Україномовна педагогічна освіта Галичини та Буковини другої половини ХІХ – початку ХХ ст.: гендерний аспект

• Datum: 2023
• Hauptverfasser: Добржанський, О., Шологон, Л., Вінтоняк, О.
• Format: Artikel
• Sprache: Ukrainian
• Veröffentlicht: Інститут історії України НАН України 2023
• Schriftenreihe: Краєзнавство
• Schlagworte: Історія України у світлі регіональних досліджень
• Online Zugang: https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202634
• Назва журналу: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Zitieren: Україномовна педагогічна освіта Галичини та Буковини другої половини ХІХ – початку ХХ ст.: гендерний аспект / О. Добржанський, Л. Шологон, О. Вінтоняк // Краєзнавство. — 2023. — № 3-4. — С. 21-32. — Бібліогр.: 16 назв. — укр.

Мета статті полягає у дослідженні україномовної педагогічної освіти Галичини та Буковини другої половини ХІХ – початку ХХ ст. крізь призму органічної взаємопов’язаної участі в ній представників обох статей. Методологія дослідження ґрунтується на принципах наукового, комплексного, системного та цілісного підходу до аналізу зазначеної проблеми та на використанні історико-генетичного, історико-порівняльного, кількісно-статистичного методів дослідження, джерелознавчої та текстологічної критики, гендерного підходу. Наукова новизна. На основі джерел різного походження та наукових досліджень з історії освіти та жіночого руху проаналізовано процес становлення та розвитку педагогічної освіти Галичини та Буковини другої половини ХІХ – початку ХХ ст., його кількісні та якісні показниками, гендерні особливості. З’ясовано внесок українських жіночих учительських семінарій, частково громадських об’єднань, у справу підвищення освітнього рівня жіноцтва та його професійної реалізації. Висновки. Авторами встановлено, що якісний процес підготовки українського вчителя відбувався насамперед, у приватних учительських семінаріях у Львові, Чернівцях та Коломиї, створених Українським педагогічним товариством та товариством «Українська школа». Діяльність як двомовних (польсько-українських та румунсько-українських) державних, так і українських приватних жіночих семінарій була загалом ефективною. У жіночих семінаріях навчалося більше учениць, ніж у чоловічих, а відрахування впродовж року становило 18–29 осіб (приблизно 2–4 відсотки). Натомість у чоловічих семінаріях відраховували орієнтовно 10 відсотків учнів (230–240 осіб). В результаті 1910 р. (за даними останнього у Австро-Угорщині перепису населення) у початкових школах Галичини працювало більше ніж 8 500 жінок-педагогів, тоді як вчителів трохи більше 7200. Натомість у початкових школах Буковини переважали чоловіки-педагоги . Вагомим був також внесок інших національно-культурних товариств та відомих громадських діячів (І. Франка, Ю. Федьковича) у справу підвищення освітнього рівня та соціального статусу української жінки.