"Дике поле" історії і "чисте поле" фольклору: українські думи в історичному та міфологічному вимірах

Збережено в:

Бібліографічні деталі
Дата:	2009
Автор:	Шевчук, Т.
Формат:	Стаття
Мова:	Ukrainian
Опубліковано:	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2009
Назва видання:	Матеріали до української етнології
Теми:	Фольклорний текст. Сюжет. Жанр. Поетика
Онлайн доступ:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207174
Теги:	Додати тег Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:	"Дике поле" історії і "чисте поле" фольклору: українські думи в історичному та міфологічному вимірах / Т. Шевчук // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2009. — Вип. 8(11). — С. 206-211. — Бібліогр.: 33 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-207174
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-2071742025-10-03T00:18:35Z "Дике поле" історії і "чисте поле" фольклору: українські думи в історичному та міфологічному вимірах Шевчук, Т. Фольклорний текст. Сюжет. Жанр. Поетика 2009 Article "Дике поле" історії і "чисте поле" фольклору: українські думи в історичному та міфологічному вимірах / Т. Шевчук // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2009. — Вип. 8(11). — С. 206-211. — Бібліогр.: 33 назв. — укр. 2313-8505 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207174 uk Матеріали до української етнології application/pdf Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Фольклорний текст. Сюжет. Жанр. Поетика Фольклорний текст. Сюжет. Жанр. Поетика
spellingShingle	Фольклорний текст. Сюжет. Жанр. Поетика Фольклорний текст. Сюжет. Жанр. Поетика Шевчук, Т. "Дике поле" історії і "чисте поле" фольклору: українські думи в історичному та міфологічному вимірах Матеріали до української етнології
format	Article
author	Шевчук, Т.
author_facet	Шевчук, Т.
author_sort	Шевчук, Т.
title	"Дике поле" історії і "чисте поле" фольклору: українські думи в історичному та міфологічному вимірах
title_short	"Дике поле" історії і "чисте поле" фольклору: українські думи в історичному та міфологічному вимірах
title_full	"Дике поле" історії і "чисте поле" фольклору: українські думи в історичному та міфологічному вимірах
title_fullStr	"Дике поле" історії і "чисте поле" фольклору: українські думи в історичному та міфологічному вимірах
title_full_unstemmed	"Дике поле" історії і "чисте поле" фольклору: українські думи в історичному та міфологічному вимірах
title_sort	"дике поле" історії і "чисте поле" фольклору: українські думи в історичному та міфологічному вимірах
publisher	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate	2009
topic_facet	Фольклорний текст. Сюжет. Жанр. Поетика
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207174
citation_txt	"Дике поле" історії і "чисте поле" фольклору: українські думи в історичному та міфологічному вимірах / Т. Шевчук // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2009. — Вип. 8(11). — С. 206-211. — Бібліогр.: 33 назв. — укр.
series	Матеріали до української етнології
work_keys_str_mv	AT ševčukt dikepoleístoríííčistepolefolʹkloruukraínsʹkídumivístoričnomutamífologíčnomuvimírah
first_indexed	2025-10-03T01:09:46Z
last_indexed	2025-10-04T01:08:24Z
_version_	1845011524604657664
fulltext	206 Тетяна Шевчук (Київ) «ДИК Е ПОЛЕ» ІСТОРІЇ І «ЧИСТЕ ПОЛЕ» ФОЛЬК ЛОРУ: У К РА ЇНСЬК І Д У МИ В ІСТОРИ ЧНОМ У ТА МІФОЛОГІ ЧНОМ У ВИМІРА Х Д ике Поле – «буйний, незаселений осілою людністю степ, який у західно- європейській географічній номенклатурі дістав назву Campus Desertus [Пустель- не поле]» 1. Таким воно було в другій по- ловині XV ст., про що неодноразово на- гадують нам різні посібники з історії України. Але в українському фольклорі (зокрема в історичних піснях і думах) такої назви немає. Там поле здебільшого чисте. У чистім полі помирають брати са- марські, козак Голота «добрим конем гу- ляє», 12 козаків-бравославців (між ними і Матяш-старий) «коні козацькі пускають», з чистого поля сестра збирається вигляда- ти брата-козака: Стала черная хмара на небѣ наступати, Стали козаки во чистомь поле помирати... 