2025-02-21T08:49:00-05:00 DEBUG: VuFindSearch\Backend\Solr\Connector: Query fl=%2A&wt=json&json.nl=arrarr&q=id%3A%22irk-123456789-201781%22&qt=morelikethis&rows=5

2025-02-21T08:49:00-05:00 DEBUG: VuFindSearch\Backend\Solr\Connector: => GET http://localhost:8983/solr/biblio/select?fl=%2A&wt=json&json.nl=arrarr&q=id%3A%22irk-123456789-201781%22&qt=morelikethis&rows=5

2025-02-21T08:49:00-05:00 DEBUG: VuFindSearch\Backend\Solr\Connector: <= 200 OK

2025-02-21T08:49:00-05:00 DEBUG: Deserialized SOLR response

Історико-лінгвістичне дослідження про походження українського народу

Рецензія на книгу: Півторак Г. Українці: звідки ми і наша мова. Дослідження, факти, документи. – Київ : Віпол, 2014. – 280 с.

Saved in:

Bibliographic Details
Main Author:	Скрипник, Г.
Format:	Article
Language:	Ukrainian
Published:	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2015
Series:	Народна творчість та етнологія
Subjects:	Рецензії
Online Access:	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201781
Tags:	Add Tag No Tags, Be the first to tag this record!

id	irk-123456789-201781
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-2017812025-02-01T11:20:08Z Історико-лінгвістичне дослідження про походження українського народу Скрипник, Г. Рецензії Рецензія на книгу: Півторак Г. Українці: звідки ми і наша мова. Дослідження, факти, документи. – Київ : Віпол, 2014. – 280 с. 2015 Article Історико-лінгвістичне дослідження про походження українського народу / Г. Скрипник // Народна творчість та етнологія. — 2015. — № 3. — С. 106-110. — Бібліогр.: 25 назв. — укр. 0130-6936 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201781 uk Народна творчість та етнологія Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Рецензії Рецензії
spellingShingle	Рецензії Рецензії Скрипник, Г. Історико-лінгвістичне дослідження про походження українського народу Народна творчість та етнологія
description	Рецензія на книгу: Півторак Г. Українці: звідки ми і наша мова. Дослідження, факти, документи. – Київ : Віпол, 2014. – 280 с.
format	Article
author	Скрипник, Г.
author_facet	Скрипник, Г.
author_sort	Скрипник, Г.
title	Історико-лінгвістичне дослідження про походження українського народу
title_short	Історико-лінгвістичне дослідження про походження українського народу
title_full	Історико-лінгвістичне дослідження про походження українського народу
title_fullStr	Історико-лінгвістичне дослідження про походження українського народу
title_full_unstemmed	Історико-лінгвістичне дослідження про походження українського народу
title_sort	історико-лінгвістичне дослідження про походження українського народу
publisher	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate	2015
topic_facet	Рецензії
url	http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201781
citation_txt	Історико-лінгвістичне дослідження про походження українського народу / Г. Скрипник // Народна творчість та етнологія. — 2015. — № 3. — С. 106-110. — Бібліогр.: 25 назв. — укр.
