Василь Кравченко про рибальські промисли
Збережено в:
| Дата: | 2009 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2009
|
| Назва видання: | Матеріали до української етнології |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207197 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Василь Кравченко про рибальські промисли / С. Сіренко // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2009. — Вип. 8(11). — С. 103-107. — Бібліогр.: 32 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-207197 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-2071972025-10-03T00:02:00Z Василь Кравченко про рибальські промисли Сіренко, С. Семантика матеріального і духовного в етнокультурному контексті 2009 Article Василь Кравченко про рибальські промисли / С. Сіренко // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2009. — Вип. 8(11). — С. 103-107. — Бібліогр.: 32 назв. — укр. 2313-8505 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207197 uk Матеріали до української етнології application/pdf Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Семантика матеріального і духовного в етнокультурному контексті Семантика матеріального і духовного в етнокультурному контексті |
| spellingShingle |
Семантика матеріального і духовного в етнокультурному контексті Семантика матеріального і духовного в етнокультурному контексті Сіренко, С. Василь Кравченко про рибальські промисли Матеріали до української етнології |
| format |
Article |
| author |
Сіренко, С. |
| author_facet |
Сіренко, С. |
| author_sort |
Сіренко, С. |
| title |
Василь Кравченко про рибальські промисли |
| title_short |
Василь Кравченко про рибальські промисли |
| title_full |
Василь Кравченко про рибальські промисли |
| title_fullStr |
Василь Кравченко про рибальські промисли |
| title_full_unstemmed |
Василь Кравченко про рибальські промисли |
| title_sort |
василь кравченко про рибальські промисли |
| publisher |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| publishDate |
2009 |
| topic_facet |
Семантика матеріального і духовного в етнокультурному контексті |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207197 |
| citation_txt |
Василь Кравченко про рибальські промисли / С. Сіренко // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2009. — Вип. 8(11). — С. 103-107. — Бібліогр.: 32 назв. — укр. |
| series |
Матеріали до української етнології |
| work_keys_str_mv |
AT sírenkos vasilʹkravčenkoproribalʹsʹkípromisli |
| first_indexed |
2025-10-03T01:12:47Z |
| last_indexed |
2025-10-04T01:10:34Z |
| _version_ |
1845011661305413632 |
| fulltext |
103
Сергій Сіренко
(Київ)
ВАСИ ЛЬ К РА ВЧЕНКО ПРО
РИбА ЛЬСЬК І ПРОМИС ЛИ
В
асиль Григорович Кравченко – ви-
датний етнограф, фольклорист, краєзна-
вець, діалектолог, теоретик етнографічної
музейної справи. У його науковому до-
робку питання етнології посідають чільне
місце. Глибокий інтерес до народної куль-
тури виник у Василя Григоровича ще в
дитячі роки в Бердянську, де він 25 квіт-
ня 1862 року народився.
Сьогодні про діяльність В. Кравчен-
ка написано багато, але внесок ученого в
дослідження рибальства в Україні не ви-
вчено. Тому метою пропонованої статті є
розгляд лише цієї тематики.
Як відомо, першим, хто писав про ді-
яльність В. Кравченка, був його таланови-
тий учень Никанор Дмитрук (1902–1937).
Саме він уперше (і єдиний) звернув увагу
на те, що художній твір Василя Григоро-
вича «Над морем» містить етнографічний
матеріал про рибальство 1. З цієї праці ді-
знаємося про життя бердянських рибалок:
як і чим вони ловлять рибу, що роблять
їхні дружини та діти. Наприклад, автор
з гумором описує випадок, який позба-
вив рибалок улову. «Рибалки, закинувши
вудки, почали чекати клюву, але на березі
здійснився такий галас, що вони змушені
були з’ясовувати що там трапилось. А на
березі робилось таке: з дачі французького
консула трьома фаетонами їхав до церкви
Львокай вінчатися, а дитяча ватага, душ
з тридцяти, що саме купалася, убачивши
шлюб, уся сунула з води, – наголо, низ-
кою вирівнялася проти паркана, як же
хтось з попередніх поїжджай гримнув на
цю дітвору, вона осатаніло сипала піском
на весільних, – шпурляла камінцями,
«тпрукала» на коней, свистала на них!..
Один з бояр відважився припинити дітво-
ру, погнався за нею. Але вона з тюканням,
шубовснула в воду!» 2.
