2025-02-21T08:53:27-05:00 DEBUG: VuFindSearch\Backend\Solr\Connector: Query fl=%2A&wt=json&json.nl=arrarr&q=id%3A%22irk-123456789-201770%22&qt=morelikethis&rows=5

2025-02-21T08:53:27-05:00 DEBUG: VuFindSearch\Backend\Solr\Connector: => GET http://localhost:8983/solr/biblio/select?fl=%2A&wt=json&json.nl=arrarr&q=id%3A%22irk-123456789-201770%22&qt=morelikethis&rows=5

2025-02-21T08:53:27-05:00 DEBUG: VuFindSearch\Backend\Solr\Connector: <= 200 OK

2025-02-21T08:53:27-05:00 DEBUG: Deserialized SOLR response

Щедрий народознавчий ужинок дослідниці з Поділля

Наукова діяльність відомої в Україні та поза її межами дослідниці. доктора історичних наук, професора з етнології Валентини Борисенко тісно пов'язана з Інститутом мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України. Народознавчий ужинок ученої нараховує близько 230...

Full description

Saved in:

Bibliographic Details
Main Author:	Скрипник, Г.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2015
Series:	Народна творчість та етнологія
Subjects:	До славного ювілею
Online Access:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201770
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!

id	irk-123456789-201770
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-2017702025-01-31T10:46:54Z Щедрий народознавчий ужинок дослідниці з Поділля Скрипник, Г. До славного ювілею Наукова діяльність відомої в Україні та поза її межами дослідниці. доктора історичних наук, професора з етнології Валентини Борисенко тісно пов'язана з Інститутом мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України. Народознавчий ужинок ученої нараховує близько 230 наукових праць, у тому числі — 26 індивідуальних та колективних монографій, два навчальні посібники. Окремі з досліджень науковця перекладені англійською, французькою, польською, хорватською мовами. Згадаймо і її помітну просвітницьку діяльність: за плечима В. Борисенко сотні виступів і доповідей на наукових конференціях і нарадах про актуальні проблеми розвитку традиційної культури українців та етнічних груп, що проживають в Україні. Отож, дорога колего, на порозі золотої осені Вашого життя запевняємо Вам свою глибоку повагу і вдячність від імені народознавців усієї України! Нових Вам творчих здобутків, здоров'я і благополуччя! З роси і води! 2015 Article Щедрий народознавчий ужинок дослідниці з Поділля / Г. Скрипник // Народна творчість та етнологія. — 2015. — № 3. — С. 7-21. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. 0130-6936 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201770 uk Народна творчість та етнологія Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	До славного ювілею До славного ювілею
spellingShingle	До славного ювілею До славного ювілею Скрипник, Г. Щедрий народознавчий ужинок дослідниці з Поділля Народна творчість та етнологія
description	Наукова діяльність відомої в Україні та поза її межами дослідниці. доктора історичних наук, професора з етнології Валентини Борисенко тісно пов'язана з Інститутом мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України. Народознавчий ужинок ученої нараховує близько 230 наукових праць, у тому числі — 26 індивідуальних та колективних монографій, два навчальні посібники. Окремі з досліджень науковця перекладені англійською, французькою, польською, хорватською мовами. Згадаймо і її помітну просвітницьку діяльність: за плечима В. Борисенко сотні виступів і доповідей на наукових конференціях і нарадах про актуальні проблеми розвитку традиційної культури українців та етнічних груп, що проживають в Україні. Отож, дорога колего, на порозі золотої осені Вашого життя запевняємо Вам свою глибоку повагу і вдячність від імені народознавців усієї України! Нових Вам творчих здобутків, здоров'я і благополуччя! З роси і води!
format	Article
author	Скрипник, Г.
author_facet	Скрипник, Г.
author_sort	Скрипник, Г.
title	Щедрий народознавчий ужинок дослідниці з Поділля
title_short	Щедрий народознавчий ужинок дослідниці з Поділля
title_full	Щедрий народознавчий ужинок дослідниці з Поділля
title_fullStr	Щедрий народознавчий ужинок дослідниці з Поділля
title_full_unstemmed	Щедрий народознавчий ужинок дослідниці з Поділля
title_sort	щедрий народознавчий ужинок дослідниці з поділля
publisher	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate	2015
topic_facet	До славного ювілею
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201770
citation_txt	Щедрий народознавчий ужинок дослідниці з Поділля / Г. Скрипник // Народна творчість та етнологія. — 2015. — № 3. — С. 7-21. — Бібліогр.: 8 назв. — укр.
