Мотив метаморфози бога Суса-но-о в японському легендарному епосі

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2009
Автор:	Биконя, А.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2009
Назва видання:	Матеріали до української етнології
Теми:	Фольклорний текст. Сюжет. Жанр. Поетика
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207168
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Мотив метаморфози бога Суса-но-о в японському легендарному епосі / А. Биконя // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2009. — Вип. 8(11). — С. 234-238. — Бібліогр.: 6 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-207168
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-2071682025-10-03T00:08:20Z Мотив метаморфози бога Суса-но-о в японському легендарному епосі Биконя, А. Фольклорний текст. Сюжет. Жанр. Поетика 2009 Article Мотив метаморфози бога Суса-но-о в японському легендарному епосі / А. Биконя // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2009. — Вип. 8(11). — С. 234-238. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. 2313-8505 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207168 uk Матеріали до української етнології application/pdf Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Фольклорний текст. Сюжет. Жанр. Поетика Фольклорний текст. Сюжет. Жанр. Поетика
spellingShingle	Фольклорний текст. Сюжет. Жанр. Поетика Фольклорний текст. Сюжет. Жанр. Поетика Биконя, А. Мотив метаморфози бога Суса-но-о в японському легендарному епосі Матеріали до української етнології
format	Article
author	Биконя, А.
author_facet	Биконя, А.
author_sort	Биконя, А.
title	Мотив метаморфози бога Суса-но-о в японському легендарному епосі
title_short	Мотив метаморфози бога Суса-но-о в японському легендарному епосі
title_full	Мотив метаморфози бога Суса-но-о в японському легендарному епосі
title_fullStr	Мотив метаморфози бога Суса-но-о в японському легендарному епосі
title_full_unstemmed	Мотив метаморфози бога Суса-но-о в японському легендарному епосі
title_sort	мотив метаморфози бога суса-но-о в японському легендарному епосі
publisher	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate	2009
topic_facet	Фольклорний текст. Сюжет. Жанр. Поетика
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207168
citation_txt	Мотив метаморфози бога Суса-но-о в японському легендарному епосі / А. Биконя // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2009. — Вип. 8(11). — С. 234-238. — Бібліогр.: 6 назв. — укр.
series	Матеріали до української етнології
work_keys_str_mv	AT bikonâa motivmetamorfozibogasusanoovâponsʹkomulegendarnomueposí
first_indexed	2025-10-03T01:08:50Z
last_indexed	2025-10-04T01:07:48Z
_version_	1845011487043616768
fulltext	234 Ася Биконя (Київ) МОТИВ МЕТА МОРФОЗИ бОГА СУСА-НО-О В ЯПОНСЬКОМ У ЛЕГЕН Д А РНОМ У ЕПОСІ С уса-но-о-но мікото (бог вітру) – один із головних богів японського пантеону, що фігурує в таких збірках японського леген- дарного епосу, як «Кодзікі» («Записи про діла давності»), 712 р., та «Ніхонсьокі» чи «Ніхонґі» («Аннали Японії»), 720 р., та в цілій низці пам’яток у жанрі «фудокі» (за- писи про звичаї та географічні особливості різних областей Японії). Водночас Суса- но-о є один із найцікавіших богів японсько- го пантеону, адже він проходить усі стадії культурного героя – від бога-трикстера до бога-деміурга. У різних міфологічних текстових вер- сіях він фігурує під такими іменами: Такехая Суса-но-о-но мікото, Хая-Суса- но-о-но мікото [3, 204]. Тому спершу розглянемо ієрогліфічний запис імені бога Суса-но-о та побачимо, чи відобра- жається семантика кожного ієрогліфа на значенні всього імені. Способи фіксації імені «Суса-но-о-но мікото» є різні. І хоча фіксація імені бога в «Кодзікі» від- бувається фонетично, проаналізувавши значення ієрогліфів, можна витлумачити його ім’я як «хоробрий, буйний чоловік з міста