Автор називає такі знаряддя лову: вуд-
ки і сітки 3. Описує їхню будову і техніку
лову сіткою. Викидають сітку з човна за
допомогою «ключка» (так називають пал-
ку, яка розчепірює сітку). Щоб сітка трима-
лась у водоймі, використовують «махал-
ки» (канати, де на одному кінці містяться
«шмати» (поплавки), а знизу грузило) 4.
Такі «посудини» виготовляють і ремонту-
ють самі рибалки 5.
Використовують рибалки судна двох
видів. До першого, які мають великі роз-
міри, В. Кравченко відносить «трашбан-
ки» і «астрадонки». Другий – «ялинка» і
«гапка» 6.
З твору «Над морем» дізнаємось і про
артіль у Бердянську. Кожен рибалка був
записаний в артіль, що давало можливість
заробити, не виходячи в море. Учасники
об’єднання розвантажували і завантажу-
вали кораблі, які стояли в порту. Бер-
дянська артіль складалася з дванадцяти
номерів, по двадцять чотири чоловіки на
номер. Працювали вони за графіком, бо
роботи було мало 7.
Інша праця В. Кравченка «Від’їзд у
море рибалок та моряків у м. Бердян-
ську» 8 є науковою роботою, тому й при-
вертала увагу дослідників, але її також
ґрунтовно ніхто не аналізував. Никанор
Дмитрук та Ганна Скрипник 9 лише зга-
дують про цей твір. Тетяна Лобода звер-
тає більше уваги на історію виникнення
статті. Виявляється, історія написання та
надрукування цього матеріалу досить ці-
кава. «Все почалося з того, що Катерина
Грушевська в процесі роботи над статтею
“Дума про пригоду на морі Поповича”
зіштовхнулася з проблемою відсутності
“...друкованого матеріалу того роду...”» 10.
Вона звернулася по допомогу до В. Крав-
ченка. З листа Василя Григоровича до
пані Катерини ми бачимо, як волинський
дослідник аналізує інформацію від своїх
кореспондентів 11.
Ця робота дуже цінна, тому що в ній
переважають описи вірувань, звичаїв мо-
ряків, що є дуже рідкісним матеріалом.
Наведемо декілька прикладів. До 1917
року бердянці перед виходом у море пости-
ли, сповідалися, заборонено було свистіти
та розповідати про зайців 12. На території
Російської імперії (Україна тоді входила
до неї) в XIX ст. було поширене повір’я,
що, пливучи по воді, не можна згадувати
зайця, бо цього не любить водяний і може
накликати бурю 13.
У своїх рукописах В. Кравченко зазна-
чав, що інформатори неохоче спілкували-
ся на такі теми. Причин було декілька:
по-перше, старі рибалки повмирали; по-
http://www.etnolog.org.ua
104
друге, молоді боялися розповідати, щоб
не бути покараними 14. Про вихід у море
Василь Григорович писав так: «Нагру-
зивши свої човни снастями, притягають
їх до берега і підіймають свої флаги на
маштах. Як-же човен “без машти”, а “на
веслах”, то чіпляють на “кормі” або на
“прові”. – Якщо справа від’їзду відбува-
ється на великому промислі, то й на заво-
ді виставляють флага. На заводах окремо
від церкви справляють молебні (на кож-
ному); а допіро кроплять свяченою водою
як рибаків, так завод, все господарство
рибацьке і снасть, що на рибу, яка лежить
уже на човнах. Після молебну на заводі
буває урочистий обід, але і з невеликою
випивкою. Потім, помолившись Богу, під-
німають паруса й допіро в останнє, пере-
хрестившись по три рази, звертаються до
св. Николая з проханням, аби він захис-
тив їх від нещастя на морі. Допіро з свої-
ми розпущеними флагами відпливають у
море. На заводі подають сигнал, с. т. три-
чі спускають і стільки-ж піднімають фла-
га, це – прощання. Всякий човен, згідно
розподілу на заводі, йде по компасу в той
бік, куди йому призначено» 15.
З цієї роботи дізнаємось і про знаряддя
лову. Використовували волокуші, неводи,
крючники. Усі рибалки Бердянська діли-
лися на дві групи: неводчики і забродчи-
ки. Другі проживали на заводі спільною
громадою, де діяли суворі правила і май-
же козацькі покарання за провину 16.
Особисті рукописи (чернетки праць,
розглянуті вище) підтверджують, що Ва-
силь Григорович організував у Бердян-
ську мережу записувачів етнографічних
матеріалів.
