкіряно-
галантерійна і рогова.
В них осягнено значні успіхи як по збіль-
шенню розмірів виробництва, так і по поши-
ренню і покращанню асортиментів виробів,
http://www.etnolog.org.ua
89
Архівні матеріали
підвищенню якості виробництва, оснащенні
підприємств новими станками і машинами.
В Мукачів Закарпатської області, цех Пром-
комбінату (по обробці рогу) має все обладнан-
ня змеханізоване а всі станки виготовлені ро-
бітниками механічної групи.
Обробка шкіри і рогу розвиваються на за-
хідних областях в першу чергу в районних і об-
ласних осередках.
В Закарпатській області в м. Ужгороді ар-
тіль Облпромради «Меховщик» випускає всі
роди шкір, артіль «Большевик» займається го-
ловно обробкою рогу на гребінці, які випускає
в добірнім асортименті. В м. Мукачеві артіль
ім. Леніна виправляє м’які і тверді шкіри на
взуття, артіль Коопінсоюзу ім. «30 Жовт ня» за-
ймається виробництвом усіх родів шкір, стаха-
новський цех Промкомбінату по обробці копита
виробляє гудзики в найрізнороднішім асорти-
менті, в Хусті працює артіль ім. «1 Травня» по
обробці рогу, з якого випускає гудзики також
різного асортиметну, в Чернівецькій області в
м. Чернівцях артіль Коопінсоюзу ім. Калініна
продукує м’яку і тверду шкіру. Артіль «Вільна
Буковина» продукує хром, тверду шкіру і сиро-
мять, а цех М’ясокомбінату по обробці рогу –
гребінці. В Станіславській області в Станіславі
артіль Облпромради «Шкірпром» виготовляє
хром, юхт, шевро, підошву і сировець на упряж,
а з овечих шкір – кожухи. В Тисьменниці ар-
тіль Промкомбінату виправляє овечі шкіри на
кожухи. В Волехові таким самим способом про-
дукують юхт, хром і тверду шкіру.
В Коломиї цех Промкомбінату виробляє
м’яку і тверду шкіри.
В Ровенській області в м. Ровно артіль
«Червоний шкіряник» випускає хром, юхту,
підошву і сирівець на упряж.
В м. Дубно артіль «Червона зірка» проду-
кує всі роди шкір і сиромять і артіль «22 річ-
ниця Жовтневої революції» – всі роди шкір.
В Волинській області в м. Володимир-
Волинському артіль «Карла Маркса» виро-
бляє в першу чергу шкіри на взуття.
В Ківерцях артіль «17 вересня» випускає
шкіри на взуття.
В Горохові артіль ім. Дзержинського ви-
пускає всі роди шкір, чорний хром, юхт, по-
лувал, виготовляє взуття, кожухи і рукавиці.
В Луцьку цех Облкоопінсоюзу займається
обробкою рогу на гребінці і в Ковелю артіль
«Прогрес» на гудзики.
В Тернопільській області в м.м. Тернопіль,
Гримайлів, Кремінець, Вишневець, Почаїв
цехи Промкомбінатів займаються обробкою
шкір і рогу.
В Дрогобицькій області артіль Обпромра-
ди «Червоний шкіряник» випускає тверду і
м’яку шкіру і сиромять.
В Самборі артіль «9 Мая» займається
обробкою рогу на гребінці, в Стрию артіль
Коопін союзу «Трудовик» випускає шкіру
тверду і м’яку.
В Львівській області м. Львові артіль «Чер-
воний хутровик» продукує всі роди шкір. Цех
М’ясокомбінату по обробці рогу випускає тут
в багатому ассортименту гудзики, свистаки і
сигарниці. В Куликові артіль ім. «3 Травня»
випускає м’яку шкіру на взуття і на кожухи.
В Винниках артіль «5 грудня» виправляє меха-
нізованим способом м’які і тверді шкіри. Цехи
усіх майже Райпромкомбінатів Львівської об-
ласті виробляють в першу чергу м’яку шкіру.
Яворівський і Радехівський Райпромкомбінати
виробляють сиромять. Артіль «30-річчя ра-
дянської держави» виготовляє гребінці з рогу.
Артіль «Червоний промінь» випускає гудзики.
Перед шкіряним і роговим виробництвом
на західних областях в умовах радянської еко-
номіки і соціалістичного устрою відкривають-
ся безмежні перспективи.
В зв’язку з інтенсифікацією колгоспного
господарства і посиленням скотоводства рос-
туть убої скота і контингенти шкіряної сиро-
вини.
