Продовження справи Павла Чубинського земськими діячами степового Побужжя

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2009
1. Verfasser:	Волос, О.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2009
Schriftenreihe:	Матеріали до української етнології
Schlagworte:	Сучасне народознавство у світлі наукової спадщини Павла Чубинського: методи, здобутки, проблеми розвитку
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207208
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Продовження справи Павла Чубинського земськими діячами степового Побужжя / О. Волос // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2009. — Вип. 8(11). — С. 52-56. — Бібліогр.: 8 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-207208
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-2072082025-10-03T00:04:41Z Продовження справи Павла Чубинського земськими діячами степового Побужжя Волос, О. Сучасне народознавство у світлі наукової спадщини Павла Чубинського: методи, здобутки, проблеми розвитку 2009 Article Продовження справи Павла Чубинського земськими діячами степового Побужжя / О. Волос // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2009. — Вип. 8(11). — С. 52-56. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. 2313-8505 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207208 uk Матеріали до української етнології application/pdf Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Сучасне народознавство у світлі наукової спадщини Павла Чубинського: методи, здобутки, проблеми розвитку Сучасне народознавство у світлі наукової спадщини Павла Чубинського: методи, здобутки, проблеми розвитку
spellingShingle	Сучасне народознавство у світлі наукової спадщини Павла Чубинського: методи, здобутки, проблеми розвитку Сучасне народознавство у світлі наукової спадщини Павла Чубинського: методи, здобутки, проблеми розвитку Волос, О. Продовження справи Павла Чубинського земськими діячами степового Побужжя Матеріали до української етнології
format	Article
author	Волос, О.
author_facet	Волос, О.
author_sort	Волос, О.
title	Продовження справи Павла Чубинського земськими діячами степового Побужжя
title_short	Продовження справи Павла Чубинського земськими діячами степового Побужжя
title_full	Продовження справи Павла Чубинського земськими діячами степового Побужжя
title_fullStr	Продовження справи Павла Чубинського земськими діячами степового Побужжя
title_full_unstemmed	Продовження справи Павла Чубинського земськими діячами степового Побужжя
title_sort	продовження справи павла чубинського земськими діячами степового побужжя
publisher	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate	2009
topic_facet	Сучасне народознавство у світлі наукової спадщини Павла Чубинського: методи, здобутки, проблеми розвитку
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207208
citation_txt	Продовження справи Павла Чубинського земськими діячами степового Побужжя / О. Волос // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2009. — Вип. 8(11). — С. 52-56. — Бібліогр.: 8 назв. — укр.
series	Матеріали до української етнології
work_keys_str_mv	AT voloso prodovžennâspravipavlačubinsʹkogozemsʹkimidíâčamistepovogopobužžâ
first_indexed	2025-10-03T01:13:59Z
last_indexed	2025-10-04T01:11:28Z
_version_	1845011717654839296
fulltext	52 Ольга Волос (Миколаїв) ПРОДОВЖ ЕНН Я СПРА ВИ П А В Л А Ч У бИНСЬКОГО ЗЕМСЬК ИМИ ДІ Я Ч А МИ СТЕПОВОГО ПОбУ Ж Ж Я Д ослідження внеску земських ста- тистичних закладів сприяли розширенню фактологічної бази для написання узагаль- нювальних праць у масштабах краю чи на- віть держави. Така науково-дослідницька діяльність сучасних краєзнавців та нау- ковців дозволяє уточнити деякі події істо- ричного минулого, розкрити роль окремих особистостей, проаналізувати основні на- прямки та специфіку участі земських уста- нов в історико-краєзнавчому русі останньої третини ХІХ – початку ХХ ст. У цій статті проаналізуємо внесок одного з провідних земських статисти- ків України Тихона Івановича Осадчого у вивченні історії, економіки