Її називали «Кобзарева онука» (доля репресованого етнолога за архівними матеріалами)

У статті здійснено комплексний біографічний аналіз життя й діяльності української вченої Софії Терещенко – етнолога, музейного працівника, художниці – крізь призму значущих суспільно-політичних процесів та їхнього сприйняття Софією Мефодіївною....

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2015
Автор:	Журавльова, А.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2015
Назва видання:	Народна творчість та етнологія
Теми:	Трибуна молодого дослідника
Онлайн доступ:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201780
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Її називали «Кобзарева онука» (доля репресованого етнолога за архівними матеріалами) / А. Журавльова // Народна творчість та етнологія. — 2015. — № 3. — С. 91-105. — Бібліогр.: 19 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-201780
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-2017802025-02-01T11:19:44Z Її називали «Кобзарева онука» (доля репресованого етнолога за архівними матеріалами) Журавльова, А. Трибуна молодого дослідника У статті здійснено комплексний біографічний аналіз життя й діяльності української вченої Софії Терещенко – етнолога, музейного працівника, художниці – крізь призму значущих суспільно-політичних процесів та їхнього сприйняття Софією Мефодіївною. В статье сделан анализ комплекса биографических сведений о жизни и деятельности украинского ученого Софьи Терещенко – этнолога, музейного работника, художницы – сквозь призму значимых социально-политических процессов, с позиции восприятия их Софией Мефодиевной. This article provides a comprehensive biographical analysis of the vital activity of the Ukrainian scholar Sofiya Tereshchenko – an ethnologist, a museum worker, and an artist – through the lenses of significant social and political processes from the position of Sofiya Mefodiyivna’s perception of them. 2015 Article Її називали «Кобзарева онука» (доля репресованого етнолога за архівними матеріалами) / А. Журавльова // Народна творчість та етнологія. — 2015. — № 3. — С. 91-105. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. 0130-6936 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201780 39(092):323.281]:930.253 uk Народна творчість та етнологія Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Трибуна молодого дослідника Трибуна молодого дослідника
spellingShingle	Трибуна молодого дослідника Трибуна молодого дослідника Журавльова, А. Її називали «Кобзарева онука» (доля репресованого етнолога за архівними матеріалами) Народна творчість та етнологія
description	У статті здійснено комплексний біографічний аналіз життя й діяльності української вченої Софії Терещенко – етнолога, музейного працівника, художниці – крізь призму значущих суспільно-політичних процесів та їхнього сприйняття Софією Мефодіївною.
format	Article
author	Журавльова, А.
author_facet	Журавльова, А.
author_sort	Журавльова, А.
title	Її називали «Кобзарева онука» (доля репресованого етнолога за архівними матеріалами)
title_short	Її називали «Кобзарева онука» (доля репресованого етнолога за архівними матеріалами)
title_full	Її називали «Кобзарева онука» (доля репресованого етнолога за архівними матеріалами)
title_fullStr	Її називали «Кобзарева онука» (доля репресованого етнолога за архівними матеріалами)
title_full_unstemmed	Її називали «Кобзарева онука» (доля репресованого етнолога за архівними матеріалами)
title_sort	її називали «кобзарева онука» (доля репресованого етнолога за архівними матеріалами)
publisher	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate	2015
topic_facet	Трибуна молодого дослідника
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201780
citation_txt	Її називали «Кобзарева онука» (доля репресованого етнолога за архівними матеріалами) / А. Журавльова // Народна творчість та етнологія. — 2015. — № 3. — С. 91-105. — Бібліогр.: 19 назв. — укр.
series	Народна творчість та етнологія
work_keys_str_mv	AT žuravlʹovaa íínazivalikobzarevaonukadolârepresovanogoetnologazaarhívnimimateríalami
first_indexed	2025-02-09T04:47:52Z
last_indexed	2025-02-09T04:47:52Z
_version_	1823553851120156672
fulltext	91 Трибуна молодого дослідника її називали «кобзарева онука» (доля репресованого етнолога за архівними матеріалами) Анастасія Журавльова УДК 39(092):323.281]:930.253 У статті здійснено комплексний біографічний аналіз життя й діяльності української вченої Софії Терещенко – етнолога, музейного працівника, художниці – крізь призму значущих суспільно-політичних процесів та їхнього сприйняття Софією Мефодіївною. Ключові слова: С. Терещенко, Етнографічна комісія, Спілка визволення України, Т. Шевченко, А. Кримський. В статье сделан анализ комплекса биографических сведений о жизни и деятельности украинского ученого Софьи Терещенко – этнолога, музейного работника, художницы – сквозь призму значимых социально-политических про- цессов, с позиции восприятия их Софией Мефодиевной. Ключевые слова: С. Терещенко, Этнографическая комиссия, Союз освобождения Украины, Т. Шевченко, А. Крымский. This article provides a comprehensive biographical analysis of the vital activity of the Ukrainian scholar Sofiya Tereshchenko – an ethnologist, a museum worker, and an artist – through the lenses of significant social and political processes from the position of Sofiya Mefodiyivna’s perception of them. Keywords: S. Tereshchenko, Ethnographical Commission, Union for the Freedom of Ukraine, T. Shevchenko, A. Krymskyi. Про долю кореспондентів Етнографічної комісії сьогодні варто писати не лише з по- гляду значущості тих чи інших персоналій в етнологічній науці; маємо суттєве завдан- ня – відновити історичну пам’ять народу, що містить знання про життєдіяльність людей, які свого часу долучалися до процесу націот- ворення. Ця стаття є спробою узагальнити відомос- ті про життєдіяльність українського етнолога, музейного працівника, художниці – Софії Мефодіївни Терещенко. Сучасні біографічні http://www.etnolog.org.ua 92 ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоЛоГія* 3/2015 розвідки містять низку неточностей, тому має- мо на меті систематизувати наявний матеріал, внести корективи та уточнення. Поданий біо- графічний огляд вибудовано в контексті значу- щих на той час суспільно-політичних процесів, з позиції сприйняття їх Софією Терещенко. Уміщено замітки стосовно діяльності людей, які відігравали важливу роль у її житті. За- уважимо, що в листах, свідченнях, архівних матеріалах збережено граматичні та стиліс- тичні особливості мови оригіналу. Відкриття доступу до історіографічного матеріалу пов’язане з офіційною реабілітацією С. Терещенко в 1973 році. Публікація додат- кових свідчень до протоколів слідства в журна- лі «Родовід» (1994 р., № 7) зі вступним сло- вом Л. Власюк та Л. Лихач стала значущим кроком на шляху до відновлення імені вченої в історії. У цьому вступі дослідниці зазнача- ють, що деякі біографічні відомості про С. Те- рещенко було надруковано у звенигородській