Весільний обряд Середньої Наддніпрянщини (за матеріалами експедиції "Шляхами Павла Чубинського" 2008 року)
Збережено в:
| Дата: | 2009 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2009
|
| Назва видання: | Матеріали до української етнології |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207203 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Весільний обряд Середньої Наддніпрянщини (за матеріалами експедиції "Шляхами Павла Чубинського" 2008 року) / О. Громова // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2009. — Вип. 8(11). — С. 71-77. — Бібліогр.: 46 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-207203 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-2072032025-10-03T00:19:25Z Весільний обряд Середньої Наддніпрянщини (за матеріалами експедиції "Шляхами Павла Чубинського" 2008 року) Громова, О. Сучасне народознавство у світлі наукової спадщини Павла Чубинського: методи, здобутки, проблеми розвитку 2009 Article Весільний обряд Середньої Наддніпрянщини (за матеріалами експедиції "Шляхами Павла Чубинського" 2008 року) / О. Громова // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2009. — Вип. 8(11). — С. 71-77. — Бібліогр.: 46 назв. — укр. 2313-8505 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207203 uk Матеріали до української етнології application/pdf Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Сучасне народознавство у світлі наукової спадщини Павла Чубинського: методи, здобутки, проблеми розвитку Сучасне народознавство у світлі наукової спадщини Павла Чубинського: методи, здобутки, проблеми розвитку |
| spellingShingle |
Сучасне народознавство у світлі наукової спадщини Павла Чубинського: методи, здобутки, проблеми розвитку Сучасне народознавство у світлі наукової спадщини Павла Чубинського: методи, здобутки, проблеми розвитку Громова, О. Весільний обряд Середньої Наддніпрянщини (за матеріалами експедиції "Шляхами Павла Чубинського" 2008 року) Матеріали до української етнології |
| format |
Article |
| author |
Громова, О. |
| author_facet |
Громова, О. |
| author_sort |
Громова, О. |
| title |
Весільний обряд Середньої Наддніпрянщини (за матеріалами експедиції "Шляхами Павла Чубинського" 2008 року) |
| title_short |
Весільний обряд Середньої Наддніпрянщини (за матеріалами експедиції "Шляхами Павла Чубинського" 2008 року) |
| title_full |
Весільний обряд Середньої Наддніпрянщини (за матеріалами експедиції "Шляхами Павла Чубинського" 2008 року) |
| title_fullStr |
Весільний обряд Середньої Наддніпрянщини (за матеріалами експедиції "Шляхами Павла Чубинського" 2008 року) |
| title_full_unstemmed |
Весільний обряд Середньої Наддніпрянщини (за матеріалами експедиції "Шляхами Павла Чубинського" 2008 року) |
| title_sort |
весільний обряд середньої наддніпрянщини (за матеріалами експедиції "шляхами павла чубинського" 2008 року) |
| publisher |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| publishDate |
2009 |
| topic_facet |
Сучасне народознавство у світлі наукової спадщини Павла Чубинського: методи, здобутки, проблеми розвитку |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207203 |
| citation_txt |
Весільний обряд Середньої Наддніпрянщини (за матеріалами експедиції "Шляхами Павла Чубинського" 2008 року) / О. Громова // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2009. — Вип. 8(11). — С. 71-77. — Бібліогр.: 46 назв. — укр. |
| series |
Матеріали до української етнології |
| work_keys_str_mv |
AT gromovao vesílʹnijobrâdserednʹoínaddníprânŝinizamateríalamiekspedicííšlâhamipavlačubinsʹkogo2008roku |
| first_indexed |
2025-10-03T01:13:26Z |
| last_indexed |
2025-10-04T01:11:03Z |
| _version_ |
1845011691793809408 |
| fulltext |
71
Олена Громова
(Київ)
ВЕСІ ЛЬНИй
ОбРЯ Д СЕРЕ ДНЬОЇ
Н А Д ДНІПРЯНЩИНИ
(за мат ер іа ла м и експед и ц і ї
«Ш л я х а м и Па в ла
Чу би нськог о» 2008 рок у)
Е
тнічна культура українців ґрунту-
ється на архаїчних віруваннях народу, які
передавалися з покоління до покоління,
постійно змінювалися й доповнювалися
новими елементами. Багатовікове існуван-
ня традиційних весільно-обрядових форм
наповнювалося різними напластуваннями
й трансформаціями.
