Глиняна макітра в побуті та весільній обрядовості жителів Опішного в останній третині ХХ - на початку ХХІ століття (за польовими матеріалами)
Збережено в:
| Дата: | 2009 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2009
|
| Назва видання: | Матеріали до української етнології |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207191 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Глиняна макітра в побуті та весільній обрядовості жителів Опішного в останній третині ХХ - на початку ХХІ століття (за польовими матеріалами) / О. Щербань // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2009. — Вип. 8(11). — С. 134-137. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-207191 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-2071912025-10-03T00:06:49Z Глиняна макітра в побуті та весільній обрядовості жителів Опішного в останній третині ХХ - на початку ХХІ століття (за польовими матеріалами) Щербань, О. Семантика матеріального і духовного в етнокультурному контексті 2009 Article Глиняна макітра в побуті та весільній обрядовості жителів Опішного в останній третині ХХ - на початку ХХІ століття (за польовими матеріалами) / О. Щербань // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2009. — Вип. 8(11). — С. 134-137. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. 2313-8505 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207191 uk Матеріали до української етнології application/pdf Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Семантика матеріального і духовного в етнокультурному контексті Семантика матеріального і духовного в етнокультурному контексті |
| spellingShingle |
Семантика матеріального і духовного в етнокультурному контексті Семантика матеріального і духовного в етнокультурному контексті Щербань, О. Глиняна макітра в побуті та весільній обрядовості жителів Опішного в останній третині ХХ - на початку ХХІ століття (за польовими матеріалами) Матеріали до української етнології |
| format |
Article |
| author |
Щербань, О. |
| author_facet |
Щербань, О. |
| author_sort |
Щербань, О. |
| title |
Глиняна макітра в побуті та весільній обрядовості жителів Опішного в останній третині ХХ - на початку ХХІ століття (за польовими матеріалами) |
| title_short |
Глиняна макітра в побуті та весільній обрядовості жителів Опішного в останній третині ХХ - на початку ХХІ століття (за польовими матеріалами) |
| title_full |
Глиняна макітра в побуті та весільній обрядовості жителів Опішного в останній третині ХХ - на початку ХХІ століття (за польовими матеріалами) |
| title_fullStr |
Глиняна макітра в побуті та весільній обрядовості жителів Опішного в останній третині ХХ - на початку ХХІ століття (за польовими матеріалами) |
| title_full_unstemmed |
Глиняна макітра в побуті та весільній обрядовості жителів Опішного в останній третині ХХ - на початку ХХІ століття (за польовими матеріалами) |
| title_sort |
глиняна макітра в побуті та весільній обрядовості жителів опішного в останній третині хх - на початку ххі століття (за польовими матеріалами) |
| publisher |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| publishDate |
2009 |
| topic_facet |
Семантика матеріального і духовного в етнокультурному контексті |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207191 |
| citation_txt |
Глиняна макітра в побуті та весільній обрядовості жителів Опішного в останній третині ХХ - на початку ХХІ століття (за польовими матеріалами) / О. Щербань // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2009. — Вип. 8(11). — С. 134-137. — Бібліогр.: 19 назв. — укр. |
| series |
Матеріали до української етнології |
| work_keys_str_mv |
AT ŝerbanʹo glinânamakítravpobutítavesílʹníjobrâdovostížitelívopíšnogovostanníjtretiníhhnapočatkuhhístolíttâzapolʹovimimateríalami |
| first_indexed |
2025-10-03T01:12:11Z |
| last_indexed |
2025-10-04T01:10:02Z |
| _version_ |
1845011627495129088 |
| fulltext |
134
Олена Щербань
(Опішне)
ГЛИН ЯН А М А К ІТРА
В ПОбУ ТІ ТА ВЕСІ ЛЬНІй
ОбРЯ ДОВОСТІ Ж ИТЕ ЛІВ
ОПІШНОГО В ОСТА ННІй
ТРЕТИНІ Х Х – Н А ПОЧ АТК У
Х Х І СТОЛІТ ТЯ
(за пол ьови м и мат ер іа ла м и)
М
акітри – один із найуживані-
ших видів глиняного посуду українців.
У господарстві вони практично незамінні,
оскільки мають широку сферу застосуван-
ня, тісно пов’язані з традиційною куліна-
рією. Тому гончарі виготовляють і прода-
ють їх дотепер, зокрема в Опішному.
