Звичаєво-обрядова культура Львівщини в календарних святах зимового циклу (на матеріалі етнографічних польових досліджень)
У фондах Національного музею народної архітектури та побуту України в Києві є дивовижна колекція різдвяної атрибутики, подарована Володимиром Івановичем Шагалою, який власноруч виготовив, розмалював і декорував різноманітні звичаєві вироби та різдвяні прикраси для оздоблення хати, на зразок тих, що...
Збережено в:
| Дата: | 2018 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2018
|
| Назва видання: | Матеріали до української етнології |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/206822 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Звичаєво-обрядова культура Львівщини в календарних святах зимового циклу (на матеріалі етнографічних польових досліджень) / Є. Гайова // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2018. — Вип. 17(20). — С. 182-186. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-206822 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-2068222025-09-25T00:09:14Z Звичаєво-обрядова культура Львівщини в календарних святах зимового циклу (на матеріалі етнографічних польових досліджень) Customary and ceremonial culture of the Lviv Region during the calendar holidays of the winter cycle (based on the material of ethnographic field research) Гайова, Є. Етнокультура та мистецтво: традиційні й модерні ресурси розвитку У фондах Національного музею народної архітектури та побуту України в Києві є дивовижна колекція різдвяної атрибутики, подарована Володимиром Івановичем Шагалою, який власноруч виготовив, розмалював і декорував різноманітні звичаєві вироби та різдвяні прикраси для оздоблення хати, на зразок тих, що побутували в Галичині. 2018 Article Звичаєво-обрядова культура Львівщини в календарних святах зимового циклу (на матеріалі етнографічних польових досліджень) / Є. Гайова // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2018. — Вип. 17(20). — С. 182-186. — укр. https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/206822 398.332.4(477.83) uk Матеріали до української етнології application/pdf Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Етнокультура та мистецтво: традиційні й модерні ресурси розвитку Етнокультура та мистецтво: традиційні й модерні ресурси розвитку |
| spellingShingle |
Етнокультура та мистецтво: традиційні й модерні ресурси розвитку Етнокультура та мистецтво: традиційні й модерні ресурси розвитку Гайова, Є. Звичаєво-обрядова культура Львівщини в календарних святах зимового циклу (на матеріалі етнографічних польових досліджень) Матеріали до української етнології |
| description |
У фондах Національного музею народної архітектури та побуту України в Києві є дивовижна колекція різдвяної атрибутики, подарована Володимиром Івановичем Шагалою, який власноруч виготовив, розмалював і декорував різноманітні звичаєві вироби та різдвяні прикраси для оздоблення хати, на зразок тих, що побутували в Галичині. |
| format |
Article |
| author |
Гайова, Є. |
| author_facet |
Гайова, Є. |
| author_sort |
Гайова, Є. |
| title |
Звичаєво-обрядова культура Львівщини в календарних святах зимового циклу (на матеріалі етнографічних польових досліджень) |
| title_short |
Звичаєво-обрядова культура Львівщини в календарних святах зимового циклу (на матеріалі етнографічних польових досліджень) |
| title_full |
Звичаєво-обрядова культура Львівщини в календарних святах зимового циклу (на матеріалі етнографічних польових досліджень) |
| title_fullStr |
Звичаєво-обрядова культура Львівщини в календарних святах зимового циклу (на матеріалі етнографічних польових досліджень) |
| title_full_unstemmed |
Звичаєво-обрядова культура Львівщини в календарних святах зимового циклу (на матеріалі етнографічних польових досліджень) |
| title_sort |
звичаєво-обрядова культура львівщини в календарних святах зимового циклу (на матеріалі етнографічних польових досліджень) |
| publisher |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| publishDate |
2018 |
| topic_facet |
Етнокультура та мистецтво: традиційні й модерні ресурси розвитку |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/206822 |
| citation_txt |
Звичаєво-обрядова культура Львівщини в календарних святах зимового циклу (на матеріалі етнографічних польових досліджень) / Є. Гайова // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2018. — Вип. 17(20). — С. 182-186. — укр. |
| series |
Матеріали до української етнології |
| work_keys_str_mv |
AT gajovaê zvičaêvoobrâdovakulʹturalʹvívŝinivkalendarnihsvâtahzimovogociklunamateríalíetnografíčnihpolʹovihdoslídženʹ AT gajovaê customaryandceremonialcultureofthelvivregionduringthecalendarholidaysofthewintercyclebasedonthematerialofethnographicfieldresearch |
| first_indexed |
2025-09-26T01:17:51Z |
| last_indexed |
2025-09-26T01:17:51Z |
| _version_ |
1844287343712796672 |
| fulltext |
182
УДК 398.332.4(477.83) євгенія Гайова
(Київ)
ЗВИЧАєВООБРЯДОВА КУЛЬТУРА ЛЬВІВЩИНИ
В КАЛЕНДАРНИх СВЯТАх ЗИМОВОГО ЦИКЛУ
(на матеріалі етнографічних польових досліджень)
Упродовж ХХ ст. відбулися значні
зміни у всіх видах обрядовості
українців, календарній зокрема. Почи-
наючи з 1990-х років, ми спостерігаємо,
як 7 січня колядники заповнюють вулиці
міст і селищ по всій Україні. У західному
регіоні колядують обов’язково з викорис-
танням різноманітних атрибутів, таких
як зірки, «звізди», шопки, що поступово
стають традиційними по всій Україні. На
Львівщині різдвяна обрядовість українців
зберегла основні структурні елементи із
супроводом, різноманітною атрибутикою
і діями.