районній газеті «Шевченків шлях» (№ 105) ще в 1967 році [5, с. 60]. Основу нашого до- слідження становлять додаткові свідчення до протоколу слідства, опуб ліковані в першому томі книги «Реабілітовані історією» [17], статті М. Іванченка – краєзнавця Черкащини [6; 7], С. Кривенка – завідувача відділу Державного архіву Черкаської області (далі – ДАЧО) [9], матеріали О. Наріжної – директора Звени- городського районного крає знавчого музею ім. Т. Шевченка (далі – Звени городський музей) [12], надані нею особисто. Окремі ві- домості про С. Терещенко віднайдені також у матеріалах співробітників Інституту мистец- твознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України (далі – ІМФЕ) В. Борисенко та Г. Бондаренко. Джерельну базу дослідження становлять матеріали Архівних наукових фондів рукопи- сів та фонозаписів ІМФЕ (далі – АНФРФ ІМФЕ) і Звенигородського музею. До них належать: звітний лист С. Терещенко до А. Онищука, збережений в АНФРФ ІМФЕ, а також листи К. Терещенко до Звенигород- ського музею щодо Шевченкової батьківщи- ни. У межах цієї статті використовуємо матері- али записаного нами інтерв’ю з працівниками Звени городського музею 1. Не ставимо за мету точне відтворення почутого, тому існує ймо- вірність неповноти деяких висловлювань. Шевченків край подарував Україні плея ду визначних діячів, які віддали жит- тя, працюючи над справою національного відроджен ня. До них належить і С. Терещен- ко (26.08.1875 –31.08.1948). Зауважимо, що прізвище дослідниці також згадується як Те- рещенкова [1; 10, с. ІІІ; 17, с. 97]. Вона народилася в с. Попівці Звенигород- ського повіту Київської губернії. У цій статті ми вперше вказуємо достовірний рік її наро- дження, визначений співробітниками Звени- городського музею. У його фондах зберіга- ється лист брата Софії – Каленя, у якому він зазначає: «Моя рідна сестра Терещенко Софія Мифодієвна народ. 1875 року [тут і далі по- жирнення наше. – А. Ж.]». Досі найчастіше вказували 1887 рік. Цю дату зазначено в анкеті С. Терещен- ко, поданій слідчому І Відділу Уманського об’єднаного державного політичного управ- ління (далі – ОДПУ) під час розгляду спра- ви Спілки виз волення України (далі – СВУ) [17, с. 96]. Цей же рік наведено А. Крим- ським у збірнику «Звенигородщина...» [10, с. 143]. Причини таких похибок незрозумілі. Пізніші публікації, наприклад М. Іванченка, вказують на 1876 рік [6, с. 23]. І зовсім диву- ють «1897–1938 рр.» у публікації М. Лубка [11, с. 200]. Коротко розглянемо основні періоди життя С. Терещенко, умовно поділивши їх на мис- тецький (у Санкт-Петербурзі) та науковий, подвижницький (в Україні). Щодо першого, то, мабуть завдячуючи щасливому випадку, художні здібності дівчи- ни помітили і, за клопотанням графа Мурав- йова, Софію прийняли в Петербурзьке учили- ще технічного рисування барона Штіглица, а потім до Петербурзької академії мистецтв, де вона здобула професійну освіту в художника А. Новоскальцева та проф. В. Матте. Закін- http://www.etnolog.org.ua 93 Трибуна молодого дослідника чила її у 1904 [10] чи 1907 році [12] з дипло- мом художника-гравера. З 1911 до 1917 року займалася реставраційними роботами в май- стерні Царського Села, водночас викладала рисування. Не ставимо за мету описувати її особисте життя, лише зазначимо, що офіційно заміж- ньою вона не була. Мала роботу і, формально, мала чоловіка, ще раніше забрала до себе сест- ру Галину та брата Каленя, то ж і сім’я була поруч. Тривале перебування в Петербурзі, за словами Софії Мефодіївни, повністю «вибило з неї село» – не лише ззовні, а й у манерах спілкування вона вже повністю належала до інтелігенції, слідкувала за модою. С. Терещенко не залишилася в Росії в часи революційних подій, а 1918 року повернулася в Україну [17, с. 110]. У свідченнях від 4 січня 1930 року дослідниця згадує, що приїхала до- дому по харчі і вже не мала змоги повернути- ся назад. На думку Ст. Лячинського, радше страх змін, який на генетичному рівні закла- дений у селянства, та відчуття опори, яке дає рідна земля, змусили Софію буквально кину- ти все і повернутися в Україну. У цих самих свідченнях Терещенко наголошує на неспри- ятливому петербурзькому кліматі, життєвій потребі повернутися додому для того, «щоб набратися здоров’я, побачиться з людьми, по- тішиться природою» [17, с. 119]. Так розпочався новий період її життя. З 1919 року вона вчителювала у Звенигород- ці в дівочій гімназії та чотирикласній школі. За дорученням повітового відділу освіти вхо- дила до складу комісії, що займалась оглядом маєтку князів Куракіних у с. Козацьке. Це дало підставу недоброзичливцям Терещенко в майбутньому свідчити: «Вона не музей зби- рає, а хоче зберегти для (попів) панів майно, бо вона дуже чекає зміни влади» [17, с. 119]. Додому повернулася й сестра Софії – Гали- на. Вони проживали разом, поступово орга- нізовували музей. Ще 1920 року разом із братами Каленем та Нифонтом заснували художню школу. «21– 22 роки були голодні, учні не могли утриму- вати школи, а Наросвіта теж не могла випла- чувать, тому нам, учителям, доводилось дуже зле. Омельчук десь виїхав, Боржківський умер з голоду, я хворіла й не могла все три- мать на своїй шиї й школа почала розпадать- ся, але я трималась до кінця», – свідчення від 12 листопада 1929 року [17, с. 111]. Наприкінці 1922 року на адміністративному рівні скасо- вано Звенигородський повіт, що спричинило закриття художньої школи, проте залишився краєзнавчий музей. Усі ці події відбувалися на тлі громадян- ської війни та Голодомору, що розгорнулися по всій Україні. С. Терещенко так описує цей період: «Як я приїхала з Ленінграду до Звени- городки, то першими, пам’ятаю, були німці, які хотіли мене і мою сестру розстрілять, яко біль- шовичок <...> Німці вийшли на початку зими і після них була якась петлюрівська банда» [17, с. 121]. Далі різні угруповання білогвардійців та червоноармійців протягом 1919 року ви- Портрет С. Терещенко невідомого автора. Початок 1970-х рр. З експозиції Звенигородського районного краєзнавчого музею ім. Т. Шевченка. Світлина А. Журавльової http://www.etnolog.org.ua 94 ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоЛоГія* 3/2015 тісняли одне одного, що, звісно, впливало на життя місцевого населення: «Під час перебу- вання банди [ідеться про петлюрівців під ке- руванням Тютюнника. – А. Ж.] школи було зачинено й на вулицях ніхто не ходив, я теж сиділа в хаті, навіть хліба в хатах не було, бо лавки зачинено» [17, с. 121]. Одразу по війні, у 1921–1923 роках при- йшов Голодомор, який сучасні дослідники ви- значають як планомірний геноцид українського народу, що мав на меті «безкарний економіч- ний грабунок, підрив генофонду нації, при- душення національно-визвольного руху» [13]. Зауважимо, що основні зусилля радянської влади було спрямовано на знищення корінного населення промислових центрів Півдня і Схо- ду України. Такий підхід передбачав одночас- не переселення на «вільні» території громадян Росії. Відтак ще одним наслідком колоніальної політики уряду стала русифікація цих регіонів. На теренах Центральної України збройним протистоянням було зменшено кількість жертв Голодомору. Голод не оминув і Звенигородщину. У свід- ченні С. Терещенко від 12 листопада 1929 року читаємо: «Про вчителів [художньої школи] я знаю, що Боржківський, старший архітектор, <...