series	Народна творчість та етнологія
work_keys_str_mv	AT skripnikg ístorikolíngvístičnedoslídžennâpropohodžennâukraínsʹkogonarodu
first_indexed	2025-02-09T04:47:54Z
last_indexed	2025-02-09T04:47:54Z
_version_	1823553853592698880
fulltext	106 Домінантою наукового україністичного дискурсу кінця ХХ – початку ХХІ ст. стала проблематика походження, етнічного розвит- ку та історичної долі українського народу, що відобразилося в появі численних праць істори- ків, етнологів, археологів і лінгвістів. Розмаї- тий спектр досліджень періоду незалежності на тему етногенезу складають роботи, вико- нані як у рамках усталеного за часів СРСР «москвоцентричного» виміру, так і в координа- тах української державницької традиції та су- часних культурно-антропологічних концепцій етнічності [2–6; 8–10; 12–17; 19; 21–25; ін.]. Рецензована робота визначного українсько- го славіста Г. Півторака «Українці: звідки ми і наша мова. Дослідження, факти, документи» (Київ, 2014) репрезентує якраз як його погляди на проблему, так і суголосні їм теорії тих віт- чизняних учених, котрі ставили за мету опри- люднити альтернативну «московоцентричній» доктрині об’єктивну версію етногенетичних витоків та історичної минувшини народу; від- творити панораму етнічних, етномовних і етно- культурних процесів на українських землях та реконструювати ранні періоди формування української етнічної спільноти; легітимізувати в очах сучасників національно лояльні етноге- нетичні теорії заборонених чи замовчуваних за радянської влади вітчизняних і діаспорних дослідників: від М. Грушевського, М. Кос- томарова та Хв. Вовка до С. Рудницького, А. Кримського, О. Пріцака, М. Чубатого та ін. Зауважимо, що в дослідницькому арсеналі Інституту мистецтвознавства, фольклорис- тики та етнології ім. М. Т. Рильського НАН України (далі – ІМФЕ) тематика з етногенезу й етнічної історії українців також завжди була провідною: у радянський період нею перейма- лися видатні вчені В. Горленко та К. Гуслис- тий, котрий, полемізуючи з прихильниками єдиної давньоруської народності, навіть тоді наважився заявити, що за доби Києворуської держави процес формування єдиної етнічної спільноти не завершився, бо «мовні, культур- ні, етнографічно-побутові особливості племен <...> не встигли стертися» [7, c. 9]. З проголошенням незалежності інтерес до проблематики етногенезу в Інституті посилив- ся: було виконано й захищено дисертаційні ро- боти (А. Момрик, О. Орловська), проводилися тематичні конференції й публікувалися відпо- відні збірники. Було започатковано й реалізо- вано відповідний проект «Етнічна та етнокуль- турна історія України», у другій книзі першого тому якого висвітлюються питання походження і ранньої історії українського народу [10, т. 1, кн. 2]. У межах цього проекту в ІМФЕ вико- історико-лінгвістичне дослідження Про Походження українського народу Ганна Скрипник Півторак Г. українці: звідки ми і наша мова. дослідження, факти, документи. – київ : віпол, 2014. – 280 с. http://www.etnolog.org.ua 107 Рецензії нана також праця відомого вченого В. Барана «Походження українського народу» (у співав- торстві з Я. Бараном) [4] , у якій переконливо доводиться, що в ранньосередньо вічний період на інтегрованій склавіно-антській основі «утво- рюється єдина дніпродністровська етномовна група східнослов’янських племен», назва якої згодом набирає етнотериторіального значення і трансформується в наз ву «український народ» [4, c. 380]. Проблему походження українського на- роду з погляду етнологічних критеріїв дослі- джує у своїх монографіях провідний науковий співробітник ІМФЕ В. Балушок [1; 2], у яких він доходить принципового висновку, що «ет- нос, який виникає на території України в кін- ці ХІІ – на початку ХІІІ ст., є саме україн- ським» [2, c. 282]. Етногенетичний аспект української минувшини за матеріалами антро- пології висвітлюється також у монографії про- фесора С. Сегеди (колишнього співробітника етнологічного