Етнічний склад населення Cлобожанщини (етнографічний аспект)

Слобідська Україна – край, який виник унаслідок переселення і в якому міграційні процеси тривають донині. Особливо інтенсивними переселенські рухи були в промислових містах краю наприкінці ХІХ та у ХХ ст. Чималу роль у змінах населення краю відігравали війни. У другій половині ХХ ст. міграція, особл...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2018
Автор:	Сушко, В.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2018
Назва видання:	Матеріали до української етнології
Теми:	З історії та теорії української гуманітаристики
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/206834
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Етнічний склад населення Cлобожанщини (етнографічний аспект) / В. Сушко // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2018. — Вип. 17(20). — С. 32-39. — Бібліогр.: 37 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-206834
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-2068342025-09-25T00:39:11Z Етнічний склад населення Cлобожанщини (етнографічний аспект) Ethnic composition of the population of Sloboda Ukraine (ethnographic aspect) Сушко, В. З історії та теорії української гуманітаристики Слобідська Україна – край, який виник унаслідок переселення і в якому міграційні процеси тривають донині. Особливо інтенсивними переселенські рухи були в промислових містах краю наприкінці ХІХ та у ХХ ст. Чималу роль у змінах населення краю відігравали війни. У другій половині ХХ ст. міграція, особливо для молоді, завдяки політиці держави набула престижності. Sloboda Ukraine is a region that has emerged due to resettlement, with ongoing migration processes. Resettlement movements were especially intense in industrial towns of the region since the turn of the 19th–20th centuries. Wars played a significant role in changing the region’s population. In the latter half of the 20th century, migration, especially for young people, gained prestige due to a state policy. 2018 Article Етнічний склад населення Cлобожанщини (етнографічний аспект) / В. Сушко // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2018. — Вип. 17(20). — С. 32-39. — Бібліогр.: 37 назв. — укр. https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/206834 39:323.11](477.54/.62) uk Матеріали до української етнології application/pdf Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	З історії та теорії української гуманітаристики З історії та теорії української гуманітаристики
spellingShingle	З історії та теорії української гуманітаристики З історії та теорії української гуманітаристики Сушко, В. Етнічний склад населення Cлобожанщини (етнографічний аспект) Матеріали до української етнології
description	Слобідська Україна – край, який виник унаслідок переселення і в якому міграційні процеси тривають донині. Особливо інтенсивними переселенські рухи були в промислових містах краю наприкінці ХІХ та у ХХ ст. Чималу роль у змінах населення краю відігравали війни. У другій половині ХХ ст. міграція, особливо для молоді, завдяки політиці держави набула престижності.
format	Article
author	Сушко, В.
author_facet	Сушко, В.
author_sort	Сушко, В.
title	Етнічний склад населення Cлобожанщини (етнографічний аспект)
title_short	Етнічний склад населення Cлобожанщини (етнографічний аспект)
title_full	Етнічний склад населення Cлобожанщини (етнографічний аспект)
title_fullStr	Етнічний склад населення Cлобожанщини (етнографічний аспект)
title_full_unstemmed	Етнічний склад населення Cлобожанщини (етнографічний аспект)
title_sort	етнічний склад населення cлобожанщини (етнографічний аспект)
publisher	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate	2018
topic_facet	З історії та теорії української гуманітаристики
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/206834
citation_txt	Етнічний склад населення Cлобожанщини (етнографічний аспект) / В. Сушко // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2018. — Вип. 17(20). — С. 32-39. — Бібліогр.: 37 назв. — укр.
series	Матеріали до української етнології
work_keys_str_mv	AT suškov etníčnijskladnaselennâclobožanŝinietnografíčnijaspekt AT suškov ethniccompositionofthepopulationofslobodaukraineethnographicaspect
first_indexed	2025-09-26T01:25:44Z
last_indexed	2025-09-26T01:25:44Z
_version_	1844287839061147648