2 Я те бачу: в чистім полі не орел літає: То козак Голота добрим конем гуляє 3. Тамь пробувало 12 козаковь бравославцевь-небувальцовь Межь ними быль Атаманъ Матяшъ старенькій. Стали козаки вечера дожидати, Стали терновые огни раскладати, Стали по чистому полію кони козацкіе пускати... 4 – Эй сестро моя ридненька, Як голубка сивенька! Не виглядай мене ни з Чорного моря, Ни з чыстого поля, Ни з славного люду, війська запорожжя 5. Російська дослідниця Тетяна Щепан- ська зазначила, що словосполучення «чисте поле» філологи фіксують у давньо- руських пам’ятках ще в ХІІ ст.: «Оно по смыслу тавтологично: поле – это полое, пустое пространство; чистое – тоже пустое, никем не занятое, не имеющее пустоты, но оно заключало в себе и пафос овладе- ния, освоения открывшегося пустого про- странства» 6. Т. Щепанська впевнена, що ми маємо справу з дивовижним феноме- ном «семиотической невидимости» дороги («чистого поля»), що не включена в знако- ву модель світу (йдеться про «свій», осво- єний людиною світ). На перший погляд, історичне Дике Поле (це ледве не п’ята частина нинішньої України, що охоплює південні регіони Черкаської та Вінниць- кої областей, повністю – Кіровоградську, Дніпропетровську, Миколаївську, Хер- сонську та частково Одеську і Запорізь- ку області 7) і фольклорне «чисте поле» є тотожними за ознакою неосвоєності, неза- селеності осілою людністю. Але, на думку Наталії Лисюк, «чисте поле» «почасти пе- ребирає на себе деякі характеристики до- роги, якими є відсутність хазяїна, наяв- ність особливих мандрівних персонажів, висока вірогідність зустрічі з неприродни- ми істотами». Отже, «міфологема чисте поле відобра- жає не землеробські виробничі реалії (розчистку лісу під ниву), а міфологічні уявлення про очищенний від міфологіч- них противників, найближчий до насе- лення простір...» 8. Таким чином, поняття «Дике Поле» і «чисте поле» спрямовують нас на шлях роздумів про два виміри української думи – історичний та міфоло- гічний. Чи не вперше на це звернув ува- гу етнолог Ксенофонт Сосенко в книжці «Культурно-історична постать староукра- їнських свят Різдва і Щедрого Вечера» (1928): «Між українськими народними думами, виданими в Київі 1927 р., є збір- ка т. зв. невільницьких дум, а між ними чотири варіянти думи про Сокола, в яких алєґорійно, історією про зрабовання со- коляти, має бути з’ображено захоплення в неволю козака, а відтак його визволен- ня. Ніяких фактичних історичних подій ні дат в цій думі нема, окрім згадки про царгородську неволю та про пів-мітичну постать Івана Богуславця, українського ренегата, який доглядав українських не- вольників в Царгороді. Згадані “історич- ні” думи (4 варіянти думи про сокола) вражають своєю алєґорійною формою, за- криваючою через свою таємність майбут- ню історичну подію, таємність неоправ- дану в історичній думі і невідповідаючу козацькому характерови, отвертому й смі- http://www.etnolog.org.ua 207 лому, нескриваючому своїх думок і почу- вань, хочби навіть підпали ліричним на- строям. Не заперечуючи, що в цих думах є порушений, алєґорійно, історичний про- блем неволі українського народу і бороть- би за його визволення, утрудненої ворога- ми народу, його здрадниками, запримічу, що в цих думах переважує стремління чи душевна потреба поета, дати твір артис- тичної вартости, опертий на традиційних поетичних мотивах. Тими мотивами саме є тут релігійно-мітольогійні традиції, від яких літературно-творча думка Українця, що цими традиціями атавістично переня- тий, ніколи не буде вільна» 9. Оскільки Сокіл є образом духовного єства, то його поневолення, згідно з тек- стом думи «Сокіл і соколя», є символіч- ним актом поневолення духу. Тему неволі й визволення з неї пору- шує ще одна українська дума – «Дума про дівку-бранку, Марусю попівну Богу- славку». Антропологічний підхід до думи за- пропонувала Оксана Грабович. У статті «Думи як символічний код переказу куль- турних цінностей» авторка звернула увагу на властиву думам структуру, що сформу- валася з необхідності «передачі важли- вого культурного