Жанрово-стилістичні особливості українського ігрового кінематографа періоду незалежності

• Datum: 2024
• 1. Verfasser: Супрун-Живодрова, А.
• Format: Artikel
• Sprache: Ukrainian
• Veröffentlicht: Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2024
• Schriftenreihe: Народна творчість та етнологія
• Schlagworte: Трибуна молодого дослідника
• Online Zugang: https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/203857
• Назва журналу: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Zitieren: Жанрово-стилістичні особливості українського ігрового кінематографа періоду незалежності / А. Супрун-Живодрова // Народна творчість та етнологія. — 2024. — № 1. — С. 75–87. — Бібліогр.: 14 назв. — укр.

Стаття присвячена визначенню жанрово-стилістичних особливостей вироблених в Україні ігрових повнометражних фільмів упродовж 1991–2022 років. За допомогою аналізу теоретичних праць із кінознавства, жанрової теорії, семіології та історії кіно пропонується визначення поняття «жанру» як сукупності повторювальних синтаксично-семантичних стуктур, окреслюються основні зв’язки жанру із соціокультурним та історичним контекстом. Зокрема, проаналізувавши 949 аудіовізуальних проєктів із «Бази національних фільмів України», які були створені за роки незалежності, виявлено, що найбільша кількість вироблених аудіовізуальних творів припадає на ігровий вид кінематографа. За жанрово-тематичним спрямуванням ігрового кінематографа виокремлено присутність синтаксично-семантичних структур 46 жанрів. Доведено, що найпопулярнішим із них у виробництві є драма – 25 % від загальної кількості ігрових кінострічок. Такий відсоток є значною перевагою над присутністю інших жанрів. Аналіз даних з бокс-офісу кінотеатрального прокату в Україні за 2020 рік виявив розбіжності між кількістю вироблених кінострічок певного жанрово-тематичного спрямування та вподобаннями українських глядачів. Отже, спростовано припущення, що переважання певних жанрів у виробництві українського аудіовізуального мистецтва відображає культурні потреби українців. Також таке порівняння спростувало твердження про те, що відсутність певних жанрів в українському медіапросторі свідчить про чужорідність наративної конструкції таких фільмів до культурних особливостей українців, адже до п’ятірки лідерів глядацьких вподобань входить, наприклад, жанр жахів, який в українському виробництві присутній мінімально. Результати дослідження мають теоретичне та практичне значення для кіновиробництва в Україні, а також формують дослідницьку нішу для подальшого вивчення розвитку кожного окремого жанру, що присутній в українському аудіовізуальному мистецтві років незалежності.