До вивчення давнього житла Правобережного Полісся
Простежуються будівельні традиції житла Правобережного Полісся XVI, XVII, XVIII століть на прикладі пам’яток з експозиції Музею народної архітектури та побуту НАН України....
Збережено в:
| Дата: | 2007 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2007
|
| Назва видання: | Матеріали до української етнології |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207058 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | До вивчення давнього житла Правобережного Полісся / М. Верговська // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2007. — Вип. 6(9). — С. 41-45. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-207058 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-2070582025-09-30T00:08:46Z До вивчення давнього житла Правобережного Полісся Верговська, М. Етнологія Простежуються будівельні традиції житла Правобережного Полісся XVI, XVII, XVIII століть на прикладі пам’яток з експозиції Музею народної архітектури та побуту НАН України. 2007 Article До вивчення давнього житла Правобережного Полісся / М. Верговська // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2007. — Вип. 6(9). — С. 41-45. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. 2313-8505 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207058 uk Матеріали до української етнології application/pdf Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Етнологія Етнологія |
| spellingShingle |
Етнологія Етнологія Верговська, М. До вивчення давнього житла Правобережного Полісся Матеріали до української етнології |
| description |
Простежуються будівельні традиції житла Правобережного Полісся XVI, XVII, XVIII століть на прикладі пам’яток з експозиції Музею народної архітектури та побуту НАН України. |
| format |
Article |
| author |
Верговська, М. |
| author_facet |
Верговська, М. |
| author_sort |
Верговська, М. |
| title |
До вивчення давнього житла Правобережного Полісся |
| title_short |
До вивчення давнього житла Правобережного Полісся |
| title_full |
До вивчення давнього житла Правобережного Полісся |
| title_fullStr |
До вивчення давнього житла Правобережного Полісся |
| title_full_unstemmed |
До вивчення давнього житла Правобережного Полісся |
| title_sort |
до вивчення давнього житла правобережного полісся |
| publisher |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| publishDate |
2007 |
| topic_facet |
Етнологія |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207058 |
| citation_txt |
До вивчення давнього житла Правобережного Полісся / М. Верговська // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2007. — Вип. 6(9). — С. 41-45. — Бібліогр.: 4 назв. — укр. |
| series |
Матеріали до української етнології |
| work_keys_str_mv |
AT vergovsʹkam dovivčennâdavnʹogožitlapravoberežnogopolíssâ |
| first_indexed |
2025-09-30T01:12:11Z |
| last_indexed |
2025-10-01T01:10:30Z |
| _version_ |
1844739865935085568 |
| fulltext |
Матеріали до української етнології / етнологія / випуск 6(Х) 2007 41
Марія ВЕРГОВСЬКА
(Київ)
ДО ВИВЧЕННЯ ДАВНЬОГО
ЖИТЛА ПРАВОБЕРЕЖНОГО
ПОЛІССЯ
Житло є найдавнішим виявом будівельної
культури. Однак цей ключовий елемент побуту
в першу чергу зазнає змін, піддаючись новаціям.
Збережені давніші елементи будівельних тради-
цій можна віднайти у тимчасових та сезонних
житлах, господарчих будівлях, втім вони зазви-
чай не мають функціональних ознак.
Цікаві тенденції простежуємо в регіоні Право-
бережного Полісся, зокрема на заболоченій тери-
торії вздовж верхів’я і середньої течії Прип’яті.
