Внесок українських громадських діячів у національну фольклористику в кінці ХІХ - на початку ХХ століття (Іван Липа, Володимир Науменко, Василь Доманицький, Василь, Ольга та Ганна Андрієвські)

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2009
Автор:	Козар, Л.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2009
Назва видання:	Матеріали до української етнології
Теми:	Фольклорний текст. Сюжет. Жанр. Поетика
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207173
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	Внесок українських громадських діячів у національну фольклористику в кінці ХІХ - на початку ХХ століття (Іван Липа, Володимир Науменко, Василь Доманицький, Василь, Ольга та Ганна Андрієвські) / Л. Козар // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2009. — Вип. 8(11). — С. 211-216. — Бібліогр.: 27 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-207173
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-2071732025-10-03T00:05:16Z Внесок українських громадських діячів у національну фольклористику в кінці ХІХ - на початку ХХ століття (Іван Липа, Володимир Науменко, Василь Доманицький, Василь, Ольга та Ганна Андрієвські) Козар, Л. Фольклорний текст. Сюжет. Жанр. Поетика 2009 Article Внесок українських громадських діячів у національну фольклористику в кінці ХІХ - на початку ХХ століття (Іван Липа, Володимир Науменко, Василь Доманицький, Василь, Ольга та Ганна Андрієвські) / Л. Козар // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2009. — Вип. 8(11). — С. 211-216. — Бібліогр.: 27 назв. — укр. 2313-8505 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207173 uk Матеріали до української етнології application/pdf Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Фольклорний текст. Сюжет. Жанр. Поетика Фольклорний текст. Сюжет. Жанр. Поетика
spellingShingle	Фольклорний текст. Сюжет. Жанр. Поетика Фольклорний текст. Сюжет. Жанр. Поетика Козар, Л. Внесок українських громадських діячів у національну фольклористику в кінці ХІХ - на початку ХХ століття (Іван Липа, Володимир Науменко, Василь Доманицький, Василь, Ольга та Ганна Андрієвські) Матеріали до української етнології
format	Article
author	Козар, Л.
author_facet	Козар, Л.
author_sort	Козар, Л.
title	Внесок українських громадських діячів у національну фольклористику в кінці ХІХ - на початку ХХ століття (Іван Липа, Володимир Науменко, Василь Доманицький, Василь, Ольга та Ганна Андрієвські)
title_short	Внесок українських громадських діячів у національну фольклористику в кінці ХІХ - на початку ХХ століття (Іван Липа, Володимир Науменко, Василь Доманицький, Василь, Ольга та Ганна Андрієвські)
title_full	Внесок українських громадських діячів у національну фольклористику в кінці ХІХ - на початку ХХ століття (Іван Липа, Володимир Науменко, Василь Доманицький, Василь, Ольга та Ганна Андрієвські)
title_fullStr	Внесок українських громадських діячів у національну фольклористику в кінці ХІХ - на початку ХХ століття (Іван Липа, Володимир Науменко, Василь Доманицький, Василь, Ольга та Ганна Андрієвські)
title_full_unstemmed	Внесок українських громадських діячів у національну фольклористику в кінці ХІХ - на початку ХХ століття (Іван Липа, Володимир Науменко, Василь Доманицький, Василь, Ольга та Ганна Андрієвські)
title_sort	внесок українських громадських діячів у національну фольклористику в кінці хіх - на початку хх століття (іван липа, володимир науменко, василь доманицький, василь, ольга та ганна андрієвські)
publisher	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate	2009
topic_facet	Фольклорний текст. Сюжет. Жанр. Поетика
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207173
citation_txt	Внесок українських громадських діячів у національну фольклористику в кінці ХІХ - на початку ХХ століття (Іван Липа, Володимир Науменко, Василь Доманицький, Василь, Ольга та Ганна Андрієвські) / Л. Козар // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2009. — Вип. 8(11). — С. 211-216. — Бібліогр.: 27 назв. — укр.