fulltext	32 УДК 39:323.11](477.54/.62) Валентина Сушко (харків) ЕТНІЧНИЙ СКЛАД НАСЕЛЕННЯ СЛОБОжАНЩИНИ (етнографічний аспект) Слобідська Україна – край, який виник унаслідок переселення і в якому міграційні процеси тривають донині. Особливо інтенсивними переселенські рухи були в промислових містах краю наприкінці ХІХ та у ХХ ст. Чималу роль у змінах населення краю відігравали війни. У другій половині ХХ ст. міграція, особливо для молоді, завдяки політиці держави набула престижності. Ключові слова: Слобідська Україна, міграція, переселенський рух. Sloboda Ukraine is a region that has emerged due to resettlement, with ongoing migration processes. Resettlement movements were especially intense in industrial towns of the region since the turn of the XIXth–XXth centuries. Wars played a significant role in changing the region’s population. In the latter half of the XXth century, migration, especially for young people, has gained prestige due to a state policy. Keywords: Sloboda Ukraine, migration, resettlement movement. Сталість та одностайність і єдність населення є важливими чинниками існування будь-якої держави та нації. Іс- торично найдавніші національні держави вибудувані на етнічному ядрі титульної нації. В Україні таких народів є два – український та кримськотатарський. Про- те історичні умови попередніх епох і досі позначаються на націєтворчих процесах. У сучасних умовах питання консолі- дації нації, її політичної та етнічної вза- ємодії, відповідно, вивчення всього, що сприяє та протидіє цьому, є питаннями першочергового значення. На східних те- ренах нашої держави дослідження цих процесів давно вийшло зі сфери суто на- укових студій. Важливою частиною цих студій ста- ло визначення кордонів краю, у якому донині немає одностайності навіть серед вітчизняних авторів і навіть стосовно за- хідних та південних кордонів Слобожан- щини [10; 12–15; 33–35; 37]. Про північну ж та східну Слобідську Україну в новітні часи нерідко свідомо не згадували з мір- кувань «політкоректності». Що вже казати про питання населен- ня краю, щодо якого утвердився стерео- тип, ніби «тут жили українці та росіяни, які мирно жили усі разом та вільно пе- ремішувалися»… Зауважимо, що цей (як і будь-який стереотип), ґрунтується на вільно трактованому, частково правильно- му положенні, що в цілому не відповідає правді. Тому хотілося б чіткіше пояснити етнічні процеси Слобідської України, які відбувалися впродовж XVII – на початку ХХІ ст. Літературу, що торкається обраної нами тематики, можна поділити на такі групи: студії з історії та етнографії Сло- божанщини; етнодемографічні праці та соціологічні дослідження [23]. Історичні праці про Слобожанщину різного спрямування й тематики (статис- тичні звіти й описи, економічні та єпар- хіальні аналітичні й довідкові матеріали, наукові розвідки) почали виникати від XVIII ст. [9; 1;4–6; 29; 36 та ін.] Перші етнографічні матеріали та роз- відки, присвячені етнокультурні краю, та- кож починають створюватися від XVIII ст. У ті часи варіативність народної культури майже не бралася до уваги – ані регіо- нальна, ані будь-яка інша. Більшої чіткос- ті та методичності набувають етнологічні студії в ХІХ ст., коли до кола наукового інтересу включається дедалі більше сто- рін і явищ народного життя, останнє роз- глядається дедалі пильніше – і тому в цих проявах і явищах стає можливим побачи- ти більше граней та зрозуміти їх глибше. Так, харківський дослідник В. Іванов по- дає соціальну стратифікацію сільського населення краю та характеризує виділені ним групи стосовно відкритості до впли- вів міської культури [11]. Очевидно, на часі були дослідження міської культури, усвідомлення й відокремлення в ній впли- ву держави, розгляд демографічних та міграційних процесів і їхніх наслідків – адже тодішня наукова школа піднялася www.etnolog.org.ua IM FE 33 саме до такого рівня осмислення та уза- гальнення. Проте саме державна політика й перервала розвиток регіональної етноло- гічної школи до кінця ХХ ст. Проявом поновлення вивчення куль- тури краю на межі ХХ–ХХІ ст. є сучас- ний фольклористичний рух, у якому важливу роль відіграє Спілка фолькло- ристів та етнологів міста Харкова (голо- ва – Н. П. Олійник) [17; 20; 32 та ін.], діяльність заслуженого діяча мистецтв України, професора, завідувача кафедри українського народного співу та музично- го фольклору Харківської державної ака- демії культури В. Осадчої та ін. Етнодемографічний напрям представ- лений передусім дослідженнями доктора історичних наук, завідувача кафедри на- уки і техніки Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» В. Скляра [25–28]. Однак за такого наукового дискурсу питаннями демографічних змін, міграцій- них рухів займалися переважно соціологи та демографи. Своє завдання ми вбачаємо в подальшому вивченні сучасних етніч- них і, відповідно, міграційних процесів. Метою нашої роботи є дослідити мі- граційні процеси «етнографічно», тобто сформулювати ставлення населення до можливості переселення, участь у фак- тичному переселенні та оцінка тими, хто лишився в краю, переселенців і їхніх дій. Фольклорні матеріали ХХ ст. доводять