У часи незалежної України постає но-
вий етап розвитку обряду, посилюється
відродження української мови, культури
та масова популяризація вітчизняної іс-
торії, побуту, звичаїв та обрядів. Віднов-
люється традиційна народна обрядовість з
урахуванням сучасних умов життя і світо-
вого цивілізаційного розвитку.
http://www.etnolog.org.ua
72
Але разом із тим збіднілість, затяжні
кризові явища розчаровують населення
України, люди масово виїжджають на
заробітки за межі України. Тому кінець
1990-х років відзначився новою хвилею
занепаду національного й заміни його не
найкращими зразками різних маскуль-
тур. Народну побутово-звичаєву культуру
українці ототожнювали зі злиденним рів-
нем життя і відкидали як меншовартісну.
Усе це призводило до нівеляції традицій,
зокрема й до знеособлювання етносу.
З 10 до 18 липня 2008 року спільно
з ІМФЕ ім. М. Рильського було прове-
дено нау кову експедицію «Шляхами Пав-
ла Чубинського-1». Маршрут пролягав по
Київській (Васильківський, Білоцерків-
ський, Бориспільський, Макарівський,
Кагарлицький, Рокитнянський р-ни), Чер-
каській (Корсунь-Шевченківський р-н)
та Житомирській областях (Брусилів-
ський, Попільнянський, Радомишльський
р-ни). Джерельною базою цієї розвідки
є польові записи весільного ритуалу че-
рез 140 років після експедицій П. Чу-
бинського. У фундаментальній праці
«Труды этнографическо-статистической
экспедиции в Западно-Русский край»
(Т. 4), підготовленій до друку П. Чубин-
ським, записано 1943 пісні (не враховуючи
варіантів) і 13 весільних обрядів із різних
сіл. До книги ввійшли матеріали, зібрані
під час наукових експедицій та надісла-
ні П. Чубинському іншими записувачами
зі збірників Терещенка, Маркевича, Мет-
линського, Куліша, Новицького і т. п.
Додатковим джерелом слугували ре-
зультати попередніх досліджень на цій
території, а також матеріали до Полтав-
ської, Кіровоградської та Дніпропетров-
ської областей.
У пропонованій розвідці розгляну-
то проблему функціонування весільного
обряду на території Середньої Наддні-
прянщини в нових історичних умовах.
Весільний обряд сьогодення формується
на новій політичній основі. Процеси куль-
турної інтеграції, консолідації суттєво
впливають на його основні тенденції роз-
витку. Дедалі більше помітна поляризація
між сільським та міським весіллям. У ве-
ликих містах проходять так звані «елітні
весілля», які відзначаються своєю пом-
пезністю. Водночас у церемоніалі весілля
за останні десятиріччя з’явилося багато
нових елементів, пов’язаних із сучасним
економічним станом країни та змінами
в культурних орієнтаціях і смаках, про-
цесами урбанізації та міграції. Протягом
останніх вісімнадцяти років простежуєть-
ся і зворотний процес – відроджуються
церковно-християнські обряди, які в часи
радянського атеїзму були витіснені зі
структури традиційного весілля.
Важливим і цікавим для автора є до-
слідження процесу становлення нової
«незалежної», тобто такої, що була за ча-
сів незалежності України, весільної об-
рядовості. У кінці ХХ ст. цю проблему
порушували такі науковці: Н. Здоровега,
В. Борисенко та ін.
Постійне зростання добробуту населен-
ня, вплив науково-технічного прогресу
(комп’ютеризація, відеознімання, цифро-
ва фіксація весільного ритуалу) вплину-
ли на корінні зміни традиційного весілля.
Відповідно змінилися або і взагалі зник-
ли обряди, що посідали чільне місце в за-
писах П. Чубинського.
Серед українців в ХІХ – на початку
ХХ ст. був поширений принцип національ-
ної ендогамії, тобто українці одружували-
ся з українками і надзвичайно рідко – з
представницями інших національностей.