series	Народна творчість та етнологія
work_keys_str_mv	AT skripnikg ŝedrijnarodoznavčijužinokdoslídnicízpodíllâ
first_indexed	2025-02-09T04:47:28Z
last_indexed	2025-02-09T04:47:28Z
_version_	1823553826992422912
fulltext	7 До славного ювілею Щедрий народознавчий ужинок дослідниці з Поділля Ганна Скрипник Наукова діяльність відомої в Україні та поза її межами дослідниці, доктора історичних наук, професора з етнології Валентини Борисенко тіс- но пов’язана з Інститутом мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Риль- ського НАН України (далі – ІМФЕ), у стінах якого вона пройшла шлях професійного посту- пу – від аспірантки до авторитетного вченого, керівника структурного підрозділу установи – Архівних наукових фондів рукописів та фоно- записів, автора близько 230 наукових праць. Інтерес до етнографії, за спогадами Валенти- ни Кирилівни, у неї з’явився ще в студентські роки в Київському державному університеті імені Тараса Шевченка під впливом лекцій ви- кладачів – на той час співробітників ІМФЕ, знаних дослідників – Анатолія Поріцького та Володимира Горленка. Від них вона довідала- ся не лише про культуру ацтеків, інків та майя, але й про потребу експедиційно досліджувати етнографію української землі. В. Горленко озна- йомив студентів-істориків з етнографічною екс- педиційною роботою Інституту, до участі в якій запросив їх на час літньої навчальної практики. Перша експедиція в житті студентки Ва- лентини Ільченко (Борисенко) відбулася влітку 1964 року до Чернігівської області. Проводи- лася вона з метою збору польового матеріалу для створення історико-етнографічного атласу України, Молдавії і Білорусії по темі «Земле- робські знаряддя та техніка українців», над якою на той час працювали етнографи ІМФЕ. Керівником експедиції був В. Горленко, кот- рий вимогливо навчав молодь відповідального ставлення до фіксації побутової своєрідності місцевого люду, яка для студентки Борисен- http://www.etnolog.org.ua 8 ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоЛоГія* 3/2015 8 ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоЛоГія* 3/2015 ко – уродженки Поділля – була помітною в усьому: мові, термінології, побуті. Звідтоді навчання В. Борисенко в універ- ситеті визначалося інтересом до етнографії: усі наступні курсові обиралися на етнографічну тематику і присвячувалися вивченню Східного Поділля. Хоча ця тематика пропонувалася їй науковим керівником В. Горленком, проте була близькою та цікавою молодій дослідниці, чиї дитячі й шкільні роки пройшли серед живої етнографічної стихії подільського села. Подальше життя вченої по закінченню уні- верситету пов’язане з ІМФЕ; воно як у верцад- лі відбиває складну й багатогранну діяльність цього наукового закладу в часи піднесення, лояльності та свобод, за хрущовської «відлиги» й перебудови, застою і політичних репресій та утисків у роки «брежнівщини» та «маланчу- кізму», що ілюструвало цілковиту залежність україністики від ставлення тодішньої влади. З огляду на це дозволимо собі бодай побіж- но торкнутися окремих віх життя і творчості В. Борисенко в контексті історії самої установи. Закінчивши навчання у виші восени 1968 року, Валентина Борисенко склала на «відмінно» іспити до аспірантури в ІМФЕ (до речі, її екзаменаторами були відомі вітчиз- няні етнологи – Кость Гуслистий, Володи- мир Горленко та Олена Кравець). Упродовж 1968–1971 років молода дослідниця навчала- ся в аспірантурі й під керівництвом В. Горлен- ка працювала над кандидатською дисертацією «Взаємозв’язки у традиційній культурі і побуті українців і поляків Поділля в кінці ХІХ – на початку ХХ ст.». Літератури за темою було мало, і тому аспірантці довелося формувати власну джерельну базу – об’їздити з метою етнографічних дослідів усю Вінниччину та Хмельниччину, де серед переважаючого укра- їнського масиву траплялися польські поселен- ня, які з’явилися тут ще в ХVІІ–ХVІІІ ст. і мешканці яких не зазнали переселення у ХХ ст. (у зв’язку з обміном населення між УРСР і повоєнною Польщею). Оскільки Інститут фінансував експедиції лише частково, то основним спонсором поїз- док до українських та польських сіл стала її мама – Марія Іванівна Ільченко. Як вдячно згадує В. Борисенко, вона, проста селянка, переймалася всім, чим займалася її донька і допомагала їй, як могла. Працелюбність, ціле- спрямованість та захоплення роботою дослід- ниці дали гарні результати: на час закінчення нею аспірантури (у 1971 р.) робота була вико- нана в повному обсязі, і вже було призначене попереднє її обговорення. Проте на початку 1970-х років в Україні розпочався несприятливий для україністики період: стартувала нова хвиля ідеологічного наступу проти суспільствознавчої науки, що згодом дістала назву – «маланчукізм» (від імені одного з комуністичних ініціаторів ідео- логічної чистки). Приводом до переслідувань учених послужив бібліографічний покажчик праць із карпатознавчої тематики, підготов- лений співробітником Інституту – етнологом Я. Прилипком – до Міжнародної конферен- ції з проблем дослідження культури Карпат, що відбулася в Ужгороді 1971 року. Ідеологи ЦК КПУ виявили в покажчику два забо- ронених на ті часи прізвища (С. Єфремова і В. Кубійовича), що, з їхнього погляду, було свідченням неблагонадійності й «крамольної» діяльності