Вивчення фольклору та етнології в Японії (до історичного та методичного питання)
Збережено в:
| Дата: | 2007 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2007
|
| Назва видання: | Матеріали до української етнології |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207053 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Вивчення фольклору та етнології в Японії (до історичного та методичного питання) / Х. Катаока // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2007. — Вип. 6(9). — С. 62-64. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-207053 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-2070532025-09-30T00:10:57Z Вивчення фольклору та етнології в Японії (до історичного та методичного питання) Катаока, Х. Етнологія 2007 Article Вивчення фольклору та етнології в Японії (до історичного та методичного питання) / Х. Катаока // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2007. — Вип. 6(9). — С. 62-64. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. 2313-8505 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207053 uk Матеріали до української етнології application/pdf Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Етнологія Етнологія |
| spellingShingle |
Етнологія Етнологія Катаока, Х. Вивчення фольклору та етнології в Японії (до історичного та методичного питання) Матеріали до української етнології |
| format |
Article |
| author |
Катаока, Х. |
| author_facet |
Катаока, Х. |
| author_sort |
Катаока, Х. |
| title |
Вивчення фольклору та етнології в Японії (до історичного та методичного питання) |
| title_short |
Вивчення фольклору та етнології в Японії (до історичного та методичного питання) |
| title_full |
Вивчення фольклору та етнології в Японії (до історичного та методичного питання) |
| title_fullStr |
Вивчення фольклору та етнології в Японії (до історичного та методичного питання) |
| title_full_unstemmed |
Вивчення фольклору та етнології в Японії (до історичного та методичного питання) |
| title_sort |
вивчення фольклору та етнології в японії (до історичного та методичного питання) |
| publisher |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| publishDate |
2007 |
| topic_facet |
Етнологія |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207053 |
| citation_txt |
Вивчення фольклору та етнології в Японії (до історичного та методичного питання) / Х. Катаока // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2007. — Вип. 6(9). — С. 62-64. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. |
| series |
Матеріали до української етнології |
| work_keys_str_mv |
AT kataokah vivčennâfolʹklorutaetnologíívâponíídoístoričnogotametodičnogopitannâ |
| first_indexed |
2025-09-30T01:09:58Z |
| last_indexed |
2025-10-01T01:10:01Z |
| _version_ |
1844739835438301184 |
| fulltext |
Матеріали до української етнології / етнологія / випуск 6(Х) 2007 62
Хіросі КАТАОКА
ВИВЧЕННЯ ФОЛЬКЛОРУ
ТА ЕТНОЛОГІЇ В ЯПОНІЇ
(до історичного та методичного
питання)
Наукове дослідження фольклору та етнології
в Японії розпочалося на початку ХХ ст. під впли-
вом британської фольклористики. Тоді головним
об`єктом досліджень були японські календарні
свята і народне мистецтво. Як довідковий мате-
ріал використовувалась праця Едварда Тейлора
«Первісна культура». У 1909 році в Японії стала
відомою праця «Фольклорний довідник» [1] бри-
танського етнографа та фольклориста Джорджа
Гомма (George L. Gommе). У таких умовах Янагі-
да Куніо, у той час завідувач парламентської бі-
бліотеки, а також висококваліфікований агро-
ном, розпочав дослідження японського фолькло-
ру, називаючи це «дослідженням рідної землі».
Янагіта Куніо (1875–1962), батько японської
фольклористики та етнології, у 1934 році висло-
вив своє бачення того, у чому полягає відмінність
між фольклористикою і етнологією в Японії [2].
За його словами, фольклористика – це наука, яка
дає відповідь на питання: «Якою саме країною є
Японія?» [3, 584]. Для цього фольклористи дослі-
джують давній японський побут, процес станов-
лення автентичної японської культури. Тобто,
фольклористика, це дослідження Японії для са-
мих японців. Така тенденція у дослідженнях збе-
рігається і до сьогодні. Проте, коли Янагіта Куніо
як представник Японії у Лізі Націй жив у Європі-
(1921–1923), він мав змогу подорожувати Євро-
пою. У Великобританії він зустрічався з Джейм-
сом Фрезером. Янагіта Куніо був добре обізна-
ним з тогочасними визначними працями з фоль-
клору та етнології: «Золотою гілкою» Фрезера,
«Релігією семітів» Робертсона Сміта, «Первісною
http://www.etnolog.org.ua
Матеріали до української етнології / етнологія / випуск 6(Х) 2007 63
культурою» Едуарда Тейлора, «Обрядами пере-
ходу» Арнольда Ван Генепа, тощо.
