2025-02-22T00:31:04-05:00 DEBUG: VuFindSearch\Backend\Solr\Connector: Query fl=%2A&wt=json&json.nl=arrarr&q=id%3A%22irk-123456789-201796%22&qt=morelikethis&rows=5
2025-02-22T00:31:04-05:00 DEBUG: VuFindSearch\Backend\Solr\Connector: => GET http://localhost:8983/solr/biblio/select?fl=%2A&wt=json&json.nl=arrarr&q=id%3A%22irk-123456789-201796%22&qt=morelikethis&rows=5
2025-02-22T00:31:04-05:00 DEBUG: VuFindSearch\Backend\Solr\Connector: <= 200 OK
2025-02-22T00:31:04-05:00 DEBUG: Deserialized SOLR response
П’ятдесят років давидовському солітону
У статті коротко описано історію відкриття солітона, розглянуто зародження і розвиток ідеї, висловленої 50 років тому відомим фізиком-теоретиком ХХ ст. Олександром Сергійовичем Давидовим, щодо використання солітонів для пояснення механізму передачі енергії в біологічних системах на макроскопічні в...
Saved in:
| Main Author: | |
|---|---|
| Format: | Article |
| Language: | Ukrainian |
| Published: |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України
2024
|
| Series: | Вісник НАН України |
| Subjects: | |
| Online Access: | http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201796 |
| Tags: |
Add Tag
No Tags, Be the first to tag this record!
|
| id |
irk-123456789-201796 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-2017962025-02-01T17:44:27Z П’ятдесят років давидовському солітону Брижик, Л.С. Наукові напрями У статті коротко описано історію відкриття солітона, розглянуто зародження і розвиток ідеї, висловленої 50 років тому відомим фізиком-теоретиком ХХ ст. Олександром Сергійовичем Давидовим, щодо використання солітонів для пояснення механізму передачі енергії в біологічних системах на макроскопічні відстані. Це явище здобуло назву давидовського солітона, 50-річчю якого було присвячено ХХІХ Давидовські читання з теоретичної фізики, що відбулися в Інституті теоретичної фізики ім. М.М. Боголюбова НАН України. The paper is dedicated to 50 years of the Davydov’s soliton. Short history of soliton discovery is given. Application by the famous theoretician of the XX century Olexander Davydov of soliton theory to explain the mechanism of the energy transfer on macroscopic distances is discussed. The information is given about the ХХІХ Davydov Memorial Readings in Theoretical Physics. Such annual readings are traditionally held at the Bogolyubov Institute of Theoretical Physics of the National Academy of Sciences of Ukraine. Оlexander Davydov was the Director of the Institute from 1973 till 1984. The ХХІХ Davydov Readings were dedicated to 50 years of the Davydov’s soliton. Three members of the Board of the ‘Nonlinear and Statistical Physics’ Division of the European Physical Society took part in this seminar: Prof. Erik Aurell from the Royal Institute of Technology (Stockholm, Sweden), Prof. Irene Giardina from the Department of Physics, Sapienza University (Rome, Italy), and Prof. Massimo Vergassola from LPENS, Ecole Normale Supérieure Paris, CNRS (Paris, France). This participation was part of the initiatives dedicated by the European Physical Society to strengthening scientific ties with the Ukrainian physics community. 2024 Article П’ятдесят років давидовському солітону / Л.С. Брижик // Вісник Національної академії наук України. — 2024. — № 3. — С. 102-106. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. 1027-3239 DOI: doi.org/10.15407/visn2024.03.102 http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201796 uk Вісник НАН України Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Наукові напрями Наукові напрями |
| spellingShingle |
