Залучення фольклорних джерел для вивчення наймитства в українській традиційній народній культурі в дослідженнях другої половини XIX - початку XXI століття

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2009
Автор:	Маліков, В.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2009
Назва видання:	Матеріали до української етнології
Теми:	Фольклорний текст. Сюжет. Жанр. Поетика
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207172
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Залучення фольклорних джерел для вивчення наймитства в українській традиційній народній культурі в дослідженнях другої половини XIX - початку XXI століття / В. Маліков // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2009. — Вип. 8(11). — С. 217-224. — Бібліогр.: 61 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-207172
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-2071722025-10-03T00:05:50Z Залучення фольклорних джерел для вивчення наймитства в українській традиційній народній культурі в дослідженнях другої половини XIX - початку XXI століття Маліков, В. Фольклорний текст. Сюжет. Жанр. Поетика 2009 Article Залучення фольклорних джерел для вивчення наймитства в українській традиційній народній культурі в дослідженнях другої половини XIX - початку XXI століття / В. Маліков // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2009. — Вип. 8(11). — С. 217-224. — Бібліогр.: 61 назв. — укр. 2313-8505 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207172 uk Матеріали до української етнології application/pdf Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Фольклорний текст. Сюжет. Жанр. Поетика Фольклорний текст. Сюжет. Жанр. Поетика
spellingShingle	Фольклорний текст. Сюжет. Жанр. Поетика Фольклорний текст. Сюжет. Жанр. Поетика Маліков, В. Залучення фольклорних джерел для вивчення наймитства в українській традиційній народній культурі в дослідженнях другої половини XIX - початку XXI століття Матеріали до української етнології
format	Article
author	Маліков, В.
author_facet	Маліков, В.
author_sort	Маліков, В.
title	Залучення фольклорних джерел для вивчення наймитства в українській традиційній народній культурі в дослідженнях другої половини XIX - початку XXI століття
title_short	Залучення фольклорних джерел для вивчення наймитства в українській традиційній народній культурі в дослідженнях другої половини XIX - початку XXI століття
title_full	Залучення фольклорних джерел для вивчення наймитства в українській традиційній народній культурі в дослідженнях другої половини XIX - початку XXI століття
title_fullStr	Залучення фольклорних джерел для вивчення наймитства в українській традиційній народній культурі в дослідженнях другої половини XIX - початку XXI століття
title_full_unstemmed	Залучення фольклорних джерел для вивчення наймитства в українській традиційній народній культурі в дослідженнях другої половини XIX - початку XXI століття
title_sort	залучення фольклорних джерел для вивчення наймитства в українській традиційній народній культурі в дослідженнях другої половини xix - початку xxi століття
publisher	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate	2009
topic_facet	Фольклорний текст. Сюжет. Жанр. Поетика
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207172
citation_txt	Залучення фольклорних джерел для вивчення наймитства в українській традиційній народній культурі в дослідженнях другої половини XIX - початку XXI століття / В. Маліков // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2009. — Вип. 8(11). — С. 217-224. — Бібліогр.: 61 назв. — укр.
series	Матеріали до української етнології
work_keys_str_mv	AT malíkovv zalučennâfolʹklornihdžereldlâvivčennânajmitstvavukraínsʹkíjtradicíjníjnarodníjkulʹturívdoslídžennâhdrugoípolovinixixpočatkuxxistolíttâ
first_indexed	2025-10-03T01:09:28Z
last_indexed	2025-10-04T01:08:12Z
_version_	1845011512096194560