Сьогодні його суттєво порушено, оскільки
на території Середньої Наддніпрянщини
за останні роки зросла кількість міжнаціо-
нальних шлюбів. Багато молодих людей шу-
кають кращого життя за межами України,
виїжджаючи на тимчасові роботи. З другого
боку, чимало іноземних мігрантів осідають
у нашій країні, створюючи нові сім’ї.
Довгий час вважалося, що без батьків-
ського благословення створити щасливу,
незалежну сім’ю було неможливо. Адже
якщо між батьками і молодятами не було
досягнуто згоди, то непокірних дітей бать-
ки могли залишити без майнового спадку.
Хоча у ХХІ ст. цих постулатів і дотриму-
ються, рівень побутування їх серед молоді
дуже низький. Сьогодні саме молодь бере
ініціативу, вибираючи собі пару.
Збереженими, але видозміненими обря -
до діями в сучасному весіллі, на наш по-
гляд, є: батьківське благословення, вико-
ристання в обряді весільного хліба, часту-
вання короваєм, «циганщина» (у селах),
весільний поїзд (посипання, примовки),
викуп молодої, «чоботи» та покривання
нареченої 1.
Зауважмо, що майже на всій території
України, як у селах, так і в містах, обря-
http://www.etnolog.org.ua
73
довий хліб збережений, хоча асортимент
виробів значно зменшився (зникло печиво
для хрещених батьків, бабів та дідів на-
речених) 2.
Широкий вибір весільного печива про-
понують кафе, ресторани, приватні кон-
дитерські цехи. Цю випічку, можливо,
не завжди використовують за призначен-
ням. Скажімо, ми зафіксували зустріч з
короваєм народних депутатів, голів РДА,
знаменитих артистів. Окрім короваю, їм
підносять «гостинний ріг», заповнений
різноманітною хлібною випічкою 3.
Якщо коровай та інше весільне печиво
готують удома, то збираються мати, сусідка
або родичка, незважаючи на її родинний
стан, «аби куховарка була важна», «вари-
лиха» 4. Коровайниці рідко коли несуть із
собою продукти, майже повністю відсутні
обрядові дії, зафіксовані в «Трудах…». На
жаль, зникли пісні, які виконували коро-
вайниці, поки готували весільний хліб: «В
дитинстві я пам’ятаю, то на “короваї”
співали весільних пісень. А зараз тради-
ція та відійшла, чи шо? Можливо десь і
співають» 5.
Сучасне весілля починається в суботу і
закінчується в понеділок-вівторок 6. Давні
записи свідчать, що весілля тривало впро-
довж тижня, а інколи і двох 7.
За останніми дослідженнями, вік гро-
мадян, які вступають у шлюб, збільшив-
ся. Дівчата і хлопці одружуються після
22–25 років, що спричинено прагненням
зміцнити матеріальне становище (наяв-
ність квартири, машини, освіти, роботи).
Про сучасний весільний обряд можна
сказати таке. Обряд сватання полягає в
зустрічі обох родин. Структура цього об-
ряду не збереглася, часто відсутні свати
(спеціально вибрані для цього люди). Пе-
реважно тепер це батьки нареченого, сусі-
ди чи родичі. У сільській місцевості дату
весілля обирають так, щоб воно не при-
пало на піст, а в містах на це звертають
увагу менше 8. Весілля по селах перено-
сять здебільшого на осінь, аргументуючи
це тим, що «всьо своє – птиця підростає
і огірки, і капуста» 9.
Дедалі частіше весілля проводять у за-
кладах громадського харчування і сіль-
ські жителі. Кількість гостей на цих ве-
сіллях більша, ніж у місті.
Найпопулярнішою формою врочистос-
тей серед молодят є громадська реєстра-
ція шлюбу. Сам акт реєстрації проводять
у Будинках урочистих подій, селищних
радах, Будинках культури тощо. Обряду
вінчання, за нашими спостереженнями,
дотримується майже 90 % шлюбної моло-
ді, що вважаємо продовженням традицій
православної культури, а також модною
тенденцією.