Рада Міністрів УРСР і ЦК ВКП(б) поста-
вили завдання в найкоротші часи забезпечити
піднесення колгоспного і радгоспного продук-
тивного тваринництва, яке б сприяло дальшо-
му зростанню добробуту колгоспів та дозво-
лило задовольнити ростучі потреби населення
в товарах легкої промисловості в цьому теж
http://www.etnolog.org.ua
90
ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоЛоГія* 1/2015
зі шкіри і рогу. Тільки в Радянському Союзу
при наявності найбагатших в світі сировинних
шкіряних матеріалів, а дальше ресурсів хутра
та сировини як каракулі, кролики, видри, білки
тощо, і безмежний попит трудящого населен-
ня, що при щораз більшім його життєвім рівні
є найкращі перспективи широкого розвитку
шкіряних промислів.
Товариш Сталін на XVIII з’їзді партії го-
ворив, що «Економічна потужність промис-
ловості виражається не в обсязі промислової
продукції взагалі, без відносно до населення
країни, а в обсязі промислової продукції, взя-
тому в його прямому зв’язку з розмірами спо-
живання цієї продукції на душу населення.
Чим більше припадає промислової продукції
на душу населення, тим вище економічна по-
тужність країни і навпаки, чим менше припа-
дає продукції на душу населення, тим нижча
економічна потужність країни та її промис-
ловості. Отже, чим більше населення краї-
ни, тим більше в країні потреб в предметах
споживання, отже тим більше повинен бути
обсяг промислового виробництва такої кра-
їни» (Й. В. Сталін: «Питання ленінізму»,
стор. 488, вид. 11. 1947 р.)
Таким способом розмір виробництва про-
мислової продукції на душу населення являєть-
ся рішаючим показником рівня економічного
розвитку та його сили. Після закінчення Вели-
кої Вітчизняної війни здійсняються ще скорими
темпами у всіх видах легкої промисловості, зо-
крема при обробці і переробці шкіри та рогу.
Дня 23 грудня 1946 року Рада Міністрів
СРСР видала постанову про «Заходи по при-
спішінні і під’йому державної легкої промис-
ловості, що виготовлює предмети широкого
вжитку». Ця постанова вказала на можли-
вості і умови для значного покращання ро-
боти легкої промисловості і згідно закону про
п’ятирічний план забезпечення випуску взуття
СРСР в 1950 році в кількості 240 мільйонів
пар, із яких взутєві фабрики Міністерства
Легкої промисловості зобовязані виготувати
475 мільйонів пар, тоді випуск взуття переви-
щить довоєнний рівень на 17 %.
Критичний огляд матеріалу
а) Літературного
б) Річевого
в) Експедиційного
Праця по обробці шкіри в західних облас-
тей побудована на літературних джерелах, ма-
теріалах зібраних в часі наукових відряджень
та з автопсії, т. є. З матеріалів вивчених безпо-
середньо в терені.
Використаний джерельний літературний
матеріал 140 назви можна поділити на 1) етно-
графічні праці, загального характеру; 2) еко-
номічно-географічні монографії; 3) довідки про
музеї і виставки; 4) технологічна література.
1) До першої частини для порівняльних
студій належать
Moszynski : Kultura ludowa Słowian l: І Кра-
ків 1929 р.
Zelenin : Russische Ostlavische Volkskunde
Leipzig 1927.
Ці праці стверджують і описують цілий
комплекс етнографічних явищ і розглядають
обробку шкіри в зв’язку з комплексом всієї
матеріальної культури усіх східних слов’ян, в
першу чергу українського, білоруського та ро-
сійського народів. Відносно Мошинського, то
він питання обробки шкіри як і асортименту
шкіряних виробів, в порівнянні з описом інших
етнографічних явищ, які мали місце на терито-
рії сьогоднішніх західних областей є потракту-
вав дуже фрагметарично і скупо.
Крім того використано матеріали з етногра-
фічних видавництв та журналів, як: Етногра-
фічні збірники, Матеріали до українсько-русь-
кої етнології і літопис Бойківщини, Lud, Wisła.
Найбільше матеріалу щодо обробки шкіри
на кожухи в західних областях УРСР подають:
Шухевич, Гнатюк, Кобільник, T. Seweryn,
Udziela, Orynżyna.
Всі вони зображують сам процес кушнір-
ського виробництва знаряддя процесу пооди-
ноких етапів роботи приводячи народне назов-
ництво.
Загально про шкірообробний промисел, як
один з видів домашнього промислу трактують
такі роботи:
http://www.etnolog.org.ua
91
Архівні матеріали
Orynżyna: Zarys przemysłu ludowego w
Polsce, Warszawa 192
–”– Przemysł ludowy w Polsce,
Warszawa 1937.
–”– Przemysł ludowy w województwie
wileńskim, nowogródzkim, poleskim, wołyńskim,
Warszawa 1927.
Kątny: Przemysł ludowy w Polsce, Lwów 1930.
2) Економічно-географічні монографії:
Миколаєвич, T. Seweryn, Bayger, Mroczko,
Falkiewicz, B. Sokalski і інші. Ця література
описує теж фрагментарично обробку шкіри,
але тільки на вузьких теренових засягах.
