До питання виникнення каменотесного промислу на теренах Східного Поділля

У статті проаналізовано погляди дослідників П. Хавлюка, Б. Рибакова, Ю. Александровича, А. Сванідзе на проблему витоків та розвитку промислу обробки каменю як автентичного явища традиційної матеріальної культури на теренах Поділля. На основі аналізу історіографічної бази проблеми обґрунтовано кілька...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2015
Автор: Іванчишен, В.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2015
Назва видання:Народна творчість та етнологія
Теми:
Онлайн доступ:http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201779
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:До питання виникнення каменотесного промислу на теренах Східного Поділля / В. Іванчишен // Народна творчість та етнологія. — 2015. — № 3. — С. 86-91. — Бібліогр.: 21 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-201779
record_format dspace
spelling irk-123456789-2017792025-02-01T11:18:54Z До питання виникнення каменотесного промислу на теренах Східного Поділля Іванчишен, В. Трибуна молодого дослідника У статті проаналізовано погляди дослідників П. Хавлюка, Б. Рибакова, Ю. Александровича, А. Сванідзе на проблему витоків та розвитку промислу обробки каменю як автентичного явища традиційної матеріальної культури на теренах Поділля. На основі аналізу історіографічної бази проблеми обґрунтовано кілька міркувань щодо часу виникнення каменотесного промислу та особливостей його розвитку в період існування Києво-Руської держави. В статье рассматриваются взгляды исследователей П. Хавлюка, Б. Рыбакова, Ю. Александровича, А. Сванидзе, освещающие проблему истоков и развития промысла обработки камня как аутентичного явления традиционной материальной культуры на территории Подолья. На основе анализа историографической базы вопроса обосновываются несколько предположений о времени возникновения каменотесного промысла и особенностей его развития в период существования Киево-Русского государства. The article analyzes the views of the scholars P. Khavliuk, B. Rybakov, Yu. Aleksandrovych and A. Svanidze on the problem of beginnings and development of stone-working trade as an authentic phenomenon of traditional tangible culture on the terrains of Podillia. On the ground of analyzing the historiography of the problem, there are substantiated a few considerations on the time of stonecutting origin and the features of its development through the spell of the Kyiv-Rus state. 2015 Article До питання виникнення каменотесного промислу на теренах Східного Поділля / В. Іванчишен // Народна творчість та етнологія. — 2015. — № 3. — С. 86-91. — Бібліогр.: 21 назв. — укр. 0130-6936 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201779 679.85+334.712(477.43/.44) uk Народна творчість та етнологія Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Трибуна молодого дослідника
Трибуна молодого дослідника
spellingShingle Трибуна молодого дослідника
Трибуна молодого дослідника
Іванчишен, В.
До питання виникнення каменотесного промислу на теренах Східного Поділля
Народна творчість та етнологія
description У статті проаналізовано погляди дослідників П. Хавлюка, Б. Рибакова, Ю. Александровича, А. Сванідзе на проблему витоків та розвитку промислу обробки каменю як автентичного явища традиційної матеріальної культури на теренах Поділля. На основі аналізу історіографічної бази проблеми обґрунтовано кілька міркувань щодо часу виникнення каменотесного промислу та особливостей його розвитку в період існування Києво-Руської держави.
format Article
author Іванчишен, В.
author_facet Іванчишен, В.
author_sort Іванчишен, В.
title До питання виникнення каменотесного промислу на теренах Східного Поділля
title_short До питання виникнення каменотесного промислу на теренах Східного Поділля
title_full До питання виникнення каменотесного промислу на теренах Східного Поділля
title_fullStr До питання виникнення каменотесного промислу на теренах Східного Поділля
title_full_unstemmed До питання виникнення каменотесного промислу на теренах Східного Поділля
title_sort до питання виникнення каменотесного промислу на теренах східного поділля
publisher Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate 2015
topic_facet Трибуна молодого дослідника
url http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201779
citation_txt До питання виникнення каменотесного промислу на теренах Східного Поділля / В. Іванчишен // Народна творчість та етнологія. — 2015. — № 3. — С. 86-91. — Бібліогр.: 21 назв. — укр.
