Трансформація традиційно-культурних цінностей у сучасному учнівському середовищі (на матеріалах етносоціологічного опитування)
Збережено в:
| Дата: | 2007 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2007
|
| Назва видання: | Матеріали до української етнології |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207051 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Трансформація традиційно-культурних цінностей у сучасному учнівському середовищі (на матеріалах етносоціологічного опитування) / В. Конвай // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2007. — Вип. 6(9). — С. 69-74. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-207051 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-2070512025-09-30T00:06:44Z Трансформація традиційно-культурних цінностей у сучасному учнівському середовищі (на матеріалах етносоціологічного опитування) Конвай, В. Етнологія 2007 Article Трансформація традиційно-культурних цінностей у сучасному учнівському середовищі (на матеріалах етносоціологічного опитування) / В. Конвай // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2007. — Вип. 6(9). — С. 69-74. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. 2313-8505 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207051 uk Матеріали до української етнології application/pdf Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Етнологія Етнологія |
| spellingShingle |
Етнологія Етнологія Конвай, В. Трансформація традиційно-культурних цінностей у сучасному учнівському середовищі (на матеріалах етносоціологічного опитування) Матеріали до української етнології |
| format |
Article |
| author |
Конвай, В. |
| author_facet |
Конвай, В. |
| author_sort |
Конвай, В. |
| title |
Трансформація традиційно-культурних цінностей у сучасному учнівському середовищі (на матеріалах етносоціологічного опитування) |
| title_short |
Трансформація традиційно-культурних цінностей у сучасному учнівському середовищі (на матеріалах етносоціологічного опитування) |
| title_full |
Трансформація традиційно-культурних цінностей у сучасному учнівському середовищі (на матеріалах етносоціологічного опитування) |
| title_fullStr |
Трансформація традиційно-культурних цінностей у сучасному учнівському середовищі (на матеріалах етносоціологічного опитування) |
| title_full_unstemmed |
Трансформація традиційно-культурних цінностей у сучасному учнівському середовищі (на матеріалах етносоціологічного опитування) |
| title_sort |
трансформація традиційно-культурних цінностей у сучасному учнівському середовищі (на матеріалах етносоціологічного опитування) |
| publisher |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| publishDate |
2007 |
| topic_facet |
Етнологія |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207051 |
| citation_txt |
Трансформація традиційно-культурних цінностей у сучасному учнівському середовищі (на матеріалах етносоціологічного опитування) / В. Конвай // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2007. — Вип. 6(9). — С. 69-74. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. |
| series |
Матеріали до української етнології |
| work_keys_str_mv |
AT konvajv transformacíâtradicíjnokulʹturnihcínnostejusučasnomuučnívsʹkomuseredoviŝínamateríalahetnosocíologíčnogoopituvannâ |
| first_indexed |
2025-09-30T01:09:36Z |
| last_indexed |
2025-10-01T01:09:50Z |
| _version_ |
1844739824360095744 |
| fulltext |
Матеріали до української етнології / етнологія / випуск 6(Х) 2007 69
Валентина КОНВАЙ
(Київ)
ТРАНСФОРМАЦІЯ ТРАДИЦІЙНО
КУЛЬТУРНИХ ЦІННОСТЕЙ
У СУЧАСНОМУ УЧНІВСЬКОМУ
СЕРЕДОВИЩІ (на матеріалах
етносоціологічного опитування)
Проблема національної самосвідомості та
етнічної належності, синхронної та діахронної
трансляції традиційно культурних цінностей є
актуальною в Україні в усі часи. «Як дитина пе-
ретворюється у сформованого дорослого, у сво-
єрідне відображення своєї країни та свого сто-
http://www.etnolog.org.ua
Матеріали до української етнології / етнологія / випуск 6(Х) 2007 70
ліття – ось одна з найхвилюючiших проблем, що
стоять перед допитливими умами. Яким чином
немовлята поступово засвоюють традиції, забо-
рони, вартості дорослих і, в свою чергу, стають
носіями культури народу... [4]».