Тут зачислити треба і журнальні інформа-
ційні статті, в першу чергу статтю Герамисо-
вича Іляріона, поміщену в Ділі, Р. ІІІ, 1886 р.
«Торги і ярмарки на Покуттю», де автор пред-
ставив в яркім світлі суспільно-економічні
умови кушнів, експлоатованих скупщиками.
3) Довідки про музеї і виставки дають
фрагментарний матеріал відносно осередків
домашнього промислу дорадянських часів на
західних областях УРСР.
4. Для устійнення осередків шкіряного
промислу на терені західних областей дають
також матеріали
Wiadomosci statystyczne o stosunkach
krajowych Lwów 1898 r
Słownik geograficzno – statystyczny t: III 1882
Skorowidz przemysłowo handlowy 1912–1913
Кустарні промисли в Волинській губернії
Жимтомір 1914 р.
5. Технологічна література головно в росій-
ській мові, в першу чергу дає визначну частину
матеріалу надзвичайно важного для викорис-
тання при дослідженні поодиноких проблем як
і при формуванні композиції моєї роботи.
Нова література надзвичайно цінна, зоб-
ражує перетворення, які зайшли в техніці та
організації праці в шкірообробному та рого-
вому промислі на території західних областей
УРСР.
В загальному література дорадянського пе-
ріоду, що відноситься до шкірообробного про-
мислу західних областей, подає часто поодинокі
явища в скривленому насвітленні, є неповна,
фрагментарична, деяких проблем майже не
розглядає, є опрацьована не систематично, дає
есенціонального матеріалу дуже мало, головно,
що відноситься до народного чинбарства та об-
робки рогу на західних областях УРСР.
Слід підкреслити, що то, що стояла вона на
позиції буржуазного об’єктивізму, висвітлюю-
чи явища з чисто ідеалістичної точки погляду,
без аналізу цих явищ і без наукових висновків.
В процесі роботи використано фактичний
матеріал з матеріалістичної точки погляду,
відкидаючи ідеалістичний підхід буржуазних
авторів.
Зі збірок музейних по тому питанні ні у
Львівських республіканських ні обласних ні
районних музеях не знайдено ніяких предме-
тів. Найціннішим джерельним матеріалом по
цьому питанні – це матеріали зібрані в часі
відряджень наукових робітників, а також ма-
теріали з автопсії, тобто з обсервації роботи в
артілях і шкірзаводах, що дало можність без-
посередньо і наочно зазнайомитись з проце-
сом та знаряддями паці. Матеріали з наукових
відряджень в значній мірі доповняють і конт-
ролюють матеріали з літератури і підкреслю-
ють головно їх сучасну актуальність.
Кушнірство
Тваринництво західних областей дає ши-
року сировинну базу для шкірообробного про-
мислу. Сировиною для кушнірства служать
шкіри переважно овець.
Консервування шкір є вступним заходом,
що випереджує обробку шкіри.
Найдавнішим способом консервування
шкір є задимлювання «завуджування». Був
це одночасно примітивний народний спосіб ви-
прави шкіри. Ще й дотепер народні кушніри
Закарпаття застосовують цей спосіб консер-
вування шкіри.
Найбільш поширеним способом консерву-
вання на західних областях УРСР є сушіння
шкір на повітрі, в затіненнім, але в продувнім
місці «не на сонці», або на горищі з продувом
«переважно в дощеві дні».
http://www.etnolog.org.ua
92
ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоЛоГія* 1/2015
Зняту шкіру з тварини кушніри розвішу-
ють по жердках, уміщених на подвір’ї біля хат,
вовною до споду, міздрою «ніздрою» – Яво-
рів, Стрий – або як в інших сторонах говорять
«лєдром», «лядром» догори (Закарпаття).
Міздро (лєдро, лядро) означає спідню
сторону шкіри. Міздра – міздрювання ужи-
вається не тільки в Західних областях УРСР,
але теж у всіх східних слов’ян.
Народні кушніри консервують теж шкі-
ри при допомозі солі через т. зв. засолювання
(Яворів, Львівська область) – та засолювання
зі сушінням. Ці способи найкраще зберігають
шкіру.
Кушнірі застосовують засолювання і су-
шіння, коли шкіри мають бути консервувані
довший час.
В загальному засолювання на західних об-
ластях УРСР менш поширене, бо сіль в дора-
дянські часи для народних кушнірів була за-
дорога.
В артілях кушніри сушать за допомогою
сушильних апаратів з центральним огріванням
(Станіслав, Львів).
Перед властивою виправою шкіри кушні-
рі пераводять ряд підготовчих чинностей, а
саме: мочення, міздрювання шкір та прання
шерсті.
Мочення має на меті висушені шкіри
зм’якшити і відмити їх з крові, бруду і солі.