існування принаймні двох потужних те- чій переселенців-українців: з Полісся й Поділля. Дослідники історії культури та мистецтва краю Д. Багалій, М. Сумцов, С. Таранушенко доводили участь у засе- ленні краю в XVII ст. українців Карпат (від Бойківщини), Галичини, Поділля, Волині та Полісся, а також Середньої Наддніпрянщини. Нині існує тенденція проведення ана- логій між заселенням Америки («Диким Заходом») та заселенням Слобожанщини («Дикого поля»). На нашу думку, такі па- ралелі, якщо й можливі, то з дещо пізні- шим часом переселенського руху з євро- пейських країн до Америки, де пріоритети вже склалися на основі англомовної куль- тури. Переселившись на Дике поле, українці потрапляли до сфери впливу московської культури (мовної, правової, менше – культурно-побутової). Якщо до ХІХ ст. дія зросійщення була спрямова- на насамперед на вищі верстви населен- ня, для яких єдиною можливістю під- твердити та закріпити свій високий статус було підняття за соціальним щаблем Ро- сійської імперії, то від другої половини ХІХ ст. (селянська реформа 1861 р., ре- форми 1870-х рр., реформа армії 1908 р.) такі дії були розширені на всі верстви сус- пільства. Ефективність політики держави досягалася ще й тим, що вже тоді набуття вищого соціального статусу та економіч- ного положення стало можливим лише з відходом з місць традиційного проживан- ня і переселенням – до міста, а то й в інший регіон тодішньої держави. Трансформація традиційного суспіль- ства, яка відбувалася впродовж ХІХ ст., уже позначалася в перенесенні статусу по- важного з особи старшого віку на «зна- ючого», яким стає особа іноді саме через випробування мандрами («Не питай ста- рого – питай бувалого»). Однак якщо для традиційного суспільства позитивним є все пройти та повернутися, то поступово герой, особа, що вирушає в мандри, не по- вертається, а надалі – і відправляється в мандри, аби не повернутися. У цих ман- драх не тільки відбувається набуття до- свіду (виживання, нового фаху – особли- во армійський досвід рекрутами, освітній досвід молоді). Цей досвід буває і негатив- ним, і в ньому відбуваються також втра- ти. Державна політика СРСР була побу- дована на ідеологемі «єдиного народу», відповідно – і єдиної мови, освіти, армії. Так і була створена ситуація, коли люди кажуть: «Ми би і хотіли говорити укра- їнською, але ми за родом нашої діяльнос- ті не володіємо відповідною термінологі- єю». Безумовно, нині ці люди підходять до старших вікових категорій. Очевидно, слушними можуть бути закиди їм щодо слабкого власного бажання. Проте слід враховувати, що ця ситуація створена не нехлюйством окремої особи й навряд чи правильно перекладати все на вирішення такої особи. Слід визнати, що населення краю в XVII ст. далеко не завжди сприйма- ло Слобожанщину місцем, «з якого ані руш!». Так, були й ті «поважні господа- рі, які забирали з собою навіть віконні луди»,– так про це писав Д. Багалій. Про- те були й такі, як І. Сірко, для якого цей край був місцем, де можна сховати родину від репресій польського уряду, місцем пе- www.etnolog.org.ua IM FE 34 репочинку перед новими діями на Вели- кій Україні, як для Я. Остряниці та його побратимів. Тож, від самого початку пере- селенці рушали не тільки на Дике поле, а й з Дикого поля – як у напрямку Речі Посполитої, так і далі на Схід, дійшовши до Нижнього Поволжя. Користаючись усталеним у науці ви- значенням народу [10, с. 5–6], уважаємо, що до етнічних маркерів належать те- риторія формування етносу, традиційне господарство з народною архітектурою та костюмом як своєрідними «візитівками», «паспортами» належності до певної етніч- ної спільноти. Важливі етнічні маркери – мова та самовизначення – переходять у національні й стають досить важливими в наш час. Навіть російські дослідники фіксували вплив українського способу господарю- вання, народної архітектури та костюма від XVIII до ХХ ст.: українці принесли практику покриття будівель гонтою [1]; планувальні рішення як у цілому посе- лень, так і обійсть, а також спосіб декору- вання житла [37, с. 126]. У наших дослі- дженнях ми зіштовхнулися з тим, що на початку ХХ ст. російське жіноче населен- ня в деяких селах вбиралося в сорочку українського типу декорування, спідницю з фартушком та керсетку – на той час це було характерним вбранням для сусідньо- го українського населення (наприклад, с. Старовірівка Нововодолазького р-ну Харківської обл.). Утім, суспільно-політичне становище Російської імперії заперечувало сам факт існування українців як окремої нації та української мови як такої. Тому подвійна ідентичність («я – русский хахол»), коли етнічна ідентичність не тільки не перехо- дить у національну та державну, а й супер- ечить їй, що призводить до необхідності вибору