Для дослідження цієї теми було обрано
Опішне, що на Полтавщині, як один із
найвідоміших гончарних осередків. Упро-
довж XX – на початку XXI ст. місцеві
гончарі, окремі з яких досягли неабия-
кої майстерності в цій справі, виготовили
знач ну кількість різних за параметрами
макітер. Отже, опішнянські господарства
були в достатній мірі ними забезпечені.
Нині, коли гончарство Опішного пере-
буває в стані занепаду, усе ще наявний
попит на глиняні макітри задовольняє
гончар Михайло Острянин (1938 р. н.),
який працює на підприємстві «Гончарний
круг». Не дивно, що наразі в побуті біль-
шості опішнянських родин (67 із опитаних
100 осіб) використовуються «різночасові»
макітри (найдавніша з відомих автору ви-
готовлена на початку ХХ ст., найновіша –
на початку ХХІ ст.).
Місце макітер у побуті місцевих меш-
канців досі лишається маловивченим, не-
зважаючи на наявність студій гончарства
відомих дослідників: керамолога Івана
Зарецького; керамолога та етнографа Яко-
ва Риженка, мистецтвознавців Євдокії
Дмитрієвої, Катерини Матейко та Олени
Клименко; керамолога, етнолога, музео-
лога Олександра Пошивайла та ін. [2; 7;
1; 4; 3; 6]. Найбільше інформації стосов-
но порушеного питання міститься в праці
Я. Риженка «Форми гончарних виробів
Полтавщини» [7, с. 2–28] та в монографії
О. Пошивайла «Етнографія українсько-
го гончарства: Лівобережна Україна» [6,
с. 211–213]. Обидва дослідження ґрун-
туються переважно на матеріалах другої
половини ХІХ – першої чверті ХХ ст.,
автори праць коротко зупинилися на ети-
мології слова «макітра» та функціональ-
ному призначенні цього посуду. До того
ж ніхто зі згаданих дослідників не зазна-
чив, що наведена інформація стосується
саме опішнянських макітер.
У пропонованому дослідженні, пере-
важно на основі польових матеріалів,
зіб раних за останні п’ять років, уперше
подано відомості про використання гли-
няних макітер в Опішному в побуті та
весільному обряді впродовж періоду від
останньої третини ХХ ст. і донині.
Упродовж ХХ – на початку ХХІ ст.
форма та пропорції опішнянських макі-
тер були сталими: боки – розхилені, він-
ця – відігнуті, потовщені, з діаметром,
приблизно рівним найбільшому діаметру
тулуба. Об’єм макітер, за свідченням ін-
форматорів, міг бути від 1 л до 40 л. Вар-
то зазначити, що, виготовляючи макітру,
гончарі зазвичай не міряли їхній об’єм,
тому він завжди дещо умовний. Найпоши-
реніша місткість посудин – 3–15 л. Два-
дцятилітрові макітри виготовляли нечасто,
переважно за спеціальним замовленням,
оскільки це фізично важка робота, вико-
нати яку було під силу не кожному гонча-
реві. У другій половині ХХ ст., згідно зі
згадками мешканців Опішного, виготови-
ти макітру такого великого об’єму могли
не більше п’яти місцевих гончарів. Нині –
лише один, згаданий вище 72-річний
М. Острянин. Під вінцями макітер міст-
кістю понад 15 л для зручності перенесен-
ня наліплювали два вуха. Значну частину
макітер, виготовлення яких у досліджу-
ваний період зосередилося переважно на
гончарному підприємстві Опішного, заво-
ді «Художній керамік», оздоблювали сти-
лізованим рослинним орнаментом.
Завдяки своїй формі, глиняні макітри
наділені унікальною універсальністю ви-
користання їх у побуті. Як і в попередній
період, у другій половині ХХ ст. в Опіш-
ному макітри різної місткості використо-
вували для:
– розминання продуктів;
– розтирання продуктів;
– тушкування страв;
– подачі страв до столу;
– приготування тіста;
– зберігання води та сирівцю;
http://www.etnolog.org.ua
135
– квашення та соління городини й
фруктів;
– зберігання сипучих продуктів (бо-
рошна, солі, цукру, круп, зерна тощо), а
також хліба, пирогів, повидла, варення,
жирів (масла, смальцю) тощо;
– для здійснення обрядів, зокрема ве-
сільних.
Детальнішу інформацію про існуючі
в народному гончарстві стандарти щодо
місткості макітер і використання відповід-
ного розміру посудин для різних потреб
буде подано в подальших дослідженнях
автора.
Сфера функціонального призначення
макітер упродовж досліджуваного періоду
звужувалася. Призначення зберігати ріди-
ни повністю перебрав на себе металевий і
пластиковий посуд. Інший посуд викорис-
товується нині й для зберігання сипучих
і в’язких продуктів. Зі значними змінами
в сучасній опішнянській весільній тра-
диції, макітри втратили й свою обрядову
функцію.
