Історія розвитку промислів та ремесел Сумщини ХVІІ - поч. ХХІ ст. (за матеріалами с. Вирівки Конотопського району Сумської області)
Gespeichert in:
| Datum: | 2007 |
|---|---|
| 1. Verfasser: | |
| Format: | Artikel |
| Sprache: | Ukrainian |
| Veröffentlicht: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2007
|
| Schriftenreihe: | Матеріали до української етнології |
| Schlagworte: | |
| Online Zugang: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207045 |
| Tags: |
Tag hinzufügen
Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Zitieren: | Історія розвитку промислів та ремесел Сумщини ХVІІ - поч. ХХІ ст. (за матеріалами с. Вирівки Конотопського району Сумської області) / Н. Литвинчук // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2007. — Вип. 6(9). — С. 96-101. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. |
Institution
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-207045 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-2070452025-09-30T00:01:38Z Історія розвитку промислів та ремесел Сумщини ХVІІ - поч. ХХІ ст. (за матеріалами с. Вирівки Конотопського району Сумської області) Литвинчук, Н. Етнологія 2007 Article Історія розвитку промислів та ремесел Сумщини ХVІІ - поч. ХХІ ст. (за матеріалами с. Вирівки Конотопського району Сумської області) / Н. Литвинчук // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2007. — Вип. 6(9). — С. 96-101. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. 2313-8505 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207045 uk Матеріали до української етнології application/pdf Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Етнологія Етнологія |
| spellingShingle |
Етнологія Етнологія Литвинчук, Н. Історія розвитку промислів та ремесел Сумщини ХVІІ - поч. ХХІ ст. (за матеріалами с. Вирівки Конотопського району Сумської області) Матеріали до української етнології |
| format |
Article |
| author |
Литвинчук, Н. |
| author_facet |
Литвинчук, Н. |
| author_sort |
Литвинчук, Н. |
| title |
Історія розвитку промислів та ремесел Сумщини ХVІІ - поч. ХХІ ст. (за матеріалами с. Вирівки Конотопського району Сумської області) |
| title_short |
Історія розвитку промислів та ремесел Сумщини ХVІІ - поч. ХХІ ст. (за матеріалами с. Вирівки Конотопського району Сумської області) |
| title_full |
Історія розвитку промислів та ремесел Сумщини ХVІІ - поч. ХХІ ст. (за матеріалами с. Вирівки Конотопського району Сумської області) |
| title_fullStr |
Історія розвитку промислів та ремесел Сумщини ХVІІ - поч. ХХІ ст. (за матеріалами с. Вирівки Конотопського району Сумської області) |
| title_full_unstemmed |
Історія розвитку промислів та ремесел Сумщини ХVІІ - поч. ХХІ ст. (за матеріалами с. Вирівки Конотопського району Сумської області) |
| title_sort |
історія розвитку промислів та ремесел сумщини хvіі - поч. ххі ст. (за матеріалами с. вирівки конотопського району сумської області) |
| publisher |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| publishDate |
2007 |
| topic_facet |
Етнологія |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207045 |
| citation_txt |
Історія розвитку промислів та ремесел Сумщини ХVІІ - поч. ХХІ ст. (за матеріалами с. Вирівки Конотопського району Сумської області) / Н. Литвинчук // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2007. — Вип. 6(9). — С. 96-101. — Бібліогр.: 18 назв. — укр. |
| series |
Матеріали до української етнології |
| work_keys_str_mv |
AT litvinčukn ístoríârozvitkupromislívtaremeselsumŝinihvíípočhhístzamateríalamisvirívkikonotopsʹkogorajonusumsʹkoíoblastí |
| first_indexed |
2025-09-30T01:09:00Z |
| last_indexed |
2025-10-01T01:09:16Z |
| _version_ |
1844739788000722944 |
| fulltext |
Матеріали до української етнології / етнологія / випуск 6(Х) 2007 96
Наталія ЛИТВИНЧУК
(Київ)
ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ ПРОМИСЛІВ
ТА РЕМЕСЕЛ СУМЩИНИ
ХVІІ ПОЧ. ХХІ СТ.
(за матеріалами с. Вирівки
Конотопського району
Сумської області)
У сучасній етнології активізується вивчення
історико-етнографічних регіонів України в ас-
пекті динаміки розвитку місцевих народних тра-
дицій упродовж модерної і постмодерної епох.
Одним із таких регіонів є Східне Полісся. Ви-
вчення етнокультурних особливостей, представ-
лених цим субрегіоном, передбачає знання на-
родних культурно-побутових традицій, які фор-
мувалися історично в тих чи інших місцевостях
Сумщини, у тому числі і в окремих селах, зокрема
в с. Вирівці Конотопського району.
