Управління конкурентоспроможністю підприємства як основа сталого розвитку

У статті розглянуто актуальні підходи до управління конкурентоспроможністю підприємства в умовах трансформації ринкового середовища. Основну увагу приділено переходу від традиційного ресурсно-орієнтованого управління до стратегічно-орієнтованої моделі, яка ґрунтується на прогнозуванні змін і викорис...

Повний опис

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2025
Автори:	Козак,К.Б., Бакай, Р.В., Буряченко, Ю.М.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Інститут економіки промисловості НАН України 2025
Назва видання:	Економічний вісник Донбасу
Теми:	Менеджмент
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207080
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Управління конкурентоспроможністю підприємства як основа сталого розвитку / К.Б. Козак, Р.В. Бакай, Ю.М. Буряченко // Економічний вісник Донбасу. — 2025. — № 2 (80). — С. 99-104. — Бібліогр.: 14 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-207080
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-2070802025-09-30T00:08:27Z Управління конкурентоспроможністю підприємства як основа сталого розвитку Management of Competitiveness of Enterprise as the Basis of Become Development Козак,К.Б. Бакай, Р.В. Буряченко, Ю.М. Менеджмент У статті розглянуто актуальні підходи до управління конкурентоспроможністю підприємства в умовах трансформації ринкового середовища. Основну увагу приділено переходу від традиційного ресурсно-орієнтованого управління до стратегічно-орієнтованої моделі, яка ґрунтується на прогнозуванні змін і використанні ефективних управлінських інструментів. Проаналізовано вплив впровадження сучасних моделей (модель життєвого циклу продукту, модель п’яти сил конкуренції М. Портера, модель створення цінності для клієнта) та систем управління (стратегічне планування, контроль і моніторинг, управління якістю та ризиками) на забезпечення сталого розвитку підприємства. Підкреслено, що конкурентоспроможність є не лише результатом ефективної стратегії, а й її критерієм, що визначає довгострокову стійкість бізнесу. Запропоновано концепцію сталого розвитку підприємства, яка базується на ідеї гармонізації трьох ключових компонентів: економічної ефективності, екологічної безпеки та соціальної відповідальності. Особливу увагу приділено взаємозв’язку між ефективним управлінням конкурентоспроможністю та досягненням цілей сталого розвитку, що забезпечує стратегічну цінність розвитку підприємства в довгостроковій перспективі. This article explores contemporary approaches to managing enterprise competitiveness in dynamic market transformations. It emphasizes the paradigm shift from traditional resource-oriented management to a forward-looking, strategically oriented model. This modern approach prioritizes forecasting market changes and leveraging advanced managerial tools to enhance enterprises' adaptability and resilience. The study analyzes the application of key management models – such as the product life cycle model, Michael Porter’s five competitive forces framework, and the customer value creation model – as well as comprehensive management systems, including strategic planning, monitoring and evaluation, quality management, and risk management systems. These elements are integral to sustainable enterprise development in a complex and volatile business environment. The article's central argument is that competitiveness should be viewed not only as the result of a successful strategy but also as a defining criterion of long-term business sustainability. The research introduces a conceptual framework for sustainable enterprise development that harmonizes three essential components: economic performance, environmental protection, and social responsibility. This triad forms the basis for long-term value creation and strategic positioning in competitive markets. Particular attention is given to the interdependence between effective competitiveness management and realizing sustainable development goals. The article posits that strategic management practices that enhance competitiveness also directly contribute to the enterprise’s ability to operate responsibly, innovate consistently, and respond flexibly to external changes. It is further argued that the relationship between enterprise development and competitiveness management is fundamental and multidimensional. These two domains are interlinked in conceptual and operational terms. Enterprise development management encompasses long-term strategic goal setting, resource mobilization, technological modernization, innovation management, structural optimization, and proactive adaptation to external challenges. Meanwhile, enterprise competitiveness reflects the organization’s capacity to function efficiently in market conditions, strengthen and expand its market presence, develop unique competitive advantages, and maintain stable profitability over time. This holistic view underscores the necessity of integrating sustainability principles into the core of competitiveness strategies, thus fostering enterprises capable of thriving in the face of future uncertainties. 2025 Article Управління конкурентоспроможністю підприємства як основа сталого розвитку / К.Б. Козак, Р.В. Бакай, Ю.М. Буряченко // Економічний вісник Донбасу. — 2025. — № 2 (80). — С. 99-104. — Бібліогр.: 14 назв. — укр. 1817-3772 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207080 339.13:338.24:658 https://doi.org/10.12958/1817-3772-2025-2(80)-99-104 uk Економічний вісник Донбасу application/pdf Інститут економіки промисловості НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Менеджмент Менеджмент
spellingShingle	Менеджмент Менеджмент Козак,К.Б. Бакай, Р.В. Буряченко, Ю.М. Управління конкурентоспроможністю підприємства як основа сталого розвитку Економічний вісник Донбасу
description	У статті розглянуто актуальні підходи до управління конкурентоспроможністю підприємства в умовах трансформації ринкового середовища. Основну увагу приділено переходу від традиційного ресурсно-орієнтованого управління до стратегічно-орієнтованої моделі, яка ґрунтується на прогнозуванні змін і використанні ефективних управлінських інструментів. Проаналізовано вплив впровадження сучасних моделей (модель життєвого циклу продукту, модель п’яти сил конкуренції М. Портера, модель створення цінності для клієнта) та систем управління (стратегічне планування, контроль і моніторинг, управління якістю та ризиками) на забезпечення сталого розвитку підприємства. Підкреслено, що конкурентоспроможність є не лише результатом ефективної стратегії, а й її критерієм, що визначає довгострокову стійкість бізнесу. Запропоновано концепцію сталого розвитку підприємства, яка базується на ідеї гармонізації трьох ключових компонентів: економічної ефективності, екологічної безпеки та соціальної відповідальності. Особливу увагу приділено взаємозв’язку між ефективним управлінням конкурентоспроможністю та досягненням цілей сталого розвитку, що забезпечує стратегічну цінність розвитку підприємства в довгостроковій перспективі.