Головні завдання, які ставились при проведен-
ні етносоціологічного опитування, проведено-
го співробітниками Інституту мистецтвознав-
ства, фольклористики та етнології ім. М. Т. Риль-
ського – вивчення етнічної самосвідомості через
мову спілкування з друзями, у родинах та учбо-
вих закладах; інтересів та потреб старшокласни-
ків у поглибленні знань з традиційно-побутової
культури українців; поширенні у побуті народ-
них календарних, загальнодержавних та шкіль-
них свят, традицій, звичаїв та обрядів; світогляд-
ні уявлення; матеріальну культуру – житло, одяг,
їжу; традиційну і професійну духовну культуру;
використання елементів духовної культури у сі-
мейному та шкільному побуті; знання фолькло-
ру та його практичне використання; регіональні
особливості побутування традиційно-культур-
них цінностей.
Опитування репрезентативне. Проводилось у
25 обласних, 34 районних центрах та смт, 40 се-
лах, Автономній республіці Крим, згідно соціоло-
гічної вибірки від кількості міських та сільських
школярів, які мешкають у тій чи іншій області
України. На запитання анкети відповідали 1000
старшокласників україномовних та російсько-
мовних шкіл. У масив опитуваних увійшли учні
9 класів – 40.58 % , 10 класів – 45.22 % і 11 класів –
14.2 %. З них за статтю 60.14 % дівчат та 39.86 %
хлопців. Різниця в опитуванні більшої кількості
дівчат пояснюється їх наявністю під час опиту-
вання на уроках у школі.
У нашому дослідженні вивчались учні двох ві-
кових категорій – підлітки та старшокласники
14–17 років, мало вивчена і найцікавіша в пла-
ні аналізу процесу розвитку етнічної самосвідо-
мості вікова категорія. Досліджуваний нами ві-
ковий період, згідно досліджень психологів та пе-
дагогів, це час коли в основних рисах інтенсивно
формується самосвідомість та самооцінка особи,
з’являється інтерес до самого себе, значущим є
право на власну думку; відбувається громадян-
ське становлення людини, її самовизначення,
формування духовних якостей особистості, ста-
новлення свідомого ставлення до свого етносу,
його історії та культури [2].
За національним складом опитано 87.0 % укра-
їнців, 10.5 % росіян та 2.5 % інших національнос-
тей.
Одним з найважливіших етновизначників ет-
нічної самосвідомості є мова. У своїх працях
«Рідне слово», «Про народність у громадському
вихованні» К. Д. Ушинський називає рідну мову
«матір’ю всіх мов», «природним вихователем»,
«великим педагогом», »цвітом духовного життя
народу». Він твердить, що рідна мова відомими
і ще не пізнаними шляхами найтіснішим чином
пов’язана з природою, психологією, характером,
способом мислення тієї нації, якій вона нале-
жить [6]. Проведене дослідження передбачало
з’ясування характеру мовного спілкування і мов-
ної поведінки учнів, а саме: яку мову вони вва-
жають для себе рідною, у яких життєвих сферах
вона використовується більше, а у яких менше.
Серед усіх опитаних рідною мовою українську
для себе вважають – 72.61 %, російську – 26.38 %
і іншу – 1.01 %. Певний вплив на визначення рід-
ної мови серед старшокласників має мова викла-
дання в школі. Етнічна ж самосвідомість у деякої
частини старшокласників, під впливом багатьох
чинників не є достатньо сформованою.
Вдома спілкуються українською мовою 62.99 %,
російською – 47.52 % і іншою – 0.30 %. 100 % опи-
таних, що спілкуються вдома українською мовою
проживають на Заході. Далі розподіл по спілку-
ванню вдома українською мовою розподілився
так: Правоб. Центр – 87.9 %, Пн. Схід – 84 %, Пів-
день – 49 %, Донбас – 39 %, Київ – 20.4 %. Росій-
ською в родинах спілкуються – 100 % в Автоном-
ній республіці Крим.
Цікавою на нашу думку є тенденція спілкуван-
ня українською мовою в учбових закладах (Діа-
грама 1).
Діаграма 1.