Значно більше праць у В. Кравченка
про рибальство Волині, адже все своє
життя він присвятив дослідженню цього
краю, планував написати «Рибальство
про р. Тетереву» 17. Він узяв безпосередню
участь у створені Волинського наукового
товариства, зокрема його етнографічної
секції. Після революції він організовує
роботу щодо створення етнографічного
відділу Волинського краєзнавчого музею,
засновує місцеві музеї та народознавчі
товариства, розбудовує краєзнавчу шко-
лу. Для успішної її діяльності розробляє
програми-питальники для етнографічно-
краєзнавчих досліджень 18. Окрему серію
програм В. Кравченка становлять вузько-
тематичні питальники, що стосуються гос-
подарської діяльності населення. Серед
них є і про рибальство (див. додаток).
В «Етнографічній програмі по рибаль-
ству» подано рекомендації, як збирати й
оформлювати матеріал. Питальник спря-
мовано на з’ясування різних аспектів жит-
тя рибалок 19. В. Кравченко закликає до-
сліджувати також спосіб лову раків, адже
їх ловлять тим самим «посудом», що й
рибу (див. додаток) 20.
За допомогою цього питальника дослі-
дження проводив сам Василь Григорович
та члени гуртків, якими він керував. Так,
В. Кравченко записав, що в с. Грушки
(нині – Володарсько-Волинський р-н Жи-
томирської обл.) в’юнів ловлять зимою го-
рохвинням. «Сухе горохвиння намотують
на кілок і гострим кінцем кілка встромля-
ють у ополонку так, щоб він добре вгруз
у дно річки. В’юни дуже люблять таке
горохвиння, линуть до нього й зашива-
ються в середину. Через якийсь час кілок
виймають, розгортають горохвиння й вийма-
ють в’юни» 21.
Зафіксував Василь Григорович і дав-
ній спосіб лову риби, який у 1920-х ро-
ках не використовували – «печерування».
Рибалка набирав повітря в себе і пірнав
біля берега, шукаючи печеру, у якій була
риба. Потім запливав до печери й шукав
найбільшу рибу, яку починав рукою гла-
дити. А риба з того задоволена розкриває
зябра. Рибалка бере глицю (нею в’яжуть
сітки) й легенько пронизує її крізь зябра.
Таким чином риба опиняється на нитці,
інший кінець якої прив’язаний до ноги
чи до пояса рыбалки 22. Коли він не вміє
поводитися з рибою, злякає її, то загине.
Причина проста: риба скаламутить воду
так, що рибалка не зможе вийти з печери:
у нього закінчиться запас повітря.
Учасники гуртка, студенти друго-
го курсу Житомирських Укрпедкурсів
П. Дмитрійчук, Н. Іванцов та М. Осин-
ський дослідили рибальство м. Житоми-
ра. Вони детально описали рибальські
знаряддя лову, коли і як ловлять рибу, а
також саму рибу 23. Досить цікавий спосіб
ловіння зафіксували гуртківці – труїння
риби, який у 20-х pоках XX ст. був уже
заборонений. Рибу ловлять за допомогою
рослини «трутівки». «Беруть його, ви-
сушують, товчуть і обсипають ним ва-
рену принаду (кашу, горох, кукурудзу)
і сиплять в воду. Схопивши цю прина-
ду, риба через п’ять хвилин крутиться
http://www.etnolog.org.ua
105
по воді й перекидається вверх животом
не жива» 24.
Ще цікавіший спосіб ловіння «кити-
цею» зафіксували на річці Орелі (при-
тока Дніпра) біля с. Китайгорода (Цари-
чанський р-н Дніпропетровської обл.). Це
відбувається взимку. Коли річка замерзає,
прорубують ополонку й перетинають річ-
ку впоперек так, щоб риба, яка йде за те-
чією, скупчилася біля ополонки, для того
й ставлять «китець» із двома крилами.
Його виготовляють із бадилля соняшни-
ків або з довгих паличок (близько 1 м дов -
жини). Перев’язують їх шнуром у трьох
місцях – посередині й на кінцях. До низу
прив’язують грузила-камінці. Там, де гли-
боко, над паличками прикріплюють сітку,
а зверху додають поплавки. Китець закрі-
плюють «шостими» (дерев’яні кілочки),
які прив’язують. Біля ополонки теж за-
кріплюють 25. Ставити цю «посудину» на-
магалися на вузьких місцях річки. Після
встановлення рибалка ставав біля ополон-
ки з «черпакою»,тобто із саком, який мав
довгий держак 26. Отже, китиця – це пред-
мет, яким перегороджують річку.
