Хмільні напої в побутовій культурі й фольклорі українців

Мета статті – простежити основні етапи історії пива на українських землях від доби Середньовіччя до початку ХХ ст., розкрити помітну участь цього напою як у матеріальному, так і в духовному житті етносу, зокрема у святково-обрядовій культурі й усній поетичній творчості. Методологія. Дослідження пров...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2018
Автор:	Курочкін, О.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2018
Назва видання:	Матеріали до української етнології
Теми:	Етнокультура та мистецтво: традиційні й модерні ресурси розвитку
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/206828
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Хмільні напої в побутовій культурі й фольклорі українців / О. Курочкін // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2018. — Вип. 17(20). — С. 106-113. — Бібліогр.: 18 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-206828
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-2068282025-09-25T00:23:14Z Хмільні напої в побутовій культурі й фольклорі українців Intoxicating drinks in the household culture and folklore of Ukrainians Курочкін, О. Етнокультура та мистецтво: традиційні й модерні ресурси розвитку Мета статті – простежити основні етапи історії пива на українських землях від доби Середньовіччя до початку ХХ ст., розкрити помітну участь цього напою як у матеріальному, так і в духовному житті етносу, зокрема у святково-обрядовій культурі й усній поетичній творчості. Методологія. Дослідження проведене на основі міждисциплінарного підходу, шляхом системного аналізу документальних, літературних і фольклорних джерел. Наукова новизна дослідження визначається тим, що історія пива на українських землях вперше висвітлюється з позицій етнокультурології. У фокусі уваги автора національні традиції пивоваріння, типові прийоми і стереотипи використання пива у різних святково-ритуальних контекстах. Евристичну цінність становить оригінальна підбірка документальних і фольклорних текстів, які деталізують зміст обраної теми. Висновки. Проаналізовані матеріали дозволяють констатувати, що пиво здавна відігравало важливу роль в житті й побуті українців. Тривалий час його використовували не лише як алкогольний напій, але й як необхідну частину раціону. В ході історичної еволюції виділяються такі типи виробництва пива: домашній (громадський), монастирський, мануфактурно-ремісничий, приватнопідприємницький, заводський. The article’s purpose is to trace the main stages of beer’s history in the Ukrainian lands from the Middle Ages to the early 20th century, to reveal the significant participation of this drink in both material and spiritual activities of the ethnic group, in particular in festive and ritual culture and oral poetry. Methodology. The study was conducted on the basis of an interdisciplinary approach, through a comprehensive analysis of documentary, literary, and folkloric sources. the study’s scientific novelty is determined by the fact that the history of beer in the Ukrainian lands is covered for the first time from the standpoint of ethno-cultural studies. The author focuses on the national traditions of brewing, typical techniques, and stereotypes of beer use in various festive and ritual contexts. The heuristic value is the original selection of documentary and folkloric texts that detail the content of the topic under study. Conclusions. The analyzed materials allow stating that beer has long played an important role in the life and everyday activities of the Ukrainians. For a long time, it was used not only as an alcoholic beverage but also as a necessary part of the diet. In the course of historical evolution, the following types of beer production are distinguished: domestic (public), monastic, manufactory-craft, private enterprise, and factory ones. 2018 Article Хмільні напої в побутовій культурі й фольклорі українців / О. Курочкін // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2018. — Вип. 17(20). — С. 106-113. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/206828 392.86(477) uk Матеріали до української етнології application/pdf Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Етнокультура та мистецтво: традиційні й модерні ресурси розвитку Етнокультура та мистецтво: традиційні й модерні ресурси розвитку
spellingShingle	Етнокультура та мистецтво: традиційні й модерні ресурси розвитку Етнокультура та мистецтво: традиційні й модерні ресурси розвитку Курочкін, О. Хмільні напої в побутовій культурі й фольклорі українців Матеріали до української етнології
description	Мета статті – простежити основні етапи історії пива на українських землях від доби Середньовіччя до початку ХХ ст., розкрити помітну участь цього напою як у матеріальному, так і в духовному житті етносу, зокрема у святково-обрядовій культурі й усній поетичній творчості. Методологія. Дослідження проведене на основі міждисциплінарного підходу, шляхом системного аналізу документальних, літературних і фольклорних джерел. Наукова новизна дослідження визначається тим, що історія пива на українських землях вперше висвітлюється з позицій етнокультурології. У фокусі уваги автора національні традиції пивоваріння, типові прийоми і стереотипи використання пива у різних святково-ритуальних контекстах. Евристичну цінність становить оригінальна підбірка документальних і фольклорних текстів, які деталізують зміст обраної теми. Висновки. Проаналізовані матеріали дозволяють констатувати, що пиво здавна відігравало важливу роль в житті й побуті українців. Тривалий час його використовували не лише як алкогольний напій, але й як необхідну частину раціону. В ході історичної еволюції виділяються такі типи виробництва пива: домашній (громадський), монастирський, мануфактурно-ремісничий, приватнопідприємницький, заводський.