Інституту. Наслідком стало звіль- нення з роботи директора Інституту М. Сива- ченка, його заступника В. Зінича та упоряд- ника покажчика Я. Прилипка. Різного роду переслідувань зазнали й інші народознавці, дехто з них, як згадують їх сучасники, виму- шено пішов не лише з роботи, але й із життя. Відповідно не могло бути й мови про рекомен- дацію до захисту дисертаційних робіт, тер- міново переглядалася тематика досліджень, настійливо рекомендувалося вивчати побут робітничого Сходу, а не етнокультуру Карпат. Валентині Борисенко, яка з листопада 1971 року стала молодшим науковим співро- бітником відділу етнографії, якраз і було за- пропоновано досліджувати не традиційну сімейну обрядовість, як попередньо плану- валося, а нову радянську обрядову культуру населення південно-східних регіонів України. http://www.etnolog.org.ua 9 До славного ювілею 9 Проте в етнографії не буває нецікавих тем, у чому швидко переконалася науковець, котра з ентузіазмом взялася до експедиційного етно- графічного вивчення Запорізької, Донецької та Дніпропетровської областей. Дослідниця не просто згідно з вимогами фіксувала радянську складову етнокультури, її зацікавили весільні обряди греків Приазов’я, болгар, росіян-старо- обрядців та білорусів, які проживали в східних областях України; вона вже могла порівнювати зібраний на Півдні та Сході матеріал з По- діллям, аналізувати спільне й локальне, про- стежувати трансформаційні процеси. Тим часом політичні баталії дещо затихли, і в 1974 році вже з’явилася можливість для успішного захисту кандидатської дисертації. Як зазначалося, предметом спеціального етно- логічного студіювання дисертаційної роботи В. Борисенко стали міжетнічні взаємо впливи у сфері культури, зокрема питання співісну- вання етнографічної своєрідності українців та поляків Східного Поділля кінця ХІХ – середини ХХ ст. 1 У ній авторка на підставі значного масиву польових відомостей засобом порівняльного аналізу широкого спектру етно- графічних реалій увиразнює спільні й відмінні елементи матеріальної культури, сімейного по- буту й звичаєвості українців та етнічної групи поляків Вінницької і Хмельницької областей. Розглядаючи остаточно не з’ясоване на той час питання поселення поляків на Східному По- діллі, дослідниця слушно датує активне пере- селення польської шляхти та селянства на ці землі серединою ХVІ ст. (після Люблінської унії 1569 р.), зазначаючи водночас, що масо- ва примусова й добровільна (утеча з Польщі на українські терени від поміщицького гніту) їх міграція спостерігається в ХVІІ ст. Зафік- совані, осмислені й репрезентовані в дослі- дженні В. Борисенко в рамках конкретного хронологічного зрізу артефакти матеріальної і духовної культури двох слов’янських народів не лише істотно збагатили конкретними відо- мостями джерельну базу науки, але й донині слугують цінним порівняльним матеріалом для подальших студій. Весільна обрядовість українців та інших етнічних груп, що живуть в Україні, стала цен- тральною в наукових інтересах ученої. Як уже згадувалося, вона зібрала значний польовий етнографічний матеріал не лише в Центральній Україні, але й на сході та півдні країни. Усупе- реч настановам влади – вивчати нову радян- ську обрядовість – дослідниця все ж таки прі- оритетами для себе визначила традиційність і етнічну самобутність, прискіпливо студіювала адаптаційні функції етнокультури, виявляла трансформації та культурні взаємовпливи, ет- нічні міксації в багатокультурних середовищах Сходу та Півдня. Вислідом цих кількарічних досліджень південно-східних районів України, де активніше відбувалися процеси нівеляції етнокультури, і стала монографія В. Борисен- ко [2], яка саме й була присвячена виявленню традицій та модифікацій у весільній обрядо- вості, уніфікації в цій сфері під впливом урба- нізаційних процесів, що особливо посилилися в період 70–80-х років ХХ ст. У книжці до- слідниці звернено увагу на елементи нового в сімейно-побутовій культурі, на зміни рольових функцій та правостосунків між подружжям, на відміну від студій попередників, де досі більші акценти робилися на висвітлення походження, виявлення структури, особливостей побутуван- ня головно традиційного весілля (О. Кравець, Н. Здоровега). Авторка висвітлює передумо- ви цих трансформацій (прискорена урбаніза- ція, міжетнічні контакти, міграційні процеси) та розкриває динаміку змін, взаємовпливи й міжетнічні взаємозв’язки у звичаєво-обрядовій культурі населення Південно-Східної України (серед українців, росіян, болгар, греків, білору- сів). Це одна з перших праць, у якій наведено достовірний фактологічний матеріал, що про- ливає світло на цілеспрямовану державну по- літику радянської влади на творення так званої нової радянської культури, яка мала нівелювати національні основи обрядовості й насаджува- ти радянську ідеологію свята, упроваджуючи чужу й часто беззмістовну символіку. У 70-х роках ХХ ст. влада активно залуча- ла етнографів Інституту до державних інсти- http://www.etnolog.org.ua 10 ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоЛоГія* 3/2015 10 ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоЛоГія* 3/2015 туційних структур (комісій), що опікувалися творенням нової радянської обрядовості. Зви- чайно, В. Борисенко, котра зарекомендувала себе як провідний