Народознавчі дослідження в Кримській АРСР у 1920-х роках
В статті висвітлено хід народознавчих досліджень в Кримській АРСР в 1920-х роках, діяльність Таврійського товариства історії, археології та етнографії.
Збережено в:
| Дата: | 2007 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2007
|
| Назва видання: | Матеріали до української етнології |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207050 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Народознавчі дослідження в Кримській АРСР у 1920-х роках / Г. Кондратюк // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2007. — Вип. 6(9). — С. 74-77. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-207050 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-2070502025-09-30T00:18:06Z Народознавчі дослідження в Кримській АРСР у 1920-х роках Кондратюк, Г. Етнологія В статті висвітлено хід народознавчих досліджень в Кримській АРСР в 1920-х роках, діяльність Таврійського товариства історії, археології та етнографії. 2007 Article Народознавчі дослідження в Кримській АРСР у 1920-х роках / Г. Кондратюк // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2007. — Вип. 6(9). — С. 74-77. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. 2313-8505 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207050 uk Матеріали до української етнології application/pdf Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Етнологія Етнологія |
| spellingShingle |
Етнологія Етнологія Кондратюк, Г. Народознавчі дослідження в Кримській АРСР у 1920-х роках Матеріали до української етнології |
| description |
В статті висвітлено хід народознавчих досліджень в Кримській АРСР в 1920-х роках, діяльність Таврійського товариства історії, археології та етнографії. |
| format |
Article |
| author |
Кондратюк, Г. |
| author_facet |
Кондратюк, Г. |
| author_sort |
Кондратюк, Г. |
| title |
Народознавчі дослідження в Кримській АРСР у 1920-х роках |
| title_short |
Народознавчі дослідження в Кримській АРСР у 1920-х роках |
| title_full |
Народознавчі дослідження в Кримській АРСР у 1920-х роках |
| title_fullStr |
Народознавчі дослідження в Кримській АРСР у 1920-х роках |
| title_full_unstemmed |
Народознавчі дослідження в Кримській АРСР у 1920-х роках |
| title_sort |
народознавчі дослідження в кримській арср у 1920-х роках |
| publisher |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| publishDate |
2007 |
| topic_facet |
Етнологія |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207050 |
| citation_txt |
Народознавчі дослідження в Кримській АРСР у 1920-х роках / Г. Кондратюк // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2007. — Вип. 6(9). — С. 74-77. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. |
| series |
Матеріали до української етнології |
| work_keys_str_mv |
AT kondratûkg narodoznavčídoslídžennâvkrimsʹkíjarsru1920hrokah |
| first_indexed |
2025-09-30T01:09:29Z |
| last_indexed |
2025-10-01T01:09:44Z |
| _version_ |
1844739818091708416 |
| fulltext |
Матеріали до української етнології / етнологія / випуск 6(Х) 2007 74
Г. КОНДРАТЮК
(Сімферополь)
НАРОДОЗНАВЧІ ДОСЛІДЖЕННЯ
В КРИМСЬКІЙ АРСР
У 1920Х РОКАХ
Актуальність об’єктивного аналізу націо-
нальних процесів посилюється з огляду на полі-
національність сучасної України. Зрозуміти за-
гальний комплекс міжнаціональних проблем,
які дісталися незалежній Україні від радянсько-
го минулого, виробити конструктивні підходи до
їх розв’язання можливо лише за умови відтво-
рення реальної історії всіх етногруп республіки.
У преамбулі Конституції України сказано, що на-
род України становлять громадяни всіх націо-
нальностей. Україна є полієтнічною державою.