В останнє десятиліття ХХ ст. традиційна
форма запрошення (коли наречені ходять
із дружкою чи старшим боярином) майже
зникла. Натомість масово поширилися те-
матичні листівки, а також стало популяр-
ним запрошення по телефону. На початку
ХХІ ст. запрошення по телефону набуло
ще більшого поширення, а самі листівки
дещо змінилися. Це так звані листівки, ви-
готовлені власноруч (з аплікаціями із су-
хих трав і квітів, тканини, камінців тощо),
електронні 10, Vip-листівки 11. На Київщині
у 2000 році доводилося бачити листівки із
фотографією молодят на обкладинці 12. Цей
вид запрошення, ймовірно, запозичений
із-за кордону. У тих селах, де на початку
ХХ ст. бояри їздили на конях запрошува-
ти на весілля, нині використовують мото-
цикли й автівки, які також прикрашають
стрічками, квітками, ляльками тощо 13.
Звичай перев’язування чоловіків руш-
никами, а жінок хустками майже відій-
шов. Обдарування гостей сорочками, фар-
тухами, стрічками почало зникати ще у
70–80-х роках ХХ ст. Обдаровування між
родичами відсутнє, майже не зафіксова-
но подарунків для батьків від молодят 14.
В окремих селах подекуди обдаровують
найближчих родичів 15. Обряд дарування
набув викривлених форм, культ грошей за-
ступив народну етику й делікатність. Часто
трапляються подарунки у вигляді машини,
квартири, килимів, меблів від найближчих
родичів. Є такі відомості: у 2007 році при
обговоренні подарунків родичі молодих
розсварилися, і весілля не відбулося, тому
що молода вимагала від нареченого авто-
мобіль та обручку з діамантами: «Ще і до
весілля не дійшло, як розбіглися!» 16.
Суттєво обмеженим стало використан-
ня рушника в останні десятиліття ХХ ст.
Адже колись він супроводжував увесь ве-
сільний обряд (від сватання – до закін-
чення весілля). У 60–70-х роках ХХ ст.
у весільному обряді побутують рушники
фабричного виготовлення. Використання
домотканих рушників із конопель та льону
давно втратило свою актуальність і вийшло
з моди. Ткані на верстатах рушники (фаб-
http://www.etnolog.org.ua
74
ричні) також були витіснені з ужитку та
замінені купованими (вибійчаними). Поде-
куди сьогодні простежуємо зворотну хви-
лю відродження використання вишитих
власноруч рушників на фабричній ткани-
ні. Їх купують чи замовляють у народних
майстрів як у містах, так і в селах 17. Особ-
ливо часто ця тенденція помітна серед за-
можних замовників для проведення еліт-
них весіль. Таким чином, використання
рушників відносимо до стійких традицій
як на сільських, так і міських весіллях,
але при цьому простежуємо їх обмежене
використання.
Особливої гостроти набула проблема
зникнення обрядів, пов’язаних із гіль-
цем. Ще в кінці ХІХ ст. відзначено окремі
«вліянія уже новѣйшей цивилизаціи…»,
пов’язані з прикрашанням гільця цукерка-
ми та грішми в заможніших людей 18.
Унаслідок прискорення темпів життя
ці елементи вже відсутні як у селах, так і
в містах Середньої Наддніпрянщини. За
нашими спостереженнями, ще в 1960-х ро-
ках гільце побутувало майже всюди (два
гільця, з усіма обрядами), а в середині
70–80-х років почало зникати, принаймні
в нареченого 19. У кінці ХХ ст. гільце трап-
ляється спорадично у віддалених селах
Черкаської 20, Полтавської 21, Кіровоград-
ської 22, Дніпропетровської областей 23, а
в містах зовсім відсутнє 24. Тому й відій-
шов у небуття дівич-вечір, на якому ви-
готовлення весільного деревця було основ -
ним моментом. Сьогодні ж не бачимо ні
зацікавлення, ні прагнення його відроди-
ти, проте виявлено пропозиції щодо про-
ведення «девишника». Такі послуги готові
надати весільні агенції, кількість яких за
останні роки значно збільшилася, пере-
важно у великих містах.
Установлено, що після врочистої части-
ни кортеж із подружжям (субститут ве-
сільного поїзда), за традицією, вирушає
до пам’ятнків (Т. Шевченку, В. Леніну,
обелісків тощо), на природу, до річок, де
проводять відеозапис весільних святку-
вань, урочистого покладання квітів. Це
притаманно як сільським, так і міським
весіллям.
Водночас, як у селах, так і в містах,
побутує перейма, або викуп нареченої.