фахівець у царині родинної обрядовості, також була учасницею цих про- цесів. Проте зауважимо, що написані за її участю сценарії обряду весілля були позбав- лені шаблонів, надуманостей і недолугостей: у їхній текст органічно було вплетено елементи кращих народних традицій. Роботу в комісі- ях з обрядотворення науковець поєднувала з польовими дослідженнями; вивчала проблеми розвитку традицій та свят мешканців Києва, на підставі чого опублікувала окремі розділи в кількох колективних монографіях та наукових збірниках («Прогресивні народні традиції і со- ціалістичний спосіб життя» тощо). Поступово за темою весільної обрядовості, що стала провідною в її наукових пошуках, до- слідниця зібрала колосальний експедиційний і архівний матеріал, і цілком логічно, що в рам- ках інститутських студій їй було заплановано виконати узагальнене дослідження, резуль- татом чого стали випуск монографії (1988) та захист докторської дисертації (1992). У цьому етапному дослідженні В. Борисенко «Весільні звичаї та обряди на Україні» розкриваються питання структури традиційного українсько- го шлюбного обряду, докладно аналізують- ся обрядодії окремих смислових груп весілля (передвесільні, весільні, післявесільні). До- слідниця стверджує, що структурні частини всього обрядового комплексу хоча й мають загальноукраїнський характер, проте позначе- ні виразною регіональною специфікою. Відтак вона висвітлює локальну варіативність обряду в різних етнографічних зонах і робить висно- вок про поліваріантність української шлюбної обрядовості; розкриває спільну загальноукра- їнську основу обряду й чітко виділяє основ- ні інваріантні особливості в його структурі. Науковець робить успішну спробу шляхом класифікаційного підходу до студіювання шлюбної обрядовості виділити за сукупністю ознак локальні комплекси весільного обряду (з уточненням їх перехідних зон та підареалів), що надає її монографічній праці справді нова- торського спрямування і (з огляду на сучасні наукові пріоритети дослідження цієї царини) актуалізує висновки. У дослідженні вперше акцентується тотожність (за смисловим зна- ченням) барвінкового й коровайного обрядів у різних ландшафтних умовах; у висліді за- стосування функціонального підходу розкри- ваються морально-етичні та правові основи сімейного обряду. Результатом багаторічного студіювання української весільної обрядовості і структури традиційного обряду з його локальними варі- антами, трансформаційних процесів у весіль- ній звичаєвості впродовж ХХ – на початку ХХІ ст. стала також монографія В. Борисенко «Українське весілля. Традиції і сучасність» (Київ, 2010). У ній подається лаконічний на- рис історії дослідження весільної обрядовості, огляд дошлюбних, шлюбних та післяшлюбних Свята та обряди трудящих Києва / [Балушок В. Г., Борисенко В. К. та ін.] ; Академія наук Української РСР, Інститут мистецтвознавства, фольклору та етнографії ім. М. Т. Рильського. – Київ : Наукова думка, 1982. – 228 с. http://www.etnolog.org.ua 11 До славного ювілею 11 церемоній, розглядається рослинна символіка і трансформація весілля протягом ХХ – по- чатку ХХІ ст. Проте наукова діяльність В. Борисенко цих років не обмежується суто дослідницькою працею. Як людина різнобічно обдарована й дивовижно працелюбна, вона з 1981 року на громадських засадах водночас керувала гру- пою рукописних фондів ІМФЕ та здійснювала велику організаційно-менеджерську роботу: займалася вивченням архівної справи, осна- щенням архівного сховища необхідним інвен- тарем для забезпечення якісного збереження рукописів. З 1989 року В. Борисенко призна- чена завідувачем сектору рукописних фондів ІМФЕ, де провела значну роботу з упоряд- кування архіву й виявлення матеріалів, що по- требували реставрації та виготовлення стра- хових копій, облаштування приміщення для кращого збереження документів; виконувала також важливі обов’язки як член Міжвідомчої науково-методичної ради по роботі з докумен- тами особистого походження Головного Архів- ного Управління при Раді Міністрів УРСР. Для активізації співпраці з кореспондент- ською мережею з питання записування різних жанрів фольклорно-етнографічних матеріа- лів В. Борисенко організувала республікан- ську нараду збирачів фольклору та етнографії (1987), на якій було заслухано десятки допо- відей про стан і проблеми збереження скарбів традиційної народної культури. Дослідниця проводила активне листування з кореспонден- тами-збирачами з метою поповнення архіву новими надходженнями та керувала етногра- фічною практикою студентів, які працювали над систематизацією фольклорно-етнографіч- них матеріалів. Працюючи в Інституті, В. Борисенко не цуралася й громадської роботи; вона займа- лася популяризацією народної культури і бра- ла участь у багатьох телепрограмах, зокрема «Слово-пісня», «Скарби музеїв України», «Світлиця», «Перлини душі народної» та ін. Учена на громадських засадах очолювала сек- цію фольклору та етнографії при Київському обласному Товаристві охорони пам’яток історії та культури, де організувала кілька експедицій у Київську область, матеріали яких поповнили рукописний архів Інституту. З проголошенням незалежності відбулися якісні зміни у вітчизняній гуманітаристиці – у визначенні пріоритетних тем і наукових на- прямів, у висвітленні української