format	Article
author	Курочкін, О.
author_facet	Курочкін, О.
author_sort	Курочкін, О.
title	Хмільні напої в побутовій культурі й фольклорі українців
title_short	Хмільні напої в побутовій культурі й фольклорі українців
title_full	Хмільні напої в побутовій культурі й фольклорі українців
title_fullStr	Хмільні напої в побутовій культурі й фольклорі українців
title_full_unstemmed	Хмільні напої в побутовій культурі й фольклорі українців
title_sort	хмільні напої в побутовій культурі й фольклорі українців
publisher	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate	2018
topic_facet	Етнокультура та мистецтво: традиційні й модерні ресурси розвитку
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/206828
citation_txt	Хмільні напої в побутовій культурі й фольклорі українців / О. Курочкін // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2018. — Вип. 17(20). — С. 106-113. — Бібліогр.: 18 назв. — укр.
series	Матеріали до української етнології
work_keys_str_mv	AT kuročkíno hmílʹnínapoívpobutovíjkulʹturíjfolʹkloríukraíncív AT kuročkíno intoxicatingdrinksinthehouseholdcultureandfolkloreofukrainians
first_indexed	2025-09-26T01:18:07Z
last_indexed	2025-09-26T01:18:07Z
_version_	1844287359984599040
fulltext	106 УДК 392.86(477) Олександр Курочкін (Київ) хМІЛЬНІ НАпОЇ В пОБУТОВІЙ КУЛЬТУРІ Й ФОЛЬКЛОРІ УКРАЇНЦІВ Мета статті – простежити основні етапи історії пива на українських землях від доби Серед- ньовіччя до початку ХХ ст., розкрити помітну участь цього напою як у матеріальному, так і в духовному житті етносу, зокрема у святково-обрядовій культурі й усній поетичній творчості. Методологія. Дослідження проведене на основі міждисциплінарного підходу, шляхом сис- темного аналізу документальних, літературних і фольклорних джерел. Наукова новизна дослі дження визначається тим, що історія пива на українських землях вперше висвітлюється з пози- цій етнокультурології. У фокусі уваги автора національні традиції пивоваріння, типові прийоми і стереотипи використання пива у різних святково-ритуальних контекстах. Евристичну цінність становить оригінальна підбірка документальних і фольклорних текстів, які деталізують зміст обраної теми. Висновки. Проаналізовані матеріали дозволяють констатувати, що пиво здавна відігравало важливу роль в житті й побуті українців. Тривалий час його використовували не лише як алко- гольний напій, але й як необхідну частину раціону. В ході історичної еволюції виділяються такі типи виробництва пива: домашній (громадський), монастирський, мануфактурно-ремісничий, приватнопідприємницький, заводський. Ключові слова: українці, пиво, солод, хміль, броварня, свято, обряд, фольклор. the article’s purpose is to trace the main stages of beer’s history in the Ukrainian lands from the Middle Ages to the early XXth century, to reveal the significant participation of this drink in both material and spiritual activities of the ethnic group, in particular in festive and ritual culture and oral poetry. methodology. The study was conducted on the basis of an interdisciplinary approach, through a comprehensive analysis of documentary, literary, and folkloric sources. the study’s scientific novelty is determined by the fact that the history of beer in the Ukrainian lands is covered for the first time from the standpoint of ethno-cultural studies. The author focuses on the national traditions of brewing, typical techniques and stereotypes of beer use in various festive and ritual contexts. The heuristic value is the original selection of documentary and folkloric texts that detail the content of the topic under study. conclusions. The analyzed materials allow stating that beer has long played an important role in the life and everyday activities of the Ukrainians. For a long time it was used not only as an alcoholic beverage, but also as a necessary part of the diet. In the course of historical evolution, the following types of beer production are distinguished: domestic (public), monastic, manufactory-craft, private- enterprise, and factory ones. Keywords: Ukrainians, beer, malt, hops, brewery, holiday, rite, folklore. Актуальність теми дослідження. Аналізуючи економічні підвалини європейської цивілізації доіндустріаль- ної доби, відомий французький історик Фернан Бродель присвятив чимало ува- ги такому важливому аспекту побутової культури, як виготовлення і споживання алкогольних напоїв. У своїй монумен- тальній праці «Структури повсякденнос- ті» він вказував, зокрема, на обумовлений