підрозділу ІМФЕ) [20]. У річищі аналогічних етногентичних кон- цепцій виконано дослідження знаних науковців Інституту історії України та Інституту археоло- гії. Так, успішну спробу репрезентувати цілісну картину історичного розвитку українського на- роду від давнини до сучасності з акцентуван- ням його етногенетичних витоків зробив архео- лог, професор Л. Залізняк [11; 12]. Не залишилися осторонь опрацювання цієї проблематики на засадах об’єктивної науки й провідні вітчизняні лінгвісти (В. Скляренко, В. Німчук, О. Ткаченко, О. Стрижак, К. Ти- щенко та ін.), з-під пера яких уже за наших днів вийшли ґрунтовні монографії, що проливають світло не лише на мовну ситуацію Києворусь- кої доби та наступних історичних періодів, але й на складні етнічні та етнокультурні процеси давньої історії України. До мовознавчих праць цього тематичного циклу, що виокремлюються об’єктивною до- слідницькою позицією, належать наукові та науково-популярні роботи академіка НАН України Г. Півторака [18; 19]. Етапним у роз- робці ним даної проблематики і стало рецензо- ване дослідження, що є доповненим (і переви- даним коштом Фундації ім. Івана Багряного) варіантом опублікованої вченим у 1993 році однойменної праці. Це ґрунтовна, синтетичного характеру робота, виконана на підставі широкого кола археологічних, історичних, лінгвістичних дже- рел та з урахуванням напрацювань видатних вітчизняних дослідників-попередників, що у своїй сукупності дозволило авторові пролити світло на етнокультурну й етномовну ситуацію давньої України та за часів Київської Русі; на належному професійному рівні спростувати «московоцентричну» доктрину про «спільну колиску» східнослов’янських народів. Солідаризуючись із поглядами відомих українських учених, Г. Півторак полемізує з політичними інсинуаціями деяких російських науковців, аргументовано розвінчує антинау- ковий контекст теорії «давньоруської народ- ності», зазначаючи, що тезами ЦК КПРС «було покладено край науковій дискусії з при- воду давньоруської народності, і невизнання запропонованої партією доктрини розціню- валося як політична незрілість, а її критика прирівнювалася до державного злочину» [19, c. 75]. «Твердження про давньоруську народно- розмовну мову як мову давньоруської народ- ності, – категорично заявляє автор, – не ма- ють під собою реального наукового і фактич- ного ґрунту» [19, c. 80]. Опонуючи адептам теорії про «спільну ко- лиску», Г. Півторак водночас різко відмежо- вується від аматорських фантазій, міфологем і політичних спекуляцій авторів, які, розгляда- ючи «історію українців поза часом і простором та поза історією слов’янства взагалі», відрива- ються від наукового ґрунту і «дискредитують українську суспільствознавчу науку перед сві- товою громадськістю» [19, c. 12]. Основний зміст та теоретичні постулати праці викладено у трьох частинах («Що було до Русі»; «Русь-Україна»; «Тернисті шляхи українства»), висновках та додатках («Важ- ливі історичні свідчення та документи»), що дозволило автору хронологічно-поступально http://www.etnolog.org.ua 108 ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоЛоГія* 3/2015 розкрити «деякі сторінки стародавньої істо- рії України», зокрема, питання походження та історії ранньослов’янських племен у межах сучасної України (ХV ст. до Р. Х. – початок н. е.); реконструювати складні етнічні процеси становлення та розвитку слов’янських спільнот V–VІІ ст.; панорамно відтворити мовні, етно- культурні та суспільно-політичні реалії на те- риторії Руської держави VІІІ–ХІІ ст.; висвіт- лити витоки українського етносу й простежити етапи формування українського, російського та білоруського народів. Уміло залучаючи дані різних гуманітарних дисциплін і опираючись на аналіз лінгвістичних матеріалів, Г. Півторак резюмує, «що ареал ранньої східнослов’янської етномовної спільності цілком збігався зі схід- ною частиною прабатьківщини слов’ян між Верхнім Дністром, Прип’яттю, Середнім Дніп- ром