В останні роки трапляються випадки,
коли вимагають відповідну купюру: «Да-
вайте Грушевського!», «Шевченка ува-
жаємо!», «Лесю, Лесю треба подать!» 25.
Це часто проходить у підсиленому варі-
анті, скажімо, у відомому селі Моринці
у 2002 році за наречену запросили за-
надто високу ціну в іноземній валюті,
торг ішов дуже напружено і завершився
тим, що батьки нареченого забрали сина
та гостей. Тоді родина молодої змушена
була повернути «весільний поїзд» назад
для продовження весілля 26. Пояснити
такі випадки можна тим, що традиційно
завжди кількість подарунків і суму вику-
пу на весіллі обговорювали попередньо.
Весільний обряд, проведений з елемента-
ми гумору, часом перетворюється в грубе
вимагання грошей.
Традиційний весільний одяг сьогод-
ні майже відсутній. Весільний костюм
на території Центральної України над-
звичайно красивий, яскравий та різно-
манітний. До його складу входили: ви-
шита сорочка, плахта, спідниця чи парна
запаска, керсетка «герсет» чи байова
юпка, пояс-«крайка», фартух, свита, ко-
жух, вінок, хустка, стрічки, сап’янові
чоботи. У північній частині Кіровоград-
ської області поясом нареченій слугував
рушник – «чернецький», а головним убо-
ром – венок-«цвіток». Наречена мала ве-
лику кількість шийних прикрас: намисто
коралове «добре», бурштинове та скляне,
срібний ланцюжок із хрестиком, сереж-
ки, дукачі тощо. Із плином часу народний
костюм змінювався, з’являлися фабричні
тканини і нові види одягу – сачки, жаке-
ти, «люстринові кохти» 27 тощо.
Головний убір нареченої зазнав також
певної еволюції – від давніх різнокольо-
рових віночків, зроблених ще з пір’я, тка-
нини, ниток та паперу, до білих парафі-
нових (воскових) періоду 50–60-х років
XX ст. Пізніше в моду входять яскраві
паперові вінки, виготовлені народними
майстрами, які продавали на ярмарках та
базарах (70–80-ті роки XX ст.). У кож-
ному районі Центральної України були
одна-дві майстрині, які виготовляли вінки
і реалізовували їх на ярмарках, що були
в районних центрах (Васильків, Обухів,
Жашків, Київ, Умань тощо). Такі вінки
можна було замовити і в селах, де ці май-
стрині проживали 28. Майже завжди ко-
ристувалися попитом різнобарвні стрічки,
що органічно доповнювали вінок нарече-
ної. Динамічні зміни відбулися в голов-
них уборах нареченої – заміжньої жінки.
Раніше молоду вив’язували наміткою, яку
http://www.etnolog.org.ua
75
клали поверх очіпка. З часом ці убори
зникли, а натомість з’явилася хуста, при-
крашена зверху червоною стрічкою, як
ознака чесності нареченої.
Страви, які подають на сучасних весіл-
лях, відзначаються великим асортиментом.
З’явилося багато різних салатів («Мімоза»,
«Олів’є», «Ромашка», «Прелюдія» тощо).
Такі нові страви, як рулети, морепродукти,
піца заступили давні традиційні – кисіль,
колотушу, локшину, квашені овочі, пиріж-
ки, калачі, струдлі, коржі.
Традиційне українське весілля відзнача-
лося великою кількістю обрядових пісень,
що нині повністю знівельовано («Та особен-
ность малорусской свадьбы, что каждый
обрядъ сопровождается объясняющей его
пѣсней…») 29. На сьогодні рівень збереже-
ності народної пісні і танців дуже низький.
За останніми опитуваннями, на сучасних
весіллях особливо популярними є пісні
Вєрки Сердючки, Валерія Меладзе, Ані
Лорак, Діми Білана тощо 30. Репертуар
постійно змінюється і відповідає модним
тенденціям.
Значні зміни відбулися у використанні
весільних напоїв. Звичні колись медову-
ха, самогон, пиво уже не задовільняють
зрослі потреби, а кількість коньяку, вина,
віскі, бренді дуже часто перевищує спро-
можність гостей до їх вживання. Колись
пили по три чарки – «пригублювали».