Згідно з результатами Всеукраїнського перепи-
су 2001 року, в Україні проживають представни-
ки 134 етносів. Представники національних мен-
шин становлять в Україні 22,2 % загальної кіль-
кості населення країни. Автономна Республіка
Крим є тим регіоном України, що завжди виріз-
нявся багатонаціональним складом населення,
сучасні національні проблеми якого своїм корін-
ням сягають доби більшовицького режиму. Згід-
но з даними перепису грудня 2001 р., в автономії
проживають представники 125 національнос-
тей. Міжнаціональна злагода для Криму є умо-
вою ефективного соціального розвитку. Одним із
головних питань державного будівництва на су-
часному етапі є гармонізація міжнаціональних
відносин, яка втілюється, з одного боку, через
залучення до української культури, оволодіння
державною українською мовою всіма, хто про-
живає в Україні. З другого боку, держава сприяє
і створює можливості для розвитку інших наці-
ональних культур: російської, білоруської, крим-
ськотатарської, польської, єврейської, грецької,
німецької, вірменської. Після набуття Україною
незалежності ідея відродження самобутності й
культури різних народів активно розвиваєть-
ся. На сучасному етапі основними тенденціями
в розвитку міжетнічних відносин є консоліда-
ція етнічних груп, високий відсоток ідентифіка-
ції представників національних меншин як гро-
мадян України, формування почуття громадян-
ства, подолання стереотипів негативного став-
лення до представників національних меншин,
подолання ксенофобії в повсякденному житті.
В Україні створені необхідні умови не тільки для
відродження і всебічного розвитку різних націо-
http://www.etnolog.org.ua
Матеріали до української етнології / етнологія / випуск 6(Х) 2007 75
нальних меншин, а й для здійснення їхніх соціа-
льно-економічних, політичних і культурних
зв’язків з материнськими етносами, що протидіє
процесам асиміляції і денаціоналізації.
Метою нашої праці є аналіз народознавчих до-
сліджень у Кримській АРСР у 1920-х роках, ді-
яльності наукових товариств та етнографічних
експедицій на півострові.
Як свідчать новітні профільні історіографічні
праці, історія етнографічних досліджень наро-
дів Криму продовжує залишатись недостатньо
розробленою темою. У цій статті, звернувшись
до архівних джерел, спираючись на опубліковані
документи та результати наукових праць, спро-
буємо дати системний аналіз народознавчих до-
сліджень у Кримській АРСР у 1920-х роках.
Перші праці про розвиток народознавчих до-
сліджень з’явилися вже на рубежі 1920–193-
0-х років. Зокрема, це праця У. Боданінського [1],
в якій підбито підсумки етнографічної експеди-
ції 1926 р. У повоєнні часи на вивчення минулого
кримськотатарського, німецького народів було
накладено своєрідне табу в зв’язку з депортацією
цих народів за межі Криму. Новий етап вивчен-
ня історії етнографічних досліджень почався в
дев’яності роки двадцятого століття. Зокрема, це
праці А. Непомнящого [2]. У монографії У. Муса-
євої розглянуто діяльність Таврійської спілки іс-
торії, археології та етнографії (ТСІАЕ), даються
нариси про діяльність відомих дослідників у га-
лузі народознавства [3]. Тема історії народознав-
чих досліджень у Криму в міжвоєнну добу ви-
світлюється в праці І. Ачкіназі «Крымчаки. Исто-
рико-етнографический очерк» [4].
Сучасний період розвитку незалежної Украї-
ни характеризується інтенсивними етнографіч-
ними дослідженнями народів Криму. Ця обста-
вина пов’язана, по-перше, з поверненням рані-
ше депортованих народів на свою Батьківщину,
в Крим. По-друге, Автономна Республіка Крим є
одним із найбільш поліетнічних регіонів Укра-
їни. Згідно з даними перепису 2001 р., в Криму
проживають представники 125 народів [5, 2].
Пізнання історії, традицій, обрядів інших наро-
дів сприяє формуванню толерантності в суспіль-
стві, що так важливо для розвитку країни. Тіль-
ки міжнаціональна злагода є запорукою стабіль-
ного соціально-економічного розвитку держави.
