"Народний анекдот" крізь призму гумористично-сатиричних творів Григорія Квітки-Основ'яненка

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2009
Автор:	Тищенко, О.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2009
Назва видання:	Матеріали до української етнології
Теми:	Фольклорний текст. Сюжет. Жанр. Поетика
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207170
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	"Народний анекдот" крізь призму гумористично-сатиричних творів Григорія Квітки-Основ'яненка / О. Тищенко // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2009. — Вип. 8(11). — С. 228-230. — Бібліогр.: 7 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-207170
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-2071702025-10-03T00:20:25Z "Народний анекдот" крізь призму гумористично-сатиричних творів Григорія Квітки-Основ'яненка Тищенко, О. Фольклорний текст. Сюжет. Жанр. Поетика 2009 Article "Народний анекдот" крізь призму гумористично-сатиричних творів Григорія Квітки-Основ'яненка / О. Тищенко // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2009. — Вип. 8(11). — С. 228-230. — Бібліогр.: 7 назв. — укр. 2313-8505 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207170 uk Матеріали до української етнології application/pdf Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Фольклорний текст. Сюжет. Жанр. Поетика Фольклорний текст. Сюжет. Жанр. Поетика
spellingShingle	Фольклорний текст. Сюжет. Жанр. Поетика Фольклорний текст. Сюжет. Жанр. Поетика Тищенко, О. "Народний анекдот" крізь призму гумористично-сатиричних творів Григорія Квітки-Основ'яненка Матеріали до української етнології
format	Article
author	Тищенко, О.
author_facet	Тищенко, О.
author_sort	Тищенко, О.
title	"Народний анекдот" крізь призму гумористично-сатиричних творів Григорія Квітки-Основ'яненка
title_short	"Народний анекдот" крізь призму гумористично-сатиричних творів Григорія Квітки-Основ'яненка
title_full	"Народний анекдот" крізь призму гумористично-сатиричних творів Григорія Квітки-Основ'яненка
title_fullStr	"Народний анекдот" крізь призму гумористично-сатиричних творів Григорія Квітки-Основ'яненка
title_full_unstemmed	"Народний анекдот" крізь призму гумористично-сатиричних творів Григорія Квітки-Основ'яненка
title_sort	"народний анекдот" крізь призму гумористично-сатиричних творів григорія квітки-основ'яненка
publisher	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate	2009
topic_facet	Фольклорний текст. Сюжет. Жанр. Поетика
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207170
citation_txt	"Народний анекдот" крізь призму гумористично-сатиричних творів Григорія Квітки-Основ'яненка / О. Тищенко // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2009. — Вип. 8(11). — С. 228-230. — Бібліогр.: 7 назв. — укр.
series	Матеріали до української етнології
work_keys_str_mv	AT tiŝenkoo narodnijanekdotkrízʹprizmugumorističnosatiričnihtvorívgrigoríâkvítkiosnovânenka
first_indexed	2025-10-03T01:09:09Z
last_indexed	2025-10-04T01:07:59Z
_version_	1845011498208854016
fulltext	228 Ольга Тищенко (Слов’янськ) «Н А РОДНИй А НЕК ДОТ» К РІЗЬ ПРИЗМ У Г У МОРИСТИ ЧНО- САТИРИ ЧНИ Х ТВОРІВ ГРИГОРІ Я К ВІТК И- ОСНОВ’ЯНЕНК А Н ародна традиція анекдотів вплину- ла на художню літературу, зокрема розви- нулась у творчості Г. Квітки-Основ’яненка та С. Руданського. Народний анекдот став основою літературної гуморески. Характеризуючи оповідання Г. Квітки- Основ’яненка «Салдацький патрет», М. Зеров у своєму нарисі «Нове україн- ське письменство» висловив у бік пись- менника прикре зауваження: «...