минувшини та культури не з позицій сусідніх держав, а з погляду власне українських національних ін- тересів. Активно відгукнулася на нові суспільні запити і В. Борисенко, предметом наукового інтересу якої стають проблеми широкого на- ціонального засягу. Так, розуміння великої наукової ваги досліджень з української регіо- налістики спонукало дослідницю ініціювати й організувати вивчення територіально-пору- біжних етнічних земель, результатом чого ста- ло опублікування за її редакцією монографії про особливості історико-етнографічних регіо- нів Холмщини і Підляшшя [8]. Це колективне дослідження є суттєвим внеском у студіюван- ня локально-регіональної специфіки тради- ційної української культури північно-західних районів українсько-польського пограниччя – Холмщини і Підляшшя. У монографії виявлено архаїчну специфіку традиційної культури людності краю напри- кінці ХІХ – на початку ХХ ст. у всіх ділян- ках повсякдення (у звичаях ведення госпо- дарства, при будівництві жител, у комплексах народного одягу, вишивці, писанкарстві, на- родному живопису, календарних святах та об- рядах життєвого циклу людини, ритуальних стравах, народних віруваннях, особливостях говору, фольклорі та інших явищах культу- ри); здійснено глибокий аналіз трансформа- цій етнографічних реалій за умов пограниччя й сусідства двох культур. На значному маси- ві архівних, літературних та польових етно- графічних матеріалів у ній стверджується єдність культури українського етносу на всіх його історичних етнографічних землях, у чому, безперечно, виявляється виважена наукова і правдиво державницька позиція головного http://www.etnolog.org.ua 12 ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоЛоГія* 3/2015 12 ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоЛоГія* 3/2015 редактора й співавтора праці – В. Борисенко. Зауважимо, що це дослідження стало першим фундаментальним науковим проектом у царині студіювання української культури на історич- них етнічних землях поза адміністративними кордонами сучасної України і поклало поча- ток для подальшого етнографічного вивчення українців українсько-польського пограниччя (за участю вчених Польщі). Саме за часів незалежності з’являється ціла низка глибоких і предметних студій В. Борисенко на замовчувану за часів СРСР та актуалізовану за державницької доби те- матику. Безсумнівно, секрет наукових успіхів дослідниці полягає передусім у надзвичайній цілеспрямованості і психологічно-емоційній цільності її натури, доповнених винятковою працелюбністю, відданістю справі, ділови- тістю, непоступливою принциповістю. Проте особливим рушієм її результативної діяль- ності, окрім згаданих чеснот, є (у сукупності з тонким відчуттям викликів часу) непідробне почуття любові до України й готовність обсто- ювати державницькі пріоритети, що характе- ризують В. Борисенко як харизматичну осо- бистість, здатну добре прислужитися не лише науці, але й країні. Не випадково, що однією з перших у вітчизняному науковому середо- вищі Валентина Кирилівна не на словах, а на ділі перейнялася проблемою вивчення й опри- люднення драматичних сторінок української історії, зокрема з’ясування масштабів траге- дії Голодомору 1932–1933 років в Україні та виявлення його причин і наслідків. Цей, за всіма міжнародними мірками, небачений в іс- торії людства злочин окупаційної влади проти української нації, що його й дотепер дехто, з дозволу сказати, нібито українських науков- ців, намагається фальсифікувати чи цілком заперечити, або ж пояснювати «економічними труднощами», або ж звинуватити в Голодо- морі самих українців (які начебто «самі себе заморили»), став предметом прискіпливого вивчення В. Борисенко та зорганізованих нею студентів-етнологів Київського національного університету, які за розробленою дослідницею програмою фіксували свідчення очевидців про цей страшний злочин. На основі зібраних та упорядкованих В. Борисенко даних нею була укладена книга «Свіча пам’яті. Усна історія про геноцид українців у 1932–1933 роках» (Київ, 2007), яка у 2010 році вийшла друком у Нью-Йорку англійською мовою. Про пози- тивний розголос та високу оцінку цієї праці свідчить відгук професора історії, директора Школи історичних, філософських і релігійних студій Державного університету штату Ари- зона (США) Марка фон Гаґена: «Ця потужна збірка усних розповідей про Голодомор 1932– 1933 років в Україні подає хроніку подій, спов- нених жорстокості і страждань, та містить оповіді про виживання, мужність і життє- стійкість людей. Розповіді були зібрані україн- ськими істориками в часи незалежності. Крім того, вони засвідчують десятиліття вимуше- ного замовчування трагічного злочину проти українських селян, розв’язаного сталінською Холмщина і Підляшшя. Історико-етнографічне дослідження / [відп. ред. В. Борисенко] ; Національна академія наук України, Інститут національних відносин і політології, Київський національний університет імені Тараса Шевченка. – Київ : Родовід, 1997. – 384 с. http://www.etnolog.org.ua 13 До славного ювілею 13 диктатурою. Таким чином, книга є чудовим ві- дображенням сучасного стану усвідомлення та розуміння громадянами України своєї історії ХХ століття». Ґрунтовна, узасаднена на об’єктивному фактологічному матеріалі, розвідка В. Бори- сенко «Голодомор 