Регіональні особливості балад українців румунської Добруджі

In this article, we propose the methods of analysis of the regional peculiarity of the song folklore (based on the ballads of Ukrainian from the Romanian Dobrudsha).

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2007
Автор:	Лєснікова, Г.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2007
Назва видання:	Матеріали до української етнології
Теми:	Фольклор
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207100
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Регіональні особливості балад українців румунської Добруджі / Г. Лєснікова // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2007. — Вип. 6(9). — С. 225-228. — Бібліогр.: 19 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-207100
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-2071002025-09-30T00:08:19Z Регіональні особливості балад українців румунської Добруджі Лєснікова, Г. Фольклор In this article, we propose the methods of analysis of the regional peculiarity of the song folklore (based on the ballads of Ukrainian from the Romanian Dobrudsha). 2007 Article Регіональні особливості балад українців румунської Добруджі / Г. Лєснікова // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2007. — Вип. 6(9). — С. 225-228. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. 2313-8505 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207100 uk Матеріали до української етнології application/pdf Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Фольклор Фольклор
spellingShingle	Фольклор Фольклор Лєснікова, Г. Регіональні особливості балад українців румунської Добруджі Матеріали до української етнології
description	In this article, we propose the methods of analysis of the regional peculiarity of the song folklore (based on the ballads of Ukrainian from the Romanian Dobrudsha).
format	Article
author	Лєснікова, Г.
author_facet	Лєснікова, Г.
author_sort	Лєснікова, Г.
title	Регіональні особливості балад українців румунської Добруджі
title_short	Регіональні особливості балад українців румунської Добруджі
title_full	Регіональні особливості балад українців румунської Добруджі
title_fullStr	Регіональні особливості балад українців румунської Добруджі
title_full_unstemmed	Регіональні особливості балад українців румунської Добруджі
title_sort	регіональні особливості балад українців румунської добруджі
publisher	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate	2007
topic_facet	Фольклор
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207100
citation_txt	Регіональні особливості балад українців румунської Добруджі / Г. Лєснікова // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2007. — Вип. 6(9). — С. 225-228. — Бібліогр.: 19 назв. — укр.
series	Матеріали до української етнології
work_keys_str_mv	AT lêsníkovag regíonalʹníosoblivostíbaladukraíncívrumunsʹkoídobrudží
first_indexed	2025-09-30T01:21:04Z
last_indexed	2025-10-01T01:18:28Z
_version_	1844740367415508992
fulltext	Матеріали до української етнології / етнологія / випуск 6(Х) 2007 225 Ганна ЛЄСНІКОВА (Одеса) РЕГІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ БАЛАД УКРАЇНЦІВ РУМУНСЬКОЇ ДОБРУДЖІ Народні балади посідають одне з визначних місць серед жанрів пісенного фольклору. Ви- вчення балад як окремого жанру в європейській науці розпочалося в кінці XVIII ст., в Україні – на початку XIX ст. Так, в українську наукову тра- дицію для позначення пісень окремого жанру М. Максимович, М. Маркевич та М. Костомаров ввели термін «балада» [7, 142]. У народі дані пісні визначалися як «сумні пісні», «довгі пісні», «піс- ні про отруєння невістки» тощо. Одними з пер- ших ґрунтовних розвідок у дослідженнях укра- їнських