series	Матеріали до української етнології
work_keys_str_mv	AT kozarl vnesokukraínsʹkihgromadsʹkihdíâčívunacíonalʹnufolʹkloristikuvkíncíhíhnapočatkuhhstolíttâívanlipavolodimirnaumenkovasilʹdomanicʹkijvasilʹolʹgatagannaandríêvsʹkí
first_indexed	2025-10-03T01:09:41Z
last_indexed	2025-10-04T01:08:18Z
_version_	1845011518494605312
fulltext	211 Лідія Козар (Київ) ВНЕСОК У К РА ЇНСЬК И Х ГРОМ А ДСЬК И Х ДІ Я ЧІВ У Н А ЦІОН А ЛЬН У ФОЛЬК ЛОРИСТИК У В К ІНЦІ Х І Х – Н А ПОЧ АТК У Х Х СТОЛІТ ТЯ (Іва н Л и па, Волод и м и р Нау мен ко, Васи л ь Дома н и ц ьк и й, Васи л ь, Ол ьга та Га н на А н д рієвськ і ) В історії українського національно- го відродження (кінець ХІХ – початок ХХ ст.) вирішальну роль відіграли на- родні громади, які беруть свій початок ще з 60-х років ХІХ ст. Одним із перших національно-культурних осередків у кінці ХІХ ст. стало Братство Тарасівців, утво- рене групою студентів на чолі з І. Липою в Каневі влітку 1891 року. Братство вста- новило контакти зі студентськими група- ми в Києві, Одесі, Полтаві, Чернігові й почало організовувати лекції, постановки п’єс українською мовою, свята на честь Т. Шевченка, збирання зразків народно- поетичної творчості. Тому більшість фольклористів названо- го періоду, як зазначав О. Дей, «не були «чистими фольклористами», а займалися творчістю народу в зв’язку з провідним профілем своєї діяльності – письменниць- кої, публіцистичної, літературознавчої тощо» 1, «працювали здебільшого з влас- ної ініціативи, виходячи з власних, осо- бистих мотивів або обставин життя» 2. Серед них варто відзначити таких укра- їнських громадських діячів, як Борис та Марія Грінченки, Трохим Зіньківський, Митрофан Дикарев, Василь Степаненко, Іван Липа, Володимир Науменко, Василь Доманицький, Мусій Кононенко, Наталя Кобринська, Іван Коновал, Одарка Рома- нова, Іван Зозуля, родина Андрієвських, А. Заблоцький та інші, які крізь усе жит- тя пронесли ідеї Братства Тарасівців та інших народних громад. Не випадково український культурно-національний рух цього періоду розглядають як колиску, у якій було виплекано українську націо- нальну ідею, як суспільний рух, що згур- тував найкращих людей нації 3. Серед них варто виокремити постать Липи Івана Львовича [крипт. та псевд.: Л., М. Л., М. М., П. Ш., Л-а, Ст-ик, М. Житецький, Літописець, Петро Ма- рієнко, М. Міщанин, І. Степовик, Тонко- шкук, П. Шелест, Петро Шелест, Якийсь; 24.02.1865, м. Керч, нині – Автономна Республіка Крим – 13.11.1923, смт Ви- нники, нині – Львівська обл.] – україн- ського громадського й політичного діяча, письменника, фольклориста, журналіста, видавця, лікаря. Предки І. Липи походили з Полтав- щини, звідки переїхали на Херсонщину, а згодом до Криму. Мати письменника з роду Житецьких. У Керчі І. Липа закін- чив парафіяльну школу, а потім гімназію. Навчався він на медичному факультеті Харківського та Казанського університе- тів (1888–1897 рр.). Став одним із заснов- ників та авторів програми першого укра- їнського нелегального Братства Тарасівців (1891–1893 рр.), що започаткувало новіт- ній політичний рух в Україні; 1893 р. був засуджений до ув’язнення. Працював лі- карем у Полтавському та Ананьївському земствах, у 1902–1918 рр. – в Одесі. І. Липа брав участь у громадсько- культурному, суспільно-політичному, лі- http://www.etnolog.org.ua 212 тературному, редакційно-видавничому житті. У його помешканні побували Олександр Олесь, Сергій Шелухін, Ми- кола Вороний (присвятив йому свою поему «Євшан-зілля»), Осип Маковей, Гнат Хоткевич, Грицько Чупринка, Ми- хайло Комаров, Ілько