format	Article
author	Козак,К.Б. Бакай, Р.В. Буряченко, Ю.М.
author_facet	Козак,К.Б. Бакай, Р.В. Буряченко, Ю.М.
author_sort	Козак,К.Б.
title	Управління конкурентоспроможністю підприємства як основа сталого розвитку
title_short	Управління конкурентоспроможністю підприємства як основа сталого розвитку
title_full	Управління конкурентоспроможністю підприємства як основа сталого розвитку
title_fullStr	Управління конкурентоспроможністю підприємства як основа сталого розвитку
title_full_unstemmed	Управління конкурентоспроможністю підприємства як основа сталого розвитку
title_sort	управління конкурентоспроможністю підприємства як основа сталого розвитку
publisher	Інститут економіки промисловості НАН України
publishDate	2025
topic_facet	Менеджмент
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207080
citation_txt	Управління конкурентоспроможністю підприємства як основа сталого розвитку / К.Б. Козак, Р.В. Бакай, Ю.М. Буряченко // Економічний вісник Донбасу. — 2025. — № 2 (80). — С. 99-104. — Бібліогр.: 14 назв. — укр.
series	Економічний вісник Донбасу
work_keys_str_mv	AT kozakkb upravlínnâkonkurentospromožnístûpídpriêmstvaâkosnovastalogorozvitku AT bakajrv upravlínnâkonkurentospromožnístûpídpriêmstvaâkosnovastalogorozvitku AT burâčenkoûm upravlínnâkonkurentospromožnístûpídpriêmstvaâkosnovastalogorozvitku AT kozakkb managementofcompetitivenessofenterpriseasthebasisofbecomedevelopment AT bakajrv managementofcompetitivenessofenterpriseasthebasisofbecomedevelopment AT burâčenkoûm managementofcompetitivenessofenterpriseasthebasisofbecomedevelopment
first_indexed	2025-09-30T01:18:20Z
last_indexed	2025-10-01T01:12:28Z
_version_	1844739990013083648
fulltext	К. Б. Козак, Р. В. Бакай, Ю. М. Буряченко 99 Економічний вісник Донбасу № 2(80), 2025 ISSN 1817-3772 DOI: https://doi.org/10.12958/1817-3772-2025-2(80)-99-104 УДК 339.13:338.24:658 Катерина Богданівна Козак, доктор економічних наук, директор, ORCID 0000-0002-8099-6607, e-mail: red.edit.10@gmail.com, Навчально-науковий інститут економіки, управління і бізнесу ім. Г. Е. Вейнштейна, Одеський національний технологічний університет, м. Одеса, Роман Васильович Бакай, здобувач третього (освітньо- наукового) рівня вищої освіти, ORCID 0000-0003-3548-6517, e-mail: Roman.Bakay@gmail.com, Юрій Михайлович Буряченко, здобувач третього (освітньо- наукового) рівня вищої освіти, ORCID 0009-0005-4154-5327, e-mail: fiat_sto@ukr.net, Одеський національний технологічний університет, м. Одеса УПРАВЛІННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЮ ПІДПРИЄМСТВА ЯК ОСНОВА СТАЛОГО РОЗВИТКУ Вступ. В умовах глобалізації, посилення конку- ренції та швидких змін ринкового середовища особ- ливої значущості набуває проблема забезпечення конкурентоспроможності підприємств. Традиційні підходи, орієнтовані переважно на ресурсне забез- печення та короткострокову прибутковість, вичер- пують свій потенціал у довгостроковій перспективі. Натомість зростає потреба в стратегічному, адап- тивному та проактивному управлінні, здатному за- безпечити не лише миттєву ефективність, а й ста- лість розвитку. Сталий розвиток передбачає збалансоване вра- хування економічних, екологічних і соціальних ас- пектів діяльності підприємства. У цьому контексті конкурентоспроможність перестає бути лише інди- катором економічної ефективності – вона трансфор- мується у багатовимірну характеристику, що відо- бражає здатність підприємства адаптуватися до ви- кликів сталого розвитку, відповідати вимогам заці- кавлених сторін та зберігати свою позицію на ринку в довгостроковій перспективі. Таким чином, управління конкурентоспромож- ністю в умовах сталого розвитку є не лише актуаль- ним, але й критично важливим завданням для забез- печення життєздатності, стратегічної стабільності та інноваційного потенціалу підприємств. Воно по- требує нових підходів, інтеграції сучасних управлін- ських інструментів і постійного моніторингу змін у зовнішньому середовищі. