Українські та єврейські пам’ятки в замальовках Миколи Валукинського 1920–1921 років: до 135-ліття від дня народження

• Дата: 2021
• Автор: Ходак, І.
• Формат: Стаття
• Мова: Ukrainian
• Опубліковано: Інститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2021
• Назва видання: Народна творчість та етнологія
• Теми: З історії та теорії науки
• Онлайн доступ: https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/204408
• Назва журналу: Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
• Цитувати: Українські та єврейські пам’ятки в замальовках Миколи Валукинського 1920–1921 років: до 135-ліття від дня народження / І. Ходак // Народна творчість та етнологія. — 2021. — № 3. — С. 34–49. — Бібліогр.: 32 назв. — укр.

Мета статті – увести в науковий обіг комплекс замальовок пам’яток власне української та єврейської культурної спадщини, що відклалися в особовому фонді Д. Щербаківського в науковому архіві Інституту археології НАН України; з’ясувати обставини створення; систематизувати за хронологією та топографією; ідентифікувати низку об’єктів церковної архітектури. На підставі опублікованих відомостей та виявлених у київських архівах епістолярних джерел установлено, що замальовки виконав М. Валукинський (1886–1950) у 1920–1921 роках на Півдні України, Київщині, Східному Поділлі та Слобожанщині під час служби в залізничних бригадах Червоної армії та невдовзі після демобілізації. З’ясовано, що художник зафіксував дерев’яні церкви Введення Богородиці в храм у Бериславі, Покровську у Фастові, Дмитрівську в с. Потоки, Воздвиження Чесного Хреста в с. Сідава, Св. Варвари в Ольвіополі (Первомайську) та дзвіницю церкви св. Кузьми і Дем’яна в с. Леляки. Завдяки замальовкам Д. Щербаківського в експедиційному щоденнику 1908 року до Подільської губернії визначено, які саме зруби церков (вівтарний, центральний чи бабинець) у Сідаві й Потоках увінчували надбанні хрести, замальовані обабіч храмів. Наголошено на цінності рисунків об’єктів єврейської культури, насамперед типової містечкової забудови (Жмеринка, Браїлів), синагогальної архітектури (Козятин) і намогильних сторчових стел (Браїлів). Досягнуті результати дали змогу рельєфніше окреслити коло зацікавлень М. Валукинського та залучити до наукового контексту важливі візуальні джерела з народного й сакрального мистецтва, що мають як суто наукове, так і практичне (скажімо, для проєктування нових храмів, каплиць, дзвіниць або надбанних хрестів) значення.