> під час голодовки приїхав на Україну й одержав посаду вчителя в с. Вільхівці, до мене він зайшов у 1920 р. й познайомився як теж з художницею, з того часу я його знала. Коли від Наросвіти мені багато надіслали малюнків, портретів, лозунгів тощо, я просила Боржків- ського й він допомагав, того що дуже бідував і нарешті умер, і вся сім’я його вмерла від голо- ду» [17, с. 111]. У показаннях від 18 листопада 1929 року Софія Мефодіївна писала: «Також чула, що ходила якась комісія від Червоної Армії й оглядала в квартирах, чи нема чого зай вого» [17, с. 113] 2. Незважаючи на зовнішній тиск тогочасної реальності, наука розбудовувалася. Варто згадати ім’я Данила Михайловича Щербаківського, який надихнув багатьох уче- них, музейних працівників прикладом невтом- ної праці впродовж усього свого життя: «Срок его жизни был короток. Он родился в 1877 году, а умер в 1927. Однако в украинской культуре эта жизнь составила эпоху» [3, с. 218]. Гучна звістка про смерть Щербаківського вразила не лише наукову спільноту, болем відізвалася вона в серцях звичайних людей: «Можна було чути скрізь на вулиці, в трамваях то-що» [17, с. 116]. С. Терещенко була на похованні, розпо- відала, що «всі його жаліли й жалкували, що він це зробив, що міг би ще багато для науки зробити» [17, с. 117], звинувачували передусім Онищука, бо він звільнив Д. Щербаківсько- го з посади директора Всеукраїнського істо- ричного музею ім. Т. Шевченка (нині – На- ціональний музей історії України), якому той присвятив життя: «Оставить Музей не имею сил, жить без Музея не могу» [3, с. 218]. Зга- дано й про копію передсмертного листа, якого співробітник музею М. Макаренко зачитав С. Терещенко: «Записка була написана на ім’я Курінного, який при Щербаківському працю- вав коло музею. Дослівно не пам’ятаю, тілько пам’ятаю, що “в моїй смерті винні Винніцький та проф. Онищук. Я не міг перенести їхнього гніту й неправильного погляду на роботу музе- їв” наче-б він ще писав “вони мене загризли”» [17, с. 118]. Не можемо оминути увагою те, як саме слідчий Чередниченко подає оповідь Тере- щенко у своєму заключному протоколі: «Да- лее Терещенко показала, что в 1927 г. на тер- ритории лаврского кладбища в Киеве, были похороны профессора Щербаковского, по- кончившего самоубийством, якобы из-за ин- триг одного коммуниста. На этих похоронах было много академиков, из которых академик Крымский и Макаренко говорили надгробные речи, направленные против Соввласти и бросали в могилу бутылочки с записками, ви- димо на случай, если поколение желает озна- комится с жизнью данной эпохи» [17, с. 125]. Цей допис ілюструє офіційну версію смерті вченого. Тривалий час його ім’я і його праця були забуті. Переймаючи професійний досвід Д. Щер- баківського, Софія Мефодіївна робила велику http://www.etnolog.org.ua 95 Трибуна молодого дослідника подвижницьку справу – розвивала музейниц- тво на периферії. Вона згадує у свідченнях від 4 жовтня 1929 року, що «будувати музей було дуже тяжко, допомоги ніякої не було, представ- ники влади часто мінялись, а Ющенко зараз же підлізе й наговорює того, що де вдасться. Я вела тяжку боротьбу і разом ходила пішки на села й закликала селян до будування музею й пояснювала значення музею» [17, с. 103]. У показаннях Терещенко неодноразово згадується ім’я Андрія Романовича Ющенка. З 1921 року, коли лише мріялося про музей, він насміхався над задумом Софії Мефодіївни, мовляв, лише «дурні можуть вам дать якусь реч» [17, с. 102]. Його дивував факт створення музею, бо він вважав, що немає для кого той музей будувати: «Для кого ж ви його будує- те, хіба в Звенигородці є хто путній тут тільки самі мужики та жидки, що вони в вашому му- зеї розбируть» [17, с. 102]. У свідченні від 22 грудня 1929 року С. Те- рещенко говорить про музейництво як про справу-покликання свого життя: «Мене вчи- телювання не задовольняло, я бачила, що ко- ристи даю мало, що вчителів таких є багато, а що пам’ятники старовини гинуть, я бачила, що така праця теж необхідна й якраз таких пра- цівників мало, тому <...> й поставила своїм обов’язком <...> збирати й охороняти старо- вину, як в експонатах, могилах старовинних дуба тощо, так само й у збірці етнографічних матеріялах» [17, с. 115]. Цю думку можна до- повнити ще одним свідченням. Оповідаючи про сестру, Галину Марченко, С. Терещенко 30 жовтня 1929 року з-поміж іншого зазна- чила, що та «тілько й покладала всю силу, аби музей ріс» [17, с. 109]. Справедливо заува- жимо, що це можна сказати і про саму Софію Мефодіївну. З 1922 до 1926 року музей не мав фінансу- вання, заробітної плати працівники не отриму- вали. С. Терещенко поїхала в Київ клопотати перед Всеукраїнською академією наук (далі – ВУАН) про поліпшення стану музею. Музейництво потребувало постійного самовдосконалення. Тому впродовж 1925– 1929 років С. Терещенко відвідала «кожний музей» Києва: «знайомиться зі стилями», «допомагає в кожному музеї працювати, щоб більше ознайомитися», переймає етнографіч- ний досвід проф. К. Квітки, В. Петрова [17, с. 98–100]. Колекція Звенигородського музею, що була створена більшою мірою зусиллями самої Софії Терещенко, відображала історичні епохи крізь призму різних напрямів: археологічно- го, етнографічного, мистецтвознавчого. Тере- щенко в покинутих панських маєтках збирала картини (приналежні за стилем написання до різних європейських мистецьких шкіл), ікони, зразки народного мистецтва, вироби зі сло- нової кістки, кольорових металів. Народний музей мав широку експозицію побутових ре- чей: вишитих рушників, гончарних виробів та ін. Серед перлин колекції – оригінал картини В. Сєрова «Водовіз», залишки хреста з моги- ли батька Т. Шевченка – Григорія Івановича [6, с. 24]. Наявність деяких музейних експонатів доз- волила слідчим говорити про те, що в мину- лому вона була шовіністкою, адже «несмотря на то, что музей, которым она руководила, является достоянием украинской националь- ной культуры, в том же музее хранилось знамя “Союза Русского Народа”, не имеющее ника- кого отношения к данному музею» [17, с. 124]. Нині колекція Звенигородського музею повністю оновлена. За словами співробітни- ків, з експонатів, зібраних Софією Мефодіїв- ною, залишилася лише шафа, яку, за переказа- ми, казахи подарували Шевченку. Вона була пере дана до музею братом Софії, Каленем Мефодійовичем, у 1964 році, згідно із запові- том Терещенко. Займаючись музейною справою, Софія по- чинає цікавитись етнографією – наукою, яка допомагала їй пізнавати народ, зберігати його пам’ять. Мандруючи селами, по-іншому розу- міла значення зібраних речей – уже як матері- альне відтворення духовної спадщини. Науковій етнографічній діяльності пере- дувало аматорське збирання відомостей за http://www.etnolog.org.ua 96 ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоЛоГія* 3/2015 програмою