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Ви- рішення проблеми щодо формування ефективних моделей управління конкурентоспроможністю під- приємства базується на наукових зарубіжних і віт- чизняних працях, що присвячено вдосконаленню теоретичних і практичних аспектів управління кон- курентоспроможністю. Дослідженням теоретичних та практичних аспектів конкуренції та конкуренто- спроможності підприємств займаються В. Андрій- чук, Я. Базилюк, Л. Балабанова, С. Волик, О. Гуца- люк, Є. Діденко, Н. Євтушенко, Я. Жаліло, А. Заго- родній, Т. Ільченко, С. Клименко, К. Козак, Ф. Кот- лер, К. Кузнєцова, В. Лагодієнко, О. Ніколюк, А. Мокій, М. Портера, І. Прібильнова, О. Родіна, Т. Савченко, А. Сміт, Н. Тарнавська, І. Франів, Г. Хэмел та інші українські вчені. Але, актуальним залишається питання встановлення взаємозв’язку між рівнем розвитку підприємства та його конку- рентоспроможністю. Метою статті є встановлення взаємозв’язку між управління сталим розвитком підприємства та його конкурентоспроможністю. Виклад основного матеріалу дослідження. Вивчення сучасних підходів до управління конку- рентоспроможністю, їх критичний аналіз і адаптація до специфіки національної економіки дозволяють українським підприємствам не лише зберігати свої позиції в умовах загострення конкурентного тиску, Менеджмент © Видавець Інститут економіки промисловості НАН України, 2025 © Видавець ДЗ "Луганський національний університет імені Тараса Шевченка", 2025 К. Б. Козак, Р. В. Бакай, Ю. М. Буряченко 100 ISSN 1817-3772 Економічний вісник Донбасу № 2(80), 2025 але й відкривати нові горизонти стратегічного роз- витку. Ефективна система управління конкуренто- спроможністю передбачає багаторівневу структуру, в якій чітко виокремлюються вхідні та вихідні еле- менти, керівні та керовані компоненти. Кожен із них виконує специфічну функцію, що забезпечує ком- плексність підходу до управління та можливість оперативного реагування на зміни в зовнішньому середовищі [1]. Такий підхід дозволяє підприємствам форму- вати системну здатність до адаптації, інновацій та пошуку нових ринкових можливостей, що є визна- чальним для збереження конкурентних переваг. У цьому контексті об'єктом управління виступає не лише продуктова складова, але й стратегічно важ- ливі елементи внутрішньої діяльності підприємства, зокрема фінансові ресурси, маркетингова політика, кадровий потенціал, технологічна база, організа- ційна структура та інноваційні процеси. Сучасні економічні реалії свідчать про зміну пріоритетів в управлінні конкурентоспромож- ністю – акцент переноситься з традиційного ресур- сно-орієнтованого підходу до майбутньо-орієнтова- ної моделі, заснованої на стратегічному плануванні та управлінні потенціалом. Це передбачає необхід- ність прогнозування трансформацій ринкового сере- довища, розробки альтернативних сценаріїв дій та підвищення гнучкості підприємства у реагуванні на зовнішні виклики. Для ефективного управління конкурентоспро- можністю підприємства доцільно застосовувати різ- номанітні моделі, що дозволяють комплексно охо- пити внутрішні та зовнішні чинники, які впливають на позиції підприємства на ринку [2-4]. Однією з та- ких моделей є модель життєвого циклу продукту (JCP), яка дає змогу аналізувати динаміку продажів і прибутковості на різних етапах існування товару, починаючи з його впровадження і завершуючи спа- дом. Вона є важливим інструментом для вибору оп- тимальних маркетингових стратегій у залежності від фази життєвого циклу продукту, що, у свою чергу, забезпечує адаптивність підприємства до змін ринкового попиту. Вагоме значення в контексті стратегічного ана- лізу конкурентного середовища має модель п’яти конкурентних сил М. Портера [2], яка дозволяє іден- тифікувати та оцінити вплив таких факторів, як за- гроза нових учасників ринку, ринкова влада спожи- вачів і постачальників, наявність товарів-замінни- ків, а також інтенсивність внутрішньогалузевої кон- куренції. Виявлення сили впливу кожного з цих факторів допомагає підприємству розробити відпо- відні заходи з підвищення власної конкурентоспро- можності. Ще одним ефективним інструментом є модель цінності для клієнта (Customer Value Model), яка орі- єнтована на глибоке розуміння споживчих уподо- бань та очікувань. Ця модель дозволяє підприємству ідентифікувати основні ціннісні компоненти своєї продукції чи послуг: функціональну (користь), емо- ційну (почуття), економічну (ціна відносно альтер- натив) та соціальну (вплив на статус у соціумі) цін- ність. Орієнтація на створення максимальної цінно- сті для споживача не лише зміцнює ринкові позиції підприємства, а й формує лояльність до бренду. Таким чином, системне використання сучасних моделей управління конкурентоспроможністю ство- рює основу для стратегічного прогнозування, своє- часної адаптації до змін ринкових умов та зростання цінності підприємства в очах споживача. Формування ефективної системи управління конкурентоспроможністю підприємства передбачає застосування комплексу взаємопов’язаних механіз- мів, які забезпечують адаптацію до змін середовища та стале зростання конкурентних переваг. Одним із ключових елементів є система стратегічного плану- вання, що орієнтована