Фольклористика і етнологія другої половини
ХІХ ст. займалась виявленням базової культу-
ри успадкованої з древніх часів. Вона базувалась
на ідеї описаній в теорії Едварда Тайлора, яка
пояснювала, що сучасна культура є залишками
(surivals) давньої культури і цивілізації [4]. Про-
те Янагіда, беручи за основу прагнення звичай-
них людей до покращення побутових умов жит-
тя, вважав, що об’єктом вивчення фольклорис-
тики мають бути історичні зміни побуту народу
(вертикальний вимір історичного часу), а також
зв’язки з побутовою культурою даного поколін-
ня (горизонтальний вимір часу і простору) [5].
Вважається, що Янагіда спробував сформувати
фольклористику з різних причин: по-перше, як
антитезу до уже існуючої класичної історичної
науки, яка випускала історію побуту простого
народу, по-друге, для розділу етнології, яка стоїть
на еволюціоністичних засадах, і ендемічні народ-
ні звичаї, по-третє, як протест до руху за покра-
щення життя регіонів (відкидання традиційної
культури), що уособлював внутрішню політику
того часу [6, 582–593].
На початках японські фольклористи займалися
збором, класифікацією та порівнянням зібраних
з усієї Японії матеріалів, далі за допомогою порів-
няльного методу, проводився опис історичних
змін фактів фольклору у масштабі всієї Японії.
Янагіда критикував підхід історії, яка викорис-
товувала лише літературу та історичні хроніки.
Він вважав, що потрібно розглядати не лише лі-
тературу і історичні хроніки, але й слід звернути
увагу на багату фольклорну інформацію. Потім,
зібравши різноманітні фольклорні дані та по-
рівнявши їх, можна з’ясувати як вони змінюва-
лись у процесі історії [16]. Такі зміни Янагіда на-
зивав «історією», а розділ науки, що використо-
вував вищеописаний метод – фольклористико-
ю [7]. Методологія, створена ним на основі праць
Джорджа Гомма (George L. Gomme) ще довго була
основоположною для японської фольклористи-
ки [8]. Проте Ямагучі Асатаро (1891–1987) [9; 10],
Вакаморі Таро (1915–1977) [11] та інші, критику-
вали її за недооцінювання локальних особливос-
тей фольклору. Фукуда Аджіо (1941 р. нар.) за-
пропонував «принцип роздільного порівняння»
вказавши, що порівняння фольклору слід про-
водити не в загально японському масштабі, а в
рамках сільських чи релігійних общин. Цей ме-
тод сформований Фукуда під значним впливом
структурно-функціональної антропології. Він
розглядає фольклор у рамках сільської спільно-
ти, викриває їх взаємозв’язки щоб довести, що
фольклор і спільнота існують як одне ціле. Порів-
нюючи підхід, що використовувався до того часу
у фольклористиці і передбачав дослідження іс-
торії в масштабах усього народу, та підхід Фуку-
да, можна зауважити, що останній прагне більш
емпірично висвітлити історію маленьких общин
(сільських) [12, 35–36]. Ця методологія разом з
«локальною фольклористикою», ща була запро-
понована його сучасником Міята Нобору (1936–
2000), мали велике значення як новий етап після
фольклористики Янагіди [13].
Ми високо оцінюємо досягнення Янагіда Ку-
ніо як засновника японської фольклористики,
проте слід зауважити, що через особливості його
характеру і методів дослідження частина народ-
ного фольклору не була розглянута (наприклад,
частина фольклору, що стосується еросу). Янагі-
да навмисне не брав до уваги прошарок народу
без сталого місця проживання, прошарок, який
не працює в рисовому сільському господарстві,
дискриміновані меншини, одностатеві зв’яз-
ки, фольклор, що виходив за межі Японії. Про ці
категорії багато писав Міямото Цунеіті (1907–
1981) у своїх численних новаторських працях [-
14]. В сучасних історичних працях, наприклад,
Аміно Йошіхіко (1928–2004) та ін., вищевказані
об’єкти широко досліджуються.