Гаврилюк, Ми- хайло Білінський, Іван Луценко та ін. Активно листувався з родиною Грінчен- ків, В. Гнатюком, І. Франком, К. Пань- ківським, О. Кониським, С. Єфремовим, О. Кобилянською та ін. Був активним діячем одеської «Просвіти», українських просвітницьких інституцій «Український Клюб» та «Українська Хата» (обидві ор- ганізації проіснували до 1914 р.). Побу- дував під Одесою лікарняний комплекс, що складався з кількох будинків і де- сятини саду, із басейном і альтанками. Організував і підтримував видавництво «Одеська літературна спілка», видав альманах «Багаття» (1905 р.), разом із сином Ю. Липою 1917 року виступив іні- ціатором заснування видавництва «На- родний стяг», упродовж 1917–1920 років був співредактором тижневика «Україн- ське слово», членом управи «Керівничого комітету» в Одесі. Друкувався І. Липа з 1892 року в ча- сописах «Зоря», «Правда», «Літературно- науковий вісник», «Шершень», «Нова громада», «Громадська думка», «Рада», «Дзвінок», «Світло», «Українська хата», «Життя і знання»; альманахах «Терновий вінок», «За красою», «З-над хмар і з до- лин», «На шляху», антологіях та збірни- ках «Акорди», «Досвітні огні», «З нево- лі» тощо. Його поетичні та прозові твори були видані посмертно у збірках «Оповіді про смерть, війну і любов» (Львів, 1935), «Тринадцять притч» (Львів, 1935) та ін. У період УНР І. Липа належав до партії соціалістів-самостійників, був ко- місаром Одеси (1917 р.), міністром ві- росповідань (1919 р.), міністром здоров’я (1921 р.). В останні роки він жив із лікар- ської практики у Винниках біля Львова, де й помер. І. Липа залишив багату творчу спад- щину – поетичні твори («Журба», «Суд визволеного краю», «На спомин», «Її очі», «З чужини»), поезії в прозі, оповідання («Утома», «Турки», «Мати», «Кара», «Прохожалий», «Квіти», «Незабутній ве- чір»), повісті («Нові Хрести», «З нового світу»), переклади творів М. Лермонтова, С. Надсона, П. Вейнберга та ін. Він автор численних філософсько- космогонічних казок і притч («Колесо життя», «Дух Всесвіту», «Сім братів», «Трицарство», «Лада прекрасна», збір- ки казок «Казки про волю», «Тихе сло- во»). В. Cамійленко назвав казки І. Липи особ ливим родом національної казки, за- значивши «велику вмілість, з якою ав- тор використав елементи чисто народної творчості, вплітаючи їх у оповідання, так що вони становлять органічну цілість» 4. Обізнаність І. Липи з українською етно- графією та фольклористикою засвідчу- ють його листи до Бориса та Марії Грін- ченків (ІР НБУВ, ф. ІІІ, 38427–38478, 43048–43243), В. Гнатюка (ЦДІАЛ, ф. 309 (НТШ), оп. 1, спр. 2277), архівні записи історичних та родинно-побутових пісень, здійснені на Полтавщині в 1891– 1895 роках (ІМФЕ, ф. 1-к.2/22, 6 арк.). Частину фольклорних матеріалів І. Липи опубліковано в етнографічних збірниках Б. Грінченка (т. 3, Чернігів, 1899, № 5). І. Липа – автор рецензії на збірку «На- родні казки» В. Гнатюка, спогадів про О. Потебню, Н. Грінченко, Б. Грінченка, І. Франка, І. Манжуру, Братство Тарасів- ців тощо. У бібліографічному нарисі «Іван Манжура» він подає коротку історіо- графію української фольклористики, на- голошуючи, що українцям «найбільше за всіх треба було поставити свій фольклор (народню творчість) як першу, можливу тоді, фортецію в обороні нашої народньої індівідуальности» 5. Високо оцінювали подвижницьку ді- яльність І. Липи в різні часи О. Кова- ленко 6, Г. Коваленко 7, В. Cамійленко 8, В. Дорошенко 9, М. Липа-Гуменецька 10, В. Качкан 11 та ін. Важливу роль в історико-культурному житті України в кінці ХІХ – на початку ХХ ст. відіграли Володимир