series Народна творчість та етнологія
work_keys_str_mv AT ívančišenv dopitannâviniknennâkamenotesnogopromislunaterenahshídnogopodíllâ
first_indexed 2025-02-09T04:47:49Z
last_indexed 2025-02-09T04:47:49Z
_version_ 1823553848537513984
fulltext 86 до Питання виникнення каМенотесного ПроМислу на теренах східного Поділля Віталій Іванчишен УДК 679.85+334.712(477.43/.44) У статті проаналізовано погляди дослідників П. Хавлюка, Б. Рибакова, Ю. Александровича, А. Сванідзе на  проблему витоків та розвитку промислу обробки каменю як автентичного явища традиційної матеріальної культури  на теренах Поділля. На основі аналізу  історіографічної бази проблеми обґрунтовано кілька міркувань щодо часу  виникнення каменотесного промислу та особливостей його розвитку в період існування Києво-Руської держави.  Ключові слова: каменотесний промисел, кам’яні жорна, кам’яні хрести, Східне Поділля. В статье рассматриваются взгляды исследователей П. Хавлюка, Б. Рыбакова, Ю. Александровича, А. Сва- нидзе,  освещающие  проблему  истоков  и  развития  промысла  обработки  камня  как  аутентичного  явления  тради- ционной  материальной  культуры  на  территории  Подолья.  На  основе  анализа  историографической  базы  вопроса  обосновываются несколько предположений о времени возникновения каменотесного промысла и особенностей его  развития в период существования Киево-Русского государства. Ключевые слова: каменотесный промысел, каменные жернова, каменные кресты, Восточное Подолье. The article analyzes  the views of  the scholars P. Khavliuk, B. Rybakov, Yu. Aleksandrovych and A. Svanidze on  the  problem of beginnings and development of stone-working trade as an authentic phenomenon of traditional tangible culture on the  terrains of Podillia. On the ground of analyzing the historiography of the problem, there are substantiated a few considerations  on the time of stonecutting origin and the features of its development through the spell of the Kyiv-Rus state. Keywords: stonecutting, millstones, stone crosses, East Podillia. Дослідження традиційних ремесел і промис- лів в історичній ретроспективі дає змогу визна- чити місце й роль цих занять у системі життєза- безпечення та господарського укладу українців.  Технічний прогрес прискорює процеси «відми- рання»  традиційних  промислів,  що  актуалізує  потребу в їхньому всебічному вивченні.  Досі  малодослідженим  залишається  ка- менотесний  промисел,  який  набув  значного  піднесення  на  теренах  історичного  Східного   Поділля впродовж ХІХ – на початку ХХ ст.  Оскільки  поширення  цього  промислу  має  яскраво  виражений  вузько-регіональний  ха- рактер,  виявлення  історичних  паралелей  і  взаємозв’язків значно утруднюється і можливе  лише в процесі  аналізу комплексу  історичних  джерел  та  даних  суміжних  наук  (насамперед  історії  економічних  учень,  геології,  статис- тики  та  мистецтвознавства).  З  огляду  на  ве- лику  питому  вагу  каменотесного  промислу  в   соціально-економічному  та  культурному  житті  подолян, осмислення його матеріальної (техніко-  технологічної) та сакральної сфер має важли- ве значення в контексті вивчення традиційної  культури українців.  Аналіз  історіографічної  бази  дозволяє  стверджувати,  що  проблема  зародження  та  динаміки традиційного заняття обробітку ка- меню  не  знайшла  свого  достатнього  висвіт- лення в наукових працях, не зважаючи на по- одинокі  звернення  до  неї  окремих  етнологів,  археологів, істориків, мистецтвознавців. Деякі  аспекти  дослідження  промислу  ви- світлюються  в  мистецтвознавчих  працях  К. Широцького [16, с. 140–165] та Д. Щер- баківського [18, с. 174–185; 19]. Саме ці вчені  одними з перших аргументували необхідність  подібних наукових студій та звернули увагу на  автентику  виготовлення  кам’яних  хрестів  на  території України.  