Через природні умовами тут збереглася загаль-
на тенденція етнічного консерватизму тради-
цій на тлі нерівномірноті роцесів розвитку. Саме
тут протягом ХХ століття, дослідникам, таким
як К. Мошинський, З. Дмоховський, П. Жолтов-
ський і С. Таранушенко [4] вдавалося виявляти
дивовижні релікти нородного будівництва. І на-
віть в останній третині ХХ століття, в період ма-
сової забудови багатодільним житлом зі зрубни-
ми стінами і двосхилим дахом на кроквах, у дея-
ких селах дослідникам Музею народної архітек-
тури та побуту України (далі МНАП) [2] вдавало-
ся виявляти хати, унікальні за віком і збережен-
ням цілісного автентичного комплексу релікто-
вих особливостей, притаманних саме житлу. Це
дозволяє на оригіналах досліджувати будівельні
традиції ХVІ, ХVІІ, ХVІІІ століть, характеризува-
ти загалом відомі, але детально не досліджувані
давні регіональні традиції зведення житла. За ма-
теріалами досліджень С. Верговського розгляне-
мо три архітектурні пам’ятки, що експонуються
в МНАП: хата 1587 року з с. Самари Ратнівського
району Волинської обл., хата 1697 року з с. Біло-
віж Рокитнівського р-ну Рівненщини, хата ХVІ-
ІІ ст. з с. Гажин Наровлянського р-ну Гомельської
http://www.etnolog.org.ua
Матеріали до української етнології / етнологія / випуск 6(Х) 2007 42
обл (колишній Овруцький повіт). Розгляд цих
давніх будівель у порівнянні дозволить склас-
ти уявленя про реґіональні особливості і харак-
тер процесів, що відбувались у галузі будівельної
культури на Правобережному Поліссі.
Хата 1587 року, с. Самари
Ратнівського району Волинської області.
Хату виявлено у 1970 році неподалік села на
хуторі Верестя [1]. Вона належала Баранчуку Йо-
сипу Дементійовичу. За час функціонування хата
зазнавала змін (добудовувалися сіни, стебка,
«сілник»), але при встановлені її в експозиції му-
зею був відновлений первісний вигляд одноділь-
ного житла. Давні конструкції хати, попри пізні-
ші втручання, все ж зберегли практично всю ав-
тентичну інформацію про житло ХVІ століття.
Стіни хати зведені у зруб із широких соснових,
різаних плах, трохи протесаних ззовні. З таких
самих плах виготовлені й підвалини, які входять
до складу стін. Деревина на підвалини спеціально
підібрана, це суто стрижньова сосна, практично
всуціль залита живицею. Вінці стін в’язані вруб-
ками «в замок» з точною фіксацією внутрішньої
плоскої поверхні стін. На цій внутрішній грані
врубки вінець фіксується клином-«пищиком»,
який добивається верхнім вінцем і залишається
всередині врубки. В такому випадку врубки ви-
готовлялись у розрахунку на масивні пищики.
Посередині вінці в‘язані «круглими» (квадрат-
ними, битими по круглих отворах) тиблями.
Поріг у нижній поперечній підвалині. Одвір-
ки з соснового бруса, осаджені у підвалину ма-
сивом, без шипа. Верхняк аналогічний, в’язаний
з одвірками «косяком». Збереглись отвори від
тиблів накладки під «воротно» полотна дверей.
Хоч традиція таких дверей »на воротні», чи «бі-
гуні» у сінях і коморах ще поширена в ХІХ ст., для
житла це вже релікт. Вікон троє, два з чола і одне
у напільній стіні над полом. У причілковій сті-
ні вікна немає, і це масова традиція, пов‘язана з
узвичаєною тут прибудовою до хати з причілка
«покліта» (теплої комори на городину). Ця при-
чілкова стіна без вікна називається застольною
чи «мерцовою» (на причілкову лаву, головою до
покутя, клали покійника). Посередині причіл-
кової стіни, вище над лавою на «митій» поверх-
ні вирізана дата арабськими цифрами 1587 і ла-
тинська писана літера r з горизонтальним еле-
ментом, повернутим вліво. Це традиційне місце
для тексту посвяти хати. Вікна без луток. Вікон-
ні отвори вирубані прямо у зрубі. При цьому для
влаштування чільних вікон спеціально підібра-
на широка плаха, в якій невисокі віконні пройо-
ми помістилися всередині, не порушивши ціль-
ності вінця. Пройом напільного вікна вибраний
у двох сусідніх вінцях. Всі вікна мають однакові
розміри і конструкію: волокові вікна з дошками-
засувками, що ходять у вибраних у вінцях пазах.
За спогадами старожилів, на початку ХХ століття
передпічне вікно мало не дошку-засувку, а раму
на дванадцять дрібненьких шибочок у два ряди.
Очевидно через це волоковий паз цього вікна
дещо ширший.