і південним Cтепом, отже, повністю вкладався в межі протоукраїнської (тобто ранньоукраїнської) етномовної терито рії» [19, c. 38–39]. У розділі «Казка про “спільну колиску”, “старшого” та “менших” братів» учений робить відповідні акценти щодо характеру державно- консолідаційних процесів серед населення пів- денних і північних районів Київської Русі, які, на його думку, у сфері етнокультурного збли- ження не могли мати вирішального впливу на перебіг етнічних процесів, передусім через ко- роткотривалість їх впливу на територіально надто віддалені від Києва й мовно-культурно різні тогочасні етнічні спільноти – предків біло- русів і росіян, котрі формувалися відповідно на балтській та фіно-угорській субстратній основі. Ці теоретичні викладки лінгвіста Г. Півто- рака цілком суголосні відповідним положенням досліджень істориків та археологів. До прикла- ду, археолог В. Баран, опираючись на історичні джерела, також постулює, що «менше ніж за сто років на величезних просторах від Вісли до Волги і від Чорного до Балтійського моря при наявності непрохідних природних бар’єрів і бра- ку комунікацій <...> місцеві етномовні і куль- турні відмінності різних східнослов’янських племінних груп не були знівельовані» [4, c. 379], а отже, теорія «давньо руської народності – це історична фікція». Такими ж недвозначними є висновки Г. Півторака і щодо й досі дискусійного питан- ня етнічної належності Київської Русі. «Ки- ївська Русь, – стверджує вчений, – виникла як рання українська держава», і «її державо- творчим і консолідуючим етносом були пів- денні русини, тобто праукраїнці» [19, c. 69]. Отже, пише дослідник, «до Київської Русі росіяни мають ту дотичність, що їхні землі де- який час напівформально входили до складу цієї держави» [19, c. 98]. Розглядаючи чи не найбільш дискусійну в гуманітаристиці проблему походження сучас- них східнослов’янських народів, Г. Півторак доходить принципово важливого в рамках віт чизняного дискурсу висновку, що «виник- нення окремих східнослов’янських народнос- тей відбувалося не в результаті поділу так званої давньоруської народності на три части- ни, а шляхом консолідації кількох суміжних і близько споріднених груп східнослов’янських територіально-племінних об’єднань (спокон- вічної Руси-України, полоцько-смоленського регіону, Ростово-Суздальської землі) в ком- пактні культурно-етнографічні масиви» [19, c. 234], а давні літописні «твердження про єдину Русь, – коментує дослідник, – слід сприймати як вираження відповідної цен- тристської ідеології, а не як доказ реального існування однорідного давньоруського етносу у формі давньоруської народності» [19, c. 82]. У коло наукового осмислення й інтерпретації Г. Півторака закономірно потрапляють і теоре- тико-методологічні та понятійно-термінологічні аспекти проблематики етногенезу, адже без чіт- ких дефініцій годі й сподіватися на вияснення смислів складних етногенетичних процесів і реалій. Виявляючи хист справжнього істори- ка, Г. Півторак розкриває сутність історико- етнологічних термінів і чітко розмежо вує понят- тя «давньоруська державність» та надуманий термін «давньоруська народність», оскільки, на його думку, тогочасне суспільство складалося з багатьох східнослов’янських етномовних груп, http://www.etnolog.org.ua 109 Рецензії дистанційованих територіально, історично і від- мінних етнічно й етнокультурно [19, c. 12, 82]. Що ж до території та часу виникнення українців, то автор цю – властиво історичну проблематику – студіює в сув’язі з мовознав- чими її аспектами, поєднуючи й зіставляючи численні археологічні та лінгвістичні факти й відомості, що дає підстави йому резюмувати: «Формування українського етносу та україн- ської мови почалося безпосередньо після роз- паду праслов’янської етномовної спільності в середині І тисячоліття після Р. Х.» [19, c. 233]. Цілком корелюються з теоретичними ви- кладками провідних вітчизняних учених і спостереження та висновки дослідника, пов’язані з етнонімією, зокрема, з побутуван- ням та зміною етнонімів (самоназв) на землях України Києворуської доби, середньовіччя та ранньомодерних часів. «Руссю, – пише Г. Півторак, – споконвічно називали сучасну територію України, а прикметник “руський” вживався як самоназивання українців <...