Європейський вимір наукового доробку Катерини Грушевської

У статті на основі ґрунтовного прочитання й аналізу монографічних студій К. Грушевської здійснено спробу осмислення етнологічної наукової спадщини ученої на тлі тогочасних європейських студій. Предметом розвідки є передусім книжкового формату видання дослідниці: «Примітивні оповідання, казки і байки...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2018
Автор:	Скрипник, Г.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2018
Назва видання:	Матеріали до української етнології
Теми:	З історії та теорії української гуманітаристики
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/206835
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Європейський вимір наукового доробку Катерини Грушевської / Г. Скрипник // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2018. — Вип. 17(20). — С. 20-31. — Бібліогр.: 19 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-206835
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-2068352025-09-25T00:17:08Z Європейський вимір наукового доробку Катерини Грушевської European dimension of the scientific heritage of Kateryna Hrushevska Скрипник, Г. З історії та теорії української гуманітаристики У статті на основі ґрунтовного прочитання й аналізу монографічних студій К. Грушевської здійснено спробу осмислення етнологічної наукової спадщини ученої на тлі тогочасних європейських студій. Предметом розвідки є передусім книжкового формату видання дослідниці: «Примітивні оповідання, казки і байки Африки та Америки», «З примітивної культури. Розвідки і доповіді Катерини Грушевської», «Українські народні думи». Найбільшим науковим досягненням К. Грушевської стала її подвижницька праця по укладанню повного корпусу українських народних дум; по виявленню, науковій систематизації та осмисленню (на підставі територіального розподілу за окремими кобзарськими школами) зразків українського героїчного епосу. The article, based on a thorough reading and analysis of K. Hrushevska’s monographic research, attempts to comprehend the ethnological scientific heritage of the scholar against the background of contemporary European studies. Its subject is primarily her book-size editions: Primitive Stories, Tales and Fables of Africa and America, Hrushevska’s Studies and Reports on Primitive Culture, and Ukrainian Folk Dumas. K. Hrushevska’s greatest scientific achievement was her selfless work on compiling the full corpus of Ukrainian folk dumas, as well as on identifying, scientifically arranging, and comprehending (on the grounds of their territorial division by separate kobzar schools) the samples of the Ukrainian heroic epic. 2018 Article Європейський вимір наукового доробку Катерини Грушевської / Г. Скрипник // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2018. — Вип. 17(20). — С. 20-31. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/206835 39(092)Грушевська:801.8](4=161.2) uk Матеріали до української етнології application/pdf Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	З історії та теорії української гуманітаристики З історії та теорії української гуманітаристики
spellingShingle	З історії та теорії української гуманітаристики З історії та теорії української гуманітаристики Скрипник, Г. Європейський вимір наукового доробку Катерини Грушевської Матеріали до української етнології
description	У статті на основі ґрунтовного прочитання й аналізу монографічних студій К. Грушевської здійснено спробу осмислення етнологічної наукової спадщини ученої на тлі тогочасних європейських студій. Предметом розвідки є передусім книжкового формату видання дослідниці: «Примітивні оповідання, казки і байки Африки та Америки», «З примітивної культури. Розвідки і доповіді Катерини Грушевської», «Українські народні думи». Найбільшим науковим досягненням К. Грушевської стала її подвижницька праця по укладанню повного корпусу українських народних дум; по виявленню, науковій систематизації та осмисленню (на підставі територіального розподілу за окремими кобзарськими школами) зразків українського героїчного епосу.
format	Article
author	Скрипник, Г.
author_facet	Скрипник, Г.
author_sort	Скрипник, Г.
title	Європейський вимір наукового доробку Катерини Грушевської
title_short	Європейський вимір наукового доробку Катерини Грушевської
title_full	Європейський вимір наукового доробку Катерини Грушевської
title_fullStr	Європейський вимір наукового доробку Катерини Грушевської
title_full_unstemmed	Європейський вимір наукового доробку Катерини Грушевської
title_sort	європейський вимір наукового доробку катерини грушевської
publisher	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate	2018
topic_facet	З історії та теорії української гуманітаристики
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/206835
citation_txt	Європейський вимір наукового доробку Катерини Грушевської / Г. Скрипник // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2018. — Вип. 17(20). — С. 20-31. — Бібліогр.: 19 назв. — укр.
series	Матеріали до української етнології
work_keys_str_mv	AT skripnikg êvropejsʹkijvimírnaukovogodorobkukaterinigruševsʹkoí AT skripnikg europeandimensionofthescientificheritageofkaterynahrushevska
first_indexed	2025-09-26T01:18:39Z
last_indexed	2025-09-26T01:18:39Z
_version_	1844287394126233600
fulltext	20 УДК 39(092)Грушевська:801.8](4=161.2) Ганна Скрипник (Київ) єВРОпЕЙСЬКИЙ ВИМІР НАУКОВОГО ДОРОБКУ КАТЕРИНИ ГРУшЕВСЬКОЇ У статті на основі ґрунтовного прочитання й аналізу монографічних студій К. Грушевської здійснено спробу осмислення етнологічної наукової спадщини ученої на тлі тогочасних європей- ських студій. Предметом розвідки є передусім книжкового формату видання дослідниці: «При- мітивні оповідання, казки і байки Африки та Америки», «З примітивної культури. Розвідки і доповіді Катерини Грушевської», «Українські народні думи». Найбільшим науковим досягненням К. Грушевської стала її подвижницька праця по укла- данню повного корпусу українських народних дум; по виявленню, науковій систематизації та осмисленню (на підставі територіального розподілу за окремими кобзарськими школами) зразків українського героїчного епосу. Ключові слова: К. Грушевська, словесна творчість первісних народів, примітивна проза, «культурні пережитки», думи, український героїчний епос. The article, based on a thorough reading and analysis of K. Hrushevska’s monographic research, makes an attempt to comprehend the ethnological scientific heritage of the scholar against the back- ground of contemporary European studies. Its subject is primarily her book-size editions: Primitive Stories, Tales and Fables of Africa and America, Hrushevska’s Studies and Reports on Primitive Culture, and Ukrainian Folk Dumas. K. Hrushevska’s greatest scientific achievement was her selfless work on compiling the full cor- pus of Ukrainian folk dumas, as well as on