У  дослідженнях  Ю.  Александровича  [2,  с. 465–501] та Н. Гомільовського [4, с. 1756– 1786],  які  присвячені  проблемам  техніки  й  технології  та  економічного  зиску  камено- тесного  промислу,  здійснюються  спроби  іс- торичної  реконструкції  цієї  частини  системи  http://www.etnolog.org.ua 87 Трибуна молодого дослідника традиційних  занять  українців  на  основі  збе- режених  пам’яток  та  розповідей  інформантів.  Безсумнівно,  зібраний  вченими  унікальний  етнографічний  матеріал  має  цінне  наукове  значення,  але позиції Ю. Александровича  та  Н.  Гомільовського  щодо  проблеми  виникнен- ня камено тесного промислу потребують більш  ґрунтовної наукової аргументації.  Деякі  концептуальні  твердження  наявні  також  у  працях  П.  Хавлюка  [14,  с.  34–41],  Б.  Рибакова  [10,  с.  417–422]  та  А.  Свані- дзе  [11].  Вони,  в  межах  тематичного  поля  власних  наукових  пошуків,  приділяли  увагу  обробітку  каменю  як  невід’ємному  елементу  системи  життєзабезпечення  мешканців  Схід- ного Поділля.  Актуальним  аспектом  проблеми  камено- тесного промислу  є  визначення  часу його  ви- никнення в історичній ретроспективі.  Обробіток каменю був одним  із найдавні- ших занять первісних людей. Безумовно, роз- виток  кам’яних  знарядь  праці  та  перехід  до  бронзових,  а пізніше й до  залізних,  не могли  не відбитися на покращенні засобів і прийомів  каменеобробки. Однак для етнологів важливо  окреслити  той  період,  коли  відбулася  транс- формація обробки каменю з первісного –  ви- готовлення знарядь праці – у допоміжне кус- тарне заняття, тобто в промисел.  Насамперед спробуємо з’ясувати зміст по- няття «промисел», адже у працях дослідників  ми не знаходимо єдиної думки щодо його тлу- мачення. Особливо це стосується  інтерпрета- ції  терміну  «промисел»  у  межах  народниць- кого  та  марксистського  підходів.  Так,  один  з  ідеологів  російського  народниц тва  В.  Ворон- цов  стверджував,  що  кустарний  промисел,  зок рема сільський, еволюціонував із первісних  форм  у  фабричне  виробництво  [3,  с.  49–51].  На противагу цьому погляду, С. Харізоменов,  ґрунтуючись  на  марксистській  методології  і  критикуючи позицію народників, доводив, що  промисел – це первісне явище, яке передує ве- ликій  індустрії, не маючи питомої ваги в еко- номічному укладі жителів, і, по суті, повністю  себе  вичерпує  із  переходом  до  індустріальної   промисловості  [15,  с.  544].  Недоліком  обох  підходів, на наш погляд, є  ігнорування факту   існування  традиційного  промислу  в  період   домінування  індустріального  виробництва  та  нинішнє побутування його традиційних форм.  Тому в нашому дослідженні  в  якості робочо- го  визначення  спираємося  на  сучасну  інтер- претацію даного поняття, вміщену в терміно- логічно-понятійному  довіднику  з  етнології  за  редакцією В. Надольської, де «промисел» ви- значається  як  дрібне  ремісниче  виробництво,  що  зазвичай  допоміжне  при  основному  сіль- ському господарстві [8, с. 185]. Для  визначення  часу  виникнення  камено- тесного  промислу  надзвичайно  важливим  є  з’ясування  моменту  появи  особливої  групи  людей,  котрі  перетворили  обробку  каменю  у  своє допоміжне заняття, що приносило їм до- датковий  прибуток.  Специфікою  каменотес- ного промислу є те, що він охоплює не тільки  кустарне  виробництво,  яке  задовольняє  гос- подарсько-ужиткові  потреби,  а  й  ремісниче,  котре зорієнтоване переважно на ринок. З цієї  причини, найбільш доцільним для нашої роз- відки  видається  поняття  «кустар-ремісник»,  запропоноване Ю. Александровичем, що по- значає категорію людей, котрі працюють як на  абстрактного споживача, так і на безпосеред- нього замовника [2, с. 488–490].  На наш погляд, виникнення обробки каме- ню як промислу відбувається у VІІІ–Х ст., у  період  формування  Києво-Руської  держави,  синхронно  з  розвитком  ремесел  і  промислів  у  країнах  Європи.  