fulltext	217 Василь Маліков (Київ) ЗА Л У ЧЕНН Я ФОЛЬК ЛОРНИ Х Д Ж ЕРЕ Л Д Л Я ВИВЧЕНН Я Н А йМИТСТВА В У К РА ЇНСЬК Ій ТРА ДИЦІйНІй Н А РОДНІй К УЛЬТ У РІ В ДОС ЛІ Д Ж ЕНН Я Х ДРУ ГОЇ ПОЛОВИНИ X I X – ПОЧ АТК У X X I СТОЛІТ ТЯ З вернення до проблеми використання фольклорних джерел у звичаєво-правових дослідженнях у другій половині XIX – на початку XXI ст. доцільне та необхідне з огляду на такі міркування. По-перше, фольклор вважають одним із найважли- віших джерел у дослідженні звичаєвого права. Визначення ролі цього джерела, по- чинаючи з другої половини XIX ст., буде простежено у пропонованій статті. Однак справа повноцінного залучення цих дже- рел для вивчення звичаєво-правових від- носин (зокрема й наймитства) ще далека від повноти та досконалості у відповідній науковій літературі. По-друге, важливо з’ясувати методологічні принципи, якими керувалися дослідники, використовуючи фольклор у зазначеній тематиці. Це до- зволить ґрунтовно оцінити доцільність і справжню роль використання фольклор- них джерел у проведених дослідженнях, критично підійти до отриманих науковця- ми результатів у галузі звичаєвого права в цілому. Тільки спираючись на досягнення попередників у розв’язанні цієї проблеми та сучасні підходи до аналізу фольклор- них джерел, можна отримати вагомі ре- зультати в дослідженні звичаєво-правових відносин наймитства. У пропонованій статті автор має на меті узагальнити досвід використання фольклорних джерел у наукових працях, у яких тією чи іншою мірою розгляну- то тематику звичаєво-правових відносин най мання в українській традиційній на- родній культурі. Осмислення проблеми залучення фольк- лорних джерел до досліджень, які стосу- ються звичаєво-правових відносин най- мання, відбувалось у межах спеціальних студій про фольклорні джерела вивчення звичаєвого права, зокрема прислів’я та приказки. Історіографію цього питання ретельно висвітлив В. Сироткін 1. Окрім того, побіжні історіографічні зауваження стосовно теми нашої статті можна зна- йти у працях, присвячених загальному розвитку та окремим проблемам вітчиз- няної фольклористики 2. Однак із наве- дених вище міркувань такий ступінь роз- роблення обраної теми видається явно недостатнім, і саме тому ця проблема опинилася в центрі нашої уваги у пропонова - ній статті. Перші праці, в яких було порушено проблему залучення фольклорних дже- рел до вивчення звичаєвого права наро- ду, належать науковцям другої половини XIX ст. Особливий інтерес для висвіт- лення зазначеної проблеми становлять погляди дослідників другої половини XIX – початку XX ст. на джерела пізнан- ня народно-правових уявлень селянства. В основу вивчення народних звичаєво- правових норм було покладено реальне побутування відповідних їм звичаїв у се- редовищі селянства 3. Дослідники другої половини XIX – по- чатку XX ст. започаткували використан- ня фольклорних джерел для вивчення звичаєво-правових уявлень. Для цього пе- ріоду є характерним абсолютне переважан- ня накопичення фольклорних матеріалів над їх ретельним аналізом і теоретичним опрацюванням. Активна збиральницька робота й опублікування фольклорних тек- стів свідчать про розуміння дослідниками їхньої важливості для вивчення народної культури, у тому числі народної правосві- домості. Зокрема, публікація пісенних тек- стів супроводжувалася їх систематизаці- єю та класифікацією, а також окремими спробами аналізу їхніх сюжетів, показу взаємозв’язку з повсякденним життям селянства. Пісні наймитського (заробіт- чанського) репертуару привернули увагу таких збирачів і дослідників, як І. Руд- ченко, М. Драгоманов 4, А. Метлинський, А. Коціпинський 5 та ін. Важливу роботу щодо збирання й систематизації цих пі- сень виконали П. Чубинський і Б. Грін- ченко. До праць першого, зокрема, на- лежить значна добірка жниварських http://www.etnolog.org.ua 218 пісень 6, другий виділив ряд заробітчан- ських пісень під заголовком «У наймах та на заробітках» 7. Розглядаючи заробітчан- ські й наймитські пісні, М. Драгоманов відносить їх до новотворів. При цьому чи не вперше він вживає й сам термін «най- митські пісні». Одним із їхніх жанрових різновидів дослідник уважає так звані «заводські пісні». І. Франко і М. Драго- манов були одними з перших вітчизня- них народознавців, які вивчали робітни- чі пісні 8; проте власне наймитські пісні залишилися на периферії їхніх інтересів. Саме через відсутність детального вивчен- ня цієї проблеми М. Драгоманов відносив наймитські пісні до «новотворів» (хоча цим терміном він називав ті пісні, які ви- никли після ліквідації Гетьманщини). Ра- дянські фольклористи встановили зв’язок цієї групи пісень із більш раннім часом, генетичну спорідненість із чумацькими, родинно-побутовими (зокрема, приймаць- кими) піснями 9. Більш пильну увагу дослідники дру- гої половини XIX – початку XX ст. приділили збиранню і вивченню народ- них прислів’їв та приказок у зв’язку зі звичаєво-правовими нормами народу. По- силаючись на історіографічний огляд, по- даний В. М. Сироткіним у відповідній статті 10, можна навести такі дані з цьо- го питання. У російській науці вивчення юридичних паремій у першій половині XIX ст. започаткував ще І. Снєгірьов. Він обстоював думку, за якою більша частина народних правових звичаїв виражається