Наукові напрями Наукові напрями Брижик, Л.С. П’ятдесят років давидовському солітону Вісник НАН України |
| description |
У статті коротко описано історію відкриття солітона, розглянуто зародження і розвиток ідеї, висловленої 50 років тому відомим фізиком-теоретиком ХХ ст. Олександром Сергійовичем Давидовим, щодо використання
солітонів для пояснення механізму передачі енергії в біологічних системах
на макроскопічні відстані. Це явище здобуло назву давидовського солітона,
50-річчю якого було присвячено ХХІХ Давидовські читання з теоретичної
фізики, що відбулися в Інституті теоретичної фізики ім. М.М. Боголюбова
НАН України. |
| format |
Article |
| author |
Брижик, Л.С. |
| author_facet |
Брижик, Л.С. |
| author_sort |
Брижик, Л.С. |
| title |
П’ятдесят років давидовському солітону |
| title_short |
П’ятдесят років давидовському солітону |
| title_full |
П’ятдесят років давидовському солітону |
| title_fullStr |
П’ятдесят років давидовському солітону |
| title_full_unstemmed |
П’ятдесят років давидовському солітону |
| title_sort |
п’ятдесят років давидовському солітону |
| publisher |
Видавничий дім "Академперіодика" НАН України |
| publishDate |
2024 |
| topic_facet |
Наукові напрями |
| url |
http://dspace.nbuv.gov.ua/handle/123456789/201796 |
| citation_txt |
П’ятдесят років давидовському солітону / Л.С. Брижик // Вісник Національної академії наук України. — 2024. — № 3. — С. 102-106. — Бібліогр.: 9 назв. — укр. |
| series |
Вісник НАН України |
| work_keys_str_mv |
AT brižikls pâtdesâtrokívdavidovsʹkomusolítonu |
| first_indexed |
2025-02-09T04:48:27Z |
| last_indexed |
2025-02-09T04:48:27Z |
| _version_ |
1823553888128598016 |
| fulltext |
102 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2024. (3)
П’ЯТДЕСЯТ РОКІВ
ДАВИДОВСЬКОМУ СОЛІТОНУ
У статті коротко описано історію відкриття солітона, розглянуто заро-
дження і розвиток ідеї, висловленої 50 років тому відомим фізиком-теоре-
тиком ХХ ст. Олександром Сергійовичем Давидовим, щодо використання
солітонів для пояснення механізму передачі енергії в біологічних системах
на макроскопічні відстані. Це явище здобуло назву давидовського солітона,
50-річчю якого було присвячено ХХІХ Давидовські читання з теоретичної
фізики, що відбулися в Інституті теоретичної фізики ім. М.М. Боголюбова
НАН України.
26 грудня 2022 р. наукова спільнота відзначила 110 років від
дня народження видатного фізика-теоретика Олександра Сер-
гійовича Давидова (26.12.1912—19.02.1993), а у 2023 р. випо-
внилося 50 років давидовському солітону. Останній даті було
присвячено XXIX Давидовські читання з теоретичної фізики,
які відбулися в Інституті теоретичної фізики ім. М.М. Боголю-
бова НАН України 21 грудня 2023 р.
Що ж таке давидовський солітон і чим він, власне, відрізня-
ється від просто солітона?
Нагадаємо, що солітоном називають розв’язок нелінійного ди-
ференціального рівняння або системи рівнянь, який має вигляд
усамітненої хвилі, локалізованої в просторі (тобто хвилі з одним
максимумом), що рухається без втрати енергії, а при взаємодії з
собі подібною хвилею не змінює своєї форми та швидкості.
Строго кажучи, солітони є розв’язками повністю інтегров-
них нелінійних рівнянь, але фізики користуються цим понят-
тям у більш широкому значенні, оскільки є великий клас фі-
зичних систем, які описуються рівняннями, хоч і не повністю
інтегровними, але близькими до таких.
Найпростіше уявити таку усамітнену хвилю, як і взагалі
будь-яку хвилю, на воді. І саме на воді, як прийнято вважати,
шотландський інженер-кораблебудівник Джон Скотт Рассел
(1808—1882) вперше спостерігав таку солітонну хвилю і зго-
дом задокументував це явище.