>, етноніми русь, руський, русинський – давні й органічні для українців найменування. Але через несприятливі політичні обставини <...> після розпаду Київської Русі <...> термін Русь не став політичною атрибуцією на укра- їнській території. Його присвоїли собі наші північно-східні сусіди – росіяни» [19, c. 103]. Автор не залишив поза увагою і трагічних сторінок української минувшини часів бездер- жавності, піддавши, як правдивий історик, а не лише як лінгвіст, політологічному аналізові причини та наслідки багатовікового «уярмлен- ня» українства. Осягнення складних і драматичних пере- питій долі українства спонукає Г. Півторака піднятися над суто науковою інтерпретаці- єю сучасності і з позицій державного діяча- патріота констатувати, що за «нинішніх умов самостійного існування української держави українська мова і національна культура ще не перебувають у цілковитій безпеці»; застерегти від згубних щодо української етнічності на- слідків «закамуфльованих» політичних про- ектів «новітніх асиміляторів» [19, c. 146]. Навіть побіжно акцентовані нами окремі тематично-смислові блоки рецензованої праці засвідчують успішність застосованого Г. Пів- тораком міждисциплінарного підходу до спроб вибудувати генералізований огляд етнічних, історичних та мовно-культурних реалій ши- рокого територіально-часового діапазону на землях сучасної України та Східної Європи в цілому; систематизувати, проаналізувати й синтезувати розмаїті та різножанрові джерела й відомості, розкрити їх історичний контекст і дати їм належну наукову інтерпретацію. Варто також зазначити, що, незважаючи на науково- популяр ний характер дослідження, автор ви- тримує високий науковий рівень викладу змісту й аргументації висновків. Огляд використаної літератури засвідчує добру професійну обізна- ність Г. Півторака з історіографією питання, повз увагу якого не пройшла майже жодна з важливих праць вітчизняних чи діаспорних учених, шкода лише, що посилання на них часто відсутні по тексту рецензованої роботи (за винятком хіба що Л. Залізняка). Звичай- но, науково-популярний жанр роботи звільняє від потреби жорсткого прив’язання тексту до джерел, проте, на наш погляд, посилання на відповідні положення студій М. Костомарова, М. Грушевського, Хв. Вовка, С. Рудницького, М. Чубатого, М. Брайчевського, К. Гуслисто- го, В. Барана та інших видатних вітчизняних учених, які постають (хоч і різною мірою) спів- творцями україноцентричної версії етногенезу й етнічної історії України, лише б примножило пізнавальні смисли репрезентованої праці. Цінним джерелознавчим доповненням до- слідження є прорецензована Г. Півтораком, Л. Масенко та І. Патриляком праця «Нездо- ланна Україна : Хроніка нищення української Церкви, мови, культури, народу», яку уклала філолог Ганна Куземська. Це важлива інфор- мативна складова роботи, яка не лише ілю- струє тематично-смислові блоки дослідження Г. Півторака, а й додає йому достовірності й переконливості, представляючи хроніку анти українських указів, заборон, репресій і геноцидів. http://www.etnolog.org.ua 110 ISSN 01306936 * Народ На творчість та етНоЛоГія* 3/2015 Безперечно, збагачує інформативно-до- відковий потенціал праці і додаток важливих історичних свідчень, циркулярів, таємних на- казів та інструкцій антиукраїнського спряму- вання (8 позицій), що постають як правдиве джерело документування описаних у дослі- дженні подій, процесів і фактів. Як зазначалося, у новочасній гуманітаристиці спостерігається найпомітніше зростання публіка- ційної продукції саме з проблем походження та іс- торичної минувшини народу. Проте рецензована книжка не стала даниною модному