Протягом тривалого часу існування та істо-
ричного розвитку с. Вирівки, змінювалися його
природне середовище, національний склад, осо-
бливості народного будівництва, побуту, харчу-
вання тощо. Трансформувався народний світо-
гляд, уявлення, відбулася переоцінка цінностей,
що по-своєму відбилося і на самій назві поселен-
ня, оскільки ойконіми є носієм і відображенням
специфічно-етнічних ознак культури. М. Сумцов
у праці «Малорусская географическая номен-
клатура« вказує на те, що українські назви насе-
лених пунктів нерозривно пов’язані з історією та
побутом народу, його психологією. Без вивчення
географічної номенклатури із філологічного по-
гляду й пов’язаних із нею народних переказів,
археологічні та історико-побутові пояснення не
можуть бути досить точними, навіть найменші
деталі зі слів селян про причини найменування
поселення є основою для вивчення [6, 1–3].
Так, назва села Вирівки в різні історичні пері-
оди мала кілька топонімічних варіантів. Місце-
ві легенди про її походження розповідають, що
«село називається так тому, що колись у ньому
робили вирьовки з конопель, яких дуже бага-
то росло понад Сеймом, а також туди – в сторо-
ну Селища, Красного...« 1. За іншим переказом,
«село називається Вировкою, бо був тут посеред
села колись великий вир. Через то так і назва-
ли село« 2. Місцевий історик М. Панченко, який
упродовж усього свого життя досліджував істо-
рію с. Вирівки і його мешканців, писав: «Виров-
ка розташована на берегах невеличкої річки Ку-
колки, яка впадає в Сейм. В далеку давнину серед
села був вир. Його утворювали весняні й дощові
потоки, що збігали в річку. Звідси, як розповіда-
ють старожили, і походить назва села« 3. М. Пан-
ченко був глибоко переконаний, що похідним да-
ного ойконіма 4 є слово вир , а не вірьовка. У його
записах читаємо: «Цей листок має значення для
того, яка назва села правильна Веревка чи Ви-
ровка. У церковних документах писалося так, а у
Лазаревського «Веревка«: «Верёвка около боло-
тъ, составляющихъ следы одного изъ притоко-
въ Сейма – речки Куколки. Еще въ описаніи 17-
81 г. Веревская речка называется Куколкою, хотя
она и тогда уже имела видъ болота, на которо-
мъ плотина задерживала «ставъ«, вода котора-
го двигала существовавшую здесь изстари водя-
ную мельницу« 5. У церковних документах кінця
ХІХ ст., на яких наголошував місцевий історик,
вживається ойконім Выровка: «Окончил Выров-
скую второкл. учит. школу, званіе учит. имеетъ«;
«Священникъ села Выровки Конотопскаго уезда
Николай Прокоповичъ 7 сего марта утвержденъ
депутатом...«. Ця ж назва вживається і в свідо-
цтві, яке видавали випускникам сільської школи:
«Черниговскій Епахіальный Училищный Советъ
симъ удостоверяетъ, что сынъ мещанина с. Вы-
ровки, Конотопскаго уезда Черниговской губер-
ніи, Васілій Петровъ Школяренко, родившійся
Апреля 25 дня 1866 года, православнаго вероис-
поведанія, успешно окончилъ курсъ ученія въ
образцовой при Выровской второклассной, цер-
ковно-прих. школе, Конотоп. у...« 6.
Отже, цілком імовірно, що першою назвою села
був ойконім російського походження, в осно-
ву якого покладено назву вірьовочного ремес-
ла, яке було основою життєзабезпечення селян.
А сучасна офіційна назва села виникла внаслі-
док зникнення ремесла і переосмислення попе-
редньої назви. Таким чином, ойконім, що похо-
див від вірьовочного ремесла, змінився на ойко-
нім оронімічного (в основі якого лежить рельєф)
походження.
Перша писемна згадка про село з’явилася лише
у ХVІІІ ст. село Вирівка дуже давнє, його терито-
рія зберігає сліди доби неоліту, слов’янських пле-
мен і козаків. Дослідження археологів та істори-
ків свідчать про давнє заселення цієї території,
зокрема біля с. Вирівки були виявлені городища.
http://www.etnolog.org.ua
Матеріали до української етнології / етнологія / випуск 6(Х) 2007 97
Ученими із Санкт-Петербурга було встановле-
но, що слов’янські поселення часів Київської Русі
з’явилися на території Конотопщини приблизно
в ІХ ст. Слов’яни прийшли сюди з верхів’їв Дні-
пра й Десни і, як виявили вчені, Конотопщина
була межею їх поселень. Так, на думку археолога
І. Русанової, кургани у Вирівці належать до по-
лян, які були засновниками староруської держа-
ви – Київської Русі. Про те, що нинішня Конотоп-
щина була заселена 5-7 тис. років тому, свідчать
і знахідки епохи неоліту, виявлені селянами під
час розорення землі у 2-й пол. ХХ ст. [5].