У фондах Національного музею народ-
ної архітектури та побуту України в Києві
є дивовижна колекція різдвяної атрибу-
тики, подарована Володимиром Іванови-
чем Шагалою, який власноруч виготовив,
розмалював і декорував різноманітні зви-
чаєві вироби та різдвяні прикраси для
оздоблення хати (загалом 57 одиниць), на
зразок тих, що побутували в Галичині.
У кожному селі, місті за останнє сто-
ліття з’явилися свої різдвяні примовки,
страви та віншування. І добре, що є на
нашій землі люди, які зберігають та від-
творюють народну пам’ять, доносять і від-
роджують цей загадковий світ традицій-
них різдвяних виробів.
Після довгого зимового посту Свята
вечеря 6 січня розпочинає цикл Різдвя-
них свят, які тривають аж до Водохреща:
спочатку оживають прадавні коляди, які
звучать до Василія (14 січня), щедрівки
продовжують свято до Водохреща, а піс-
ля Водосвяття впродовж трьох днів Різд-
во славлять по всій Україні.
Кожний рід має свято, коли збирається
за столом вся родина. Для багатьох таким
праздником є Різдво – день, що оберігає
магічну таємницю РОДУ. Ідучи або їдучи
на кутю до сивої бабусі чи мами з татом,
ви мимоволі переберете свою душу та дум-
ки: з чим я їду, який я іду – у родинно-
му колі будуть розмови і про сім’ю, і про
дітей, і про здобутки. Різдво – сімейне,
родинне свято, куди чужих не запрошу-
ють, але обов’язково згадують душі тих,
які уже відійшли у вирій – своїх предків,
увесь свій рід. Така традиція наповнює
цей день таємничою силою роду і не тіль-
ки зміцнює сім’ю, але й дає можливість
кожному усвідомити, що він відповідає
не лише за себе, а за увесь рід, до якого
належить. Дай Боже, щоб наші сім’ї не
цуралися та не забували традицію згаду-
вання предків – варто шанувати і сивий
волос, і старий тихенький голос: «до цих
зморщок придивіться, станьте ближче, по-
клоніться».
На Святвечір я завжди згадую і мо-
люся за душу В. Шагали, який збага-
тив і відкрив не тільки для мене, а й для
всіх киян загадковий світ «віфлеємських
звізд», різноманітних зірок, вертепів, шо-
пок – традиційних різдвяних виробів,
з якими колядувала Західна Україна.
Моє знайомство із цією дивовижною
людиною почалося з того, що він у жов-
тні 1991 року зателефонував у музей і за-
пропонував у дар свої вироби. Під кінець
1991 року я поїхала в наукову експедицію
до Старосамбірського району – тоді Воло-
димир Іванович проживав у селі Нижан-
ковичі.
Народився В. Шагала 1919 року в
с. Клоковичі Перемишльського повіту
Львівського воєводства (нині – це тери-
торія Республіки Польща), там і закінчив
початкову школу. Після переселення в
Україну працював у клубі художником-
оформлювачем, потім – художником на
місцевій меблевій фабриці, а коли ви йшов
на пенсію, продовжив і поглибив своє
улюблене заняття – записувати, зарисо-
вувати та вивчати етнографічні пам’ятки
рідного краю.
