Етнографічна діяльність Харківського історико-філологічного товариства: історіографічний аспект

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2009
1. Verfasser:	Микитчук, С.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2009
Schriftenreihe:	Матеріали до української етнології
Schlagworte:	Семантика матеріального і духовного в етнокультурному контексті
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207188
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Етнографічна діяльність Харківського історико-філологічного товариства: історіографічний аспект / С. Микитчук // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2009. — Вип. 8(11). — С. 145-150. — Бібліогр.: 38 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-207188
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-2071882025-10-03T00:06:23Z Етнографічна діяльність Харківського історико-філологічного товариства: історіографічний аспект Микитчук, С. Семантика матеріального і духовного в етнокультурному контексті 2009 Article Етнографічна діяльність Харківського історико-філологічного товариства: історіографічний аспект / С. Микитчук // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2009. — Вип. 8(11). — С. 145-150. — Бібліогр.: 38 назв. — укр. 2313-8505 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207188 uk Матеріали до української етнології application/pdf Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Семантика матеріального і духовного в етнокультурному контексті Семантика матеріального і духовного в етнокультурному контексті
spellingShingle	Семантика матеріального і духовного в етнокультурному контексті Семантика матеріального і духовного в етнокультурному контексті Микитчук, С. Етнографічна діяльність Харківського історико-філологічного товариства: історіографічний аспект Матеріали до української етнології
format	Article
author	Микитчук, С.
author_facet	Микитчук, С.
author_sort	Микитчук, С.
title	Етнографічна діяльність Харківського історико-філологічного товариства: історіографічний аспект
title_short	Етнографічна діяльність Харківського історико-філологічного товариства: історіографічний аспект
title_full	Етнографічна діяльність Харківського історико-філологічного товариства: історіографічний аспект
title_fullStr	Етнографічна діяльність Харківського історико-філологічного товариства: історіографічний аспект
title_full_unstemmed	Етнографічна діяльність Харківського історико-філологічного товариства: історіографічний аспект
title_sort	етнографічна діяльність харківського історико-філологічного товариства: історіографічний аспект
publisher	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate	2009
topic_facet	Семантика матеріального і духовного в етнокультурному контексті
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207188
citation_txt	Етнографічна діяльність Харківського історико-філологічного товариства: історіографічний аспект / С. Микитчук // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2009. — Вип. 8(11). — С. 145-150. — Бібліогр.: 38 назв. — укр.
series	Матеріали до української етнології
work_keys_str_mv	AT mikitčuks etnografíčnadíâlʹnístʹharkívsʹkogoístorikofílologíčnogotovaristvaístoríografíčnijaspekt
first_indexed	2025-10-03T01:11:51Z
last_indexed	2025-10-04T01:09:47Z
_version_	1845011611179286528