Етнографічної комісії з 1925 року. Зауважимо, що записи лише окремих корес- пондентів з-поміж багатьох мали наукову цін- ність. Про це згадує А. Кримський у праці «Звенигородщина...»: «Виявилося: для друку підходить лише невелика частина того, що було надіслано до Академії, а найбільшу час- тину довелося одкинути як непридатну. Що правда, меншая, але путящая частина має справжню наукову вартість, а дещо – навіть не аби яку. На найпершому місці треба відзна- чити і добрі і рясні записи С. М. Терещенко- вої» [10, с. III]. За завданням Комісії Софія Мефодіївна досліджувала чумаків: повсяк- дення, дозвілля, значення природи через кон- цепт її сакралізації. У своїх польових дослі- дженнях використовувала метод суцільного запису. Підтвердження цьому знаходимо в додатковому свідченні до протоколів слідст- ва від 12 жовтня 1929 року, у якому С. Тере- щенко розповідає про свої наукові подорожі. Наприк лад, вона зазначає, що «в с. Вільхівці я була у баби Олійнички, яка мала 110 р. Вона говорила про панщину та про попів тому, що була в молодості у попа наймичкою <...> Іван Красюк молодий, про старовину мало знає, але розповідав про те, що він знає від бать- ків про своїх поміщиків та про попів. Заходи- ла до Гаврила Зубенка, у цього батько 100 р. Який мені також про чумаків та про панщи- ну, а сам говорив про замовляння, про відьми та нечисту силу <...> В с. Хлипнівці була в Райковської, що має 100 або й більше років. Вона багато співала старих пісень, розповідала про Лисянку, про поміщиків, про Коліївщину. Райковська сама полька й багато розповідала про панські звичаї, про наряди, про те, які лі- чебні були води в Лисянці за її памяти тощо» [17, с. 101]. Наголосимо, що записи, зібрані у відрядженій Етнографічною комісією експеди- ції, з дослідження чумацтва, увійшли до збір- ника А. Кримського «Звенигородщина...». У свідченні від 30 жовтня 1929 року окресле- но те коло тем, над яким працювала С. Тере- щенко: «Записки до народного календаря, як про свята, як їх в давніші роки святкували, про звичаї, про те, в який день що краще по- чинать робить: садить, сіять та інше, писала про жнива, як раніше проводили жнива, каз- ки й пісні, такі матеріали відносила до профе- сора Кримського, де був разом і Левченко» [17, с. 109]. Зазначимо, що дослідниця у своїй робо- ті була наполегливою, уміла знаходити підхід до різних людей. Наприклад, у цьому самому додатковому свідченні читаємо, що один селя- нин на прізвище Момота, старожил с. Орли Лисянського району, усе життя чумакував: спо чатку з батьком, а згодом і сам, до старо- сті. Під час зустрічі не схотів нічого оповіда- ти, мовляв, нічого не знає. Тому С. Терещен- ко спочатку розпитала його жінку, а потім та умовила діда поділитися своїми спогадами та знаннями [17, с. 100–101]. Подамо характеристику Софії Мефодіїв- ни Терещенко як «спеціаліста-етнографа», написану Агатангелом Кримським: до збору етно графічного матеріалу дослідниця стави- лась «аж надто поважно й свідомо» [10, с. ІІІ]. Важливим також є зауваження А. Кримсько- го щодо кола її респондентів: «Для С. М. Те- рещенкової краще ніж для кого було видко, що нові форми життя, які тепер по селах запро- ваджуються, ведуть до того, що всякі старо- давні спомини витісняються на селі трохи чи не з блискавичною швидкістю, і що прадідівсь- кі народні звичаї, перекази, темні забобони і т. ін. серед молодшого покоління вже забулося сильно, а старі люди, які всіх старовинних зви- чаїв і вірувань пильно трималися, вже вимира- ють, та й вимирають, – тому С. М. Терещен- кова найбільше свою увагу приділяла не кому, як саме отим старим дідам та бабам, котрі ще старовину пам’ятають» [10, с. ІІІ]. Вік її інфор- мантів – від 80 до 100 років, були й старожи- ли понад столітнього віку. У 1927 році Софія Терещенко була прий- нята в дійсні члени Етнографічної комісії. Потрібно подати уточнення щодо хронології. Зок рема, М. Іванченко відзначає, що її прий- няли в дійсні члени Комісії у 1920 році. Од- нак на той час ще не існувало Етнографічної http://www.etnolog.org.ua 97 Трибуна молодого дослідника комісії в тій формі, яку мав на увазі дослідник [6, с. 25]. С. Кривенко навпаки трохи від- даляє цю дату, вказуючи 1928 рік [9, с. 67]. Причини цих хронологічних розбіжностей із фактичним 1927 роком – нам невідомі. Мож- ливо, вони зумовлені тим, що за матеріалами С. Кривенка того року С. Терещенко стала членом Етнографічної комісії та Археологіч- ного комітету ВУАН. Про археологічну діяль- ність Софії Мефодіївни відомо, що вона брала участь у розкопках Ольвії під керівництвом проф. М. Макаренка [17, с. 98]. Софія Терещенко також прагнула розши- рити етнографічну діяльність за допомогою краєзнавчого гуртка, які вже були поширені в інших відомчих осередках Етнографічної ко- місії. Проте ця ідея, натрапивши на численні перешкоди і страх населення, так і залишилася ідеєю. «Я часто прохала вчителів, щоб провели (як працю) з учнями про те, що було, що діди та прадіди пере казували. Учні можуть багато записать, поки ще є старі люди, які розповіда- ють про татарські орди, панщину, аби тілько хто слухав. Учителі слухали, обіцяли, але ні разу нічого не робили. Учні самі, після того, як я просила, писали й подавали зошитки вчите- лям, але вчителі до мене не приносили, зошит- ки нищили <...> Коли мене заарештували, то краєзнавча праця залишилася припинена» [17, с. 106–107]. Письменник, краєзнавець Михайло Іван- ченко зазначає, що С. Терещенко «жила народо знавством. В її кімнаті дивилися з портретів Марія Загірня-Грінченкова, Борис Грінченко, Володимир Гнатюк. Йшла їхньою дорогою» [6, с. 25]. Проте інші дослідники більше порівнюють її долю з Шевченковою, називаючи С. Терещенко Шевченковою «онукою». Адже подібно до Т. Шевченка, художні здібності Софії Мефодіївни випад- ково помітили впливові люди, які подбали про її навчання в Петербурзькій академії мистецтв. Після закінчення дівчина поверну- лася на Батьківщину, де, як було зазначено, усі зусилля спрямувала на розбудову куль- турного осередку провінційного містечка – краєзнавчого музею. Водночас займалася на- уковою етнографічною діяльністю. І так само, як і Шевченко, була репресована, мабуть, за любов до України. Протягом життя Софія Терещенко перей- малася долею Шевченка: записувала спогади про нього, відшукувала речі, що належали пое- ту. З листа від 4 травня 1925 року до А. Они- щука: «Що торкається до батьківщини Тараса Шевченка, то вона цілком занепала, ніхто не підтримує, вона має вбогий жалкий вигляд. На місці, де була хата Тараса, закопаний млиновий камінь, а над ним стоїть стовп на котрому ко- лись стояла голова Ол. ІІ. Обросли бур’яном» [1, ф. 43, оп. 6, спр. 231, арк. 2 зв.]