можна сказати, що він розпочав свою письмен- ницьку кар’єру з легкого журнального балагурства та анекдотів, видержаних у спільному тоді всім фельєтонного складу письменникам дусі» [3, с. 67]. У цьому творі Квітки-Основ’яненка одні вітчизняні дослідники вбачають переробку античного анекдоту про шевця, який роз- глядав картину давньогрецького художни- ка Апеллеса і висловив слушні зауважен- ня щодо взуття портретованого, але був вчасно зупинений митцем, коли вдався висловлювати міркування про мистецькі якості картини. Інші дослідники, зокрема М. Зеров, бачать у сюжеті наявність до- даткового, нового сюжетно-переповідного елементу: до картини художника Апел- леса зліталися птахи, щоб поклювати ви- ноград, зображений на ній, – навдивови- жу подібний до справжнього [3, с. 28]. І. Крип’якевич зазначає: «“Салдацький патрет” (1833), тему якого взяв Квітка з двох грецько-латинських анекдотів. В од- ному з них маляр Зевкліс так вірно зма- лював китицю винограду, що птахи зліта- лися до його образу. […] Кінцева частина оповідання Квітки – це саме травестія другого анекдоту про маляра Апеллеса, що, подразнений несправедливою крити- кою шевця, крикнув йому: “Суди не далі чобота, шевчику”» [1, с. 54]. Притча, анекдот, прислів’я та приказка є, на думку сучасних дослідників, най- більш філософськими за формою та жан- ром. І хоча ця теза більшою мірою при- датна для давньої української літератури, вона є важливою і для нової літератури, адже маємо справу з виразною символі- кою, закладеною в таких творах, а сим- воліка належить до явищ, змістовніших з філософського погляду. Обидва моменти, вказані дослідниками, заслуговують, на нашу думку, на однако- ву увагу, оскільки в оповіданні Г. Квітки- Основ’яненка бачимо і персонажну залеж- ність дійових осіб від сюжетного першовзірця (художник-швець), і причинно-подієву за- лежність: оточення нездатне відрізнити ви- твір майстра від реального явища. Отже, Г. Квітка-Основ’яненко йде значно далі по- ставлених ним завдань, а саме: «оградить себя от насмешек… цеховых скалозубов» та не слухати некомпетентні судження від не- фахівців. Друга проблема, яку вирішує у своєму творі письменник, є, на наш погляд, не менш важливою: це проблема співвіднос- ності міри правдивості (відповідності жит- тю) та авторської вигадки. Також бачимо у творі розкриття проблеми об’єкта зображен- ня як естетичного явища. Щодо останнього, то вітчизняні дослідники-літературознавці досі не ставили питання, чому саме об’єктом свого зображення Г. Квітка-Основ’яненко обирає «салдацький патрет». Гадаємо, від- повіді на це питання слід шукати серед низ- ки чинників. Першим чинником є відоме «прикладне» значення «патрета» – стати опудалом на го- роді. Це, на наш погляд, може бути сатирою на царську армію як захисника в житті по- спільства – опудало, яке більше відлякує, ніж здатне до реальних воєнних дій. Другий чинник – ставлення до пев- них державних інститутів у суспільстві. Згадаймо, що одна частина поспільства, представлена «і проворною, і жартівли- вою» дівкою Домахою сприймає солдата в гедоністичному ракурсі – як можливе джерело життєвих радощів і заохочення до втіх: «От тут і сказала б йому, щоб з товариством приходили до них на ве- чорниці, бо вже вони дуже давно бачили що путнє, а своє парубки остили і обрид- ли» [6, с. 83]. Друга частина поспільства сприймає солдата як цілком поважне яви- ще: «…а їх ватажок, Терешко-швець, зняв перед ним шапку, та й каже: “Здрастуйте, господа служба!”» [6, с. 83]. Принаймні, сприймає так доти, доки не підлягає ви- http://www.etnolog.org.ua 229 сміюванню й остракізму за невміння збаг- нути істинні цінності. Третім чинником є міра готовнос- ті суспільства сприйняти та співвіднес- ти реальні та художні явища, міра його зрілості у сприйнятті власних художніх якостей. Варто замислитись над тим, чому в «Салдацькому патреті» відбувається ре- презентація твору мистецтва саме на яр- марку. Читач тут може потрапити в пастку тієї думки, що витвір мистецтва та ярмар- кове велелюддя – явища несумісні, тому мистецький твір і лишається не сприй- нятим загалом. Схоже, що Г. Квітка- Основ’яненко свідомо кидає такому скеп- тикові поживу й робить це послідовно та обдумано. Адже Кузьма Трохимович міг би вчинити так, як тоді, коли намалював попову