У 1873 р. російський археолог Д. Самоквасов
досліджував могили біля села. При розкопуван-
ні курганів ним було виявлено урни-прахівниці з
перепаленими людськими кістками, а токож кіст-
ками тварин, птахів. Крім урн із прахом покійни-
ків, зустрічалися урни-стравниці, в яких ставили
їжу та воду для померлих, що свідчить про віру-
вання у потойбічне життя. Також у курганах ви-
явлено багато різних речей, що дають можливість
вивчати заняття й побут першопоселенців, зокре-
ма різноманітний гончарний посуд, залізні серпи
й сокири, бронзові ґудзики, залишки дерев’яних
відер із залізними обручами, срібні та бронзові
сережки, залишки шкіряного взуття, в глечиках
зотліле зерно жита, ячменю, проса тощо. Знайде-
ні речі свідчать, що наші предки займалися різ-
ними ремеслами – гончарством, плавленням за-
ліза з болотних руд, добре знали ковальську, кра-
вецьку, шевську, бондарську справи. З привізної
бронзи, срібла й золота виготовляли різні ювелір-
ні прикраси. Займалися вони й землеробством,
скотарством, рибальством.
Заселення с. Вирівки почалося з 1-ї п. ХVІІ ст.,
саме в той час, коли з’явилися сприятливі умови
для розвитку землеробства, після возз’єднання
України з Росією, оскільки зменшилась небезпе-
ка розбійницьких нападів на українську землю
з боку турецьких і татарських загарбників. Цим
і скористалися в той час козацькі старшини Ли-
согуби, Милородовичі, Кочубеї, Галагани, Полу-
ботки, Апостоли. Населена Вирівка, як це вказа-
но в історико–статистичних зведеннях О. Лаза-
ревського, не пізніше першої половини ХVІІ ст.
Першими поселенцями були козаки, які жили на
вулицях Салимонівці (нині вулиці 1-го Травня)
та Сливенській. Інші вулиці села виникли значно
пізніше. За описом 1654 року у Вирівці було 17-
0 дворів. Спершу село належало Тихону Курахів-
ському. Пізніше Скоропадський віддав його кня-
зю Гагаріну. Згодом воно перейшло у власність
конотопського сотника Костенецького [1].
Як відзначено у тогочасних джерелах, жили
вирівчани в жахливих побутових умовах. Хати
були однокімнатні, з підсліпуватими вікнами.
Спали на нарах покотом. Взимку до хати брали
телят, ягнят, поросят, а то й корову. Кури цілий
рік неслись і водились у хаті. У хаті висиджува-
лися гуси. Тут сушилася кінська збруя, пряли,
ткали, робили вози, сани, товкли ступами. Жите-
лі у великій кількості виробляли полотно, сукно,
дерев’яний посуд. З часом у селі з’явилися вітря-
ки, водяний млин, валуші для валяння сукна. За-
можні селяни почали чумакувати, вони возили
в Причорномор’я діжки, ночви, ковші, совки та
інший дерев’яний дріб’язок, а звідти привозили
сіль і рибу. Взимку мешканці с. Вирівки чухрали
лозу, рубали хмиз на дрова. Потім сіяли ярину.
Після весняної посівної і до косовиці сіна кож-
на сім’я в селі займалася впорядкуванням свого
житла і домашнього господарства. Люди прагну-
ли справитися з усіма роботами до початку гаря-
чої пори – збору урожаю. Чоловіки ремонтували
хати, печі, плели лозяні хліви, клуні, огорожі, ла-
годили солом’яні стріхи, копали погреби, колодя-
зі, возили гній на толоку (переліг), стригли ове-
чок, крутили перевесла на ячмінь, гречку, просо,
плели постоли на сінокіс та жнива. Жінки золили
білизну, білили полотно, шили, вишивали, мочи-
ли і тіпали коноплі (матірку), пололи городину.
Історія показує, що основним заняттям вирів-
чан, як і першопоселенців-слов’ян, було земле-
робство. Серед культур, що їх найбільше сіяли
селяни, –жито, ячмінь, просо, гречка, овес, рижій,
коноплі. Усе сільське господарство трималося на
ручній праці селянина та волах. Урожаї збирали
дуже низькі. Обробляли землю дерев’яним ко-
лісним плугом-сабаном, запрягаючи в нього дві
пари волів, ралом, дерев’яними боронами, серпа-
ми, ціпами.
Поряд із землеробством розвивалось і скотар-
ство: вирощували волів, корів, овець, свиней, ко-
ней. Первісні знаряддя праці поступово удоско-
налювалися, з’являлись та розвивались різно-
манітні ремесла й промисли, зокрема виробляли
багато полотна, сукна, дерев’яного посуду. Зго-
дом основою сільської економіки стали млинар-
ство (у Вирівці було понад 10 водяних та вітря-
них млинів), чумацтво, бондарство, ковальство,
а також вірьовочний промисел (з конопель се-
ляни плели мотузки – вірьовки) та віжки). Усі ці
види заняття селян були так чи інакше пов’язані
між собою, залежали один від одного і взаємодо-
повнювались.