. Далі Те- рещенко згадує двох племінників Шевченка, з якими їй довелося поспілкуватися. Один із них – сліпий і дуже бідує, прохав сільську владу допомогти облагодити місця, рідні Та- расові, та на це не звернули уваги. З домаш- нього приладдя залишився стіл, «на котрому Тарас писав, другого стола не має, тому його уживають, він скоро розсиплеться» [1, ф. 43, оп. 6, спр. 231, арк. 2 зв.] та лава, яка ще міцна. Іншому племіннику 80 років, він тоді пам’ятав Тараса. У нього збереглася світлина, на якій: «по середині села велика площа на котрі Тарас як повернувся з неволі довго стояв і оглядав навколо крайовиди, які красиво і широко роз- стеляються. На цім місці селянство зробило залізну “ограду” і навозили каміння. Хотіли пам’ятника робити. Тепер похороняний черво- ноармієць» [1, ф. 43, оп. 6, спр. 231, арк. 2 зв.]. Активна діяльність С. Терещенко припадає на так званий період українізації, що на сьо- годні вважається ренесансним явищем в історії української культури 20-х років ХХ ст. Тоді багато хто вірив, або принаймні хотів вірити, у те, що з кожним роком «кращає наука, бу- дівництво і міць» [17, с. 119]. Після політичної «відлиги» розпочалися гоніння інтелектуаль- ної еліти. Звісно, найбільшими ворогами нової влади були, насамперед, визнані метри науки, проте на той час можновладці ще не мали до- статніх важелів для їхнього знищення. Ре- зультати колосальної роботи Софії Терещенко http://www.etnolog.org.ua 98 ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоЛоГія* 3/2015 з дослідження чумацького промислу склали основу академічного збірника «Матеріали до вивчення виробничих об’єктів» (вип. 2: «Чу- маки», за ред. академіка А. Лободи, 1931 р.), однак у ньому ім’я дослідниці не було вказано [15, с. 10]. Зважаючи на штучний характер справи СВУ, читаючи додаткові свідчення до прото- колів допитів, розуміємо, що не С. Терещен- ко насправді цікавила слідчих. Працівники органів мали завдання отримати інформацію про її наставника А. Кримського та інших подвижників української культури. Тому С. Терещенко намагалася не надавати цю ін- формацію, вказуючи на своє суто ділове спіл- кування з останніми, водночас, підкреслюва- ла їхню лояльність та самовідданість урядові. Про це зазначає і слідчий Чередниченко у звинувачувальному висновкові: «Ни об од- ном украинце ничего плохого она не думает, например, о Левченко, Крымском, говоря – “я не зрадниця”, повредить им не должна» [17, с. 125]. Для Софії Мефодіївни вони були колегами, друзями. «В 1928 р. я почала бува- ти в Кримського та в Левченка, що мешка- ли в купі. Раніш я всі матеріали відсилала до Етнографічної Комісії, а коли Кримський та Левченко побачили там мої записки тоді в 1928 р. літом вони стали мені казать, що кра- ще до Київа не відсилать, бо всеодно з Київа будуть пересилать до них у Звенигородку для коректури <...> Коли я приходила, Кримсь- кий та Левченко переглядали коротко й да- вали мені вказівки» (свідчення від 27 грудня 1929 р.) [17, с. 116]. Дружній характер їхніх стосунків підтверджує, наприклад, той факт, що коли С. Терещенко перебувала в Києві, то вона могла квартирувати в М. Левченка, який тоді переходив жити до А. Кримського: «Я писала й про те, що маю приїхати, він мені написав, щоб я прямо приїзжала до нього й можу там мешкати скілько треба, а він буде у С. Терещенко (ліворуч у першому ряду). Світлина з основного фонду Звенигородського районного краєзнавчого музею ім. Т. Шевченка. Публікується вперше http://www.etnolog.org.ua 99 Трибуна молодого дослідника проф. Кримського» (свідчення від 23 вересня 1929 р.) [17, с. 98]. Вважаємо за доцільне виокремити деякі моменти з біографії Миколи Захаровича Лев- ченка (1900 (1903)–1934) – названого сина А. Кримського, друга С. Терещенко, репре- сованого за справою СВУ. Дії, направлені су- проти його життя, ніби засвідчують прозору мету: для початку зламати волю Кримського, а вже потім і його самого піддати забуттю. М. Левченко – науковий секретар історико- філологічного відділу, з 1924 року – постійний позаштатний співробітник Кабінету арабо- іранської філології, з 1928 року – дійсний член Етнографічної та Діалектологічної ко- місій ВУАН, керував друкарнею ВУАН [4, с. 181]. Подаємо свідчення Софії Мефодіївни від 27 грудня 1929 року, що використовувалися як додаткові обвинувачення у справі дослід- ника, підкреслені в оригіналі працівниками слідчих органів: «М. Левченко, якось між іншим казав, що він-би хотів працювати тіль- ко на Україні, а коли довелося десь інше пра- цювати, то він-би тягнувся таки на Вкраїну» [17, с. 116]. Підставами стверджувати, що ці свідчення були використані слідчими у справі СВУ є насамперед те, що у звинувачуваль- ному висновкові у справі Терещенко читаємо, що ці слова характеризують Левченка як при- хильника крайнього націоналізму, далі йде фраза Чередниченка: «Отбрасывая в сторону крайний национализм, Терещенко говорит» [17, с. 125] і подано такі свідчення підсудної: «Левченко, видно було, що він Україну лю- бить і нею дорожить як гарним краєм, де все росте, повітря гарне й дуже легендарна [краї- на], працювати можна без кінця й ніколи всьо- го вичерпать не можна» [17, с. 116]. Вочевидь, маючи завдання написати завчасне обвинува- чення в контрреволюційній діяльності, слідчий робить надзвичайно безглузду примітку: «Од- нако, на поставленные категорические вопро- сы об истинных причинах любви Левченко к Украине, Терещенко уклончиво других объ- яснений не дает» [17, с. 125]. Про арешт Левченка та його подальшу долю маємо такі відомості. У протоколі від 30 жовтня 1929 року Те- рещенко зазначає: «Про арест Левченка я до- відалася од Агатангела Кримського. Я дуже здивувалась тому, що цього ніколи не сподіва- лась, щоб за Левченком щось було не гарне, але гадала, що він швидко повернеться <...> Сам А. Кримський теж був дуже здивований, але разом з тим і певний, що Левченко пробуде там (най)більше, як тиждень, бо каже А. Кримсь- кий: “Я даю голову на одріз, що Микола ніде в політичних справах ні в яких не вмішаний, він був у мене весь час на очах і він тілько преданий науковій роботі”. Потім чим довше Левченка не було, тим більше А. Кр[имський] хворів і все казав, що дає голову на одріз, що Микола не в чім не винен і його не сьогодні- завтра випустять» [17, с. 109]. У листі А. Кримського до І. Крачковсько- го, датованому 19 серпня 1929 року, читаємо: «Вы знаете моего приемного сына? Его нет со мной, его у меня отняли, совершенно ни в чём не виновного посадили в ГПУ, хотят куда-то отправить в ссылку. За что – это никто не знает, просто по приказу lettre de cachet. Месть, конечно, направлена против меня. Я лично не- уязвим, потому ударили по больному месту с другой стороны... Шесть лет он от меня не отлучался, никуда в гости не ходил, знакомств не имел, работал без устали... Я был уверен, что ничего ему сделать никто не может: нет ни повода, ни даже тени повода к аресту. Дейст- вительность показала иное: 5 июля его аресто- вали» [4, с. 181]. Додамо, що всі листи А. Кримського до можновладців із проханням звільнити М. Лев- ченка залишилися без відповіді. У 1933 році А. Кримський навідав свого сина [7]. У статті Ольги Багалій знаходимо короткі відомості, що дозволяють уявити один із ме- тодів отримання свідчень. Так, Миколі Лев- ченку показали майстерно виконану підроб- ку добровільного зізнання А. Кримського за справою СВУ. «Левченко говорив академіко- ві, що в очах у нього потемніло: поза всяким http://www.etnolog.org.ua 100 ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоЛоГія* 3/2015 сумнівом, це був почерк Кримського! <...