балад є праці О. Потебні про найдавнішу записану баладу «Ой Дунаю, Дунаю, чому смутен течеш?» та «Пояснення малоруських і спорідне- них народних пісень» [13, 320]. Дослідженням окремих баладних сюжетів за- ймалися М. Драгоманов, М. Сумцов, Ц. Нейман, І. Франко, В. Доманицький, В. Гнатюк, Ф. Колеса, Ю. Яворський. Порівняльне вивчення баладних сюжетів продовжилося за радянських часів, ак- тивізувавшись у 50-х роках [1, 73–102]. В українській науці в цей час було започаткова- но декілька нових напрямків дослідження балад, а саме: розгляд на національному тлі історичних подій, соціально-побутових умов тощо; дослі- дження джерел походження та міжетнічний рух сюжетів жанру; вивчення історії жанру; дослі- дження балади в системі жанрів народнопісен- ної творчості. Узагальнюючою працею у вивченні пісень да- ного жанру вважають монографічне досліджен- ня О. Дея «Українська народна балада» [6, 1–163], де автор спробував зробити облік всього фонду баладної пісенності українського народу у вигля- ді відповідно класифікованої системи сюжетно- тематичних означень типів балад, проаналізував сюжетику й поетику жанру, розкрив роль народ- них балад у сюжетному збагаченні художньої лі- тератури. Ґрунтовними розвідками також є мо- нографія Н. Нудьги «Українська балада» [17], де автор дослідив переважно літературну баладу, а також праця С. Грици «Мелос української народ- ної епіки» [5], яка розкриває особливості історії та мелодики баладних пісень у контексті інших жанрів ліро-епічного фольклору. Стосовно регіональних досліджень балад за- значимо, що на сьогодні відомі лише збірки ба- лад із Закарпаття [15; 9] та декілька фолькло- ристичних розвідок [14, 121–156], зроблених на матеріалах цього регіону. Наше вивчення балад українців румунської Добруджі є спробою за- початкувати новий напрямок дослідження пі- сенного фольклору в цілому, який знаходиться в царині етнографічних, історичних, лінгвістич- них та фольклористичних знань. Ми вивчаємо пісню певного регіону в контексті з його історі- єю, культурно-побутовими та географічними особливостями і відстежуємо, яким чином його специфіка відображається у пісенному фоль- клорі. Регіональні особливості пісенного фольклору і баладних пісень зокрема, варто, на наш погляд, досліджувати на трьох рівнях, а саме: жанрово- му, сюжетно-поетичному та лексичному. Перший рівень дослідження дозволяє нам з’ясувати осо- бливості функціонування і умови розвитку пі- сенного жанру в регіоні, актуальність виконання і причину зникнення тих чи інших тематичних груп всередині жанру. Другий рівень досліджен- ня дає можливість вивчати регіональні варіан- ти загальноукраїнських сюжетів та формування місцевих сюжетів, що відображають специфіку регіону, з’ясовувати, які герої і чому є характер- ними для даного регіону, досліджувати особли- вості регіональної поетики баладних пісень. Тре- тій рівень передбачає виокремлення в пісенних текстах балад лексем, що безпосередньо пов’яза- ні з культурно-побутовими та природно-геогра- фічними особливостями регіону. Джерельною базою нашого дослідження став пісенний фольклор, зібраний протягом 70–90- х років XX ст. серед українців румунської Добру- джі румунським фольклористом (українцем за походженням) Віргілієм Ріцком. Дані пісні були впорядковані й видані двома окремими збір- ками в Бухаресті [18; 10]. Серед зібраних пісень окрему групу (понад 90) становлять балади, що й стали об’єктом нашого дослідження. http://www.etnolog.org.ua Матеріали до української етнології / етнологія / випуск 6(Х) 2007 226 Записані у Добруджі українські балади по- сідають, на наш погляд, одне з головних місць у ліро-епічній поезії задунайців. Це підтверджує той факт, що, розглядаючи наявний