Кушнірі мочать шкіру звичайно одну до
двох діб, або в пливучій воді (Куликів, Яво-
рів – Львівська область), або в замкненому
посуді з різними назвами («кадка» – Куликів,
гашіль – Стрий, «цебер» – Дрогобицька об-
ласть).
Кушнірі в артілях послуговуються чанами,
тобто дерев’яними скринями, а для приспішен-
ня мочення застосовують змеханізовані зна-
ряддя, циліндричні, дерев’яні бочки-барабани,
порушувані мотором.
Кушнірі міздрюють шкіри двома способа-
ми: на колоді і на вішалці.
При першому способі кушнірі розтягають
на похильній півкруглій колоді («клеці» –
Стрий) рис. 12, шкіри догори міздрою, зішкра-
бують («міздрують») легко вигнутим залізним
стругом, оправленим в дерево з двома ручками
(«міздрюком» – Куликів, Стрий). Міздрують
шкіру в одну сторону з гори на долину, від се-
редини шкіри до боків, починаючи від шиї.
Кушніри послуговуються більше другим
способом відчищення шкіри, тобто на вішалці
такої самої конструкції, як в Росії і Білорусії.
На західних областях має вона загальну назву
«пєло». Це дерев’яне приладдя, яке склада-
ється з двох стовбців до півтора метра висоти,
злучених з собою поперечкою (рис. 7), на якій
знаходиться рухома дощинка («мечик»).
До міздрювання закладають кушнірі під
мечик шкіру, звичайно зложену удвоє. Щоб
шкіра не вихопилася з під мечика, придержує
її до поперечки шворінь. Простягнену («роз-
пийлину») під мечиком шкіру плашують з
обох сторін міздрюком, або шкафою, тобто
приладдям, яке складається з широкого вістря
вправленого в дерев’яну ручку («колодку» –
рис. 1). Походженням «шкафа» попереджає
міздрюк (рис. 3).
Кушнірі в артілі «Третя п’ятирічка» в Кули-
кові, Львівської області, уживають до міздрю-
вання шкір двосічного струга з тонким стале-
вим вістрям.
Після міздрювання кушнірі переводять
прання, тобто чищення вовни, щоб її відтов-
стити і зробити м’якою, пухкою.
В тій цілі шкіри поливають теплою водою
з содою і милом, розчісують вовну окремими
гребінцями, чи щітками і полощуть в кадці
або на річці, відтак вішають шкіру на плотах,
жердках або козлах, щоб стекла з них вода.
Після підготовчих робіт, тобто мочення,
міздрювання, прання, кушнірі приступають до
виправи шкір.
Скрізь на західних областях кушнірська
виправа відбувалася способом квашення шкір
хлібними кисілями, або квасами.
Звичайними складниками тих хлібних заквас
є житня, ячміння, вівсянка, або кукурудзян-
на мука, пшеничний або ячмінний грис, сіль, а
деколи квас капусти (Дрогобицька область).
В різних місцях уживають різні складники.
http://www.etnolog.org.ua
93
Архівні матеріали
З цих складників за допомогою води куш-
ніри роблять заквасу настільки густу, щоб нею
можна було добре обліпити шкіру.
Обліплену заквасою шкіру складають
кушнірі звичайно у формі листівки вовною
на верх, загинаючи кінчики до середини. Так
зложену шкіру або складають ще вдвоє, немов
два листки паперу, або завивають накругло
«до клубка», «до трубки», як на Закарпатті.
Обліплені і зложені в цей спосіб шкі-
ри вкладають одну на одній до квашення до
кадки (Львівська область) більшої бербени-
ці (Станіславська область), чи цебра (Дро-
гобицька область – рис. 13). Тут заливають
шкіри або солоною, теплою водою, або квасом
з капусти. Квашення відбувається найчастіше
в шопі біля хати і триває 6–10 днів.
Виквашені шкіри кушнірі сушать, обтрі-
пують з них тісто і сіль та чистять докладно,
бо від цієї роботи залежить, щоб виправлена
шкіра не «відходила», тобто не навогчувалася.
Добре витріпані і висушені шкіри кушнірі
натирають від сторони міздри теплою водою,
щоб їх зм’якшити, бо висушені шкіри тверд-
нуть і корчаться. Зм’якшені, або, як в південно-
східних районах Станіславської області ка-
жуть, «підволоджені» шкіри розтягають на
стільці, або на вішаку, натягаючи якнайсиль-
ніше, при чому працюють два робітники «на-
тягачі» (Угнів). Відтак переводять кушнірі
основне м’якшення та витягання шкіри від
сторони міздри, т. зв. ключування. Для цьо-
го прив’язують шкіру сильним мотузком т. зв.
«ключівником» до палочки («кая»), зв. «цур-
кою» (Куликів, Львівська область, Самбір,
Дрогобицька область), яку тим же ключівни-
ком прикріплюють до гака, забитого в стелю.