Як бачимо, програму Василя Кравчен-
ка використовували і в Середній Наддні-
прянщині.
А вчителі села Іскоростень (нині – Ко-
ростенський р-н Житомирської обл.) опи-
сали знаряддя лову: сітка, волок-бродок,
волок-сежник, сітка-хватка, крилач (ятер),
нерет, сак, кош, вудки, «крига» 27. Детальні-
ше схарактеризуємо маловідомі знаряддя.
Волок-бродок – це великий мішок із
сітки – «куль», що має вигляд конуса.
Довжина його від 22 см до 4 м. До ши-
рокої сторони куля з обох боків приши-
вають крила завширшки від 1 м до 2 м,
а завдовжки від 2 м до 3 м. До верхньої
частини крил і куля прив’язують «лазки»
з бересту, а до нижньої – «нутерочки»
(грузила із заліза) 28.
Ловлять волоком так: два рибалки бе-
руть за «шусти» (прикріплені палиці до
крил), розтягають на всю широчінь і во-
лочать по воді 29.
Місце для цього треба вибирати тихо-
водне, з рівним та чистим дном, щоб не
зачепитися волоком за щось на дні річки.
Ловлять цим знаряддям улітку. Найкра-
ще ще й уночі, коли риба виходить із ям
та з-під корчів 30.
Щоб ловити рибу «волоком-сежником»,
потрібно загатити річку. Це роблять так: че-
рез усю річку впоперек забивають кілля на
0,5 м один від другого, скріплюючи їх жер-
диною або дротом і загачуючи хворостом.
Гатять так, щоб тільки риба не пройшла.
Посередині цієї загати залишають прохід –
«ворота» (завширшки 2–3 м). У воротах
забивають три стовпці, на яких із жердок
або дощок мостять «кровать» (приладдя
для сидіння). Звідси й назва всієї загати –
«кроваті», або «сежник» 31.
Волок-сежник має такий вигляд, як і
волок-бродак, але без крил. До спіднього
боку мішка прив’язують «коромисло» –
білу палку завдовжки 2–3 м. До «коро-
мисла» прикріплюють «дертално». Лов-
лять цим знаряддям так: рибалка сідає
на «кровать» і опускає «волока-сежника»
коромислом до дна. Вода йде у волок. Ри-
балка дивиться на коромисло і бачить,
коли риба потрапляє до волока. Після
цього він піднімає держак, і риба вже не
втече 32.
ДОД АТОК
Кравченко В. Г.
ЕТНОГРАФІЧНА ПРОГРАМА
ПО РИБАЛЬСТВУ
А. Уваги загальні
Збирач етнографічних матеріалів по-
винен:
1. Занотувати: день, місяць і рік, коли
збирається матеріал.
2. Зазначити губернію, повіт (округ).
3. Прізвище, ім’я, по батькові.
4. Додати коротенький життєпис осо-
би, від якої занотовують рибалки.
5. Хто проводить запис.
6. Досліджувати лише те рибальство,
яке проводиться первісним засобом, тобто
без кидання в воду бомб і взагалі без жод-
ного вживання вогнепальної зброї.
7. Про всяку снасть треба зазначити:
а) де її вживають – на морі, озері, річ-
ці, ставу, болоті і т. д.;
б) на яку саме рибу, яка снасть;
в) як вживають.
8. Як, коли і де треться риба.
9. Майже всяка місцевість має такі
власні захисти, де риба найбільш ловить-
ся, з того й бажано, щоб усі ці місця були
занотовані, як же можна, то подати ма-
люнки від руки, або фотографії. Притому
зазначити, через що власне тут найбільш
буває риба.
http://www.etnolog.org.ua
106
10. Всякий дотепний збирач етногра-
фічний матеріал повинен:
а) всяку річ, що так, чи інак спричи-
няється до рибальства, здобути в натурі;
як же цього через щось зробити не можна
(велика річ), то подати з неї модель, фото-
графію, або хоч відповідного малюнка від
руки, зазначивши її натуральні розміри;
б) здобувши річ (модель, малюнок),
зазначити місцеву назву не тільки самої
річі, а і всякі окремі частини;
в) сітку, що не більш од сажня, треба
мати в натурі, а на більші поробити зраз-
ки, але на папірцеві зазначити розміри
всіх частин;
г) грузило, буйки, клячки, треба збира-
ти в натурі на те, щоб бачити їх як вони в
натурі. При цьому збирати також зразки
ниток, мотуззя (і) глиць т. ін., що вжива-
ють при виробі сіток.