У 30-х роках ХІХ ст. в Шотландії одним із найпоширеніших
засобів пересування були легкі плоскодонні судна, що курсу-
вали каналами, на які така багата ця країна. Саме каналами
тоді транспортували вугілля та різні інші вантажі з глибини
Шотландії до портів на березі моря, а тягли ці судна мілко-
БРИЖИК
Лариса Свиридівна —
доктор фізико-математичних
наук, завідувач відділу
теорії нелінійних процесів
у конденсованих середовищах
Інституту теоретичної фізики
ім. М.М. Боголюбова НАН
України
doi: https://doi.org/10.15407/visn2024.03.102НАУКОВІНАУКОВІ
НАПРЯМИНАПРЯМИ
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2024, № 3 103
НАУКОВІ НАПРЯМИ
воддям запряжені коні. Одного разу Вільям
Х’юстон, власник однієї з човнових компаній,
мандрував каналом, коли раптом щось наля-
кало його коня і той різко зупинився. Х’юстон
помітив щось незвичайне: його човен продо-
вжив швидко ковзати по водній поверхні без
будь-якого опору з боку води і не спричиня-
ючи ніяких турбулентних потоків на берегах
каналу. Сьогодні ми називаємо таке явище ак-
ваплануванням.
Дізнавшись про цей випадок, Джон Скотт
Рассел вирішив ознайомитися з цим явищем
ближче, сподіваючись, що воно виявиться ко-
рисним при проєктуванні суден, зокрема при
переході від кінної до парової тяги. І от одного
серпневого дня 1834 р. під час спостереження
за рухом баржі по каналу Юніон на околицях
Единбурга він помітив, як один кінь різко зупи-
нився. У цей момент під човном у центральній
його частині утворилася хвиля, яка пройшла
до носової частини і сформувала там усаміт-
нену хвилю на зразок валу заввишки близько
30—45 см, а потім «відокремилася» від баржі і
продовжила рухатися вздовж каналу без зміни
висоти (форми) з постійною швидкістю при-
близно 14 км/год. Джон Скотт Рассел пряму-
вав слідом за цією хвилею спершу пішки, потім
верхи на коні протягом кількох миль, поки не
загубив її в численних поворотах каналу.
Джон Скотт Рассел був настільки вражений
цим незвичайним і красивим явищем, що на-
звав його Трансляційною Хвилею (саме так, з
великих літер!) і описав у статті, надрукованій
у «Записках Королівського товариства». У цій
публікації він навів усі згадані вище власти-
вості, притаманні солітонам. Як зізнався зго-
дом Рассел, «це був найщасливіший день» у
його житті, і значною мірою всі його подальші
дослідження стосувалися саме цього явища. У
1835 р. він уперше виступив з доповіддю про
свої спостереження на засіданні Британської
наукової асоціації. Інтерес до цього питання
виявився настільки великим, що Асоціація
прийняла рішення створити відповідну комі-
сію і виділила кошти на проведення експери-
ментів. До складу комісії увійшли сер Джон
Робінсон, секретар Королівського товариства
Единбурга, та Джон Скотт Рассел1. Результати
роботи цієї комісії неодноразово заслуховува-
ли на засіданнях Британської наукової асоціа-
ції [1]. Рассел так захопився цими досліджен-
нями, що збудував на задньому дворі свого
маєтку спеціальний басейн довжиною близько
9 м для експериментів з усамітненими хвиля-
ми, як він згодом назвав відкрите ним явище.
Наукова спільнота того часу дуже недові-
рливо сприйняла теорію Рассела про усамітне-
ні хвилі. Серед її критиків згадаємо Дж.Б. Ейрі,
англійського астронома, математика, який тоді
вивчав поведінку припливів та відпливів і вва-
жав, що теорія Рассела суперечить теорії ме-
ханіки рідин Лапласа. Інший визначний вче-
ний того часу, Дж.Г. Стокс, відомий рівнянням
Нав’є—Стокса, спочатку також не сприйняв
ідею усамітнених хвиль, хоча згодом, після до-
сліджень коливальних хвиль скінченної амплі-
туди, змінив свою думку.
Перелом стався в 1872 р., коли Дж.В. Буссі-
неск для математичного опису поведінки води
на мілководді вивів рівняння, яке згодом було
названо його ім’ям, а розв’язок цього рівняння
підтвердив існування усамітнених хвиль [2].
