Литовсько-московські угоди 70-х–80-х рр. XIV ст. (спірні проблеми історії Східної Європи)

У статті аналізуються відомості про литовсько-московські угоди 1370–1380-х рр. з опису архіву Посольського приказу 1626 р., а також історіографія проблеми. Усупереч панівному донині погляду, доводиться, що угод із Москвою ані Андрієм Ольґердовичем, ані Йоґайлою, Скірґайлою та Карібутасом так і не бу...

Повний опис

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2005
Автор: Василенко, В.О.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Інститут історії України НАН України 2005
Назва видання:Український історичний журнал
Теми:
Онлайн доступ:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/205244
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Литовсько-московські угоди 70-х–80-х рр. XIV ст. (спірні проблеми історії Східної Європи) / В.О. Василенко // Український історичний журнал. — 2005. — № 6. — С. 177-190. — Бібліогр.: 72 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Опис
Резюме:У статті аналізуються відомості про литовсько-московські угоди 1370–1380-х рр. з опису архіву Посольського приказу 1626 р., а також історіографія проблеми. Усупереч панівному донині погляду, доводиться, що угод із Москвою ані Андрієм Ольґердовичем, ані Йоґайлою, Скірґайлою та Карібутасом так і не було укладено; ідеться лише про їхні нератифіковані проекти. Немає підстав також пов'язувати другий із них із прелімінарною угодою матері Йоґайли Уляни Олександрівни з Дмитром Iвановичем московським. Ця угода передбачала встановлення залежності Йоґайли від великого князя московського, а, отже, її усталене датування 1383–1384 рр. неприйнятне. Договір на подібних умовах міг постати лише за часів захоплення великокнязівської влади у ВКЛ Кястутісом, між листопадом 1381 і червнем 1382 р. Доводиться також безпідставність приписування деяким Ґедиміновичам (насамперед Кястутісу та Андрієві Ольґердовичу) промосковських симпатій, а Дмитрові московському – далекосяжних планів щодо руських земель ВКЛ.