1932–1933 років в Украї- ні – спланована акція геноциду українців», перекладена дванадцятьма мовами світу і вміщена в брошурі «Україна пам’ятає – світ визнає», була презентована в Англії, Ізраїлі, Голландії, Чехії, Словаччині та в багатьох ін- ших країнах, у тому числі й за безпосередньої участі авторки. В. Борисенко є упорядником та автором статті до книги «Розсекречена пам’ять. Голодо- мор 1932–1933 років в Україні в документах ГПУ-НКВД» (Київ, 2007), а також автором розлогих і аргументованих розділів про го- лод у Києві та його передмісті, що ввійшли до Національної книги пам’яті жертв Голодомору 1932–1933 років в Україні (Київ, 2008), ав- тором статті «Імперський синдром: фальсифі- кації Голодомору 1932–1933 років в Україні» (Київ, 2009). Усі ці дослідження побудовані на доказовій розсекреченій документальній базі архівів СБУ та багатьох інших архівів України й усних свідчень, які викривають зумисне зор- ганізований злочин Кремля проти українства. Будучи досвідченим дослідником усної іс- торії України і обстоюючи об’єктивність, учена добре прислужилася як упорядник спеціально- го випуску «Наукових записок МАУ», у якому вміщено усні свідчення про Голодомор головно науковців ІМФЕ та вступна стаття В. Бори- сенко «Голодомор 1932–1933 років в Україні за свідченнями документів та усної історії». Високо поціновуючи громадянську позицію дослідниці з її неодмінною патріотичною скла- довою, зманіфестованою в процесі опрацю- вання теми Голодомору, відзначимо водночас заслуги В. Борисенко в розробці та успішній апробації методики досліджень з усної іс- торії, у підготовці спеціального інструмента- рію – програми-запитальника, за якою усні свідчення про Голодомор у 2007–2008 роках збирали студенти більшості вишів України, що унеможливило накопичення недостовірних чи сфальшованих польових записів. Досвід і хист етнографа-польовика, за пле- чима якого експедиційне обстеження понад п’ятисот сіл України, найяскравіше вияви- лися в підготовці спеціального видання про повсякденне життя поліщуків, виконаного на основі усних свідчень, зафіксованих В. Бори- сенко у 18 поселеннях Чорнобильської зони. Зауважимо, що методика «усної історії», яка нині активно використовується істориками повсякдення, давно є в арсеналі методики по- льових експедиційних досліджень етнографів у поєднанні з методом безпосереднього спо- стереження. Тому й не випадково, що тексти усних свідчень, що ввійшли до згаданої збірки В. Борисенко «Така житка... Культура повсяк- дення українців Чорнобильського Полісся» (Київ, 2011), вирізняються документальною точністю мовлення, лексики, діалектних особ- ливостей, є справжнім фахово виконаним зразком для подібних студій [див.: 4; 7]. Отже, з огляду на дослідницькі пріоритети В. Бори- сенко, є всі підстави констатувати високу про- фесійну зорієнтованість ученої, котра однією з перших серед українських етнологів відреа- гувала на потребу розроблення актуальних у новітній гуманітаристиці тем – студіювання критичних періодів, масштабних лиходійств у житті народу (Голодомор, репресії, депорта- ції), вивчення так званих культур зон ризику (Чорнобильська зона, затоплені села), мікро- історії тощо. У контексті відчуття дослідницею викликів часу і відповідної рефлексії на них згадаймо ще один з ініційованих (спільно з Н. Даниленко) та успішно реалізованих В. Борисенко проект із актуалізованої нині серії так званих жіночих студій. Ідеться про колективне дослідження в трьох книгах «Українки в історії», започатко- ване 2004 року й опубліковане видавництвом «Либідь». До праці ввійшло понад 150 жіно- чих життєписів, які репрезентують широку палітру образів видатних постатей жіноцтва – мисткинь, науковців, письменниць, медиків, http://www.etnolog.org.ua 14 ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоЛоГія* 3/2015 14 ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоЛоГія* 3/2015 акторів, героїчних борців за українську не- залежність – учасниць УПА, державних і громадських діячок: від княгині Ольги, Анни Ярославни, Лесі Українки, Соломії Крушель- ницької, Катерини Білокур до Квітки Цісик, Віри Вовк, Міртали Пилипенко та інших ви- датних представниць українства у світі, долі яких і внесок у скарбницю української історії й культури гідні подиву і щирої вдячності. Ошатно з поліграфічного погляду виконана праця має значний суспільний резонанс, мар- кує реальний поступ у розробці проблематики жіночих студій, робить заслужену честь її від- повідальному редактору й автору і є результа- том справжнього подвижництва В. Борисенко. Як дослідниця широкого тематичного діа- пазону наукових інтересів, В. Борисенко не лишилася осторонь вирішення проблеми ви- вчення й опублікування народознавчої спад- щини вітчизняних дослідників. У її акти- ві – численні статті й розвідки, присвячені маловідомим сторінкам життя та етнографіч- ним працям П. Литвинової-Бартош, Ю. Пав- ловича, О. Алешо, Н. Заглади, Л. Шульгиної, В. Білого, П. Одарченка, С. Терещенкової та інших замовчуваних за часів СРСР україн- ських учених. Фаховою й адекватною відпо- віддю В. Борисенко на сучасні наукові й сус- пільні запити стала також збірка статей про розвиток етнографічних досліджень у 20-х ро- ках ХХ ст. [5], яка вирізняється новизною до- кументально-фактологічної