степово- го Побужжя, зокрема Миколаївщини. Для реалізації поставленої мети автором простежено т. зв. південноукраїнський період у житті та різноплановій науко- вій, громадсько-політичній діяльності Т. Осадчого, досліджено його наукові пра- ці, що стосуються історико-економічного розвитку Південної України. Зокрема, у ґрунтовному дослідженні «Щербанов- ская волость. Историко-этнографическое и хозяйственно-статистическое описание» детально розкрито побут, соціально-еконо- мічні та адміністративно-правові умови розвитку описаної волості. Напрацювання сучасних науковців і краєзнавців переважно зосереджені на аналітичному дослідженні діяльності зем- ських установ, найуспішніших напрям- ків їхньої роботи та окремих закладів, що діяли при земствах. Більша частина земських діячів усвідомлювали необхід- ність дослід жень та збереження історико- культурної спадщини народу. Однак ви- вчення внеску окремих земських діячів ще не дістало свого належного висвіт- лення в науковій літературі. Серед пу- блікацій останнього періоду слід згадати дослідження Т. Печериці, С. Водотики, О. Макієнка, В. Пономарьова [1]. Тихін Іванович Осадчий (1866–1945) – відомий економіст, який відстоював необ- хідність зміцнення середнього самодостат- нього господарства, пропонував надавати державну допомогу дрібному господарству, був прихильником поліпшення становища селянства шляхом підвищення культури землеробства, надання сільському вироб- нику дешевих кредитів, довгострокової оренди. А ще він був активним організа- тором кооперативного руху, започаткував немало акціонерних, кооперативних та виробничо-споживчих товариств на почат- ку ХХ ст. У 90-х роках ХІХ ст. артільний рух набув значного розмаху на Херсонщи- ні, з 1894 по 1896 рік у двох повітах цієї губернії (Олександрійському та Єлисавет- градському) було організовано 85 артілей. Ініціатором артільної справи у степовому Побужжі став найвідоміший представник ліберального народництва в Україні Ми- кола Васильович Левитський, теоретик ві- домого «Артільного договору (для земле- робських артілей)». У цей час Т. Осадчий працював губернським земським статисти- ком та був активним прихильником і про- пагандистом створення артілей серед се- лян краю. Згодом тривалий час очолював сільськогосподарський кредитовий союз на http://www.etnolog.org.ua 53 Конотопщині. Велику увагу приділяв під- готовці висококваліфікованих культурних кадрів для індивідуального та коопера- тивного виробництва. На початку 1902 р. з ініціативи голови земського управління м. Черкаси Т. Осадчого було направлено в с. Пруси (тепер с. Михайлівка, яке роз- ташоване за п’ять кілометрів від залізнич- ної станції Райгород) із метою організації агро номічної школи з підготовки спеціа- лістів із садівництва. Школа пропрацюва- ла майже чотири роки, але в період пер- шої буржуазно-демократичної революції була закрита, залишилися лише посаджені учнями та вчителями фруктовий сад і ви- ноградник. З різних джерел дізнаємося про Т. Осадчого як історика, соціолога, етно- графа, а також письменника та хорошого педагога. Наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. Т. Осадчого добре знали як відо- мого громадського та політичного діяча, ідеолога дрібної буржуазії, який у 1917 р. став членом Центральної Ради. За свій вік йому довелося побувати в різних місцях України та за її межами. На посаді земського статистика працював на півдні України, а також у Київській і Сим- бірській губерніях. Його знали як автори- тетного дослідника-статистика, що оперу- вав величезним фактичним матеріалом. Зі степовим Побужжям тісно пов’язане й особисте життя Т. Осадчого. Упродовж 1891–1897 років він обіймав посаду зем- ського статистика, за характером своєї діяльності дуже багато їздив губернією; добре володів інформацією про соціально- економічний розвиток регіону, про стан се- лянського господарства та диференціацію серед селян на Півдні України, інтенсив- ний розвиток капіталістичних відносин. Активно пропагував ідею створення спри- ятливих умов для діяльності всіх, а не кон- кретної суспільної групи чи класу [2, с. 5]. Під час роботи на Півдні України в житті Тихона Івановича сталася важли- ва подія. 