суб’єктом якоїсь однієї і найчасті- ше не на користь етнічної, закладена була ще в часи постання Харківського намісни- цтва (1765). Надалі посилення імперських впливів упродовж ХІХ – початку ХХ ст. тільки закорінювало цю ситуацію. У радянський час існування українців як нації не заперечувалося, проте реальна система ідеологічної роботи підкреслюва- ла «вчорашність» тримання за національ- ні ознаки, випрацьовуючи ставлення до українського як до зужилого, сільського, недолугого. Проблему викорінення Украї- ни та українського на теренах Слобожан- щини глибоко розкрив сучасний україн- ського науковець В. М. Скляр [25–28]. Дослідження фольклорних зразків до- водить, що впродовж ХІХ ст. сформува- лося ставлення до Слобожанщини як до рідного краю, найкращого, наймилішого, вихід з якого сприймався негативно, як складне і тяжке випробування («Нема роду ріднішого, нема краю милішого», «Чужий край – чужий і звичай»; чумаць- кі та строкові пісні, у яких саме перебу- вання далеко від роду, «у чужій стороні» додає горя, спричинюється до смерті ге- роя). Натомість у ХХ ст. виїзд на робо- ту, навчання, службу у війську поступово стає ознакою успішності людини, її зді- бностей. У формуванні цих змін велику роль відігравали і низький статус позбав- леного документів селянина, і справді вищий соціальний статус городянина чи військовослужбовця, і ідеологічна робо- та відповідних культурно-просвітницьких органів (достатньо згадати фільм «Мак- сим Перепелиця» з видатними акторами, що грали головних героїв). Для юнаків служба в Радянській армії стала ініціаці- єю у справжнє доросле життя. Розглядаючи демографічну ситуацію в краю, екстраполюючи її на всю країну, слід визнати, що імперська та радянська держави діяли за приписами діяча доби італійського Відродження Ніколо Макіа- велі: населення, яке піднімалося на спро- тив, виселялося, натомість «присилали панів і вони провозили із собою кацапів- кріпаків» (народні перекази с. Липці Хар- ківського р-ну Харківської обл., с. Сень- ків Куп’янського р-ну Харківської обл.). Ці анклави, які іноді на місцях свого по- ходження мали досить низький статус, як, наприклад, старовіри, влада розгляда- ла «соціально-близькими» з відповідним ставленням. У 1930-х роках такими стали поселення на півдні Харківщини (напри- клад, в Ізюмському р-ні) з переселенців із Центральної Росії замість вимерлих від Голодомору сіл. У другій половині ХХ ст. у великих містах (Харків, Ізюм, Охтирка та ін.) будувалися нові райони довкола підприємств, а то й створювали- ся цілі міста, скажімо, місто Первомай- ський (центр однойменного району Хар- ківської обл.), куди також «по оргнабору» привозили працівників-мешканців. Не за- вжди вони були етнічними росіянами, але www.etnolog.org.ua IM FE 35 російськомовними – із тих самих причин, чому ставали російськомовними хлопці, що «пройшли армію», випускники вітчиз- няних вишів. Таким чином і була створена ситуація, коли етнічна меншість (росіяни) стала домінантною меншістю, а українці – під- порядкованою етнічною більшістю з вели- ким відсотком російськомовних українців. Така ситуація склалася, адже суспільству була надано «великої рухомості» завдяки всім соціальним інститутам – «каналам вертикальної циркуляції», як називає їх П. Сорокін: армії, школі, політичним, економічним та професійним організаці- ям [31, с. 372]. Не можна не погодитися, що така мобільність не була вільною, і на- віть названа автором церква як ідеологія була присутня. Адже, безсумнівно, марк- систсько-радянська ідеологія в радянській державі мала стати новою вірою, з новою обрядовістю. Війни та сучасні економічні негаразди спричиняються до нового відтоку населен- ня з краю – і з України також. Це є сучас- ним, на нашу думку, вкрай загрозливим викликом, позаяк це – молоді люди, які не мають не меті повернутися. Новітньою є поява емігрантів азій- ського походження: радянські корейці, в’єтнамці, китайці, які, на відміну від арабських студентів, що здебільшого піс- ля завершення навчання повертаються до своїх країн, намагаються залишитися в Україні та скористатися правами націо- нальних меншин (наприклад, в’єтнамські школи). Висновки Слобідська Україна – регіон, саме по- стання якого спричинене потужними мі- граційними процесами середини XVII ст. Однак відтоді ці процеси, викликані різ- номанітними суспільно-політичними та економічними чинниками, не припиняли- ся як у міській, так і в сільській місце- вості. Якщо історичні відомості про пересе- ленські рухи в XVII–XVIIІ ст., на жаль, обмежені, то етнографічні, статичні, ар- хівні матеріали від кінця ХІХ–ХХ ст. да- ють змогу зробити значно ширші узагаль- нення та висновки. Особливо інтенсивними переселенські рухи були в промислових містах краю (Харків, Чугуїв, Ізюм, Охтирка – з посе- лень XVII ст., Первомайський – районний центр Харківської області, який виник як містечко довкола підприємства) від межі ХІХ–ХХ ст. Вагому роль у змінах насе- лення краю відігравали війни, причому якщо за роки Першої світової війни на- селення зросло та додалися етнічні гру- пи тих народів, які до того були не надто численними (наприклад, польська діа- спора) або зовсім не були представлені в регіоні (наприклад, чехи та латвійці), то Друга світова війна стала часом етнічних чисток, масових знищень та переселень. Міжвоєнний період позначився пересе- ленським рухом на «радянські будови». Крім того жителі сіл переїжджали на те- риторії, населення яких вимерло внаслі- док Голодомору 1932–1933 років. У другій половині ХХ ст. міграція, особливо для молоді, завдяки політиці держави набула престижності, привабли- вості. Вагомим чинником у заохоченні мі- грації був гендерний аспект. На наше переконання, міграційні про- цеси завжди мали не лише економічні та соціальні причини. У ХХ ст. головною їх- ньою причиною стала політична: форму- вання нового суспільства та нової спіль- ноти – «радянського народу». Тобто ці процеси стали одним із методів загальних асиміляційних процесів, керованих дер- жавою, суть яких назвав ще мислитель та діяч доби Відродження Ніколо Макіа- велі. Спричинені економічною кризою та війнами сучасні міграції мають тенденцію докорінно змінити етнічний склад насе- лення краю. Джерела та література 1. Описи Харківського намісництва кінця XVIII ст. Описово-статистичні джерела / АН УРСР. Археограф. комісія та ін. ; упоряд. В. О. Пірко, О. І. Гуржій ; редкол. П. С. Сохань (відп. ред.) та ін. Київ : Наук. думка, 1991. 224 c.: іл. 2. Первая всеобщая перепись населения Российской империи, 1897: XLVI. Харьковская губер- ния / под ред. Н. А. Тройницкого. Санкт-Петербург : Издание Центрального статистического комитета Министерства внутренних дел, 1904. 300 с. www.etnolog.org.ua IM FE 36 3. Артюшенко М. М. Історія Боромлі. З найдавніших часів до наших днів. Тростянець, 1999. 672 с. 4. Багалій Д. І. Історія Слобідської України / передмова, коментар В. В. Кравченка. Хар- ків : Основа, 1991. 256 с. : іл. 5. Багалій Д. І. Очерки из истории колонизации и быта степной окраины Московского госу- дарства. Москва : Изд. Императорского общества истории и древностей Российских при Москов- ском университете, 1887. 614 с. 6. Багалей Д. И., Миллер Д. П. История города Харькова за 250 лет его существования (1655–1905) : историческая монография : в 2 т. Репринт. изд. Харьков : Б. и., 1993. Т. 1 : XVII– XVIII века. 568, [6] с., ил. Т. 2 : XIX – начало XX века. 978, [8] с., ил. 7. Вовк Х. К. Студії з української етнографії та антропології. Київ : Мистецтво, 1995. 336 с. : іл. 8. Дитинство і народна культура Слобожанщини : матеріали фольклорно-етнографічних екс- педицій 1992–2000 років / Харківський обласний центр народної творчості. Харків : Регіон- інформ, 2000.152 с. 9. Дьяченко Н. Т. Этнографические исследования Слободской Украины в XVIII – первой половине XIX ст. (Историко-этнографическое исследование) : автореф. дис. … канд. ист. наук. Киев : Институт искусствоведения, фольклора и этнографии им. М. Ф. Рыльского, 1971. 28 с. 10. Етнографія України. Навч. Посіб. / за ред. С. А. Макарчука. Львів : Світ, 1994. 520 с. 11. Иванов В. В. Современная деревня в Харьковской губернии. Харьковский сборник: ли- тературно-научное приложение к «Харьковскому календарю» на 1893 год. Вып. 7-й / Изда- ние Харьковского губернского статистического комитета ; [под ред. члена-секретаря комитета В. В. Иванова]. Харьков : Типография губернского правления, 1893. С. 1–28. 12. Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. Донецька область. Київ : Головна редакція Радянської енциклопедії АН УРСР, 1970. 992 с. 13. Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. Луганська область. Київ : Головна редакція Радянської енциклопедії АН УРСР, 1968. 940 с. 14. Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. Сумська область. Київ : Головна редакція Ра- дянської енциклопедії АН УРСР, 1973. 696 с. 15. Історія міст і сіл Української РСР : у 26 т. Харківська область. Київ : Головна редакція Радянської енциклопедії АН УРСР, 1967. 1002 с. 16. Квітка-Основ’яненко Г. Маруся. Вибрані твори. Київ : Веселка, 1978. 200 с. 17. Красиков М. М. Філософія буття слобожанського селянина. Дух і Літера. 1999. № 5–6. С. 428–442. 18. Лисюк Н. Діагностичний потенціал поняття архетипу в народній культурі. Традиційне й особистісне у мистецтві. Колективне дослідження за матеріалами Четвертих Гончарівських читань / відп. ред. М. Селівачов. Київ : УЦНК «Музей Івана Гончара», 2002. С. 38–48. 19. Луганщина: Етнокультурний вимір. Луганськ : Альма матер, 2001. 