на довгострокову перспек- тиву розвитку і передбачає формування стратегій, здатних забезпечити підприємству лідируючі пози- ції на ринку [1]. Така система дозволяє заздалегідь визначити напрями діяльності, виявити потенційні виклики та сформувати відповідні заходи для їх по- долання. Важливою складовою механізму є система мо- ніторингу та контролю, яка передбачає постійне відстеження показників конкурентоспроможності підприємства та оперативну адаптацію управлінсь- ких рішень до змін у зовнішньому і внутрішньому середовищі. Такий підхід дає змогу не лише вияв- ляти відхилення від запланованих результатів, а й своєчасно коригувати стратегії розвитку. Значну роль у забезпеченні конкурентоспроможності віді- грає система мотивації та стимулювання персоналу, адже саме людські ресурси виступають рушійною силою інновацій, підвищення якості продукції та по- кращення сервісного обслуговування. Крім того, важливим чинником успішного функціонування підприємства є впровадження сис- теми управління якістю, яка дозволяє гарантувати стабільно високий рівень характеристик продукції або послуг, що, у свою чергу, сприяє зростанню до- віри споживачів і розширенню ринкової частки. Стандарти якості, зокрема ISO 9001, сприяють не лише внутрішній оптимізації процесів, а й підви- щенню зовнішньої привабливості компанії. Окремо слід виокремити систему управління ризиками [5, с. 17], яка забезпечує ідентифікацію, оцінку та мінімізацію впливу потенційних загроз, що можуть поставити під сумнів стабільність діяль- ності підприємства. Завдяки інтеграції вищезазначе- них механізмів у загальну систему управління, під- приємства отримують змогу забезпечити комплекс- ний підхід до підвищення своєї конкурентоспро- можності в умовах постійно змінюваного ринкового середовища. Механізми управління конкурентоспромож- ністю підприємства формуються за участю суб’єктів і об’єктів управлінської дії [6], що визначає їхню К. Б. Козак, Р. В. Бакай, Ю. М. Буряченко 101 Економічний вісник Донбасу № 2(80), 2025 ISSN 1817-3772 системну природу та складну організаційну струк- туру. На макроекономічному рівні роль суб’єкта відіграють державні інституції, які впливають на за- гальну конкурентоспроможність національної еко- номіки через формування регуляторного середо- вища, підтримку інновацій та розвиток стратегічних галузей. Об’єктом управління у цьому контексті ви- ступають усі економічні процеси, що формують за- гальний потенціал країни на світових ринках. На мікроекономічному рівні управління зосере- джується безпосередньо в межах підприємства, де суб’єктом виступає управлінська команда на чолі з топ-менеджментом, а об’єктом – процеси, пов’язані з ефективним використанням ресурсів та розробкою довгострокових стратегій розвитку. Ці процеси охоплюють управління матеріальними, нематеріа- льними, інтелектуальними та людськими ресур- сами, що в сукупності формують основу конкурент- них переваг підприємства. Важливим чинником забезпечення конкуренто- спроможності є рівень професіоналізму менедж- менту, його здатність визначати перспективні на- прямки розвитку, виявляти можливості для зрос- тання та гнучко адаптуватися до змін у зовнішньому середовищі. Саме результативність управлінських рішень зумовлює, наскільки ефективно підприєм- ство реалізовуватиме свій внутрішній потенціал у контексті ринкової конкуренції. Тому управління конкурентоспроможністю має розглядатися як ди- намічний процес, спрямований на інтеграцію внут- рішніх ресурсів із зовнішніми викликами з метою досягнення сталого успіху. Управління механізмом управління конкурен- тоспроможністю підприємства реалізується шляхом впровадження моделі управління його розвитком, що ґрунтується на поетапному та взаємопов’яза- ному процесі формування й реалізації управлінсь- ких рішень [6, 7]. Такий процес охоплює низку клю- чових складових, зокрема: стратегічне управління цілями розвитку, аналітичне оцінювання діяльності підприємства та формування алгоритмів прийняття рішень, які узгоджуються з обраними стратегіями та планами. Ефективність функціонування підприєм- ства у сучасному конкурентному середовищі знач- ною мірою залежить від здатності керівництва за- безпечити єдність, внутрішню логічну послідов- ність та узгодженість стратегічних і тактичних управлінських рішень, що приймаються у межах за- гального вектору розвитку. Важливою передумовою досягнення конкурен- тних переваг є належна реалізація управлінських рі- шень людським капіталом, що має відбуватись у ме- жах політики адаптації загального стратегічного вектору підприємства. У цьому