Цікаво, що ця робота розпочинається словами:
«Всі інженери знають про красиві експеримен-
ти Дж. Скотта Рассела та Г. Базіна щодо гене-
рації та поширення усамітнених хвиль»2.
Наступним важливим етапом стала подібна
теорія хвиль лорда Релея, який одразу підтри-
мав ідеї Дж.С. Рассела. В 1895 р., через кілька
років після смерті Рассела, Дідерік Кортевег і
Густав де Вріз детально розвинули роботи Бус-
сінеска і отримали рівняння, яке згодом назва-
ли їхніми іменами і з якого безпосередньо ви-
пливало існування усамітнених хвиль.
Таким чином Джон Скотт Рассел започат-
кував народження цілої епохи досліджень
усамітнених хвиль, а ХХ ст. у фізиці стало не
лише ерою квантової фізики, а ще й нелінійної
1 Obituary of John Scott Russel. The Times. June 10, 1882.
https://web.archive.org/web/20110525044607/http://
members.cox.net/ggtext/johnscottrussell1809_obit.html
2 Йдеться про роботи Генрі Базіна, напр. Bazin H. Ex-
périences sur les ondes et la propagation des remous.
Comptes Rendus des Séances de l'Académie des Sciences.
1862. 55: 353—357.
104 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2024. (3)
НАУКОВІ НАПРЯМИ
фізики. Як ми сьогодні знаємо, такі солітонні
явища виникають у нелінійних системах (зре-
штою, лінійні моделі є лише їх наближення-
ми), а бурхливий розвиток обчислювальної
техніки значною мірою полегшив їх вивчен-
ня. Власне, термін «солітон» (від англ. solitary
wave) було введено в науковий обіг значно піз-
ніше, аж у 1965 р. Його запропонували вчені
Мартін Крускал і Норман Забусскі, які вивча-
ли рівняння Кортевега—де Вріза і встановили,
що такі хвилі існують не лише в теорії, а й у ре-
альності і можуть бути збуджені експеримен-
тально. Їхній термін «солітон» відображає пев-
ною мірою той факт, що солітон при взаємодії
з собі подібними поводиться як квазічастинка,
і спершу вчені хотіли назвати таку хвилю «со-
лектрон» (пор. «електрон»), але виявилося,
що тоді існувала фірма з такою самою назвою,
тому вони зупинилася на терміні «солітон».
Ну і нагадаємо цікавий факт: 12 липня
1995 р. під час конференції з нелінійних явищ,
присвяченої 65-річчю відомого британсько-
го та американського вченого Елвіна Скотта
(25.12.1931—01.11.2007), яка проходила в Уні-
верситеті Херіотта—Ватта (м. Единбург), вда-
лося запустити солітонну хвилю в тому самому
каналі, де її свого часу спостерігав Джон Скотт
Рассел. До речі, це була друга спроба, бо під час
попередньої конференції в 1990 р. запустити со-
літонну хвилю в каналі так і не вдалося. Деталь-
ніше про це можна прочитати у спогадах про
Олександра Давидова [3]. Нагадаємо, що саме
Елвін Скотт разом з Чу та Маклафліном були
авторами першого огляду з теорії солітонів [4].
Однак заради історичної справедливості за-
значимо, що насправді явище усамітненої хвилі
вперше, ще у 1820 р., описав італійський інже-
нер, математик та експериментатор у галузі гід-
родинаміки Джорджо Бідоне з Турину в роботі
[5], завдяки якій він став відомим у Європі. Про
цю працю згадувалося і в науковому журналі
Единбурга [6], але опис усамітненої хвилі зали-
шився поза увагою дослідників того часу.
Сьогодні відомо, що солітони існують у різ-
номанітних системах: власне на поверхні води,
де їх вперше спостерігали, в глибоких океаніч-
них шарах, в атмосфері, плазмі, магнетиках,
пружних системах тощо. Термін «солітон» за-
раз вживають у більш загальному фізичному
сенсі і виокремлюють різні типи солітонів:
солітон як усамітнена дзвоноподібна хвиля;
кінк — солітон, у якого ліва та права асимпто-
тики відрізняються одна від одної (наприклад,
хвиля цунамі); бризери — солітони, які мають
внутрішню «дихальну» структуру, та ін.
