Максим Рильський і Левко Ревуцький: грані співпраці

• Дата: 2020
• Автор: Сікорська, І.
• Формат: Стаття
• Мова: Ukrainian
• Опубліковано: Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2020
• Назва видання: Народна творчість та етнологія
• Теми: До 125-річного ювілею Максима Рильського
• Онлайн доступ: https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/204203
• Назва журналу: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Цитувати: Максим Рильський і Левко Ревуцький: грані співпраці / І. Сікорська // Народна творчість та етнологія. — 2020. — № 2. — С. 51–57. — Бібліогр.: 20 назв. — укр.

Постаті М. Рильського і Л. Ревуцького посідають на українському мистецькому Олімпі особливе місце, адже їхній доробок є постійним об’єктом вивчення науковців різного спрямування. Вони були вірними друзями, партнерами, співавторами; свою дружбу неодноразово виявляли публічно. У запропонованій статті дослідження взаємин митців розкрито в таких аспектах: подібність життєвих і творчих шляхів, багатолітня дружба, співтворчість і безпосередня співпраця над Лисенковою спадщиною. Різні й самобутні, вони водночас мали багато спільного, що споріднювало їх, а також були шанованими в су­спільстві й народними улюбленцями, а ще – справжніми енциклопедистами. Обидва зростали в шляхетських родинах, рано осиротіли; виховувалися в селянському фольклорному середовищі, мали виняткові музичні здібності, обох віддали «в науку» до М. Лисенка, якому багато чим зобов’язані. Безпосередньому їхньому знайомству сприяв Д. Ревуцький – старший брат Левка, який був у М. Рильського вчителем словесності в гімназії. Саме завдяки йому М. Рильський став неокласиком, долучився до перекладу українською світової вокальної та оперної класики. У пуб­ліцистичних статтях М. Рильський часто звертався до постаті Л. Ревуцького, фахово аналізував і високо оцінював його творчість. У тісній співпраці обох митців народжувалася нова редакція «Тараса Бульби» М. Лисенка, а також музичні композиції: пісні, хори, романс та симфонічна поема, позначені яскравою образністю, рисами фольклоризму, глибоким проникненням у сутнісні характеристики українського пісенного фольклору.