В. Шагала зазначав, що занотовувати
почав завдяки мамі, яка зимовими вечо-
рами розповідала казки, і прочитані у
книжках, і самостійно складені. А коли її
не стало, він по пам’яті записав 75 мами-
них казок.
www.etnolog.org.ua
IM
FE
183
«Настільна» шопка Рухома шопка для дорослих
у вигляді церкви
шопка з ляльками шопка для дітей 8–12 років з ручками по боках
шопка з рухомою «пастиркою»Ляльки для вертепу
www.etnolog.org.ua
IM
FE
184
«Звізди» для дорослих
Великі «звізди» з кутасами, рухомою корбою та свічками
«Звізда» з кутасами на 16 «рогів»
та зірки на 6–8–12 кутів («рогів»)
В. шагала з власними
виробами
www.etnolog.org.ua
IM
FE
185
На цьому його етнографічна робота не
скінчилася. Серед його записів є і опис
рідного села, і оповідки про історію на-
вколишніх сіл та містечок, він зафіксу-
вав тисячу архаїчних слів, відомості про
старі вірування, тексти гаївок, щедрівок,
легенд та народних прислів’їв.
У 87 нарисах В. Шагали розповідаєть-
ся про громадські «шпихліри», традицію
збору кропиви для виготовлення тканини,
обжинкові обряди, «фестинки» (ігри) та
«флірти» (забави молоді). Зібраний ним
у різні роки розмаїтий етнологічний мате-
ріал систематизований і представлений у
збірках: «Вогняний перстень», «Судьби і
долі деяких людей нашого краю», «Як ко-
лись ми були пастухами», «Колись зимою
у селі», «Визначні місця Старосамбірщи-
ни», «З минулого побуту». Володимир
Іванович не оминув своєю увагою й коней
та залишив після себе збірку «Все про ко-
ней», де детально описав догляд за тва-
ринами, розказав про їхню роль у сіль-
ській роботі, надав інформацію про коней
на військовій службі, в дорозі, в україн-
ських піснях.
Він ретельно вивчав і млинарство,
фіксуючи схеми роботи водяних млинів.
Весь цей цінний матеріал сформований
в окремих альбомах та зошитах за тема-
ми: «Млинарство», «Назви частин колеса,
воза, саней, іншого сільськогосподарсько-
го інвентарю». Нині уже не збереш такі
відомості в селах – інформаторів немає.
В. Шагала подав детальний опис виго-
товлення «віфлеємських звізд», залишив
малюнки елементів «звізд», вертепів, шо-
пок, святкових «павуків» із соломи.
Володіючи неабиякими знаннями та
маю чи небайдужу художню душу, Воло-
димир Іванович самостійно виготовив і
подарував музею унікальні вироби звича-
євої різдвяної атрибутики. Коли я запро-
понувала викупити їх, він серйозно відмо-
вив: «Ні, я дарую і хочу, щоб і Центральна
Україна відродилася і заколядувала».
Починаючи з 1992 року, вироби В. Ша-
гали декілька років поспіль виставлялися
в Києво-Могилянській академії, Музеї
літератури, Національному заповіднику
«Софія Київська», неодноразово займали
центральне місце в експозиціях різних ви-
ставок, які відбувалися у музеях та гале-
реях Києва.
Колекція цього діяча стала зразком
для виготовлення різдвяних зірок у Цент-
ральній Україні – багато народних ко-
лективів скопіювали різдвяну атрибутику
для використання у своєму дійстві.
Хотілось би звернути вашу увагу на
вертепи та шопки, які були маловідомі на
Наддніпрянщині, а більше побутували у
західних регіонах України.
Подаровані шопки різні за розміром і
подобою. Серед них є невеликі у вигляді
хатки, з ручками по боках, з ними коля-
дували діти 7–10 років. Їх ще називають
«настільні», бо використовували також як
прикрасу в хаті під час Різдвяних свят.
Крім шопки, діти ще ходили колядувати з
дзвіницею-«гарбузиком», невеликими зір-
ками на 6–8 кутів і масками (коня, «коби-
лойки» та кози).
«Шопою» на Західній Україні нази-
вають господарчу будівлю, де перебува-
ють тварини під час холодної пори року,
тому шопка має вигляд хатки без дверей,
з дахом, викладеним колосками, а вгли-
бині – Різдво, тобто сцена народження
маленького Ісуса (вирізані з паперу та
розмальовані силуети Божої Матері, не-
мовляти Ісуса, Йосипа, пастирів, трьох
царів, тварин).
Великі шопки мають вигляд триярус-
них храмів зі сценою на першому повер-
сі, де встановлений дерев’яний кружок,
який обертається за допомогою корби,
а на ньому наклеєні картонні зображен-
ня (пастирі, три царі, вівці, корови, ан-
гели), які рухаються навколо народже-
ного маляти – Різдва. Це однорядні або
дворядні конструкції з ходом ляльок
по колу.