матеріал, ми знаходимо тут варіанти балад із сюжетами як найдавнішого походження, так і більш пізнього. До першої групи належать балади, в яких відо- бражено дохристиянські вірування праслов’ян і які побудовані на прийомі метаморфози – пере- втіленні людини в дерево, пташку. До даної гру- пи пісень можна віднести баладу про перетво- рення ненависної невістки свекрухою у тополю [1, 104]. На теренах України існує чимало варіан- тів даної пісні, але водночас серед задунайців по- бутує майже не трансформований подільський варіант даної балади. Явище метаморфози також зустрічаємо у баладі про дівчину, яка була вида- на заміж за нелюба і, не витримавши важкої долі, перетворилася у пташку й повернулася до рідної матері в садок. Загалом дана балада відповідає загальноукраїнській традиції, але поряд із цим ми спостерігаємо варіативність сюжету й відпо- відну зміну в композиції твору. До найдавнішого «шару» відносяться також балада про кровозмі- шення, найпоширеніший сюжет якої розповідає про дев’ять розбійників та їхню сестру. Показо- во, що серед балад задунайців ми не зафіксували відповідного сталого сюжету і характерної для даної балади поетики. На наш погляд, у резуль- таті контамінації, на теренах фольклорного про- стору Добруджі відбулося злиття даної балади із сюжетом балади турецько-татарського періоду про обусурманену дочку, яка намовляє чоловіка- турка вбити рідну матір, яка потрапила в полон і стала рабинею у дочки. Таким чином, ми має- мо оригінальну баладу «Мала мати одну дочку» з новим сюжетом та відповідною поетикою, яку можна зарахувати до пісень, що є регіональним фольклорним явищем. Також серед балад задунайців виділяємо ті, що розкривають тему підмови дівчини на мандрів- ку, яка завершується для неї трагічно. Найбільш відомою баладою на всій території України є ба- лада про Галю та козаків-зводителів. Дану тему досліджував ще на початку XX ст. К. Квітка у пра- ці «Українські пісні про дівчину, що помандрува- ла з зводителем» [11]. Він вважає, що даний сю- жет пов’язаний зі звичаєм викрадання дівчини з метою шлюбу, що був зафіксований на Україні ще Г. де Бопланом у XVII ст. [2, 89]. Мотив зпален- ня дівчини разом із сосною, за спостереженнями дослідників, пов’язаний з язичницькими жерт- воприношеннями, коли, прив’язавши дівчину до сосни, її приносили у жертву божку. Цей ритуал вважався шлюбом дівчини з божеством, тому ще й зараз у весільній ліриці зустрічається дівчина під палаючою сосною («Горіла сосна й палала»). Пізніше звичай спалювання отримав інше се- мантичне навантаження і поширився як кара за жіночу невірність, втрату цноти до шлюбу [13- , 311]. Очевидно, саме такий випадок описаний у баладі «Їхали козаки», яку ми зафіксували серед пісенного матеріалу задунайців. Деяких із баладних пісень, що характерні для загальноукраїнської традиції, ми не знаходимо в Добруджі. Можливо, вони були втрачені міс- цевими українцями внаслідок інтенсивних відо- бражень історичних реалій в межах поліетнічно- го культурного середовища. До останніх відноси- мо балади про інцест матері з її рідними синами; балади турецько-татарського періоду про прово- ди козака на війну з магічним провіщенням його загибелі; власне історичні балади – про Бонда- рівну й пана Каньовського, про Лимерівну та ін. Найбільш поширеним сюжетотворчим чинни- ком баладних пісень українців румунської До- бруджі, за нашими спостереженнями, є чаклун- ство в усіх його проявах з описом процесу самого чаклування і його наслідків. Як правило, мотив чарування характерний для балад на тему ко- хання та дошлюбних стосунків. Не зважаючи на те, що ми не знаходимо в палітрі «сумних добру- джанських пісень» жодної варіації на найбільш популярну серед