Науменко та Василь Доманицький. Науменко Володимир Павлович [крипт.: В. Н., В. Н-ко; 19.07.1852, м. Новгород-Сіверський, нині – Черні- гівська обл. – 07.07.1919, Київ] – укра- їнський громадський та освітній діяч, філолог, літературознавець, публіцист, історик, член Південно-Західного відді- лу Російського географічного товариства, Наукового товариства ім. Т. Шевченка та редактор журналу «Киевская старина» http://www.etnolog.org.ua 213 (1893–1906 рр.) – народився в сім’ї педа- гога. Рід його по батьковій лінії походив із лубенських козаків. Мати Володимира померла, коли йому було 12 років. Навчав- ся він в 2-ій київській гімназії; 1873 року закінчив історико-філологічний факуль- тет Київського университету Св. Володи- мира. Викладав у київських гімназіях, де став відомим педагогом, теоретиком педа- гогічної науки; 1897 року очолив Київське товариство грамотності, сприяв організа- ції недільних шкіл для дорослих; 1905 р. відкрив у Києві приватну гімназію, вихо- ванцями якої були академіки М. Алексє- єв, М. Біляшівський, Б. Кістяківський, М. Рильський; 1917 року В. Наумен- ко – куратор Київської навчальної окру- ги, 1918 року – міністр освіти. Він автор праць «Націоналізація школи в Україні» (1917 р.), «Як не треба викладати історію української культури» (1918 р.). Педаго- гічна діяльність В. Науменка поєднува- лася з громадською та науковою. Значний вплив на В. Науменка мали М. Максимо- вич, давній приятель батька, і О. Русов, його старший товариш по гімназії. У 1874 році В. Науменко став членом Київської Старої громади, а з початку ХХ ст. фак- тично очолював її; 1901 року його обрано членом ради Загальної безпартійної укра- їнської організації, яка спрямовувала ді- яльність усіх громад. В. Науменко – ініціатор і активний учасник громадських та культурних акцій (підготовка та видання «Словаря україн- ської мови», т. 1–4, 1907–1909; створення фондів для видання українських книжок і поширення освіти серед народу, органі- зація заходів щодо скасування заборони українського друкованого слова, заснуван- ня українських періодичних видань тощо). З 1873 року він брав активну участь у ді- яльності Південно-Західного відділу Ро- сійського Географічного Товариства, спів- працював з журналом «Киевская старина» (з 1883 рр.), згодом став її головним редак- тором (1893–1906 рр.) і видавцем (1902– 1906 рр.) (опублікував понад 130 статей), 1907 року – редактор-видавець журна- лу «Україна». З діяльністю В. Науменка пов’язаний розквіт «Киевской старины», що стала центром українознавства в Над- дніпрянській Україні. Він був членом ради «Історичного товариства Нестора- літописця», одним із засновників Україн- ського наукового товариства (з 1907 р.), його головою (1914–1917 рр.), видавав «За- писки Українського наукового товариства в Києві». Був членом Центральної Ради. З початку 1919 року працював в Україн- ській академії наук над історією україн- ської літератури початку ХІХ ст. Трагічно загинув у роки громадянської війни – був розстріляний більшовиками. В. Науменко – автор численних ста- тей, присвячених українському письмен- ству, фольклору, історії української куль- тури, вивченню української мови. Серед фольклорно-етнографічних праць М. Сум- цов 12 виокремлює його дослідження «Про- исхождение малорусской думы о Самуиле Кошке» (1883 р.), «Н. И. Костомаров как этнограф» (1885 р.), «Новелла Боккачио в южнорусском пересказе» (1885 р.), а також збірник народних пісень, зібраних Зоріаном Доленгою-Ходаковським, який розшукав В. Науменка. І. Франко в «Сту- діях над українськими народними