Перша спілка етнологів у Японії виникла у 1934
році. На противагу фольклористиці, японська ет-
нологія вбачала своїм головним завданням ви-
вчення національних культур інших народів.
Мались на меті комплексні дослідження похо-
дження та розвитку культури людства, вивчен-
ня побуту та культури інших народів: політики,
економіки, законів, релігії, мови тощо.
За ініціативи Янагіта Куніо після Другої світо-
вої війни кілька разів проводилися загальні на-
укові конференції, у яких брали участь антропо-
логи, фольклористи, етнологи, археологи, істори-
ки, релігієзнавці . На жаль, через деякий час такі
загальні наукові конференції перестали прово-
дитись.
Культурна антропологія у кожній країні має
свої особливості розвитку. У Великобританії до-
мінує соціальна антропологія, у США – комп-
лексна культурна антропологія, у Японії – еко-
логічна антропологія. Проте в міру пожвавлення
міжнародного наукового обміну, відбуваються
структурні перетворення у кожній науковій га-
лузі , що призводить до поступового нівелюван-
ня регіональних відмінностей у цій науці. Сучас-
на японська антропологія продовжує шукати
відповіді на питання про механізми пристосу-
вання людини до навколишнього середовища,
еволюцію людства тощо.
У Токійському університеті і Університеті То-
ріцу (зараз, Столичний університет Токіо) при-
жилася британська традиція соціальної антро-
пології. Це пов’язано з тим, що Накано Тие (19-
26 р. нар.) вивчав у Великобританії соціальну
антропологію і по поверненню був запрошений
викладачем у вищеназвані університети. У регіо-
ні Кансай діє Інститут гуманітарних досліджень
http://www.etnolog.org.ua
Матеріали до української етнології / етнологія / випуск 6(Х) 2007 64
при Кіотському університеті, провідним науков-
цем якого є Умесао Тадао (1920 р. нар.), учень
еколога Іманісі Кіндзі (1902–1992), під його ке-
рівництвом проведено багато досліджень у різ-
них районах Азії та Африки. У 1974 році у місті
Осака був створений Етнологічний музей, який
став дослідницькою базою для культурної ан-
тропології в Японії. Антропологія у Кіотсько-
му університеті, яка розвивалася під впливом
еколога Іманісі Кіндзі, активно співпрацювала з
приматологією, тому у його дослідженнях бра-
ло участь багато науковців з технічною освітою.
Така співпраця була результативною для еколо-
гічного аспекту антропології: вивчалось вико-
ристання навколишнього середовища, техніка,
еволюція тощо.
Сасакі Коумеі (1928 р. нар.), представник на-
укової школи Кіотського університету, очолюва-
ної Умесао Тадао, який висунув культурологіч-
ну теорію лаурінових лісів (evergreen broadleaf
forest // laurel forest), спеціалізовано займається
дослідженнями такого типу ведення сільського
господарства, коли рис засівають на попередньо
випаленій ділянці лісу. Висунута ним культуро-
логічна теорія, (або констатує що якісь проце-
си характерні не лише для японської культури і
Японії, а для всієї Євразії. Також проводяться до-
слідження району Східнокитайського моря як
культурного осередку, порівняльні дослідження
народностей, які заселяють південний Китай і
південно-східну Азію, тощо.
Починаючи з 70-х років ХХ ст. у постколоніаль-
них країнах, які були головним об`єктом дослі-
дження культурної антропології, почався стрім-
кий розвиток. В міру того, як виникали нові про-
блеми у суспільстві, потроху змінювався і харак-
тер етнологічних досліджень. Починаючи з 80-х
років особливого значення набуває прикладна
антропологія, покликана дати відповідь на со-
ціальні запити, які стосуються розвитку меди-
цини, енергетики, туризму, забруднення навко-
лишнього середовища, тощо. Швидкий розви-
ток прикладної антропології спричинив її роз-
галуження. Крім того, під впливом монографії
Едварда Саїда «Орієнталізм» та постмодерніст-
ських течій, перед культурними антропологами
постала проблема, яка стосується основ цієї на-
уки: «Що значить «описувати» іншу чужу куль-
туру?». Ведуться дискусії з приводу політичного
аспекту антропології, її методології, ідейної бази
(культурологічна відносність, соціальний струк-
туралізм тощо).
