Особливості самоідентифікації українця в умовах урбанізації суспільства

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2009
1. Verfasser:	Горбачук, Д.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2009
Schriftenreihe:	Матеріали до української етнології
Schlagworte:	Сучасні глобалізаційні виклики та етноідентифікаційні процеси
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207175
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Особливості самоідентифікації українця в умовах урбанізації суспільства / Д. Горбачук // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2009. — Вип. 8(11). — С. 200-204. — Бібліогр.: 8 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-207175
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-2071752025-10-03T00:06:36Z Особливості самоідентифікації українця в умовах урбанізації суспільства Горбачук, Д. Сучасні глобалізаційні виклики та етноідентифікаційні процеси 2009 Article Особливості самоідентифікації українця в умовах урбанізації суспільства / Д. Горбачук // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2009. — Вип. 8(11). — С. 200-204. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. 2313-8505 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207175 uk Матеріали до української етнології application/pdf Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Сучасні глобалізаційні виклики та етноідентифікаційні процеси Сучасні глобалізаційні виклики та етноідентифікаційні процеси
spellingShingle	Сучасні глобалізаційні виклики та етноідентифікаційні процеси Сучасні глобалізаційні виклики та етноідентифікаційні процеси Горбачук, Д. Особливості самоідентифікації українця в умовах урбанізації суспільства Матеріали до української етнології
format	Article
author	Горбачук, Д.
author_facet	Горбачук, Д.
author_sort	Горбачук, Д.
title	Особливості самоідентифікації українця в умовах урбанізації суспільства
title_short	Особливості самоідентифікації українця в умовах урбанізації суспільства
title_full	Особливості самоідентифікації українця в умовах урбанізації суспільства
title_fullStr	Особливості самоідентифікації українця в умовах урбанізації суспільства
title_full_unstemmed	Особливості самоідентифікації українця в умовах урбанізації суспільства
title_sort	особливості самоідентифікації українця в умовах урбанізації суспільства
publisher	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate	2009
topic_facet	Сучасні глобалізаційні виклики та етноідентифікаційні процеси
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207175
citation_txt	Особливості самоідентифікації українця в умовах урбанізації суспільства / Д. Горбачук // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2009. — Вип. 8(11). — С. 200-204. — Бібліогр.: 8 назв. — укр.
series	Матеріали до української етнології
work_keys_str_mv	AT gorbačukd osoblivostísamoídentifíkacííukraíncâvumovahurbanízacíísuspílʹstva
first_indexed	2025-10-03T01:09:54Z
last_indexed	2025-10-04T01:08:30Z
_version_	1845011531309252608
fulltext	200 Дмитро Горбачук (Слов’янськ) ОСОб ЛИВОСТІ СА МОІ ДЕНТИФІК А ЦІЇ У К РА ЇНЦ Я В У МОВА Х У РбА НІЗА ЦІЇ СУСПІ ЛЬСТВА У країнці – одна з майже двохсот народностей світу, яка стала нацією, здо- бувши державність і визнання у світовій спільноті. Однією з передумов існуван- ня народу та нації є свідоме ставлення представників певної спільноти до над- бань попередніх поколінь, збереження цих надбань та їхнє примноження, а не руйнація. Трансформація суспільно-демографіч ної системи в Україні, особливо в період здобут- тя нею державної незалежності та самостій- ного управління соціально-економічним і екологічним розвитком, вимагає всебічно- го аналізу й розробки наукових засад удо- сконалення соціальної та демографічної політики загальнодержавного й регіональ- ного розвитку. На засадах пріоритетності національних інтересів мають будуватися підходи до конкретних перетворень, роз- роблятися прогнози та формуватися полі- тика реформування суспільства на ближ- ню й віддалену перспективи. Досягнення оптимальної реалізації національних інтересів України мож- ливе лише за умов активної участі в суспільно-політичних процесах грома- дян – носіїв національної ідентичності, які об’єднані в сучасну українську на- цію. Це зумовлено тим, що в процесах утворення та функціонування будь-якої держави визначальну роль відіграє ве- лика спільнота – нація – підвалина люд- ського співтовариства, головна дійова особа політики та історії, яка складаєть- http://www.etnolog.org.ua 201 ся з окремих індивідів, не враховувати