У  полеміці  довкола  цього  питання,  яка  відбувалася  в  70–80-х  роках  ХХ  ст.,  найбільш  переконливою  нам  вида- ється позиція археолога П. Хавлюка. Він, до- сліджуючи мінеральний склад кам’яних порід  і особливості виготовлення кам’яних жорен на  території Вінниччини у V–ХІІ ст., дійшов до  висновку, що вони технологічно виготовлялися  із цілих кам’яних заготовок, а не з кам’яних чи  глиняних фрагментів, як вважали інші дослід- ники, та отримали широке розповсюдження на  Русі шляхом мінової торгівлі [14, с. 35–36]. Це  дало змогу автору дійти до думки про пере хід  http://www.etnolog.org.ua 88 ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоЛоГія* 3/2015 від використання первісних зернотерок до ви- готовлення  кам’яних  жорен  із  місцевих  порід  каменю як ефективнішого способу перемелю- вання  зерна  та  якісно  вищого  етапу  в  госпо- дарському  розвитку  регіону.  Можна  погоди- тися  з  думкою  І. Готуна,  котрий,  аналізуючи  аргументи  П.  Хавлюка  і  здійснюючи  спроби  їх  перевірки  за  матеріалами  з  інших  регіонів  України,  відзначав:  «Положення  про  те,  що  перехід  від  зернотерок  до  ротаційних  жорен  став  “революцією”  в  господарстві  і  побуті  –  аксіоматичне, і прогресивність споживання ви- робів з борошна аргументації не потребує» [5]. Досліджуючи  києво-руське  ремесло,  Б. Рибаков у своїй фундаментальній праці з іс- торії ремесел та промислів «Ремесло Древней  Руси» розглядав обробіток каменю як один із  необхідних і чільних елементів господарського  укладу,  акцентуючи  на  поширенні  виготов- лення не тільки жорен, але й кам’яних надмо- гильних пам’ятників і хрестів [10, с. 417–419].  Важливим  є  зауваження  Б.  Рибакова  про  те, що протягом Х–ХV ст. на території Русі  переважав  ручний  процес  обмолоту  зерна,  незважаючи  на  значне  поширення  із  ХІІ  ст.  водяних млинів [10, c. 420–421]. Це дає при- від  констатувати  неабияке  розповсюдження  кам’яних  жорен  на  Русі,  виготовлення  яких  було можливим тільки в регіонах з наявними  природними ресурсами. Узагальнюючи вище- сказане,  варто  відзначити,  що  саме Б. Риба- ков, на основі  зібраних археологічних даних  і  писемних джерел, довів, що в часи Київської  Русі, завдяки природно-кліматичним умовам,  повністю сформувалася й розвивалася система  ремесел і промислів, серед яких досить широко  був представлений і каменотесний промисел.  Докази  поширення  кам’яних  виробів  на  знач них  територіях  Київської  Русі  ми  зна- ходимо  в  одній  з  найвизначніших  писемних  пам’яток  ХІ–ХІІІ  ст.  –  Києво-Печерському  патерику. За свідченнями, уміщеними в «Жи- тії»  Феодосія  Печерського  (ХІ  ст.)  кам’яні  жорна використовувалися в Печерському мо- настирі.  Зокрема,  автор  «Житія»  наголошує  на  безпрецедентній  духовній  силі  Феодосія,  який міг примусити «бісів працювати в пекар- ні, повертати жорна» [1, с. VII]. З чого може- мо зробити висновок про широке побутування  кам’яних  жорен  як  предметів  господарсько- ужиткової сфери в ХІ ст., а також, що ці пред- мети мали певне сакральне смислове значення  та знаково-символічний зміст. Підтвердження  і  легітимність  висновків  щодо  існування  та  побутування  обробітку  каменю  в  якості  допоміжного  промислового  заняття  середньовічної  людини,  знаходимо  у праці А. Сванідзе «Деревенские ремесла в  средневековой  Европе»,  де  за  допомогою  за- стосування  порівняльно-історичного  методу  висвітлюється  соціально-економічний  аспект  традиційних  ремесел  і  промислів  на  теренах  країн  Європи  та  Північно-Східної  Русі.  На  думку  А.  