Як бачимо на діаграмі – 98.4 % в сільській міс-
цевості спілкуються українською мовою, 74.5 %
тих, хто проживає в смт і 84.8 % в місті. Що гово-
рить про те, що українська мова більше прива-
лює в учбових закладах, а ніж в родині в росій-
ськомовному середовищі Півдня або Сходу. Ра-
зом з тим з друзями учні найчастіше спілкують-
ся російською мовою навіть тоді, коли мова ви-
кладання в школах українська.
Один із блоків включав питання про тради-
ційні народні, загальнодержавні, професійні та
шкільні свята, про обряди та їх відзначення у ро-
динах та в учбових закладах та участь у них учнів,
що подобається у проведенні народних свят.
http://www.etnolog.org.ua
Матеріали до української етнології / етнологія / випуск 6(Х) 2007 71
Стають популярнішими, в порівнянні з опиту-
ваннями нами учнів у 1994 році [3], традиційні
календарні свята – Різдво, Великдень та Трійця.
Більш ніж на 30 % за останні роки їх стали про-
водити в родинах частіше. Рейтинг найбільш по-
ширених традиційних свят, які прийнято від-
значати в родині вибудувався тепер таким чи-
ном: Новий рік –99.7 %, Різдво – 97.0 %, Велик-
день – 95.8 %, день народження – 95.0 %, Старий
новий рік (Маланки, Василя) – 84.31 %, Трій-
ця – 62.94 %, Водохреща (Водосвяття, Йордан) –
57.44 %. Таких, що не відзначають жодне із пере-
лічених свят – 0.4 %.
В роки незалежності в Україні почали прово-
дити Cвяткування святого Миколая не лише в
початковій школі, але і серед старшокласників.
На запитання «Чи прийнято в Вашій родині да-
рувати дітям подарунки на Святого Миколая
ствердні відповіді дали – 82.85 %. Подарунків не
отримують – 17.15 %.
На запитання: «Що подобається тобі у прове-
денніі народних свят?» відповіді респондентів
вибудувались таким чином: весело, цікаво, різ-
номанітно – 58.70 %, можливість поспілкува-
тися з друзями за таких умов – 47.47 %, пізнаю
щось зовсім нове для себе – 45.34 %, усвідомлен-
ня того, що так святкували мої предки – 31.28 %,
можливість самому брати участь у їх проведен-
ні – 30.77 %. Отже, як бачимо із відповідей, на
перше місце виходить розважальна функція на-
родних свят, а далі комунікативна, інформативна
та активізації.
Багато дискусій точиться в суспільстві з при-
воду того скільки ж та яких загальнодержавних
свят має бути у святковому календарі держави.
Відповіддю на це запитання може слугувати і
відзначення цих свят у родинах. Серед загально-
державних свят, які відзначають у колі сім’ї рей-
тинг цих свят вибудувався таким чином: Між-
народний жіночий день 8 Березня відзначають
95.20 %; День Перемоги – 69.20 %; День захис-
ника Вітчизни (23 лютого) – 62.60 %; День Неза-
лежності – 57.10 %; День Матері – 53.00 %; День
Знань – 36.10 %; Професійні свята – 25.60 %;
День Конституції – 21.90 %; Міжнародний день
солідарності трудящих – 13 %.
На формування етнічної самосвідомості під-
літків та старшокласників мають вплив різні ін-
ститути та утворення нашого суспільства: сім’я,
школа, група однолітків, засоби масової інфор-
мації та ін.
Про народні звичаї, свята та обряди учні най-
частіше дізнаються від родини – 64.8 %, потім у
школі – 60.3 % Завдяки ЗМІ ( радіо, телебаченню,
пресі) – 23.3 %, з наукової літератури – 23.3 %. Та-
ких, що не мають достатньої інформації і це усві-
домлюють – 5.5 %. Значно зросла кількість учнів,
які дізнаються про народні традиції з літератури.
В 1994 році [4] цей відсоток становив лише 7 % .
Що свідчить, на нашу думку, про те, що значно
зросла кількість спеціальної літератури з питань
святково-обрядової культури та підвищився ін-
терес учнів до неї. Дана інформація свідчить про
вплив сім’ї у міжпоколінній трансляції духовної
культури та в зростанні ролі учбових закладів в
поінформованості учнів.