Під верхніми поздовжніми вінцями врубано
поперечний сволок. На його нижній грані глибо-
ко врізаний хрест. На сволок і поперечні верхні
вінці зрубу укладено стелю («повал») з товстих
плах, як на стінах. Додаткового утеплення немає.
Дах двосхилий, на трьох парах кроков, вру-
баних у верхні поздовжні ощепини зрубу. При-
чілкова пара кроков на своєму первісному міс-
ці. Вона врубана у випуски ощепин, позначені
зубцями, а простір горища закритий дошками,
прибитими до кроков. Крокви не мають бантин,
отже розпір даху утримує зруб. Щоб ощепини не
викрутило, вони поверху зв’язані балкою-ско-
бою. На причілкові випуски лат прибиті вітрові
дошки з фігурними випусками. Щоправда, через
прибудови ці оригінальні елементи хати не збе-
реглись, але аналогом первісного вигляду може
бути причілок давнього »шпихіра» (комори на
сало і ковбаси) з хутора Козуватого цього ж села
Самари. Над порогом «шпихіра», як і на причіл-
ку, – аналогічна конструкція «дармовиса» на ви-
пусках ощепин, зашитий дошками «щит» чи «фі-
ціят» з дверцятами на горище. Такі елементи,
втрачені при перебудові хати, можуть бути ре-
конструюйовані за аналогією до цього «шпихі-
ра», оскільки немає жодних документальних ма-
теріалів на підтвердження того, як завершувався
дах над дверима однодільної хати без сіней.
Хата крита соломою, «парками» і «трійцями»,
проте нижня напільна лата була дуже широкою і
мала густий ряд отворів від тиблів. Це свідчення
того, що у давнину хату крили коленими дошка-
ми.
У хаті відтворено архаїчне обладнання. Курна
піч традиційно розміщена в кутку при сінешній
стіні, челюстями до передпічного вікна. Невисо-
кий зруб із соснового брусся, закладений подом з
обаполів, на якому вибито глиняний «під» з при-
пічком товщиною до 20 см, а вже на поду –глино-
битна «бочка» з челюстями і зверху чирінь. Ко-
мина немає. У пороговій стіні прямо над припіч-
ком виявлено заглушений і замащений глиною
традиційний димоволок для випуску диму з кур-
ної печі. З комином він ніколи не був зв‘язаний, а
його свідоме розміщення прямо над припічком,
там, де всі регіони України роміщують каглу для
виводу диму з комина, свідчить, що генетичним
попередником такої сталої традиції є прадавня
традиція розміщувати над припічком димово-
лок курної хати. Цей димоволок зроблений як во-
локове вікно – з дошкою-засувкою у пазах. Прой-
ом лише трохи менший за вікна.
Попід чільною та причілковою стінами вста-
новлені лави на колодках. Піл з дощок настеле-
http://www.etnolog.org.ua
Матеріали до української етнології / етнологія / випуск 6(Х) 2007 43
но з привалка печі на причілкову лаву. На поку-
ті традиційний вузький стіл (стільниця з однієї
широкої дошки) перед ним ослін. На причілко-
вій стіні над столом – місце для традиційної іко-
ни, яку тут, у курних хатах, виносили з комори
лише на свято і ставили на поличку чи тиблики
поряд з покутєм, дуже низько, у намітці чи неве-
ликому рушничку, тканому по кінцях у попереч-
ні червоні смуги. У простінку коло дверей були
полиці на посуд. Важливим архаїчним елемен-
том обладнання є традиційний «світач» чи « луч-
ник» – пристрій для виводу диму від спалюваної
для освітлення лучини. Його традиційне місце –
проти печі, ближче до лави і до сволока. Так він
освітлює зону чільної лави, на якій зазвичай ро-
блять різну роботу. У цьому випадку лучник з до-
вгого кайдуба, що проходить крізь проріз у стелі,
простір горища та покрівлі і виступає над дахом.
Знизу до кайдуба підвішують «залізо» – ковані
гратки, на яких і палять лучину.
Як у давніх курних хатах регіону, попід стелею,
вздовж причілкової стіни, укладено на глиці, ряд
жердок-гряд, прибитих до чільної і напільної
стін. Вони служили для сушки льону, дров, мо-
крого одягу тощо у гарячому повітрі під стелею
курної хати.