змісту “правди”, тобто суспільних та універсальних вартостей», базовою ж для дум є структура обрядів переходу. Розглядаючи думи козацького епосу (до яких зараховано й «Марусю Богуславку»), О. Грабович спирається на модель обрядів переходу, запропоновану Арнольдом ван Геннепом: «Ми зустріча- ємося з різними стадіями обрядів пере- ходу – передмежовою (відокремлення від старих або попередніх умов), межовою (яка символізується випробовування- ми, ритуальною смертю головного героя, якщо йдеться про колектив) і післямежо- вою (повернення), яка в козаків симво- лізується поверненням до своїх людей... У деяких думах козацького епосу... відо- бражаються всі три стадії, в інших, як у “Марусі Богуславці”, підкреслюється лише межа і повернення... Ув’язнення, чу- жина або нічия земля, небезпечні і нечисті місця – це умови межового стану, в якому герої мають витерпіти фізичні страждан- ня, приниження і через них досягти стану зміни сутності...» 10. О. Грабович не мала сумніву в тому, що діяльність козаків (а також думи) належать до царини міфу й ритуалу, а отже, пов’язані з архаїчними пластами фольклорної свідомості. Над цим ще 1924 року розмірковував М. Гру- шевський: «При всій своїй оригінальності і сорозмірно новій фактурі, наші думи в своїй літературній і музичній структурі стоять в дуже інтереснім зв’язку з ріжни- ми архаїчними формами, – як українськи- ми, так і іноплеменними, і через се вони мають великий інтерес не тільки україн- ського громадянства – як одна з дійсних перлин народнього життя, але для дослід- ника творчості взагалі, як дуже інтересна і своєрідна її категорія...» 11. Продовжуючи цю лінію (пошуки «слі- дів» чи проявів архаїчної фольклорної свідомості), згадаємо ще про одну, що так яскраво проступає в працях ХІХ – початку ХХ ст., – історичну. Про істо- ричні події, пов’язані з думою, писав, зокрема, А. Кримський в «Історії Туреч- чини». Згадав він і про жінок-бранок: «А вже ж до кого доля бувала в Туреччині найлагідніша, дак се для вродливих бра- нок з України… Діставшися до харему значного достойника, українська бран- ка, через свою українську вдачу через тую силу волі й характеру, яку взагалі має українське жіноцтво, легко могла не тільки прихилити до себе душу свого пана-чоловіка, ба й взяти над ним певну силу. Могла вона здобути таким чином і політичний вплив, а надто коли вона одкинулася од християнської віри та й, кажучи словами козацької думи “потур- чилася, побусурманилася, для розкоші турецької, для лакомства нещасного”. Тип такої українки, що добилася в Ту- реччині до високого становища, увіковіч- нила поезія українських кобзарів у ви- мовній думі про “дівку-бранку, Марусю попівну-Богуславку”» 12. Отже, йдеться про певний «тип українки», а не про іс- торичний прототип. Окремі деталі думи теж мають історичні корені. У тій же «Історії Туреччини» А. Кримський на- водить свідчення Михайла Литвина, надруковані в «Мемуарахъ, касающихся исторіи Юж. Р.» Вол. Антоновича (т. 1, 1889), де той, зокрема, пише: найкращих серед гурту бранців «зодягають у шовк- єдваб, білять та рум’янять, щоб продати якнайдорожче. Гарні дівчата нашої кро- ви купуються иноді на вагу золота» 13. Згадуючи ще й думки М. Грушевського та О. Грабович з приводу архаїчності http://www.etnolog.org.ua 208 дум, чи можемо говорити (або ставити питання) про «амбівалентність тексту» та «двовладдя міфу та історії» (терміно- логія Юрія Барабаша) 14 в думі «Маруся Богуславка»? Дослідники неодноразово зазначали, що подієвість – не головне для цієї думи, і що така подієвість обмежена двома дня- ми: Великодньою суботою й самим Вели- коднем, коли дівка-бранка Маруся попів- на Богуславка повідомляє козакам про можливе визволення та коли приходить до брами й відчиняє її. Але епічний за- чин думи одразу ж окреслює її широкий простір – міфологічний, насичений масш- табними переживаннями, що мають явно небуденний характер: «Що на Чорному морі / На камені беленькому / Там сто- яла темниця кам’яная…». Простір власне історичний лише вгадується за мінливими контурами «історичних