identifying, scientifically arranging and comprehending (on the ground of their territorial division by separate kobzar schools) the samples of the Ukrainian heroic epic. Keywords: K. Hrushevska, verbal creativity of primitive peoples, primitive prose, cultural rem- nants, dumas, Ukrainian heroic epic. Вершиною академічного наукового доробку Катерини Грушевської – видатного етнолога, перекладача й орга- нізатора української народознавчої науки, дослідники [1; 15; 12; 17; 13; 14; 2; 18; 19] справедливо та беззастережно називають двотомний корпус «Українських народ- них дум», доповнений вступною розвід- кою К. Грушевської «Збирання і видання дум в ХІХ і в початках ХХ віку» (обсягом понад 12 друкованих аркушів). Застосову- ючи соціологічну теорію до студіювання українського героїчного епосу, К. Грушев- ська створила працю, гідну монографічно- го видання європейського рівня. Такими ж новаторськими й резонанс- ними були й два інші книжкові проєкти К. Грушевської – «Примітивні оповіда- ння, казки і байки Африки та Америки» та «З примітивної культури. Розвідки і доповіді Катерини Грушевської». Саме на огляді її наукових здобутків, які маркують європейський вимір дослідницьких прак- тик ученої, зупинимося в нашому начерку. Зокрема, етнографічна студія ще на той час зовсім молодої дослідниці К. Гру- шевської «Примітивні оповідання, казки і байки Африки та Америки» була видру- кувана вже у Відні 1923 року під грифом Українського соціологічного інституту (УСІ). Структурно праця поділялася на дві частини: а) теоретичну авторську пе- редмову «Розвій словесної творчості і при- мітивна проза» (що складалася зі струк- турно систематизованих у десяти розділах аналітичних текстів); б) добірку джерел (що репрезентувала зразки оповідань і казок первісних народів Африки та Аме- рики). У зазначеній ґрунтовній розвідці – «передмові» про особливості примітивної прози, осмисленій авторкою в контексті розвою словесної творчості, К. Грушев- ська однією з перших наголошувала на тому, що тогочасна наука, активно об- сервуючи майже всі вияви соціоекономіч- ного життя первісних народів, зовсім не звертала уваги на брак студій про розви- ток форм та змісту примітивної культури і прозової словесної творчості зокрема. Вона підкреслює, що на тлі зростаючого інтересу тогочасної соціологічної науки до студіювання «тих частей людськости, що www.etnolog.org.ua IM FE 21 в зникаючих пережитках заховали до сих або до недавних часів форми первісних інституцій і зв’язують нас хистким, хи- мерним зв’язком з затраченою свідомістю перших початків людського життя», спо- стерігається водночас цілковита відсут- ність «студіювання і навіть інтересування примітивними піснями та оповіданнями, як творами літератури», примітивної сло- весності [8, с. 5, 6]. «Наука, – продовжує дослідниця, – здебільшого оминає ту до- рогу», котрою «зав’язуються природні взаємини між народами», а саме – «ав- тентичні вислови сього чужого життя», відображені «в конкретизуючім світлі по- нять», в їх літературі» [8, с. 5]. Щодо датування досліджуваного ета- пу первісності й уживаної термінології та застосовуваного вченою поняття «при- мітивна культура», то в її інтерпретації остання поставала «як продукт примітив- ної стадії розвитку людських спільнот». У свою чергу під «примітивною стадією», на ті часи, розумілося, за тлумаченням М. Грушевського, «життя, яке в сфері продукції ще не дійшло до поділу праці, в сфері соціальній не доступило до кла- сової диференціації суспільности, в сфері інтелектуальній не переступило зони, що відділяє мишлення прелогічне з його міс- тичною синтетичністю, від новішої аналі- тичної раціоналістичної мислі». Ця стадія «сягає в безконечно далекі глибини люд- ського життя» [9, с. VI]. З огляду на нерівномірність територі- ального представлення текстів примітив- ної прози (багато автентичного матеріалу з Північної Америки та мало – з Африки), дослідниця послуговувалася як автентич- ними етнографічними текстами, так і до- слівними перекладами й виданими раніше працями та наративами збірників (В. Блі- ка, Калявей, К. Лангло-Паркер, Ляйена і Цавнерта та ін.) [8, с. 6–7]. Пояснюючи методику й едиційну мо- тивацію підготовки та оприлюднення добірки репрезентованих зразків казок і оповідань без коментарів, а лише з роз- логим вступом, К. Грушевська писала, що «наукова й суспільна значимість їх така ваговита», що навіть без наукового «оздоблення» вони самі розкриють свою пізнавальну й естетичну сутність кожно- му читачеві: «Отже беручи на увагу всю вагу такого ознайомлення з примітивни- ми традиціями й інтерес, що вони можуть мати для кожної літератури, вважаємо потрібним і для нашого громадянства вибрати таку збірку примітивних опові- дань і пустити її навіть не озброєною і не прикрашеною ніяким науковим або есте- тичним коментарем. Ми повторяємо своє переконаннє, що вони самі скажуть все потрібне кождому уважному читачеви» [7, с. 7]. Причини виникнення резонансного до- слідницького інтересу до словесних тво- рів «некультурних» народів К. Грушев- ська пов’язує з розвитком «соціальних наук, етнографії і етнології», що породив усвідомлення «значення, яке могло б мати перенесення еволюційного методу на пи- тання поетичної творчості» 1. К. Грушевська актуалізує «соціологіч- ні теорії словесності», відтак – наголошує на потребі оновлення концепційних під- ходів до студіювання «примітивної сло- весності», на доконечності використання соціологічних методів для інтерпрета- ції пережитків старовини у фольклорній спадщині, зокрема, на потребі «перене- сення еволюційного методу на питання поетичної творчості» та позитивної ролі в цьому процесі здобутків етнології та со- ціології. Користуючись еволюційними принци- пами при укладанні збірки текстів казок і оповідань, К. Грушевська ілюструє розвій примітивної прози первісних суспільств у послідовності від найпримітивніших зразків до їх вищих, розвинутіших форм. Зокрема, прозові твори народів Африки, представлені у книзі 43 зразками, дослід- ниця об’єднала в шість таких тематичних блоків: 1) оповідання про події і пригоди; 2) оповідання з повторюваннями; 3) опо- відання про прикмети, звірів (експліктив- ні); 4) оповідання про характери; 5) родо- ві перекази і пізніші казки про пригоди; 6) оповідання з моральним повчанням. 