контексті визначено чотири пріоритетні напрямки адаптаційної політики [8, 9]: по-перше, розробка системи стратегій, спря- мованих на нарощування ресурсного потенціалу та формування партнерських зв’язків; по-друге, фор- мування збутової політики, включаючи створення ефективної системи реалізації продукції; по-третє, оптимізація товарної та цінової політики; і, по-чет- верте, впровадження комунікаційної політики, спря- мованої на формування позитивного іміджу підпри- ємства та ефективне рекламне супроводження його продукції. Слід підкреслити, що зміст стратегічних за- вдань адаптаційної політики тісно пов’язаний із життєвими циклами підприємства та його товарного портфеля, що вимагає гнучкості в підходах до стра- тегічного управління та постійного оновлення від- повідних інструментів. Такий інтегрований підхід створює підґрунтя для довготривалого функціону- вання підприємства в умовах динамічного ринко- вого середовища. Сталий розвиток підприємства – це модель уп- равління, яка забезпечує довгострокове економічне зростання підприємства з урахуванням екологічних, соціальних та етичних аспектів, не завдаючи шкоди майбутнім поколінням. Вона базується на ідеї гар- монізації трьох ключових компонентів: економічної ефективності, екологічної безпеки та соціальної від- повідальності (рис. 1). Таким чином, сталий розвиток – це не лише со- ціальна чи екологічна ініціатива, а стратегічний на- прямок управління підприємством, що забезпечує його довготривалу стабільність і адаптивність до глобальних викликів. Взаємозв’язок між управлінням розвитком під- приємства та управлінням його конкурентоспромо- жністю є фундаментальним і багаторівневим, ос- кільки обидва поняття тісно переплетені як у змісто- вому, так і у функціональному вимірах (рис. 2). Уп- равління розвитком підприємства охоплює довго- строкове стратегічне планування, забезпечення ре- сурсного потенціалу, модернізацію виробництва, інновації, вдосконалення організаційної структури та адаптацію до змін у зовнішньому середовищі. У свою чергу, конкурентоспроможність підприємс- тва – це здатність ефективно функціонувати у рин- кових умовах, утримувати та розширювати свою частку на ринку, формувати конкурентні переваги та стабільно генерувати прибуток. Конкурентоспроможність, таким чином, є ре- зультатом цілеспрямованого розвитку підприєм- ства. Стратегічне управління розвитком формує підґрунтя для посилення позицій підприємства у конкурентному середовищі – за рахунок вдоскона- лення продукції, зниження витрат, впровадження нових технологій, покращення сервісу, розширення ринків збуту. З іншого боку, зростання конкуренто- спроможності забезпечує сталість і динамічність розвитку підприємства, оскільки сприяє підви- щенню доходів, залученню інвестицій і зміцненню репутації на ринку. Висновки. Важливу роль у формуванні сучас- ного бізнесу відіграє перехід з традиційного ресур- сно-орієнтованого підходу до майбутньо-орієнтова- ної моделі управління конкурентоспроможністю К. Б. Козак, Р. В. Бакай, Ю. М. Буряченко 102 ISSN 1817-3772 Економічний вісник Донбасу № 2(80), 2025 Рис. 1. Концепція сталого розвитку підприємства Складено автором. Рис. 2. Взаємозв’язок між управлінням сталим розвитком підприємства та управлінням його конкурентоспроможністю Складено автором. підприємства, у якій основний акцент управління переноситься на стратегічну орієнтованість та про- гнозування трансформацій ринкового середовища. Забезпечення ефективного управління конкуренто- спроможністю відбувається за рахунок впрова- дження певних моделей (модель життєвого циклу продукту, модель п’яти конкурентних сил М. Пор- тера, модель цінності для клієнта) та систем (сис- тема стратегічного планування, система моніто- рингу та контролю, система управління якістю, сис- тема управління ризиками). Отже, управління сталим розвитком підприєм- ства виступає інструментом реалізації потенціалу конкурентоспроможності, а сама конкурентоспро- можність є критерієм успішності реалізованої стра- тегії розвитку. Без системного та адаптивного уп- равління розвитком підприємства неможливо забез- печити стійку конкурентоспроможність, а без орієн- тації на конкурентні переваги розвиток втрачає свою стратегічну цінність. Впровадження сталого розвитку в управлінні підприємством Механізм інтеграції: - систему корпоративної соціа- льної відповідальності; - стандарти екологічного мене- джменту; - публікацію звітів зі сталого розвитку; - оцінку життєвого циклу про- дукції; - підтримку інновацій та "зеле- них" інвестицій Принципи сталого роз- витку: - інтегрованість; - ресурсоощадність; - соціальна справедли- вість; - інноваційність; - прозорість і відповіда- льність Способи виміру: - економічний аспект – орі- єнтація на стабільний прибу- ток; - соціальний аспект – роз- виток людського капіталу; - екологічний аспект – міні- мізація негативного впливу на довкілля Значення для сучасного бізнесу: - покращення репутації підприємства; - залучення відповідальних інвесторів; - зниженню ризиків; - підвищенню лояльності споживачів і конкурентоспроможності Управління сталим розвитком підприємства Управління конкурентоспроможністю підприємства - довгострокове стратегічне планування; - забезпечення ресурсного потенціалу; - модернізація виробництва; - впровадження інновацій; - вдосконалення організаційної структури; - адаптацію до змін у зовнішньому середовищі - вдосконалення продукції; - вдосконалення виробництва; - зниження витрат; - впровадження нових технологій; - покращення сервісу; - розширення ринків збуту; - активізація маркетингової діяльності К. Б. Козак, Р. В. Бакай, Ю. М. Буряченко 103 Економічний вісник Донбасу № 2(80), 2025 ISSN 1817-3772 Література 1. Ільченко Т. Моделі та механізми формування системи управління конкурентоспроможністю підприємства. Економіка та суспільство. 2023. №58. DOI: https://doi.org/10.32782/2524-0072/2023-58-12. 2. Котлер Ф., Армстронг Г. Основи маркетингу : підручник. Київ: Науковий світ, 2022. 880 с. 3. Портер М. Стратегія конкуренції: методика аналізу галузей і діяльності конкурентів: навч. посібник. Київ: Центр на- вчальної літератури, 1997. 390 с. 4. Діденко Є. О. Модель управління конкурентоспроможністю підприємства. Ефективна економіка. 2017. № 5. С. 23 – 29. 5. Євтушенко Н. О., Гончар Д. К. Механізм управління конкурентоспроможністю підприємств України. Економіка. Ме- неджмент. Бізнес. 2021. №1 (35). С. 16 – 21. DOI: https://doi.org/10.31673/2415-8089.2021.011621. 6. Савченко Т. В., Родіна О. В., Кривенок А. Л. Концептуальні підходи до формування конкурентної стратегії підпри- ємств харчової промисловості. Економічний вісник Дніпровського державного технічного університету. 2024. № 2(9). С. 43- 48. DOI: https://doi.org/10.31319/2709-2879.2024iss2(9).318838pp43-48. 7. Zavhorodnii A., Lagodiienko V., Zerkina O., Bondarenko S., Danylyshyn B., Kozachenko L. Selective Management in Sustainable Agri-Food Systems. TEM Journal. 2024. Vol. 13, Issue 4. Р. 2931-2947. DOI: https://doi.org/10.18421/TEM134-28. 8. Волик С. В., Савченко Т. В., Прібильнова І. Б. Стратегічне управління конкурентоспроможністю аграрного сектору: розвиток кластерних структур. Український журнал прикладної економіки та техніки. Т. 8. № 4, 2023. С. 371 – 375. DOI: https://doi.org/10.36887/2415-8453-2023-4-59. 9. Ніколюк О. В., Лагодієнко Н. В., Бендасюк О. О., Демченко А. М. Інструменти державної політики для стимулю- вання сталого розвитку. Енергозбереження. Енергетика. Енергоаудит. 2024. № 11(202). С. 83-97. DOI: https://doi.org/10.20998/2313-8890.2024.11.06. 10. Ганзицька Т. С., Гуцалюк О. М. Вивчення підходів до оцінки технологічної зрілості підприємства. Формування ефе- ктивних механізмів господарювання в умовах сучасної економіки: теорія і практика: Тези доповідей ІІ Міжнародної науково- практичної конференції (м. Запоріжжя, 22-23 листопада 2012 р.). Запоріжжя : КПУ, 2012. С. 34–37. 11. Гуцалюк О. М. Проблеми використання управлінських технологій промисловими підприємствами України. Пріори- тети розвитку підприємств у ХХІ столітті: матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (м. Кіровоград, 21-22 квітня 2011 р.). Кіровоград : КОД, 2011. Ч. І. С. 145–146. 12. Гуцалюк О. М., Головіна О.І. Аудит систем управління якістю підприємств сфери інжинірингу. Інфраструктура ринку. 2019. № 32. С. 481-487. 13. Гуцалюк О. М. Розвиток державного регулювання економічних відносин у сфері банкрутства в Україні. Вісник еко- номічної науки України. 2020. № 1 (38). С. 188-191. DOI: https://doi.org/10.37405/1729-7206.2020.1(38).188-191. 14. Гуцалюк О. М., Лозова Т. П., Скопцов К. В., Ксенофонтов Д. В. Економіко-цифрове моделювання реінжинірингу фінансової діяльності вітчизняних підприємств. Вісник економічної науки України. 2023. № 1 (44). С. 106-113. DOI: https://doi.org/10.37405/1729-7206.2023.1(44).106-113. References 1. Ilchenko, T. (2023). Modeli ta mekhanizmy formuvannia systemy upravlinnia konkurentospromozhnistiu pidpryiemstva [Models and mechanisms of forming an enterprise competitiveness management system]. Ekonomika ta suspilstvo – Economy and society, 58. DOI: https://doi.org/10.32782/2524-0072/2023-58-12 [in Ukrainian]. 