Саме ключування переводять особливими
приладдями «ключем» старовинного похо-
дження, вживаними тож народними кушніра-
ми в Росії і Білорусії, під цією самою назвою
(рис. 497). Ключ – це палиця дерев’яна або
залізна біля метра довжини, закінчена еліпсо-
вато-вигнутою ручкою, в яку вправлене заліз-
не загострене вістря. Долішний кінець палиці
закінчений стременем, в яке кушнір вкладає
ногу. Ключем кушнір розбиває та розправляє
шкіру «ключує» згори в долину по шкірі, що
робить дуже докладно, аж шкіра цілком змяк-
не і стане гладкою.
В дальшому процесі кушнірської виправи
вішають кушніри шкіру на «пийло» і натира-
ють докладно або дрібненько меленим гіпсом,
або меленою крейдою «білять». Відтак старан-
но чистять шкіру шкафою, або тупим залізним
луковатим ножем на т. зв. «кушнірській лаві»
(рис. 10) так, що шкіра стає цілком гладкою і
приймає від сторони міздри вигляд білої зам-
ші. Описаний спосіб дає білу виправу шкір,
яку головно та найбільше стосували для по-
шиття кожухів.
Найчастіше кушнірі дублять шкіри пере-
сипним способом (Дрогобицька область),
який полягає на тому, що наволожене личко
присипують мілко товченою корою на 2 см.
грубості.
В шкіряних артілях на західних областях
колишні органічні кислоти та речовини заступ-
лено неорганічними хімічними препаратами.
Нові способи праці і технічні уліпшення ско-
рочують тривалість часу виробничого цикла
(кругообороту) і дозволяють найбільш еко-
номно використовувати сировину, дубителі і
робочий час.
Загально стосують кушніри в артілях де-
шевий, продуктивний спосіб – «піклювання».
Він полягає в тому, що до виправи шкіри
вживають пікля, тобто водного розчину суль-
фатної, або хлоридної кислоти і кухонної солі.
Ще більший успіх дає спосіб хромового
дублення, при якому шкіри купають кушнірі в
розчині хромового галуну і кристалічної соди.
Перед піклюванням, як і перед зромовим ви-
правлюванням шкір переводять вирібники
підготовчі роботи, а саме: мочення, міздрю-
вання та прання.
На виправі шкір кінчиться перша стадія
кушнірської обробки.
В другій стадії виправлені шкіри застосо-
вуються в кожухарстві, але ш це є вже пред-
метом етнографічного дослідження народного
одягу.
http://www.etnolog.org.ua
94
ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоЛоГія* 1/2015
Чинбарство
(обробка шкіри на взуття)
Сирим матеріалом при виправі шкір на
взуття служать в першу чергу шкіри з рогатої
худоби, коров та ялинок для виробу юхти, тоб-
то м’якої шкіри на пришви, верхи до взуття і
халяви до чобіт, – з волів і більших коров –
для виробу твердої шкіри, підошви.
Основним етапом при обробці шкіри на
взуття є процес дублення.
Підготовчі роботи, які випереджують процес
дублення, а саме мочення і міздрювання, мають
такий сам перебіг як при кушнірській виправі.
Тому що на взуття вживають шкір без
шерсті, найважніщою дальшою підготовчою
роботою до уластивого дублення є стягання
(згонка) шерсті.
В тій цілі чинбарі переводять золення шкір
в рідко розпущенім вапні (вапнянім молоці).
Є це найдешевший і найпростіший способ, що
його загально застосовували в народній об-
робці шкіри.
Шкіри золять в звичайних діжах т. зв.
зольниках, а процес золення триває 4–14 діб.
На підошви золять шкіру 4–6 днів, а на
юхту значно довше, бо від 10–14 днів.
Після золення чинбарі витягають шкіри
зі зольників дерев’яним мізрюком в районі
Бібрка, Львівської області, звичайним києм
з заосмотреним прутом в районі Крем’янець,
Тернопільської області, дерев’яною лінійкою
(архів Експедиційних матеріалів). В тих міс-
цях шкіри, де волос міцніше держиться зголю-
ють його косою. В колишніх Старосамбірськім
і Турчанськім повітах Дрогобицької області
шкіру зі шерстю призначену на ходаки, поси-
пували приском, з спузою, – гарячим попелом,
(де були ще тліючі жевріючі вуглики), а шерсть
стягали топорищем, або як в с. Кіндратів Дро-
гобицької області, лопарем-дощинкою, що нею
загортають вогонь в печі.
Після золення, полощуть шкіри у бочках,
кадках, або у пливучій воді.
По підготовчих роботах чинбарі приступа-
ють до процесу дублення – основного етапу
при виправі шкіри на взуття.
Шкіри дубили рослинним способом, т. є.
при помочі кори різних дерев.
Процес дублення відбувався т. зв. пере-
сипаним способом, який полягав у тому, що
верству шкір, уложених в звичайній ямі, пере-
сипували дрібномеленою корою дуба, сосни,
або верби. Після того заливали цілу масу шкір
водою, внаслідок чого витворювався дубиль-
ний розчин, який входив у шкіру.
