Вплив наукових дискурсів на процеси формування національної свідомості в Україні в другій половині XIX – на початку XX століття

• Дата: 2020
• Автор: Верменич, Я.
• Формат: Стаття
• Мова: Ukrainian
• Опубліковано: Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2020
• Назва видання: Народна творчість та етнологія
• Теми: З історії та теорії науки
• Онлайн доступ: https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/204252
• Назва журналу: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Цитувати: Вплив наукових дискурсів на процеси формування національної свідомості в Україні в другій половині XIX – на початку XX століття / Я. Верменич // Народна творчість та етнологія. — 2020. — № 4. — С. 26–42. — Бібліогр.: 24 назв. — укр.

У статті аналізуються напрями пошуку моделей націєстановлення й державотворення в українському соціумі на рубежі ХІХ–ХХ ст. та простежуються передумови створення українських національних проектів ХІХ ст. в інтелектуальному середовищі. Акцентовано на прояснені впливу феноменів граничності, фрактальності, гібридної ідентичності на розвиток суспільно-політичних настроїв та процеси формування національної свідомості українців. Визначено основні віхи в розвитку процесів націєстановлення другої половини ХІХ – початку ХХ ст.; на основі схеми М. Гроха подано авторську модель періодизації наукових пошуків та дискурсів з проблем національної ідентичності. Доведено, що дискурси на теми націєстановлення й державотворення заслуговують на те, щоб бути об’єктом наукового аналізу. Незалежно від того, віддалені вони в часі чи сучасні, спрямовані на утвердження національної ідеї чи, навпаки, на заперечення закладеного в ній креативного потенціалу, вони вже стали частиною предметного поля інтелектуальної історії і як такі придатні для системного дослідження в руслі історико-генетичного, культурологічного та інших підходів. Саме в ХІХ ст. почався інтенсивний процес «уявлення» української нації, який триває й сьогодні. Корисно простежити, що його стимулювало і що гальмувало сто з лишнім років тому і які деструктивні чинники стають на заваді формуванню національних ідентичностей за умов підвищеної турбулентності в сучасному світі. У зв’язку із цим у практичну площину виходить проблема аксіологічної цінності ідентичностей, здатних поставати не «завдяки», а «всупереч» несприятливим життєвим обставинам. У висновках окреслено співвідношення наукової й позанаукової складових у процесі націєстановлення, запропоновано шляхи пошуку відповідей на виклики часу та засоби мінімізації імперського тиску завдяки впровадженню в суспільну свідомість ідей національного визволення. Сьогодні ці проблеми подвійно актуальні внаслідок прямої потреби з’ясування можливостей і результативності вітчизняного опору тій реінкарнації імперських ідей, яка відбувається в російській історіографії, а також у зв’язку з пошуком відповіді на кардинальне для української історії питання: чому вагомі консолідаційні спроби інтелектуалів у кінцевому підсумку ведуть не до згладжування, а до поглиблення лінії розмежувань? Українські проекти другої половини ХІХ й початку ХХ ст. (надто різні, інколи внутрішньо суперечливі й непослідовні) все ж таки дають уявлення про силу спротиву імперському тиску, яка, зрештою, стала засобом соціальної мобілізації і сприяла переростанню національно-визвольного руху з культурницької в політичну фазу. Їхній виразний консолідаційний контекст з репрезентацією популярної в ХІХ ст. ідеї нації – свідчення інтелектуальної зрілості місцевих еліт і усвідомлення ними потенціалу солідарності.