11. На всяку здобуту матеріальну річ
причепити на ниточці квиточка, зазначив-
ши на ньому:
а) день, місяць і рік здобуття річі, як
же можна, то коли й хто її зробить?
б) звідки вона походить?
в) хто подарував, чи то як здобув її від
передостаннього її власника.
12. Прості рибалки мають багато влас-
них прикмет, забобонів, суєвірів, звичаїв та
обрядів, якими можна приваблювати рибу,
а також спинити чи одвести бурю т. и. з
того: Занотовувати всі перекази, байки, ле-
генди, верзунки, побрехеньки т. й. що так,
чи інак спричиняється як до рибальства
взагалі, так і до всякої рибальської річі зо-
крема, чи то риби, як от, – «насміялася
верша з болота, оглянулася, аж і сама в
болоті лежить», або «на те й щука в морі,
щоб карась не дрімав» т. и.
13. Записи всіх матеріалів, зазначених
в п. 10 і 11 обов’язково подавати з губи
оповідача (рибалки). Як же його мова в
чомусь відрізняється від літературної,
то всі ці відрізнення зазначити певними
знаками, додавши до них певні пояснен-
ня, – наприклад, звичайне літературне
слово «сіль» в ріжних місцях Волині має
багато відмінків, як от «суель», «суль»,
«сул», «соль», «соуль» т. и. або літератур-
не «кінь» –«кунь» [...] (автор показує, як
передавати звуки мови – С. С.)
Б. Програма
1. Яке рибальське вбрання в певній
місцевості?
2. Які місцеві назви і як будують: а) ри-
бальські помешкання, куріні, хати (жерт-
ки, накриття, дашки, піддашки, коліби,
помешкання на єриках); б) для соління,
та сушіння риби; в) для розвішування
рибальської снасти, для просушування;
г) для осмолювання та відгострювання
снасти (крючча) т. и.?
3. Який зовнішній вигляд та місцеві назви
цих рибальських суден: човна, дуба, рапки
(плоскодонки, бандака, астраханки)?
4. Які місцеві назви всякої риби, що
водиться в певній місцевості.
5. Як усяку з тих риб ловлять зокрема:
літом; восени; зимою під льодом; весною;
ранком; в день; у вечері як небо ясне; в
ночі як небо похмуре; як дуже тихо; при
середньому вітрі; під час великої бурі; як
тепло; як холодно.
6. Як ловлять цю рибу в певній міс-
цевості: білугу, бички, верховодку, в’юни,
головню, йоржі, камбулу, карасі, коропи,
красноперку, лини, марину, миньки, окуні,
оселедці, лящи, осетра, перуги (форелі),
пічкури, плітку, пузанка, пукаси, рибці,
севрюгу, сикавку, слизка, сома, стерлець,
тараню, таловинку, угрі, чехоню т. і.
7. Які заховалися в народі перекази
про походження всякої риби зокрема.
8. Які місцеві назви: болото, [сажалки]
(грабарки) ставка, озера, річки, море т. і.
по яких у певній місцевості ловлять рибу?
9. Які є перекази про походження (ви-
конання) кожного болота, річки, т. і. що
зазначені в п. п. 8 и через що вони одер-
жали певні назви?
10. Яку рибу у певній місцевості лов-
лять руками.
11. Які є певні місцеві засоби для пе-
ретинання річки: а) камінням, плотом,
гатками, парканами, ліси вискочки т. п.
(на єриках); б) які місцеві назви всякого
перетину.
12. Для вловів якої риби в певній місце-
вості вживають це знаряддя: блесне, багор,
брідень, волокушу, вершу, вудку, котець,
крипач, козульки, кошики, крючга (гачки
з буйками для перемету), каламійки, миту-
ші, невід, ості (сандалі), оханки, принади
на огонь з човна, підсак, сачок, підгак, сіт-
ки, хватка, чаканки, ятір, хабешу т. і.
13. В яких випадках і яку рибу лов-
лять трутизною?
14. Що й як саме вживають на отруєн-
ня риби?
http://www.etnolog.org.ua
107
15. Які є саморобні сітки, вудки, вуд-
лища, грузила, поплавки, блесна, козуль-
ки, гачки, багра т. і.