По-третє, етнографічні дослідження зумовлені
розвитком культурно-етнографічного туризму
в Криму. В сучасній автономії створені етногра-
фічні села, в яких реконструйовано побут різних
народів півострова.
Значення народознавчих досліджень можливо
краще оцінити в контексті політики коренізації в
УСРР та Кримській АРСР у 1920-х роках. Під час
національно-визвольних змагань у роки грома-
дянської війни значну політичну роль відігра-
вала інтелігенція. Із встановленням радянської
влади будь-яка політична діяльність була забо-
ронена. Тому національна кримськотатарська
інтелігенція спрямувала свою енергію в про-
світницьку діяльність, зокрема роботу шкіл і ви-
вчення минулого кримськотатарського народу.
Народознавчі дослідження не були відірвані від
суспільного життя. Вони мали не лише академіч-
ний інтерес, а стали формою вияву активної гро-
мадянської позиції національної кримськотатар-
ської, німецької інтелігенції в радянських умовах
1920-х років. Так, у листопаді 1920 р. лідери пар-
тії Міллі-Фірка звертаються до Революційного
комітету з проханням про легалізацію, наголо-
шуючи на своїх культурних досягненнях – ство-
рення художньо-промислової школи у Бахчиса-
раї, закладів для підготовки вчителів, відкриття
у кожному повіті початкових шкіл для кримсько-
татарських дітей, а також діяльність щодо збере-
ження пам’яток старовини [6, арк. 26 зв.]. Проте
в легалізації партії їм було відмовлено. Політика
коренізації в Україні набула форми українізації, а
в Кримській АРСР – татаризації. Кримськотатар-
ська та німецька інтелігенція були інтелігенцією
здебільшого в першому поколінні, вихідцями з
села. А жителі сіл – це носії традиційної культу-
ри, тому для інтелігенції був притаманний інтер-
ес до національної культури і великий ентузіазм
у народознавчих дослідженнях.
Інтерес до минулого свого народу пояснюєть-
ся «тюркським відродженням», ростом націо-
нальної свідомості кримськотатарського народу
в період громадянської війни. Політика корені-
зації стимулювала інтерес до етнографічних до-
сліджень, водночас розкриваючи широкі можли-
вості для наукових студій.
Народознавчі дослідження стимулювалися та-
кож змінами в організації навчального процесу в
школах. 1920-і роки стали часом широких педа-
гогічних експериментів. Класно-урочну систему
було оголошено надбанням «буржуазної педаго-
гіки», і її змінив Даль тон-план, система проектів
і метод екскурсій. У методі екскурсій краєзнав-
чий компонент був визначальним. Сільські вчи-
телі не лише проводили з учнями екскурсії, а й
збирали етнографічний матеріал. Зокрема, така
робота проводилась у німецьких школах Крим-
ської АРСР. 1927 рік у житті німців Криму був
відзначений важливими подіями в культурному
житті. У вересні 1927 р. в Окречі відбулася Все-
кримська конференція вчителів німецьких шкіл,
де німецькі педагоги обговорювали питання ви-
кладання рідної мови. 20 вересня в Сімферополі
у педагогічному інституті відбувся виступ ленін-
градського професора В. Жирмунського. Учений
очолював етнографічну експедицію, що працю-
вала влітку 1927 р. в німецьких колоніях Криму.
У доповіді були поставлені завдання щодо орга-
нізації краєзнавчої роботи в школах другого сту-
пеня, створення гуртків історичного краєзнав-
http://www.etnolog.org.ua
Матеріали до української етнології / етнологія / випуск 6(Х) 2007 76
ства, збору етнографічного матеріалу вчителями
німецьких шкіл [7, арк. 60]. Роботу з етнографіч-
ного вивчення німецьких колоній узимку 1927–
28 р. продовжила ленінградська дослідниця
Е. Йогансон. Етнограф побувала в колоніях Кро-
ненталь, Карамін, Цареквич, Олександрівка. Було
зібрано 130 народних німецьких пісень, з них 75
записано на фонограф [8, арк. 11].