Суса»: 建速須佐之男命 (take-haya- su-sa-no-wo-no-mikoto). Тепер розглянемо запис імені, який за- фіксовано в «Ніхонсьокі»: 素戔鳴尊 (su-sa- no-o-no-mikoto). Хоча збірку «Ніхонсьокі» було записано пізніше, аніж «Кодзікі», проте й тут фіксація імені також відбу- вається фонетично. Якщо розглядати зна- чення кожного ієрогліфа окремо, згідно зі словником давньояпонської мови, то смис- лове навантаження матиме лише префікс шанобливості mi- (не плутати з mї «тіло»): mikami «божество», mikötö (дослівно «бо- жественне діло»). Його ставили після імен богів та вождів давнини незалежно від статі: miko – син бога, царевич [4, 77]. Тому отримуємо таке тлумачення імені 素戔鳴尊 (su-sa-no-o-no-mikoto) – «чоловік- божество з міста Суса». Існує думка, що ім’я бога походить від слова susa, яке, ймовірно, походить від 荒れすさぶ (aresusabu), що в українсько- му перекладі означає «ярий», «бурхли- вий». А оскільки Суса-но-о, як бог вітру, міг спровокувати сильні шторми та урага- ни, наслідки яких були руйнівні, то таке ім’я було абсолютно виправдене. Цілком можливо, що ця теорія може бути вірна: згідно з картою, провінція Ідзумо, де на- завжди оселився Суса-но-о-но, розміщу- ється біля моря; окрім того, Суса-но-о, за міфом, правив Рівниною Моря, тобто, він керував такими стихійними лихами, як шторми та урагани. До того ж, сло- во susa тлумачать як похідне від дієслова 進む (susumu), що значить «продовжу- вати виконувати певну роботу». Остан- нє означає «робити щось пристрасно». Відтак можна проаналізувати дії бога Суса-но-о та з’ясувати, що ж стало від- http://www.etnolog.org.ua 235 правною точкою для його переходу від бога-трикстера до бога-деміурга. Таким чином, Суса-но-о є бог бурі й ві- тру в японській міфології, один із найваж- ливіших богів синтоїстського пантеону. Вітер – це символ нестабільності, легко- важності та непостійності. З іншого боку, вітер – синонім слова дихання, а отже, символ Душі, духовності, що сходить із неба [5, 1110]. Отже, вже від самого початку цей бог має подвійну природу: з одного боку, він – руйнівник, з іншо- го – творець життя, тобто, від самого на- родження в ньому постійно сперечаються дві стихії, і невідомо, яка з них візьме гору. В японській міфології це бог, наро- джений богом Ідзанаґі 1 із крапель води, якими той омив свій ніс після повернен- ня з Країни Мертвих. «Ідзанаґі ліве око, праве око та ніс омив. Під час омиван- ня лівого ока Велика Священна Богиня Аматерасу народилася, правого ока – Цукуйомі-но мікото, а носа – Такехая- Суса-но-о-но мікото» 2 [6, 46]. Як бачимо, Суса-но-о народжується після омивання носа, тоді як Аматерасу – під час омивання лівого ока, а Цукуйомі-но мікото (божество Місяця) – під час омивання пра- вого ока. Такий розподіл є невипадковий, адже в японській традиції ліва сторона – сторона мудрості, лояльності та інстинкту, це – чоловіче начало. Права сторона асо- ціюється з водою та жіночим началом [5, 803]. Згідно з міфологічним словником, ніс – символ ясновидіння, проникливості, інтуїції на відміну від очей, які символізу- ють інтелект. Очі ж завжди трактувалися не лише як орган зорового сприйняття, а й як сприйняття інтелектуального. Праве око – активне начало, відповідає за майбут- нє, а ліве – пасивне, за минуле [5, 362]. Можна дійти висновку, що Суса-но-о є інтуїтивний бог, його сприйняття світу багато в чому відрізняється від раціональ- них Аматерасу та Цукуйомі. Згодом Ідза- наґі починає розподіл країни між трьома народженими в цей час Великими дітьми: Аматерасу, Цукуйомі та Суса-но-о: «Ідза- наґі зняв із шиї намисто з перлів та передав його Великій Священній Богині Аматерасу, і промовив: “Володій Рів- ниною Високого Неба”, потім мовив до 1 Один із перших богів, який разом зі своєю сестрою Ідзанамі утворили пару богів, що з’явилися на початку світотворення та входили до складу семи поколінь богів. 