Вплив на формування національної самосвідо-
мості, традиційно-культурних цінностей учнів
мають ті виховні заходи, які проводяться в уч-
бових закладах. Найбільш поширеною формою
в навчальних закладах є фестивалі та свята на-
родної творчості. В них брали участь – 65.00 %,
далі за поширенням відповідних форм рейтинг
склався таким чином: свята рідної мови – 45,-
08 %, святах з побуту українців («Роде наш крас-
ний», «Калинова сопілка», «Із бабусиної скринь-
ки» та ін.) – 22.40 %, святах козацької слави –
17.26 %, вечорницях – 17.05 %. Сюди ж було від-
несено проведення виставок народних ремесел –
24.20 %. І в інших заходах взяли участь – 12.55 %.
В порівнянні з уже названим проведеним нами
дослідженням значно скоротилась кількість свят
рідної мови, з побуту українців, вечорниць та ви-
ставок народних ремесел. Якщо ж подивитись на
кількість проведення таких свят в російськомов-
них школах, то кількість їх зовсім незначна.
Постійні суперечки на всьому історичному
шляху розвитку етнопсихології викликало ви-
значення головного «вимірювача» психічної
свідомості. В більшості випадків ним називав-
ся релігійний фактор. Видатний вчений, осно-
воположник неофрейдізму і представник «гума-
ністичного» напрямку в психології – Е. Фромм
рішуче оголосив релігію універсальною якістю
психіки в суспільствах усіх часів і народів. Слі-
дом за З. Фрейдом Е. Фромм розглядав релігійні
положення, як психологічну мотивацію людської
поведінки, яка укорінена в основі існування люд-
ського виду, а саму релігію розумів у значенні
любої системи поглядів і дій, яка служить схе-
мою орієнтації і об’єктом поклоніння. Релігійна
потреба, за Фроммом, – головна умова людсько-
го виживання [7].
Тому, наступний блок запитань в анкеті мав на
меті виявити світоглядні уявлення школярів, їх
ставлення до релігії та релігійних обрядів, зна-
ння старшокласниками основних церковних ри-
туалів та участь у них як самих опитуваних, так і
членів їх родини. Актуальним це є ще й тому, що
ще донедавна офіційною державною ідеологією
було проголошено атеїзм. Тепер же настав час,
коли люди, в тому числі і учні можуть вільно спо-
відувати будь-яку віру. Що ж ми можемо спосте-
рігати зараз?
На запитання «Чи ходиш ти до храму?» відпо-
віді розподілились наступним чином: на великі
свята – 34.94 %, інколи – 32.13 щонеділі – 12.55 %,
раз на рік – 7.73 %, один раз на місяць – 7.43 %.
http://www.etnolog.org.ua
Матеріали до української етнології / етнологія / випуск 6(Х) 2007 72
Можна констатувати, що значно зменшилась
кількість тих, хто взагалі не ходять і готові ствер-
джувати «я – атеїст». Таких виявилось – 5.22 %.
На поданый нижче діаграмі (Діаграма 2) бачи-
мо, що в україномовних школах тих, хто ходять
до храму щотижня 14,2 %, в російськомовних –
0.9 %. Тих, хто відвідує храм раз на місяць та на
великі свята і із тих і інших шкіл різниця в від-
сотках незначна. Отже, можемо констатувати, що
старшокласники україномовних шкіл відвідують
храми регулярніше.
Діаграма 2.
В російськомовних школах більший відсоток
тих, хто ходить до храму «раз на рік» та «інколи».
Тих, хто відповіли: »я – атеїст» – майже однако-
ва.
Разом з тим відповіді на запитання:» Чи знаєш
ти церковні обряди?» виглядають так: тих хто до-
бре знає – 26.64 %, трохи знають – 60.85 % і тих,
хто зовсім не знає – 12.51 %.