fulltext	145 Сергій Микитчук (Київ) ЕТНОГРАФІ ЧН А ДІ Я ЛЬНІСТЬ Х А РК ІВСЬКОГО ІСТОРИКО-ФІ ЛОЛОГІ ЧНОГО ТОВА РИСТВА : ІСТОРІОГРАФІ ЧНИй АСПЕК Т Н а сучасному етапі розвитку укра- їнської етнографічної науки існує потреба історіографічного узагальнення поступу вітчизняної етнографії в Наддніпрянській Україні наприкінці XIX – на початку XX ст. У межах відкритості цієї проблеми спробуємо показати й розкрити етнографіч- ну діяльність одного з провідних наукових осередків Наддніпрянської України кін- ця XIX – початку XX ст. – Харківського історико-філологічного товариства – крізь призму поглядів провідних учених. Кінець XIX – початок XX ст. став важли- вим етапом становлення етнографічної нау- ки в України. Якщо до 80-х років XIX ст. етнографічні дослідження велися в напря- мі дослідження переважно усної народної творчості, деяких обрядів і частково одя- гу, то в 90-х рр. XIX ст. збирачів-аматорів потроху витісняють збирачі-систематики, які вже сприймають етнографію крізь призму наукових поглядів і дивляться на http://www.etnolog.org.ua 146 етнографічні матеріали під кутом кри- тичності. Це нове покоління етнографів, яке народжується в цей час, намагається зосередити голов ну увагу на досліджен- ні різних ділянок матеріальної культури, а також формах організації суспільного життя. Важливу роль у зазначений період у збиранні та поширенні етнографічних знань відіграють університетські науко- ві товариства в Наддніпрянській Україні: Історичне товариство Нестора-літописця при університеті Св. Володимира, Хар- ківське історико-філологічне товариство (далі – ХІФТ), Історико-філологічне това- риство при Новоросійському університеті та Історико-філологічне товариство при Історико-філологічному інституті князя О. Безбородька в Ніжині. Нашою метою є спроба на основі аналі- зу різних оцінок етнографічної діяльності ХІФТ, що існують в історіографії, уза- гальнити роль цього товариства у розви- тку етнографії Наддніпрянської України кінця XIX – початку XX ст. При розгляді української історіографії етнографічної діяльності ХІФТ скориста- ємося її поділом на етапи, який зробив сучасний український учений О. Нагір- няк, досліджуючи українознавство кінця XIX – початку XX ст. Він, зокрема, виді- ляє такі основні етапи: 1) українська історіографія кінця XIX – початку XX ст.; 2) історіографія 20-х – початку 30-х рр. XX ст.; 3) наукові розроблення українських учених у 30–80-х рр. XX ст.; 4) сучасний етап української історіо- графії, що охоплює 90-ті рр. XX ст. і пер- ші роки XXI ст. 1 Українська історіографія початку XX ст. розвивалася в умовах загаль- ної лібералізації російського суспільно- політичного життя та панівних тенденцій у світовій історичній думці 2. Разом із тим цей період започаткований справді видат- ними вченими і мислителями 3. Видатний радянський дослідник ХІФТ В. Фрадкін зазначив, що дорадянська іс- торіографія ХІФТ і його установ епізо- дична, має описовий характер і хроноло- гічно вичерпується першими двадцятьма п’ятьма роками його існування 4. Історію утворення та діяльності ХІФТ на початку XX ст. висвітлювали у своїх працях М. Сумцов 5, М. Плевако 6. Зокре- ма, М. Сумцов у своїй статті, присвяче- ній 25-річчю ХІФТ, визначив його як суто українську наукову інституцію, яка зроби- ла немало для розвитку етнографічних до- сліджень, охарактеризував наукову працю активних співробітників Товариства, на- самперед Є. Редіна, Д. Міллера, Д. Бага- лія в етнографічній сфері, участь органі- зації в різноманітних науково-культурних заходах того часу 7. Говорячи про місію ХІФТ, М. Сумцов зазначав, що йому ви- пало важке завдання – зіставити у своїй діяльності різні наукові інтереси, які вису- нув сучасний швидкий прогрес історико- філологічних знань, опікуватися збором архівних матеріалів, їх описом, виданням і опрацюванням, а також збиранням етно- графічних матеріалів, розвитком у Това- ристві наукових і педагогічних інтересів, збереженням пам’яток старовини 8. Д. Багалій та Д. Міллер дотримува- лися думки, що виникнення Історико- філологічного товариства при Харківсько- му університеті пов’язане з активізацією