переживань» (ви- слів Катерини Грушевської). Такі зачини характерні для замовлянь, колядок і щед- рівок і створюють особливий настрій – це «неодолима туга за первісними, ідеальни- ми, ліпшими часами, коли людство жило щасливійше і не було таке придавлене сві- товим злом» 15. Кінцева формула думи – «Визволь, Господи, / Бідних невільни- ків / Із великої неволі / На тихії води / І на яснії зорі / У край веселий…» – та- кож далеко не чужа міфологічному виміру й асоціюються не лише з образом рідної землі – України (як це досі тлумачилося), а й з уявленнями про Рай, органічними для фольклорної свідомості. П. Житець- кий у монографії «Про українські народні думи» (1919) писав: «Глибоко симпатич- ний співцеві цей мир хрещений, цей край веселий, котрий зветься в думах руським краєм, иноді козацькою землею, найчасті- ше славною Україною» 16. Оці образи початку світу і Раю, спо- ріднені з темами народження й смерті- воскресіння, а також структура думи «Маруся Богуславка» викликають анало- гії з текстами замовлянь, спрямованих на полегшення пологів: Прочиста Бо́жа Ма́ци приступа́ла, Золотые ключи́ бра́ла, Царские ворота́ открыва́ла, Породзу́лью ратова́ла Маладзе́нча на свет упуска́ла 17. У коментарі до тексту цього поліського замовляння сказано, що головним тут є такий мотив: «сакральний покровитель» бере золоті ключі і відмикає царські во- рота: Та дівка-бра́нка Маруся-богосла́вка на те не вдаряла, Добрим мо́лодьцям, козакам-нево́льни- кам на те отвіча́ла: «Що бу́де наш пан у Яги́пяті од’їжджати, Бу́детъ міні золоті ключі од темниць уруча́ти. Буду я до темниць приходжа́ти, Буду темни́ці отпира́ти, Невольників на білий світ випуска́ти» 18. Зрозуміло, що ідея початку, народжен- ня (зокрема народження нової чи іншої сутності) «захована» в тексті «Марусі Бо- гуславки». Визволення козаків відбувається на Великдень, а це свято особливе, що в тек- стах думи назване як «пресвітле Христове воскресениє, День Великодень», «святий празник, роковий день Великдень», «свя- той день Великдень», «празник святий, роковий, великий», «Великдень – світлий празник», «святий празник Господній», «день Великодній», «роковий Божий то празник Велик-динь». За церковним ка- лендарем – Свята Пасха – Воскресіння Господнє Ісуса Христа, а «слово па́сха походить від давньоєвр. “пессах” (пере- хід, проходження), тому що виникнен- ня свята пов’язане з визволенням єврей- ського народу від єгипетського полону та проходженням ним пустелі…» 19. Маруся Богуславка приходить до невільників у Великодню суботу – це остання субота перед Великоднем, коли, «за народним повір’ям… під час обходу навколо церкви та стояння біля західних її воріт, коли у церкві нікого немає, ангели виводять Спа- сителя з гробу, а святі сходять з ікон…» 20. Згідно з ученням православної церкви про воскресіння Христа, у Великодню суботу відбувається зішестя Ісуса Христа до пекла і визволення душ померлих пра- ведників, що прямують до Раю 21. Отже, межовість, закладена в структурі і змісті думи «Маруся Богуславка», не вичерпу- ється протиставленням волі «козацької» «бусурманській» неволі, ув’язненням у кам’яній «темниці». Межо вість, пере- хідний стан позначені переживаннями, пов’язаними з Великодньою суботою і з передчуттям Великодня – як визволен- ня, воскресіння, світла найвищої Прав- http://www.etnolog.org.ua 209 ди. Моральні цінності, закладені в тексті думи, не вичерпуються протиставленням «віри християнської» «бусурманській» вірі. Семантично дума є «багатошаровою» і на різних рівнях (текст – історично- міфологічний контекст) «висвічуються» думки про народження (початок світу), смерть (неволя як смерть) і воскресін- ня. Не оминемо увагою й бінарні опози- ції в думі: темниця кам’яная – Божий світ, сонце праведне; козаки-невольники і дівка-бранка (страждання і любов), прокляття і молитва, віра християнська і віра бусурманська. Вражає алогічне, як на перший погляд, поєднання слів: козаки-невольники. Адже козак, за ви- значенням, це вільна людина. «Виникнення козацтва було спричи- нене тотальним наступом Східного Сві- ту