кобилу, яку «постановили біля пан отцевого двора; підперли її гарнень- ко, таки точнісінько як кобила стоїть: і на одно око сліпа, і хвіст вирваний, і ребра їй повилазили, та ще й голову понурила, мов пасеться» [6, с. 36]. Припускаємо, що цей сюжет невипад- ково згадується на початку твору: Квітка- Основ’яненко таким чином виявляє свою послідовність у створенні «ефекту мотрій- ки», коли вужчий сюжет входить у більш розгорнутий. За цим принципом, по суті, вибудований художній ефект усього опо- відання, адже ярмарок тут – також «мо- трійка», що складається з більших (за тривалістю та значенням) і менших сцен, але і сам ярмарок входить у найбільшу «мотрійку» – життя. У зображенні цих «мотрійок» Г. Квітка-Основ’яненко йде від меншого до більшого, від одиничного до загального, від локального спостере- ження до важливих у художньому плані узагальнень. Характерно, що градацію від меншого до більшого забезпечує письмен- ник своїм твором, а зіставлення світу з ярмарком (тобто зворотній процес града- ції) створює, за авторським задумом, чи- тач. Наявність образів-символів – одна з філософських констант твору. Саме парсуна солдата дозволяє митцеві належним чином здійснити ці узагальнен- ня, і, звісно, це не лише забаганка пана, який «позвав Кузьму Трохимовича та по- єднав його, щоб списав йому солдата, та щоб такий, як живий був, щоб і горобці боялися» [6, с. 43], а й воля митця, який прагне відсторонено від кожного зобра- женого явища дати цілісний погляд на всі явища, ніби поєднуючи їх спільним чинником, певним випробувальним еле- ментом. «Салдацький патрет» є випробу- ванням Кузьми Трохимовича на мистець- ку зрілість і відповідність покликанню. Водночас, він є випробуванням для кож- ної групи особистостей, яким доводить- ся звертатися до «салдацького патрета», «спілкуватися» з ним. Прикметним є те, що «салдацький па- трет» має своєрідні магнетичні якості: він ніби закликає до себе звернутися – у ньому закладений діалогічний заряд, а «діалогічність буде визнана найважливі- шою компонентою кожного мисленнєвого процесу і духовного акту» [2, с. 2]. Діа- логічність, що є однією з провідних ознак філософського концепту твору, у Квітки- Основ’яненка ускладнена моментом її не- сумірності: так, парсуна «промовляє» до кожного з героїв твору, але мова її певною мірою складніша, ніж спроможні збагнути на першому етапі спілкування ті, хто веде з «патретом» діалог. Г. Квітка-Основ’яненко змальовує три рівні такого діалогу: перший рівень пред- ставляє Охрім Супоня – відповідь «пар- суни» лишається «не прочитаною», не осягненою; другий рівень – Явдоха Колу- пайчиха та Домаха – тут бачимо осяган- ня певної частини «промови» «патрета»: Явдоху Колупайчиху ця «мова» присо- ромлює, а Домаху – розвеселяє, мовби тими веселощами «провокуючи» третій рівень – коли Терешко-швець вдається навіть до кепкування, адресованого «спів- розмовнику». Бачимо першого, хто знайомиться із «салдацьким патретом», – Охріма Су- поню: «Потяг Охрім з двома баклага- ми до криниці, аж геть під гору, та йде вулицею… Луп очима! Стоїть солдат… Охрім був собі парень звичайненький. Зняв шапку, поклонивсь та й каже: “До- бридень, господа служивий!” А солдат мовчить… От Охрім і пішов своєю до- рогою» [6, с. 56]. Здавалося, Охрім Су- поня міг би тут заспокоїтись, але саме в цьому, на думку письменника, полягає одна з головних відмінностей особистості від її подоби – жива людина відзначаєть- ся тим, що є, за висловлюванням Л. Гу- мільова, «пасіонарною», тобто не лише сама динамічна, а й така, що динамізує ті явища, з якими вступає в контакт [5, http://www.etnolog.org.ua 230 с. 21]. Саме тому «Набравши Охрім води та вертаючись до табору, дума: “Отже ж тут є постой! А що, як спитаю, чи не треба їм, бува, коням овса або якогось борошна?” Та як порівнявсь против сал- дацького патрета, та й каже: “Господа москаль! А скажіть, будьте ласкаві, ва- шому командєрству: коли треба вівса або якого