природно-кліматичними чинниками дав- ній поділ Європи на 2 зони: виноробства і пивоваріння. За його спостереженнями, «Лінія проведена від гирла Луари на Ат- лантичному океані, до Криму і далі – до Грузії й Закавказзя, означає північний кордон товарного виноградарства» [4, с. 251]. Там, де закінчується «винороб- на Європа», з давніх-давен розташову- валася «Європа пивна», яка охоплювала велику територію помірного поясу від Англії й Ірландії до земель, заселених східнослов’янськими народами. Слово «пиво» присутнє у всіх слов’ян- ських мовах, що доводить древність цього напою. Традиційною країною пива і пивова- ріння по праву вважається і Україна. На українських теренах пиво побутувало за- довго до прийняття християнства, займа- ючи почесне місце у матеріальній культу- рі й системі харчування землеробського www.etnolog.org.ua IM FE 107 населення. Наразі у вітчизняній науковій літературі слабо висвітлена своєрідність пива як бенкетного образу, важливого компонента святково-обрядової комуніка- ції й усної поетичної творчості українців. Заповнити почасти цю лакуну намагаєть- ся автор цієї публікації. Аналіз останніх досліджень і публі кацій. Вивчення пивних традицій, сте- реотипів і уподобань конкретного народу пов’язано з цілим комплексом наукових дисциплін, таких як історія, етнологія, фольклористика, культурологія, гастро- номія, цитологія та ін. Світова літерату- ра, присвячена цій проблематиці, справді неозора. Джерельну базу нашого дослідження складають публікації вітчизняних і зару- біжних науковців (Л. Артюх, Ф. Бродель, А. Данилов, В. Довгань, Т. Лавреньова, М. Махній і Ю. Русанов, В. Похльобкін), дотичні до теми, а також окремі історич- ні документи й матеріали, почерпнуті зі скарбниці національної словесності укра- їнців – фольклору. Виклад основного матеріалу. Деякі археологи вважають, що люди кам’яного віку раніше ознайомилися з пивом, ніж з хлібом. Припускають навіть, що й саме гончарство народилося через потребу на- ших предків у посуді для збереження пива. Перші свідоцтва про цей напій дійшли до нас від древніх шумерів. Вони варили пиво, використовуючи ячмінний солод. Детально процес пивоваріння описаний на клинописних таблицях, яким більше 5000 років. Від шумерів та інших наро- дів, які населяли Месопотамію, пиво по- ширилось у Древньому Єгипті, а потім і серед народів Європи. Більшість землеробських народів, зо- крема древні русичі – предки українців, здавна були знайомі з технологією виго- товлення пива. За класичною рецептурою його варять з солоду, хмелю і води. Вихід- ним матеріалом для виготовлення солоду є різні злаки, найчастіше це ячмінь і пше- ниця. Тривалий час пиво готувалося без застосування хмелю і являло собою ледь проціджену хлібну масу, що підлягала процесу бродіння (звідси синонімічна на- зва напою – «рідкий хліб»). Ініціаторами використання хмелю у пивоварінні (хміль надає пиву гіркуватий присмак і забезпе- чує його схоронність), напевне, були се- редньовічні ченці. Розквіт монастирських броварень (пивоварень) почасти завдячує строгим правилам посту деяких чернечих орденів, які дозволяли своїм братам під час посту лише рідкі страви. Пиво, зазна- чає етнолог Л. Артюх, «ставиться в бага- тьох давніх текстах поруч з брашьном – їжею, що свідчить про його значну роль у харчуванні» [2, с. 44]. Найдавніша у світі й діюча сьогодні броварня святого Стефа- на (Weihestefan) була заснована у німець- кій землі Баварія ще у VІІІ ст. У наші дні до цієї броварні приїздять фахівці з усіх усюд, щоб вивчати секрети пивного госпо- дарства і мистецтва [4, с. 104]. Традиційне варіння пива – тривалий і доволі трудомісткий процес. Відібране зерно замочували у річковій воді, а по- тім пророщували, розсипавши нетовстим шаром. Потім зерно сушили на печі або в спеціальних приміщеннях – солодов- нях. Сухе зерно очищували й мололи на ручних жорнах або в млинах. Проросле й крупно змелене зерно, що мало солод- куватий присмак, називалося «солодом». Всього на його виготовлення потрібно було близько двох тижнів. Наступна операція пивоваріння поля- гала у перетворенні солоду на сусло. Для цього у спеціальну дерев’яну діжку, що мала отвір у дні й примітивний фільтр із соломи, накладали солод і заливали спочатку холодну, а потім теплу воду. Її кип’ятили, кидаючи у діжку розпечене на вогнищі каміння. Коли сусло перекипіло і відстоялося, його переливали у вели- кий залізний казан (подібні громадські казани для варіння м’яса і пива колись зберігалися в церквах) і знову варили, додаючи хміль (приблизно фунт