Сванідзе,  потреба  у  фортифіка- ційному  і  житловому  будівництві  зумовила  широке  використання  каменю  в  різних  єв- ропейських  країнах,  завдяки  чому  професія  каменяра  (а  не  каменотеса)  поряд  із  ковалем  були  найбільш  поважними  заняттями  Серед- ньовіччя. За твердженням авторки, наявність  чітких термінів на позначення цих видів про- мислу  є  прямим  доказом  його  сформованості  як кустарного заняття [11, с. 65].  Геологи  Б.  Пастернак  і  В.  Гаврилишин  стверджували,  що  справжня  каменярська  промисловість, як частина каменотесного про- мислу, на Поділлі і Західній Україні з’явилася  тільки  у  ХІІ  ст.,  із  розбудовою  замків  і  міст  Галицько-Волинської  держави  [9,  c.  33–34],  окрім  того,  саме  з  цього  періоду  камінь  по- чав експортуватися у країни Європи. Постійні  князівські міжусобиці і монголо-татарські на- вали дали поштовх розбудові фортифікацій на  теренах Галичини. Будівничі матеріали, згідно  з геологічними даними та археологічними зна- хідками, були привезені з території Поділля.   Варто  також  зауважити,  що  утвердження  феодального  устрою  призвело  до  посилення  майнової  та  соціальної  диференціації.  Слуш- ною є думка В. Уса про те, що надмогильний  пам’ятник  починає  підкреслювати  статус  по- мерлого.  Майстри-каменотеси  мали  дотриму- http://www.etnolog.org.ua 89 Трибуна молодого дослідника ватися певного канону, аби надгробник феодала  відрізнявся від пам’ятника простолюдина [13,  с. 203]. Очевидно, вказані процеси дали пош- товх до розвитку  техніки каменотесного про- мислу,  а  надмогильні  пам’ятники  та  хрести  почали  переважати  в  асортименті  виробів   майстрів-каменотесів.  У  дослідженнях  українських  мистецтво- знавців  висуваються  протилежні  припущення  щодо  зародження  каменотесного  промислу.  Відомий  український  науковець  К.  Широць- кий,  який  заклав  початок  мистецтвознавчому  вивченню  кам’яних  хрестів  в  Україні,  ствер- джував,  що  початок  традиції  встановлення  кам’яних хрестів співпадає із прийняттям хрис- тиянства, адже разом із ним на українські землі  була принесена система християнських звичаїв  та обрядів [16, с. 142]. Подібної думки дотри- мувався також І. Малишевський, котрий нама- гався  довести  християнське  походження  при- дорожніх  хрестів  та  «фігур»,  звернувшись  до  джерел церковної літератури [7, с. 325–326].  Частково  торкався  проблеми  виникнення  каменотесного  промислу  видатний  україн- ський  мистецтвознавець  кінця  ХІХ  –  по- чатку ХХ ст. Д. Щербаківський. Дослідник  розглядав  також  проблему  генези  кам’яних  надмогильних,  придорожніх  та  присадибних  хрестів на українських теренах. Опираючись  на  факт  встановлення  у  часи  Київської  Русі  нових  християнських  маркерів  на  місці  ста- рих  язичницьких,  Д. Щербаківський  зробив  висновок,  що  звичай  встановлювати  хрести  на  пам’ятних  місцях  має  суто  християнський  характер  [18,  с.  175–176].  Важливим  є  та- кож зауваження автора про те, що поширення  кам’яних хрестів починається з придорожніх,  а  не  надмогильних,  які  входять  у  вжиток  з  остаточним  утвердженням  християнства  в  ціннісній  та  світоглядній  системах  україн- ців [19, с. ХХ–ХХІ].  Існує  ще  одна  цікава  думка  щодо  традиції  встановлення  кам’яних  хрестів.  Російська  до- слідниця  В.  Яшкіна,  вивчаючи  особливос- ті  поширення  кам’яних  хрестів  на  територіях  Новгородської  та  Псковської  земель,  вислов- лює припущення, що цю традицію в Київській  Русі, у першу чергу в Новгороді, найімовірніше  запозичили зі скандинавських країн, де вказа- ні пам’ятки були відомі вже у VIII–IX ст. [20,  с. 79–80; 21].  Необхідно  також  розглянути  гіпотезу  до- слідника  кам’яних  хрестів  Українських  Кар- пат П. Кузенка. Він стверджує, що початком  розповсюдження кам’яних надмогильних зна- ків,  слід  вважати  зародження  торговельних  зв’язків із Візантією, звідки й була запозичена  ця  традиція,  а  не  факт  прийняття  християн- ства на Русі в Х ст. Своє припущення автор  аргументує  знайденим  надгробним  знаком,  який  датується  VІ–VІІ  ст.  [6,  с.  300–301].  Незважаючи на те, що доказова база вказаної  гіпотези є незначною, вона не може не врахо- вуватися в наукових студіях з  історії камено- тесного промислу. Ю. Александрович висунув власну версію  походження  каменотесного  промислу,  який,  на його думку, з’являється не раніше ХІV ст.,  згідно зі знайденими ним збереженими напи- сами та девізами на гербах та карнизах. Свої  аргументи  дослідник,  окрім  того,  намагався  обґрунтувати,  базуючись  на  зібраному  ним  етнографічному  та  історичному  матеріалі,  а  також наявних на той час працях з історії по- ширення  та  побутування  кам’яних  виробів  на  теренах  Російської  імперії,  зокрема  роботах  А. Спіцина  [12]  та  І. Шляпкіна  [17].  Новий,  економічно  вищий  етап  промислу,  дослідник  датує кінцем ХVІІІ – початком ХІХ ст., коли  на прохання місцевих поміщиків були завезені  італійські та німецькі техніки обробки каменю,  досконаліші за місцеві,  і це, безперечно, дало  поштовх не тільки розвитку технік  і техноло- гій промислу, але й значному розповсюдженню  кам’яних виробів на територіях, що межували з  Подільською губернією [2, с. 470–471]. Про- те  аргументи  Ю.  Александровича  щодо  часу  виникнення промислу слід вважати помилко- вими, зважаючи на зібрані згодом археологічні  джерела та геологічні дані, які яскраво засвід- чують наявність промислу в більш ранні істо- ричні  періоди. http://www.etnolog.org.ua 90 ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоЛоГія* 3/2015 Таким чином, можемо відзначити два век- тори  припущень  щодо  виникнення  камено- тесного  промислу.  Перший  із  них  базується  на  археологічних  гіпотезах  і  джерелах,  гео- логічних  даних  та  економічних  аргументах.  Другий  складають  мистецтвознавчі  наукові  студії,  у  яких переважно наголошується, що  поштовхом  до  виготовлення  і  встановлення  кам’яних  хрестів  різного  функціонального  і  сакрального  призначення  стало  прийняття  християнства. Отже,  проблема  витоків  каменотесного  промислу є доволі дискусійною і потребує по- дальших досліджень. Варто зазначити, що  із  формуванням держави Київська Русь,  у  гос- подарському укладі її мешканців зростає роль  ремесел  і  промислів,  серед  яких  чільне  місце  посідає каменотесний. Однією з основних рис  промислу є його допоміжний характер і тісний  взаємозв’язок із сільським господарством, як у  часи Київської Русі, так і впродовж наступних  історичних періодів.  На  наш  погляд,  остаточна  трансформація  обробки каменю в промисел відбувається впро- довж VІІІ–ХІ ст., тобто в період формування та  розквіту Києво-Руської держави. Цьому спри- яла низка чинників, насамперед це – потреба  мешканців  у  кам’яних  жорнах  і  поширення  їх  на значних територіях Русі, а також прийняття  християнства,  що  зумовило  поступову  відмо- ву від язичницьких культів східнослов’янських  племінних союзів і утвердження християнської  символіки, яка проявилася у встановленні при- дорожніх та пам’ятних хрестів на місцях старих  язичницьких маркерів. Погляди дослідників щодо зародження про- мислу  суттєво  різняться,  хоча  майже  кожен  із  них робить свій внесок у дослідження проблеми.  Однак саме використання міждисциплінарного  підходу  дає  змогу  більш  об’єктивно  підійти  до  вирішення питання витоків каменотесного про- мислу на Східному Поділлі й окреслити основні  фази його еволюції в господарському укладі та  системі життєзабезпечення подолян. 1. Абрамович Д. І. Києво-Печерський патерик / під заг. ред. В. І. Клекотеня. – Київ, 1991. – 280 с. – (Репринтне видання). 2. Александрович  Ю. Каменотесы-кустари и ремесленники Подольской губернии / Ю. Алек- сандрович // Кустарные промыслы Подольской губернии. – Киев, 1916. – С. 465–501. 