історіографічних досліджень українців, їхнім прагненням до вивчення старо- вини і народності, яке виявилося в роз- витку національної самосвідомості на ґрунті вивчення історії українського на- роду 9. Характеризуючи діяльність ХІФТ, Д. Багалій підкреслює, що поряд із до- слідженнями загального характеру Това- риство також вивчало питання, пов’язані з дослідженням історії Слобідської Украї- ни в різних аспектах. Значна робота була зроблена в царині літературних студій, народної поезії та етнографії. Тут слід відзначити і численні доповіді голови То- вариства О. Потебні, реферати і статтті М. Сумцова, М. Савинова, В. Харцієва, М. Дринова 10. Недоліком усіх цих студій початку XX ст. є здебільшого їхній мемуарний ха- рактер і досить слабкий науковий аналіз. Особливо цінне дослідження М. Пле- вако «Историко-филологическое общество при Харьковском университете» 11, у якому зроблено ґрунтовний аналіз етнографічних праць учених ХІФТ зазначеного періо ду. Учений зазначає, що діяльність Товари- ства в галузі українознавства найкраще проявилася в розробленні ним питань міс- цевої історії, етнографії і української літе- ратури, а також у виданні відомих «Збір- ників», які містили багато різноманітного матеріалу, особливо фольклорного 12. http://www.etnolog.org.ua 147 Говорячи про розвиток української іс- торіографії в 20–30-і рр. XX ст., варто звернути увагу на працю відомого україн- ського історика Д. Дорошенка «Огляд української історіографії» 13, яка побачила світ у 1923 р. в Празі. Вона дуже цінна на- самперед тому, що була першою спробою систематичного аналізу і цілісного висвіт- лення українознавчої наукової спадщини від найдавніших часів до початку XX ст. У своїй праці відомий учений на основі принципу державності у хронологічній по- слідовності подає аналіз основних етапів розвитку українознавчої науки, характе- ристику видатних істориків кінця XIX – початку XX ст., діяльність українських на- укових установ того часу 14. Він зазначає, що великою мірою за співучасті професо- ра Д. Багалія в Харкові створено науко- вий осередок, у якому розробляли питання українознавства: історії, археології, етно- графії, мистецтва, філології. Цим центром стало ХІФТ, засноване 1876 р. зусиллями видатного українського вченого професора О. Потебні 15. Серед учених-репрезентантів періоду 30-х рр. XIX ст. варто згадати «Працю київського Українського наукового товари- ства на тлі наукового життя Наддніпрян- щини» 16 О. Гермайзе, де автор охарактери- зував значення створення УНТ в Києві в 1907 р. для українознавчої науки, висвіт- лив діяльність таких наукових установ, як ХІФТ, НІФТ, учених архівних комісій 17. Проте недоліком цієї праці є те, що автор, розкриваючи визначальну роль УНТ, нех- тує іншими науковими інституціями і нав- чальними закладами, що існували тоді, зо- крема ХІФТ. Він помилково вважає, які вони майже нічого не зробили для розвит- ку українознавчих галузей науки і були прислужниками російської імперсько- шовіністичної системи 18. Російський учений М. Азадовський у книзі «История русской фольклористи- ки» 19 пише, що в Києві наприкінці XIX – на початку XX ст. значну роль відводили фольклористичним дослідженням. Нато- мість у Харкові переважали етнографіч- ні інтереси (школа М. Сумцова). Цен- тром наукової діяльності Харкова було Історико-філологічне товариство при Хар- ківському університеті. Учений зазначає, що збірники товариства (тт. 1–20, 1886– 1911) містять багатий матеріал з етногра- фії і фольклору 20. Найбільша роль у дослідженні ХІФТ серед учених цього періоду належить В. Фрадкіну 21. Він зазначає, що виник- нення Історико-філологічного товариства при Харківському університеті зумовлене наявністю великої кількості вчених