Найбільш поширеними релігійними обряда-
ми, в яких старшокласники брали участь є: Бо-
гослужіння –74.43 %; освячування предметів –
72.28 % ; хрестини – 64.40 %: вінчання – 52.32 %.
Найосновніші християнські обряди сповідь та
причастя займають п’яте місце і становлять
44.12 %. Отже до храму в більшості поки що веде
споглядання, ознайомлення з релігійними зви-
чаями та обрядами.
Цікавими є і відповіді старшокласників на за-
питання «Чи використовують у твоїй родині
освячені предмети (ікони свячену воду, мак, свіч-
ки) як обереги?» Бо одна справа освячувати, їх,
тому, що зараз так «модно» або «так прийнято»
і зовсім інша – використовувати у повсякден-
ному побуті. В родинах, діти яких навчаються в
україномовних школах, тих хто використовує їх
як обереги –84.5 %, не використовує – 8,9 %, і не
знають, чи такі дії відбуваються – 6.6 %.
Знати і розуміти історію України, її народ-
ну творчість, повинні не лише учні, які вчаться
у фольклорних класах, а й усі, хто живе в Укра-
їні, оскільки це основа основ будь-якої культур-
ної людини. У праці «Серце віддаю дітям» В. Су-
хомлинський розповідає про той добродійний
вплив, який справило на його вихованців вико-
нання українських народних пісень. Рідна пісня,
визначаючи поетичне бачення навколишнього
світу, допомагає виховати в дітях естетичне став-
лення до природи, тонкість сприймання, емоцій-
ну чуйність [5]. Крім того, пісня розкриває перед
учнями рідне слово як величезне духовне ба-
гатство українського народу, вона є незамінним
засобом розвитку мовлення дітей, допомагає
сформувати естетичний смак, виховати любов
до української мови, сприяє розвиткові дитячої
творчості.
В нашому дослідженні було заплановано ви-
вчення, як однієї із складових традиційно-по-
бутової культури, знання учнями, за висловом
К. В. Чистова, вторинного фольклору [8] та його
використання у побуті. На запитання «Чи знаєш
ти народні пісні?» відповіді такі: так – 54.55 %,
трохи знаю – 41.76 %, ні – 3.69 %, 21.08 % не зна-
ють, і 7.72 % не подобаються. Із них 71.20 % відпо-
віли, що вони їм подобаються. В ході досліджен-
ня виявлено залежність знання старшокласни-
ками українських народних пісень від мови ви-
кладання в школі. Яскраво про це свідчить і по-
дана нами нижче Діаграма 3.
Діаграма 3.
В україномовних школах значно більший від-
соток тих, хто їх добре знає, а в російськомов-
них школах більша кількість учнів, що «трохи» їх
знають.
На запитання »Чи знаєш ти колядки, щедрівки,
тексти для засівання?» відповіді такі: трохи зна-
ють – 66.03 %, добре знають – 31.27 %, зовсім не
знають – 2.70 %. Тим не менше – 62.20 % (трохи
знаючи) ходили останнім часом і виконували ці
традиційні обряди, 25.80 % – колись брали в них
участь. І лише 12 % – ніколи такої участі не бра-
ли.
Один із блоків анкети складався із питань про
традиційну матеріальну культуру – використан-
ня у сучасному одязі елементів народного вбран-
http://www.etnolog.org.ua
Матеріали до української етнології / етнологія / випуск 6(Х) 2007 73
ня та орнаментів, традиційних святкових страв,
прикрашання свого житла роботами народних
майстрів, тощо.
До використання у сучасному одязі елементів
народного вбрання та традиційних орнаментів
старшокласники в більшості своїй ставляться
позитивно. Таких, яким подобається національ-
ний одяг, але самі вони не використовують таких
традицій – 40.26 %, подобається і носять такий
одяг або його елементи – 25.37 %. Тих, кому важ-
ко було відповісти на це запитання виявилось
28.07 %. І лише 6.30 % вважають, що це не сучас-
но і не потрібно.