піс- нями» також неодноразово звертався до його дослідження «Происхождение мало- русской думы о Самуиле Кошке» 13. В. Науменко своїми розвідками, спога- дами, некрологами ввів чимало постатей у культурно-історичний контекст – В. Берен- штама, Л. Глібова, В. Гнилосирова (Гаври- ша), О. Ґатцука, Г. Квітки-Основ’яненка, О. Кістяківського, І. Котляревського, П. Ле - бединцева, М. Максимовича, С. Морачев- ського, О. Огоновського, О. Русова, М. Си- монова (Номиса), І. Тимковського та ін. Обізнаність В. Науменка з українською фольклористикою та етнографією засвід- чують також його дослідження «К ли- тературе рождественских и пасхальных вирш» (1888 р.), «Рукописной альбом Андрея Ищенка 1780–1782 г.» (1889 р.), «Пасхальная вирша» (1892 р.), «Рожде- ственская вирша» (1896 р.), «М. А. Мак- симович как этнограф» (1904 р.), «Справ- ка о малороссийских песнях по старинным песенникам» (1909 р.), а також публікація листів Я. Головацького до М. Максимови- ча та П. Лукашевича з приводу україн- ського фольклору (1915 р.). Відомі також літературознавчі та мовознавчі праці В. Науменка – «“Слово о полку Игореве” как памятник дружинной поэзии Древней Руси» (1895 р.), «К вопросу о научном издании “Кобзаря” Шевченко» (1892 р.), «Книжная речь у малороссов и русинов» (1899 р.), «Обзор фонетических осо- бенностей малорусской речи» (1889 р.), http://www.etnolog.org.ua 214 «Руководство для изучения украинского языка в русских школах» (1918 р.), «Нові матеріали для історії початків української літератури ХІХ віку» (1918 р.), «Як не треба викладати історію української куль- тури» (1918 р.) та ін. Невипадково І. Жи- тецький назвав В. Науменка «людиною великої духовної сили, таланту, громад- ського значення і персональної приваб- ливості» 14. Доманицький Василь Миколайович [псевд. і крипт.: Вітер, Василь Потреби- тель, Звенигородець, Колодянин, Коло- дянський, Зефир Диваковський, В. Д., Д., Д-ий, Д-ій В., Д-кий В., Дом. В., Доман. та ін.; 7(19).03.1877, с. Колодисте, нині – Тальнівський район Черкаської обл. – 28.08(10.09).1910, м. Аркашон, Франція, похований у с. Колодисте] – український громадсько-культурний діяч, учений- філолог, історик, етнограф, археолог, фольклорист, письменник, бібліограф, редактор, видавець, дійсний член Істо- ричного товариства Нестора-літописця, співробітник «Киевской старины» та ви- давництва «Вік», організатор коопера- тивного руху в Україні. В. Доманицький походив із родини сільського священика. Мав двох братів – Платона (у майбут- ньому вчений, кооператор і фінансист) та Віктора (агроном, автор численних нау- кових праць з агрономії та кооперативної справи, професор Української Господар- ської Академії в Подебрадах). Закінчив В. Доманицький Четверту чоловічу гім- назію в Києві та історико-філологічний факультет Київського університету св. Володимира (1900 р.). Під впливом професорів В. Антоновича, В. Іконніко- ва, П. Житецького він зацікавився істо- рією, літературою, етнографією України, уже з першого курсу брав участь в ар- хеологічних та етнографічних експеди- ціях, співпрацював із журналом «Ки- евская старина» (опублікував понад 40 праць) та видавництвом «Вік». За п’ять років навчання В. Доманицький став значною постаттю в суспільному житті України – він уже відомий літератор, бі- бліограф, редактор, пропагандист націо- нальної ідеї. Упродовж 1900–1901 років викладав історію в приватній гімназії Валькера, проте через хворобу змушений був залишити роботу. Останні 10 років (1901–1910 рр.) життя В. Доманицько- го – це час напруженої творчої праці й упертої боротьби