прислів’ями. І. Іллюстров, Я. Кузнецов, А. Сухов також зробили свій внесок у роз- роблення цієї проблеми 11. Українські пра- вові паремії публікували такі дослідники, як М. Номис, M. Комаров, I. Франко 12. Теоретичне опрацювання прислів’їв та приказок крізь призму народних право- вих уявлень здійснювали П. Чубинський і В. Охримович 13. Одне з чільних місць у вивченні звичаєво-правових відносин українсько- го селянства належить П. Чубинському. У «Трудах этнографическо-статистической экспедиции в Западно-Русский край» було зібрано вагомі за обсягом та значенням етнографічні матеріали, зокрема і щодо звичаїв наймання сільськогосподарських робітників та їхнього побуту 14. Дослідник залучає етнографічні описи, матеріали волосних судів, фольклорні тексти. Він здійснив і теоретичне оброблення зібра- них ним матеріалів у галузі звичаєвого права 15. П. Чубинський підкреслював важливе значення прислів’їв для вивчення звичає- вого права. «Багато прислів’їв є нічим ін- шим, як вироками давніх народних судів, постановами громад... Прислів’я і дотепер визначають багато юридичних відносин, що існують у народі, за їх допомогою і тепер вирішуються спори. Нех тувати прислів’ями означає нехтувати неписани- ми законами, у сфері яких відбувають- ся відносини мільйонів людей» 16. Однак щодо звичаєво-правових досліджень, які стосуються наймання робітників сільсько- го господарства, досвід безпосереднього цілеспрямованого залучення фольклор- них джерел майже відсутній. Окремим прикладом у цьому плані може слугувати аналіз П. Чубинського. «В народу існує прислів’я “найнявся, як продався”, яке вказує на безумовну підпорядкованість наймита господарю» 17. Прислів’я в таких випадках використовували не як джерела вивчення відносин наймання, а як ілю- страцію на підтвердження того, що до- слідник спостерігав і узагальнював у на- родному житті. Новий етап дослідження звичаєво- правових відносин у 1920-х – на почат- ку 1930-х pp. пов’язаний насамперед з діяльністю науково-дослідних інститу- цій ВУАН, а саме Етнографічної комісії (1920–1932) та Комісії для виучування звичаєвого права України (1918–1934). Так, було визнано, що звичаєво-правові дослідження треба проводити на основі всебічного вивчення села 18. Розширила- ся і тематика науково-пошукових робіт зі звичаєвого права. Також було наголо- шено на використанні досягнень поперед- ніх дослідників у цій сфері 19. Особливу увагу було приділено джерелам вивчення звичаєвого права. Розроблено програми всебічного вивчення звичаєвого права українського села і, зокрема, традицій наймання робітників, побуту наймитів 20. Зазнали змін у бік розширення і погляди дослідників на джерельну базу. «Комісія повин на виучувати передреволюційне зви- чаєве право...; виучувати, користуючись різними джерелами: пам’ятками – етно- графічними, побутовими, літературними і юридичними з історії України (казками, піснями, прислів’ями, літописами, запис- http://www.etnolog.org.ua 219 ками чужо земних письменників, житіями святих, споминами та листами сучасни- ків і іншими творами літератури, збірни- ками звичаєвого права, законодавчими пам’ятками, друкованими й архівними ак- тами, зокрема вироками волосних судів), почасти й оповіданнями старих людей» 21. «І якби в нашій Комісії знайшлися до- слідники, що забажали б вивчити саме казки, то-б таке вивчення могло б дати цікаву працю: “Звичаєве право в україн- ських казках”. Так само можливі праці: “Звичаєве право в українських піснях і прислів’ях”, як наслідок одноособових або колективних студій над піснями і прислів’ями» 22. Отже, фольклор здобував дедалі більше визнання як важливе само- стійне джерело в дослідженні звичаєвого права. Віддаючи належне збиральницькій ро- боті дослідників, автор все ж таки детальну увагу приділяє саме теоретичному розроб- ленню питань вивчення фольклорних дже- рел звичаєвого права, пов’язаного з найман- ням робітників сільського господарства. Серед фольклористичних праць конкретно-соціологічного характеру, які безпосередньо стосуються досліджува- ної автором теми, варто відзначити стат- ті харківської дослідниці В. Білецької «Наймитські пісні» 23 та «Жіночі наймит- ські пісні» 24, у яких, на думку І. Березов- ського, народно-поетичну творчість про- аналізовано в її нерозривному зв’язку зі щоденним трудовим і суспільним побутом людини, в усій складності взаємодії народ- нопоетичної традиції з новонароджуваним елементом, що закономірно виникав і роз- вивався в процесі художньої практики на- роду. З поля зору дослідниці не випали й питання міжжанрових зв’язків у народній