А от ідею солітонів у біологічних системах
вперше висловили Олександр Давидов і Мико-
ла Кислуха 50 років тому в статті, опублікова-
ній у 1973 р. [7]. У цій роботі автори запропо-
нували солітонний механізм передачі енергії в
біологічних системах на макроскопічні відстані.
Річ у тім, що основною одиницею енергії в біо-
логічних системах є енергія, яка вивільняється
в реакції гідролізу молекули аденозинтрифос-
фату (АТФ) до аденозиндифосфату. Ця енергія
дуже мала, лише в 20 разів більша за енергію те-
плових коливань при фізіологічних температу-
рах, але використовується вона для «біологіч-
них потреб» на макроскопічній відстані від міс-
ця самої реакції. Крім того, все це відбувається в
«густозаселеній» клітині. Жоден з відомих тоді
механізмів не міг пояснити сам факт такої пере-
дачі енергії, не кажучи вже про її високу ефек-
тивність. На щорічних зборах Нью-Йоркської
академії наук, на яких активно обговорювали це
питання, було прийнято резолюцію про «кризу
в біоенергетиці» (детальніше про це див. у мо-
нографії О.С. Давидова [8]).
Олександр Давидов — чудовий фізик-теоре-
тик, наділений надзвичайною фізичною інтуї-
цією, маючи вагомий доробок у фізиці твердо-
го тіла й теорії екситонів, звернув увагу на те,
що процес перенесення енергії можна значно
посилити завдяки присутнім у клітинах білко-
вим макромолекулам. Ці молекули в так званій
α-конформації мають вигляд спіралі, і їх періо-
дична квазіодновимірна структура стабілізуєть-
ся системою гнучких водневих зв’язків уздовж
трьох паралельних поліпептидних ланцюжків,
тобто ланцюжків пептидних груп, кожна з яких
складається з атомів водню, азоту, вуглецю та
кисню. Завдяки «м’яким» водневим зв’язкам
між пептидними групами в таких ланцюжках
електронні чи коливальні збудження, зумовле-
ISSN 1027-3239. Вісн. НАН України, 2024, № 3 105
НАУКОВІ НАПРЯМИ
ні енергією гідролізу АТФ, «деформують» лан-
цюжок, пептидні групи у місці такого збуджен-
ня притягуються одна до одної і утворюють «де-
формаційну» яму, яка захоплює збудження, і
разом вони утворюють зв’язаний стан у вигляді
солітона. З точки зору фізики така система опи-
сується системою нелінійних рівнянь, які мож-
на наближено звести до рівняння, відомого як
нелінійне рівняння Шредінгера, яке і допускає
розв’язок у вигляді солітона. Саме це й показа-
ли у своїй роботі О. Давидов і М. Кислуха [7]. І
саме завдяки цій нелінійній природі квант енер-
гії у вигляді солітонного збудження, зв’язаного
з локальною деформацією ланцюжка, рухаєть-
ся без втрати енергії, бездисипативно від одно-
го кінця білкової макромолекули до іншого, де
й може бути використаний для вирішення тих
самих «біологічних проблем».
Висловлена ідея привернула увагу не лише
учнів та послідовників О.С. Давидова в Україні,
а й закордонних вчених. Певну роль у цьому віді-
грала й особиста зустріч на одній з міжнародних
конференцій Олександра Давидова зі згаданим
уже вище Елвіном Скоттом, який досліджував
різні застосування солітонів. Е. Скотт був вра-
жений красою ідеї молекулярних солітонів, як
їх тоді називав сам Давидов. Елвін Скотт одразу
зрозумів її перспективність і долучився до ви-
вчення молекулярних солітонів, які слідом за
ним стали називати давидовськими.