українського фольклорного простору баладу про чарівне тройзілля, маємо палітру сюжетів із мотивом отруєння («На жов- тім пісочку», «Чорна хмарка наступає» та ін.), а також зустрічаємо декілька варіантів відомої ба- лади «Ой не ходи Грицю та й на вечорниці», при- чому деякі з них є ліричними піснями. Проте внаслідок появи мотиву отруєння та розширен- ня сюжету, вони на місцевому грунті трансфор- мувалися у баладні пісні («Ой ти Грицю, Грицю» та ін.). Деякі з них, на наш погляд, сформували- ся в даному регіоні, а інші – надбання загально- українське, але збереглися лише в даній місце- вості, набули регіонального звучання і на сьогод- ні є фольклорною ознакою українців за Дунаєм. До останніх можна віднести балади «А в горо- ді у Варшаві», «Летів орел через сад». Через мо- тив чарування хлопця у пісні «А в городі у Вар- шаві» розкривається протистояння і ворожнеча між поляками та українцями. За сюжетом даної балади, на перший погляд традиційним, голов- ного героя, за походженням українця, який при- був до Варшави, отруїла зіллям місцева дівчина. Знаковість даного сюжету, що допомагає зрозу- міти його історичне звучання, розкривається че- рез наступні символи, а саме: епітет «вража» сто- совно героїні, що підкреслює її приналежність до українських ворогів; неукраїнський напій ром, в який було підмішане зілля; епітет «наш» щодо головного героя і відповідно «город Варшава» – всі ці елементи, нанизані на традиційний мотив, вдало розкривають одну зі сторінок української історії. Баладна пісня «Летів орел через сад» – най- більш пізнішого походження, оскільки в ній зна- http://www.etnolog.org.ua Матеріали до української етнології / етнологія / випуск 6(Х) 2007 227 йшли відображення події Першої світової війни та участь у цій війні українського народу. При- мітно, що дані історичні подій розкриваються че- рез вищезгаданий мотив. Знаковими символами сюжету, що дають можливість саме таким чином інтерпретувати текст пісні, є наступні: місце, у якому бажає померти отруєний хлопець – «Там, де три якоря лежать. Один руський (Г. Л. – укра- їнський), а другий французький, третій руского царя», є, на нашу думку, символом однієї з воро- гуючих сторін – Антанти; «руський» якір у дано- му контексті є символом українського народу, який у Першій світовій війні відстоював інтере- си Англії, царської Росії та Франції; пиво – тра- диційний напій німців, у який і було підмішано зілля, символізує одного з агресорів Троїстого со- юзу – Німеччину. Аналогій на баладні українські пісні «А в го- роді у Варшаві» та «Летів орел через сад» не фік- суємо серед українського фонду балад, що дає нам можливість говорити про їхнє місцеве похо- дження. Чимало поширених у Добруджі балад присвя- чені темі сімейного побуту, особливо драматич- ним аспектам: вбивству чоловіком жінки через невдоволення або з намови матері («Ой піду я в поле», «Ой повій, вітрочку»); зраді жінкою чоло- віка з полюбовником («Пішов Семен у поле ора- ти»). Також знайшли місцеву реалізацію відо- мі українські балади про чорноморця («Чорно- морець») та про дівчину, яка помирає з туги за хлопцем («Ти ж дівчино говорила»). Вирізняються баладні пісні Добруджі й ху- дожнім оформленням, зокрема наявністю вели- кої кількості тропів [6, 121], таких, як персоніфі- кація, метонімія, метафора, синекдоха, майже у кожній пісні присутні паралелізми: «Став орел калиночку клювать, став парень дівчину поки- дать», «Ворон кричить над водою, козак плаче на конику» та ін. Характерне порівняння для пі- сень даного регіону – «дівчина, мов (як) рибчи- на» – відображає, на нашу думку, його господар- ську специфіку, адже в піснях з інших регіонів України даний троп зустрічається рідше. Наяв- ність емоційно-зображальних