хмелю на пуд солоду). Пиво, як і мед, у часи Київської Русі варили у спеціальних ча- нах – переварах, які служили, крім того, й загальновизнаними мірами виготовле- ного напою. Далі зварене з хмелем сус- ло проціджували і розливали у дерев’яні діжки, а в рідину додавали суміш з бо- рошна і дріжджів, що викликало процес бродіння. Сусло, яке перебродило з хме- лем, було вже власне пивом. Його про- ціджували, переливали крізь решето в іншу діжку й закупорювали, зберігаючи в погребі до свят. Проміжним продуктом була брага – різновид невареного пива чи збродженого сусла. Від слова «брага» по- ходить дієслово бражничити – пиячити. www.etnolog.org.ua IM FE 108 В середньовічних документах і художніх творах брага часто згадується поруч з іншими алкогольними напоями: «І куб- ками пили слив’янку, мед, пиво, брагу, сирівець, горілку просту і калганку» [8, с. 18]. Звичайний для українського хлібороба господарський цикл приготування пива правдиво відображений у традиційному фольклорі. Ось так його подає, зокрема, пісня, записана І. Нечуєм-Левицьким на його рідній Черкащині: Та й уже ж той ячмінь та й у полі зійшов, Та й уже ж той ячмінь та й у полі поспів. Та й вже ж той ячмінь у полі пожали, Та вже ж той ячмінь у копи зложили, Та вже ж той ячмінь і помолотили, Та вже ж той ячмінь в солод поростили, Та вже ж з того солоду й пиво наварили [11, с. 61]. Складність і довготривалість виго- товлення пива пояснює той факт, що в традиційному суспільстві цим займали- ся колективно (громадою), готуючись до найбільш поважних свят і урочистостей. Крім весіль і хрестин, у часи пізнього середньовіччя селяни варили самотужки пиво на осінні поминальні «діди» й інші великі календарні свята. За даними істо- рика О. Субтельного, період до середини ХVІ ст. був для українських хліборобів «золотим віком», коли феодали в своїх маєтках виробляли продукти не для тор- гівлі, а переважно для задоволення влас- них потреб й ще не перейшли до інтен- сивних форм експлуатації робочої сили. У цей період, за підрахунками історика, раціон пересічного українця, крім інших продуктів, «складався з 0,6 кг хліба та 2,5 літрів пива» [13, с. 82]. «Пиво всі хвалять, та не всі його ва- рять», – говорить народне прислів’я. Великий попит на пиво в містах, які отримали магдебурзьке право, сприяв тому, що пивовари, як й інші ремісники, створювали свої цехові об’єднання, що жили і працювали за своїми правилами й ритуалами. Професійну мозаїку серед- ньовічного міста характеризує така пісня: Зібралися ми та всі тутечки, Не прості люде, все реміснички: То писарі, то малярі, То ковалі, то слюсарі, То музики, то дзвонарі, То шевчики, то крамарі, Виновари й пивовари, Купер’ян – цехмістр над соломою [15, с. 589]. Цікаво, що у древніх пластах фолькло- ру, наприклад у веснянках, пиво органіч- но пов’язується із шлюбною тематикою, зокрема у пісні: «А я пива наточу, нато- чу. Таки жону ухвачу, ухвачу» [7, с. 64]. Звертає на себе увагу і той факт, що в народних уявленнях пиво вважалось аф- родизіаком – трунком, який посилює ста- тевий потяг: «коновочка пива, щоб стояла жила». В українських лірично-побутових піс- нях процес пивоваріння порівнюється з непереборним прагненням парубка до сво- єї обраниці: Говорило пиво, говорило пиво Та до своєї пивоварочки: – Як ви мене доварите, то ви ж мене не вдержите Ані в бочках, ані в кухвочках, Ані в щирозлотих кубочках. Говорив же пан Іван до свого панотченка: – Як ви мене не ожените, То ви мене не вдержите Ані в полі, ані в дворі, Ані на воронім коні [17, с. 82, 226]. Зрозумілі народній свідомості поетич- ні образи граючого пива і хмелю можуть виступати також символічними індикато- рами рівня любовних почуттів: Ходила Галя коло провалля, Кивала, моргала на пивоваря: – Ой пивоварю, чом пиво не грає? – Серце, Галюсю, хмелю немає. Поїхав Охрім за сім миль по хміль, Не купив хмелю, купив ячменю – За сім золотих повну жменю [11, с. 55]. А в козацьких думах процес пивоварін- ня виступає алегорією військової звитяги: Ой обізветься пан Хмельницький, Отаман – батько Чигиринський: «Гей, друзі, молодці, Браття, козаки запорозці! Добре дбайте, барзо гадайте, Із ляхами пиво варити зачинайте. Лядський солод, козацька вода, Лядські дрова, козацькі труда» www.etnolog.org.ua IM FE 109 Ой, з того пива Зробили козаки з ляхами превелике диво [1, с. 33]. Стійкість образного метафоричного порівняння пивної гостини з битвою під- тверджують і традиційні підписи на укра- їнській народній картині «Козак Мамай», де читаємо: Случалось мені в степу