34 оповідання народів Північної Америки вчена згрупувала у вісім блоків: 1) опо- відання про події; 2) експлікативні опові- дання; 3) оповідання про хитрість, силу і нерозум; 4) оповідання про пригоди і ма- гічну силу, або про «щастє»; 5) оповіда- ння про другий світ; 6) племінні перека- зи; 7) оповідання з моральною провідною гадкою; 8) новели. К. Грушевська ставить під сумнів по- ширене на той час уявлення про те, що первісною формою, підвалиною історії www.etnolog.org.ua IM FE 22 не мистецтво «є рефлективним по своїй природі і мало підходить під якесь літе- ратурне поняття, бо є своєрідною недифе- ренційованою реакцією, що може вира- жатися у формі примітивного орнаменту, чи так званого гімнастичного танцю, чи ритмічної інструментальної чи вокальної музики» [7, с. 14]. К. Грушевська розмірковує над обсер- ваціями визнаного дослідника примітив- ного мистецтва Гросе, котрий, навпаки, наголошував, що «примітивні народи ма- ють вже свій епос, лірику і драму» і що «ліричний виклик – се найприроднійше поетичне явище» в житті первісних [7, с. 10, 11]. Зрештою, ознайомившись із висно- вками іншого талановитого ученого, до- слідника примітивного життя фон ден Штайнена про те, «яке мале значення має різниця мов для племен Шінгу» і для при- мітивної людності назагал, К. Грушевська формулює власні глибокі й нестандарт- ні висновки про синкретичний характер творчого самовираження «примітивних». Вона констатує бідність виражальних та соціальних функцій і низьку комуніка- тивну значущість слова первісних племен, заявляючи, що «комунікативна вартість» їх мови теж «значно менша», ніж у куль- турних народів [7, с. 13]. Дослідниця доводить першочергову до- конечність для примітивного колективу «вироблення мімічної мови», пріоритет- ність застосування первісними громадами примітивних практик «недиференційова- ного мистецтва», сила яких у колективнім рефлексі, що «робить примітивного чо- ловіка таким психологічно залежним від гурту у виразі почувань» [7, с. 14]. Як прихильниця колективістичної теорії про визначальну роль колективу в психоло- гічно-емоційному житті індивіда й у ви- значенні тематики зразків словесної твор- чості зокрема, К. Грушевська, однак, не абсолютизує цього фактора. Вона опонує крайнощам колективістичних концепцій учених (зокрема й Летурно), які «виклю- чають з круга можливих тем примітивних пісень і оповідань всі особисті переживан- ня одиниці». Учена зауважує, що навіть серед найпримітивніших оповідань укла- деного нею збірника знайдуться прикла- ди «глибоко відчутої індивідуальної долі, в котрих колектив виявляє тенденцію від- чути себе в індивіді» [7, с. 16] 2. словесності була поетична творчість; вона доводить необґрунтованість і помилко- вість застосування методології вивчення класичних європейських і староазійських епічних творів до студій примітивної сло- весності «некультурних» народів, згідно з якою усталилася думка, що «примітивна громада не знала і не складала прозових творів». Саме ця обставина послуговує К. Грушевській мотивацією для форму- вання збірки за обраною нею вищеви- кладеною систематикою: «Для пояснення системи вибору оповідань сеї збірки, – за- являє дослідниця, – вважаємо потрібним коротко переглянути ті загальні гадки і погляди на розвій примітивної словес- ности, на котрих основується тепер всяке студіюваннє поетичних творів “диких на- родів”» [7, с. 7]. К. Грушевська робить прискіпли- вий огляд і аналіз домінуючих теорій студіювання «примітивної» епіки пер- вісних народів (Е. Гросе, Ш. Летурно, Г. Спенсера, В. Вундта, Ф. Штульмана, К. Штайнена та ін.), демонструє фахо- ву обізнаність з міфологічною і мігра- ційною теоріями, використовуючи їх концепти для осмислення міфологічних основ фольклору, зокрема, матеріалів примітивної прози первісних народів Африки та Америки. Вона поділяє по- гляди Г. Спенсера про недиференційова- ність примітивного мистецтва, синкре- тичність первісної народної творчості, а відтак, актуалізує думку, що в «при- мітивній словесності не можна шукати форм, відомих з подальшого розвитку», бо «примітивна словесність так само не- диференційована, як і примітивне госпо- дарство і суспільність» [7, с. 10]. Щодо синкретичності характеру твор- чого самовираження «первісних», то К. Грушевська зауважує, що «деякі пси- хологічні ознаки певного душевного стану первісних передаються не засобом слова, а жестами або мінами, спонтанними або менче більше традиційними» [7, с. 16]. «Рамки цього недиференційованого мис- тецтва примітивної людності, – наголо- шує дослідниця, – не тільки не обмеж- уються границями лірики, епосу і драми, але захоплюють хореографію, пантоміму і музику» [7, с. 14]. Учена солідаризується з міркуваннями відомого дослідника походження мисте- цтва Гірна про те, що первісне синкретич- www.etnolog.org.ua IM FE 23 Стосовно змісту, форми, природи та психологічної основи примітивних прозо- вих творів, то, на переконання вченої, «се мусить бути просте занотованнє безпосе- реднього спостереження з близшого окру- ження людини, без усяких суб’єктивних міркувань» [7, с. 19]. Навіть примітивні пісні К. Грушевська трактує не стільки як лірично-поетичні твори, а швидше – як «властиво прозу» 3, в якій примітив- на логіка поривається сформулювати свої зовнішні враження, спостереження буден- ного життя. Словесні ж засоби, констатує вчена, обсервуючи психологічні підвали- ни примітивної творчості, «поступово да- ють голос, озвучують настрій; а поступ об’єктивізації вражень, розвій думки і зріст слова – послуговують у свою чер- гу – засобом безпосередньої зовнішньої маніфестації почувань» [7, с. 18]. Розмірковуючи про фантастичність, «міфологічність» природи первісної про- зи, дослідниця застерігає від переоціню- вання фантастичного елементу як осно- вної прикмети первісної прози, бо природа всієї фантастики первісної прози може ви- явитись «примітивно-емпіричною»; учена на прикладах доводить, що «по формі і способу спостереження первісне оповіда- ння реалістичне» [7, с. 19]. К. Грушевська поділяє погляди Ле- ві-Брюля про доцільність застосування іншого, відмінного від усталеного в лі- тературі підходу до осмислення явищ примітивної свідомості. На її думку, не- коректно ці вияви примітивної свідомості й словесної творчості ідентифікувати «як вирази недорозвиненої психіки культур- ного чоловіка» і відповідно – застосо- вувати щодо примітивної творчості кла- сифікації, розроблені для примітивних літературних текстів пізніших історич- них спільнот [7, с. 19]. Відтак, за матеріалами примітивної прози, зразків колективної словесної твор- чості первісних народів Африки та Аме- рики дослідниця розкриває, не абсолю- тизуючи, міфологічну основу фольклору, ілюструє первісні практики трансформа- ції міфу й постання різних видів прозових творів. У річищі соціологічних теорій Ле- ві-Брюля та Дюркгейма про особливості первісної культури й первісного мислення, К. Грушевська обсервує і розгортає зміст понять «примітивне оповідання», «міф», «казка», ідентифікуючи останню (за В. Вундтом) «як основну категорію пер- вісної словесності». У своїх роздумах про примітивні твори, що стоять «на початках прозової еволюції», та про «значення в історії усної прозової творчості коротко- го оповідання з найблизшого окруження людини», учена опирається на висновки дослідника казки фон дер Ляєна, котрий від елементарного примітивного оповіда- ння «досить рішучо виводив розвій ви- щих прозових утворів»: переказу і казки [7, с. 21]. Відтак, резюмує дослідниця, «примітивне оповідання