3. Воронцов  П. Очерки кустарной промышленности в России / П. Воронцов. – Санкт-Петербург, 1886. – 235 с. 4. Гомилевский Н. Кустарная промышленность в Херсонской губернии / Н. Гомилевский // Труды Комиссии по исследованию кустарной промышленности в России. – Санкт-Петербург, 1882. – Вып. 8. – С. 1477–1907. 5. Готун  І.  А. Жорна на території Подніпров’я [Електронний ресурс] / І. А. Готун, А. В. Петраускас, Г. Ш. Черниш // Восточно- европейский археологический журнал. – 2001. – № 6 (13). – Ноябрь-декабрь. – Режим доступу : http://archaeology.kiev.ua/journal/061101/gotun_ petrauskas_chernysh.htm. 6.  Кузенко  П. Традиції хресторобної культу- ри в Україні / П. Кузенко // Мистецтвознавство Украї ни. – 2009. – Вип. 10. – С. 299–305. 7. Малышевский  И. О придорожных крес- тах // Труды Киевской духовной академии / И. Малышевский. – 1865. – № 11 (ноябрь). – С. 323–428. 8. Надольська В. В. Етнологія : термінологічно- понятійний довідник / В. В. Надольська. – Луцьк, 2009. – 244 с. 9. Пастернак  С. Початок каменярської про- мисловості на Західному Поділлі / С. Пастернак, В. Гаврилишин // Пам’ятники України. – 1973. – № 1. – С. 33–34. 10.   Рыбаков  Б.  А. Ремесло Древней Руси / Б. А. Рыбаков. – Москва, 1948. – 793 с. 11.  Сванидзе  А.  А. Деревенские ремесла в средне вековой Европе : Учебное пособие для студ. вузов, обучающихся по спец. «История» / А. А. Сванидзе. – Москва, 1985. – 176 с. 12.  Спицын  А. Заметки о каменных крестах, преимущественно новгородских / А. Спицын // Записки Отдела русской и славянской археологии Императорского русского археологического обще- ства. – Санкт-Петербург, 1903. – Т. 5. – С. 203–234. 13.  Ус  В. Узагальнена класифікація типоло- гічних та композиційних характеристик право- славних надгробків / В. Ус // Техніка, естетика і дизайн. – 2013. – Вип. 12. – С. 202–209. 14. Хавлюк П. І. До питання про виготовлення жорен у Давній Русі / П. І. Хавлюк // Археологія : зб. наук. ст. – Київ, 1973. – Вип. 9. – С. 34–41. http://www.etnolog.org.ua 91 Трибуна молодого дослідника 15. Харизоменов  С.  А. Значение кустарной промышленности / С. А. Харизоменов // Юриди- ческий вестник Московского юридического об- щества. – 1883. – № 12. – С. 543–547. 16.  Широцький  К. Надгробні хрести на Україні / К. Широцький // Невичерпні джерела пам’яті. – Одеса, 1998. – Т. 1. Надмогильні хрести запорозьких козаків. – С. 140–165. 17.  Шляпкин  И. Древние русские кресты. Кресты новгородские до XV в. неподвижные и нецерковной службы / И. Шляпкин // Записки Императорского русского археологического об- щества. – Санкт-Петербург, 1907. – Т. 7. – Вып. 2. – С. 48–84. 18. Щербаківський Д. Буковинські і галицькі деревляні церкви, надгробні і придорожні хрес- ти, фігури і каплиці / Д. Щербаківський // Не- вичерпні джерела пам’яті. – Одеса, 1998. – Т. 1. Надмогильні хрести запорозьких козаків. – С. 174–185. 19. Щербаківський Д. Українське мистецтво / Д. Щербаківський. – Київ ; Прага, 1926. – Т. 2. Бу- ковинські і галицькі деревляні церкви. Надгробні і придорожні хрести, фігури і каплиці. – 96 с. 20.  Яшкина  В. К вопросу о распространении каменных крестов Древней Руси [Электронный ресурс] / В. Яшкина // Староладожский сборник. Материалы I–V конференций «Северо-Западная Русь в эпоху средневековья: междисциплинарные исследования». Старая Ладога, 1994–1998. – Санкт- Петербург : Старая Ладога, 1998. – С. 75–89. – Ре- жим доступа : http://www.countrysite. spb.ru/Library /Ancient_cros.htm. 21. Яшкина  В.  Средневековые каменные кресты в традиционной культуре XIX– XX вв. [Электронный ресурс] / В. Яшкина // Антропология религиозности (Альманах «Ка- нун»). – Санкт-Петербург, 1998. – Вып. 4. – С. 336– 374. – Режим доступа : http://www.countrysite.spb. ru/Library/Croses_tradition.htm. http://www.etnolog.org.ua