пиво питы: Пив турчин, пив и татарен, а лях не диво Даже давно и теперь по степу валяєтся Мертвих голов і костей з похмеля От того веселья… [10, с. 49]. Задовго до прийняття християнства у Київській Русі сформувався звичай вла- штовувати колективні бенкети-братчини на честь шанованих богів і аграрних свят. Перед цим варили мед і пиво, заготовляли м’ясо баранів, биків, випікали хліб і пиро- ги. Можна гадати, що в святкових бенке- тах первіснообщинної і ранньофеодальної доби брали участь усі дорослі чоловіки племені або поселення. Пізніше цей по- рядок був порушений. Окремо за столами збиралася боярська дружинна верхівка на чолі з князем, окремо пригощалися прості селяни, городяни і ремісники. За звичаєм на бенкетах по колу пускали ритуальну чашу з хмільним напоєм – братіну, що мала обійти всіх присутніх. Святкові за- стілля часів слов’янського язичества, оче- видно, супроводжувалися грою на музич- них інструментах, виступами професійних акторів – скоморохів і співців-рапсодів. Традицію язичницьких бенкетів-брат- чин після прийняття християнства пере- йняли церковні братства, які гуртувались навколо місцевих храмів і виконували насамперед релігійно-моральну функцію. Однією з головних турбот братчиків була підготовка і проведення колективних гро- мадських трапез, які влаштовувалися на великі свята церковного календаря, у так звані храмові празники («братчини», «меди», «пива», «Микільщини», «Спасів- щини» тощо). Цікаво, що в деяких локальних тра- диціях св. Миколу називали «пивним богом», а слово «николить» у північноро- сійських діалектах набуло значення бен- кетувати, гуляти, пиячити [6, с. 384]. Календарно-обрядова поезія україн- ців зафіксувала давній зв’язок пивних братчин зі святом Миколая. Старовинна колядка називає пивоваріння серед тих сакральних звичаїв, якими «держиться світ»: Чому так нема, як було давно, Як було давно, а з первовіку: Святим Миколам пива не варять [1, с. 33]. У цій же колядці звертає на себе увагу ще один момент: всі лиха, які випали на долю людей, пояснюються тим, що «Свя- тим Миколам пива не варять…», як було колись. Нарікання колядки на те, що давньо- го звичаю вже не додержуються, мають своє історичне пояснення. В добу пізньо- го середньовіччя, з метою покріпачення вільного селянства, феодальна верхівка зухвало забирала в нього колишні при- вілеї і права. Одним з них було право вільного пиво- і медоваріння. В «Описі України» Г. Боплана (середина ХVII) ст. читаємо: «З нагоди весіль, а також хрес- тин їхніх дітей місцевий пан дозволяє їм [селянам. – О. К.] варити пиво. Завдяки цьому привілею його можна пити набагато дешевше і в більшій кількості, бо слід за- уважити, що в інший час броварні нале- жать панам, і всі піддані мусять купувати пиво там» [3, с. 78–79]. Відмова від складного і трудомістко- го способу варіння пива і меду почасти була обумовлена і технічним прогресом. Десь наприкінці середньовіччя, завдяки винаходам алхіміків, вказані святкові на- пої поступово витісняються іншим, більш універсальним і міцним – оковитою, або горілкою, яку виготовляли шляхом вино- куріння з хлібного зерна. Пріоритет у ста- новленні цієї нової галузі господарства сьо- годні оспорюють різні країни: Німеччина, Данія, Литва, Польща, Росія та інші. Має що сказати у цій дискусії Україна, де вже у ХVІ ст. працювали дрібні гуральні, на 1–3 казани, майже в кожному фільварку, маєтку чи селі. Винокуріння давало при- буток у 2–4 рази більший, ніж продаж хлі- ба і, отже, відзначалося високим ступенем товарності. У першій половині ХVІІ ст. на українських теренах було вже чимало гуралень на 4–6 казанів, де працювало в середньому 6–8 осіб, які обслуговували ці дрібні підприємства [14, с. 168]. www.etnolog.org.ua IM FE 110 Протягом ХVІ–ХVІІІ ст. гуральництво (виготовлення горілки), як і броварництво (виготовлення пива), розвивалося в Укра- їні як початкова форма мануфактурного виробництва. Продукція цих приватних підприємств продавалася у шинках, корч- мах, на базарах, ярмарках, вивозилась до інших сіл і міст. Тривале співіснування пива і горілки в побутовій життєдіяльності українців, як відомо, не призвело до витіснення од- ного напою іншим. Натомість сформу- вався своєрідний алкогольний паритет, де кожний напій міцно займає власну нішу, створивши навколо себе розвинену інфраструктуру економічних, соціальних і культурних зв’язків. У багатьох ситуа- ціях пиво і горілка не конкурують, а до- повнюють одне одного, що суперечить медичним і гастрономічним рекоменда- ціям. Тут, вочевидь, спрацьовує