16. Яка буває рибальська снасть з оче-
рету, рогози лози т. і.?
17. Чим і як приваблюють рибу на пев-
не місце?
18. Яку саме рибу і в яких випадках
треба приваблювати на певне місце.
19. Які принади (наживу) вживають:
на вудку й для якої риби зокрема: «мухи,
скакунці, очитки, робаки, горох, каша,
хліб, пшениця і т. і.
20. Яка снасть крім вудки вимагає:
а) певні принади (наживки); б) для якої
риби; в) всякі риби зокрема.
21. Що звичайно вживають на живця
для певної риби.
22. Як і яку рибу приглушують?
23. Як розводять рибу до ставка й са-
жалках?
24. Як що для зловів риби спускають
воду по ставках то: а) коли спускають;
б) як спускають; в) на яких умовах.
25. Яке вживають приладдя для убор-
ки та переховування риби в волі?
26. Через що стало більш, чи менш
риби в певній місцевости.
Увага!
В межах України завжди водилося,
як по річках, так и по ставках та озерах
багато раків, але літ з 18–20 тому назад
тут на них був величезний помір, і що по
де яких місцях ця тварина майже цілком
зникла, не зважаючи на це, раки знов по-
чали койде прокидатися. Варто би було
тут зібрати увесь той матеріал, який спри-
чиняється до влову раків у всякій зокре-
ма місцевости.
Частина того приладдя, яке вживають
при ловах риби – вживається і на раки з
того збирач етноматеріалів по рибальству,
мусить поруч з тим зазначити в своїй
праці про одмінности лову рибальським
знаряддям (яким) раків. Отже є не мало
ще такого приладдя, приваблювання, яке
спеціально вживають на раки.
1 Дмитрук Н. 45 років етнографічної діяль-
ності В. Г. Кравченка // Народна твор-
чість та етнографія (далі НТЕ). – 1990. –
№ 3. – C. 61–71.
2 Рукописні фонди ІМФЕ. – Ф. 15, од. зб. 558,
арк. 41.
3 Там само. – Арк. 102.
4 Там само. – Арк. 37, 38.
5 Там само. – Арк. 40.
6 Там само. – Арк. 8.
7 Там само. – Арк. 13, 14.
8 Кравченко В. Виїзд у море рибалок та мо-
ряків у м. Бердянську // Первісне грома-
дянство та його пережитки на Україні. –
1926 – № 1–2. – С. 150, 151.
9 Дмитрук Н. 45 років етнографічної діяль-
ності В. Г. Кравченка – C. 64; Скрипник Г.
Етнографічна діяльність Василя Кравчен-
ка // НТЕ. – 2002. – № 5–6. – C. 20–
30, 27.
10 Лобода Т. Василь Кравченко. Громадська,
наукова та просвітницька діяльність. –
К., 2008. – С. 115.
11 Рукописні фонди ІМФЕ. – Ф. 1 (дод.),
оп. 3, од. зб. 350, арк. 6–6 зв.
12 Кравченко В. Виїзд у море... – С. 150.
13 Сумцовъ Н. Заяць въ народной словеснос-
ти (Изъ Х-й книги «Этнографического
Обозрfнія»). – M., 1891. – С. 70.
14 Рукописні фонди ІМФЕ. – Ф. 1 (дод.),
оп. 3, од. зб. 350, арк. 2 зв.
15 Кравченко В. Виїзд у море... – С. 150.
16 Там само.
17 Рукописні фонди ІМФЕ. – Ф. 15, од. зб. 1,
арк. 25.
18 Скрипник Г. А. Етнографічні музеї Укра-
їни. Становлення і розвиток /АН УРСР.
Інститут мистецтвознавства, фолькло-
ру та етнографії ім. М. Т. Рильського. –
К., 1989. – С. 153, 154.
19 Рукописні фонди ІМФЕ. – Ф. 15, од. зб. 114,
арк. 1–5.
20 Там само. – Арк. 5.
21 Там само. – Од. зб. 257, арк. 129.
22 Там само. – Арк. 133.
23 Там само. – Арк. 134–138.
24 Там само. – Арк. 138 зв.
25 Там само. – Арк. 150.
26 Там само. – Арк. 152.
27 Там само. – Од. зб. 152 а, арк. 1–5.
28 Там само. – Арк. 3.
29 Там само.
30 Там само. – Арк. 3 зв.
31 Там само.
32 Там само.
http://www.etnolog.org.ua
|