360 с. 20. Муравський шлях–97 : матеріали комплексної фольклорно-етнографічної експедиції / упоряд. М. Красиков, Н. Олійник, В. Осадча, М. Семенова. Харків : ХДІК, 1998. 360 с. 21. Оковита К. О. Великобурлуччина (сторінки історії). Харків : МСУ, 2000. 528 с. 22. Пісні Слобідської України. Фонографічна збірка. Пісні Харківщини. В. 1. / збирацька робота, розшифровка нотних текстів та упорядкування Л. Новикової. Харків : Майдан, 1996. 188 с. 23. Пархоменко Н. Міграційні процеси та їхній вплив на консолідацію українства. Українознав- чий альманах. 2016. Вип. 19. С. 73–76. URL : http://nbuv.gov.ua/UJRN/Ukralm_2016_19_20. 24. Плохинский М. Материалы для истории внутренней жизни Левобережной Украины. Харьков, 1891. 127 с. 25. Скляр В. Відмінності в етномовній структурі населення підпорядкованих Україні та оку- пованих територій Донецької та Луганської областей. Українознавчий альманах. 2016. Вип. 19. С. 76–87. URL : http://nbuv.gov.ua/UJRN/Ukralm_2016_19_21. 26. Скляр В. М. Етномовні процеси в українському просторі: 1989–2001 рр. : монографія / Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. Харків, 2009. 544 c. Бібліогр.: с. 357–397. 27. Скляр В. М. Етнічний склад населення України 1959–1989 рр.: етномовні наслідки росій- щення : [монографія]. Київ : Просвіта, 2008. 391 c. 28. Скляр В. М. Зміни національного складу та мовної структури населення України за 1959–1989 рр. : автореф. дис. ... канд. іст. наук : 09.00.12 / Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. Київ, 2001. 20 с. www.etnolog.org.ua IM FE 37 29. Слюсарський А. Г. Слобідська Україна : історичний нарис XVII–XVIII ст. Харків, 1954. 164 с. 30. Сумцов М. Ф. Слобожане. Історико-етнографічна розвідка / підготовка тексту й мовна редакція Леоніда Ушкалова ; слово до читача, примітки та післямова Володимира Фрадкіна. Харків : Акта, 2002. 282 с. 31. Сорокин П. Социальная стратификация и мобильность. Сорокин П. Человек. Цивилиза- ция. Общество. Москва, 1992. С. 302–373. (Серия: «Мыслители XX века»). 32. Традиційна народна культура Дворічанського району Харківської області / упоряд. М. Семенова. Харків : Регіон-інформ, 2001. 160 с. 33. Украинцы. Москва : Наука, 2000. 535 с., ил. 34. Українці. Історико-етнографічна монографія : у 2 кн. Опішне : Українське народознав- ство, 1999. Кн. 1. 528 с., іл. 35. Українці. Історико-етнографічна монографія : у 2 кн. Опішне : Українське народознав- ство, 1999. Кн. 2. 544 с., іл. 36. Филарет (Гумилевский Д. Г.). Историко-статистическое описание Харьковской епархии. Харьков : Издательский дом «Райдер», 2004. Т. 1. 328 с. 37. Чижикова Л. Н. Русско-украинское пограничье: история и судьбы традиционно-бытовой культуры. Москва : Наука, 1988. 256 с. references 1. PIRKO, Vasyl, Oleksandr HURZHIY (compilers). Descriptions of the Kharkiv Governorate in the Late XVIIIth Century: Descriptive and Statistical Sources. Editorial board’s chief – Pavlo SOKHAN, deputy chief – Valeriy SMOLIY. UkrSSR Academy of Sciences’ Archeographic Commit- tee, Institute of History of Ukraine, USSR’s Central State Military and Historical Archives, Donetsk State University. Kyiv: Scientific Thought, 1991, 224 pp., ill. [in Ukrainian]. 2. TROYNITSKIY, Aleksandr, ed. The First General Population Census of the Russian Empire, 1897: vol. XLVI: Kharkov Governorate. Saint Petersburg: Central Statistical Committee under the Ministry of the Interior, 1904, 300 pp. [in Russian]. 3. ARTIUSHENKO, Mykola. The History of Boromlia. From Ancient Times to the Present Day. Trostianets, 1999, 672 pp. [in Ukrainian]. 4. BAHALIY, Dmytro. The History of Sloboda Ukraine. Prefaced and commented by Volodymyr KRAVCHENKO. Kharkiv: Osnova, 1991, 256 pp., ill. [in Ukrainian]. 5. BAHALIY, Dmytro. Essays on the History of Colonization and Everyday Life of the Steppe Remote Area of Muscovy. Moscow: Imperial Society of Russian History and Antiquities at the Mos- cow University, 1887, 614 pp. [in Russian]. 6. BAHALIY, Dmytro, Dmitriy MILLER. The History of the City of Kharkov for 250 Years of Its Existence (From 1655 to 1905): A Historical Monograph: In Two Volumes. Reprint. Kharkiv, 1993, vol. 1: XVIIth–XVIIIth Centuries, 568, [6] pp., ill.; 1993, vol. 2: XIXth to Early XXth Cen- turies, 978, [8] pp., ill. [in Russian]. 7. VOVK, Khvedir. Studies on Ukrainian Ethnography and Anthropology. Kyiv: Art, 1995, 336 pp., ill. [in Ukrainian]. 8. OSADCHA, Vira (compiler). Childhood and Folk Culture of Slobozhanshchyna: Proceedings of Folkloric and Ethnographic Expeditions in 1992–2000. Kharkiv Regional Centre of Folk Art. Kharkiv: Region-inform, 2000, (in Ukrainian) 9. DIACHENKO, Mykola. Ethnographic Studies of Sloboda Ukraine in the XVIIIth through the First Half of the XIXth Century (A Historical and Ethnographic Research). An author’s abstract of Ph.D. thesis in History: specialty 07.00.05 (Ethnography). Kyiv: M. Rylskyi Institute of Art Studies, Folklore and Ethnography, 1971, 28 pp. [in Russian]. 