творчості, і така актуальна тогочасна про- блема, як робітничий фольклор 25. В. Білецька детально проаналізува- ла наймитські пісні 26 як окрему групу заробітчанських, зосередившись на ха- рактеристиці їхнього змісту й тематики. У своєму дослідженні вона застосовувала порівняльний та генетичний методи. До- слідниця розглядала наймитські пісні в нерозривному зв’язку із соціальною дій- сністю, у якій вони побутували. Вона по- ставила проблему необхідності визначення часу, місця, обставин виконання цих пі- сень та самих їхніх виконавців. Дослідни- ця виокремила чотири типи наймитських пісень 27 і здійснила їх структурний ана- ліз. На основі цього було виділено компо- зиційні схеми наймитських пісень та їхні складники, що дало змогу В. Білецькій порівняти ці схеми із структурами інших груп пісень і навіть інших фольклорних жанрів 28. Це дало їй підстави для виснов- ку, що «наймитські пісні, здебільшого, не цілком нові, принаймні щодо поетичних засобів; часто й темами вони тільки при- стосовані до нових соціально-економічних умов і тому корінням своїм глибоко врос- ли в старовинний побут...» 29. Окрему ува- гу було приділено визначенню основних поетичних засобів та їхніх функцій у най- митських піснях. Як основні форми ком- позиції цих пісень було визначено розпо- відь, опис та діалог. Функції поетичних засобів полягають, на думку В. Білецької, виключно в підкресленні найважливіших композиційних частин пісні, її колориту, у досконалості самого твору 30. Було ви- ділено головні мотиви цих пісень: важка праця, поневіряння по наймах, скарги на погане харчування, вислуга за певний період. Наймитським пісням властива те- матична єдність – взаємини між проти- лежними селянськими групами, класове протиставлення. Твердження дослідниці про те, що наймитські пісні «правдиво відбивають наймитське життя на сумно- му тлі побутової дійсності» 31 доволі супе- речливе. Пізніше В. Білецька опублікувала окрему брошуру «Заробітчанські пісні» 32. Тут вона здійснила спробу представити ці пісні (до них вона відносила й бага- то бурлацьких, чумацьких, наймитських, шахтарських) як окремий цикл творчості. Дослідниця заакцентувала увагу на со- ціальних джерелах заробітчанських пі- сень, охарактеризувала їх як органічний елемент щоденного побуту трудівника. Але, незважаючи на таку перспективну постановку завдань і попередні напрацю- вання, фактичні досягнення у сфері ви- вчення звичаєво-правових норм наймання робітників із залученням фольклорних джерел були скромними з огляду на такі причини. За результатами Першої всесоюз- ної конференції істориків-марксистів (Мо- сква, 28 грудня 1928 р. – 4 січня 1929 р.) і Наради етнографів Москви та Ленінграда (Ленінград, 5–11 квітня 1929 р.) відбулися докорінні зміни в становищі етнографії як науки 33. Було задекларовано новий (дирек- http://www.etnolog.org.ua 220 тивного характеру) курс розвитку етногра- фії. Згідно з ним передбачалося: намітити шляхи, якими повинна розвиватися радян- ська етнографія; впровадити марксистсько- ленінську методологію в етнографічні дослі- дження; визначити роль і місце етнографії в радянському будівництві 34. В українській етнографічній науці це позначилося на по- чатку 1930-х pp. 35 Відповідні зміни сталися й у фольклористиці. Репресії відіграли руйнівну роль у розвитку етнографії та фольклористики й відповідно позначилися на розробленні тематики наймитства і залучення фольк- лорних джерел для їх вивчення. Зокре- ма, вважалося, що дослідники перебіль- шували значення соціальних елементів у фольк лорі, приписували невластиві йому функції тощо 36. Повоєнний період розвитку радянської етнографії та фольклористики позначив новий етап розроблення проблеми залу- чення фольклорних джерел для вивчен- ня звичаєво-правових уявлень наймання сільськогосподарських робітників, побуту і світогляду наймитів. Виділити цей етап як самостійний авторові дають змогу не тільки вищеозначені зміни в науці – пере- хід до методологічного монізму у вигляді марксистсько-ленінської методології, але й поява спеціальних досліджень, присвяче- них вивченню наймитських та заробітчан- ських пісень, а також звичаєво-правових уявлень у пареміях. Окрім того, друга половина XX ст. позначена величезною кількістю публікацій фольклорних мате- ріалів. Одним із таких спеціальних дослі- джень, написаних на високому рівні, є стаття М. Плісецького «Трудова пісня» 37. У ній автор запропонував широкий огляд жанрових рис цієї групи пісень, обґрун- тував їх класифікацію і систематизацію. Проаналізувавши жнивні, косарські і гре- бовицькі пісні, дослідник