з хворобою та політич- ними переслідуваннями (вже з 1893 р. був під наглядом поліції). В. Доманицький багато друкувався в різних періодичних виданнях – «Киев- ская старина», «Літературно-науковий вісник», «Нова громада», «Діло», «За- писки Наукового товариства імені Шев- ченка», «Громадська думка», «Рідна справа», «Наше діло», «Рада» тощо. Є автором наукових праць із різних галу- зей – історичної («Причинок до історії по- встання Наливайка», 1901 р.; «Козаччина на переломі ХVІ і ХVІІ в., 1591–1603», 1905 р.; «Володимир Антонович. З нагоди 45-літнього ювілею наукової і громадської діяльності», 1906 р.; «Смерть за правду (про Мана Гуса)», 1906 р.), книгознавчої та літературознавчої («Друкарська справа в Малоросії на початку ХІХ ст.», 1900 р.; «Вірші Данила Братковського», 1909 р.; серія оглядів української літератури за 1906–1909 рр.), бібліографічної («Бі- бліографічний покажчик творів О. Ко- ниського, написаних по-українському», 1901 р.; «Покажчик змісту «Літературно- наукового вісника» (томів І–ХХ, 1898– 1902)», 1903 р., з передмовою І. Франка), суспільно-політичної, археологічної, при- родознавчої тощо. В. Доманицький – редактор «Історії України-Русі» М. Аркаса та першого пов ного видання «Кобзаря» Т. Шевченка (1907 р.), автор досліджень його творчос- ті («Як читається Шевченко», 1904 р.; «Ново знайдені поезії Шевченка», «До бібліографії літератури про Шевченка», обидві 1906 р.; «Життя Тараса Шев- ченка», 1918 р. тощо). Одна з найкра- щих праць – текстологічне дослідження «Критичний розслід над текстом “Кобза- ря” Шевченка» (1906 р.), яке позитивно оцінив І. Франко. В. Доманицький до- сліджував творчість Марка Вовчка: стат- ті «Авторство Марка Вовчка», «Марія Олександрівна Маркович – авторка “На- родних оповідань”», «Марко Вовчок (на основі нових матеріалів)» (усі – 1908 р.) та ін. Він перекладав із російської опо- відання письменниці й видав окремою книжкою її повість «Маруся». У серії книжок товариства «Просвіта» В. Дома- ницький видав ряд популярних нарисів – «Про Галичину та життя галицьких укра- їнців» (1909 р.), «Словаки: Про їх життя та національне відродження» (1909 р.), http://www.etnolog.org.ua 215 «Про Буковину та життя буковинських українців» (1910 р.). В. Доманицький зробив значний вне- сок у розвиток кооперативного руху на Київщині, опублікував серію матеріалів про суспільне, громадське та господар- ське життя на селі («Товариські крамни- ці», 1905 р.; «Про сільську кооперацію», 1906 р.; «Як хазяйнують селяне в чу- жих краях», 1908 р.; «Селянська доля», 1907 р.; «Про шовківництво», 1910 р.). Писав він також художні твори («Смерть за правду», «Загадка життя», «Звідки бе- реться дощ» та ін.). Упродовж усього життя В. Доманиць- кий збирав і досліджував фольклорно- етнографічні матеріали, про що свідчать його публікації («Сельская сатира», 1902 р.; «Кобзари и лирники Киевской губ. в 1903 г.», 1904 р.; «Баллада о Бон- даривне и пане Каневском», 1905 р.; «Песни о Нечае», 1905 р.; «Современные колядки и щед ривки», 1905 р.; «Піонер української етнографії (Зоріан Доленга- Ходаковський)», 1905 р.; «Цивільний шлюб і шлюбна розлука на Україні», 1906 р.; «Народний календар у Ровен- ськім повіті Волинської губ.», 1912 р.) та архівна спадщина («Етнографічний мате- ріал 1890–1896 (села Бистрич, Голових, Бічалі Ровенського пов., Дроздово та ін.)», ІР НБУВ, ф. І, № 33496, 107 арк; «Примі- ти: родинні, вінчальні», ІР, ф. І, № 33497, 1 арк.; «Антропологічний тип українців», ІР, ф. 95, № 47, 39 арк.; «Земля, побут, народна медицина, соціально-юридичний побут