2. Kotler, F., Armstrong, G. (2022). Osnovy marketynhu [Principles of Marketing]. Kyiv, Naukovyi svit. 880 p. [in Ukrainian]. 3. Porter, M. (1997). Stratehiia konkurentsii: metodyka analizu haluzei i diialnosti konkurentiv [Competitive Strategy: Techniques for Analyzing Industries and Competitors]. Kyiv, CEL. 390 p. [in Ukrainian]. 4. Didenko, Ye. O. (2017). Model upravlinnia konkurentospromozhnistiu pidpryiemstva [Model of enterprise competitiveness management]. Efektyvna ekonomika, 5, pp. 23–29 [in Ukrainian]. 5. Yevtushenko, N. O., Honchar, D. K. (2021). Mekhanizm upravlinnia konkurentospromozhnistiu pidpryiemstv Ukrainy [Mechanism of competitiveness management of Ukrainian enterprises]. Ekonomika. Menedzhment. Biznes – Economics. Management. Business, 1 (35), pp. 16–21. DOI: https://doi.org/10.31673/2415-8089.2021.011621 [in Ukrainian]. 6. Savchenko, T. V., Rodina, O. V., Kryvenok, A. L. (2024). Kontseptualni pidkhody do formuvannia konkurentnoi stratehii pidpryiemstv kharchovoi promyslovosti [Conceptual approaches to forming competitive strategies for food industry enterprises]. Ekonomichnyi visnyk Dniprovskoho derzhavnoho tekhnichnoho universytetu – Economic Bulletin of Dnipro State Technical University, 2(9), pp. 43–48. DOI: https://doi.org/10.31319/2709-2879.2024iss2(9).318838pp43-48 [in Ukrainian]. 7. Zavhorodnii, A., Lagodiienko, V., Zerkina, O., Bondarenko, S., Danylyshyn, B., Kozachenko, L. (2024). Selective management in sustainable agri-food systems. TEM Journal, 13 (4), pp. 2931–2947. DOI: https://doi.org/10.18421/TEM134-28. 8. Volyk, S. V., Savchenko, T. V., Pribilnova, I. B. (2023). Stratehichne upravlinnia konkurentospromozhnistiu ahrarnoho sektoru: rozvytok klasternykh struktur [Strategic management of competitiveness in the agrarian sector: Development of cluster structures]. Ukrainskyi zhurnal prykladnoi ekonomiky ta tekhniky – Ukrainian Journal of Applied Economics and Technology, 8(4), pp. 371–375. DOI: https://doi.org/10.36887/2415-8453-2023-4-59 [in Ukrainian]. 9. Nikoliuk, O. V., Lahodienko, N. V., Bendasiuk, O. O., Demchenko, A. M. (2024). Instrumenty derzhavnoi polityky dlia stymuliuvannia staloho rozvytku [Instruments of state policy to stimulate sustainable development]. Enerhozberezhennia. Enerhetyka. Enerhoaudyt, 11(202), pp. 83–97. DOI: https://doi.org/10.20998/2313-8890.2024.11.06 [in Ukrainian]. 10. Hanzytska, T. S., Hutsaliuk, O. M. (2012). Vyvchennia pidkhodiv do otsinky tekhnolohichnoi zrilosti pidpryiemstva [Study of approaches to assessing the technological maturity of an enterprise]. Formuvannia efektyvnykh mekhanizmiv hospodariuvannia v umovakh suchasnoi ekonomiky: teoriia i praktyka [Formation of effective management mechanisms in the conditions of the modern economy: theory and practice]: Proceedings of the II International Scientific and Practical Conference. (рр. 34–37). Zaporizhzhia , KPU [in Ukrainian]. 11. Hutsaliuk, O. M. (2011). Problemy vykorystannia upravlinskykh tekhnolohii promyslovymy pidpryiemstvamy Ukrainy [Problems of using management technologies by industrial enterprises of Ukraine]. Priorytety rozvytku pidpryiemstv u KhKhI stolitti [Priorities of Enterprise Development in the 21st Century]: Proceedings of the International Scientific and Practical Conference. (Ch. I, pp. 145-146). Kirovohrad, KOD [in Ukrainian]. К. Б. Козак, Р. В. Бакай, Ю. М. Буряченко 104 ISSN 1817-3772 Економічний вісник Донбасу № 2(80), 2025 12. Hutsaliuk, O. M., Holovina, O. I. (2019). Audyt system upravlinnia yakistiu pidpryiemstv sfery inzhynirynhu [Audit of quality management systems of engineering enterprises]. Infrastruktura rynku – Market infrastructure, 32, pp. 481-487 [in Ukrainian]. 13. Hutsaliuk, O. М. (2020). Rozvytok derzhavnoho rehuliuvannia ekonomichnykh vidnosyn u sferi bankrutstva v Ukraini [The development of state regulation of economic relations in field of bankruptcy in Ukraine]. Visnyk ekonomichnoi nauky Ukrainy, 1 (38), рр. 188-191. DOI: https://doi.org/10.37405/1729-7206.2020.1(38).188-191 [in Ukrainian]. 