визначив їхнє функціональне призначення, особливості й обставини їх виконання, виділив основні наявні мотиви, у тому числі соціальні 38. Підхід М. Плісецького до аналізу трудо- вих пісень на основі врахування обставин їх виконання є важливим теоретичним здобутком, який доцільно використовува- ти при дослідженні фольклорних джерел наймитства. Велику увагу питанням, пов’язаним зі звичаєво-правовими відносинами найман- ня, приділив О. Дей, розглядаючи жнив- ні пісні як частину обрядової пісенності календарного циклу 39. Зокрема, дослід- ник назвав їхню визначальну рису – без- посередній зв’язок цієї групи пісень із трудовою діяльністю. Серед охарактери- зованих мотивів жнивних пісень він ви- діляє мотиви важкої праці робітників (наймитів чи кріпаків) у полі, особливос- ті взаємин між ними та господарями або розпорядниками, умови праці (платня, час, харчування), емоції та надії робітни- ків тощо 40. Окрім того, О. Дей показав значення і вплив жнивної обрядовості на працю робітників та її результати для них і господаря 41. Підкресливши надзвичайну щирість, виняткову простоту і реалістич- ність цієї групи пісень, дослідник надає цим рисам, радше, художнього значення, аніж правдивості та безпосередності відо- браження відповідних відносин 42. Важливий унесок у справу дослі- дження наймитської, заробітчанської та емігрантської пісенності в 70-х роках XX ст. зробили такі вчені, як М. Бочко 43 і С. Грица 44. У дослідженнях 45 цих на- уковців проведено багатосторонній аналіз наймитських і заробітчанських пісень, простежено історичний розвиток най- митських пісень, трансформацію давніх сюжетних, образних, композиційних над- бань цих пісень згідно з новими вимогами часу, зміни соціально-економічних умов буття селянства. Детально проаналізовано характерні риси цієї групи пісень як само- стійного тематичного циклу українського соціально-побутового фольклору. Дослід- ники дійшли висновку про ідейну й те- матичну спільність цих пісень, визначили основні теми і мотиви, наявні в наймит- ських, заробітчанських та емігрантських піснях. Велику увагу було приділено ви- вченню стилістичних особливостей, по- етичних засобів, структури цих пісень у тісному зв’язку з їх виникненням, похо- дженням, побутуванням і трансформаці- ями. Виділено типові форми композиції наймитських пісень. Заробітчанську пі- сенність розглянуто як відображення по- глядів, переживань, роздумів, прагнень, сподівань їхніх виконавців – наймитів. У процесі аналізу пісень неодноразово звернуто увагу на зміни у світогляді й сві- домості селянина: його критичні погляди на дійсність, гострі соціальні суперечнос- ті. Вдало схарактеризовано наймитські й http://www.etnolog.org.ua 221 заробітчанські пісні як твори виразного соціального спрямування, належні до чіт- ко окресленого соціального середовища, станові пісні 46. Простежено також зв’язки і взаємовпливи з іншими групами побуто- вої пісенності. Особливу увагу акцентова- но на соціальних функціях наймитських, заробітчанських та емігрантських пісень. Зазначені підходи до аналізу цієї групи пісень і теоретичні напрацювання науков- ців доволі перспективні при дослідженні звичаєво-правових відносин наймання. Разом із тим у зазначених дослідженнях наявні й доволі суперечливі твердження та висновки, наприклад: «Пісні про виїзд до Канади, Бразилії майже з документаль- ною точністю розказують...» 47. «Тут реа- лізм граничить іноді з натуралізмом, панує тон першої, “свіжої” реакції на подію, без упере джених рефлексій та побоювань ін- форматора видатись недостатньо красномов- ним» 48. «У своїй сукупності ці пісні скла- дають поетичну історію еміграційного руху, розкриту під соціальним кутом зору» 49. «Пісні ці настільки точні і історично прав- диві, що по них можна визначити головні шляхи трудової еміграції та найбільші осе- редки скупчення їх за океаном» 50. Очевид- но, такі твердження пов’язані з усталеною в радянській фольклористиці думкою про те, що пісня правдиво відображує життя, а пі- сенний образ є виявом конкретної реаль- ності, відбиттям навколишньої дійсності, враховуючи художню умовність 51. Однак подібна методологічна позиція звужує та спрощує соціальне значення побутування фольклору в традиційній народній куль- турі, а відповідно, й розуміння звичаєво- правових відносин наймання. У 1980-х роках було опубліковано па- реміологічні дослідження M. Пазяка 52 і В. Сироткіна 53. У цих роботах на осно- ві досягнень радянської пареміології про- ведено ґрунтовний аналіз прислів’їв та приказок як джерел звичаєво-правових уявлень українців; при цьому