В сучасній культурній антропології активізу-
вались дослідження у сфері туристичної антро-
пології оскільки постали дилеми: розвиток ту-
ризму і збереження традиційної культури; по-
треба освоєння навколишнього середовища і
його руйнування через розвиток туристичної
галузі. Науку, що вивчає явища, які супроводжу-
ють розвиток суспільства, з позиції культурної
антропології називають «антропологією розви-
тку» [17, 2-3]. У даній науковій сфері розрізня-
ють два напрямки, що визначаються їх суспіль-
ною позицією. Дослідження, які проводяться з
позиції «суб’єкта розвитку»: діяльності уряду,
міжнародних, громадських організацій і пов’яза-
них з цим процесів, явищ, називають «приклад-
ною антропологією». Через намагання викори-
стати цю науку як інструмент соціального впли-
ву, її ще називають «прикладною антропологією
для соціального розвитку» [18, 4-7].
На противагу цьому, дослідження, нейтральні
до «суб’єкта розвитку», «груп-об’єктів розвитку»
та «цільових груп», які всебічно спостерігають за
явищами розвитку і намагаються впроваджува-
ти отримані знання, називають «прикладною ан-
тропологією соціального розвитку» [19].
1. Гомм Дж.–Л. Фольклорний довідник. – Лон-
дон, 1890.
2. Куніо Я. Теоретичне поняття японського
фольклору. – Токіо, 1934.
3. Енциклопедія японського фольклору / Ред.
К. Янагіда. – Токіо, 1994 (І видання, 1951).
4. Tylor E. Primitive culture. – N.-Y.,1889 – Vol. I.
(reprinted in 1977, N.-Y.).
5. див. Дюсюцуришоно // Японський фоль-
клор – Токіо, 1969. – No. 60.
6. Енциклопедія японського фольклору / Ред.
К. Янагіда. – Токіо, 1994 (І видання, 1951).
7. Куніо Я. Теоретичне поняття японського
фольклору. – Токіо, 1934.
8. див. Дюсюцуришоно // Японський фоль-
клор – Токіо, 1969. – No. 60.
9. Ямагучі А. Збірник праць: У 4 т. – Токіо,
1973. – Т. 1.
10. див. Ямагучі А. та теоретичне поняття япон-
ського фольклору // Японський фольклор –
Токіо, 1975. – No. 100.
11. див. Вакаморі Т. Теоретичне поняття япон-
ського. – Toкio, 1947; Історія та фольклор. –
Токіо, 1951.
12. Фукуда А. Теоретичне поняття японського. –
Toкio, 1984; Теорія Янагіда Куніо та вивчення
локальної фольклористики // Вивчення ло-
кальної фольклористики – 1974. – No. 127;
Роль методу порівняння у фольклорі // Япон-
ський фольклор. – Токіо, 1974. – No. 49.
13. Міята Н. Вивчення локальної фольклорис-
тики та фольклор // Щтьо. – 1967. – No. 100.
14. Міямото Ц. Збірник праць: У 48 т. – Токіо,
1983.
15. Аміно Й. Ігіьо тщ окен. – Токіо, 1986.
16. Янагіда К. Про равлик. – Токіо, 1930.
17. Сузукі М. Виклик антропології розвитку //
Мін паку-цушін (інформація Музею етноло-
гії). – Ocaka, 2006. – No. 112.
18. Секіне Х. Антропологічна роль у практиці
розвитку // Мін паку-цушін (інформація Му-
зею етнології). – Ocaka, 2006. – No. 112.
19. Для вивчення антропології розвитку / ред.
Кікуті Кіоко. – Кіото, 2001.
http://www.etnolog.org.ua
|