Володимир Іванович на зворотному
боці підписав усі свої вироби, де вказав
їхню назву («шопка з рухомою пастир-
кою», «шопка нерухома у вигляді хат-
ки», «зірка різдвяна – каркас»), матеріал,
з якого вони виготовлені, поради, як їх
підремонтувати у разі необхідності, та де-
які відомості щодо використання. Напри-
клад: «З шопкою на Різдвяні свята ходи-
ли колядувати так, як і зі звіздою», чи то
зіркою.
При коляді запалювали в шопці дві
свічки, встановлені по її кутах. Колядую-
чи, приводили в рух ляльки («пастирку»),
встановлені на диску, що під ним розмі-
щена корба, яку треба повільно крутити,
промовляючи текст. Ходили з великою
шопкою у вигляді церковки по 3–4 хлоп-
ці, чоловіки.
www.etnolog.org.ua
IM
FE
186
В гарну погоду колядували під вікна-
ми, а як була завірюха, морози, то захо-
дили в хату. Із шопками у деяких селах
ходили не на Різдво, а на Щедрий вечір.
Вертеп подібний за формою до шопок,
але на «сцену» виставляли 20 ляльок:
Цар Ірод, Смерть, Чорт, Парубок, Воїн,
Пророк, Ангел, Жид, Ціпак Клим, Ча-
рівниця, Піяк, Теща, Дівчина, Циганка,
Веселий оповідач, які «сповіщали» госпо-
дарів дому про народження Ісуса.
У колекції В. Шагали є прикраси, яки-
ми прибирали хату на Різдвяні свята: три
«павуки» та «їжак», надзвичайна кіль-
кість різноманітних за розміром та оздо-
бленням «віфлеємських зірок», «звізд»,
які відзначаються багатою декоративніс-
тю. Зірки та «звізди» зроблені з паперу і
тримаються на дерев’яних каркасах. Вони
оздоблені декоративним малюванням та
паперовими кутасами. Найбільша зірка
сягає в діаметрі 1 метра 30 сантиметрів.
Володимир Іванович розповідав, що інко-
ли «звізда» мала до 50 «рогів» з паперо-
вими кутасами.
Каркас для великої «звізди», яка бу-
ває на багато «рогів», складається з двох
обручів, у яких пропалюють отвори і за-
кладають туди «роги» (кути). Всередині
конструкції є валок, на який встановлю-
ють свічку. Передня стінка «звізди» має
чотири перехрестя, які утворюють вісім
рівних частин, усі деталі скріплюють кле-
єм або тоненьким дротиком. До кінців
«рогів» прив’язують нарізаний папір –
кутаси. А потім весь виріб обклеюють па-
пером, оздоблюють.
Зірки і «звізди» великих розмірів
(з ними ходили в коляду старші хлопці й
дорослі чоловіки) мали всередині валок,
на який кріпилися по дві свічки – їх за-
палювали під вечір. Коли під час ходи
каркас повертали корбою навколо свічок,
відбувалося диво – «звізда», обертаю-
чись, світилася різними барвами. Пере-
дня частина у зірки називається «небо»,
вона оздоблена паперовими різнокольо-
ровими зірками, зображеннями місяця
та ангелів.
«Кобилойку» вирізали з дошки у ви-
гляді голови коня, гриву робили з коно-
пляних волокон, а пізніше – з паперу.
Прив’язували її до пояса, вона зазвичай
була атрибутом перевдягненого Козака.
На Різдвяні свята старші хлопці ходили з
«кобилойкою» до рідних та знайомих ко-
лядувати, щедрувати.
Вся ця різдвяна краса виготовлена од-
нією людиною з паперу, соломи, тонень-
ких дерев’яних рейок, колосків. Такий
матеріал завжди можна знайти не тільки
в селі, а й, за бажання, у місті. Дивишся
на зроблені ним речі й відчуваєш, скільки
любові та знань вкладено цим чоловіком
у кожен предмет. Колись Володимир Ша-
гала мені сказав: «В місто їдуть люди за
грошима, а в село – за розумом», – і я
цьому вірю.
Володимир Іванович Шагала давно
пішов у вирій, а його безцінна колекція
продовжує дивувати своєю довершеністю
та розмаїттям.
Я пишу свої спогади напередодні Різд-
вяних свят і хочу, щоб і ви полюбили
українську різдвяну атрибутику, помилу-
валися народним мистецтвом та пом’янули
Володимира Івановича за його безцінний
внесок у культурне відродження України.
www.etnolog.org.ua
IM
FE
|