2 Тут і далі переклад з япон. авторки статті. Цукуйомі-но мікото: “Ти володій Кра- їною, де панує ніч”, а потім сказав до Такехая-Суса-но-о-но мікото: “А ти – Рівниною Моря”» [6, 48]. Море – символ динамізму життя. Усе починається морем, і все завершується мо- рем. Море символізує перехідний стан між безформною можливістю, формальною ре- альністю та ситуацією невпевненості, сум- нівів, нерішучості, що може мати як гарне, так і погане завершення. Море водночас є символ як життя, так і смерті [5, 836]. Отже, недарма бог Суса-но-о має по- двійну природу, адже він сам знаходить- ся на проміжному етапі, на межі переходу від бога-трикстера до бога-деміурга. Цим і пояснюється його неоднозначна поведін- ка. Суса-но-о невдоволений отриманими володіннями: «Тільки Суса-но-о-но міко- то не послухався наказу, а почав плака- ти, аж так, що його борода виросла у вісім п’ястей» [6, 48]. Сльози в міфології вважаються сино- німом перлів, які є символом жіночності та влади [5, 977]. Таким чином, Суса-но-о оплакує втрату своєї влади, адже намисто з перлів дісталося Аматерасу, а водночас виявляє своє жіноче начало, хоча він на- роджений був батьком. «Тому Ідзанаґі-но мікото запитав: “У чому причина твоїх сліз”. Суса-но- о-но мікото відповів: “Хочу піти в Кра- їну Матері, Не-но катасу куні 3, тому й плачу я”» [6, c. 48]. У цій ситуації виявляється зв’язок Суса- но-о зі своєю матір’ю. Матір уособлює землю та море, в тому значенні, що вона є колиска всього живого на землі, символ життя й смерті водночас. Народитися – означає вийти з материнського черева, а по- мерти – повернутися в черево землі. Мати, з одного боку, – символ любові, ніжності й теплоти, з іншого ж – вона може обмежу- вати дитину в її діях та пригнічувати її особистість [5, 677]. Плач Суса-но-о був такої сили, що зе- лені гори пожухли, ріки-моря обміліли. «Через цей плач гори, ріки повністю ви- сохли. Земля через різнорідні стихійні лиха гула, неначе муха» [6, 48]. Таке порівняння невипадкове, адже гори підносяться до небес – символу влади. Гори – це місце, де зустрічаються небо та 3 Нижня держава, або Країна Коріння, – одна з назв Країни Мертвих, чи загробного світу. http://www.etnolog.org.ua 236 земля, місце, де живуть боги [5, 683]. Тоб- то, цей епізод можна тлумачити як зазіхан- ня на місце, де мешкають боги, посягання на владу богів. Щодо річок, то вони є сим- вол світової могутності, мінливості, врожай- ності, смерті та оновлення. Потік води – це життя та смерть водночас [5, 1081]. Отже, осушення рік – це припинення нормально- го плину подій. Адже разом зі знищенням ріки зникає як життя, так і смерть. Бог Ідзанаґі забороняє Суса-но-о це ро- бити та виганяє його з Такама-но-хара 4. Цим своїм вчинком бог Ідзанаґі намагаєть- ся розірвати зв’язок бога вітру з матір’ю. Суса-но-о погоджується з таким наказом, але перед тим хоче побачитися зі своєю сестрою, богинею Аматерасу, аби особисто попрощатися з нею. «Суса-но-о-но мікото промовив: “Перед тим, як піти, маю під- нятися на Рівнину Високого Неба та по- прощатися з Великою Священною Богинею Аматерасу”» [6, 50]. Такий вчинок можна розглядати як зазіхання на владу, адже, як було зазначено вище, небо є символ влади. Знову загули гори та ріки. Суса-но-о вирішив довести своїй сестрі Аматерасу чистоту своїх намірів: «Моє серце чисте, без поганих думок, я прийшов попроща- тися. А що я забажав піти до Країни Матері – то Великий Бог вигнав мене. Перед тим, як піти, я вирішив сказати тобі про це» [6, 51]. Боги починають народжувати дітей, щоби довести, що їхні наміри чисті. Чому саме дітей? Тому що діти – символ невин- ності, спонтанності, м’якості [5, 189]. Отже, народжуючи дітей, Суса-но-о доводить, що він неагресивний, із чистим серцем та дум- ками – він не може заподіяти ніякої шко- ди Аматерасу. Від його меча, розкушеного Аматерасу, народжуються три дівчини- богині, а від намиста-маґатама 5, яке нале- жить Аматерасу і яке розкусив Суса-но-о, народжуються п’ятеро божеств чоловічої статі. Вони стали підтвердженням того, що наміри бога вітру були чисті. На радощах Суса-но-о-но дозволяє собі вчинки, які відносилися в давній Японії до числа «восьми небесних гріхів»: руй- нує межі та канали на полях, що їх обро- 4 Рівнина Високого Неба, чи верхній світ, де жили бо- жества. 