гума- нітарного напряму, які шукали виходу з тісних університетських аудиторій 22. Уче- ний доходить висновку, що все поперед- нє ознайомлення з науковою спадщиною членів ХІФТ переконує в тому, що ви- світлення його багаторічної фольклорно- етнографічної діяльності має стати важ- ливою ланкою у вивченні вітчизняної етнографії кінця XIX – початку XX ст. 23 Науковець позитивно оцінює XII архео- логічний з’їзд, який відбувся в Харкові в 1902 році. З ініціативи членів ХІФО було прийнято рішення до відкриття з’їзду одно часно з археологічною організувати етнографічну виставку. На неї було по- кладено завдання складання й поширення програм, організації і проведення етно- графічних експедицій, систематизації ко- лекцій 24. В. Фрадкін підкреслює, що ет- нографічна виставка Харківського з’їзду мала важливе значення для пропаганди історико-етнографічних знань, популяри- зації етнографічної науки, розвитку му- зейної справи в Росії. Після завершення роботи з’їзду колекції виставки перейшли у власність ХІФО. А вже в 1905 році ет- нографічний музей ХІФО почав функціо- нувати. З цього часу при музеї почали створювати архів і бібліотеку, у каталозі якої налічувалося до півтисячі томів спе- ціальних етнографічних видань 25. Таким чином, В. Фрадкін, досліджу- ючи внесок ХІФТ у розвиток української етнографії, робить висновок, що історія ХІФТ – це яскравий приклад колектив- ного співробітництва прогресивно нала- штованої російської і української інте- лігенції – учених, викладачів гімназій, народних учителів, лікарів, які об’єднали зусилля з метою всебічного вивчення ду- ховної і матеріальної культури населення Слобожанщини 26. Окрім того, популяри- зація і пропаганда етнографічних знань, розроблення і поширення етнографічних програм, видання збірників фольклорно- етнографічних матеріалів, створення Етнографічного музею, розширення та зміцнення російсько-українських та між- національних зв’язків, постійне піклуван- ня про підготовку висококваліфікованих http://www.etnolog.org.ua 148 кадрів етнографів і фольклористів – усе це стало яскравою сторінкою в історії роз- витку етнографічної науки в Україні кін- ця XIX – початку XX ст. 27 У «Радянській історичній енциклопе- дії» 28 ХІФТ охарактеризовано як товари- ство, яке досліджувало історію, археоло- гію і етнографію Лівобережної України, особливо Слобідської, українську філоло- гію, здійснювало охорону пам’яток культу- ри, вело велику науково-просвітницьку та краєзнавчу роботу 29. Радянські дослідження української ет- нографії, починаючи з 60-х рр. XX ст., характеризуються значною активізацією наукових пошуків, оскільки в цей час після сталінських репресій поступово від- роджується українська етнографічна нау- ка 30. Єдиним недоліком тогочасних сту- дій був вплив марксистської методології з її трактуванням подій, явищ, процесів у дещо суб’єктивно-неправдивому відтінку. У цьому контексті варто згадати стат- тю В. Сарбея «Харківське історико- філологічне товариство та його вклад в іс- торіографію України» 31. Історик зазначає, що саме друга половина 80-х та 90-і роки XIX ст. стали періодом найінтенсивнішої діяльності ХІФТ. Проте період деякого піднесення творчо-дослідницької діяль- ності ХІФТ був нетривалим. У 1902 році йому довелося взяти участь у XII археоло- гічному з’їзді, який відбувався в Харкові. На відміну від В. Фрадкіна, В. Сарбей вважає, що коли не брати до уваги невели- кого реферату Д. Багалія про заснування м. Харкова, а також оглядів документаль- них матеріалів архівосховищ, то історія України не була представлена в тематиці доповідей на з’їзді 32. До певної міри така оцінка вченого не- зрозуміла, оскільки попередні дослідники ХІФТ, у тому числі В. Фрадкін, давали позитивну