інтереси яких у сучасних умовах стає неможливим. Специфіка сучасного стану формування держави та нації полягає в тому, що переважна більшість країн сві- ту значною мірою урбанізована, і Украї- на в цьому плані не є винятком. Урбанізація (від лат. «urbanus» – міський) – це процес підвищення ролі міст у житті країни чи регіону. Розроб- кою теоретичних і методологічних засад урбанізації в нашій країні займалися відомі географи та економісти Н. Блаж- ко, Ф. Заставний, Л. Корецький, П. Ко- валенко, В. Кубійович, С. Мохначук, Ю. Пітюренко, В. Пересєкін, Г. Ста- ростенко, О. Степанів, А. Степаненко, Д. Стеченко, М. Тимчук, М. Фащев- ський, С. Фомін, О. Шаблій, Л. Шевчук та ін. Найінтенсивніше вивчення процесів урбанізації, окремих міських поселень та їхніх систем припадає на другу половину ХХ ст., а особливо – на його кінець. Це є наслідком того, що саме в цей період про- цес урбанізації виявлявся найактивніше: зростала роль міст як основних форм розселення та соціально-економічних центрів, міське населення займало про- відну позицію в процесах громадського самоуправління й управління державою. Розуміння сутності поняття урбанізації зазнало значної трансформації в процесі його вивчення. Протягом тривалого часу дослідники розуміли урбанізацію як процес збіль- шення міського населення за рахунок сільського та зростання кількості міст, не беручи до уваги інших аспектів урбані- зації. Це найсуттєвіше проявилось у до- слідженнях міст і міського населення, що проводилися в Україні до 70-х років ХХ ст. і мали переважно регіональний ха- рактер. Пізніше дослідники почали вка- зувати на складність процесу урбанізації, його вплив на всі аспекти життя суспіль- ства. Так, наприклад, А. В. Степаненко зазначає, що процес урбанізації супро- воджується формуванням специфічного середовища для життєдіяльності населен- ня та суттєвими змінами в його способі життя. Тобто процес урбанізації полягає в поширенні міського способу життя в не- міських поселеннях, що прилягають до міст [7, с. 48]. Таку саму рису урбанізації відмічає В. Кубійович. Учений зазначає, що межі міста не збігаються з адміністративними через те, що «міська культура життя і ді- яльності поширюються на неміські посе- лення, а найближчі села набувають місь- кого характеру» [5, с. 181]. Отже, урбанізацію слід розглядати не у вузькому розумінні (як збільшення міст і міського населення), а як багатогранний соціально-економічний процес, який знач- но впливає на суспільні відносини. Для цього процесу характерне утверджен- ня міського способу життя як феномену культури та сучасної цивілізації. Геогра- фічно урбанізація зумовлює просторову концент рацію людської діяльності в по- рівняно нечисленних центрах і ареалах, які відрізняються від масиву сільських поселень вищим рівнем соціально-еконо- мічного розвитку. В українському національному русі ще в ХІХ ст. сформувалась етнічна мо- дель, що ототожнювала українську націю насамперед з українським селянством – єдиною і водночас найчисленнішою соці- альною групою, яка не асимілювалась. На жаль, ця модель продовжує домінувати і в сучасних етнографічних студіях, мимо- волі усуваючи з процесів націєтворення міське та значною мірою урбанізоване не- міське населення. Особливістю нинішнього етапу етно- політики в Україні є проблема обрання шляхів формування сучасної україн- ської нації, спроможної гармонізувати соціально-політичні, економічні, духовно- культурні, етнічні та релігійні відносини в суспільстві. А це неможливо без самоус- відомлення громадян як частини цілого – етносу, нації, держави. У цьому процесі неабияку роль мають відіграти городяни, оскільки саме в містах зосереджується інтелектуальна частина нації, здатна не просто зберігати надбання попередніх по- колінь за принципами «так усі роблять», «як у людей», а й осмислювати свої вчин- ки з позицій загальнолюдського досвіду, корегувати власну поведінку відповідно до нових вимог. Українські вчені С. Гелей і С. Рутар виділяють три концептуальні моделі віт- чизняного суспільства. Перша, терито- ріальна, передбачає формування нації за територіально-громадським принципом, ігноруючи пріоритетність у цьому про- цесі корінного українського етносу. При цьому зосереджується особлива увага на http://www.etnolog.org.ua 202 закріпленні статусу двомовності, феде- ративного устрою України, запереченні традиційної національної державної сим- воліки. Ця концепція пропонує обрати шлях формування української нації, ха- рактерний для країн, на території яких не було корінного народу та які форму- валися на політичній