бази, професійно дібраними й прокоментованими в контексті тогочасних суспільно-політичних реалій біо- графічними епізодами з діяльності видатних народознавців. Відтак узагальненим у цій пра- ці наслідком її багаторічних наукових пошуків у вітчизняних та зарубіжних архівах стало за- повнення прогалин життєписів і наукових сту- дій репресованих учених і включення їхнього доробку до фонду україністики. Ініціативою В. Борисенко (у рамках реа- лізації наукового проекту ІМФЕ з видання праць серії «Народознавча спадщина») було підготовлено до друку й опубліковано кілька етнографічних рукописних досліджень з ар- хіву ІМФЕ. Так, жвавий інтерес дослідників викликала збірка, присвячена весільній об- рядовості, що вийшла за упорядкуванням та з примітками і передмовою В. Борисенко [3]. У ній оприлюднено рідкісні архівні записи ве- сільного обряду переважно 20-х років ХХ ст., коли традиційне весілля відбувалося ще зі збе- реженням усіх компонентів та цілісної структу- ри шлюбного обряду. Ці записи зроб лено чле- нами Етнографічної Комісії ВУАН, освіченими й підготовленими дослідниками, такими як Пантелеймон Ковалів (згодом – учений зі сві- товим ім’ям), письменник, етнограф Олександр Іванов, викладач-філолог Іван Павловський. Особливо цінним є запис мовознавця Єв- гена Рудницького, зроблений ще 1908 року на Підляшші за дорученням відомого славіста Олексія Шахматова. Важливість цих записів з наукового погляду полягає в тому, що вони да- ють можливість проаналізувати взаємовпливи Юрій Павлович. Фінляндія. 1905–1910. Альбом / [відп. ред. А. Г. Слюсаренко ; вступ. ст. В. Борисенко ; упоряд. В. Борисенко, В. Пилипенко, М. Хаутала] ; Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Посольство Фінляндської Республіки в Україні. – Київ : Слово, 2001. – 64 с. http://www.etnolog.org.ua 15 До славного ювілею 15 між культурою українців та поляків на терито- рії етнічного пограниччя, ступінь збереженос- ті архаїчних компонентів українського весілля за умов сусідської близькості етнокультури поляків. Тексти запису вирізняються повно- тою і фактологічною докладністю, доповнені поясненнями Євгена Рудницького, біографія якого містить ще чимало нез’ясованих обста- вин. У процесі підготовки рукопису до друку В. Борисенко провела пошуки біографічних даних про вченого і їй вдалося віднайти важ- ливі відомості про його життя (про листуван- ня з М. Грушевським; організацію краєзнав- чих досліджень в Умані; зрештою – про його працю в Інституті мовознавства). У примітках праці репрезентовано також здійснену В. Бо- рисенко науково-пошукову роботу із царини історії української етнології 20-х років ХХ ст. До цієї ж серії рукописних архівних робіт належить також опублікована в ІМФЕ за іні- ціативою В. Борисенко праця В. Пастущина з ґрунтовною вступною статтею, підготовленою дослідницею. Розвідка постала на основі ко- піткої науково-пошукової роботи В. Борисен- ко. У ній на прикладі діяльності конкретного вченого розкривається специфіка цілої епохи суспільного й наукового життя, акцентуються характерні для неї наукові течії та дослідницькі пріоритети. Ідеться про рукописну монографію «[Село] Дрочево Берестейського району на Поліссі» [1] доцента Львівського державно- го університету ім. І. Франка В. Пастущина, вико нану ним на основі польових спостережень, здійснених 1938 року, яка є вдалим прикладом успішного застосування монографічного методу дослідження населених пунктів. Праця написа- на за типовою для 1920-х – початку 1930-х ро- ків структурою і містить добротний опис усіх виявів етнокультури в її локальній версії (ла- конічний опис історії селища, матеріальна (гос- подарські заняття, одяг, житло, харчування) та духовна й соціонормативна культура (сім’я, родинна й календарна обрядовість, вірування й уявлення)), проте В. Пастущин не відмежо- вується і від складних дискусійних питань по- ходження етнографічної спільноти поліщуків. Так, хоча в дослідженні й відсутні спеціальні тексти про етнічну належність поліщуків, про- те вчений у примітках наводить міркування із цього приводу польських авторів і, усупереч їм, недвозначно висловлює свою думку: «Поліщу- ки є переважно українцями, у тому, здається, ніхто з українців не сумнівається й тому доказів на це не треба» [1, арк. 84]. Наукова вага виконаного В. Пастущиним монографічного опису була чітко вказана са- мим автором, який, оцінюючи значення зафік- сованих ним етнореалій, зазначав: «Вартість культури Дрочева є – так би мовити більш іс- торична, музейна, ніж сучасна й у тому саме велике її значення, бо що тут бачимо, не ба- чимо вже деінде по українських селах». З від- стані часу, як зауважує В. Борисенко, увираз- нюється значимість цього опису – важливого етнографічного першоджерела, цінного й до- нині для історичних та порівняльних студій. Дослідницьку увагу В. Борисенко привер- нули також етнополітологічні проблеми, зокре- ма денаціоналізація як вислід асиміляційної політики радянської влади в Україні (у кон- тексті репресій і фізичного терору, ідеологіч- ного диктату, Голодомору 1932–1933 рр.), що спричинила деформацію етносоціальної струк- тури українського суспільства, цілеспрямова- ну зміну його етнічного характеру. Наслідком цих етнополітологічних студій дослідниці є її численні статті й публічні