окремо висвітлено звичаї наймання сільськогос- подарських робітників, їхні погляди на власне життя та працю. М. Пазяк при- святив свої дослідження проблемам по- бутування та семантики українських па- ремій. На основі народних традиційних звичаєвих та правових норм, стверджує дослідник, робітники сформулювали значну кількість прислів’їв, сукупність яких і заклала основи своєрідного кодек- су кримінальності й обов’язкових правил поведінки 54. Науковець проводить семан- тичний аналіз опорних слів у пареміях, дотримуючись того погляду, що «паремії в своїй сукупності формували в різних поколіннях етику й естетичні смаки, ви- ступаючи важливим чинником формуван- ня самого народного світогляду»; «дослі- дження внутрішньої форми паремій, їх семантики дає змогу проникнути в глиби- ни народного мислення, народного спосо- бу сприйняття дійсності і відображення її образним словом» 55. Дослідження народ- них прислів’їв та приказок М. Пазяком і В. Сироткіним дало можливість отри- мати значущі результати щодо звичаєво- правових уявлень, пов’язаних із найман- ням працівників сільського господарства, світоглядом наймитів 56. У 1980-х рр. ХХ ст. відбулися значні зміни в підходах до фольклорних джерел і методики роботи з ними. Було визнано, що вихідний фольклорний сюжетний та образний фонд може бути представлений як результат художнього та семантико- структурного перекодування фонду попе- редніх узагальнень у соціальній, побуто- вій, культурній сферах 57. Сьогодні спостерігаємо посилення дослідницьких інтересів до звичаєво- правової культури українського народу, зокрема й щодо вивчення традицій на- ймання робітників 58. Однак фольк лорні джерела в цій сфері дослідження народ- них звичаєво-правових уявлень майже не задіяні. Водночас сучасні фольклористи пропонують нові погляди й підходи до аналізу фольклорних текстів. Зокрема, привертає увагу прагматичний підхід, до- свід застосування якого бачимо в праці сучасної російської дослідниці С. Адо- ньєвої 59. З позицій прагматичного під- ходу, фольклор є особливим соціальним інститутом керування людською поведін- кою. Специфіка фольклорного мовлення полягає в тому, що вона організована від- повідно до певних принципів, заданих традицією. Дотримання цих принципів – життєво важлива умова відтворення со- ціуму в часі, оскільки традиція мовних практик, практик комунікації, безпосе- редньо пов’язана з утвердженням певних соціальних відносин 60. Фольклор є осо- бливим семіотичним апаратом, створеним для конструювання часу, простору й со- ціальної взаємодії в заданих традицією http://www.etnolog.org.ua 222 межах 61. Такий підхід до фольклорних текстів, пов’язаних зі звичаєво-правовими відносинами наймання та працею найми- тів, дає змогу, на думку автора, глибше зрозуміти особливості функціонування наймитства як значущого соціального явища в межах української традиційної народної культури. Таким чином, автор уважає за доцільне виділити три періоди в історіографії про- блеми використання фольклору як джере- ла вивчення звичаєво-правових відносин наймання. Перший період – друга полови- на XIX – початок XX ст., коли дослідники (етнологи та правознавці) поставили зав- дання вивчення звичаєвого права народу із залученням фольклорних джерел, провели значну збирацьку роботу й отримали пер- ші практичні результати і теоретичні уза- гальнення в цій сфері. До початку XX ст. ці завдання розв’язували, з одного боку, в межах етнологічних праць загального характеру, в яких було висвітлено тогочас- ний побут українського селянства і народ- ну творчість. З другого боку, у цей період було здійснено перші спроби теоретичного осмислення звичаєво-правових уявлень се- лянства у фольклорі. Безперечним носієм цих уявлень вважали народні прислів’я та приказки, тоді як наймитська пісенність залишалася на периферії дослідницьких інтересів. Новий етап наукових досліджень звичаєво-правової традиції народу почи- нається в 1920-х – на початку 1930-х pp. і становить наступний період у використан- ні фольклорних джерел для дослідження наймитства. У цей період етнологи, пра- вознавці, фольклористи здійснювали по- дальше розроблення теоретичних питань звичаєвого права. Учені того часу поста- вили завдання комплексного дослідження звичаєво-правових відносин українського селянства, відвівши одне з чільних місць вивченню фольклорних джерел, окресли- ли їхнє значення. Було проведено спеці- альні дослідження наймитського фольк- лору; визначено тематику, зміст, основні сюжети й мотиви наймитських пісень, їхнє місце в українському фольклорному фонді; виділено