Семантико-модулятивні конструкції голосних у лікувально-обрядових текстах українців

• Datum: 2021
• 1. Verfasser: Темченко, А.
• Format: Artikel
• Sprache: Ukrainian
• Veröffentlicht: Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2021
• Schriftenreihe: Народна творчість та етнологія
• Schlagworte: З історії та теорії науки
• Online Zugang: https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/204331
• Назва журналу: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Zitieren: Семантико-модулятивні конструкції голосних у лікувально-обрядових текстах українців / А. Темченко // Народна творчість та етнологія. — 2021. — № 1. — С. 31–45. — Бібліогр.: 29 назв. — укр.

У статті досліджено міфологічну семантику голосних фонем у лікувально-обрядових текстах українців. Мета публікації полягає у вивченні способів звукової передачі міфологічних смислів у текстах замовлянь. Методи дослідження акумулюють засоби наукового пізнання, запозичені з фонології, лінгвістики, філософії. Отримані результати. Процеси міфотворення, орієнтовані на verbum audiunt, мають свої особливості, оскільки стосуються лімбічної системи. Особливість вербального лікування полягає у превалюванні фонового сприйняття і пояснюється тим, що текст адресовано не лише конкретному слухачу, а й уявним міфологічним персонажам. Структура тесту складається з елементів, що формують мелодику мовлення, налаштовуючи звуковий діапазон обряду, амплітуда і частотність якого «налагоджує» зв’язок носія традиції з тотемами і пращурами, коли важливим був не стільки змістовий, скільки емоційно-звуковий компонент обряду. Звукова структура тексту має бінарні ознаки. Зокрема, смисловими опозитами до звукосполучень з мелодикою «дикої» природи є голосні зі сильною артикуляцією, виголошення яких стверджує присутність «свого» в середо­вищі «чужого». Звукова організація обрядового тексту відрізняється структурованістю, яка дублює впорядковану наповненість усесвіту. В цьому аспекті актуалізується опозиція «текст – не‑текст», що є засобом звукового і смислового впорядкування ушкодженого хворобою тіла. Звукова архітектоніка лікувального тексту є системною, оскільки на рівні звуку дублює міфологічну картину всесвіту. Світ людей (космічний «верх») представлений гучними звуками і висхідними інтонаціями, які протиставлені спадним інтонаціям, що стосуються хвороб (космічного «низу»). Використовуючи наказові форми діє­слова, де переважають гучні голосні, здійснюють вигнання хвороби, в імені якої превалюють негучні голосні, демонструючи перевагу верху-життя над низом-смертю. В окресленому аспекті звук є маркером «цього» світу і протистоїть «німому» й «пустому» потойбіччю. Знаковими в цьому плані є мотиви зустрічі братів, спустошення хвороби, благословення.