> Микола Захарович почав уважно вчитуватися в кожне слово <...> Він заявив слідчому, що перед ним не рукопис Кримського, бо академік не вживає слово “майже”, а тут воно фігурує, а також не вживає “герундиву”» [2]. Без суду Левченка відправили в Управлін- ня Соловецьких та Карело-Мурманських ви- правно-трудових таборів, зокрема в підрозділ ГУЛАГу, що мав назву Біломорсько-Бал- тійський табір (БелБалтЛаг) [2]. Уявлення про емоційний стан та умови життя Миколи Левченка може дати лист від 20 лис топада 1932 року, адресований О. Багалій. Наво- димо деякі рядки: «Смерть Д. Ів. [Дмит- ра Івановича Багалія. – А. Ж.] розбудила в мені всю мою душу, примусила прокинутися од житьової апатії й байдужости, в яку я хо- ваюся од самого себе <...> Багато довелося зазнати мені за цей час розчарувань, сильних переживань і зневіри в людях. Проте я мало що змінився, хіба що солідніший трохи став та на три роки постарів. Ті самі поривчасті рухи, той самий вічний сміх у очах і така ж дитяча любов до життя й природи. Всі старі друзі одцуралися, за малим винятком, й вір- ші “и друга лучший друг забудет” – на мені справдилися повністю. Тільки й тут так ба- гато хороших людей, до того ж старих знайо- мих, що пустка душевна заповнюється <...> Тепер найголовніша в моєму житті – праця. Працюю багато, безнас танно й забуваю за працею все. Робота далеко не фахова, але все ж по своєму цікава і до деякої міри завдо- вольняє мій житьовий азарт. Читаю багато, найчастіш ночами» [2]. Смерть виявилася страшнішою за заслан- ня. Визнаний психічно хворим, М. Левченко повернувся в Україну в 1934 році. Постійні цькування зі сторони чекістів, безробіття зму- сили Миколу Захаровича покінчити життя само губством. Окремої уваги потребує лінія обвинувачен- ня самої С. Терещенко, ув’язненої 9 вересня 1929 року, звинуваченої в контрреволюційній діяльності за справою СВУ [17, с. 96–97]. Її звинувачували в протилежних політичних поглядах. Наприклад, згідно із протоколом слідства, найчастіше С. Терещенко інкриміну- вали те, що вона підтримувала Петлюру. Так, працівники слідчих органів зафіксували 4 січ- ня 1930 року: «Що мені подобалося у Пет- люри, то це тілько, що вільно було говорити українською мовою, яку я любила і люблю, бо при цареві заборонялось» [17, с. 119]. Водночас вони брали до уваги й те, що в її музеї збері- гався прапор «Союза Русского Народа», про що вже згадувалося вище. За логікою праців- ників органів: прихильниця лівого соціалізму цілком свідомо могла сповідувати ще й крайній правий монархізм. Причому у своїх свідчен- нях Терещенко намагалася виступати при- хильницею радянської влади, і, наприклад, ті ж самі петлюрівські угруповання називала «петлюрівською бандою» [17, с. 121]. Далі, за свідченнями М. Шиманського, «являясь украинской шовинисткой, пропагандировала идеи СВУ среди экскурсантов крестьян, по- сещавших Звенигородский музей, от которых черпала сведения о настроении крестьян» [17, с. 124]. Окрім М. Шиманського, знаходи- лися й інші «доброзичливці», зокрема поет М. Шульга-Шульженко свідчив: «Терещенко в прошлом была ярой выразительницей укра- инских националистических идей, в часы петлюровщины на голове носила жолто-бла- китный платочек, активно выступала в Звени- городском народном доме совместно со своим братом Калеником Мефодиевичем за идеи самостийной Украины. В 1921 году через посредство Похилевича, бывшего замревкома, удалось устроится на должности заведующей городского музея-заповедника имени Тараса Шевченко» [18, с. 389]. У свідченні від 4 січня 1930 року Софія Мефодіївна дає спростування неписаному об- винуваченню [мається на увазі, що зазначені свідчення Шульги-Шульженка не долучено до протоколу допиту; ми читаємо вже відповіді Терещенко на всі закиди. – А. Ж.], наголо- шуючи на тому, що мала жовту хустку із зеле- ними краями, яка здалеку дійсно виглядала як http://www.etnolog.org.ua 101 Трибуна молодого дослідника жовто-блакитна: «В тій хустці я була перший раз на вечері в нардомі тоді, коли був Кузь- мін. Він теж віддалека подумав, що жовто- блакитна й гукнув, щоб я скинула, але коли я підійшла ближче, то він побачив, що зелене, але сказав, що луче другий раз не одягать її, бо вона здалеку подібна <...> і я більше її не носила» [17, с. 119]. Припускаємо, що цей епізод, разом із тим фактом, що С. Терещенко спілкувалася українською, дозволили слідчому написати: «О ней [говорят], как о националистке, да- лекой от советской действительности» [17, с. 124]. Зауважимо, що свідчення Терещенко написані українською, а обвинувальний вис- новок слідчого – російською. Тому і спілку- вання між слідчим та підсудною відбувалося у такому мовно-національному протиставленні. Дотримуючись прорадянської позиції, Те- рещенко припускається помилки і на допиті 7 грудня 1929 року зазначає: «Якби я була противником Радянської влади, я дійсно пра- цювати змогла-б, тому що я бувала на селах у селян і могла-б сіяти ворожнечу поміж селяна- ми проти Радвлади, але я цього не робила й не могла робити тому, що сама була прихильни- ком Радвлади» [17, с. 115]. Таке необачне фор- мулювання було використано проти неї – у об- винувальному висновку слідчий Чередниченко пише: «Из этого ея “предположения”, можно сделать вывод, что она к-р [контрреволюцій- ну. – А. Ж.] работу проводила» [17, с. 124]. Звівши воєдино всі закиди щодо тих чи ін- ших політичних поглядів С. Терещенко, маємо абсолютно нелогічну картину обвинувачення. Однак остаточно проти неї «зіграла» аген- турна розвідка. Адже в камерах були й під- ставні підсудні, які доповідали вищому керів- ництву про справжні наміри політв’язнів. «С/о “Григорьева” слышала от Терещенко о том, что последняя в данный момент является поклон- ницей “жовто-блакитного прапора”, что она видит всю неправду Советского правитель- ства. В камере пела “Ще не вмерла Украина”, при чем сотрудников ГПУ, называет “красны- ми сволочами”» [17, с. 125]. Також додає, що у свідченнях потрібно вести одну лінію: «Они ведь не могут залезть в мою душу и знать, что я думаю» [17, с. 125]. Дійсно, в душу залізти не могли, та поміж рядків протоколу допиту проступає весь біль людини, яка не могла вільно творити у власній країні – окрім ідеологічного тиску, свій відби- ток мала й цілковита матеріальна незабезпе- ченість населення. «Мені хотілось, щоб все-ж таки працювати на користь влади, щоб хоч чимось допомогти, я не дивилась, що була голодна, обірвана, я заходилася й заснувала худшколу, а при ній музей» [17, с. 118]. Особлива нарада при Колегії ГПУ УРСР від 12 березня 1930 року у справі № 370 Уманського ОДПУ, ухвалюючи обвинувачен- ня С. Терещенко та інших (у кількос ті 8 осіб) за ст. 54-11 КК УРСР, постановили висла- ти С. Терещенко до Казахстану терміном на 3 роки, при цьому початком заслання вважати 12 жовтня 1929 року [17, с. 127]. Варто зауважити, що маркери нової радян- ської дійсності виступають у свідченнях Тере- щенко тлом