Нині в Опішному глиняні макітри ви-
користовують переважно люди старшого
покоління для замішування тіста (на пи-
роги, хліб і паски) чи розтирання маку,
хоча подекуди – і для інших цілей. Опіш-
няни середнього віку та молоде поколін-
ня використовують макітру нечасто, хоча
саме цей вид глиняного посуду трапляєть-
ся в господарстві найчастіше.
Воднораз у господі здебільшого було
дві великі макітри (одна – у резерві).
Зокрема, Ліна Старущенко розповідала:
«У мене на чотири відра макітра. І друга
є, менша, для случая» [15]. А Ганна Ко-
ноненко згадувала: «У кого було й чотири
макітри, а в мене дві – як поб’ється одна,
то ще одна буде» [11]. Трохи попсовану
посудину одразу не викидали. Надщерб-
лену могли використовувати, за місцевим
висловом, «на всиплище» – для зберіган-
ня сипучих продуктів. Тріснуту на вінцях
посудину продовжували використовувати,
обв’язавши для міцності попід вінцями
дротом [12], мотузкою чи ганчіркою. Про
використання таких макітер Ганна Коно-
ненко зазначила: «Як чорнова, десь надко-
лена, то обв’язували проволокою. Було, як
не добачиш, купиш вже надколене» [11].
Коли в господарстві з’являлася нова макі-
тра, для нейтралізації запаху (опішнянки
висловлюються: «щоб не душила») її ви-
мивали теплою водою [12].
Головним призначенням полив’яних і
неполив’яних макітер місткістю понад 6 л
є, за місцевим висловом, «підколочуван-
ня» та вимішування тіста. Раніше на свя-
та чи інші «оказії» використовували макі-
три об’ємом і більше 20 л. Ганна Міняйло
згадувала, що «одна макітра на п’ять ві-
дер завжди стояла на горищі, її викорис-
товували один раз на рік, щоб замішувати
тісто на паску, або як хто умре – то на
пироги вчиняти. Це в мене було багато по-
суди, батько гончарював, в людей, може,
і менше було, воно дорого тоді було купи-
ти» [13].
Ще до середини ХХ ст., коли в кож-
ній українській хаті була піч, на всі
«свята-празники» та в неділю господині
обов’язково випікали хліб, пироги, пе-
репічки... Залежно від кількості членів
сім’ї, були потрібні макітри різних роз-
мірів. Найпоширенішими були посудини
місткістю близько 10–15 л. З часом, коли
добробут більшості опішнянських родин
покращився, і хліб почали переважно ку-
пувати в крамницях, у макітрах учиняли
тісто здебільшого на пиріжки та паски.
Така їхня функція збереглася донині. На-
приклад, опішнянка Лідія Штанько ви-
користовує десятилітрову макітру, коли
пече пироги на Великдень чи Різдво, а
майже щонеділі, для приготування тіста
на пиріжки, користується макітрою мен-
шого розміру [19].
Раніше, згідно із зафіксованими спога-
дами респондентів, макітру, у якій місили
тісто, не мили, щоб на стінках лишалося
тісто – «як закваска, як помити, то буде
пусте» [12]. Нині ж, коли за потреби мож-
на купити дріжджі, деякі господині ре-
тельно миють макітри після того, як «ви-
роблять» тісто [15], інші – намагаються
не мити, але обшкрібають.
Такі самі, як для замішування тіста,
але обов’язково полив’яні зсередини ма-
кітри використовували, а подекуди й досі
використовують для квашення та соління
буряків, капусти, огірків, помідорів, ка-
вунів тощо.
Макітри з об’ємом менше ніж 6 л,
здебільшого полив’яні (адже вони мен-
ше вбирають жир, тому легше миються),
використовували для тушкування та за-
пікання м’яса, овочів (картоплі, капус-
ти, буряків, гарбуза тощо), подавання до
столу готових страв. Як згадувала Ган-
на Хмелик, «картоплю з салом тушили
http://www.etnolog.org.ua
136
у макітерці. Можна і в горщечку, але в
макітерці найкраще, тільки в полив’яній,
бо неполив’яна вбирає жир» [17].
Неполив’яні макітри невеликих розмі-
рів використовували для розминання
дерев’яним товкачиком зварених картоплі,
квасолі, гороху, а також сиру. У них же
розтирали макогоном мак.
