До питання відтворення ономастики в художньому перекладі

• Datum: 2023
• 1. Verfasser: Лебович, В.
• Format: Artikel
• Sprache: Ukrainian
• Veröffentlicht: Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2023
• Schriftenreihe: Народна творчість та етнологія
• Schlagworte: З історії та теорії науки
• Online Zugang: https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/203719
• Назва журналу: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Zitieren: До питання відтворення ономастики в художньому перекладі / В. Лебович // Народна творчість та етнологія. — 2023. — № 1. — С. 21–28. — Бібліогр.: 23 назв. — укр.

Стаття присвячена проблематиці відтворення промовистих власних назв у перекладах художньої літератури. У центрі уваги – угорський та англійський переклади історичного роману Пантелеймона Куліша «Чорна рада», про який автор уже 15 жовтня 1843 року повідомив редактора часопису «Московитянин» М. Погодіна. Куліш обіцяє створити в романі цілу ватагу запорожців, які отримують у творі промовисті номінації із закодованою в них цікавою, багатоманітною, асоціативною характеристикою героїв. У художньому перекладі можна знайти відносно мало таких прикладів, коли промовисті власні назви саме перекладають, а не передають за допомогою транскрипції або транс­літерації. Багато дослідників уважають переклад промовистих імен «неможливою місією» або «надзавданням». А українська література надзвичайно багата творами, літературно-ономастичний аналіз яких обов’язково приведе до нових тлумачень, відкриє нові нюанси в їх аналізі та інтерпретації. Наведені в статті приклади передачі онімів в угорському перекладі, створеному Анною Бойтар у 1978 році, свідчать про те, що в багатьох випадках семантичні та асоціативні значення онімів втрачаються, і лише в окремих випадках перекладач знаходить відповідне рішення при їх перекладі. Мало в чому різняться рішення Юрія Степана Нестора Луцького та його дружини Мойри в англійському скороченому перекладі роману, створеному майже в той самий час, у 1973 році. У наші дні науковці значно більше уваги приділяють проблематиці перекладу літературної ономастики. Дедалі частіше звучать пропозиції щодо використання точного, адекватного, відповідного, влучного еквівалента промовистих імен у мові перекладу поряд із визнанням їх часткової або повної неперекладності. У наукових статтях, присвячених питанням перекладу промовистих власних назв літературних творів, з’являються різноманітні можливості вирішення цього питання. У реальності вибір того чи іншого варіанта відтворення промовистих власних назв у перек­ладі вмотивовують різноманітні граматичні, лексичні, семантичні, конотативні, культурологічні, етнічні, історичні, прагматичні та інші чинники, серед яких значну роль відіграють також суб’єктивні побажання перекладачів.