Хата 1697 року с. Біловіж
Рокитнівського району Рівненщини
На час виявлення хата була тридільною [3, 143–
144]. До давньої будівлі належить клітка власне
хати, до якої згодом прибудовували сіни, комір-
чину. Будівлі були зв’язані двосхилим дахом на
кроквах. За розповідями власника, Павлушенка
Івана Євдокимовича, раніше над хатою був окре-
мий дах на двох сохах, одна соха стояла на при-
чілку посередині і друга поряд із дверима. Саме
в цих місцях випуски дощок стелі вкорочені. Це
підтверджує, що первісно хата була однодільна з
дахом на сохах. Подібно до самарської хати ХV-
І ст., дата вирізана проти дверей посередині при-
чілкової стіни.
Стіни зведені з нетовстого соснового кругляка,
всередині не протесані, миті. Такий самий харак-
тер підвалини. Вінці в‘язано круглими врубками,
вибраними по формі верхнього вінця у верхній
частині нижнього вінця. Для ущільнення вінців
«драчку» по формі верхнього вінця також виби-
рали у нижньому вінці. Тиблі відсутні, адже жо-
лоб драчки надійно зв’язує вінці по всій довжині,
перед укладкою вінця у драчку накладають шар
моху, який затискується вінцем. Порогова підва-
лина є нижньою. Двері невисокі, полотно на ко-
ваних завісах. Вікон четверо, два з чола, одне на
причілку і одне напільне. Вікна подібні, без лу-
ток, горизонтальні отвори розтесані у двох сусід-
ніх вінцях. Всі вікна волокові з дошками-засув-
ками, які ходять у пазах, спеціально вибраних під
час зведення зрубу. Чільні і напільне вікна відсо-
вуються у куток, а причілкове – на хату, очевид-
но черз те, що це вікно є застольним, і відсову-
вати його до покутя незручно, заважає стіл. Під
верхніми поздовжніми вінцями-ощепинами, які
тут називають «запісочниками», врубано три по-
перечні сволоки з випусками, різьбленими «зуб-
цями» (уступами). Центральний сволок тесаний
брусом, а бокові – тонші, з кругляка. Поверх сво-
локів і верхніх поперечних вінців настелено не-
товсті колені дошки стелі з випусками над стіна-
ми. Поверх дощок насипано чималий шар піску
для утеплення порівняно тонкої стелі. Саме тому
ощепини, що піднімаються вище стелі і утриму-
ють пісок від розсовування, називають запісоч-
никами.
Дах двосхилий, на двох дубових сохах, закопа-
них протилежно посеред причілка і поряд з две-
рима. На сохи укладено переклад («вільчик»), на
який навішено три пари ключів, що спираються
на запісочники. На випусках ключів врізано пла-
хи закрилин, які утримують колені дошки по-
крівлі, вільно укладені на запісочники і вільчик.
По гребеню даху дошки напільного схилу покрів-
лі довші і випусками перекривають торці дощок
чільного схилу, запобігаючи замоканню стелі.
Традиційне обладнання має ряд особливо-
стей. Глинобитна курна піч зведена на дощато-
му «поду», настеленому по балках з «копилами».
«Кагла» над припічком не має слідів кріплення
конструкцій комина і волока, затулялася «затка-
лом». Житло освітлювалося «лучником», виго-
товленим з кайдуба. Лави на стовпцях. Піл з до-
щок, перекладених з причілкової лави на прива-
лок печі.
Хата експонується в складі дворища на дві
хати.
Хата 18 ст. с. Гажин
Наровлянського району Гомельської області
(колишній Овруцький повіт)
Це давнє дводільне житло, рублене з сосново-
го кругляка, в’язаного «круглими» врубками і
«драчками», вибраними у верхній частині він-
ців. Проте врубки тут мають характерні особли-
вості: у верхньому вінці, для укладки якого готу-
ють врубку, підтісують грані («щоки»), і врубки
роблять у формі трапеції, що технологічно легше
виконати сокирою. При цьому випуски кругля-
ків зрубів стають шестигранними. На територі-
ях Коростенщини, Овруччини і на схід майже до
Києва ця традиція є не лише масовою, але й дав-
ньою.