і, зокрема, Великого Азійського сте- пу…» 22. Польський хроніст кінця XVI ст. Ма- цей Стрийковський «у своїй хроніці, пи- шучи про Україну, вбачає її “прокляття” в розташуванні країни на прикордонні світу християнського і мусульмансько- го» 23. У цьому вимірі постать Марусі Богуславки є символічною, бо ж і вона «опинилась» поміж двома світами – хрис- тиянською рідною землею і «бусурман- ським лакомством». Вона приходить до козаків-невільників («до темниці при- ходжає» – ця темниця сприймається як своє рідна «темниця історії», в якій коза- ки не бачили «Божого світу» і «не знали Великодня»). Маруся Богуславка прихо- дить до них із «тихими словами», і вони її «по річах пізнавали». Маруся з’являється з доброю звісткою, козаки ж проклинають її, бажаючи, щоб вона «щастя-долі не мала». Як уважав П. Житецький, вони проклинають Ма- русю «за те, що вона звісткою цією [про Великдень. – Т. Ш.] дала ще більше від- чути їм тягар неволі» 24. Замовляння, про- кляття і молитва дуже своєрідно «прояв- ляються» в думі «Маруся Богуславка». За християнськими мірками (а наголос на «вірі християнській» актуальний для всіх варіантів думи) прокльони є гріхом. Прокляття як магічні акти закорінені в архаїчній культурі. Польська дослідни- ця А. Енгелькінг у книжці «Прокляття. Дослідження про народну магію слова» пише: «Прокляття можна розглядати як соціокультурне явище, спрямоване на покарання члена суспільства, що не до- тримується певних норм, що прийняті в цьому суспільстві» 25. Прокльони – один зі способів покарання, після чого грішник отримує шанс на спасіння душі. Та все ж не вони переважають у текстах думи «Маруся Богуславка», а слова молитви, звертання до Бога з проханням про ви- зволення: Тоді дівка Маруся бранка попівна Богуславка на коліна упадала Господа Милосердного прохала: «Та услиш Господи у мольбах наших І у щирих молитвах цих козаків бідних невольників...» 26. Слова молитви до Бога звучать на Велик день, а релігійне свято, за висло- вом М. Еліаде, – це «вихід» з історич- ного часу, «це реактуалізація первісної події, священної історії...» 27. Отже, дума «Маруся Богуславка» розпочинається і завершується подіями священної істо- рії, тому її суто історичний вимір (по- неволення козаків турками) не змінює загального міфологічного простору: «...втручання Бога в історію і особливо його втілення в історичній особі Ісуса Христа мають позаісторичну мету: вряту- вання людства» 28. Майже всі дослідники тексту цієї думи звертали увагу на про- тиставлення «віри бусурманської» і «віри християнської». У межах історичного виміру це протиставлення справді акту- альне, але воно «знімається в просторі “священної історії”». Звернімо увагу на образ храму в думі: в одному з варіантів, зафіксованих Порфирієм Мартиновичем, читаємо: Що на́ші родичі до церкви йдуть, Як маки цвітуть. А с церкви йдуть, Як бджоли гудуть. Христовій паски потребляют. А ми, доборі молодьці, коза́ки-неволь - ники у неволі сидимо, То собі в очах у карих ясного соньця, білого сьвіта не видимо 29. Це образ християнського храму, поза яким перебувають українські невольники. Але їхнє звільнення відбувається на Ве- ликдень: Ставь пань Турецький до мечйті відьіжджати, Ставь дівці бранці Марусі, попівні Богуславці, На руки ключь віддавати 30. http://www.etnolog.org.ua 210 Отже, майже в усіх варіантах думи згадується і мусульманський храм – ме- четь. Концепція храму, як писав М. Еліа- де, дозволяє «віруючій людині періодич- но віднаходить Космос таким, яким він був in principio, в міфічну мить творен- ня» 31, через святість храмів очищується світ, а в християнському мисленні збе- рігається космологічна структура храму. Уже згадувалося про образ Раю в думі про Марусю Богуславку та про браму (залізні ворота), яку відчиняє вона пе- ред невільниками. До сказаного можна ще додати міркування М. Еліаде: «Вну- трішній простір церкви – це Всесвіт. Вів тар – орієнтований на Схід – це Рай. Імператорська брама самого вівтаря ще називається брамою Раю. У Великодній тиждень ця брама залишається відчи- неною впродовж усієї служби; значення