відома алкогольна сентенція: «Пиво без горіл- ки – гроші на вітер». Давня практика змішування популяр- них напоїв простежується у вітчизняному фольклорі. Наведемо для прикладу об- жинкову пісню: А вже сонце заходить, А місяченько сходить. Женці вже дожинають, Стигле жито кінчають. Жніте, женчики, жниво Буде горілка і пиво [9, с. 234]. З пивом пов’язано чимало весільних обрядів. На Гуцульщині, сідаючи за стіл, бояри співали: Красно бойари сіли, Що здригнулися стіни А не так они сі здригнут, Як сі пива напют. Ой нам пива і меду Спід студеного леду [18, с. 51]. Без пива не обходилося і частування гостей в обряді хрестин новонароджених. Зазвичай на Наддніпрянщині після учти бабу-повитуху і кумів висаджували на віз і гуртом доправляли до корчми. Дорогою співали: Запрягайте, запрягайте Да шестнадцять пар волів, Да повезем бабусеньку у пиво; Запрягайте, запрягайте Да чотирнадцять пар волів Да повезем пана-кума у пиво [16, с. 70]. Пиво, поряд з іншими хмільними на- поями (медом, брагою, горілкою), в давні часи вважалось неодмінним атрибутом і символом свята. Традиція вживати ці на- пої у будні, а то й щодня є однією з не- гативних прикмет нашого часу. Протягом віків пивоваріння відіграва- ло важливу роль у господарській діяль- ності монастирів України. Чимало з них (як чоловічих, так і жіночих) утримува- ли власні броварні й ретельно стежили за якістю свого пива. Традиційні зв’язки пива з монастирським побутом відобра- жає назва розташованого на Полтавщині старовинного Пивогородського Пустин- но-Миколаївського монастиря, який віді- грав помітну роль у козацько-селянських повстаннях ХVІІ ст. Історичні джерела свідчать, що серед ченців були справжні фахівці пивоварного ремесла, які володі- ли його секретами і вміли передати їх на- ступним поколінням. До нас дійшли два цікавих документи середини ХVІІІ ст. з господарства київського Видубицького монастиря, в яких містяться конкретні рекомендації щодо виготовлення солоду і пива. Тут, зокрема, читаємо: «Солод на земли или на току в солодовни усушеній, видает жолтавое, здоровое и доброе пиво. Солод не добре вирощений мало пива ви- дает <…> для чего смотреть надобно, чтоб солод был в меру вирощен <…> солод за- временно треба молоть. Солод умолотій видихается, для того солод змоловши до пива, надобно в кадуби зсипавши добре прикрить» [12, с. 733]. Занепад домашнього, а потім і мо- настирського пивоваріння в Україні пов’язаний з розвитком товарно-ринкових відносин. У період індустріальної рево- люції виробництво пива поступово відо- кремлюється від сільського господарства і стає окремою галуззю харчової промис- ловості. В багатьох регіонах спостерігався бурхливий розвиток місцевого пивоварін- ня, яке набирало значних масштабів. Вже в 1715 році був заснований сучасний пив- ний завод у Львові. Продукція місцевих приватних брова- рень йшла переважно на продаж. Ілюстра- цією може служити діяльність броварень www.etnolog.org.ua IM FE 111 графів Браницьких з Фастівщини (Ки- ївська губ.). На них виготовлялося пиво кількох сортів: «просте», «мартовське» і «на манер англійського». Маємо відомос- ті про те, що на пивоварні в с. Снігурів- ка 1824 року було виготовлено і продано 24 000 відер простого пива, або 600 соро- ковідерних бочок. На пивоварнях графів Браницьких в Білій Церкві і с. Устинівка в тому ж році було виготовлено 16 335 ві- дер простого пива, або 408 бочок, з яких 355 бочок продано, а 53 спожили при дво- рі [5, с. 40]. Пивоваріння, вочевидь, приносило хо- роші прибутки. Саме тому у 60-х роках ХІХ ст. Браницькі без офіційного дозво- лу перебудували колишній шкіряний за- вод на пивоварний [5, с. 40]. Розвиток капіталістичних форм госпо- дарства сприяв постійному скороченню кількості дрібних броварень на користь середніх і великих, які постійно збіль- шували випуск продукції. Технічно пере- оснащуючись, великі броварні перетво- рюються на заводи масового виробництва пива. Ця закономірність діє і нині, коли найбільшими виробниками пива в Украї- ні стали великі спеціалізовані підприєм- ства-концерни. Важливо зауважити, що сфера вироб- ництва і споживання пива була і лишаєть- ся полем активних міжкультурних кон- тактів. Майстерність німецьких і чеських пивоварів й висока якість їхньої продук- ції вже давно отримала широке міжнарод- не визнання. Недарма в багатьох країнах світу місцеві пивовари успішно викорис- товують виробничі технології і рецепти уславлених європейських колег. Пере- конливим доказом цих плідних впливів є проникнення в українську