5 Маґатама – прикраса-підвіска з напівдорогоцінного каміння, відігравала роль магічного амуле- та, а пізніше – печатки. Один із трьох символів імператорської влади. бляла Аматерасу: «Суса-но-о-но мікото зніс межі на полях, засипав зрошувальні канали, випорожнився та розкидав ви- порожнення в священних покоях, де ку- штують перший врожай» [6, 58]. Вода – символ несвідомої енергії, неоформлена душевна сила, що несе в собі приховану мотивацію [5, 1088]. Отже, руйнуючи канали, Суса-но-о намагається несвідомо приборкати свій внутрішній потяг, свою нереалізовану енергію. До того ж, у покоях, де куштують пер- шу їжу, він випорожнився. Тут ідеться про приміщення, де відбувалася церемо- нія святкування першого врожаю [2, 264]. Їжа в міфах пов’язана з трьома елемента- ми ланки «смерть – врожайність – життя та жертвоприношення». Міфологічний ас- пект їжі має своє продовження в категорії сакральної їжі. Отже, випорожнення на їжу – це неначе протистояння культурі, виклик богині Аматерасу та решті богів, перетворення сакрального на звичайне, типове та опосередковане. Пізніше, у той час, коли Аматерасу знаходилась у ткацькому покої та ткала необхідний богам одяг, Суса-но-о проло- мив дах цього покою: «Суса-но-о-но міко- то в священному покої для ткання одягу для богів проломив дах та кинув у покої вивернуту шкуру строкатого коня. Тка- лі побачили це, вкололи свої потаємні місця та померли» [6, 59]. Ткання – це сакральний ритуал. Так, у багатьох ритуалах жіночої ініціації, зо- крема в Китаї, використовували ткання. Просиляння нитки в голку розглядають як проходження крізь сонячні ворота, це також нагадує попадання в мішень під час стрільби з лука [5, 991]. Отже, перервавши цей акт ткання, Суса-но-о глумиться над сакральним дійством і порушує тим самим звичний хід подій. Крім того, він оби- рає при цьому лоша як свого помічника. У фольклорі багатьох народів воно асоцію- ється також із періодом суцільної темряви та хтонічним світом, це також сакральна, небесна тварина [5, 516]. Притому, коли вивернули шкуру, то хвіст опинився спе- реду, а голова – ззаду. Хвіст символізує фалос [5, 967]. А небесні ткалі, побачив- ши лоша, вкололи себе в потаємні місця та вмерли. Інакше кажучи, вони втратили цноту. Таким чином Суса-но-о порушує священне дійство, припиняє ткання, тобто життя, адже нитка та ритуал ткання відпо- http://www.etnolog.org.ua 237 відають як за життя, так і за смерть. Отже, Суса-но-о несе в собі смерть. Аматерасу, все це побачивши, схо- валась у гроті, і все покрила темрява, тобто, настала смерть. Коли ж Аматера- су знову вийшла і тим самим відродила життя на землі, то боги, порадившися, змусили Суса-но-о заповнити тисячі сто- лів дарами, що мали спокутувати вину. Японський дослідник Д. Цуґіта зазначає: якщо в давнину провина, злочин були не- значні, очищення відбувалося без прино- шень; у разі ж тяжкої провини злочинця змушували приносити предмети для очи- щення і тим самим знімати із себе «не- чистоту» провини. До того ж, йому зрі- зали бороду та змушували зірвати із себе нігті на руках та ногах та відправляли в божественне вигнання [2, 278]. «Після того, як вісім міріад богів порадилися, вони змусили Суса-но-о-но мікото тися- чі столів наповнити дарами, а також обрізали йому бороду, зірвали нігті на руках та ногах, та вигнали з Рівнини Високого Неба» [6, 62]. Коментатори «Кодзікі» по-різному трак- тують епізод з обрізанням бороди та нігтів в Суса-но-о. Цей епізод тлумачать як на- кладання на нього покарання. Д. Цуґіта вважає, що