характеристику XII археоло- гічному з’їзду як свого роду каталізатору етнографічних та історичних досліджень в Україні. До того ж В. Сарбей робить висновок, що в XX ст. ХІФТ щоразу біль- ше схилялося до занепаду, чому сприяв також загальний кризовий стан науки 33. Розпад Радянського Союзу та проголо- шення України незалежною державою за- клали основи якісно нового етапу розвит- ку української етнографії. Це дає змогу по-новому, без марксистських стереоти- пів досліджувати й трактувати розвиток етнографії в Україні, зокрема на рубежі XIX–XX ст. Діяльність ХІФТ спробував узагаль- нити харківський учений В. Назаренко 34. Дослідник вважає, що головна заслуга ХІФТ – це збирання та вивчення укра- їнського фольклору. Його діяльність у складних умовах російської дійсності була подвигом. Товариство боролося за утвер- дження суверенного права українського народу на свою культуру, а об’єктивно – і на суверенітет України 35. В. Назаренко робить висновок, що, вивчаючи фольклор і етнографію Слобожанщини, Товариство відтворювало історію краю і зробило ве- ликий внесок у вивчення історії культури України. Воно заповнило головний про- міжок у створенні історії культури укра- їнського народу і вперше розкрило світові багаті художні цінності великого регіо- ну України – Слобожанщини 36. Заслуга В. Назаренка в тому, що він ґрунтовно проаналізував організаційну структуру ХІФТ, працю її відділів, висвітлив його роль у дослідженні української етногра- фії, фольклористики, археології, літера- турознавства. Сучасна дослідниця О. Медалєєва 37, вивчаючи роль Історичних наукових то- вариств в українському національному відродженні, зазначає, що краєзнавчі студії в останній третині XIX – на по- чатку XX ст. були складником наукових досліджень членів наукових товариств. Їхні результати стали органічною части- ною вітчизняної історичної науки. Членам товариств вдалося зібрати, упорядкува- ти, проаналізувати й опублікувати уні- кальний матеріал з регіональної історії України. Аналіз результатів фольклорно- етнографічної роботи членів товариств дає підстави стверджувати, що вона спри- яла дослідженню історичного процесу в регіональному розрізі, підтримувала в українському суспільстві інтерес до куль- тури, мови, традицій українського наро- ду, а отже, мала величезне значення для становлення українського краєзнавства. Історичне товариство Нестора-літописця, ХІФТ, Історико-філологічне товариство при Новоросійському університеті в за- значений період були своєрідними центра- ми регіональних досліджень і організато- рами краєзнавчого руху в Україні 38. Таким чином, незважаючи на складність та неоднорідність умов, у яких перебувала http://www.etnolog.org.ua 149 етнографічна наука від початку XX ст. і до сьогодні, на багатовекторність етапів її становлення, занепаду, відродження, біль- шість учених позитивно оцінила внесок ХІФТ у розвиток української етнографії. Учені, репрезентанти дорадянської школи, зокрема Д. Багалій, Д. Міллер, М. Сумцов, М. Плевако, першими намагалися оцінити вклад ХІФТ в етнографію. Вони відзначи- ли великий внесок Товариства в розвиток етнографічних досліджень місцевого краю. У 20-х рр. XX ст., уже в Радянській Украї- ні, у річищі процесу українізації етногра- фічним дослідженням також приділяли значну увагу. У цьому контексті актуальна вже згадувана праця О. Гермайзе, де автор, проте, недооцінює етнографічну діяльність ХІФТ. Із середини 30-х і до 60-х рр. XX ст. в українській етнографічній науці триває доба стагнації через панування сталінсько- го тоталітарного режиму в державі. Проте вже із 60-х рр. XX ст. ситуація змінюєть- ся на краще. Дослідник В. Фрадкін високо оцінює внесок ХІФТ у розвиток, збирання та поширення етнографічних