дискурсу, не уподібнилася тематично спорідненим досліджен- ням істориків передусім завдяки міждисциплі- нарному характеру роботи, органічному поєд- нанню в ній фактологічних даних різних наук та незаангажованому, справді об’єктивному тракту- ванню археологічних, історичних та лінгвістичних відомостей і джерел. Вирізняє працю й таланови- та та суто професійна манера викладу: Г. Півто- рак не вдається до безапеляційних тверджень, а вказує на гіпотетичність і дискусійність окремих думок, підкреслює потребу подальших науко- вих студій нез’ясованих питань, критично оцінює доробок попередників не з огляду на політичну кон’юнктуру чи авторитетність учених, а з позицій фактологічної достовірності, об’єктивності автор- ської інтерпретації та аргументації. Як ґрунтовне й актуальне дослідження, праця Г. Півторака знайде вдячного й заці- кавленого читача і добре прислужиться укра- їнським освітянам вишів та шкіл, сприятиме підвищенню історичної й етнолінгвістичної поінформованості українського суспільства. Вона, безсумнівно, є визнаним набутком віт- чизняної гуманітаристики останніх десятиріч. 1. Балушок В. Етногенез українців. – Київ, 2004. – 232 с. 2. Балушок В. Українська етнічна спільно- та: етногенез, історія, етнонімія. – Біла Церква, 2008. – 304 с. 3. Баран В. Д. Давні слов’яни. – Київ, 1998. –336. 4. Баран В., Баран Я. Походження українського народу. – Київ : ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН України, 2002. – 406 с. 5. Баран В. Д., Козак Д. Н., Терпиловський Р. В. Походження слов’ян. – Київ : Наукова думка, 1991. – 144 с. 6. Брайчевський М. Ю. Конспект історії Украї- ни // Старожитності. – 1991. – № 1. 7. Гуслистий К. Г. До питання про утворення української нації. – Київ : Знання, 1967. – 54 с. 8. Дашкевич Я. Нація і утворення Київської Русі // Матеріали до української етнології. – Київ, 1995. – Вип. 1 (4). – С. 97–102. 9. Дашкевич Я. Основні етапи етнічної історії української нації // Родовід. – 1991. – № 2. – С. 32–36. 10. Етнічна та етнокультурна історія Украї- ни. – Київ : ІМФЕ, 2005. – Т. 1. – Кн. 2. – 512 с.; 2011. – Т. 2. – 528 с. 11. Залізняк Л. Л. Від склавинів до української нації. – Київ : Бібліотека українця, 1997. – 256 с. 12. Залізняк Л. Л. Походження українського народу. – Київ : Бібліотечка українця, 1996. – 80 с. 13. Ісаєвич Я. Походження українців: історіогра- фічні схеми і політика // Матеріали до української етнології. – Київ, 1995. – Вип. 1 (4). – С. 103– 115. 14. Ісаєвич Я. Україна давня і нова: народ, релі- гія, культура. – Львів, 1996. – 335 с. 15. Козак Д. Н. Етнічні процеси в Україні на- прикінці І тис. до н.е. – у І тис. н. е. // Етнічна істо- рія давньої України. – Київ : Інститут археології НАН України, 2000. –280 с. 16. Моця О. П. Київська Русь: результати та перспективи // Український історичний журнал. – 1996. – № 4. – С. 41–49. 17. Наконечний Є. Украдене ім’я: Чому русини стали українцями. – Львів, 1998. – 162 с. 18. Півторак Г. Походження українців, росіян, білорусів та їхніх мов: Міфи і правда про трьох братів слов’янських зі «спільної колиски». – Київ : Академія, 2001. –152 с. 19. Півторак Г. Українці: звідки ми і наша мова. Дослідження, факти, документи. – Київ : Віпол, 2014. – 280 с. 20. Сегеда С. Антропологічний склад україн- ського народу: етногенетичний аспект. – Київ : Вид-во ім. О. Теліги, 2001. – 256 с. 21. Скляренко В. Русь і варяги: історико-етимо- логічне дослідження. – Київ : Довіра, 2006. – 116 с. 22. Толочко П. Давньоруська етнокультурна спільність у ХІ–ХІІІ ст. // Етнічна історія давньої України. – Київ : Інститут археології НАН Украї- ни, 2000. –280 с. 23. Толочко П. Київська Русь. – Київ, 1996. – 360 с. 24. Толочко А. П. Очерки начальной Руси. – Киев : Laurus, 2015. – 320 с. 25. Ruthenica / за наук. ред. В. Рички, О. Толоч- ка. – Київ, 2002. – Т. 1. – 184 с. http://www.etnolog.org.ua

Історико-лінгвістичне дослідження про походження українського народу

Similar Items