се майже одино- кий такий неоспорюваний пункт в розвою початкової прози» [7, с. 22]. К. Грушев- ська здійснює ґрунтовний порівняльний аналіз прозової словесності доби почат- кового розвитку примітивних культур та тотемної доби й приєднується в питаннях послідовності виникнення та класифікації примітивної прози до поглядів В. Вундта, котрий ставить на початок «мітичну каз- ку, фантастичне оповідання, що в тім часі має ще характер міту, в котрий вірять» [7, с. 23]. Не переймаючись спеціально пробле- мами класифікації міфів, дослідниця ви- будовує, однак, своєрідну (хоч і відмін- ну в різних народів Африки та Америки) етапність постання найдавніших різно- видів усної творчості: «мітична казка», «тотемна казка», «експлікативне оповіда- ння», «небесна казка». Високо поціновуючи цю збірку первіс- них фольклорних текстів, укладених його донькою Катериною, М. Грушевський пи- сав: «Се вибірка характеристичних текстів ріжних родів і ріжних стадій словесної творчості обох континентів.., попередже- на студією: “Розвій словесної творчості і примітивна проза”, в котрій авторка... по- дає і свої власні гадки, спеціально щодо розвою художнього оповідання у примі- тивних народів...» [10, с. 10]. Зазначимо, що ця збірка первісних оповідань, укладена К. Грушевською, як раритетна праця була перевидана в ІМФЕ ім. М. Т. Рильського 2012 року в рамках проєкту «Народознавча спадщина». Резонансною подією в науковому середо- вищі України середини 20-х років ХХ ст. стало також опублікування вже в Києві ще однієї книжкового формату праці К. Гру- шевської – збірки статей «З примітивної культури» (К., 1924). Ця праця дослідниці у вигляді видрукованих доповідей та окре- www.etnolog.org.ua IM FE 24 мих студій явищ первісної культури була підготовлена нею ще під час перебування родини Грушевських в еміграції – у про- цесі участі вченої в Семінарі примітивної культури УСІ (Українського соціологічно- го інституту). Оприлюдненням напрацю- вань доньки відразу по приїзді до Києва М. Грушевський сподівався привернути увагу академічних кіл до актуальної нау- кової проблеми та водночас сприяти реалі- зації проєкту «Соціологічного інституту» в Україні. Збірка мала широке науково- пізнавальне значення, оскільки удоступ- нювала для українського читача соціоло- гічні, культурно-історичні, психологічні та філософські здобутки західної науки (засновника й представника психоаналізу Зігмунда Фрейда, адепта американської культурантропології Франца Боаса, за- сновника французької соціологічної шко- ли Еміля Дюркгейма, творця теорії пре- логічного мислення Люсьєна Леві-Брюля та ін.). До цієї праці К. Грушевської ввійшло п’ять ґрунтовних статей (про початки за- селення і культури Америки; про відго- мін примітивного мислення в українсько- му фольклорі; про поняття власності в примітивних народів; про колективне в примітивній поезії; про дві категорії при- мітивної мислі – «тотем» і «мана») [3, с. 17–219]. М. Грушевський справедливо підкреслював у «Передмові» до цієї книги своєї дочки, що головною працею дослід- ниці, «що займає центральне місце в сій книзі і являється... найбільш самостійною її [К. Грушевської. – Г. С. ] роботою» є розвідка «Тотем і Мана як дві категорії примітивної мислі». У ній, на думку іс- торика, авторка розвиває і обґрунтовує основну свою концепцію «про впливи примітивного колективізму на вироблення примітивного або... прелогічного світогля- ду» [10, с. 11]. Наголошуючи на самостійному й нова- торському характері цієї статті, М. Гру- шевський зауважує, що вона не є простим реферуванням висновків теорії Леві-Брю- ля про прелогічне мислення первісних спільнот, адже в ній «...читач знайде ко- ротку характеристику головних висно- вків, поставлених Леві-Брюлем, зробле- ну авторкою, котра... сама з більшою чи меншою самостійністю аналізує ріжні аспекти примітивного світогляду, з дру- гого боку – за поміччю його освітлює, для прикладу, <…> хвилеві відживання сього примітивного мишлення в нашім фольклорі» [10, с. 10]. На його думку, за- слуга К. Грушевської полягає в тому, що «дослідниця висуває при тім тезу, дуже важну і в своїх виводах незвичайно ба- гато обіцяючу – про колективістичні на- строї примітивної людини, як першу при- чину і формуючий принцип її космології і розуміння взаємовідносин між собою і доохресним світом» [10, с. 10]. У розвідці К. Грушевська не зупиня- ється на формальних підставах розрізнен- ня термінів «тотем» і «мана», а розкри- ває глибинні смислоутворюючі аспекти відмінностей понять, що є «немов би два полюси, до котрих може прямувати до- слід примітивного життя; се майже гасла двох соціологічних шкіл, чи методів» [3, с. 110]. Учена в першій частині праці просте- жує історію виникнення та запроваджен- ня в обіг терміна «тотем», робить огляд відомих на той час «тотемічних теорій». У полі зору дослідниці номіналістична концепція А. Ленга – про «містичний ха- рактер імені у примітивних»; теорія Тей- лора про тотемізм як звіропоклонство, пов’язане з культом предків; Фрезера – про «концепціональний» тотемізм, уза- саднений на вірі у «звіряче посвоячення»; Рейнаха – адепта уявлень про «тотем як фетіш»; філологічна або родова теорія Гюіта, за якою тотем – «лиш рід, людська родина» та ін., що зацікавили К. Грушев- ську головно як маніфестація «стремління в науці дивитись на тотемізм як на явище порівняно пізнє...» [3, с. 125]. З-поміж розглянутих нею концепцій – індивідуа- лістична теорія Дж. Льонга (1791); «но- міналістична і культу предків» – Гер- берта Спенсера (1870–1878); «родової жертви» – Робертсона Сміта (1884); «зо- внішньої душі (звіра-патрона)» – Фрезе- ра (1890); «реінкарнативна» – Тейлора (1899); «культу предків і геральдична» – Вундта (1910–1914); «емблематична, ко- лективістична» – Дюркгейма (1912); «матріархальна» – Франца Боаса (1916) та ін. (всього – 38 опцій). Предметний і глибокий аналіз основних теорій походження і дефініцій понять «то- тем» і «тотемізм» дав їй підстави зробити висновок, що термін «тотемізм» доцільно вживати в розумінні «широкого означен- ня доби людського розвою, коли рід, його www.etnolog.org.ua IM FE 25 організація і взаємини впливають на- стільки сильно на всі сфери примітивного життя, що в значній мірі формують умови життя чоловіка [людини] і його погляди на природу» [3, с. 116]. Виокремлюючи домінантні ознаки досліджуваного явища, що визначають два способи, за якими сту- діюється поняття «тотем» (перший – як «система родів», «внутрішня організація племені»; другий – як «віра в походження людей від «нелюдських» предків: звірів, рослин або інших речей та в посвоячення з ними») [3, с. 117], К. Грушевська на- голошує на ключовому з них – другому. Висновки, що випливають з другого озна- чення та з детермінованого ним способу вивчення явища, є, на думку вченої, осо- бливо важливими «для зрозуміння при- мітивного життя, оскільки в такому спо- собі досліду головне місце займає