боги вирішили, що дарів за- мало і тому треба покарати бога вітру ще й фізично. Такої ж думки дотримується К. Курано. До того ж, він зазначає, що тут ідеться про магічне перенесення нечисто- ти злочину на бороду та нігті, «які є час- тиною тіла» [2, 279]. Х. Канда та Д. Ота вважають, що спершу обрізання бороди та виривання нігтів не означало покаран- ня – цей акт можна розглядати як церемо- нію (ритуального) позбавлення від бруду. Проте пізніше, у процесі функціонування міфу, цю дію, ймовірно, почали тлумачити як покарання. Борода – це символ сміли- вості, мудрості та мужності [5, 77]. Отже, відрізавши бороду, з одного боку, Суса- но-о перестає бути чоловіком, а з іншого, починається новий етап у його житті, адже борода потім знову відросте. Потому в «Кодзікі», очевидно, йде вставний епізод, адже він не має ніяко- го логічного зв’язку ані з попереднім, ані з подальшим епізодами про Суса-но-о: «Суса-но-о-но мікото попросив їжі в бо- гині Оо-ґецу-хіме-но камі. Тоді богиня дістала з носа, із рота та із заднього місця різні страви та подала їх йому. Побачивши це, Суса-но-о-но мікото по- думав, що вона споганила їжу, тому вбив Оо-ґецу-хіме. А з її мертвого тіла з’явилися: із голови – шовковичні чер- ви, з обох очей – рис, із вух – просо, з носа – червона квасоля, з потаємного місця – пшениця, а із заднього місця – боби» [6, 62]. Тут Суса-но-о постає як справжній бог-деміург, що приніс людям важливі зернові культури. Зазначають, що згодом бог вітру трансформувався в бога врожаю; вочевидь, оцей епізод було долучено пізніше, на підтвердження дій бога Суса-но-о як бога врожайності. Після вигнання Суса-но-о сходить у місцевість під назвою Торікамі. Там він дізнається про страшну біду, а саме – про змія Ямата-но-ороті: «Очі в нього налиті кров’ю, у нього вісім голів та росте мох коке та плоди суґі. Він такий довжелез- ний, що займає вісім долин та вершин. А з живота в нього постійно ллється кров» [6, 66]. Змій насправді має фантастичні розмі- ри і, щороку прилітаючи на землю, з’їдає по одній доньці Асінадзуті, яких було спо- чатку вісім, а потому залишилася тільки одна. Суса-но-о з’ясовує, що змій невдовзі має повернутися. Він вирішує допомогти, але натомість просить руки цієї останньої доньки. Він перетворює дівчину на гребі- нець та встромляє його в зачіску-мідзура, далі наказує зварити саке, звести огоро- жу, а в огорожі відкрити вісім воріт; тоді біля кожних воріт зробити підвищення і на кожному підвищенні поставити бочку очищеного саке – та чекати. Коли настав час, прилетів змій та кожну свою голову опустив у бочку, випив саке, сп’янів та заснув. Тоді Суса-но-о дістає свого меча та розрубує змія, тому в річці з’явилася кров. У середньому ж хвості тварини він знаходить меч Кусанагі-но-таті 6, якого приносить богині Аматерасу: «Коли свій меч устромив у хвоста, розрубав його, то знайшов там чарівного меча. Суса- но-о-но мікото підніс його Великій Свя- щенній Богині Аматерасу» [6, 67]. Саме цей епізод є, на нашу думку, пе- реломним моментом у трансформації Суса- но-о від бога-трикстера до бога-деміурга. 6 Один із головних атрибутів імператорської влади, який разом із намистом-маґатама та дзеркалом-ята утворює «три священні скарби», які богиня Амате- расу передала своєму внукові Нініґі, відправляючи його на землю. http://www.etnolog.org.ua 238 Адже доти це були дії шибеника-блазня, єдиною метою якого було отримати владу, або нашкодити іншим. Суса-но-о заключав у собі лише руйнівну силу: він протесту- вав проти існуючого порядку. Зустріч зі змієм – це новий етап в житті Суса-но-о, адже вона відбувається лише тоді, як бог вітру вже пройшов очищення та спокутував свою вину. Як бачимо, у ньому постійно сперечаються погане та добре. Тільки те- пер з’ясувалося, що взяло гору. Зустріч зі змієм – це зустріч зі своїм alter ego; отже, знищивши змія, Суса-но-о вбиває все нега- тивне, що