У другій половині ХХ ст. полив’яні
мальовані макітри, іноді з покришками,
використовували для зберігання та подачі
до столу вареників, гречаників, млинців,
голубців тощо. У макітрах, які не вико-
ристовували в побуті, зберігали збіжжя,
або ж вони стояли перевернутими догори
дном, «щоб не нападало сміття, миша не
вскочила на горищі чи в чулані» [17].
Щодо обрядодій, авторові дослідження
вдалося записати про використання макі-
тер лише у весільному обряді. Останній
раз, згідно із зафіксованими відомостя-
ми, весілля з дотриманням обряду з ма-
кітрою в Опішному відбулося в 1997 р.
Отже, макітри використовували під час
обряду випікання коровайницями коро-
ваїв і медяників (як правило, у середу
або четвер за три дні до весілля). Зазви-
чай було дві макітри – одна для коро-
ваю, інша – для медяників – їхнє тіс-
то різнилося і за об’ємом, і за кількістю
компонентів. Одно часно ці два види об-
рядового печива в піч для випікання не
ставили [9].
В Опішному для замішування тіста на
весільний коровай використовували зде-
більшого нову макітру. Крім того, макітра
могла бути спеціально виготовлена для
цієї події, про що свідчать написи на дея-
ких посудинах. Наприклад, про напис на
одній зі своїх макітер – «Люби меня, как
я тебя» – Лідія Штанько зазначила, що
він стосується взаємної любові господині
та посудини [19]. «Тісто обов’язково в ма-
кітрі місить, червоною лєнтою обов’язково
обв’язували, як тісто місили на весіль-
ний коровай» – згадувала Анастасія Ме-
лещенко [14]. Після того, як коровай та
медяники ставили в піч, коровайниці ви-
ходили за ворота і з піснями та жартами
розбивали глиняну макітру качалкою [10;
16]. Це символізувало закінчення обряду
випікання весільного короваю – щоб не
довелося пекти його вдруге. Іноді, шко-
дуючи посудину, «на розбиття» брали ін-
ший, негожий посуд [16].
З останньої чверті ХХ ст. в Опішно-
му поширилася «традиція» замовляти
весільний коровай або в жінки, яка спе-
ціалізується» на виготовленні весільного
обрядового печива, або в хлібопекарнях.
Зрозуміло, що в цих випадках обряд із
макітрою не проводили. Авторові вдалося
зафіксувати випадок, коли глиняна макі-
тра для замішування тіста на коровай у
однієї з відомих опішнянських коровай-
ниць «прослужила» понад 30 років.
«Драну» макітру чи горщик розбива-
ли й на другий день весілля, коли свати
приходили до батьків молодої. Згідно зі
спогадами нині найстарішої мешканки
Опішного Параски Більги (1912 р. н.), у
посудину насипали попіл, ставили «на
воротях», а тоді, коли родичі молодого
підходили близько, розбивали її «ко-
ляками». Попіл потрапляв не лише на
святковий одяг гостей, а й запорошував
очі [10; 16]. Нині думки щодо дотри-
мання цих звичаїв серед респондентів
різняться. Одні вважають, що глиняну
макітру все ж необхідно розбивати, інші
проти того, щоб розбивати будь-що під
час весільного обряду. Сьогодні під час
приготувань до весілля, макітри не роз-
бивають.
Отже, з-поміж інших видів глиня-
ного посуду макітри вирізняються сво-
єю багатофункціональністю. Упродовж
досліджуваного періоду сфера їхнього
функціонального використання посту-
пово звужувалася, нині простежується
зменшення об’єму макітер, що пов’язано
із суттєвими змінами в побутовій куль-
турі опішнян. Варто враховувати й
факт відносної дороговизни глиняної
макітри (80–100 грн). Однак і на по-
чатку ХХІ ст. опішняни продовжують
використовувати макітри в домашньо-
му побуті – здебільшого для замішу-
вання тіста на пироги, паску та для
розтирання маку. Рідше – для інших
цілей. Інші функції нині виконують ме-
талеві, скляні та пластикові посудини.
Обрядодія, пов’язана з використанням
макітри, яку здійснювали коровайниці
в період весільних приготувань (вими-
вання її перед початком і після робо-
ти, обв’язування червоною стрічкою,
розбивання перед воротами, що супро-
воджувалося відповідними піснями та
приказками), у досліджуваний період
відживала.
http://www.etnolog.org.ua
137
1. Дмитрієва Є. Мистецтво Опішні. –
К., 1952.
2. Зарецкий И. Гончарный промысел в Пол-
тавской губернии. – Полтава, 1894.