Хата дводільна, до клітки хати через шулу при-
ставлено тристінок сіней. Двері сіней і хати ма-
ють одвірки і верхняки, в‘язані «косяками», з те-
саних брусів. Полотно сінешних дверей поверта-
ється «на колку», тибльованому до краю полот-
на. Двері хати врізані не у підвалину, а в другий
вінець. Це давня, реліктова традиція. Всередині
http://www.etnolog.org.ua
Матеріали до української етнології / етнологія / випуск 6(Х) 2007 44
стіни хати йдуть кругляком, але вище лав, над
полом, вінці трохи протесані. Вікон у хаті четве-
ро, два з чола, одне з причілка і одне напільне. Всі
вони подібні як за розмірами, так і за конструкці-
єю. Вікна без луток, без рам, низькі отвори розте-
сані у двох суміжних вінцях, пройоми перекри-
ваються дошками-засувками, що ходять у пазах,
вибраних під час укладки вінців. Таку засувку
витягти неможливо, вона лише одсовується вбік
від пройому у спеціально вибране в зрубі гніздо.
Чільні і напільне вікно мають засувки, що від-
совуються до кутків, а причілкове – відсовуєть-
ся на хату. Напевно ця традиція характерна для
всього Полісся. Невелике сінешне вікно також з
дошкою-засувкою, подібне до хатніх. У ХІХ сто-
літті у сінях відгородили вузьку комору стіною
з торчовою закидкою по підвалині і поперечній
балці, на яку укладені й дошки стелі. Ця виго-
родка конструкцій давнього житла не порушила.
Хата містить комплекс регіональних ознак дав-
нього житла. Це, зокрема, характерний для регі-
ону поздовжній дід-сволок, на який спирається
поперечний сволок, що є опорою для нетовстих
колених дощок стелі, їхні кінці закладені у пази
причілкової і сінешньої стін і не виходять назов-
ні. Попід стелею у чільну і напільну стіни вру-
бані гряди з нетовстого тесаного брусся. Стеля з
порівняно тонких дощок утеплюється чималим
шаром піску. Поздовжні верхні вінці, які утри-
мують пісок від розсовування, тут, як і на Рів-
ненщині, називають запісочниками. Саме вони і
є початком накотного зрубного даху. Поперечна
стіна продовжується вище і утворює опору для
наступного над запісочником вінця, який вже ле-
жить у площині порівняно похилого даху, поча-
того із запісочника. Така система продовжується
до верху даху, утвореного колодою по гребеню.
Покрівля з коленої дошки-драниці, вільно укла-
деної на зрубні схили даху. Для зручності заміни,
дошки не прибиваються до конструкцій даху, а
спираються у закрилини, закріплені на випусках
спеціальних «крючин», або «кокошиць». Це не-
великі дубові бруски, що зубом закладаються,
подібно до крокв, у врубки верхнього вінця («за-
пісочника»). На фігурно затесані випуски цих
«крючин» врубуються плахи закрилини. По гре-
беню даху дошки напільного схилу випущені і
перекривають гребінь. Накоти, а отже і покрівлі,
випущені на причілок і на сіни, що мають ниж-
чий дах. Дах сіней аналогічний, накот врубується
у колоди фронтонів, виведених над балкою-ско-
бою, яка традиціно врубується над дверима і над
поперечною стіною сіней, але стіни сіней ниж-
чі за хатні, тому дах сіней заходить під випуски
хатнього даху. Те, що кожна клітка має свою са-
мостійну конструкцію даху, є консервативно збе-
реженим реліктом давньої традиції, коли всі бу-
дівлі були однодільними і мали свої власні дахи
як сакральне завершення наземної структури
будівлі. Згодом у багатодільному житлі ця тради-
ція була знівельована, але у коморах, тимчасових
і сезонних житлах, а також у храмах вона стійко
утримувалася протягом усього часу.