14. Hutsaliuk, O. M., Lozova, T. P., Skoptsov, K. V., Ksenofontov, D. V. (2023). Ekonomiko-tsyfrove modeliuvannia reinzhyn- irynhu finansovoi diialnosti vitchyznianykh pidpryiemstv [Economic and digital modeling of reengineering of financial activities of domestic enterprises]. Visnyk ekonomichnoi nauky Ukrainy, 1 (44), pp. 106-113. DOI: https://doi.org/10.37405/1729- 7206.2023.1(44).106-113 [in Ukrainian]. Козак К. Б., Бакай Р. В., Буряченко Ю. М. Управління конкурентоспроможністю підприємства як основа сталого розвитку У статті розглянуто актуальні підходи до управління конкурентоспроможністю підприємства в умовах трансформації ринкового середовища. Основну увагу приділено переходу від традиційного ресурсно-орієнтованого управління до страте- гічно-орієнтованої моделі, яка ґрунтується на прогнозуванні змін і використанні ефективних управлінських інструментів. Проаналізовано вплив впровадження сучасних моделей (модель життєвого циклу продукту, модель п’яти сил конкуренції М. Портера, модель створення цінності для клієнта) та систем управління (стратегічне планування, контроль і моніторинг, управління якістю та ризиками) на забезпечення сталого розвитку підприємства. Підкреслено, що конкурентоспроможність є не лише результатом ефективної стратегії, а й її критерієм, що визначає довгострокову стійкість бізнесу. Запропоновано кон- цепцію сталого розвитку підприємства, яка базується на ідеї гармонізації трьох ключових компонентів: економічної ефек- тивності, екологічної безпеки та соціальної відповідальності. Особливу увагу приділено взаємозв’язку між ефективним уп- равлінням конкурентоспроможністю та досягненням цілей сталого розвитку, що забезпечує стратегічну цінність розвитку підприємства в довгостроковій перспективі. Ключові слова: управління конкурентоспроможністю, сталий розвиток, взаємозв’язок, концепція сталого розвитку, мо- делі управління, системи управління. Kozak K., Bakay R., Buriachenko Y. Management of Competitiveness of Enterprise as the Basis of Become Development This article explores contemporary approaches to managing enterprise competitiveness in dynamic market transformations. It emphasizes the paradigm shift from traditional resource-oriented management to a forward-looking, strategically oriented model. This modern approach prioritizes forecasting market changes and leveraging advanced managerial tools to enhance enterprises' adaptability and resilience. The study analyzes the application of key management models – such as the product life cycle model, Michael Porter’s five competitive forces framework, and the customer value creation model – as well as comprehensive management systems, including strategic planning, monitoring and evaluation, quality management, and risk management systems. These elements are integral to sustainable enterprise development in a complex and volatile business environment. The article's central argument is that competitiveness should be viewed not only as the result of a successful strategy but also as a defining criterion of long-term business sustainability. The research introduces a conceptual framework for sustainable enterprise development that harmonizes three essential components: economic performance, environmental protection, and social responsibility. This triad forms the basis for long-term value creation and strategic positioning in competitive markets. Particular attention is given to the interdependence between effective competitiveness management and realizing sustainable development goals. The article posits that strategic management practices that enhance competitiveness also directly contribute to the enterprise’s ability to operate responsibly, innovate consistently, and respond flexibly to external changes. It is further argued that the relationship between enterprise development and competitiveness management is fundamental and multidimensional. These two domains are interlinked in conceptual and operational terms. Enterprise development management encompasses long-term strategic goal setting, resource mobilization, technological modernization, innovation management, structural optimization, and proactive adaptation to external challenges. Meanwhile, enterprise competitiveness reflects the organization’s ca- pacity to function efficiently in market conditions, strengthen and expand its market presence, develop unique competitive advantages, and maintain stable profitability over time. This holistic view underscores the necessity of integrating sustainability principles into the core of competitiveness strategies, thus fostering enterprises capable of thriving in the face of future uncertainties. Keywords: competitiveness management, sustainable development, strategic integration, sustainability concept, management models, enterprise adaptability, managerial systems. Стаття надійшла до редакції 26.03.2025 Рецензовано: 16.04.2025

Управління конкурентоспроможністю підприємства як основа сталого розвитку

Репозитарії

Схожі ресурси