Політика коренізації стимулювала національ-
ну свідомість молоді, а це вступало в протиріч-
чя з курсом на формування інтернаціональної
спільноти. У 1920-х роках увага вчених та педа-
гогів була також сконцентрована на філологіч-
них дослідженнях і вивченні місцевої природи.
Саме таким був характер роботи створеного в
Сімферополі 1 жовтня 1925 р. Науково-дослідно-
го інституту, в складі якого працювала біологіч-
на, географічна та інші секції [9, 2].
Народознавчі дослідження в 1920-х роках здій-
снювалися членами Таврійської спілки істо-
рії, археології та етнографії (ТСІАЕ). Ця наукова
установа була заснована в 1923 р. Серед її засно-
вників був Арсеній Маркевич, який очолив робо-
ту закладу. В статуті ТСІАЕ зазначалося, що «Тав-
рійська спілка історії, археології та етнографії
має на меті вивчення місцевої історії, старовини
та побуту й поширення інтересу до нього серед
місцевого населення. Найближча мета спілки по-
лягає: а) у вивченні минулого Тавриди та Півдня
Росії; б) в пошуку, обстеженні та описі письмо-
вих і матеріальних пам’яток історії, старовини
краю та їх збереженні та в) у вивченні особли-
востей побуту народів Криму, їх культурної та
національної творчості. Для досягнення зазначе-
них цілей Таврійська спілка історії, археології та
етнографії а) збирає засідання – публічні, в яких
викладаються та обговорюються наукові допові-
ді членів Товариства…б) організуються поїздки
та екскурсії в різні місцевості Криму для огляду
та обстеження пам’яток старовини, а також пу-
блічні лекції, збирає з’їзди» [10, 16]. У 1925 р. до
спілки було прийнято М. Грушевського, цим було
вшановано плідну роботу українського вченого.
У 1927–1931 рр. ТСІАЕ підготовлено й випущено
чотири номери «Вісник ТСІАЕ», значна частина
статей якою присвячена етнографії східних на-
родів Криму.
Інтенсивні народознавчі дослідження здійсню-
вали музеї. У 1925 р. в Кримській АРСР існувало
16 музеїв. Зокрема, слід виділити Східний музей
в Ялті, Бахчисарайський ханський палац та кра-
єзнавчий музей у Євпаторії [11, арк. 7]. У хан-
ському палаці, в Музеї кримськотатарської куль-
тури працювали відділи художньо-кустарних
промислів, етнографії та археології.
Плідні сходознавчі дослідження здійснював
Східний музей в Ялті. Науковими пріоритетами
музею були «Збір, вивчення та показ матеріалів
художньо-промислового виробництва і мисте-
цтва південнобережних татар, а також народів
Сходу, як свого часу здійснювали вплив на мис-
тецтво кримських татар» [12, арк. 4 зв.]. Народо-
знавчі дослідження музею концентрувалися на
вивченні побуту кримських татар. Зокрема, під
час етнографічних експедицій здійснювались
польові нотатки, були придбані предмети мате-
ріального побуту, «зібрана значна кількість ки-
лимів, східної зброї та предметів побуту» [13,
арк. 31].
Етнографічний музей у середині 1920-х років
існував також в Євпаторії. Працівники музею
здійснювали етнографічне дослідження степо-
вих татар та караїмів. Річ у тім, що Євпаторія по-
ряд із Сімферополем була центром життя кара-
їмської громади. Згідно з переписом 1921 р. на
півострові проживало 5564 караїмів [14, 10–11].
Слід зазначити, що держава з перших кро-
ків встановлення радянської влади намагалася
контролювати процеси, що відбувалися в культу-
рі. У складі Народного комісаріату освіти (НКО)
Кримської АРСР було створено спеціальний ор-
ган з охорони та вивчення пам’яток культури. На
початку 1921 р. почав працювати Кримський об-
ласний комітет у справах музеїв і охорони пам’я-
ток мистецтва, старовини, природи та народного
побуту (Крим ОХРІС).