виру життя. Софія Мефодіївна побічно описує події гро- мадянської війни, Голодомор 1921–1923 років, завершення політики українізації, розпоча- ті у зв’язку з цим репресивні заходи супроти науко вої еліти. Все це свідчить, на нашу дум- ку, про те, що левова частка всіх зусиль ра- дянської влади була спрямована на знищення історичної пам’яті народу, заради, за влучним порівнянням М. Лубка, перетворення людей у слухняних манкуртів, тобто у бездушних рабів системи [11, с. 199]. Цю статтю ми вибудували таким чином, щоб показати умовність додаткових свід- чень до протоколів допитів. Адже соціаль- но-економічні та політичні реалії доповню- валися втратою не лише близьких людей, але й наставників, які в часи загальної руї- ни докладали чималих зусиль для творення науки. Тому, якої б лінії не дотримувалася Софія Мефодіївна у свідченнях, та говори- ти про неї, як про прихильницю радянського режиму – неможливо. http://www.etnolog.org.ua 102 ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоЛоГія* 3/2015 Про подальшу долю репресованого етно- лога дізнаємося переважно зі статей С. Кри- венка, М. Іванченка, О. Наріжної. Зокрема, у розвідці «Майже Шевченківська доля» [9] подано інформацію про те, що 1933 року С. Терещенко повернулася у Звенигородку і до травня 1934 року проживала у сестри. Та вбивство Кірова загрожувало новою хвилею репресій, тому Терещенко виїхала до м. Са- марканда (Узбекистан), де працювала рету- шером фотографій, викладала рисування. Нам невідомо, хто саме повідомив про наявність у музейній експозиції брошури 1920-х ро- ків зі спогадами політкаторжан царської Ро- сії про В. Леніна та Н. Крупську та статтею Льва Троцького. Останнього на той час уже вважали «ворогом народу». Допити Галини Терещенко, тодішнього директора музею, не дали очікуваних результатів, тому провели обшук. Знайшли портрет Троцького, викона- ний С. Терещенко для продажу з аукціону. На ньому Троцький був зображений верхи. Поба- чивши цю композицію, один із військових ска- зав, що це не відповідає дійсності, адже Лев Давидович боявся коней. Власне тому картину не продали. Саме ці портрет та брошура стали «вагомою» підставою для нового арешту. На- прикінці 1934 року С. Терещенко було пере- правлено зі Самарканду до київської в’язниці, де 1935 року на закритому засіданні їй було винесено новий вирок – три роки виправно- трудових робіт [9, с. 67]. Проте С. Кривенко не зазначає місця заслання. Дещо іншої думки щодо всього періоду заслання, починаючи від справи СВУ, при- тримується М. Іванченко. Зауважимо деякі розбіжності у хронології викладу відомостей та описів фактичного матеріалу. Зокрема ві- домо, що Особлива нарада у справі СВУ по- становила засудити С. Терещенко до трьох років виправно-трудових робіт у Казахстані. М. Іванченко починає лінію заслання чомусь від Соловків. Не зрозуміло також, звідки ав- тор бере свідчення про її участь у будівниц тві Біломорсько-Балтійського каналу. Далі він зазначає, що влітку 1933 року їй оголосили но- вий вирок і замінили 3 роки (у статті М. Іван- ченка – 4 роки) довічним ув’язненням. Етапом вона потрапила в м. Кзил-Орду в Казахстані. На початку 1941 року переведена до м. Джам- була, де працювала художником-оформлю- вачем артілі «Дальневосточник» Південно- Казахстанської облпромспілки [6, с. 26]. І жодної згадки про її коротке повернення додому чи новий обвинувачувальний вирок. Ми не беремося стверджувати достовірність чи хибність будь-яких фактів, лише наголо- шуємо на проб лемі існування низки суттє- вих розбіжностей у біографічних відомостях С. Терещенко. В Україну Софія Мефодіївна повернулася 1944 року. На наше запитання, якою ж вона була після повернення із заслання, Ст. Ля- чинський, старший співробітник Звенигород- ського музею, відповів: «Мудрою жінкою, хоч, як і всі тюремні, мовчазною». Працювала оформлювачем у Будинку культури, давала Пам’ятний знак на спільній могилі Софії Мефодіївни та Каленика Мефодійовича Терещенків. м. Звенигородка Черкаської обл. Споруджено коштом ІМФЕ ім. М. Т Рильського НАН України. Світлина А. Журавльової http://www.etnolog.org.ua 103 Трибуна молодого дослідника уроки рисування. Натрапляємо на цікаве за- уваження у статті С. Проскурової, присвяче- ної вивченню значення Етнографічної комісії, де вона зазначає, що «з тих, хто вижив, ніхто не повернувся до етнографічних досліджень. Українську етнологію на довгі роки було зне- кровлено» [16, с. 80]. Померла Софія Мефодіївна Терещенко 31 серпня 1948 року. Реабілітована посмерт- но Постановою Пленуму Верховного Суду УРСР від 15 червня 1973 року [12]. Спільний пам’ятний знак на могилі Софії та її брата Каленика встановлено 12 жовтня 2010 року за безпосередньої участі та фінансо- вої підтримки ІМФЕ 3, Національної асоціації україністів, місцевої влади та звенигородських підприємців [15, с. 10]. Насамкінець коротко поінформуємо про родину С. Терещенко. На наш погляд, най- більш достовірно відомості про склад сім’ї по- дано у праці її племінниці Антоніни Терещен- ко «Замітки з біографії Терещенків». Зокрема читаємо: «Сама старша із сестер Горпина <...> В Петрограді жила тьотя Софія, як вчилась, а пізніше забрала брата Каленя й середню сест- ру Параску (Галину) й бабуню, свою матір» [8, с. 41]. Чому ми зосереджуємо увагу на цьому пи- танні? Тому що, по-перше, сама Софія Мефо- діївна у додаткових свідченнях від 30 жовтня 1929 року до протоколів слідства зазначає, що мала двох братів (Нифонта, Каленя) та сестру (Галину) [17, с. 109]. І не згадує про ще одну сестру. Потрібно враховувати, що, як уже зазначено вище, Терещенко намага- лася «покривати» своїх близьких, колег, по- всякчас наголошуючи на їхній лояльності до радянської влади. Тому припускаємо, що про Горпину вона не повідомляла, щоб її не при- тягнули до слідства (адже нам нічого не відо- мо про її діяльність), або працівників слідчих органів не цікавила «менш відома» Горпина. По-друге, плутанина виникає, коли бачимо, що в публікаціях подано різні імена сестер (чи сестри): Галина / Ганна / Горпина / Параска. Вважаємо за доцільне розтлумачити таку ко- лізію. О. Наріжна зауважує, що за метрикою Галину Терещенко звали Параска, вона також подає інформацію про Горпину, зазначаючи, що дати її народження та смерті загубилися і про її життя нам відомо лише зі спогадів одно- сельців [12]. С. Кривенко згадує лише одну сестру – Галину / Ганну [9, с. 66]. М. Іван- ченко у біографічному нарисі говорить про двох сестер (Горпину та Параску) і не вказує, що останню також називали Галиною [6, с. 25]. Про Горпину нам нічого не відомо, а щодо Галини, то Софія писала, що та «училась в Ленін граді, відвідувала археологічні кур- си й працювала в музеї “Руський музей” при професору археологу й етнографу Вовку» [17, с. 109]. Упродовж 1929–1937 років (з часу арешту Софії Мефодіївни) Галина працювала директором Звенигородського музею. Брати С. Терещенко, власне як і сама Со- фія, були талановитими митцями. Про це трохи детальніше. Єдиною публікацією про маляра Перший в Україні пам’ятник Т. Г. Шевченку. Автор Каленик Терещенко. До нашого часу не зберігся. Світлина з основного фонду Звенигородського районного краєзнавчого музею ім. Т. Шевченка http://www.etnolog.org.ua 104 ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоЛоГія* 3/2015 Нифонта Терещенка (1867–1947) є стаття етно графа М. Корнієнка, надрукована в жур- налі «Родовід» (1997 р., № 15). У ній автор пише, що Нифонт був іконописцем, також ма- лював картини церковного змісту, окрім того – портрети, краєвиди, водночас працював у стилі народної картини. «Творчий доробок Н. Тере- щенка поцінувати складно, бо робіт збереглося не багато. Більшість їх розійшлась по навко- лишніх селах <...