Час дублення тривав до року.
Після дублення слідував кінцевий процес
виправи, а саме сушіння, відволоження і роз-
тяжка шкір та їх жирування, тобто натовщу-
вання. До жирування вживали лою або й олію
з додатком дьогтю (Архів Експедиційних ма-
теріалів, Кремінець).
В артілях чисто рослинний метод дублення
шкір на юхти і підошви майже не застосову-
ють. Як де-не-де він ще є в ужитті, то тіль-
ки при дубленні твердих шкір і то тільки в
досконалішій формі при допомозі дубильних
екстрак тів – соків, що їх вживають при со-
ково-барабанному способі виправи шкір. Цей
спосіб час тривання дублення (цикл дублення)
скоротив на 20–30 днів, який при давньому
пересипному способові тривав до року. На-
томість частіше при виправі твердих шкір ви-
робники застосовують комбінований спосіб
дублення, що є комбінацією рослинних, міне-
ральних і штучних (синтетичних) дубителів.
Дублення і волокання шкір відбувається у
моторових барабанах. Цикл дублення в такий
спосіб триває тут 3–5 днів.
Після дублення сушать шкіри в сушильнях і
натовщують траном та мінеральними товщами.
Так виправлена шкіра є високоякісним ма-
теріалом, є гладка, гнучка і тривала.
Виправа м’якої шкіри в артілях має дещо
відмінний характер від виправи твердої шкіри.
Відбувається вона тільки способом міне-
ральних дубителів.
Після обезболювання і м’якшення вироб-
ники вкладають шкіри до барабанів для пі-
клювання і дублення хромовими екстрактами.
При дальшому процесі обробки м’якої шкіри
переводиться полоскання, промивку в бараба-
http://www.etnolog.org.ua
95
Архівні матеріали
нах, відтак нейтралізацію, фарбування і жиру-
вання. Дальше наступає сушіння, відтак від-
воложення шкір вохким трачинням і машинова
розтяжка шкір. Після розтяжки прибивають
шкіру на рами, а по знятті з рам вирівнюють
краї ножами, сортують та відсипають на тор-
говельні бази.
Лимарство
При лимарській обробці шкіри підготовчі
чинності такі самі, що при підготовці обробці
шкіри на взуття. Шерсть усувають двома спо-
собами: механічним і народно-хімічним.
Старий механічний спосіб полягав на тому,
що виробники голили звохченні шкіри косою
на колоді, або як в північних районах Волин-
ської і Ровенської областей, на козлі.
Усування шерсті з великої шкіри в механіч-
ний спосіб забирає 8 годин часу.
При виправі більшої кількості шкір на сири-
цю, усувають шерсть в другий хімічний спосіб
за допомогою хлібної закваси, від якої сходить
шерсть, що її усувають тупими дерев’яними
стругами (тупаками). По хлібній заквасі су-
шать шкіри, а потім їх слабо відволожують,
бо сухі не приймали би жиру. Жирування при
лимарській виправі шкір, має істотне і основне
значіння.
В минулому сторіччі намазували шкіру
дьогтем або тиром, що їх змішували часом з
розтопленим лоєм, або олієм. Жирування в
сполуці з м’яттям і викручуванням шкір, ро-
бить їх м’якими, гнучкими та міцними. Нажи-
рованні шкіри викручують.
При домашньому способі виправи сириці
шкіри спершу м’яли руками, відтого сиромять.
Сиромять, або як в деяких сторонах говорять
«сирівець» чи «сириця» служила селянам
як матеріал на упряж, на капиці та на ув’язь,
дальше на шлиї, кантурі, тощо.
В ХІХ ст. застосовували до викручування
шкір дрюки «жердини».
Голі, безшерсті шкіри по краяні на
повздовж ні пояси до 30 см. ширини і зишиті
зі собою намазували жиром. Вішали їх відтак
на ключці або гаку, прикріплюючи до кінця
завішеної шкіри тяжку дерев’яну колодку, ка-
мінь або залізо. Між висячу шкіру закладали
дрюк і крутили ним шкіру. При викручуванні
додавали ще шкірі жиру і крутили її дальше,
аж шкіра напоєна достатньо жиром робилася
м’якою і розтяжною. В такому стані сириця
була вже готова до вжитку.
В дальшому розвитку лимарної виправи
до викручування шкір вживали т. зв. м’ялки
або м’яльниці. В землю закопували кріпко
сильний стовп до 3-х метрів високий. В серед-
ині стовпа вижолоблювали повздовжний отвір
для викладання в нього шкіри в процесі викру-
чування. До стовпа на висоті отвору прикрі-
плювали дві грубші дошки 2–3 метрів довгі:
одну при горішнім, другу при долишнім кінці
отвору. Між дошками і стовпом знаходяться
6–10 малих стовбців. До викручування зви-
вають шкіри повздовж і вкладають її одним
кінцем отвір стовпа. Двох людей крутять до-
шки, спершу одну сторону, аж шкіра цілком
закрутиться на стовпці, а відтак крутять так
само шкіру в протилежну сторону. Викручу-
вання одної цілої шкіри триває до 16 годин.