Є такі відомості: «Дівчині було позорно
тоді пить» 31. Серед населення була поши-
рена чарочка-міра «на копитку» – 25 г. «І
ото такими рюмками пили». «А мужчи-
на дві-три вип’є “на копитку”, а як боль-
ше – то це вже добрий дядько» 32. У той
час на сорок-п’ятдесят осіб достатньо було
три літри горілки. Під час війни горілку
почали вживати склянками: «Бурячиху
при німцях пили стаканами, мабуть не
кріпка була, бо самі навчилися гнати» 33.
Ще в період 1960-х років за столом від
жінок можна було почути: «Силуйте –
то будем пить» 34. У 1975 році вживан-
ня горілки по селах розраховували таким
чином: «На одну душу – 0,5 літри, а на
150 чоловік – 70–80 літрів горілки» 35.
У кінці ХХ – на початку ХХІ ст. рід-
ко трапляєтся й обряд «очищення моло-
дої» 36. Адже на час дослідження експе-
диціями П. Чубинського він уже зникав
із загальної обрядовості: «Этот обряд во
многих местностях совершенно утрачен,
в других же он до некоторой степени ва-
риируется. В с. Дударях Каневск. уез.
на дороге зажигают куль соломы и, ког-
да “поїзд” приближается к огню, тушат
пламя, а лошадей перегоняют через уга-
сающую золу» 37.
За свідченнями респондентів, сьогодні
«циганщина» не така масова, як у 80-х ро-
ках, вона поступово зникає, а на початку
ХХІ ст. була зафіксована лише в окремих
селах Середньої Наддніпрянщини. «Ци-
ганщина» ще побутує в сільській місцевос-
ті, «якшо є такий чудак!» – людина, яка
організовує весільних гостей, переваж-
но віком від сорока до п’ятдесяти років,
для проведення розваг. Якщо в записах
П. Чубинського цигани «найбільше кра-
дуть муку, гречку, жито, кури й гуси» 38,
то в умовах сьогодення з’являються нові
форми забав, суголосні сучасним реаліям
(перейма машин-«іномарок», використан-
ня акушерського крісла, крадіжка особис-
тих речей господарів тощо) 39.
У структурі нинішнього весілля оста-
точно зникають обряди та їх елементи,
згадані в записах П. Чубинського:
«Змовини, домовини, допити, заручи-
ни, розглядини» – або вони об’єднуються
зі сватанням в один день;
торочини;
колупання печі молодою;
перев’язування старостів рушниками;
благословення молодих під час сватання;
піднесення нареченому гарбуза;
дівич-вечір (гільце, вільце, вінки);
традиційне запрошення на весілля із
хлібом (шишками, калачами);
вишивання майбутньому чоловікові со-
рочки;
ритуальні дії, пов’язані з короваєм,
діжею;
розплітання коси братом;
дружчини;
традиційні весільні страви («капуста»,
горох, каша з молоком, «юшка», «печеня»,
колотуша, галушки з молоком, коржі з си-
ром та маком, пироги, узвар, кисіль тощо);
перед застіллям не читають молитву
«Отче наш»;
обрядові «переспіви» (дружок, світи-
лок, бояр);
ритуальні танці;
атрибути: «квітка-шабля», «меч», намітка,
домоткані та вишиті рушники, діжа тощо;
змінився зміст приданого;
обряд «комори» – перевірка цнотливос-
ті молодої;
http://www.etnolog.org.ua
76
оголошення щодо нечесності молодої 40;
весільні чини (підстарости, маршалки,
приданки, світилки, кучерявий, помело,
дружко і т. п.);
подарунки для родини молодого та мо-
лодої, про які згадується в записах П. Чу-
бинського:
«З Боришполя привезени,
Шовком мережани,
Золотом гаптовани,
Свому роду даровани (м. Бориспіль,
Переяславск. у.)» 41.
Обрядодії з решетом у домі молодої:
«Решето тороточе,
Чогось воно хоче:
Пивтора золотого
Да й од князя молодого (м. Шендеров-
ка, Каневск. у.)» 42.
Танці після вечері навколо діжі, які
мали на меті перевірити працелюбність
молодої 43:
«Ой чия ж то родина
Кругом дижи ходила
З скрипками, з цимбалами,
З молодими боярами? (м. Шендеров-
ка, Каневск. у.)» 44.