основі з урахуван- ням етнокультурних інтересів багатьох або кількох народів (як у США, Канаді, Швейцарії). Друга, етнічна, концепція ґрунтується на таких положеннях: – примордіалістський підхід до генези- су нації; – визнання українського етносу укра- їнською нацією та єдиним суб’єктом державо творення; – юридичне закріплення пріоритетів корінного народу порівняно з національ- ними меншинами в усіх сферах суспіль- ного життя; – надання українського громадянства всім українцям, незалежно від місця їх- нього проживання; – представники національних меншин можуть отримати громадянство, якщо вони знатимуть українську мову, лояльно ставитимуться до української держави, шануватимуть її закони; – заперечення принципу двомовності в державних установах за будь-яких умов, а також принципу державного фінансу- вання навчальних закладів нацменшин тощо. Третя, етнотериторіальна, концеп- ція пропонує формування української нації за територіально-громадським і етнічним принципами. Територіально- громадський принцип цієї концепції передбачає, що члени української на- ції – це представники і корінного україн- ського етносу, і національних меншин, які є громадянами України. Крім того, національні меншини мають право на створення національно-культурної ав- тономій. Суть етнічного принципу цієї концепції полягає в тому, що національ- на держава, якою є Україна, отримує назву від корінного українського етносу; його мова та традиційна символіка отри- мують статус національних державних. Тобто, національна ідентифікація від- бувається передусім на ґрунті основних етнокультурних цінностей українського народу [2]. Політична та практична діяльність Української держави в процесі формуван- ня сучасної повномасштабної української нації свідчить про її тяжіння до третьої вищезазначеної моделі. Ефективність цьо- го процесу залежить від низки чинників. По-перше, від здатності політичних сил та інтелектуальної еліти консолідувати всіх громадян навколо українського ядра. Елементарна політична відповідальність вимагає від національних лідерів припи- нити спекулювання на тему, що розділяє українське суспільство на частини та роз- різнює їх (зокрема, поділ за успадкова- ним від радянського минулого стереоти- пом: українець – малограмотний селянин, неукраїнець – гоноровий городянин). По- друге, важливо згуртувати різні соціальні групи навколо національної ідеї, що має форму європейського вибору в політико- державному, економічному та етнокуль- турному аспектах. По-третє, слід відміти- ти важливість успішного впровадження радикальних реформ у всіх суспільних сферах: політичній, правовій, економіч- ній і культурній. Самоідентифікація українців і консо- лідація української нації значною мірою залежать від опанування Україною сучас- них моделей економічного зростання, орі- єнтованих на забезпечення стабільно ви- соких показників соціально-економічного розвитку на довгострокову перспективу. Особливо актуальним це питання є для урбанізованої частини населення, яка го- това більш-менш професійно виконувати свою роботу, очікуючи достойної оплати праці. Становлення української нації вимагає формування спільної громадянської куль- тури, яка має органічно поєднувати тра- диційні цінності українського народу та цінності національних меншин у їхньому сучасному цивілізованому вигляді. Це пе- редбачає вирішення таких невідкладних завдань: 1) об’єктивне осмислення істо- ричного досвіду України з усвідомленням катастрофічних наслідків безкомпроміс- ного суперництва політичних еліт; на- ціональні інтереси українського суспіль- ства повинні бути вищими за політичну кон’юнктуру; 2) формування історичної пам’яті, ліквідація «білих плям» минуло- го; 3) утвердження модернізаційного ха- рактеру української національної ідеї, що потребує пошуку оптимального взаємо- http://www.etnolog.org.ua 203 впливу та співіснування традиційних для українського соціуму цінностей і новітніх культурних впливів, які привносить урба- нізований світ. Сучасна повномасштабна українська нація повинна бути спроможною сприйма- ти та реалізовувати інноваційні напрями розвитку людства; забезпечувати незво- ротність демократичного вибору; концен- трувати сили та ресурси на суспільному розвитку; продукувати сучасну культуру високого рівня в усіх її виявах. А це не- можливо без залучення до процесу само- ідентифікації городянина. Важливою засадою самоідентифікації кожного українця слід вважати пошук і створення системи цінностей, цілісність і збалансованість якої дають можливість здійснити державно-національну іденти- фікацію