1891 р. в Херсоні народилася його дочка Наталя, у майбутньому відома вчена-ботанік, автор кількох монографій, багатьох наукових розвідок і науково- популярних статей [3]. Мати Наталі Ти- хонівни – Марія Іванівна Осадча (дівоче прізвище Михайлуца – родом із селян- ської сім’ї) – відома діячка РСДРП, була вчителькою, за революційну діяльність кілька разів була заарештована й навіть заслана до Сибіру на п’ять років, де в цей час Тихін Іванович працював у Симбір- ському земстві. Як згадувала в 1927 р. Наталя Тихонівна Осадча, «батьки мої через їхню революційність часто мусили відбувати ув’язнення» [4]. Після повер- нення на Україну Марія Іванівна здобу- ла освіту, закінчивши медичний інститут, і працювала лікарем. Долею Наталя Тихонівна була тісно пов’язана з нашим степовим Побужжям. Під час навчання на природничому від- діленні фізико-математичного факуль- тету Київських вищих жіночих курсів Н. Осадча познайомилася з Олександром Янатою, за якого згодом вийшла заміж. Він був родом із Миколаєва та навчався в політехніці, у майбутньому став відомим науковцем, «одним з основоположників української ботанічної термінології та но- менклатури» [5, с. 275]. Олександр Алої- зович Яната – активний діяч і засновник різних громадських природничо-наукових організацій. У Миколаєві в 1910 р. засну- вав Товариство любителів природи та по- чав видавати журнал «Природа». Важливе місце в науковій спадщині Т. Осадчого посідають праці економіч- ного характеру, соціологічні, статистичні дослідження, літературні твори та розвід- ки, присвячені вивченню культури, по- буту й традицій українського народу та етносів, які жили поряд з українцями. Історико-етнографічний аспект вивчення життя місцевого населення був серед науко- вих інтересів дослідника. Вагомим етнографічним дослідженням степового Побужжя є праця Т. Осадчого «Щербановская волость Елисаветградско- го уезда Херсонской губернии. Историко- этнографическое и хозяйственно-стати- стическое описание», яку спершу було надруковано в Збірнику Херсонського земства за 1890–1891 роки, а згодом ви- дано окремою книгою в 1891 р. в Херсоні. У минулому Щербанівська волость охоп- лювала територію, яка сьогодні частково відповідає двом районам (Вознесенський, Новоодеський) сучасної Миколаївщини. На час написання праці Т. Осадчого в губернському земстві була вже напрацьо- вана методика дослідження та збирання матеріалів статистичного, економічного й етнографічного характеру. Упродовж 1883–1890 рр. земськими діячами було видано шість томів «Матеріалів для оцін- http://www.etnolog.org.ua 54 ки земель Херсонської губернії». Ґрунтов- не дослідження земель губернії було про- ведено статистиками з метою їх оцінки в майбутньому. Згідно з розробленою про- грамою опису повітів, було передбачено писати про одне й те саме – землю, ліс, ґрунт, але з різних поглядів в усіх чоти- рьох розділах програми [6, с. 1, 2]. Обсяг праці становить 112 сторінок, дослідження хронологічно охоплює дру- гу половину ХVIII–ХІХ ст. Праця скла- дається зі вступу та десяти розділів. На початку дослідження автор пояснив, чому його увагу було звернуто на Щерба- нівську волость, подав детальну фізико- топографічну характеристику волості, опи- сав ріки та водні ресурси, проаналізував кліматичні умови, представив невеликий за обсягом, але місткий історичний нарис Побужжя від ХV ст. Статистик дослідив національний склад населення волості, звернув увагу на етнографічні особливос- ті кожної національності, які мешкали в селах. Описав сімейні стосунки місцево- го населення, звичаї, обряди та дозвілля степовиків. Розкрив світоглядні уявлення селян, показав їхнє ставлення до релігії та збереження різного роду забобонності серед жителів повіту. Дослідник подав цікавий фактологічний матеріал із життя сільської громади, проаналізував права й обов’язки виборних осіб та їхню прак- тичну діяльність. Докладно зупинився