Найдавнішим промислом у селі можна вва-
жати млинарство, адже, як зазначав О. Лазарев-
ський «поселеніе Веревки может быть отнесено
къ нач. ХVІІ в. и, конечно, село здесь образова-
лось изъ около-мельничнаго поселка« 7.
На р. Куколка було колись багато водяних мли-
нів [3, 4]. Через швидку течію млини традицій-
но будували з нижнім колесом, яке наполовину
ховалося у воду і рухалося силою річкової течії.
Однак такі млини були малопродуктивними.
Тому згодом, у кінці ХVІ – на початку ХVІІ ст. по-
чали з’являтися великі млини з верхнім колесом
(сила води спрямовувалася на колесо зверху), од-
http://www.etnolog.org.ua
Матеріали до української етнології / етнологія / випуск 6(Х) 2007 98
нак для них потрібні були греблі із заставками.
Ці млини були продуктивнішими: водяне колесо
крутило не тільки жорна для розмелювання зер-
на, а й рухало ступи, що товкли конопляне сім’я
на олію, просо – на пшоно та рухали валуші, що
валяли (ворсили) саморобне селянське сукно.
На той час млини такого типу вважалися чима-
лими підприємствами. Побудувати приміщення
самого млина було нескладно, однак узяти біля
річки займище, насипати греблю, зробити міс-
ток із заставками, викопати став було клопітно.
Для цього необхідно отримати дозвіл у місцевих
старшин на будівництво – читаємо про це в листі
Химки, жительки села Попівки до чернігівського
полковника Полуботка в 1723 р.: «тому летъ есть
изъ 80, якъ палъ (дубовые столбы) забита на по-
речію Попувце (т. е. Куколке), верхъ села Верев-
ки, для занятія гребле и построенія млиновъ…
« 8. Власне про це йдеться і в листі жителя с. Ви-
рівки Решетиленка до гетьмана в Батурин 172-
4 р: «Яким Слива, житель Озарицький, і Олекса
Грищенко, житель Веревський, хотели займати
млинове займище на р. Куколке, на грунте моего
отца, берегами достаючи к оной речке« 9.
На млинах такого типу працювало лише двоє
чоловіків – мельник і мірошник. Вони ремонту-
вали млин і пильно слідкували за рівнем води у
ставку, регулювали її витікання на млинове ко-
лесо. Плату за роботу – мірчук – маленьку де-
рев’яну мірочку, як чашка, з кожного мішка мли-
ва брав мірошник. Млини приносили користь не
лише господарям, з цього мала зиск і козацька
старшина: «...С [...] млинов до разорения Бату-
рина ко двору бившего гетьмана собиралась по-
ловинная часть. У списках упомянутих млинов
били мельници с. Подлипного, Сарнавщини, Ве-
ревки, Озарич и х. Стара« 10.
Місцевий дослідник М. Панченко зазначав, що
водяні млини штука сезонна. Вдарять морози,
закують ставок, і завмирає млин до весни. У цю
пору людей виручали вітряки, а їх у Вирівці було
близько десяти. Осінні й зимові вітри давали їм
енергію. І водяні, і вітрові млини зупинились,
коли у Конотопі з’явилися кращі млини – парові.
Жителі с. Вирівки згадують, що в урочищі Сли-
вена у Вирівці був колись великий млин з двома
поставцями (два ковші зерна), ступами і валуша-
ми. Однак коли його не стало – невідомо. Інший
великий млин поміщика Білозерського, який був
у центрі села, розібрали 1912 року. Залишились
тільки гребля та сухе ставище в 22 гектари пло-
щею. Так у селі занепало млинарство, а разом із
тим зникли ставки з рибою [3, 4].
В Україні самими селянами була виведена вели-
ка сіра рогата худоба – воли. Їх використовували
в сільському господарстві як допоміжну робочу
силу, адже пара волів легко везла у возі 60 пудів
вантажу, виносливу в далекій дорозі. Вирощу-
вання волів стало своєрідним промислом. Най-
більше постачали волів на ринок магнати. Широ-
ким курним шляхом волів приганяли в Конотоп
на ярмарки. Багатій, що не задовольнився тутеш-
німи цінами, гнав волів аж за кордон у Шльонськ
(Сілезія), Прусію, в інші місця. На Конотопщині
найбільше торгували волами Костенецькі, через
що вони й отримали прізвисько Воловаті. За по-
слуги Петру І вони держали с. Фесівку, а згодом і
с. Вирівку. Костенецькі-Воловаті доручали гнати
худобу за кордон досвідченим погоничам. Таких
людей називали „гайдаями«. Вони знали добре
дорогу, пасовища, водопої, берегли худобу від па-
дежу тощо. Волам у дорогу не брали ніякого кор-
му. Віл – невибаглива тварина і для нього досить
попастись уночі. Ось чому чумаки їздили тільки
волами і тільки влітку [2, 3]. У селі й зараз люди
пам’ятають приказку: «Як збереш сіно в лугу до
Петра (свято 29 червня за ст. стилем), то вони два
рази сходять в Крим, а збереш пізніше, то тільки
раз«.
