Краніологія чоловічих поховань із церкви Ужгородського замку

• Datum: 2025
• Hauptverfasser: Долженко, Ю., Мойжес, В.
• Format: Artikel
• Sprache: Ukrainian
• Veröffentlicht: Інститут української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського НАН України 2025
• Schriftenreihe: Сiверянський літопис
• Schlagworte: У глиб віків
• Online Zugang: https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/202848
• Назва журналу: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Zitieren: Краніологія чоловічих поховань із церкви Ужгородського замку / Ю. Долженко, В. Мойжес // Сіверянський літопис. — 2025. — № 1. — С. 16-32. — укр.

За три роки досліджень (2018–2019 та 2023) із площі зруйнованої церкви на території Ужгородького замку загалом було зібрано й досліджено останки від 185 поховань. Це 100 кістяків, зафіксованих у ґрунті за межами крипт (під підлогою храму), два у криптах, а також виявлено 83 черепів (чи їх фрагментів) із понищених криптових та позакриптових поховань, які, що встановлено, морфологічно не відрізняються. Все це дало підстави об’єднати їх в одну серію. Наразі весь антропологічний матеріал хронологічно визначається другою половиною XIII – XVII ст. Оскільки археологічна експедиція Ужгородського національного університету зібрала значний антропологічний матеріал, який уже є репрезентативною вибіркою, виникла потреба в більш детальному й системному його вивченні. Метою статті є характеристика краніології винятково чоловічих поховань. Це – серія з 97 черепів (чи їхніх фрагментів). Цей аналіз відповідно дасть додаткові відомості про чоловіків Ужгорода в добу середньовіччя та ранньомодерного часу. Методологічною основою є принципи історизму та об’єктивності, було використано загальнонаукові (аналіз і синтез), спеціальні історичні (порівняльно-історичний), антропологічні та статистичні методи. Висновки та їх наукова новизна. Встановлено, що серія чоловічих черепів кінця XIII – XVII ст. із Ужгорода в середньому характеризується брахікранним, помірно високим мозковим черепом (від краніологічної точки базіон). Лобна кістка велика, потилиця широка. Обличчя низьке, ортогнатне й помірно широке, різко профільоване. Орбіти помірно високі, ніс середньо широкий, перенісся високе, а випинання носових кісток сильне. Шляхом порівняння за широкою й короткою краніологічними програмами за допомогою канонічного аналізу простежено як південно-східний (Крим, Кавказ), північний (Польща, Латвія), так і західно-південний (Румунія) напрямки зв’язків мешканців Ужгорода. Вперше при залученні краніологічних серій із Кавказу виявлено значну подібність чоловічої вибірки з м. Ужгород до різних кавказьких груп. Отже, чоловіче населення Ужгорода наприкінці XIII – XVII ст. було дуже строкате. Додатковий антропологічний матеріал, що може бути виявлений при наступних археологічних дослідженнях пам’ятки, дасть можливість збільшити вибірку, а це, своєю чергою, сприятиме більш повній та об’єктивній характеристиці антропологічного складу людей, похованих у церкві на території Ужгородського замку.