В дальшому розвитку на цілком подібній
м’яльниці викручувано шкіру за допомогою
коня.
В артільній лимарній обробці при виготов-
ленні сириці послуговуються менше способом
дрібної закваси, а більше новішим і досконалі-
шим способом зольно-хлібним.
При першому способі до згонки шерсті,
вживають хлібних квасів і житньої муки. Піс-
ля усунення шерсті шкіри закладають хлібну
заквасу від 10–15 днів, а відтак сушать, від-
воложують, жирують і мнуть на машині.
При зольно-хлібному способі шерсть зга-
няють золенням шкір.
Виправлена сириця є матеріалом високо-
якісним. Лимарним виробництвом займаються
артілі та шкірзаводи. Вони виробляють лимар-
но-сідельну юхту та лимарно-сідельні полу-
вали рослинним або комбінованим (хромово-
рослинним) дубленням. Лимарно-сідельна
юхта є грубша від юхти на взуття, а лимарні
сідельні полували й є грубші і міцніші від ли-
http://www.etnolog.org.ua
96
ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоЛоГія* 1/2015
марно-сідельної юхти (Волинська область, Го-
рохів, артіль «Дзержинського»).
Артільні лимарські вироби всіх повищів
видів служать в першу чергу для потреб ра-
дянських збройних сил і військово-морського
флоту.
Обробка рогу
Сировиною до виробництва рогових пред-
метів служили роги тварин. Найкращим ма-
теріалом для виробництва був ріг північного
оленя тому, що у його нутрі не має багато губ-
частої речовини, натомість роги інших диких
тварин мають м’яку речовину.
На західних областях УРСР ріг мав широ-
ке застосування в народних промислах:
З рогу виробляли музичні інструменти, в
народній медицині ріг служив до виробу ба-
ньок. В керамічнім промислі знані є ріжки до
фарб, які служили до розмальовування глиня-
ного посуду. Кінці в баранячих рогів уживали
до виробу пищиків до цибухів, також з рогу
виробляли кушки, які мали застосування в на-
родному землеробстві. Виріб з оленячого рогу
гарно оздоблених різьбою порохівниць і ріжків
на порох, що процвітав ще за козаччини, зберіг-
ся тільки у гуцулів. Рогу вживали в народній
різьбі до викладанки дерева. Однак найбільше
уживали рогу до виробу гребенців та гудзиків.
Майстерною до виробів з рогу служила
мала частина хати, тобто куток, а варстатом
була лава.
Інвентар виробника-кустаря був дуже убо-
гий і примітивний, як і вся обробка рогу. Скла-
дався він з ножа, пильника, шкла і камення.
В початковій стадії своєї роботи вирібники
розкладають роги на гарячі печі, щоб вони у
теплі розм’якли. Відтак обрублюють роги со-
кирою на колоді і стукаючи ними по колоді, ви-
бивають з них т. зв. масляк, кістяний виріст що
знаходиться у нутрі рога і розрізують пилкою
на куски в поперечнім перекрою.
Куски рогів кидають у котел з гарячою
водою або до лугу, де вони паряться. Після
цього сверлом вичищують і висверлюють
середину так, що виходить пустий циліндер-
колодка. Настромивши колодки на досить
довгу палицю-кийок, обертають їх над вог-
нем на всі боки.
З вичищеного рогу роблять різні предмети
народного ужиткування. Предметами масово-
го поширення з рогу є гребінці, які виробля-
ються з рогу і гудзики, які роблять найчастіше
з копит.
Вичищені роги, призначені до виробу гре-
бінців, розрізують гострим ножем вздовж і
вкладають в дерев’яні клещі, т. зв. «лещата».
Опісля кладуть розрізані роги в особливий
дерев’яний прес т. зв. колоду. Є це просто ве-
лика колода з видовбаним колобом, у нутрі
якого змонтовані дерев’яні лавки, найчастіше
з дерева груші. Ще м’яку рогову пластинку
вирібник вкладає у колоду і притискає з обох
сторін дерев’яними лавками, а по тім довбнею
закциновує. Коли пластинки засохнуть, виріб-
ник вибиває валки і виймає вже готові плас-
тинки, які є рівні і гладкі. Відтак обтісують
пластинки невеличкою сокирою, а потім на
особливому приладі, т. зв. «стружці» і гиблем
вирівнюють поверхню. Пластинка після та-
ких операцій стає зовсім гладкою, але ще без
полиску, в кінцевій стадії нарізують зуби при
помочі зазубленого як пилка пильника і полі-
рують за допомогою каменя.