На волах тримався торгово-візницький тран-
спорт – чумацтво [4]. З давніх-давен, ще за Ки-
ївської Русі, сіль привозили на Конотопщину із
Прикарпаття (Волощини, Перемишля), Коломиї,
за що візники отримали прізвисько – коломійці.
У Прикарпатті сіль була дуже дорогою, оскільки
галичани добували її із спеціальних шахт – кри-
ниць, – глибина яких сягала 90 метрів, потім ви-
варювали її на великих сковородах – чернах, –
розмір яких був до п’яти квадратних метрів.
На півдні України, біля Перекопу та Сиваша,
було дуже багато дешевої солі, яку добували в
мілководних лиманах і затоках. Крім солі та риби
вони привозили ще й східний крам: прянощі (пе-
рець, корицю, гвоздику), пахощі (ладан, оливу
для лампад), дорогу тканину (парчу, шовк, окса-
мит, бархат). На початку ХVІ ст. чумаки, їдучи в
Крим по сіль, доставляли в південні порти, осо-
бливо в Одесу, хліб, смолу, дьоготь, коноплі, а та-
кож згодом – продукцію салотопних та цукрових
заводів, а то навіть і кам’яне вугілля. Чумакам не-
вигідно було їхати з дому з пустими возами, „вез-
ти торохтія«, як тоді казали, тому вони набира-
ли дерев’яних виробів: діжки, жлукта, вулики-
дуплянки, цебра, ночви, бодні, боклаги, барила,
мірки, коробки, ковші, совки, ковганки, коряки,
ночви, а головне – набирали багато конопляних
вірьовок, віжок, різних мотузків, які дорого ціну-
валися на півдні. Хто не брав цього, їдучи через
Ромни, набирав тут роменської махорки, оскіль-
ки з Конотопщини чумаки їздили саме через
Ромни на Ромодан. Ті з них, які їхали по рибу на
Дон, тримали напрямок на м. Краматорськ, а ті,
що їхали по сіль до Криму, – на П’ятихатки (тут
було п’ять хат і корчма, де чумаки могли піджи-
витись). Чумаки їхали битими шляхами, бічни-
ми дорогами (у дощові літа ширше розходились
від відомих доріг), де було більше паші для волів
та водопоїв, орієнтуючись по сонцю, зірках, об-
http://www.etnolog.org.ua
Матеріали до української етнології / етнологія / випуск 6(Х) 2007 99
минаючи міста та інші валки, боячись ворожих
нападів, чуми й інших хвороб.
У дорогу чумаки готувалися ще взимку. Лаго-
дили вози, готували запасні частини до них, ла-
штували мазниці, заготовляли дьоготь, губку
для огнива, кресало, барило для води; запасалися
мішками, плели віжки, вірьовки і всякі мотузки
для ув’язування товару; шили шкіряні покрива-
ла на вози або рихтували шатро на хуру, яке ви-
готовляли з міцного конопляного полотна, про-
моченого в дьогті та смолі, крім того місцеві чу-
маки заготовляли дерев’яний посуд і полотно,
які можна було виміняти на сіль або дати хабара
тамтешнім наглядачам. Особливо старанно чу-
маки доглядали тих волів, які мали йти в дале-
ку дорогу. Шлях був дуже довгий та складний –
влітку безводдя, а восени дощ псував дорогу так,
що вози тонули в багнюці. Усе це призводило до
того, що сіль відволожувалась, ставала важкою.
Чумак повинен був добре пильнувати, щоб вона
не витекла ропою з воза.
Майже на всю дорогу чумак набирав собі їжі:
сухарі, сало, солонину (солона й в’ялена на сонці
свинина), цибулю, часник, гречку, локшину, бо-
рошно, пшоно. Пшоняний куліш був у чумаків
повсякденною стравою. Незамінними в дорозі
були тютюн та огниво (губка, кресало, кремінь –
за браком паперу всі курили люльки-череп’ян-
ки або саморобні дерев’яні довбані –довбешки).
Воду чумаки возили на возі в барилі.
Чумаки до виїзду організовувались у валки,
одна така налічувала не менше як сто чоловік.