селян, весілля і його обряди, обичаї при похороні», ІР, ф. І, № 33517, 6 арк.; «Декілька українських шептань. Подав ма- теріали В. Доманицький, 1899 р.», ІМФЕ, ф. 28-3/145, 8 арк.; «Етнографічні мате- ріали. Вірування. Зібрано на Ровенщині різними особами. Матеріал надісланий В. Доманицьким», ІМФЕ, ф. 28-3/418, 11 арк.; «Прислів’я, приказки. Зібрав В. Доманицький на Ровенщині», ІМФЕ, ф. 28-3/320, 16 арк.). В. Доманицький опублікував велику кількість заміток та рецензій на фольклорні видання В. Крав- ченка, Х. Ящуржинського, В. Данилова, Д. Дорошенка, О. Хведоровича та ін. Збереглося також численне листування В. Доманицького (понад 100 адресатів). Серед них листи від М. Аркаса, І. Фран- ка, В. Гнатюка, Бориса та Марії Грін- ченків, М. Грушевського, С. Єфремова, Є. Чикаленка, К. Паньківського, В. Сте- паненка та інших, в яких високо оцінено його громадсько-патріотичну та наукову діяльність. Постаті В. Доманицького присвячува- ли свої спогади та дослідження С. Ефре- мов 15, М. Сумцов 16, М. Павловський 17, М. Возняк 18, О. Лотоцький 19, Є. Чикален- ко 20, М. Гуменюк 21, Б. Лобач-Жученко 22, В. Качкан 23, О. Богдановна 24, Н. Токар 25, О. Рутковська 26, А. Болабольченко 27 та ін. Помітний слід в історико-культурному житті України в кінці ХІХ – на початку ХХ ст. залишила родина Андрієвських – сестри Ольга та Ганна і брат Василь. Андрієвський Василь Трохимович (близько 1861–19??) – український гро- мадський діяч, член Братства Тарасівців, один з основоположників Чернігівської Громади, керівник Чернігівської молодіж- ної організації «Прогрес», збирач фольк- лору. Він походив із духовного стану. У 1884 році закінчив Чернігівське духо- вне училище й духовну семінарію. Працю- вав вільнонайманим писарем у Чернігів- ському відділенні селянського земельного банку. Брав участь у розповсюдженні не- легальної літератури, за що 1893 року був заарештований. Тривалий час він перебу- вав під наглядом поліції. З 1908 року – у Кролевці. Був знайомий з І. Франком, підтримував зв’язки з М. Драгомановим, М. Коцюбинським, із яким разом працю- вав у філоксерній партії. В. Андрієвський записував фольклорні твори на Київщині й Полтавщині. Части- ну з них було опубліковано в етнографіч- них збірниках Б. Грінченка (т. 1, Черн., 1895, № 6; т. 3, Черн., 1898, № 12; т. 4, Черн., 1900, № 7). Дві рукописні збірки В. Андрієвського зберігаються у фондах ІМФЕ – «Пісні (без мелод.): Побутові, любовні, наймитські, солдатські, чумаць- кі, рекрутські» (ф. 1-к.2/31, 39 арк.), «Ди- тячі забавки, іграшки і приповідки. Пісні (з мелод. та без мелод.): Побутові, родинні тощо» (ф. 28-3/66, 11 арк.) Сестра В. Андрієвського – Андрієв- ська Ольга Трохимівна (роки народжен- ня і смерті невідомі) – діячка україн- ського національно-демократичного руху, депутат Української Центральної Ради, у Чернігові оселилася в 1900–1901 роках. Брала участь у розповсюдженні неле- гальної літератури, була членом Черні- гівського музично-драматичного товари- http://www.etnolog.org.ua 216 ства, яким керував М. Коцюбинський. 