цього звичаю знаходимо у пасхальному каноні: “Христос устав з могили і від- чинив нам браму Раю”» 32. Важливим для думи є також концепт світла. Невільники «в темниці пробува- ють», не бачать «білого світу і правед- ного сонця», – і так триває до Велико- дня, дня визволення, що асоціюється з образом Спасителя, народження якого пов’язане із символікою світла (про це «сповіщає» зоря). Світло ідентичне за- чаттю, творенню, буттю. До того ж «кож- на людина має шанс досягти визволен- ня в момент смерті: для цього їй досить впізнати себе у світлі, яке вона пережи- ває в цю мить» 33. Ми вже згадували про те, що структура думи – це структура замовляння для полегшення пологів, у якому важливою є роль сакрального по- кровителя (Божої Матері). У ході мір- кувань, пов’язаних із концептами Хра- му і Світла, виникають нові запитання: зрозуміло, що в думі йдеться не тільки про «історичне визволення» козаків і по- вернення на батьківську землю, а й про народження як визво лення (з небуття – до світла-буття), а, можливо, й про ви- зволення через смерть (адже людина, що помирає, теж бачить світло). Так, через «Дике Поле історії» ми потрапляємо в «чисте поле фольклору» і тільки там мо- жемо відчути всю пов ноту буття. 1 Яковенко Н. Нарис історії України з найдав- ніших часів до кінця XVIII століття. – К., 1997. – С. 109. 2 А. Три брата самарскіе // Українські на- родні думи. Том перший корпусу. Тексти №№ 1–13 і вступ Катерини Грушевської. – 1927. – С. 141. 3 Х. Про Козака Голоту // Українські народ- ні думи. Том другий. Тексти №№ 14–33: передмова Катерини Грушевської. – Х.; К., 1931. – С. 10. 4 Атаманъ Матяшъ старый// Там само. – С. 127. 5 Г. Про сестру та брата // Там само. – С. 221. 6 Щепанская Т. Культура дороги в русской мифоритуальной традиции ХІХ–ХХ вв. – М., – 2003. – С. 33. 7 Яковенко Н. Нарис історії України... – С. 109. 8 Лисюк Н. Міфологічний хронотоп. – К., 2006. – С. 172. 9 Сосенко К. Культурно-історична постать старо українських свят Різдва і Щедрого Вечера. – К., 1994. – С. 281, 282. 10 Грабович О. Думи як символічний код пере- казу культурних цінностей // Родовід. – 1993. – № 5. – С. 30. 11 Грушевський М. П’ятдесят літ «Историчес- ких песен малоруского народа» Антонови- ча і Драгоманова // Україна. – 1924. – Вип. 1–2. – С. 106. 12 Кримський А. Історія Туреччини. – К.; Л., 1996. – С. 198, 199. 13 Там само. – С. 199. 14 Барабаш Ю. «Коли забуду тебе, Єруса- лиме…» Гоголь і Шевченко. Порів- няльно-типологічні студії. – Х., 2001. – С. 124. 15 Сосенко К. Культурно-історична постать староукраїнських свят Різдва і Щедрого Вечера. – С. 18. 16 Житецький П. Про українські народні думи. – К., 1919. – С. 17. 17 Полесские заговоры: в записях 1970-1990-х гг. – М., 2003. – С. 28. 18 Зап. П. Мартинович від лірника Хванасія Видюченка 25 жовтня 1893 р. – Наукові архівні фонди рукописів та фонозаписів ІМФЕ ім. М. Т. Рильського НАН Украї- ни. – Ф. 11–4, од. зб. 674, арк. 2–2-зв. 19 Великдень = Великдень = Великодні свя- та // Жайворонок В. Знаки україн- ської етнокультури. Словник-довідник. – К., 2006. – С. 69. 20 Там само. 21 За ці зауваження, що стосуються думи про Марусю Богуславку, висловлюю вдячність фольклористці Людмилі Іван- никовій. http://www.etnolog.org.ua 211 22 Балушок В. Україна «своєвольна» // Ки- ївська старовина. – 2004. – № 4. – С. 29. 23 Там само. – С. 30. 24 Житецький П. Про українські народні думи. – К., 1919. – С. 95. 25 Цит. за: Ясинская М. Проклятие в традици- онной народной культуре // Живая стари- на. – 2003. – № 2. – С. 52. 26 Українські народні думи. Том перший кор- пусу. – С. 153. 27 Еліаде М. Священне і мирське // Елі- аде М. Мефістофель і Андрогін. – К., 2001. – С. 57. 28 Там само. – С. 60. 29 Зап. П. Мартинович від лірника Хванасія Видюченка... 30 Українські народні думи. Том перший. – С. 24. 31 Еліаде М. Мефістофель і Андрогін. – С. 36. 32 Там само. – С. 34. 33 Там само. – С. 327. http://www.etnolog.org.ua

"Дике поле" історії і "чисте поле" фольклору: українські думи в історичному та міфологічному вимірах

Репозитарії

Схожі ресурси