Чумаки з Конотопа і навколишніх сіл були в од-
ній валці, якою керував виборний отаман, що до-
бре знав дорогу і чумацькі звичаї. В отамана і в
заможних чумаків волові ярма, лушні і ще деякі
деталі возів були мережані, оздоблені різьбою,
яка на той час була єдиною прикрасою. Перед
тим, як рушати в дорогу, візники наймали свя-
щеника, на збірному пункті (надворі) він правив
молебень, кропив свяченою водою людей і худо-
бу, просив у бога удачі чумакам і благополучно-
го повернення їх додому. Ще з дому чумаки до-
мовлялися, як розмістити запасні частини до во-
зів, скільки взяти в дорогу запасних волів, зброї,
щоб оборонятися в дорозі. Для безпеки в дорозі
на ніч вози ставили чотирикутником, як оборон-
ний табір, і коли треба було, захищалися киями,
списами, шаблями, луками, а часом – вогнепаль-
ною зброєю. За чумацькою валкою завжди бігло
кілька собак, а зверху на возах було прив’язано
кілька півнів. Півні співали вночі в таборі і спові-
щали візникам, коли північ, коли досвіток. Дозо-
рці, які пасли волів, орієнтувались по їх співу, де
стоять вози і чи далеко вони відійшли від табору
з волами. Найчастіше чумаки їздили возами, за-
пряженими парою волів. Великі вози – мажі (ма-
жари), запряжені двома парами волів, признача-
лись для сухої риби.
Як правило, один візник управляв одним во-
зом, двома – лише в тому випадку, якщо помирав
товариш. Кожен чумак завжди брав пару білизни
на випадок смерті. Померлого товариша хорони-
ли біля дороги. Дно ями вистилали травою, труп
прикривали свиткою, засипали землею, і стави-
ли хрест. Ідучи тут удруге, візники робили зу-
пинку й поминали товариша. Отаман або хтось
із родичів покійника могилу посипав землею, що
вони привезли з рідного дому, яка була оплака-
на дружиною, дітьми, батьками й освячена свя-
щеником.
Чумаки підстригали волосся на голові, голи-
лись, залишаючи вуса. Брились уламками коси,
дивлячись у воду. Тому й говорять тепер: «Вода
чиста, хоч виглянься«. Візники були брудні від
риби, поту, дорожньої куряви, дьогтю. Ще й досі
у селі говорять: «Чумазий, замурзаний, як чу-
мак«. Чумаки одягали на тіло пару полотняної бі-
лизни, промоченої в дьогті, щоб захистити себе
від чуми. Ще таку пару брали про запас. Таким
чином, одягаючи сорочку й штани, промочені в
дьогті, вони захищали себе вночі від змій, кома-
рів та мошки. На ноги взували юхтові чоботи, але
брали й постоли (личаки), в яких легко було іти
за возом в суху погоду та спати. На головах но-
сили яломки – шапки циліндричної форми без
полів. У холодну погоду одягали свитку чи кирею
(сіряк).
Чумакували в основному заможні козаки, се-
ляни й міщани. Як і скрізь, серед чумацтва була
диференціація – розшарування, нерівність. Одні
багатіли, а інші розорялися. Починаючи з кінця
XVIII ст. умови для чумакування погіршувались.
Почастішали випадки епізоотій, до яких призве-
ло збільшення і скупчення чумаків на дорогах, а
особливо біля водопоїв. І все ж, хоч які труднощі
були в цьому промислі, він був вигідним. Чума-
цтво, як промисел і як вид транспорту, перестало
існувати тільки з розвитком водного й залізнич-
ного транспорту в другій половині XIX ст. Нові,
прогресивні види транспорту зовсім витіснили
чумацтво. Чумацький промисел возити сіль та
рибу в ХVІІ ст. перетворився на промисел торго-
во-візницький. Чумаки перевозили все і скрізь.
Невсипуща й смілива робота чумаків збагачува-
ла наш край і всю Україну, сприяла її економічно-
му розвитку, розвитку культури.
Ще одним особливим видом заняття вирівчан
був вірьовочний промисел, від якого, імовірно, і
пішла назва самого села. Факт іменування насе-
леного пункту від ремесла чи промислу вказує
на те, що дане заняття мало для селян особливе
значення. Вірьовки (мотузки), або, як його ще
називають, конопляне плетиво, виготовляли з
конопель, що їх селяни сіяли вдосталь з давніх-
давен для вироблення у великій кількості полот-
на, сукна, а також конопляних вірьовок. Даний
промисел забезпечував життєдіяльність усьо-
http://www.etnolog.org.ua
Матеріали до української етнології / етнологія / випуск 6(Х) 2007 100
го села, адже вірьовки виготовляли не лише для
господарства, а й для продажу. Чумаки, їдучи до
Криму, запасалися в дорогу власноруч плетени-
ми віжками, вірьовками і всякими мотузками
для ув’язування товару, брали з собою вірьов-
ки та віжки разом з діжками, ложками, ковша-
ми та іншими речами і для того, щоб продати все
це дорогою. Старожили згадують, що в ХХ ст. ві-
рьовочне ремесло ще існувало, «був у Вирівці дід
Оврам, що мав спеціальний великий станок для
виготовлення конопляних вірьовок. Люди носи-
ли йому коноплі, а він робив їм вірьовки. Були
вони довгі, для господарства, чи то сіно ув’язати
на возі при перевезенні, чи ще для чогось« 11. Зга-
дують також, що були такі станки і в інших селах
Конотопського району. Коли плели вірьовки, то
витягували їх на всю вулицю з краю в край, і в
цьому дійстві брало участь багато людей. Таким
чином, вірьовочне ремесло, що було складовою
частиною економіки села, згодом перетворилося
в допоміжне господарське заняття окремих лю-
дей. Цей промисел був поширений і в інших жи-
телів українського Полісся. В. Бойченко у стат-
ті «Короткі етнографічні відомості про с. Поли-
ці Камінь-Каширського району Вінницької обл.