мову через по- середництво польської таких спеціальних термінів німецького походження: бровар, броварня, броварити (від brauen – вари- ти пиво), гальба (від halb – півлітровий кухоль), кнайпа (від knaipe – пивна), шинок, шинкар (від Schдnke – торгівля спиртними напоями) та ін. Характерну тенденцію спостерігаємо в останні десятиліття. У контексті євро- пейського вибору в Україну прийшла ко- мерційна мода на пивний німецький анту- раж. Вона заявляє про себе в оформленні численних барів, ресторанів, пивних з традиційним дизайном, колоритом й про- позицією визнаних міжнародних пивних брендів. Явно комерційну мету мають й більш або менш вдалі спроби прищепити на укра- їнському ґрунті відоме баварське пивне свято «Oktoberfest». Наскільки успішним буде це нововведення, покаже час. Відо- мо, що запровадження нових культурних моделей в іноетнічному середовищі – про- цес складний і довготривалий. Наукова новизна дослідження визна- чається тим, що історії пива на україн- ських землях вперше висвітлюється з по- зицій етнокультурології. У фокусі уваги автора національні традиції броварни- цтва, типові прийоми і стереотипи вико- ристання пива у різних святково-риту- альних контекстах. Евристичну цінність становить оригінальна підбірка докумен- тальних і фольклорних текстів, що дета- лізують зміст обраної теми. Висновки. Пиво – один з найпопуляр- ніших напоїв у світі. Фахівці відносять його до продуктів, необхідних людині, оскільки в ньому містяться потрібні на- шому організму речовини: вода, цукор, білки, вітаміни, біоенергетичні елементи. Залучені матеріали дозволяють кон- статувати, що пиво здавна відігравало важливу роль у житті й побуті українців. Тривалий час його вживали не лише як алкогольний напій, а й як необхідну час- тину раціону. Проаналізовані докумен- тальні й фольклорні джерела допомогли простежити історію броварництва (пиво- варіння) на українських землях від доби Середньовіччя до початку ХХ ст. В ході цієї еволюції виокремлюються такі типи виробництва пива: домашній (громад- ський), монастирський, мануфактурно- ремісничий, приватнопідприємницький, заводський. Представлені у статті зразки народної пісенної творчості виразно розкривають традиційну роль пива як атрибута між- особистісної комунікації під час дозвілля, неодмінного супутника свят і ритуалів різних соціальних станів українського суспільства. www.etnolog.org.ua IM FE 112 Джерела та література 1. Антонович В., Драгоманов М. Исторические песни малорусского народа. Киев, 1875. Т. ІІ. 2. Артюх Л. До історії напоїв у харчовій культурі українців. Народна творчість та етно- графія. 2006. № 5. 3. Боплан Г.-Л. Опис України. Київ : Наукова думка, 1990. 4. Бродель Ф. Материальная цивилизация, экономика и капитализм, ХV–ХVIII вв. : в 3 т. Т. 1 : Структуры повседневности. Возможное и невозможное. Москва : Прогресс, 1986. 5. Дросенко В. З історії пивоваріння на Фастівщині. Дросенко В. Фастівщина. Краєзнавчі розвідки. Фастів : Фастівський державний краєзнавчий музей, 2015. 6. Зеленин Д. К. Восточнославянская этнография. Москва : Главная редакция восточной литературы, 1991. 7. Ігри та пісні. Весняно-літня поезія трудового року. Упоряд., передм. і приміт. О.І. Дея; нотний матеріал упоряд. А.І. Гуменюк. Київ : Наукова думка, 1963. 8. Котляревський І. Енеїда. Київ : Дніпро, 1968. 9. Курочкін О. Святковий рік українців від давнини до сучасності. Біла Церква : Видавни- цтво О. Пшонківського, 2014. 10. Марченко Т. Козаки Мамаї. Київ ; Опішне. 1991. 11. Народні пісні в записах Івана Нечуя-Левицького. Київ : Музична Україна. 1985. 12. Приготовление пива и солода в монастырях. Киевская старина. 1883. Август. 13. Субтельний О. Україна. Історія. Київ : Либідь, 1991. 14. Україна і світ. Історія господарства від первісної доби і перших цивілізацій до становлен- ня індустріального суспільства. Київ : Генеза, 1994. 15. Українські народні пісні. Київ : Музична Україна, 1979. 16. Чубинський П. Мудрість віків. Українське народознавство у творчій спадщині Павла Чу- бинського : у 2 кн. Київ : Мистецтво. 1995. Т. 2. 17. Чубинский П. Труды этнографическо-статистической экспедиции в Западно-Русский край. Москва, 1872. Т. ІІІ. 18. Шухевич В. Гуцульщина. Львів, 1902. Т. ІІІ. references 1. ANTONOVICH, Vladimir, Mikhail DRAGOMANOV. Historical Songs of the Lesser Russian People. Kiev: M. P. Fritz Printing House, 1875, vol. 2, iss. 1: Songs about the Fight against the Poles at the Times of Bohdan Khmelnytskyi [4], XI, 166 pp. [in Russian]. 