Ця ідея виявилася настільки плідною, що
за ініціативою Е. Скотта в 1989 р. у м. Хан-
стхольм (Данія) за підтримки НАТО було про-
ведено міжнародну конференцію, практично
повністю присвячену питанню молекулярних
солітонів, про що свідчить і сама назва конфе-
ренції Davydov’s Soliton Revisited («Перегляд
давидовського солітона») [9]. Більш детально
з теорією молекулярних солітонів можна озна-
йомитися у згаданій вище монографії О.С. Да-
видова «Солітони в молекулярних системах»,
яку кілька разів було перевидано, а також пе-
рекладено англійською мовою [8].
Подальші дослідження засвідчили, що да-
видовські солітони переносять не лише квант
енергії, а й електрони, й існують як у білкових
макромолекулах, так і в багатьох інших низь-
корозмірних молекулярних системах, як-от
полідіацетилен, електропровідні полімери та
деякі інші матеріали. Сьогодні такі структури
широко використовують у сучасних нанотех-
нологіях, є навіть окремий напрям «технології
біомімікрії», відомий також як «біоміметика»
(biomimіcring nanotechnologies or biomimetics).
Короткому огляду історії давидовського со-
літона, його місця й ролі в сучасній теоретич-
ній фізиці, прикладних застосувань було при-
свячено одну з доповідей на цьогорічних XXIX
Давидовських читаннях з теоретичної фізики.
Такі читання традиційно щороку проходять в
Інституті теоретичної фізики ім. М.М. Бого-
любова НАН України, який Олександр Дави-
дов очолював з 1973 по 1988 р.
Зі вступним словом про Олександра Сер-
гійовича Давидова на цих читаннях виступив
президент Національної академії наук Украї-
ни, директор Інституту академік НАН Украї-
ни Анатолій Загородній. До програми читань,
крім згаданої оглядової лекції, увійшли допо-
віді співробітників Інституту Сергія Перепели-
ці про взаємодію ДНК з поліамінами та Юрія
Скрипника про трансформації зонної структу-
ри графену за рахунок домішок. Важливою час-
тиною цього семінару стали лекції запрошених
закордонних вчених — членів наукової ради Ко-
мітету нелінійної та статистичної фізики Євро-
пейського фізичного товариства: Еріка Аурелля
(Erik Aurell, Royal Institute of Technology, Stock-
holm, Sweden) про статистичну генетику, Мас-
сімо Вергассола (Massimo Vergassola, LPENS,
Ecole Normale Supérieure Paris, CNRS, France)
про динаміку цитоплазматичної рідини та Ірен
Джардіни (Irene Giardina, Department of Phys-
ics, Sapienza University, Rome, Italy) про нерів-
новажну групову поведінку зграй. Ці доповіді
було виголошено в рамках ініціативи Європей-
ського фізичного товариства щодо посилення
наукових зв’язків з Українським фізичним то-
вариством. Інформацію про ці Давидовські чи-
тання оприлюднено в бюлетені Європейського
фізичного товариства3, а ознайомитися з усіма
3 https://www.eps.org/blogpost/751263/496117/The-
XXIX-Davydov-Lectures-in-Theoretical-Physics-at-
106 ISSN 1027-3239. Visn. Nac. Acad. Nauk Ukr. 2024. (3)
НАУКОВІ НАПРЯМИ
доповідями, виголошеними на семінарі, можна
на ютуб-каналі Інституту4.
the-Bogolyubov-Institute-for-Theoretical-Physics-of-
the-National-Academy-of-Sciences-of-Ukraine-in-Kyiv
4 Davydov Memorial Lectures. December 21, 2023.
https://www.youtube.com/@
bogolyubovinstitutefortheo9998/playlists
Автор висловлює щиру подяку академіку НАН
України В.М. Локтєву за ідею написання цього
матеріалу, багаторічну підтримку й допомогу в
організації та проведенні щорічних Давидовських
читань, а також професору Еріку Ауреллю за
участь та залучення до виступів членів наукової
ради Комітету нелінійної та статистичної фі-
зики Європейського фізичного товариства.