к. ХІХ – п. ХХ ст.« зазначає, що ще ХХ ст. поліщу-
ки виготовляли різні за призначенням мотуз-
ки: волоки для постолів, товсті вірьовки на сіно,
зв’язувати та вести худобу (вжище) тощо. Си-
ровиною служило клоччя льону, з клоччя пряли
пряжу, а потім у три шнурки клоччями вили во-
локи 12.
Оцінюючи сучасний соціально-економічний
розвиток села, виявляємо відповідно трансфор-
мацію основних занять селян, ремесел, промис-
лів. У наші дні, як і багато століть тому, основним
заняттям вирівчан є землеробство. Найчастіше
землю обробляють лопатою, сапою (сапкою),
дехто навесні використовує борону для розпу-
шування верхньої поверхні ґрунту. Спахують
землю механізовано – тракторами, іноді кінним
плугом. В основному це роблять навесні, на зиму
землю спахують лише тоді, коли сіють озиму
пшеницю. На початку ХХІ ст. селяни почали ак-
тивно використовувати ручні рала для саджан-
ня, обгортання (окучування), викопування кар-
топлі, а також для посіву буряків, моркви, цибулі
(чорнушки), пастернаку тощо. Полють сапкою,
останні п’ять років використовують ще й такий
пристрій, як драчка, що дуже добре збиває бур’ян
на міжряддях, а також між кущами, якщо вони
невисокі. Основа сільського господарства трима-
ється на ручній, фізичній праці селянина. Техніч-
них культур, таких як просо, рижій, гречка на до-
машніх земельних ділянках майже не сіють, ко-
ноплі, які були колись основною культурою села,
не вирощують зовсім. Просо вирощують лише
деякі селяни для виготовлення віників.
Як і багато років тому, скотарство є невід’єм-
ним від землеробства. Селяни вирощують сви-
ней, як для себе, так і на продаж, зрідка овечок,
у 90-і роки багато селян заводило коней як до-
поміжну і незамінну тяглову силу у великому
сільському господарстві. Серед худоби в остан-
ні роки найбільше займаються коровами. Три-
мають найменше одну, а подекуди і трьох дійних
корів. Молоко, сир, сметану, сметану-паруху, си-
роватку виготовляють для продажу. Це заняття
в останні роки приносить селянам найбільший
прибуток. Займається ним молоде (від 20 років)
і старе (до 80 років) покоління селян. Найголо-
внішим кормом для корів є сіно. Тому сінокіс для
місцевих мешканців є досить важливою і кло-
піткою справою. Сіно селяни косять вручну, ко-
сами на лугах, болотах. Починають косити з кін-
ця травня на початку липня, залежно від того,
чи розливався Сейм. Косити зазвичай виходять
о 5-6 годині ранку сім’ями (батько, сини), а іно-
ді і ввечері як «випаде роса«, бо косити «всуху«
справа непроста. Проте останні п’ять років усе
частіше почали косити тракторами. Гребуть сіно
всією родиною – від малого до великого. Сушать
сіно, перевертаючи з боку на бік,«відриваючи від
землі, а потім збирають у валки, копички. Після
того як копички злежаться, їх перевозять кінь-
ми, тракторами, машинами до двору і склада-
ють усе в один великий стіг, або «сінник« (спе-
ціальна споруда для зберігання сіна), іноді скла-
дають сіно на горище сараю (хліва). Обов’язково
сіно має бути перетрушене сіллю, щоб не точили
миші.
Волів у селі, де колись вирощували на продаж,
немає зовсім, як і немає про це згадок, куди і за
яких обставин вони зникли. Людська пам’ять не
зберегла нам імен тих людей нашого краю, що
чумакували. Писані документи свідчать, що чу-
макували Терещенки, Харитоненки, Яхненки,
які потім стали першими українськими промис-
ловцями. Чумацтво кінчилось, але воно лиши-
ло глибокий і незгладимий слід в історії нашого
народу. На Україні є ще й досі сіра порода корів.
Це – м’ясна худоба. Тисячі назв міст, сіл, урочищ,
річок, джерел, балок, ярів походить від чумаків.