України в цілому. Саме така система цінностей забезпечує державі необхідний рівень політичної стабіль- ності, відкриває широкі перспективи для успішної модернізації країни. Цінності є найглибшим підґрунтям ідей, вірувань і переконань. У широкому розумінні це не лише абстрактний привабливий зміст або ситуативні цінності, а й стабільні, важливі для особи конкретні матеріаль- ні блага. У вужчому значенні прийнято вести мову про цінності як про духовні ідеї, що мають високий ступінь узагаль- нення. Прагнучи до нових цінностей або відстоюючи вже наявні, людина виявляє наполегливість і завзятість, навіть може йти на конфлікт. Цінності не підляга- ють компромісам і торгу, оскільки сто- суються людської гідності, утвердження якої виразно пов’язане зі збереженням такої засади людського існування, як ідентичність. На власну систему цінностей, які ста- новлять основу їхньої національної іден- тичності, орієнтуються в стратегії на- ціональної безпеки та визначенні шляху розвитку США, Європейський Союз, Ро- сія, Китай, Індія. Проблема державно-національної іден- тичності набуває дедалі більшої акту- альності та важливості в українському суспільстві. Соціологічні дослідження свідчать, що в Україні загалом і у великих містах зокрема зростає частка населення, яке добровільно й охоче ідентифікує себе з країною, у якій проживає, вважає себе українцями, підтримує політичну само- стійність України, пов’язує свої інтере- си з її майбутнім. Навколо цих питань об’єдналася переважна (50 % і більше) або відносна більшість опитаних у всіх регіонах. За даними Інституту соціології НАН України, ідентифікація «громадянин України» є домінуючою. Упродовж 2007– 2008 років частка опитаних, які її оби- рають, майже вдвічі перевищує частку тих, які ототожнюють себе передусім із певною місцевістю, і у 8–9 разів – частку тих, які відчувають себе прив’язаними до певного регіону чи населеного пунк- ту [4, с. 9]. Всеукраїнський перепис 2001 р. за- свідчив, що в Україні, порівняно з пере- писом 1989 р., означилася чітка тенденція до зростання кількості українців – як у всій державі, так і в кожному регіоні зо- крема. Збільшення кількості українців, тобто громадян України, які ідентифіку- ють себе з титульною нацією, пов’язане не лише з демографічними процесами. Пере- пис констатує, що більшість українських громадян обирають українську ідентич- ність, навіть якщо вони не розмовляють українською мовою [4, с. 10]. Усе це засвідчує, що, попри високу динаміку сучасного етнополітичного роз- витку українського суспільства та роман- тичну поспішність частини політичної еліти, самоідентифікація українців не є одномоментним актом, а потребує три- валого часу. На цьому шляху важливи- ми є зміцнення держави, її престижу у світовій співдружності, її реальний між- народний вплив, місце у світовій економі- ці, досягнення науки, освіти, культури та спорту. Важливою залишається роль на- ціональної ідентичності в утвердженні де- мократії, яка зумовлює усвідомлення гро- мадянином і суспільством національних інтересів, довіру до держави та її інститу- тів, солідарність із ними для досягнення суспільно значущих цілей. Таким чином, формування національ- ної стійкості серед урбанізованого загалу значною мірою залежить від урахування кількох внутрішніх факторів: мотивації, що підкріплюється з боку держави та со- ціуму, рівня сформованості національної свідомості та національної самоідентифі- кації кожного індивіда. http://www.etnolog.org.ua 204 1. Антонович В. Три національні типи народ- ні // Старожитності. – 1992. – № 3. 2. Гелей С., Рутар С. Політологія: Навч. по- сіб. – К., 2004. 3. Давриченко Н. Національна самоідентифі- кація і соціологізація української молоді: педагогічний аспект. Теоретичні питання освіти та виховання: Зб. наук. праць. – К., 2000. – Вип. 11. – С. 69. 4. Експертна доповідь «Україна в 2008 році: внутрішнє і зовнішнє становище та перспек- тиви розвитку» [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/ book/DOPOVID 08/index.html. 5. Енциклопедія українознавства. Загальна частина: Перевид. в Україні / НАН Украї- ни. Інститут української археографії [Репр. відтворення вид. 1949 р.] – К., 1994. – Т. 1. – XVI. 6. Кресіна І. Українська національна сві- домість і суспільно-політичні процеси. – К., 1998. 7. Олійник Я., Степаненко А. Вступ до соці- альної географії: Навч. посіб. – К., 2000. 8. Сміт Е. Національна ідентичність. – К., 1994. http://www.etnolog.org.ua

Особливості самоідентифікації українця в умовах урбанізації суспільства

Institution

Ähnliche Einträge