знань в Украї- ні. Російський учений М. Азадовський під- креслює примат етнографічних досліджень ХІФТ. Досліджує ХІФТ і відомий радян- ський та український історик В. Сарбей, хоча його погляди з поглядами В. Фрадкі- на дещо не збігаються. Так, В. Сарбей не- дооцінює роль XII археологічного з’їзду, проте він також підкреслює значний внесок ХІФТ у розвиток української етнографії. Дослідники незалежної України, зокрема В. Назаренко, О. Медалєєва, у своїх до- слідженнях роблять висновок про значний внесок ХІФТ у розвиток історії краю, куль- тури, краєзнавства, етнографії. Отже, можна стверджувати, що ХІФТ стало творцем однієї з важливих сторінок української національної етнографії. 1 Нагірняк О. Нариси з історії українознавства у Наддніпрянській Україні (остання чверть XIX ст. – 1917 р.). – К., 2007. – С. 37. 2 Стельмах С. Історична думка в Україні XIX – початку XX століття. – К., 1997. – С. 148. 3 Нагірняк О. Зазнач. праця. – С. 38. 4 Фрадкин В. Харьковское историко-фило- логическое общество (1877–1919 г.) // Исто- рия и историки 1979. – М., 1982. – С. 223. 5 Сумцов Н. Двадцатипятилетие историко- филологического общества при император- ском Харьковском университете // Сбор- ник ХИФО. – 1905. – Т. 14. 6 Плевако М. Историко-филологическое обще- ство при императорском Харьковском уни- верситете // Украинская жизнь. – М., 1915. – № 11–12. 7 Сумцов Н. Зазнач. праця. – С. 17–18. 8 Плевако М. Зазнач. праця. – С. 56. 9 Багалей Д., Миллер Д История города Харькова за 250 лет его существования. – 1912. – Т. 2, Х. – С. 631. 10 Там само. – С. 632. 11 Плевако М. Зазнач. праця. 12 Там само. – С. 68. 13 Дорошенко Д. Огляд української історіо- графії. – К., 1996. 14 Нагірняк О. Зазнач. праця. – С. 64. 15 Дорошенко Д. Зазнач. праця.– С. 168–169. 16 Гермайзе О. Праця Українського наукового товариства на тлі наукового життя Наддні- прянської України // Україна. – 1929. – Кн. 32. 17 Там само. – С. 31–37. 18 Там само. 19 Азадовский М. История русской фолькло- ристики. – М., 1963. – Т. 2. 20 Там само. – С. 293. 21 Фрадкин В. Фольклорно-этнографическая деятельность харьковского историко- филологического общества, 1877–1919 гг.: Автореф. дисс. ... канд. ист. наук. – Ле- нинград, 1973. 22 Фрадкин В. Харьковское историко-фило- логическое общество (1877–1919 г.). – С. 224. 23 Фрадкін В. До історії створення і діяльнос- ті етнографічного музею ХІФТ // Збірник Харківського історико-філологічного товари- ства. Нова серія. – Х., 1993. – Т. 1. – С. 6. 24 Фрадкин В. Фольклорно-этнографическая деятельность... – С. 14. 25 Фрадкин В. Харьковское историко-филоло- гическое общество (1877–1919 г.). – С. 235. 26 Там само. – С. 241. 27 Фрадкин В. Фольклорно-этнографическая деятельность... – С. 18. 28 Советская историческая энциклопедия. – М., 1974. – Т. 15. 29 Там само. – С. 542. 30 Горленко В. Історіографія української ет- нографії та деякі принципові засади її роз- робки // Матеріали до української етно- логії. – К., 1995. – Вип. 1 (4). – С. 22. 31 Сарбей В. Харківське історико-філологічне товариство та його вклад в історіографію України // УІЖ. – 1977. – № 12. 32 Там само. – С. 102. 33 Там само. – С. 102. http://www.etnolog.org.ua 150 34 Назаренко В. Харьковское историко- филологическое общество // Вопросы ли- тературоведения. – 1999. 35 Там само. – С. 133. 36 Там само. – С. 134. 37 Медалєєва О. Роль університетських іс- торичних наукових товариств України в українському національному відродженні (ост. третина XIX ст. – 1917 р.) : Автореф. дис. ... канд. іст. наук. – Черкаси, 2005. 38 Там само. – С. 11. http://www.etnolog.org.ua

Етнографічна діяльність Харківського історико-філологічного товариства: історіографічний аспект

Institution

Ähnliche Einträge