Наші люди й досі ще звуть сузір’я по-чумацьки:
Волосожар, Волопас, Віз (Ківш), Чумацький шлях
(«Млечный путь«). Багато пісень, легенд, прика-
зок зберіг наш народ про тих сміливих і витри-
валих візників, якими люди користуються в сво-
їй мові і в наш час. Разом з чумацтвом зникло
бондарство й ковальство. Вітряні та водяні мли-
ни замінили парові. Про вірьовочний промисел
зі старшого та середнього покоління мало хто й
згадує, а молодь і зовсім про це нічого не знає.
Що стосується інших давніх промислів і реме-
сел, то полотно, сукно, посуд, діжки вже не виго-
товляють, дуже рідко хто вишиває. Зазначимо,
що в середині ХХ ст. особливо популярною була
вишивка картин на відомі літературні сюжети,
http://www.etnolog.org.ua
Матеріали до української етнології / етнологія / випуск 6(Х) 2007 101
ці картини й зараз прикрашають сільські оселі.
Дехто із старожилів і досі чухрає лозу, з якої по-
тім плетуть корзини для господарства та верші
для риболовлі (особливо взимку для ловлі в’ю-
нів). На болотах рубають узимку вербу та вер-
боліз для опалення хат. Однак в останні роки
село повністю газифікували, і в цьому майже
немає потреби, хіба що для економії. Також для
утеплення клунь, погребів, сараїв заготовляють
очерет, який також використовують для смалін-
ня свиней, щоб сало пахло, а шкірка мала гарний
жовто-коричневий колір.
Таким чином, протягом століть багато із тра-
диційних сільських промислів та ремесел, зокре-
ма гончарство, ковальство, бондарство, млинар-
ство, чумацтво, вірьовочне ремесло, вирощуван-
ня волів та ін. загубилося в часі. Проте елементи
певних традицій трансформувалися, зберегли-
ся в побуті села (вишиті картини, косовиця, ло-
зоплетіння). Історична пам’ять про чумацтво та
чумаків зберігається в народних висловах, при-
казках. Таким чином, з поступом часу і внаслідок
соціально-економічних перетворень явища тра-
диційної матеріальної культури села, стали фак-
том історії, проте елементи традиції, трансфор-
мувавшись, збереглися у прийомах обробітку
ґрунту, посіву, випасання худоби, заготівлі сіна,
тваринництва, лозоплетіння тощо.
1 Експедиційний запис зроблено 2006 р. зі слів
В. В. Литвинчука 1959 р. н. мешканця с-ща Завод-
ського Вирівської селищної ради Конотопського р-ну
Сумської обл.
2 Експедиційний запис зроблено 2006 р. зі слів С. А. Ка-
лишенка 1928 р. н., уродженця с. Вирівка, мешканця
с-ща Заводського Вирівської селищної ради Конотоп-
ського р-ну Сумської обл.
3 Панченко М. Моє рідне село // Рад. прапор. – б. р. –
№113. – б. с.
4 Термін ойконім уживається для назв населених пунк-
тів – міст, селищ, сіл, хуторів.
5 Лазаревский О. Описание старой Малороссии. Полк
Нежинский. – К., 1983. – Т. 2. – С. 227.
6 Копії церковної документації з «Черниговских епар-
хиальных известий«, з якої використано приклади,
зберігаються з матеріалами М. Панченка в Вирівській
загальноосвітній школі І – ІІ ступенів.
7 Лазаревский О. Зазнач. праця. – С. 227.
8 Там само.
9 Там само.
10 Там само.
11 Експедиційний запис зроблено 2006 р. зі слів С. А. Ка-
лишенка 1928 р.н., уродженця с. Вирівка, мешканця
с-ща Заводського Вирівської селищної ради Конотоп-
ського р-ну Сумської обл.
12 Бойченко В. «Короткі етнографічні відомості про
с. Полиці Камінь-Каширського району Вінницько-
ї обл. к. ХІХ–п. ХХ ст.« // Етнокультурна спадщина
Рівненського Полісся. / Упоряд. В. П. Ковальчук. –
Рівне, 2003. Вип. ІV – С. 93.
1. Лазаревский А. Историко-статистические сведения
населенных местностей Конотопского уезда. – К.,
1890.
2. Панченко М. В ту далеку пору // Рад. прапор. – 1984. –
№ 42. – С. 3.
3. Панченко М. Про вирівські млини і ставки // Сільські
горизонти. – 1992. – № 89. – С. 4
4. Панченко М. Чумацтво // Сільські горизонти. –
1992. – № 48, 49, 50.
5. Стожок М. Стародавні поселення на Україні // Рад.
прапор. – 1987. – № 129. – С. 4.
6. Сумцов Н. Малорусская географическая номенклату-
ра. – К., 1886.
http://www.etnolog.org.ua
|