У 1925 р. була проведена етнографічна екс-
педиція з метою вивчення кримськотатарської
культури. Польові дослідження здійснювалися
на півночі, переважно в степових районах Крим-
ської АРСР. Народознавчі дослідження очолив
відомий кримськотатарський учений, директор
Бахчисарайського музею Усеїн Боданінський.
Були зібрані рукописи, предмети побуту та ви-
вчалися фольклорні пам’ятки [15, арк. 14–15]. На
початку 1926 р. були підведені підсумки етногра-
фічної експедиції. У. Боданінський у доповіді «Ет-
нографічна експедиція КримЦВК для досліджен-
ня татарського народного побуту, старовини і
мистецтв» проаналізував дані зібраних матеріа-
лів з етнографії.
У 1925–1927 рр. були проведені конференції
національних меншин: болгарської, вірменської
та грецької. Делегати конференцій обговорюва-
ли широке коло питань, зокрема економічних
перетворень за часи нової економічної політики,
розподілу землі і культурних перетворень: стану
освіти, використання рідної мови і народознав-
чих досліджень.
У травні 1930 р. відбулася I Всекримська нара-
да представників національних меншин, у резо-
люції якої були поставлені завдання проведення
народознавчих досліджень. Наркомос Кримської
АРСР підготував доповідь «До питання культур-
ного будівництва серед нацмен» [16, арк. 1]. Про-
те пріоритети в здійсненні політики коренізації
суттєво змінилися. Замість відносної свободи
для національно-культурної творчості інтеліген-
http://www.etnolog.org.ua
Матеріали до української етнології / етнологія / випуск 6(Х) 2007 77
ції здійснюється ідеологізація науки, досліджень
у галузях суспільних наук. На початку 1930-х ро-
ків народознавчі дослідження фактично припи-
няються.
1. Боданинский У. Археологическое и этнографическое
изучение крымских татар в Крыму. – Симферополь,
1930.
2. Непомнящий А. Очерки развития исторического кра-
еведения в XIX – начале XX века. – Симферополь,
1998.
3. Мусаева У. Подвижники крымской этнографии 1921–
1941 гг.: Историограф. очерки. – Симферополь, 2004.
4. Ачкинази И. Крымчаки. Историко-этнографический
очерк. – Симферополь, 2000.
5. О количестве и составе населения АРК по итогам Все-
украинской переписи населения 2001 г. // Крым. газ. –
2003. – (№ 3). – 9 янв. – С. 2.
6. Державний архів Автономної Республіки Крим (ДА-
АРК). – Ф. П.-1, оп. 1, спр. 285, арк. 26зв.
7. Там само. – Ф. П.-1, оп. 1, спр. 699, арк. 60.
8. Там само. – Спр. 824, арк. 11.
9. Красный Крым. – 1926. – 16 сент.
10. Филимонов С. Хранители исторической памяти. –
Симферополь, 2004.
11. ДААРК. – Ф. Р.-20, оп. 3, спр. 25, арк. 7.
12. Там само. – Ф. Р.-2865, оп. 2, спр. 2, арк. 4зв.
13. Там само. – Ф. Р.-3814, оп. 1, спр. 130, арк. 31.
14. Предварительные итоги переписи в Крыму в 1921 г. –
Симферополь, 1922.
15. ДААРК. – Ф. Р.-20, оп. 3, спр. 52, арк. 14–15.
16. Там само. – Ф. Р.-663, оп. 1, спр. 1112, арк. 1.
Анотація. В статті висвітлено хід народознав-
чих досліджень в Кримській АРСР в 1920-х ро-
ках, діяльність Таврійського товариства історії,
археології та етнографії.
http://www.etnolog.org.ua
|