2. ARTIUKH, Lidiya. To the History of Beverages in the Alimentary Culture of the Ukrainians. In: Hanna SKRYPNYK, ed.-in-chief, Folk Art and Ethnography, 200, 3, 83–89 [in Ukrainian]. 3. BEAUPLAN, Guillaume Le Vasseur, sieur de. A History of Ukraine. Translated from the French, prefaced and annotated by Yarema KRAVETS. Kyiv: Scientific Thought, 1990, 300 pp. [in Ukrainian]. 4. BRAUDEL, Fernand. The Material Civilization, Economy and Capitalism, XVth–XVIIIth Centuries: in Three Volumes. Translated from the French by Lev KUBBEL. Prefaced and edited by Yuriy AFANASIEV. Moscow: Progress, 1986, vol. 1: The Structures of Everyday Life. The Possible and Impossible, 617 pp. [in Russian]. 5. DROSENKO, Volodymyr. From the History of Brewing in Fastivshchyna. In: Volodymyr DROSENKO. Fastivshchyna: Local Lore Studies. Fastiv: Fastiv State Museum of Local Lore, 2015, 264 pp. [in Ukrainian]. 6. ZELENIN, Dmitry. The East Slavonic Ethnography. Translated from the German by K. TSIVINA. Moscow: Science, 511 pp., ill. [in Russian]. 7. DEY, Oleksiy (compiler, preface’s author, annotator). Games and Songs. Vernal-Summer Poetry of the Working Year. Musical notation was compiled by Andriy HUMENIUK. Kyiv: Scientific Thought, 1963, 670 pp. [in Ukrainian]. 8. KOTLIAREVSKYI, Ivan. The Aeneid. Kyiv: Dnipro, 1968, 307 pp. [in Ukrainian]. 9. KUROCHKIN, Oleksandr. Festive Year of the Ukrainians from the Times of Yore to the Pres- ent. Bila Tserkva: Oleksandr Pshonkivskyi Publisher, 2014, 385 pp. [in Ukrainian]. 10. MARCHENKO, Tetiana. The Cossacks-Mamays. Kyiv; Opishne, 1991, 80 pp. [in Ukrainian]. 11. DEY, Oleksiy (compiler, preface’s author, annotator). Folk Songs, Recorded by Ivan Nechuy- Levytskyi. Kyiv: Musical Ukraine, 1985, 103 pp. [in Ukrainian]. www.etnolog.org.ua IM FE 113 SUmmary The article traces the main stages of beer’s history in the Ukrainian lands from the Middle Ages to the early XXth century, reveals the significant participation of this drink in both material and spiritual activities of the ethnic group, in particular, in festive and ritual culture and oral poetry. The study was conducted on the basis of an interdisciplinary approach, through a comprehensive analysis of documentary, literary, and folkloric sources. The study’s scientific novelty is determined by the fact that the history of beer in the Ukrainian lands is covered for the first time from the standpoint of ethno-cultural studies. The author focuses on the national traditions of brewing, typical techniques and stereotypes of beer use in various festive and ritual contexts. The analyzed materials allow stating that beer was consumed for a long time not only as an alcoholic beverage, but also as a necessary component of the diet. In the course of historical evolution, the following types of the heady drink production are distinguished: domestic (public), monastic, manufactory-craft, private-enterprise, and factory ones. Keywords: Ukrainians, beer, malt, hops, brewery, holiday, rite, folklore. 12. LANOVYK, Bohdan, Zynoviy MATYSIAKEVYCH, Roman MATEYKO, O. ZUBALIY, Valeriy HRYNCHUTSKYI et al. Ukraine and the World. The History of Economy from the Primitive Times and the Earliest Civilizations to the Formation of Industrial Society. Kyiv: Genesis, 1994, 368 pp. [in Ukrainian]. 13. SUBTELNYI, Orest. Ukraine: A History. Translated from the English by Yuriy SHEVCHUK. Prefaced by Stanislav KULCHYTSKYI. Kyiv: Lybid, 1991, 512 pp. [in Ukrainian]. 14. ANON. Brewing Beer and Malt in Monasteries. In: Teofan LEBEDYNTSEV, ed.-in-chief, The Kyivan Past: A Monthly Historical Magazine, 1883 (August), yr. 2, vol. 6 [in Russian]. 15. HORDIYCHUK, Mykola (compiled and prefaced by). Ukrainian Folk Songs. Kyiv: Musical Ukraine, 1979, 275 pp. [in Ukrainian]. 16. CHUBYNSKYI, Pavlo. Wisdom of the Ages. The Ukrainian Ethnography in Pavlo Chubynskyi’s Creative Heritage: in Two Books. Compiled by Serhiy HARKAVYI and Yuriy IVANCHENKO. Kyiv: Art, 1995, bk. 2, 222 pp. [in Ukrainian]. 17. CHUBINSKIY, Pavel. Proceedings of the Ethnographic-Statistical Expedition to the West Russian Krai. Saint Petersburg, 1872, vol. III, 488 pp. [in Russian]. 18. SHUKHEVYCH, Volodymyr. Hutsulshchyna. Part 3. In: Volodymyr SHUKHEVYCH, ed., Materials for Ukrainian-Ruthenian Ethnology. Shevchenko Scientific Society Printing House under supervision of Karol Bednarskyi. Lviv, 1902, vol. 5, 272 pp. [in Ukrainian]. www.etnolog.org.ua IM FE

Хмільні напої в побутовій культурі й фольклорі українців

Репозитарії

Схожі ресурси