3. Клименко О. Народна кераміка Опіш-
ні (до проблеми традицій та інновацій в
народних художніх промислах): Дис. …
канд. мистецтвознав. – К., 1995.
4. Матейко К. Українська народна керамі-
ка ХІХ–ХХ сторіч. Історико-етнографічне
дослідження: Дис. … канд. іст. наук. –
Л., 1953.
5. Пошивайло О. Ілюстрований словник на-
родної гончарської термінології Лівобе-
режної України: Гетьманщина. – Опішне,
1993.
6. Пошивайло О. Етнографія українського гон-
чарства: Лівобережна Україна. – К., 1993.
7. Риженко Я. Форми ганчарних виро-
бів Полтавщини // Наук. збірник Хар-
ківської н.-д. каф. історії укр. культури
ім. акад. Д. І. Багалія. – Х., 1930. – Т. 9. –
Вип. 2. – С. 22–42.
8. Спогади Параски Більги, 1909 р. н., від
10.11.2007 р., Опішне, Полтавщина // По-
льові матеріали Анатолія Щербаня. При-
ватний архів Анатолія Щербаня, Опішне,
Полтавщина.
9. Спогади Віри Іванівни Вепро (дів. Пили-
пенко), 1947 р. н., від 20.02.2009 р., Опіш-
не, Полтавщина // Польові матеріали
Олени Щербань. Приватний архів Олени
Щербань, Опішне, Полтавщина.
10. Спогади Віри Грамоліної, 1933 р. н., від
10.11.2007 р., Опішне, Полтавщина // По-
льові матеріали Анатолія Щербаня. При-
ватний архів Анатолія Щербаня, Опішне,
Полтавщина.
11. Спогади Ганни Степанівни Кононен-
ко, 1918 р. н., від 14.10.2003 р. Опішне,
Полтавщина // Польові матеріали Олени
Щербань. Приватний архів Олени Щер-
бань, Опішне, Полтавщина.
12. Спогади Христини Коростиленко від
26.11.2008 р., Опішне, Полтавщина //
Звіт старшого наукового співробітника
Національного музею-заповідника україн-
ського гончарства в Опішному Олени Щер-
бань про результати одноденної керамоло-
гічної експедиції по Опішному в рамках
наукового проекту «Гончарство Опішного
в іменах його майстрів» 26.11.2008 р. – На-
ціональний музей українського гончарства
в Опішному, Національний архів україн-
ського гончарства.
13. Спогади Ганни Міняйло, 1929 р. н., від
16.02.2004 р. Опішне, Полтавщина // По-
льові матеріали Олени Щербань. Приват-
ний архів Олени Щербань, Опішне, Пол-
тавщина.
14. Спогади Анастасії Миколаївни Мела-
щенко (дів. Журилко), 1947 р. н., від
20.02.2009 р., Опішне, Полтавщина //
Польові матеріали Олени Щербань, При-
ватний архів Олени Щербань, Опішне,
Полтавщина.
15. Спогади Ліни Михайлівни Старущен-
ко (дів. Мелащенко), 1938 р. н., від
20.02.2009 р., Опішне, Полтавщина //
Польові матеріали Олени Щербань, При-
ватний архів Олени Щербань, Опішне,
Полтавщина.
16. Спогади Варвари Тесленко, 1938 р. н., від
10.11.2007 р., Опішне, Полтавщина // По-
льові матеріали Анатолія Щербаня. При-
ватний архів Анатолія Щербаня, Опішне,
Полтавщина.
17. Спогади Ганни Микитівни Хмелик,
1927 р. н., від 14.10.2003 р., Опішне, Пол-
тавщина // Польові матеріали Олени
Щербань, Приватний архів Олени Щер-
бань, Опішне, Полтавщина.
18. Спогади Євдокії Федорівни Шаповал,
1951 р. н., від 26.11.2008 р., Опішне,
Полтавщина // Звіт старшого науково-
го співробітника Національного музею-
заповідника українського гончарства в
Опішному Олени Щербань про результа-
ти одноденної керамологічної експедиції
по Опішному в рамках наукового проекту
«Гончарство Опішного в іменах його май-
стрів» 26.11.2008 р. – Національний музей
українського гончарства в Опішному, На-
ціональний архів українського гончарства.
19. Спогади Лідії Михайлівни Штанько,
1944 р. н., від 8 лютого 2009 р., Опішне,
Полтавщина // Польові матеріали Олени
Щербань, Приватний архів Олени Щер-
бань, Опішне, Полтавщина.
http://www.etnolog.org.ua
|