В соціалістичних умовах обробкою рогу
зай маються промкооперативи, кооперативи
інвалідів і цехи при М’ясокомбінатах.
Всі етапи обробки рогу відбуваються тут
машиново, що значно скорочує виробничий
цикл, полегшує працю, підвищує якість про-
дукції і впливає в значній мірі на зріст попи-
ту на ці вироби. Асортимент рогових виробів
знач ний і щораз збільшується.
До найкращих зразкових цехів по обробці
рогу на західних областях це цех гудзиків з
копита Промкомбінату в Мукачеві. Цех цей в
цілості стахановський. Весь колектив виконує
понадпланові норми.
Процес виробництва гудзиків з копит скла-
дається насамперед з підготовчих чинностей.
Копита варять для розм’якчення, відтак роз-
різують або рубають їх на кружочки. В даль-
http://www.etnolog.org.ua
97
Архівні матеріали
шій стадії обробки копита чистять, обрізують
бережки спеціальними ножами «стамесками»
до певної товщини. Після тої чинності сушать
гудзики, тепер в електричній пічці. Це т. зв.
пресовка гудзиків. В артілях заготовки гу-
дзиків ставлять в електричну пічку в окре-
мих формах, т. зв. пресформах. Температура
елект ричних пічок доходить до 180˚С. Підо-
гріті форми вкладають в залізні преси силою в
10 тонн. Відтак охолоджують пресформи, і ви-
тягають звідтам півфабрикат. Дальше насту-
пає обточка гудзиків на спеціальному варстаті
і сверлування дірочок. Полірування гудзиків
переводять на гончарному крузі патовщенім
спеціальною пастою.
ВИСНОВКИ
Закінчуючи цим огляд етнографічних особ-
ливостей народної техніки шкірообробного
і рогового промислів на західних областях
УРСР, можемо ствердити, що:
1. Розвиток цих промислів обумовлений в
першу чергу достатньою кількістю виробничо-
го матеріалу на місцях.
Фавна лісів і домашнє тваринництво до-
старчали сировини для кушнірства і чинбар-
ства.
2. Техніка шкірообробного і рогового про-
мислів мала в собі багато примітивності, стоя-
ла у прямому зв’язку з старовинною технікою
Київської Русі і була споріднена з аналогічною
технікою усіх слов’ян, в першу чергу східних.
На це вказують однакові і подібні знаряддя,
одинаковий процес виробництва, спільна тер-
мінологія і подібний асортимент.
3. Обробка шкір і рогу в дорадянських ча-
сах служила заняттям малоземельних селян,
домашній промисел був спадковий і перехо-
див з батька на сина. Цей промисел існував як
одно осібний або сімейний труд.
4. Поруч домашнього народного промислу
витворився народний промисел в формі ремес-
ла, яким занималися окремі ремісники, куста-
рі, що оброблювали шкіру і ріг на замовлення
потребуючих, спершу з їхньої сировини, а піз-
ніше з власного сирівцю на збут.
5. Негігієнічні умови праці викликували
ряд професійних недуг, а невигідні суспільно-
економічні умови як недостача готівки на за-
куплення виробничого матеріалу і набування
його у лихварів на кредит, спричинювали ціл-
ковиту економічну залежність робітників від
капіталістів-експлуататорів, доставців вироб-
ничого матеріалу.
Під впливом цих несприятливих факторів
народний промисел по обробці шкіри і рогу не
міг як слід розвиватися і зачав помітно зане-
падати.
Занепад народних промислів в ХХ ст. був
загальним явищем для країн всього капіталіс-
тичного світу.
Знищення капіталістичного господарства
в західних областях, перемога радянського
строю, розкріпощення усього місцевого трудо-
вого населення створили необхідні передумо-
ви для розквіту усієї економіки цих областей
в тому теж і для народних промислів в галузі
обробки шкіри і рогу.
В системі соціалістичного господарства
уступило одноосібне виробництво його місце
займає артільна організація виробництва, яка
зі своєю підвищеною технікою сприяє про-
гресові виробництва та своїм високоякісним і
різно гранним асортиментом шкіряних і рогових
виробів покриває зростаючі потреби широких
мас та створює догідні соціально-економічні
умови праці і культурно-побутові умови життя.
Під теперішню пору шкіряно-взуттєва
промисловість представляє собою сукупність
ряду галузей промисловості, яких ціллю є ви-
робництво предметів широкого споживання –
взуття і галантерії.
Вона являється одною із важніших галузей
легкої промисловості і її значіння в народньо-
му господарстві величезне.
Вироби шкіряно-взуттєвої промисло-
вості крім щоденних потреб взуття і одягу
заспокою ють ще найрізнородніші потреби тру-
дящих в цілому ряді інших галузей народного
господарства, як в текстильній промисловості,
в транспорті – машинобудуванні, тощо.
http://www.etnolog.org.ua
|