основні форми компози- ції, поетичні засоби та їхні функції. Починаючи з другої половини XX ст., вітчизняні дослідники, узагальнивши до- свід своїх попередників, розвинули прак- тику залучення фольклорних джерел для вивчення звичаєво-правових уявлень, звернули увагу на соціальні функції фольклору, застосовуючи структурний, функціональний і семантичний аналіз фольклорних текстів. Нові підходи етно- логів і фольклористів, використання їхніх теоретичних набутків дають змогу дослі- дити ключові питання звичаєво-правових відносин наймання робітників сільського господарських, визначити світоглядні по- зиції наймитів, їхній соціальний статус, використовуючи в якості джерел обрядові тексти, заробітчанську пісенність, народні прислів’я та приказки. 1 Сироткін В. Прислів’я та приказки як дже- рело вивчення етико-правових звичаїв і уявлень українського народу // НТЕ. – 1987. – № 1. – С. 39–42. 2 Березовський І. Питання відображення дійсності в народнопісенному образі // НТЕ. – 1961. – № 3. – С. 20–27; Бере- зовський І. Українська радянська фольк- лористика (етапи розвитку і проблема- тика). – К., 1968; Гнатюк В. Проблема народнопісенної новотворчості в україн- ській фольклористці XIX – поч. XX ст. // НТЕ. – 1994. – № 5, 6. – С. 3–10; Гри- ца С. Наймитські та заробітчанські піс- ні. – С. 9–44. 3 Кистяковский А. Программа для собирания юридических обычаев и народных воззре- ний по уголовному праву. – К., 1874. – С. 6; Илларионов Н. Значение обычного права в народном суде // Харьковский сборник. Литературно-научное приложение к «Харь- ковскому календарю». – 1893. – Вып. 7. – С. 8. 4 Драгоманов М. Нові українські пісні про громадські справи (l764–1880). – Женева, 1881. 5 Коціпинський А. Пісні, думки і шумки русь- кого народа на Подолі, Україні і в Мало- росії. – К.; Кам’янець-Подільський, 1861. 6 Труды этнографическо-статистической экспе- диции в Западно-Русский край. – С.Пб., 1872. – Т. 3. – С. 226–253. 7 Гринченко Б. Этнографические материалы, собранные в Черниговской и соседних с ней губерниях. – Т. 3: Песни. – Чернигов, 1899. – С. 555–664, 127–140. 8 Гнатюк В. Проблема народнопісенної но- вотворчості в українській фольклористці XIX – поч. XX ст. – С. 6; Драгоманов М. Нові українські пісні про громадські спра- ви (1764–1880). – С. 106–109. http://www.etnolog.org.ua 223 9 Білецька В. Наймитські пісні // Етногра- фічний вісник. – 1929. – Кн. 8. – С. 135– 151; Наймитські та заробітчанські пісні. – K., 1975. 10 Сироткін В. Прислів’я та приказки як дже- рело вивчення етико-правових звичаїв і уявлень українського народу // НТЕ. – 1987. – № 1. – С. 39, 40. 11 Снегирев И. О народных пословицах, отно- сящихся к законодательству и старинным судебным обычаям // Радуга. Лит. и муз. альманах на 1830 г. – М., 1830; Снегирев И. Русские юридические пословицы // Мос- ковитянин. – 1849. – №№ 7–8; Сухов А. Бытовые юридические пословицы русско- го народа // Юрид. вестник. – 1874. – № 9–10; Кузнецов Я. Семейное и наслед- ственное право в народных пословицах и поговорках // Журн. министерства юсти- ции. – 1910. – №№ 6, 10; Иллюстров И. Юридические пословицы русского наро- да. – М., 1885. 12 Українські приказки, прислів’я і таке інше. Уклав М. Номис / Упоряд., приміт. та вступна ст. М. М. Пазяка. – К., 1993 (пе- ревидання 1864 р.); Нова збірка народних малоруських приказок, прислів’їв, по- мовок, загадок і замовлянь. Впорядкував М. Комаров. – Одеса, 1890; Франко І. Галицько-руські народні приповідки // Етнографічний збірник. – Т. 10, 16, 22, 23, 27, 28. – Л., 1901–1910. 13 Охримович В. Українсько-руські припо- відки правничі, систематично впорядкова- ні та юридичне пояснені. – Л., 1912; Чу- бинский П. Несколько слов об обычае и о значении сказок, пословиц и песен для криминалистики // Черниговский лис- ток. – 1861. – № 8, август. 14 Труды этнографическо-статистической экс- педиции в Западно-Русский край, снаря- женной Императорским Русским географи- ческим обществом. Юго-западный отдел: Материалы и исследования, собранные П. П. Чубинским. – С.Пб., 1872. – Т. 3. – С. 226–253.; Т. 6. – С. 75–78. 15 Чубинский П. Краткий очерк народных юри- дических обычаев, составленный на основа- нии прилагаемых гражданских решений // Труды этнографическо-статистической экспедиции в Западно-Русский край. – С.Пб., 1872. – Т. 6. – С. 29–80. 16 Чубинский П. Несколько слов об обычае и о значении сказок, пословиц и песен для криминалистики // Черниговский лис- ток. – 1861. – № 8, август. – С. 30. 17 Чубинский П. Краткий очерк народных юридических обычаев... – С. 77. 