борошна, то нехай прийдуть ось до табору та спитають Охріма Супоню; а в мене овесець важненький, дешево віддам, і міра людська: вісім з верхом і тричі по боку вдарити. Пожалуста ж, не забудьте, а могорич наш буде. А на почин нате ли- шень, понюхаймо кабаки”. Сеє кажучи, достав з халяви ріг, постукав об каблук і витрусив на долоню, сам понюхав, по- кректав, підніс солдату та ще й пригово- рює: “Кабака гарна, терла жінка Ганна! Стара мати вчила її мняти; дочки розти- рали, у ріжки посипали. Ось позвольте лишень!” Солдат нічичирк! І усом не мор- гне. Неборак Охрім узяв собі на розум: “Цур йому! – каже собі на думці. – Щоб ще по пиці не дав, бо він на те солдат…”. Піднявши баклаги та мерщій до табору, не оглядаючись…» [6, с. 58]. Таку ініціативність у вчинках, «пасіо- нарність», наявність випереджальних дій і вчинків бачимо й у випадку з Явдохою Колупайчихою: «Нічого Явдосі робити, узяла – та усе-таки не з своєї коробки – три в’язки бубликів і пішла до патрета, та й… далебі що правда! Поклонилась йому, мов живому, тай просить: “Ваше благоро- діє, господа солдатство! Будьте ласкаві, зведіть з нашого місця отого навіженого, католицького, бусурманського москаля, що став біля бублейниць з стовпцями”. Сеє кажучи, бачить, що солдат і не ди- виться на неї, та й стала йому совати бу- блики в руку, та й приговорює: “Keme, озьміть, ваше благородіє! Пожалуйте, дома здасться”. Солдат – ні пари з уст. Як же роздивиться наша Явдоха, що се мана, що се не справжній солдат, а тільки його парсуна, – засоромилась, почервоні- ла, як рак, та швидше, не оглядаючись, – від нього, та бублики – у свою коробку, і сіла» [6, с. 62]. Так само – у два етапи – підступати- ме до «салдацького патрета» і Домаха, і Терешко-швець. Власне, перший етап, етап самообману, визнання парсуни за істинно- го солдата, у Г. Квітки-Основ’яненка спів- відносний з моментом абсурдності, що, на думку письменника, має довести цілкови- ту неслушність одного явища (того, яке цей абсурд породжує і стає його заруч- ником) і повну незалежність, верховність другого – «салдацького патрета», від яко- го ця абсурдність «відскакує», тому що він є, на відміну від учасників дійства на ярмарку, представником життя іншого плану, іншим його виявом, його «вторин- ним» продуктом. Відповідно до візантійської естетики, Г. Квітка-Основ’яненко переносить естетич- ний об’єкт з матеріальної сфери у сферу духовного життя. Однак, як мудро вказує письменник, не завжди естетична культура тих, хто сприймає певний твір мистецтва, уже достатньо сформована – принаймні та- кою мірою, щоб сприйняти витвір мистецтва власне як естетичний об’єкт. Квітка-Основ’яненко (можливо, зумис- не) не встановлює межу між прекрасним і високим та, власне, витвором мистецтва. Його турбує не стільки ця традиція, скіль- ки те, як швидко людина може подолати обмеження «реальність – твір мистецтва», тобто наскільки вона готова до сприйнят- тя мистецтва, й наскільки наділена хис- том у цьому сприйнятті естетична свідо- мість людини загалом. Саме в цьому, на думку Г. Квітки-Основ’яненка, і полягає істинна суть витворів мистецтва: бути уо- собленням життя та вищим його виявом, що вбезпечує цей вияв від тих граней аб- сурдності існування, які притаманні влас- не життю. 1 Бычков В. Малая история византийской эстетики. – К., 1991. 2 Задорожна Л. Філософський концепт «Салдацького патрета» Г. Квітки- Основ’яненка // Українська мова та літе- ратура. – 1998. – № 18. – С. 2–4. 3 Зеров М. Нове українське письменство. – К., 1924. 4 Історія української літератури, культури. – К., 1994. 5 Иванов И. Очерк развития эстетической мысли Украины. – М., 1981. 6 Квітка-Основ’яненко Г. Зібрання творів: В 7 т. – К., 1981. – Т. 3. 7 Походзіло М. Квітка-Основ’яненко Г. Ф. Життя і творчість: Посіб. для вчителя. – К., 1968. http://www.etnolog.org.ua

"Народний анекдот" крізь призму гумористично-сатиричних творів Григорія Квітки-Основ'яненка

Репозитарії

Схожі ресурси