має в собі, залишає своє мину- ле та розпочинає новий етап у житті. Тому можна провести паралель між образом змія- дракона та Суса-но-о. Змій-дракон є відобра- женням самого бога вітру. По-перше, змій, як і сам бог Суса-но-о, є покровитель води та водних просторів, по-друге, у змії актив- но виражено жіноче начало, а, як ми зазна- чали раніше, Суса-но-о має тісний зв’язок із матір’ю. Тобто, вбивши змія, він вбиває в собі це начало. Змій-дракон, за японськими повір’ями, – найсильніша істота на землі, яку можна прирівняти за якостями до бо- гів. Драконів вважають не тільки гарними, але й мудрими [3, 49]. Символіка меча в міфологіях має специ- фічну амбівалентну семантику, яка зводить- ся до протиставлення життя – смерть. За допомогою меча відсікають усе негідне та безплідне. Меч – символ касти воїнів, їх- ньої сили, це також вогонь, світло [5, 959]. Тобто, отримавши меча, Суса-но-о отримав благословення на подальші дії. До того ж, він приносить меч богині Аматерасу, тим са- мим бог вітру демонструє свою покору Ама- терасу, а також свою відмову від влади. Із розповіді про дії бога Суса-но-о в дер- жаві Ідзумо, а саме врятування дівчини Кусінада-хіме, битва зі змієм Ямато-но-ороті та отримання чудесного меча Кусанаґі-но- таті, відкривається нова сторінка в міфах «Кодзікі». Звідси починаються героїчні та культурні міфи, дії яких відбуваються вже не в Такама-но-хара, а на землі, вчинки бо- гів безпосередньо пов’язані із життям лю- дей, спрямовані на їхнє благо, та й власне боги виступають тут як культурні боги- герої. Саме тут із Суса-но-о стається голо- вна метаморфоза: він із сина, що не слу- хається батька, а потім із бога-руйнівника, що знищує земельні споруди, перевтілю- ється в бога-деміурга. Д. Цуґіта зазначає, що розповідь про перемогу Суса-но-о над чудовиськом – це найдавніша легенда серед японських легенд такого типу. Він також підкреслює два основні мотиви, які відо- бражені в цьому міфі: принесення жертви та поява священного меча [2, 293]. Отже, Суса-но-о починають називати Оо-камі, тобто «Великий Бог», так само, як і бога Ідзанаґі після сходження в підземне цар- ство, – поява нового імені ще раз доводить трансформацію бога вітру. Таким чином, бог-руйнівник, бог-трикстер, що уособлює сили хаосу, починає упорядковувати сили в космос, що відповідає виокремленню куль- тури в її протиставленні природі. Соціальні перетворення бога вітру три- вають і далі. Він починає шукати в Ідзу- мо місцину, де б міг звести палац. Тобто, вирішує одружитися із врятованою ним дівчиною Кусінада-хіме. По завершенні будівництва палацу в місті Суґа Суса-но-о побачив, що над містом згустилися хмари, і склав таку пісню: Над Ідзумо нависли вісім хмар І вісім мурів височать. Ці вісім мурів Я зводжу, щоб дружину захищать. Ці вісім мурів! [1, 44] 7. Саме цей класичний японський вірш- танка, який складається в оригіналі з п’яти рядків та тридцяти одного складу, вважають найдавнішим записом пісні в японській поезії. Слід додати, що саме Суса-но-о визнають основоположником вірша-танка. Це знову-таки є підтверджен- ням того, що бог виступає вже як деміург та починає нести культурні блага. До того ж, Суса-но-о постає як мудрець. Образ бога Суса-но-о – складний та ба- гатогранний, і ця робота лише розпочинає ґрунтовне вивчення цього міфологічного образу в українському японознавстві. 1. Антологія японської класичної поезії. Тан- ка. Ренґа. (VIII–XV ст.) / Пер. І. Бонда- ренка. – К., 2004. 2. Кодзики / Под ред. Р. Грищенкова. – С.Пб., 2000. 3. Синтоизм от А до Я. – М., 2007. 4. Сыромятников Н. Древнеяпонский язык. – М., 2002. 5. Chevalier J., Cheerbrant A. Dictiona ry of Symbols / Transl. John Buchanan-Brown. – Cambridge, 2003. 6. 古事記. - 東京, 2007. 7 Переклад з япон. І. Бондаренка. http://www.etnolog.org.ua

Мотив метаморфози бога Суса-но-о в японському легендарному епосі

Репозитарії

Схожі ресурси