Також не випікає наречена пироги для
своєї матері:
«Пекла Маруся пиріжки,
Не пшенични, дак яшни,
Для свого роду удашни (м. Борисполь,
Переяславск. у.)» 45.
Молодята не йдуть до священника за
благословенням;
Відсутні троїсті музики, що грали на
скрипці, бубні, цимбалах чи решеті.
У кінці ХІХ ст. багато звичаїв, за сло-
вами місцевого населення, вже зникало:
«выходитъ уже изъ употребленія». До них
віднесено: позичання хліба для сватання
та повір’я, пов’язані з ним, не фарбують у
червоний колір задню стіну хати тощо 46.
Таким чином, у свідомості українців
сформувався новий погляд на весілля
із суто традиційними рисами. Адже, що
більше розвинуте суспільство, то вищий
у ньому ступінь екстеріоризації культури,
нижчий рівень його традиційності. Аналіз
вивчених матеріалів дає можливість зроби-
ти висновки, що в кінці минулого століття
окремі елементи обряду класичного весіл-
ля краще збереглися в Черкаській, Кірово-
градській та Полтавській областях.
Отже, зберігаючи риси загальноукра-
їнського типу, весільний обряд Середньої
Наддніпрянщини уособлює самобутні
традиції і характеризується динамічни-
ми процесами, зумовленими багатьма
історичними чинниками. Він має свої
тенденції розвитку: пристосовується до
нових умов, частково змінюється чи на-
бирає якісно нового змісту, а отже, по-
требує подальших зусиль для його дослі-
дження в контексті сьогодення.
1 Запис автора за 2008 рік (с. Пилипча,
с. Городище Білоцерківського р-ну Ки-
ївської обл.); запис автора за 2002 рік
(с. Моринці Звенигородського р-ну Чер-
каської обл.); запис автора за 2002 рік
(с. Зарубинці, с. Бачкурино Монастири-
щенського р-ну Черкаської обл.); запис ав-
тора за 2008 рік (с. Шендерівка Корсунь-
Шевченківського р-ну Черкаської обл.).
2 Запис автора за 2002 рік (с. Моринці Зве-
нигородського р-ну Черкаської обл.); запис
автора за 2002 рік (с. Зарубинці, с. Бач-
курино Монастирищенського р-ну Черкась-
кої обл.).
3 Запис автора за 2001 рік (м. Золотоноша
Черкаської обл.).
4 Запис автора за 2002 рік (с. Моринці Зве-
нигородського р-ну Черкаської обл.); запис
автора за 2002 рік (с. Зарубинці, с. Бач-
курино Монастирищенського р-ну Черкась-
кої обл.).
5 Записала Т. В. Величко 24.07.2008 року
(с. Хащувате Гайворонського р-ну Кірово-
градської обл.).
6 Запис автора за 2008 рік (с. Шендерівка
Корсунь-Шевченківського р-ну Черкась-
кої обл.).
7 Кримський А. Звиногородщина з погляду
етнографічного та діалектологічного. –
К., 1928. – С. 136; Михайлик Ф. Ве-
сілле в Кобеляцькому районі Полтав-
ської округи // НАФРФ ІМФЕ. –
Ф. 1–4, од. зб. 328, арк. 51.
8 Запис автора за 2008 рік (м. Київ, Голосіїв-
ський р-н.).
9 Запис автора за 2008 рік (с. Острів Рокит-
нянського р-ну Київської обл.).
10 Див.: www.kozaexpo.com.ua; http://www.
para.te.ua/info/rubruku/organize-holiday-
kiev.prp.
11 Див.: www.kozaexpo.com.ua; http://www.
para.te.ua/info/rubruku/organize-holiday-
kiev.prp;www.priglasitelnie.narod.ru, http://
cards.meta.ua, www.rentapartaments.com.ua.
12 Запис автора за 2000 рік (смт Боярка Києво-
Святошинського р-ну Київської обл.).
http://www.etnolog.org.ua
77
13 Запис автора за 2008 рік (с. Осикове Мака-
рівського р-ну Київської обл.).