1906 року її було заарештовано, заслан- ня до Сибіру замінили виїздом за кордон (1908–1911 рр.). У 1911 році вона повер- нулася до Чернігова. У 20-х роках ХХ ст. О. Андрієвська – науковий співробітник Комісії для скла- дання Словника української живої мови ВУАН. Була заарештована й заслана під час процесу СВУ. Подальша доля її невідо- ма. Записувала фольклорні твори, 24 пісні опубліковано в етнографічному збірнику Б. Грінченка (т. 3, Черн., 1898 р.). Про- бувала свої сили в літературі. В альманасі «Розвага» (К., 1908. – Т. 2. – С. 397, 398) під псевдонімом «Івась» вміщено її лірич- ну мініатюру «Нічка весняна, тиха...». Друга сестра – Андрієвська Ганна Тро- химівна – українська громадська діячка. Працювала в Чернігівському земському книжковому складі, була пов’язана з ре- волюційним рухом. Записувала фольк- лорні твори, 9 пісень опубліковано в етно- графічному збірнику Б. Грінченка (т. 3, Чернігів, 1898 р.). Як бачимо, подвижницька праця культурно-освітніх діячів на ниві україн- ської фольклористики в кінці ХІХ – на початку ХХ ст. навіки закарбувала ці скромні імена в численних зібраннях на- родних скарбів, більша частина яких ще чекає на опублікування. 1 Дей О. Сторінки з історії української фольк- лористики. – К., 1975. – С. 8. 2 Лобода А. Сучасний стан і завдання укра- їнської етнографії // Етнографічний віс- ник. – 1925. – № 1. – С. 2. 3 Дорощук Н. О. Український культурно- національний рух у Російській імперії (кі- нець XIX – початок XX ст.): Дис. ... канд. іст. наук. – К., 1996. – С. 26. 4 Самійленко В. [Рецензія]: Липа І. Казки про волю // Шлях. – 1917. – № 9–10. – С. 109, 110. 5 «Українська хата». – 1909. – № 5–6. – С. 243 6 Коваленко О. Іван Львович Липа (Петро Шелест) // Українська муза. – К., 1908. – Вип. 8. – С. 825–827. 7 К[оваленко] Г. На рідній ниві (Про лікаря Івана Липу) // Життя і знання. – 1914. – Кн. 3. – С. 132–134. 8 Самійленко В. [Рецензія]: Липа І. Казки про Волю. 9 Дорошенко В. Др. Іван Липа // Літературно- науковий вісник. – 1924. – Ч. 1. 10 Липа-Гуменецька М. Про мого батька й діда // Березіль. – 1991. – № 1. – С. 120–122. 11 Качкан В. Посланник на ниву слова (Іван Липа в освітленні нових історичних джерел та матеріалів) // Збірник праць науково- дослідного центру періодики. – Л., 2001. – Вип. 9. – С. 520–554. 12 Сумцов М. Діячі українського фолькло- ру. – Х., 1910. – С. 34. 13 Франко І. Твори: у 50 т. – К. – Т. 42. – С. 13; т. 43. – С. 25, 26. 14 Житецький І. В. П. Науменко: [Некро- лог] // Книжний вісник. – 1919. – Кн. 1. – С. 99. 15 Єфремов С. Василь Доманицький: Посмерт- на згадка // Світло. – 1910. – Кн. 1. – С. 7, 8. 16 Сумцов Н. В. Н. Доманицький // Новый энциклопедический словарь / Ф. А. Брок- гауз, И. А. Эфрон. – Т. 16. – С. 589, 590. 17 Павловський М. Хто такий був Василь До- маницький. – К., 1920. 18 Возняк М. З приводу двадцятиліття «Коб- заря» в редакції В. Доманицького (Його листування з І. Франком) // За сто літ. – 1930. – Кн. 5. – С. 272–304; УЗЕ / Під го- лов. ред. І. Раковського. – Т. 1. – С. 1124, 1125. 19 Лотоцький О. В. М. Доманицький // Сторінки минулого. – Варшава, 1932. – С. 215–223. 20 Чикаленко Є. Спогади (1861–1907). – Нью- Йорк, 1955. – С. 366. 21 Гуменюк М. Свіжий вітер // Вітчизна. – 1965. – № 2. – С. 177–179. 22 Лобач-Жученко Б. З нових матеріалів про Василя Доманицького // Рад. літературо- знавство. – 1970. – № 8. – С. 30–32. 23 Качкан В. «Понад рівнем буденщини...» (Штрихи до життєпису Василя Доманиць- кого) // Хай святиться ім’я твоє. – Коло- мия, 1996. – Кн. 2. – С. 161–182. 24 Богданова О. Рідкісна збірка пісень з Уман- щини // НТЕ. – 1999. – № 1. – С. 87– 102. 25 Токар Н. М. Етнографічно-фольклорна ді- яльність Василя Доманицького // Історія України. Маловідомі імена, події, факти. – К.; Донецьк, 2001. – Вип. 19. – С. 469– 475. 26 Рутковська О. Фольклористичні та етно- графічні праці Василя Доманицького (До 125-річчя від дня народження вченого) // НТЕ. – 2002. – № 3. – С. 45–48. 27 Болабольченко А. Василь Доманицький // Рідна школа. – 2002. – № 12. – С. 23. http://www.etnolog.org.ua

Репозитарії

Схожі ресурси