Обладнання хати традиційне, але має також
і свої особливості. Так, глинобитна піч, зведена
на масивному зрубі з дощатим подом. Разом із
зрубом вона спирається на масивну балку, вру-
бану у стіни хати поздовж, будучи водночас кра-
єм та опорою полу. У масивний припічний стовп
(«дід») закріплюється традиційна жердка перед
полом. Це є дуже давній, традиційний елемент
обладнання хати. Лави попід причілковою і чіль-
ною стінами сходяться на покуті, де зазвичай
стоїть вузький стіл із широкою дошкою – стіль-
ницею, і ослін перед столом. Низько врізані вузь-
кі вікна освітлюють зону лише на чільній лаві.
Це і є основне робоче місце для усіх хатніх робіт.
Хату освітлювали лучиною і для виведення диму
облаштовано світильний комин («лучник»). Для
цього у стелі прорізано отвір проти печі, ближ-
че до чільної лави і до поперечного сволока. На-
вколо цього димоволока насвердлено отвори, в
які з горища заведено дубці з окоренками. Око-
ренки дубців утримуються в отворах, а вершини
обгинаються навколо чималого обруча понизу
лучника. Ця основа заплітається лозою і весь кіш
маститься глиною. Вогонь палять на «залізі» –
кованих ґратках, підвішених до лучника. Така
давня традиція виведення диму від лучини по-
єднується з традицією курної печі, дим якої спе-
ціально утримується у приміщенні заради тепла.
У хаті немає димоволока. Система виводу диму
від печі спрощена. Коли топиться в печі, двері
прочиняють, і дим, що стоїть у верхній частині
приміщення, виходить. При цьому нижня поло-
вина простору хати вільна від диму. При сильних
морозах знизу завішують рядном, щоб не вихо-
лоджувати хати.
Викладений документальний матеріал із ха-
рактеристиками трьох типів давнього житла
Правобережного Полісся є джерелом для по-
дальших наукових досліджень.
Розглянуті пам’ятки фіксують три типи даху,
що відповідають трьом етапам розвитку будівель-
ної культури: традицій крокв, сох і зрубів. Всі три
будівлі зберігають традицію однодільного жит-
ла. Навіть у дводільному житлі ХVІІІ століття з
с. Гажин клітка хати має самостійну конструкцію
з власним дахом. Ці будівлі фіксують різні етапи
розвитку техніки зрубу: від кругляка до брусів
і плах, від круглих врубок до їхньої модифікації і
досконалих врубок у «замки». Також простежу-
ються регіональні варіанти облаштування стелі:
повали з товстих плах без додаткового утеплення
на Волинському Поліссі та стелі з тонких дощок,
утеплених шаром піску на Центральному Поліс-
сі. По всьому Правобережному Поліссі збережені
традиції курного опалення та освітлення лучиною
http://www.etnolog.org.ua
Матеріали до української етнології / етнологія / випуск 6(Х) 2007 45
з посвітнім комином; волокових вікон без луток з
отвором, вибраним у зрубі, з дошкою-засувкою.
1 Верговський С. Експозиція «Полісся». – К., 1986.
2 Верговський С. Народні будівельні традиції Українсь-
кого та Білоруського Полісся // НТЕ. – 1979. – № 2. –
С. 74 – 76; Свирида Р. Обладнання давнього полісько-
го житла // НТЕ – 1979. – № 3. – С. 56–63; Свирида Р.,
Верговський С. Особливості традиційного будівницт-
ва Середньоприп‘ятського Полісся // Пам‘ятки Украї-
ни. – 2002. – № 3–4. – С. 146–151.
3 Свирида Р. Пам’ятки поліської давнини «Великої во-
лині» // Наукові записки Рівненського обласного кра-
єзнавчого музею. До 150-річчя від дня народження
Д. І. Яворницького. Випуск 3. – (Матеріали наукової
конференції 24–25.11.2005 р.). – Рівне, 2005. – С. 141–
148.
4 Таранушенко С. Давнє поліське житло // НТЕ. –
1969. – № 1. С. 8–23.
Простежуються будівельні традиції жит-
ла Правобережного Полісся ХVІ, ХVІІ, ХVІ-
ІІ століть на прикладі пам’яток з експози-
ції Музею народної архітектури та побуту
НАН України.
http://www.etnolog.org.ua
|