Важливою ознакою традиційної матеріальної
культури є національна кухня. Українській сис-
темі харчування, як і системі харчування кожно-
го етносу, притаманні своєрідні звичаї, пов’яза-
ні з приготуванням повсякденних і ритуальних
страв, харчові заборони, обмеження та переваги,
певні стереотипи у меню повсякденних та обря-
дових трапез. У нашому анкетуванні респонден-
там треба було відмітити улюблені національні
страви, які готують у їх родинах на свята.
Найбільшою популярністю серед названих
страв користуються саме страви національної
кухні: вареники – 79.22 %, голубці – 73.83 % та
холодець – 71.53 %. Тут можна відзначити ре-
гіональні особливості приготування названих
страв. Так, наприклад, для голубців Півдня Укра-
їни та Закарпаття характерним є використання
виноградного листя, замість капустяного. Для
холодцю Заходу України більш типовим є готу-
вання холодцю із сам ніжок тощо.
Далі за поширенням ідуть страви національ-
них кухонь інших народів. Четверте місце посі-
ли російські пельмені – 70.13 %. П’яте – грузин-
ські шашлики – 67.53 %. Млинці займають шос-
те місце – 63.64 %. В північних регіонах України
учні дописували до млинців ще й деруни. Поши-
реною стравою серед опитуваних стала італій-
ська піца – 58.44 %.
Отже, у складовому елементі матеріальної
культури – народній кулінарії – досить чітко
зберігаються риси етнічної специфіки. Харак-
терним є домінування страв національної кухні
з регіональними особливостями їх приготуван-
ня. Все ширше входять до неї і інонаціональні за-
позичення.
До прикрашання житла виробами народних
майстрів учні ставляться позитивно 59.94 %.
Тих, кому було важко відповісти на таке запитан-
ня виявилось – 33.46 %. Вважають такі вироби і
прикраси ознаками старовини і давно забутих,
несучасних традицій – 6.60 %.
Важливим компонентом у формуванні тради-
ційно-культурних цінностей, національної само-
свідомості має на сучасному етапі професійне
мистецтво. Учням було поставлене питання: чи
відвідують вони концерти найрізноманітнішого
спрямування. Як виявилося з анкетування най-
частіше старшокласники відвідують концерти
популярної музики – 60.87 %, класичної музи-
ки – 21.23 %, рок музики – 18.50 %, народної му-
зики – 16.40 %. Лише 3.3 % відвідують концерти
джазової музики, що, на нашу думку, відображує
ще і незначну кількість таких заходів, а не лише
непопулярність джазової музики. Тих, що не від-
відують концерти взагалі – 24.00 %. Така кіль-
кість пояснюється, на нашу думку, ще й тим, що
в сільській місцевості проведення концертів зве-
дено до мінімуму, а то й взагалі відсутнє.
Національна самобутність народу, національні
традиції та свідомість яскраво виражені в народ-
них танцях. Досі етнографи не зібрали і не описа-
ли на належному науковому рівні всі фольклорні
танці українців, хоча такі спроби є [1].
Інтерес учнів до народних танців був сформу-
льований у запитанні: «Чи хотів би ти навчити-
ся танцювати народні танці?» 35.20 % відпові-
ли ствердно, що хотіли б навчитися танцювати,
29.90 % – категорично відмовились, відмітивши
«ні». 34.90 % ще не визначились у своїх інтересах,
відмітивши «не знаю».
Після цього питання наступне було сформу-
льовано так, щоб визначити, що ж домінує в са-
мосвідомості старшокласників: »Якщо під час
дискотеки ти почуєш естрадну обробку народної
пісні, то танцюєш її «по-сучасному» чи «по на-
родному»? Найбільший рейтинг має відповідь
«як прийдеться» – 56.35 %, що свідчить, на нашу
думку, про відсутність комплексів з боку стар-
шокласників. «По-сучасному» танцюватимуть
30.46 %, «по-народному» – 7.31 %.
На запитання «Якби ти народився вдруге, то
в якій країні ти хотів (ла) б народитись?» – по-
при всі негаразди в економіці, більшість хотіли
б народитись в Україні – 57.8 %. Відповіді на за-
питання «чому?» вражають своєю патріотичніс-
тю – «Моя Батьківщина», «Моя рідна земля», «
Я тут народився (лась)», « Тут мені все зрозумі-
ло», «Тут моє коріння, мої предки» і т. п.