виступи, у яких вона переконливо розвінчує спроби антидержавних сил обґрунтувати доцільність зміни держав- них кордонів і «право» на українські території, обстоює територіальну цілісність і соборність країни, що, безумовно, поповнюють арсенал вітчизняної етнополітології. Відтворюючи професійний профіль ученої, варто хоча б побіжно згадати про її результа- тивну викладацьку діяльність у Київському національному університеті імені Тараса Шев- ченка (з 1995 р.), про організаційний хист, виявлений нею при створенні в цій установі кафедри етнології та краєзнавства й підготов- ці кадрів з народознавства. Вражаючою є її робота в цьому напрямі – вона підготувала http://www.etnolog.org.ua 16 ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоЛоГія* 3/2015 16 ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоЛоГія* 3/2015 17 кандидатів та 4 доктори наук. Працюва- ла дослідниця і над створенням навчальної літератури: у ці роки В. Борисенко розроби- ла навчальні курси та підготувала відповідну літературу (програми, підручники, посібники тощо). Доброї слави зажив, зокрема, створе- ний за її авторством та редакцією навчальний посібник «Українська етнологія» (Київ, 2007) [див.: 6]. За підтримки Наталії Даниленко (видавничий фонд Союзу українок Америки) В. Борисенко опублікувала навчально-мето- дичний посібник «Традиції і життє діяльність етносу: на матеріалах святково-обрядової куль- тури українців» (Київ, 2000), який містить фахово виконану реконструкцію звичаєво- обрядової культури українців у традиційних та сучасних виявах – від календарної до обрядо- вості життєвого циклу. Протягом багатьох років Валентина Бори- сенко є членом спеціалізованих рад по захис- ту кандидатських і докторських дисертацій, вона – незамінний експерт і опонент левової частки захищених упродовж двох останніх десятиріч кандидатських і докторських робіт. З 2014 року В. Борисенко знову обіймає по- саду завідувача Архівних наукових фондів ру- кописів та фонозаписів, фахово забезпечуючи роботу цього важливого підрозділу ІМФЕ, організовуючи складний і трудомісткий про- цес виготовлення страхових копій критичних текстів, опікуючись проблемою поповнення фондів новими надходженнями тощо. Одночасно в ІМФЕ дослідниця працює над підготовкою спеціального тому «Весіль- ні звичаї та обряди» в багатотомному серій- ному виданні «Етнографічний образ сучасної України». Це важливий десятитомний науко- вий проект етнологічного підрозділу ІМФЕ, що є своєрідним новочасним аналогом праць статистично-етнографічних експедицій П. Чу- бинського (оприлюднення якого передбачаєть- ся як на паперових носіях, так і в електронній версії). Тож при його підготовці без знань і досвіду В. Борисенко, котра власноруч обсте- жила з етнографічного погляду півтисячі укра- їнських сіл, не обійтися. Підсумовуючи цей лаконічний життєпис ученої, зауважимо, що її народознавчий ужинок нараховує близько 230 наукових праць, у тому числі – 26 індивідуальних та колективних мо- нографій, два навчальні посібники. Як уже за- значалося, окремі з досліджень науковця пере- кладені англійською, французькою, польською, хорватською мовами. Згадаймо і її помітну про- світницьку діяльність: за плечима В. Борисенко сотні виступів і доповідей на наукових конфе- ренціях і нарадах про актуальні проблеми роз- витку традиційної культури українців та етніч- них груп, що проживають в Україні. Отож, дорога колего, на порозі золотої осе- ні Вашого життя запевняємо Вам свою глибо- ку повагу і вдячність від імені народознавців усієї України! Нових Вам творчих здобутків, здоров’я і благополуччя! З роси і води! 1 Матеріали дисертаційного дослідження В. Бо- рисенко покладені в основу її монографії «Етно- культурні зв’язки українців та поляків Східно- го Поділля (кінець ХІХ – початок ХХ століття)» (К., 2004), опублікованої в рамках видавничих проектів ІМФЕ. 1. АНФРФ ІМФЕ, ф. 14-2, спр. 22. 2. Борисенко В. Нова весільна обрядовість в сучасному селі. – Київ, 1979. 3. Борисенко В. Традиційне весілля україн- ців : Унікальні записи кінця ХІХ – 20–40-х років ХХ століття / упоряд., передм. та прим. В. Бори- сенко. – Київ, 2012. 4. Капелюшний В. І все ж ми нездоланні. Рецен- зія на книгу Валентини Борисенко «Така житка...: Культура повсякдення українців Чорнобильсько- го Полісся (за матеріалами етнографічної експе- диції 1994 р.». – К., ВД «Стилос», 2011. – 224 с. // Етнічна історія народів Європи. – 2011. – № 36. – С. 115–116. 5. Нариси з історії української етнології 1920– 1930-х років. – Київ : Унісерв, 2002. 6. Родик К. [Рец.] : Українська етнологія. – К. : Либідь, 2007 // Україна молода. – 2008. – 19 січ- ня. – С. 13. 7. Хмельковський Л. [Рец.] : Борисенко Вален- тина. Така житка... // Міст. Тижневик. – 2014. – № 12. – С. 23. 8. Холмщина і Підляшшя. Історико-етногра- фічне дослідження. – Київ, 1997. http://www.etnolog.org.ua 17 З наукового доробку Валентини Борисенко http://www.etnolog.org.ua 18 З наукового доробку Валентини Борисенко http://www.etnolog.org.ua 19 З наукового доробку Валентини Борисенко http://www.etnolog.org.ua 20 З наукового доробку Валентини Борисенко http://www.etnolog.org.ua 21 З наукового доробку Валентини Борисенко http://www.etnolog.org.ua

Щедрий народознавчий ужинок дослідниці з Поділля

Similar Items