тотем як родовий символ, предок і патрон роду, себто той звір, що породив його в мітич- них часах...» [3, с. 118]. Дослідниця констатує «многознач- ність, широкість і невиразність» поняття «тотем», що, на її переконання, було зу- мовлено «процесом підтягання преріжних моральних, релігійних і соціяльних явищ і просто дивацтв примітивного побуту під сю назву “тотемізму”, наділеного власти- востями кода-розгадки таємниць примі- тивної думки» [3, с. 112]. К. Грушевська слушно зауважує, що, незважаючи на безліч різнорідних версій, проблема походження терміна «тотем», утім, лишається нерозв’язаною. Водночас вона робить висновок, що всі ці (навіть не зовсім прийнятні) теорії все ж таки «до- бре характеризують саму ідею того умов- ного, конвенціонального “тотемізму”, як основу анімістичної теорії примітивної психології» [3, с. 118]. Дослідниця в ці- лому солідаризується з положеннями про тотемізм засновника французької соціо- логічної школи Еміля Дюркгейма, котрий розглядав «сі примітивні вірування як об’єктивні соціяльні дійсності, а не як аб- страктні конструкції»; розумів «тотемізм як колектив: систему родів і підвалину соціяльного устрою, – і як релігію». Уче- на наголошує, що заслуга французької школи та її соціологічного методу в тому, «що вона виставляє критерієм соціологіч- них чи соціяльних факторів їх об’єктивне обґрунтування в побуті і в свідомості громади...» [3, с. 126–127]. На її думку, «тотемізм» як категорія примітивного мислення є умовним, «чисто конвенціо- нальним означенням тої стадії людсько- го існування, що жила під знаком роду як принципу», який моделював світогляд примітивної людини 4. Однак водночас вона критично оцінює окремі висновки Е. Дюркгейма, зокрема, щодо ототож- нення первісного тотемізму з категорією «мана» («тотемічна мана»); щодо інтер- претації поняття «мана» як «тотемічно- го принципу, ідейної підвалини родового устрою», що, на її переконання, є неко- ректним і невлучним, бо це не відповідає ні дійсності, ні літературному значенню слова «тотем», оскільки тут ідеться про використання застарілого поняття «тотем» для означення й «пояснення іншого соці- ального явища – автентичного і справді многонадійного для науки...» [3, с. 127]. Серед іншого увагу дослідниці привер- нуло питання часу виникнення, «давни- ни тотемізму» й з’ясування його місця в культурній еволюції порівняно з іншими примітивними віруваннями первісних, зо- крема «на тлі дійсно широкого поняття “мана”, у яке входить і поняття роду» [3, с. 130]. Глибокі наукові спостереження над історією з’яви й побутування терміна «мана», над питанням його відмінності від поняття «тотем» (що займають біль- шу частину розвідки) маніфестують про- фесіоналізм дослідниці та її непересічні здібності науковця. Реферування й ана- ліз праць попередників дозволив ученій зробити власні висновки і сформулювати дефініції, за якими поняття «мана» (жит- тєва енергія, за уявленням первісних) ві- дображає стосунки між людиною і світом; а термін «тотем» (як уособлення складо- вої первісної етики) відбиває стосунки між людиною і колективом. Відтак, учена резюмує, що за розумін- нями примітивних громад, «мана» – над- природна космічна сила, розлита по всій природі; це – «неперсональна рухлива сила, що існує в усіх речах і виявляється в усім життю» [3, с. 134]. Висвітлюючи історію виникнення тер- міна «мана», дослідниця відзначає, що хоча його запроваджено до наукового вжитку англійським ученим Р. Кодрінгто- ном на означення реалій міфології наро- дів Меланезії та розвинуто в публікаціях Марета на означення основи («підстави») www.etnolog.org.ua IM FE 26 «цілого світогляду преанімізму», про- те «подібні поняття («оренда», «маніту», «вакан», «хубе») були помічені ще раніше в Америці», однак тоді вони не приверну- ли належної уваги. На підставі досліджень географії по- ширення поняття «мана» в його різно- рідних найменуваннях і локаціях К. Гру- шевська робить слушні висновки, що всі «вони передають зовсім однорідні ідеї». Продуктивним, з погляду тогочасної віт чизняної науки, видається міркування вченої про доцільність залучення до сту- діювання цієї проблеми українських ма- теріалів; про те, що «дослідження наших культурних пережитків не як відокремле- них явищ, але як вияв мисли примітивно- го людства про світ і його лад, міг би дати багато цікавого не лише для пізнання ми- нувшини у нас, але і для виявлення ево- люції людської мисли взагалі» [3, с. 193]. Ці ж, розглядувані К. Грушевською в наголошеній розвідці питання (про ево- люцію людського мислення й особливості примітивного світогляду), порушені до- слідницею і в інших, уміщених у збірни- ку публікаціях. Зокрема, у статті «Примі- тивне мишлення і його відгомони в нашім фольклорі» вона подає огляд праць фран- цузького філософа і психолога, професо- ра Сорбони Леві-Брюля, розкриває осно- вні постулати його теорії «партиципації» (закон «співучасті») і «прелогічного мис- лення» первісних спільнот, аналізує по- гляди вченого щодо впливу примітивного колективу (роду) на людину 5. Як переконливо підсумовує в «Перед- мові» до цієї збірки М. Грушевський, авторка «влучно аналізує примітивне розуміння ріжних явищ природного і соці- ального порядку», зупиняється на понятті роду і робить висновок про те, що зв’язок, що лучить членів сього колективу, – чи- сто соціальний», а фізичному споріднен- ню «примітивні люди надають дуже мало значення» [10, с. 12]. У контексті аналізу теорії Леві-Брюля про відмінність примі- тивного мислення від «цивілізованого ду- мання» К. Грушевська формулює власні міркування і висновки про первісний ко- лектив як замкнений самодостатній світ, «самостійний мікрокосм», «джерело вся- кої життєвої сили і всього...»; вона роз- криває і значення адаптації в первісних спільнотах, що детермінувала склад ро- дового колективу, поєднуючи в ньому не лише «адаптованих» людей, (власне, чле- нів роду), але й звірів, рослин, абстрактні явища [10, с. 12–13]. У статті вчена досліджує особливос- ті первісної культури та її пережитків у фольклорі, робить проєкцію соціологіч- них теорій на українські реліктові етно- графічні реалії. Зокрема, аналіз різно- рідних даних про похоронні звичаї на Гуцульщині та Буковині дав їй підстави розкрити «останки» примітивного світо- гляду в тогочасному народному побуті на- селення регіону, які, на її думку, «в осно- ві своїй належать до тих самих фактів, як примітивні звичаї, що вийшли з при- мітивної ідеї вмішування людини в меха- нізм причинних відносин в природі» [6, с. 109]. В іншій, уміщеній в цю книгу, неве- личкій розвідці «Колективне в примі- тивній поезії» К. Грушевська розглядає проблему початків поетичної творчості, аналізує погляди американського істори- ка літератури професора Гаміра на першо- основи поезії і на «співо-танці» зокрема. Дослідниця розкриває значення ритму в обрядодіях і житті первісного колективу, суспільну значущість поезії, що