14 Запис автора за 2008 рік (с. Шендерів-
ка Корсунь-Шевченківського р-ну Чер-
каської обл.); запис автора за 2000 рік
(смт. Боярка Києво-Святошинського р-ну
Київської обл.); запис автора за 2007 рік
(с. Новосілки Києво-Святошинського р-ну
Київської обл.).
15 Запис автора за 2008 рік (с. Острів Рокит-
нянського р-ну Київської обл.); запис авто-
ра за 2006 рік (смт Обухів Обухівського
р-ну Київської обл.).
16 Запис автора за 2007 рік (с. Новосіл-
ки Києво-Святошинського р-ну Київ-
ської обл.).
17 Запис автора за 2002 рік (с. Моринці Звениго-
родського р-ну Черкаської обл.); запис автора
за 2008 рік (м. Київ, Голосіївський р-н).
18 Ящуржинский Хр. Свадьба малорусская,
как религиозно-бытовая драма // КС. –
1896. – Т. LV, ноябрь. – С. 253.
19 Запис автора за 2008 рік (с. Пилипча,
с. Городище Білоцерківського р-ну Київ-
ської обл.).
20 Запис автора за 2002 рік (с. Моринці Зве-
нигородського р-ну Черкаської обл.); запис
автора за 2002 рік (с. Зарубинці, с. Бач-
курино Монастирищенського р-ну Чер-
каської обл.); Запис автора за 2008 рік
(с. Шендерівка Корсунь-Шевченківсько-
го р-ну Черкаської обл.); запис авто-
ра за 2002 рік (смт Стеблів Корсунь-
Шевченківського р-ну Черкаської обл.).
21 Запис автора за 2002 рік (с. Крута Балка
Ново-Санжарського р-ну Полтавської обл.).
22 Записала Т. В. Величко 24.07.2008 року
(с. Хащувате Гайворонського р-ну Кіро-
воградської обл.); записала Т. В. Величко
24–25.07.2008 року (с. Таужне Гайворон-
ського р-ну Кіровоградської обл.).
23 Записала Н. М. Шейміна у 2002 році
(с. Осадче, с. Троїцьке Петропавлівсько-
го р-ну Дніпропетровської обл.).
24 Запис автора за 2008 рік (м. Київ, Голосіїв-
ський р-н).
25 Запис автора за 2007 рік (с. Новосіл-
ки Києво-Святошинського р-ну Київ-
ської обл.).
26 Запис автора за 2002 рік (с. Моринці Зве-
нигородського р-ну Черкаської обл.).
27 Записала Н. М. Шейміна у 2002 році
(сc. Осадче, Троїцьке Петропавлівсько-
го р-ну Дніпропетровської обл.).
28 Запис автора за 2007 рік (с. Велика Вільшан-
ка Васильківського р-ну Київської обл.);
запис автора за 2006 рік (с. Семенівка
Обухівського р-ну Київської обл.).
29 Ящуржинский Хр. Свадьба малорусская,
как религиозно-бытовая драма. – С. 235.
30 Запис автора за 2008 рік (с. Острів Ро-
китнянського р-ну Київської обл.); запис
автора за 2000 рік (смт Боярка Києво-
Святошинського р-ну Київської обл.); за-
пис автора за 2006 рік (смт Обухів Обухів-
ського р-ну Київської обл.).
31 Запис автора за 2006 рік (смт Обухів Обу-
хівського р-ну Київської обл.).
32 Там само.
33 Там само.
34 Запис автора за 2006 рік (с. Семенівка Обу-
хівського р-ну Київської обл.).
35 Там само.
36 Запис автора за 2002 рік (смт Стеблів
Корсунь-Шевченківського р-ну Черкась-
кої обл.)
37 Чубинський П. Мудрість віків. – К., 1995. –
Кн. 2. – С. 174.
38 Труды этнографическо-статистической экс-
педиции в Западно-Русский край. – С.Пб.,
1877. – Т. 4.
39 Див.: www.kozaexpo.com.ua.
40 Чубинський П. Мудрість віків. – С. 184.
41 Там само. – С. 162.
42 Там само. – С. 164.
43 Там само. – С. 172.
44 Там само. – С. 173.
45 Там само. – С. 185.
46 Николайчик Ф. Новые свадебные малорус-
ские песни в общем ходе свадебного дей-
ствия // КС. – 1883. – Т. І. – С. 376.
http://www.etnolog.org.ua
|