> зі світлиць на горища й ка- нули у безвість. Ікони та хоругви загинули ще в 30-ті роки разом із церквами, для яких писа- лися» [8, с. 39]. У додаткових свідченнях Со- фія Мефодіївна розповіла про те, що Нифонт учителював у російській (потім в єврейській) школі, мав маленьке господарство [17, с. 109]. Цілком логічно, що вона не наголошувала на тому, що брат був талановитим іконописцем. Про Каленя (11.07.1879–03.06.1969) Со- фія повідомляла: «Весною 1919 р. мобілізували ліпить погруддя К. Маркса. Коли закінчив, то його запрохали в Городища ліпить пам’ятник Т. Шевченку на могилу в Канів, і він в Горо- дищах ліпив, як казали, тимчасове погруддя на могилу, аби швидше знять хреста. Коли він виліпив, то Городищенська цукроварня запро- хала його як декоратора, а разом з декораці- єю різав погруддя з дерева Шевченкові, потім із цукру погруддя Леніну й Шевченку для Моск ви, Київа, Черкас» [17, с. 109]. З приходом радянської влади розпочався розпродаж культурної спадщини – музей- них, художніх цінностей. Софія Мефодіївна мала наснагу створити культурний осередок у м. Звенигородці, неймовірними зусиллями збираючи музейні експонати, фольклорні та етнологічні матеріали. Розглядаючи життя репресованих дослід- ників, складається враження, що в умовах тогочасної машини тоталітаризму вони мали здійснювати щоденний вибір: залишатися ви- сокоморальними людьми, щоправда ціною власного життя, або стати на службу антилюд- ській системі. С. Терещенко, як і А. Крим- ський, М. Левченко, зробили свій вибір і сво- го часу всіма зусиллями оберігали духовну скарбницю народу. Насамкінець зауважимо, що науковий доробок Софії Терещенко потребує подаль- шого аналізу та систематизації. В АНФРФ ІМФЕ зберігаються зафіксовані нею пере- кази про «зав мирання» (клінічну смерть), за- писи про чумацтво та народний календар на Звенигородщині, згадки про виставу «Цар Максиміліан» та ін. [1, ф. 1, оп. 5, спр. 373; ф. 1, оп. 4, спр. 343]. У № 7 «Етнографіч- ного вісника» подано її статтю «Вірування в сонце» [19]. Погоджуємося з думкою, що потребують дослідження й рукописні мате- ріали (понад 600 арк.), які мали увійти до наступного тому праці А. Кримського «Зве- нигородщина...», збережені в архівних фон- дах Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського [12]. 1 Висловлюємо подяку співробітникам Звени- городського музею: директору Олені Миколаївні Наріжній та старшому науковому співробітнику Станіславу Станіславовичу Лячинському за на- дані матеріали, допомогу в роз’ясненні деяких незрозумілих авторці статті моментів життя, осо- бистих мотивів чи поглядів Софії Терещенко. 2 Ідеться про продовольчу політику біль- шовиків, наслідки якої стали відчутними в 1921 році. 3 Цю подію було висвітлено на сайті ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України (див.: http:// www.etnolog.org.ua/index.php?option=com_content &task=view&id=92&Itemid=35). 1. Архівні наукові фонди рукописів та фонозапи- сів Інституту мистецтвознавства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України. 2. Багалій О. Микола Левченко. Зламана доля [Електронний ресурс] // Права Людини в Україні. Інформаційний портал Харківської правозахис- ної групи / О. Багалій. – Режим доступу : www. knpg.org/index.php?id=1406794685. 3. Білокінь С. Спогади Д. Щербаківського про Г. Нарбута / С. Білокінь // Збереження історико- http://www.etnolog.org.ua 105 Трибуна молодого дослідника культурних надбань Глухівщини : Матеріали четвертої наук.-практ. конф. – Глухів, 2005. – С. 218–233. 4. Василюк О. Д. Листування Агатанге- ла Кримського др. пол. 1920-х років [Текст] / О. Д. Василюк // Рукописна та книжкова спадщи- на України. – Київ, 2012. – Вип. 16. – С. 172–182. 5. Власюк Л. Софія Терещенко. Додаткові по- кази до протоколів слідства / Л. Власюк, Л. Ли- хач // Родовід. Наукові записки до історії культури України. – 1994. – № 7. – С. 60–92. 6. Іванченко М. Доброї пам’яті слід / М. Іван- ченко // Родовід. Наукові записки до історії куль- тури України. – 1997. – № 15. – С. 23–38. 7. Іванченко М. Правдолюб Агатангел Кримсь- кий [Електронний ресурс] / М. Іванченко // Персо- нал. Всеукраїнський загальнополітичний освітян- ський тижневик. – 2011. – № 48. – Режим доступу : www.personal-plus.net/453/8643.html. 8. Корнієнко М. Маляр / М. Корнієнко // Родо- від. Наукові записки до історії культури Украї- ни. – 1997. – № 15. – С. 39–43. 9. Кривенко С. Майже Шевченківська доля : [До 100-річчя з дня народж. С. Терещенко. Етно- граф, археолог, музейний працівник, уродженка с. Попівки Звенигородського району] / С. Кривен- ко // Спільна справа. – 1997. – № 3. – С. 66–67. 10. Кримський А. Ю. Звенигородщина. Шев- ченкова батьківщина з погляду етнографічного та діалектологічного: відтворення авторського ма- кету 1930 р. / А. Ю. Кримський ; передм. А. Ю. Ча- бана. – Черкаси : Вертикаль, видавець ПП Кан- дич С. Г., 2009. – XVI+438+10 с. : іл. 11. Лубко М. Знаменитий і многолюдний град. [Нариси лисянської історії] / М. Лубко. – Полтава, 1998. – 246 с. 12. Наріжна О. М. Безцінна спадщина Шев- ченкового краю родини Терещенків // Матеріали Звенигородського районного краєзнавчого музею ім. Т. Шевченка (надані особисто). 13. Неділько С. Голодомор 1921–23-х рр. в Україні, як планомірно проводимий геноцид [Електронний ресурс] / С. Неділько, Н. Нємчино- ва. – Режим доступу : www.memorial.kiev.ua. 14. Неумитий В. М. Софія Мефодіївна Тере- щенко // Матеріали Звенигородського районного краєзнавчого музею ім. Т. Шевченка (надані осо- бисто директором музею О. Наріжною). 15. Нова доба : обласна громадсько-політична газета Черкащини / голов. ред. Т. Очеретяна. – 1998. – 2011. – 15 березня. – № 22. 16. Проскурова С. Етнографічна комісія ВУАН та її роль у вивченні чумацтва (1921–1931 рр.) / С. Проскурова // Етнічна історія народів Євро- пи. – 2000. – Вип. 4. – С. 75–80. 17. Реабілітовані історією : у 27 т. Т. 1. Чер- каська область / П. Жук [та ін.]. – Сміла : Тясмин, 2006. – 600 с. 18. Реабілітовані історією : у 27 т. Т. 3. Чер- каська область / П. Жук [та ін.]. – Сміла : Тясмин, 2006. – 600 с. 19. Терещенкова С. Вірування в сонце / С. Те- рещенкова // Етнографічний вісник / Етногра- фічна комісія Української академії наук ; [за ред. А. Лободи, В. Петрова]. – Київ, 1928. – Кн. 7. – С. 133–137. http://www.etnolog.org.ua

Її називали «Кобзарева онука» (доля репресованого етнолога за архівними матеріалами)

Репозитарії

Схожі ресурси