тради- ційними засобами звернена до соціальних інстинктів індивіда 6, акцентує питання взаємозв’язку й ролі колективної та інди- відуальної творчості, випереджуючи свій час вже самою актуалізацією проблеми. Примітивні поняття про власність як атрибут магічної сили, котрою наділена людина первісного колективу, стали пред- метом досліду й висвітлення в наступній студії ученої – про «полон орнаменту» і «крадіж слова». Розглядаючи власність як одну з форм відносин людини із зо- внішнім світом у примітивних та цивілі- зованих спільнотах, К. Грушевська на- голошує на докорінній відмінності змісту цього поняття в цивілізованих та примі- тивних народів, оскільки він детермінова- ний різним комплексом уявлень представ- ників зазначених спільнот про «сей світ». «Примітивні аналогії», до котрих вда- ються дослідники, не повинні вводити в оману, позаяк, на думку К. Грушевської, у первісних народів поняття власності «таке відмінне від нашого, а відносини до окруження загорнені в таку силу ма- гічних представлень, думок і фантазії, що наперед можна прийняти майже за певне, що в кожнім випадку їх погляд на www.etnolog.org.ua IM FE 27 справу буде інший, ніж погляд культур- ного чоловіка» [5, с. 197]. Учена коментує курйозні причини військових конфліктів («крадіж слова»), що криються в магічно- му світогляді первісних, і резюмує, що в суспільстві, яке надає великої ваги магії і «магічній вартості» в речах, відмінність поняття власності від його тлумачення в цивілізованих спільнотах «знаходить своє повне об’яснення аж в примітивнім спо- собі мишлення» [5, с. 203], що проливає світло на справжній зміст соціологічних фактів примітивного життя. Серед репрезентованої у збірці тема- тики розвідок К. Грушевська розглянула й питання витоків та історії заселення і культури народів Америки: ідеться, зокре- ма, про особливості передісторичної техні- ки й матеріальної культури «індіянських племен неолітичної доби». Проаналізу- вавши праці на зазначену проблематику (авторства науковців американського Ет- нологічного бюро), учена робить критич- ні застереження й слушні висновки про те, що соціальне та інтелектуальне жит- тя первісних народів було «далеко більш виробленим, ріжностороннім і змістовні- шим», ніж це доти вважалося [10, с. 14]. Як доречно наголошує М. Грушевський, «дуже далекий і спеціальний зміст» цієї розвідки все ж таки «дає інтересні куль- турно-історичні вказівки загального зна- чення, – так, що вони кидають яскраве світло й на нашу власну культурну істо- рію» [10, с. 13–14]. Ця збірка К. Грушевської про примі- тивну культуру вигідно вирізнялася з ме- тодологічного погляду та за інтерпретацій- ними концептами від тогочасних головно описових праць українських народознав- ців, виконаних переважно в описовому жанрі на національному матеріалі і в кон- тексті вітчизняного гуманітаристичного дискурсу. Вона була розіслана на 80 за- кордонних адрес, у провідні світові кри- гозбірні й викликала в наукових колах не- підробний інтерес до української науки і культури. Проте особливий розголос кни- га отримала в українському науковому се- редовищі; зокрема, дуже влучно оцінив її пізнавальний потенціал М. Грушевський, котрий писав, що книга «може віддати не аби-яку прислугу нашому громадянству тим, що введе його в дуже мало досі йому звісну сферу нових течій і здобутків за- хідної соціології й історії культури, що за останні кільканадцять літ зробили дуже важні поступи... і відкрили незвичайно інтересні перспективи дальшому дослідові не тільки на ґрунті культурно-нижчих на- родів, але й на нашім власнім ґрунті» [10, с. 13]. Схвально оцінив цю збірку статей К. Грушевської В. Дашкевич, який визнав її за «найспеціальнішу етнологічну пра- цю, що з’явилась тепер в українській літе- ратурі» [11, с. 180]; за одну з тих, що «ін- формують українських дослідників про найважливіші здобутки сучасної етнології в інших країнах» (зокрема, про пробле- му первісного «думання» як центральну проблему людської культури в дослідах низки шкіл – Боаса, Фрейда, Дюркгейма, Леві-Брюля та ін.). Такий же позитивний відгук на книгу дослідниці «З примітив- ної культури» надійшов і від харківсько- го професора О. Ветухова, котрий писав, що фактично це перша в Україні спроба «спрямувати стару етнографію на шлях динамічних дослідів <...> Постановка питань про основи й першоджерела пер- вісної прелогічної думки, походження й розвитку сім’ї й власності і є головною заслугою цієї книжки» [1, с. 21–22]. «За глибиною проникнення в тему з цією пра- цею міг конкурувати, – пише сучасна до- слідниця спадщини К. Грушевської Ірина Матяш, – лише корпус українських на- родних дум, підготовка якого розпочала- ся ще в еміграції» [15, с. 114]. І справді, ім’я Катерини Грушевської увінчалося найбільшою славою насампе- ред завдяки її подвижницькій праці по укладанню повного корпусу «Українських народних дум» 7. Учена здійснила масш- табну дослідницько-пошукову роботу з метою виявлення, наукової систематизації та виходу п’ятитомного видання варіантів українських історичних дум, ініціатором створення якого був батько й науковий провідник дослідниці М. Грушевський. Як влучно зазначав професор Р. Кирчів, участь видатного ученого в підготовці цього видання проглядається «у фунда- ментальності постановки самого завдання та широкого кола охоплених ним архі- важливих наукових питань» [12, с. 150]. К. Грушевська – гідна учениця великого ученого й батька – не просто здійснила традиційну систематизацію й осмислення матеріалу, а й застосувала новаторський метод соціологічного студіювання україн- ського героїчного епосу, на підставі тери- www.etnolog.org.ua IM FE 28 торіального його розподілу за окремими кобзарськими школами; провела дослі- дження мистецьких спілок у контексті їхніх професійно-поведінкових практик, творчості та взаємин. Вона здійснила над- звичайно трудомістку працю з виявлен- ня як опублікованого, так і рукописного й архівного матеріалу за понад столітній період його нагромадження; визначила критерії його наукового групування й від- бору текстів; запровадила вдалий і логіч- ний принцип встановлення автентичності дум 8. Важливо, що завдяки особистому листуванню з відомими вченими дослід- ниця виявляє і включає до видання нові записи (Олени Пчілки, О. Курило, Б. Лу- говського, В. Кравченка, М. Гайдая, Н. Дмитрука та ін.). Перший том корпусу «Українських на- родних дум» (з посвятою В. Антонови- чу, М. Драгоманову та П. Житецькому) з’явився друком 1927 року. Крім понад 200-сторінкового вступу (власне ґрунтов- ної історіографічної монографії К. Гру- шевської під назвою «Збирання і ви- дання дум в ХІХ і в початках ХХ віку», в якому йдеться й про час виникнення терміна «дума» і його дефініцію), том також містив 13 текстів (117 варіантів) у трьох розділах. Видання викликало резонансну реакцію наукових кіл; пози- тивні рецензії та схвальні оцінки (у яких праця поціновувалася як «цінний вне- сок в українську культуру») надійшли від В. Перетца, А. Лободи, Ф. Колесси, М. Марковського, О. Сластьона, Б. Лу- говського та ін.). Переконливою аргумен- тованістю високої оцінки праці К. Гру- шевської вирізняється розлога (майже 60-сторінкова) рецензія академіка В. Пе- ретца [17, с. 73–132], який дав їй блиску- чу й вичерпну характеристику: «...