18 Язловський Б. Сьогочасне родинне звича- єве право с. Павлівки на Полтавщині // Праці комісії для виучування звичаєвого права. – К., 1925. – Вип. 1. – С. 18. 19 Малиновський О. Програма й план робіт комісії для виучування звичаєвого пра- ва України при Всеукраїнській Академії Наук // Праці комісії для виучування зви- чаєвого права. – К., 1928. – Вип. 3. – С. 3. 20 Бюлетень Етнографічної комісії ВУАН. – 1930. – № 12, 13; Програми до збирання матеріалів звичаєвого права. (Праці комі- сії для виучування звичаєвого права). – 1925. – Вип. 1. 21 Малиновський О. Переднє слово // Пра- ці комісії для виучування звичаєвого пра- ва. – 1928. – Вип. 3. – С. III–IV. 22 Малиновський О. Програма й план робіт комісії для виучування звичаєвого пра- ва України при Всеукраїнській Академії Наук // Праці комісії для виучування зви- чаєвого права. – 1928. – Вип. 3. – С. 5. 23 Білецька В. Наймитські пісні // Етногра- фічний вісник. – 1929. – Кн. 8. – С. 135– 151. 24 Білецька В. Жіночі наймитські пісні // Науковий збірник Харківської науково- дослідної кафедри історії української культури. – Т. IX.: Праці етнографічно- етнологічної секції. – X., 1930. – Вип. 2. – С. 59–78. 25 Березовський І. Українська радянська фоль- клористика (етапи розвитку і проблемати- ка). – С. 127, 128. 26 Білецька В. Наймитські пісні. – С. 135– 151. 27 Там само. – С. 137. 28 Там само. – С. 146, 148. 29 Там само. – С. 151. 30 Там само. – С. 147, 150. 31 Там само. – С. 144. 32 Білецька В. Заробітчанські пісні. – X., 1930. 33 Соловей Т. «Коренной перелом» в отече- ственной этнографии (дискуссия о пред- мете этнологической науки: конец 1920-х – начало 1930-х годов) // Этнографическое обозрение. – 2001. – № 3. – С. 101–121. 34 Березовський I. Українська радянська фоль- клористика (етапи розвитку і проблемати- ка). – С. 80. 35 Див.: Етнографічний вісник. – 1932. – № 10. 36 Березовський І. Українська радянська фоль- клористика (етапи розвитку і проблемати- ка). – С. 165. http://www.etnolog.org.ua 224 37 Плісецький М. Трудова песня // «Мисте- цтво. Фольклор. Етнографія». Наукові за- писки. – К., 1947. – Т. I–II. – С. 183–205. 38 Плісецький М. Трудова песня //Україн- ський фольклор: критичні матеріали. – К., 1978. – С. 102–107. 39 Дей О. Звичаєво-обрядова поезія трудового року // Ігри та пісні: весняно-літня поезія трудового року. – К., 1963. – С. 41–48. 40 Там само. – С. 41–44. 41 Там само. – С. 45–48. 42 Там само. – С. 43. 43 Бочко М. Нове і традиційне в емігрант- ській пісенності // НТЕ. – 1975. – № 4. – С. 49–53. 44 Наймитські та заробітчанські пісні. – К., 1975. 45 Бочко М. Нове і традиційне в емігрант- ській пісенності // НТЕ. – 1975. – № 4. – С. 49–53; Грица С. Наймитські та заробіт- чанські пісні. – С. 9–44. 46 Грица С. Наймитські та заробітчанські піс- ні. – С. 10. 47 Там само. – С. 28. 48 Там само. – С. 23. 49 Бочко M. Нове і традиційне в емігрантській пісенності. – С. 49. 50 Там само. – С. 50. 51 Березовський І. Питання відображення дійсності в народнопісенному образі // НТЕ. – 1961. – № 3. – С. 20–27. 52 Пазяк М. Прислів’я та приказки про хлі- боробську діяльність людей // НТЕ. – 1982. – № 5. – С. 43–49; Пазяк М. Укра- їнські прислів’я та приказки. Проблеми пареміології та пареміографії. – К., 1984. 53 Сироткін В. Прислів’я та приказки як дже- рело вивчення етико-правових звичаїв і уявлень українського народу // НТЕ. – 1987. – № 1. – С. 39–42. 54 Пазяк М. Українські прислів’я та приказки. Проблеми пареміології та пареміографії. – С. 140. 55 Там само. – С. 198, 199. 56 Пазяк М. Прислів’я та приказки про хлі- боробську діяльність людей. – С. 44–45; Сироткін В. Прислів’я та приказки як джерело вивчення етико-правових звичаїв і уявлень українського народу. – С. 42. 57 Фольклор и этнография. У этнографических истоков фольклорных сюжетов и образов: Сб. науч. тр. / Под ред. Б. Н. Путило- ва. – Ленинград, 1984. 58 Гримич М. Звичаєве цивільне право укра- їнців XIX – початку XX століття. – К., 2006; Гримич М. Угоди за звичаєвим правом українців в XIX – на початку XX століття // Етнічна історія народів Єв- ропи. – 2004. – Вип. № 15. – С. 11–18; Сироткін В. Традиції колективної трудо- вої взаємодопомоги //Українці: історико- етнографічна монографія у двох книгах. Книга 2. – Опішне: Українське народо- знавство, 1999. – С. 371–377. 59 Адоньева С. Прагматика фольклора. – С.Пб., 2004. 60 Там само. – С. 6. 61 Там само. – С. 11. http://www.etnolog.org.ua

Залучення фольклорних джерел для вивчення наймитства в українській традиційній народній культурі в дослідженнях другої половини XIX - початку XXI століття

Репозитарії

Схожі ресурси