Друге місце для повторного народження хоті-
ли б обрати Америку – 6.4 %, Францію – 6.3 %,
Росію – 5.5 %, Великобританію –4.2 %. А далі з
зовсім незначним відсотком розмістились краї-
ни у такому порядку: Італія, Німеччина, Канада.
На запитання «чому»? хотіли б жити в вищез-
гаданих країнах відповіді такі: »значно вищий
рівень життя», « можна займатись улюбленою
справою», «цікава історія та традиції країни»,
«просто цікаво».
Проведене дослідження дало можливість за-
фіксувати стан та проблеми, виявити загальні
тенденції у багатьох напрямах розвитку духо-
вної та матеріальної культури серед учнівства на
сучасному етапі. Ознайомлення з результатами
дослідження керівників міністерства, педагогів,
усіх, хто займається проблемами навчання та ви-
http://www.etnolog.org.ua
Матеріали до української етнології / етнологія / випуск 6(Х) 2007 74
ховання може зняти багато питань, які дискуту-
ються в державі.
На формування традиційно культурних цін-
ностей, етнічної самосвідомості учнів мають
вплив різні інститути та утворення нашого сус-
пільства: сім’я, школа, група однолітків, засоби
масової інформації. Істотну допомогу школі у
формуванні етнічної самосвідомості мають за-
соби масової інформації, позашкільні заклади,
Інтернет, спілкування з однолітками. Важливо,
щоб матеріальне благополуччя і вигода не визна-
чались як головне у їх житті. Від того, наскільки
змістовно багата і різноманітна ціннісна систе-
ма особистості, залежить не тільки міра її участі
в суспільних справах, а й те наскільки різновиди
цієї системи будуть суспільно значимими. Важ-
ливу роль у цьому мають відігравати традицій-
но-культурні цінності. Відродження автентич-
ного духу національної культури не може здій-
снюватися на підставі моди на традицію, бо мода
минуща та швидкоплинна. Необхідною умовою
досягнення справжньої автентичності є розви-
нена самосвідомість, сумлінне ставлення до сво-
єї культури і своїх витоків. Потрібні вивчення
традицій минулого, навчання певним способам
життєдіяльності не задля поспішного запрова-
дження їх у життя як безглуздого копіювання.
Знання своїх та чужих традицій потрібне для
відповідального зрощування сучасних ціннос-
тей, ідеалів та норм життєдіяльності. Досягнен-
ня справжності є процесом, що передбачає за-
чаття в межах сучасної української культури но-
вої, сутнісними зв’язками пов’язаної з традиці-
єю, системи цінностей. Це абсолютно необхідна
передумова національного прогресу.
1. Авраменко В. Українські національні танки. Музика
і стрій. – Вінніпеґ, 1928; Степовий О. Українські на-
родні танці. Етнографічний нарис. – Авгсбург, 1946;
Верховинець В. Теорія українського народного танцю.
Етнографічний нарис. – К., 1990; Гуменюк А. Народне
хореографічне мистецтво України. – К., 1963; Васи-
ленко К. Лексика українського народно-сценічного
танцю. – К., 2000; Купленик В. Нариси до українського
народного танцю. – К., 1997 та ін.
2. Бех І. Виховання особистості. – К. – Т. 1. – С. 102–109.
3. Конвай В. Народні традиції в Київській школі // Роз-
будова держави 1994, № 9. – С. 54–58.
4. Мид Дж. Культура и мир детства. – М., 1988. – С. 55.
5. Сухомлинський В. Серце віддаю дітям. – Вибр. Твори у
5 т. – К., 1977. –Т. 3. – С. 95.
6. Ушинський К. Рідне слово. Педагогічні твори у 2-х т. –
К, 1993. – Т. 1. – С. 124.
7. Фромм Э. Иметь или быть? – М., 1990. – С. 140–141.
8. Чистов К. Народные традиции и фольклор. – М.,
1986. – С. 42.
http://www.etnolog.org.ua
|