10. MAKARCHUK, Stepan, Prof., ed. The Ethnography of Ukraine: A Teaching Aid. Lviv: Svit, 1994, 520 pp. [in Ukrainian]. 11. IVANOV, Vasyl. Modern Villages in the Kharkov Governorate. In: The Kharkov Collection: A Literary and Scientific Supplement to «The Kharkov Calendar» for 1893. Iss. 7. An edition of the Kharkov Governorate’s Statistical Committee [Edited by the Committee’s member-secretary Vasyl Ivanov]. Kharkov: Governorate’s Government Printing House, 1893, pp. 1–28 [in Russian]. 12. TRONKO, Petro (editorial board’s chair). The History of Towns and Villages of the Ukrainian USSR: in 26 Volumes. Donetsk Region. AS of UkrSSR’s Institute of History. Kyiv: AS of UkrSSR’s Ukrainian Soviet Encyclopedia, 1970, 992 pp. [in Ukrainian]. www.etnolog.org.ua IM FE 38 13. TRONKO, Petro (editorial board’s chair). The History of Towns and Villages of the Ukrainian USSR: in 26 Volumes. Luhansk Region. AS of UkrSSR’s Institute of History. Kyiv: AS of UkrSSR’s Ukrainian Soviet Encyclopedia, 1968, 940 pp. [in Ukrainian]. 14. TRONKO, Petro (editorial board’s chair). The History of Towns and Villages of the Ukrainian USSR: in 26 Volumes. Sumy Region. AS of UkrSSR’s Institute of History. Kyiv: AS of UkrSSR’s Ukrainian Soviet Encyclopedia, 1973, 696 pp. [in Ukrainian]. 15. TRONKO, Petro (editorial board’s chair). The History of Towns and Villages of the Ukrainian USSR: in 26 Volumes. Kharkiv Region. AS of UkrSSR’s Institute of History. Kyiv: AS of UkrSSR’s Ukrainian Soviet Encyclopedia, 1967, 1002 pp. [in Ukrainian]. 16. KVITKA-OSNOYANENKO, Hryhoriy. Marusia. Selected Works. Kyiv: Rainbow, 1978, 200 pp. [in Ukrainian]. 17. KRASYKOV, Mykhaylo. Philosophy of Life of Sloboda Peasants. In: Myroslav POPOVYCH, ed.-in-chief, Spirit and Letter. Kyiv, 1999, no. 5–6, pp. 428–442 [in Ukrainian]. 18. LYSIUK, Natalia. Diagnostic Potential of the Concept of Archetype in Folk Culture. In: Mykhaylo SELIVACHOV, ed.-in-chief, The Traditional and the Individual in Art: A Composite Study after the Materials of the Fourth Honchar Readings. Kyiv: Ukrainian Centre of Folk Culture Ivan Honchar Museum, 2002, pp. 38–48 [in Ukrainian]. 19. HALYCH, Oleksandr (editorial board’s chairperson). Luhanshchyna: An Ethno-Cultural Di- mension. Luhansk Regional Museum of Local Lore, Taras Shevchenko Luhansk State Pedagogical University. Lukansk: Alma mater, 2001, 360 pp. [in Ukrainian]. 20. KRASYKOV, Mykhaylo, Natalia OLIYNYK, Vira OSADCHA, Myroslava SEMENOVA (compilers). The Murava Route – 97: Proceedings of the Complex Folkloric and Ethnographic Expe- dition. Kharkiv: Kharkiv State Institute of Culture, 1998, 360 pp. [in Ukrainian]. 21. OKOVYTA, Klavdiya. Velykoburluchchyna (Pages of History). Kharkiv: International Sla- vonic University Press, 2000, 528 pp. [in Ukrainian]. 22. NOVYKOVA, Larysa (collector, decipher of music notation, compiler). Songs of Sloboda Ukraine. A Phonographic Collection: Songs of Kharkivshchyna. Issue 1. Kharkiv Regional Centre of Folk Art. Kharkiv: Maydan, 1996, 188 pp. [in Ukrainian]. 23. PARKHOMENKO, Nataliya. Migration Processes and Their Impact on Consolidating the Ukrainians. In: Mykola OBUSHNYI, ed.-in-chief, Almanac of Ukrainian Studies: A Scientific Peri- odical Journal. Taras Shevchenko Kyiv National University. Kyiv: Millennium, 2016, iss. 19, pp. 73– 76 (online). Available from: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Ukralm_2016_19_20 [in Ukrainians]. 24. PLOKHYNSKYI, Mykhaylo. Materials for the History of the Internal Activities of Left Bank Ukraine. Kharkiv, 1891, 127 pp. [in Russian]. 25. SKLIAR, Volodymyr. Differences in the Ethno-Linguistic Structure of the Population of the Territories Subordinated to Ukraine and That of the Occupied Territories of Donetsk and Lu- hansk Regions. In: Mykola OBUSHNYI, ed.-in-chief, Almanac of Ukrainian Studies: A Scientific Periodical Journal. Taras Shevchenko Kyiv National University. Kyiv: Millennium, 2016, iss. 19, pp. 76–87 (online). Available from: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Ukralm_2016_19_21 [in Ukrai- nian]. 26. SKLIAR, Volodymyr. Ethno-Linguistic Processes in the Ukrainian Space: 1989–2001: A Monograph. Taras Shevchenko Kyiv National University. Kharkiv: Exclusive, 2009, 544 pp. (Bib- liography: pp. 357–397) [in Ukrainian]. 27. SKLIAR, Volodymyr. Ethnic Composition of Ukraine’s Population in 1959 to 1989: Ethno- Linguistic Consequences of Russification. Kyiv: Enlightenment, 2008, 391 pp. [in Ukrainian]. 