пиль- но вдивляючись у суть нового видання дум, побачимо величезну відміну його від попередніх спроб. Широкий обсяг матеріалу, що лиш почасти використали попередники, мало не до краю вичерпана література дум, цінні критичні екскурси про окремі записи й діяльність збирачів дум, новий матеріал із забутих збірок ру- кописних і друкованих, нарешті виразна постава питання про кобзарів – носіїв дум і застосування нового принципу ви- вчення дум відповідно до територіально- го розподілу записів – усе це й багато ще іншого робить працю К. Грушевської цілком оригінальною й новою поміж ана- логічними, задавалося-б, працями про думи» [17, с. 73–74]. Таку ж схвальну оцінку отримала ро- бота та вступна розвідка до неї і від ака- деміка А. Лободи, який назвав її «видат- ним підсумком нашої науки» [13, с. 198]. Визначний музикознавець, фолькло- рист і етнограф Ф. Колесса у своєму від- гуку на появу корпусу дум К. Грушев- ської наголошував: «Двотомний корпус дум – зразкове видання, обставлене на- уковим апаратом, – це безперечно одна з найзамітніших появ української наукової літератури за останні роки, дуже важне досягнення Української Академії наук» 9. Окрилена успіхом, К. Грушевська взя- лася за підготовку другого тому, маючи намір видрукувати його протягом 1929– 1930 років. Проте вдалося опублікувати другий том лише в 1931 році (а підготов- лені тексти до третього, ще неопубліко- ваного тому, і досі не знайдені). Скла- дався другий том з передмови-розвідки К. Грушевської («Деякі питання про на- родні думи») та 19 текстів (156 варіантів) у трьох розділах. На превеликий жаль, на цьому томі подвижницька робота укла- дачки була перервана через розгортання тотальних репресій проти українських учених та запровадження жорсткої полі- тичної цензури проти націо нальної науки. Студіювання етнокультури практично було табуйовано владою, відтак подальша дослідницька праця вченої над волелюб- ним за змістом народним епосом унемож- ливлювалася через дошкульне цькування та переслідування, а невдовзі – через її арешт, багаторічне ув’язнення і трагічну загибель у застінках. Проте здійснена дослідницею титаніч- на студійна робота над думським епосом склала високу честь як К. Грушевській, так і цілій українській гуманітаристиці цієї доби. Як слушно стверджував видат- ний фольклорист, професор Р. Кирчів, її праця є «надзвичайно повчальною», адже вчена застосувала до вивчення дум не лише філологічний підхід, але й уперше досліджувала їх з огляду на європейську методологію – на широкий культурологіч- ний і соціальний контекст. Опублікова- ний двотомник дум, як слушно резюмує Р. Кирчів, є «монументальним проектом Михайла і Катерини Грушевських» [12, с. 152–153]. www.etnolog.org.ua IM FE Видання ІМФЕ ім. М. Т. Рильського: «Українські народні думи» К. Грушевської у 2х томах (перевидання); загальний, перший та другий томи п’ятитомника «Українська народні думи» (підготовлені й опубліковані співробітниками Інституту) www.etnolog.org.ua IM FE 29 Джерела та література 1. Ветухов О. Віхи на шляху від старої статичної етнографії до сучасної динамічної етноло- гії. Науковий збірник Харківської науково-дослідної кафедри історії української культури. Харків, 1927. Ч. 7. 2. Горинь В. Катерина Грушевська (1900–1943). Львів, 2000. 3. [Грушевська К.] З примітивної культури. Розвідки і доповіді Катерини Грушевської / з пе- редмовою М. Грушевського. Київ, 1924. 4. Грушевська К. Колективне в примітивній поезії. [Грушевська К.] З примітивної культури. Розвідки і доповіді Катерини Грушевської / з передмовою М. Грушевського. Київ, 1924. 5. Грушевська К. Полон орнаменту і крадіж слова, як причинки до поняття власності у при- мітивних народів. [Грушевська К.] З примітивної культури. Розвідки і доповіді Катерини Грушевської / з передмовою М. Грушевського. Київ, 1924. 6. Грушевська К. Примітивне мишлення і його відгомони в нашім фольклорі. [Грушевська К.] З примітивної культури. Розвідки і доповіді Катерини Грушевської / з передмовою М. Гру- шевського. Київ, 1924. 7. Грушевська К. Примітивні оповідання, казки і байки Африки та Америки. Київ ; Відень, 1923. 8. Грушевська К. Розвій словесної творчості і примітивна проза. Примітивні оповідання, казки і байки Африки та Америки / зладила Катерина Грушевська. Київ, 1912. 9. Грушевський М. Вступне слово. Первісне громадянство і його пережитки на Україні. 1926. Вип. 1/2. 10. Грушевський М. Передмова. [Грушевська К.] З примітивної культури. Розвідки і допо- віді Катерини Грушевської / з передмовою М. Грушевського. Київ, 1924. 11. Дашкевич В. Розвиток етнологічної науки на Україні за 10 років (1917–1927). Червоний шлях. Харків, 1927. № 12. 12. Кирчів Р. Катерина Грушевська – дослідниця й едитор українських народних дум. Народо- знавчі зошити. 1999. Зош. 2 (26). Березень – квітень. 13. Лобода А. [Рецензія]. Ювілейний збірник на пошану акад. Д. І. Багалія. Київ, 1927. 14. Малик Я. Й. Катерина Грушевська. Львів : ЛДУ, 1991. 15. Матяш І. «Зірка першої величини». Життєпис К. М. Грушевської. Київ, 2002. 16. Матяш І. Катерина Грушевська: життєпис, бібліографія, архіви. Київ, 1997. примітки 1 Див.: Грушевська К. Примітивні опові- дання, казки і байки Африки та Америки. Київ ; Відень, 1923. С. 9. 2 Див. також: Матяш І. Катерина Гру- шевська: життєпис, бібліографія, архіви. Київ, 1997. С. 39. 3 Див.: Грушевська К. Примітивні опові- дання, казки і байки Африки та Америки. Київ ; Відень, 1923. С. 17. 4 Див.: [Грушевська К.] З примітивної культури. Розвідки і доповіді Катерини Гру- шевської / з передмовою М. Грушевського. Київ, 1924. С. 116–129. 5 Див.: Дельєж Р. Нариси з історії антро- пології. Школи. Автори. Теорії. Київ, 2008. С. 74–82. 6 Див.: Грушевська К. Колективне в при- мітивній поезії. [Грушевська К.] З примітив- ної культури. Розвідки і доповіді Катерини Грушевської / з передмовою М. Грушевсько- го. Київ, 1924. С. 204–219. 7 Це раритетне на сьогодні видання К. Гру- шевської перевидане 2004 року Інститутом мистецтвознавства, фольклористики та етно- логії ім. М. Т. Рильського як пам’ятка укра- їнської фольклорно-етнографічної спадщини. Співробітниками Інституту ведеться під- готовка й опублікування п’ятитомного корпу- су «Українські народні думи», в основу яко- го покладено працю К. Грушевської. Станом на сьогодні опубліковано три книги із серії «Українські народні думи» (загальний том, К., 2007; т. 1: Думи раннього козацького пе- ріоду, К., 2009; т. 2: Думи XVI–XVII століть, К., 2019). 8 Див. ширше: Мятяш І. «Зірка першої величини». Життєпис К. М. Грушевської. Київ, 2002. С. 152–176. 