засобів у пісен- ному творі дає можливість краще змалювати по- дії, відтворити образи героїв, обставини, в яких розгортається сюжет, чому допомагають і наявні в баладах кліше: «білі ручки», «білі боки», «діви- ці краснолиці», «вдовиці білолиці», «коник воро- ненький» тощо. Баладні пісні Добруджі побудо- вані з використанням діалогу, рідше – монологу. Балада – це ліро-епічний твір, для неї характер- ний повний сюжет (зачин, хід полій, кульміна- ція, розв’язка) [13, 305], що переважно спостері- гається і серед баладних пісень задунайців. Окрім того, головні герої пісень даного жан- ру є звичайними людьми; змальовані події сто- суються життя лише окремої людини. Вагомим аргументом на користь того, що пісні є динаміч- ною системою, що вони розвиваються і транс- формуються, відображаючи реальну дійсність, слугує той факт, що у багатьох баладах головним героєм, а частіше другорядними героями, висту- пають рибалки. Поряд із цим у піснях, зафіксо- ваних серед задунайців («Козаче, козаче, чом ти зажурився?», «Ой піду я в поле», «Чом дуб не зе- лений» та ін.), знаходимо сюжетні варіації з відо- браженням основного виду господарської діяль- ності – рибальства. Результатом тривалого побутування баладних пісень у даній місцевості є діалектне забарвлен- ня мови тексту і багатьма змістовими елемента- ми, які змальовують реалії навколишнього при- родно-географічного середовища («поуз моря», «їде від моря», «поховаєш біля моря», «піду до Дунаю», «перепливає бистру річку», «недалеко озеречко», «в річці глибокій втоплюся»). Подібні лексеми знаходимо майже в кожній баладі укра- їнців за Дунаєм. Таким чином, баладні пісні українців Добруджі знайшли своє збереження в іноетнічному серед- овищі, набули при цьому регіонального забарв- лення та досі активно побутують поміж україн- ців румунської Добруджі. 1 Баладні пісні. – К., 1969. 2 Боплан Г. Опис України. – Л., 1998. 3 Гайдай М. Західноєвропейська та українська балада про турецький полон // Слов’янське літературознав- ство та фольклористика. – 1967. – Вип. 3. – С. 108– 114. 4 Гнатюк В. Пісня про покритку, що втопила дитину // Матеріали до української етнології. – 1919. – Т. 19. – С. 249–256. 5 Грица С. Мелос української народної епіки. – К., 1974. 6 Дей О. Українська народна балада. – К., 1986. 7 Дмитренко М. Українська фольклористика. – К., 2001. 8 Драгоманов М. Розвідки про українську народну сло- весність. – Л., 1899. – Т. 1. – С. 67–68. 9 З гір карпатських: Українські народні пісні-балади. – Ужгород, 1981. 10 Їхав козак за Дунай / Зібрав і впорядкував Ріцко В. – Бухарест, 2005. 11 Квітка К. Українські пісні про дітозгубницю // Етно- графічний вісник. –1926. – № 2. – С. 73–102. 12 Колесса Ф. Фольклористичні праці. – К., 1970. – С. 1- 09–163. 13 Лановик М., Лановик З. Українська усна народна твор- чість. – К., 2001. 14 Линтур П. Народные песни-баллады Закарпатья // Вопросы литературы. – 1958. – № 5. – С. 121–156. 15 Народні балади Закарпаття / Вступ. ст. Лінтура П. – Л., 1966. 16 Нейман Ц. Малорусская баллада о Бондаривне и пане Каневском // Киевская старина. – 1902. – Т. 42. – С. 3- 47–390. 17 Нудьга Г. Українська балада. – К., 1970. 18 Ой Дунаю, Дунаю / Зібрав і впорядкував Ріцко В. – Бухарест, 1980. http://www.etnolog.org.ua Матеріали до української етнології / етнологія / випуск 6(Х) 2007 228 19 Сумцов Н. Народные песни об отравлении змеиным ядом // Киевская старина. – 1893. – Т. 43. – С. 241– 261. In this article we propose the methods of analysis of the regional peculiarity of the songfolklors (based on the bal- lads of Ukrainian from Romanian Dobrudsha). http://www.etnolog.org.ua

Регіональні особливості балад українців румунської Добруджі

Репозитарії

Схожі ресурси