28. SKLIAR, Volodymyr. Changes in the National Composition and Linguistic Structure of Ukraine’s Population in 1959 to 1989. An author’s abstract of Ph.D. thesis in History. Specialty 09.00.12. Taras Shevchenko Kyiv National University. Kyiv, 2001, 20 pp. [in Ukrainian]. 29. SLIUSARSKYI, Anton. Sloboda Ukraine: A Historical Essay of the Region in the XVIIth– XVIIIth Centuries. Kharkiv: Kharkiv Publishing House of Books and Newspapers, 1954, 164 pp. [in Ukrainian]. 30. SUMTSOV, Mykola. Slobozhahshcnyna Residents. A Historical and Ethnographic Study. Text preparation and linguistic editing – Leonid USHKALOV, prefaced, annotated and postface- authored by Volodymyr FRADKIN. Kharkiv: Kharkiv Acta, 2002, 282 pp. [in Ukrainian]. 31. SOGOMONOV, Aleksandr (editor, compiler, preface’s author). Social Stratification and Mo- bility. In: Pitirim SOROKIN. Human. Civilization. Society. Moscow: Publishing House of Political Literature, 1992, pp. 302–373 (text is adapted) [in Russian]. 32. SEMENOVA, Myroslava (compiler). Traditional Folk Culture of Dvorichna District (Kharkiv Region): Materials of Folkloric and Ethnographic Expeditions through the Villages of Dvorichna www.etnolog.org.ua IM FE 39 District of Kharkiv Region in 1992–1993. Kharkiv Regional Centre of Folk Art. Kharkiv: Region- Inform, 2001, 160 pp. [in Ukrainian]. 33. POLISHCHUK, Ninel and Anatoliy PONOMARIOV (eds.). The Ukrainians. RAS’ Nikolay Miklouho-Maclay Institute of Ethnology and Anthropology and NASU’s Institute of Political and Ethno-National Studies; International Scientific Brotherhood of Ukrainian Anthropologists, Ethnog- raphers, and Demographers. Moscow: Science, 2000, 535 pp., ill. [in Russian]. 34. PONOMARIOV, Anatoliy (ed.-in-chief). The Ukrainians. A Historical-Ethnographical Mo- nograph in Two Books. Opishne: State Museum-Reserve of Ukrainian Pottery in Opishne Ukrainian Ethnology Press, 1999, bk. 1, 528 pp. [in Ukrainian]. 35. PONOMARIOV, Anatoliy (ed.-in-chief). The Ukrainians. A Historical-Ethnographical Mo- nograph in Two Books. Opishne: State Museum-Reserve of Ukrainian Pottery in Opishne Ukrainian Ethnology Press, 1999, bk. 2, 544 pp. [in Ukrainian]. 36. FILARET (Dmitry GUMILEVSKIY). The Historical and Statistical Description of the Kharkov Eparchy. Kharkiv: Rider, 2004, vol. 1, 328 pp. [in Russian]. 37. CHIZHIKOVA, Liudmila. Russian-Ukrainian Borderlands: History and Destinies of Tradi- tional Everyday Culture. Edited by Kirill CHISTOV. USSR Academy of Sciences’ Nikolay Miklouho- Maclay Institute of Ethnography. Moscow: Science, 1988, 256 pp. [in Russian]. SUmmary Sloboda Ukraine is a region whose appearance was caused by powerful migration processes in the mid-XVIIth century. However, since then, these processes, determined by various socio- political and economic factors, have not stopped in both urban and rural areas. Resettlement movements were especially intense in industrial towns of the region (Kharkiv, Chuhuyiv, Izium, Okhtyrka – from settlements of the XVIIth century; Pervomayskyi is a district centre of Kharkiv Region, which emerged as a town around an enterprise) from the turn of the XIXth–XXth centuries. Wars played a significant role in changes of the region’s population. Moreover, while during World War I, the population has increased and there were added ethnic groups of those peoples, which had been not very numerous before (e.g. the Polish diaspora), or had not been represented in the region at all (for example, Czechs and Latvians), then World War II became the period of ethnic cleansing, mass destruction and resettlement. The interwar period was marked by the resettlement movement not only to the Soviet construction projects, but also of rural population to the territories whose population had died out as a result of the 1932–1933 Holodomor-Famine. In the latter half of the XXth century, migration, especially for young people, has gained prestige and attractiveness due to a state policy. An important factor in encouraging migration was the gender aspect. In our opinion, migration processes have always had not only economic and social causes. In addition, in the XXth century, their main reason was the political one: the formation of a new society and a new community – the Soviet people. That is, these processes have become one of the methods of general assimilation processes managed by the state. Caused by the economic crisis and wars, modern migrations tend to radically change the ethnic composition of the region’s population. Keywords: Sloboda Ukraine, migration, resettlement movement. www.etnolog.org.ua IM FE

Етнічний склад населення Cлобожанщини (етнографічний аспект)

Репозитарії

Схожі ресурси