9 Цит. за: Кирчів Р. Катерина Грушев- ська – дослідниця й едитор українських на- родних дум. Народознавчі зошити. 1999. Зош. 2 (26). Березень – квітень. С. 153. www.etnolog.org.ua IM FE 30 17. Перетц В., акад. Українські думи в новому виданні К. М. Грушевської. Етнографічний віс ник. Київ, 1928. Кн. 7. 18. Шевчук Т. Фольклористичні етюди. Біла Церква, 2017. 19. Юркова О. Діяльність Науково-дослідної кафедри історії України М. С. Грушевського (1924–1930 рр.). Київ, 1999. references 1. VETUKHOV, Oleksa. Milestones on the Way from the Old Static Ethnography to the Modern Dynamic Ethnology and Local Lore: (About the Past and Present States of Ethnography). In: Scientific Collection of the Kharkiv Research Department of the History of Ukrainian Culture. Kharkiv, 1927, no. 7, iss. 1 [in Ukrainian]. 2. HORYN, Vasyl. Kateryna Hrushevska 1900–1943. NAS of Ukraine’s Ivan Krypyakevych Insti- tuteof Ukrainian Studies. Lviv, 2000, 114 pp. [in Ukrainian]. 3. HRUSHEVSKA, Kateryna. Totem and Mana: Two Categories of Primitive Thinking. In: Kat- eryna Hrushevska’s Studies and Reports on Primitive Culture. Prefaced by Acad. Mykhaylo HRU- SHEVSKYI. All-Ukrainian Academy of Sciences’ Cultural and Historical Committee. Kyiv: State Publishing House of Ukraine, 1924 [in Ukrainian]. 4. HRUSHEVSKA, Kateryna. The Collective Element in Primitive Poetry. In: Kateryna Hrushevska’s Studies and Reports on Primitive Culture. Prefaced by Acad. Mykhaylo HRUSHEVSKYI. All-Ukrainian Academy of Sciences’ Cultural and Historical Committee. Kyiv: State Publishing House of Ukraine, 1924 [in Ukrainian]. 5. HRUSHEVSKA, Kateryna. Enslavement of Ornaments and Theft of Words as Two Documents for the Concept of Property in Primitive Peoples’ Thinking. In: Kateryna Hrushevska’s Studies and Reports on Primitive Culture. Prefaced by Acad. Mykhaylo HRUSHEVSKYI. All-Ukrainian Acad- emy of Sciences’ Cultural and Historical Committee. Kyiv: State Publishing House of Ukraine, 1924 [in Ukrainian]. 6. HRUSHEVSKA, Kateryna. Primitive Thinking and Its Echoes in the Ukrainian Folklore. In: Kateryna Hrushevska’s Studies and Reports on Primitive Culture. Prefaced by Acad. Mykhaylo HRUSHEVSKYI. All-Ukrainian Academy of Sciences’ Cultural and Historical Committee. Kyiv: State Publishing House of Ukraine, 1924 [in Ukrainian]. 7. HRUSHEVSKA, Kateryna Primitive Stories, Tales and Fables of Africa and America. Kyiv; Vienna: Institut Sociologique Ukrainien; J. N. Vernay Press, 1923 [in Ukrainian]. 8. HRUSHEVSKA, Kateryna. Development of Verbal Creativity and Primitive Prose. In: Kat- eryna HRUSHEVSKA. Primitive Stories, Tales and Fables of Africa and America. Kyiv; Vienna: Institut Sociologique Ukrainien; J. N. Vernay Press, 1923 [in Ukrainian]. 9. HRUSHEVSKYI, Mykhaylo. Introduction. In: Kateryna HRUSHEVSKA, ed., Primitive Citi- zenship and Its Remnants in Ukraine (Primitive Culture and Its Remnants in Ukraine, Social Prehistory. Folk Art in Sociological Prospect): A Scientific Yearbook. All-Ukrainian Academy of Sciences’ Cultural and Historical Committee. Kyiv: State Publishing House of Ukraine, 1926, issues 1 and 2 [in Ukrainian]. 10. HRUSHEVSKYI, Mykhaylo. Preface. In: Kateryna Hrushevska’s Studies and Reports on Primitive Culture. All-Ukrainian Academy of Sciences’ Cultural and Historical Committee. Kyiv: State Publishing House of Ukraine, 1924 [in Ukrainian]. 11. DASHKEVYCH, V. Development of Ethnology in Ukraine for a Decade (1917–1927). In: Volodymyr ZATONSKYI, ed., The Red Path: A Monthly. Kharkiv, 1927, no. 12 [in Ukrainian]. 12. KYRCHIV, Roman. Kateryna Hrushevska, A Researcher and Editor of Ukrainian Folk Du- mas. In: Stepan PAVLIUK, ed.-in-chief, The Ethnology Notebooks, 1999, no. 2 (26), March–April [in Ukrainian]. 13. LOBODA, Andriy. A Review. In: Ahatanhel KRYMSKYI, ed. A Jubilee Collection in Honour of Acad. Dmytro Bahaliy on the Occasion of the Seventieth Anniversary of His Life and the Fiftieth Anniversary of His Scientific Activity. Kyiv, 1927 [in Ukrainian]. 14. MALYK, Yaroslav. Kateryna Hrushevska. Lviv: LSU Press, 1991 [in Ukrainian]. 15. MATIASH, Iryna. «Star of the First Magnitude». A Biography of Kateryna Hrushevska. NAS of Ukraine’s M. Hrushevskyi Institute of Ukrainian Archeography and Source Studies. Kyiv, 2002 [in Ukrainian]. 16. MATIASH, Iryna. Kateryna Hrushevska: Biography, Bibliography, and Archives. Kyiv, 1997 [in Ukrainian]. www.etnolog.org.ua IM FE 31 SUmmary The article, based on a thorough reading and analysis of K. Hrushevska’s monographic re- search, makes an attempt to comprehend the ethnological scientific heritage of the scholar against the background of contemporary European studies. Its subject is primarily her book-size editions: Primitive Stories, Tales and Fables of Africa and America, Hrushevska’s Studies and Reports on Primitive Culture, Ukrainian Folk Dumas (in two volumes) with a 200-page introduction to the first volume, titled Collection and Publication of Dumas in the XIXth and Early XXth Centuries. In these works, the scholar declared the application of innovative research methods and meth- odology to clarify the features of primitive prose of ancient peoples of Africa and America; she also actualized the necessity of using sociological methods for interpreting remnants of antiquity within the folklore heritage, revealed the mythological basis of folklore and the emergence of var- ious types of primitive prose works. Applying sociological, psychological and cultural-historical achievements of the Western European science for treating cultural remnants within the domestic folklore, K. Hrushevska attached the Ukrainian material to the European scientific corpus of sources. K. Hrushevska’s greatest scientific achievement was her selfless work on compiling the full corpus of Ukrainian folk dumas, as well as on identifying, scientifically arranging and compre- hending (on the ground of their territorial division by separate kobzar schools) the samples of the Ukrainian heroic epic. Keywords: K. Hrushevska, verbal creativity of primitive peoples, primitive prose, cultural remnants, dumas, Ukrainian heroic epic. 17. PERETS, Volodymyr, Acad. Ukrainian Dumas in a New Edition by Kateryna Hrushevska. In: Andriy LOBODA, Viktor PETROV, eds.-in-chief, The Ethnographic Bulletin. Ethnographic Commit- tee of the Ukrainian Academy of Sciences Kyiv, 1928, bk. 7 [in Ukrainian]. 18. SHEVCHUK, Tetiana. Folkloristic Essays. Bila Tserkva: Oleksandr Pshonkivskyi Publishing House, 2017, 258 pp. [in Ukrainian]. 19. YURKOVA, Oksana. Activities of Mykhaylo Hrushevskyi’s Research Department of Ukrai- nian History (1924–1930). Kyiv: NAS of Ukraine’s Institute of History of Ukraine, 1999, 433 pp. [in Ukrainian]. www.etnolog.org.ua IM FE

Європейський вимір наукового доробку Катерини Грушевської

Репозитарії

Схожі ресурси