REFERENCES
[СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ]
1. Russell J.S. Report on Waves. In: Report of the 14th meeting of the British Association for the Advancement of Science.
(York, September 1844). London: John Murray, 1845. Plates XLVII—LVII. P. 311—390.
2. Boussinesq J. Théorie des ondes et des remous qui se propagent le long d’un canal rectangulaire horizontal, en com-
muniquant au liquide contenu dans ce canal des vitesses sensiblement pareilles de la surface au fond. Journal de Math -
matiques Pures et Appliquées. Deuxième Série. 1872. 17: 55—108.
3. Brizhik L.S. No ostalsya yego soliton. In: Loktev V.M. (ed.) Aleksandr Sergeyevich Davydov — uchenyy i lichnost [Al-
exander Davydov — scientist and personality]. Kyiv, 2012. P. 40—52 (in Russian).
[Брижик Л.С. Но остался его солитон. В кн.: Александр Сергеевич Давыдов — ученый и личность. Отв. ред.
В.М. Локтев. Киев: Институт теоретической физики им Н.Н. Боголюбова НАН Украины, 2012. С. 40—52.]
4. Scott A.C., Chu F.Y.F., McLaughlin D.W. The Soliton: A New Concept in Applied Science. Proceedings of the IEEE.
1973. 61: 1443—1483. https://doi.org/10.1109/PROC.1973.9296
5. Bidone G. Experiences sur le Remou, et sur la Propagation des Ondes [Experiments on the Swell, and on Wave Propa-
gation]. Memorie della Reale Academia delle Scienze di Torino (in French). 1820. 25: 21—112.
6. Brewster D. Edward Lumley. The Edinburgh Journal of Science. 1826. Vol. 1.
7. Davydov A.S., Kislukha N.I. Solitary excitons in one-dimensional molecular chains. Phys. Stat. Sol. B. 1973. 59: 465—
470. https://doi.org/10.1002/pssb.2220590212
8. Davydov A.S. Solitons in Molecular Systems. Springer Dordrecht, 1985. https://doi.org/10.1007/978-94-017-3025-9
[Давыдов А.С. Солитоны в молекулярных системах. Киев: Наукова думка, 1988.]
9. Christiansen P.L., Scott A.C. (eds). Davydov’s Soliton Revisited. Proc. NATO ARW (July 30 — August 5, 1989, Den-
mark). N.Y., Plenum, 1990.
Larissa S. Brizhik
Bogolyubov Institute for Theoretical Physics of the National Academy of Sciences of Ukraine, Kyiv, Ukraine
ORCID: https://orcid.org/0000-0002-5668-7740
FIFTY YEARS OF THE DAVYDOV’S SOLITON
The paper is dedicated to 50 years of the Davydov’s soliton. Short history of soliton discovery is given. Application by
the famous theoretician of the XX century Olexander Davydov of soliton theory to explain the mechanism of the energy
transfer on macroscopic distances is discussed. The information is given about the ХХІХ Davydov Memorial Readings
in Theoretical Physics. Such annual readings are traditionally held at the Bogolyubov Institute of Theoretical Physics of
the National Academy of Sciences of Ukraine. Оlexander Davydov was the Director of the Institute from 1973 till 1984.
The ХХІХ Davydov Readings were dedicated to 50 years of the Davydov’s soliton. Three members of the Board of the
‘Nonlinear and Statistical Physics’ Division of the European Physical Society took part in this seminar: Prof. Erik Aurell
from the Royal Institute of Technology (Stockholm, Sweden), Prof. Irene Giardina from the Department of Physics,
Sapienza University (Rome, Italy), and Prof. Massimo Vergassola from LPENS, Ecole Normale Supérieure Paris, CNRS
(Paris, France). This participation was part of the initiatives dedicated by the European Physical Society to strengthen-
ing scientific ties with the Ukrainian physics community.
Cite this article: Brizhik L.S. Fifty years of the Davydov’s soliton. Visn. Nac. Akad. Nauk Ukr. 2024. (3): 102—106.
https://doi.org/10.15407/visn2024.03.102
|