на відносинах між громадою та земською управою, розкрив причини незадовільно- го стану селянського самоврядування. До- слідив шкільну мережу волості та вивчив стан народної освіти. Як сумлінний статистик Тихін Івано- вич подав докладну інформацію стосовно демографічної ситуації в селах волості, виклав дані про природний приріст насе- лення, його статевий та віковий склад, по- чинаючи з 1787 р. до 90-х років ХІХ ст. У зв’язку з тим, що Щербанівська во- лость переважно була представлена селян- ством, автор у своїй праці велику увагу приділив основному заняттю населення – хліборобству. Наголосив, що тваринництво на час дослідження не було настільки роз- винутим, щоб говорити про нього як про окрему галузь сільського господарства. Володіючи значним фактологічним мате- ріалом, Тихін Іванович охарактеризував стан землеробства в період 80–90-х років ХІХ ст., звернув увагу на врожайність у цій місцевості, сезонність сільськогоспо- дарських робіт, основні проблеми, пов’язані з цим заняттям. Крім цього, були проана- лізовані також інші заняття населення, що побутували в даній волості: садівництво, виноградарство, пасічництво та рибаль- ство й такі ремесла, як добування каменю, торгівля та візникування. Аналізуючи до- поміжні види занять місцевого населення, Т. Осадчий наголосив на тому, що вони є корисними для мешканців повіту, але без допомоги місцевої влади не мають можли- востей для розвитку. Ґрунтовне дослідження промислів і ремесел краю було здійснено на початку XX ст. Урезультаті проведеного аналізу було визначено, яку допомогу з боку міс- цевих органів самоврядування потребує місцеве населення для розвитку найко- рисніших ремесел, про що й писав у своїй книзі Т. Осадчий. На думку автора, торгівля в дослід- жуваній волості недостатньо розвинута, за винятком хлібної, завдячуючи активіза- ції судноплавства на річці Південний Буг. Перевезення зерна водою на момент дослі- дження, як зафіксував Т. Осадчий, було на- багато дешевшим, ніж залізницею. Центром торгівлі до 1890 р. було містечко Нова Оде- са, а згодом він перемістився в с. Троїцьке, де була пристань. На другому місці за про- дажем була торгівля спиртними напоями. У волості на той час уже були зафіксовані факти, коли сільські громади вимагали за- криття шинків, подаючи про це клопотання до органів влади. Аналізуючи стан торгів- лі, автор щиро співчуває жителям повіту, які поки що не спроможні були утримувати заклади торгівлі на громадських засадах, де б селяни мали можливість купувати то- вари за справжньою ціною. Про такі заняття, як садівництво, го- родництво, виноградарство та пасічництво дослідник писав, що вони знаходяться на початковому етапі свого розвитку в цьо- му районі. На його думку, основною при- чиною цього був низький рівень аграрної культури населення, відсутність необхід- ної кількості доступних сільськогосподар- ських та ремісничих шкіл. Пізніше Тихін Іванович, розуміючи вигідність для краю виноградарства, детальніше його дослі- див та надрукував свій опис у Збірнику Херсонського земства [7] . Як економіст Тихін Іванович фахо- во описав платежі та кредитну систему, http://www.etnolog.org.ua 55 яка на той час не набула цивілізаційних форм у повіті, практично не розвивалася, а єдиними кредиторами в містечках були агенти хлібних контор, у селах – євреї та деколи – заможні селяни, яких було не так і багато, і називали їх «дуками», що позичали гроші під високі відсотки [8, с. 89]. Цікаво описані економічні від- носини між позичальником та кредитором, що залежали від урожайності та доходів позичальників. Виходом із такої ситуації, на думку науковця, мала бути організація народних кредитів за умови, що в цьому насамперед повинна була бути зацікавле- на сільська громада та її керівники. У розділі, присвяченому бюджету се- лянського господарства, здійснено розпо- діл господарств повіту залежно від ступеня заможності. Багатими вважалися ті госпо- дарства, що в період неврожаїв не мали потреби ні в чому та навіть давали пози- ки, володіючи вдосталь запасами зерна, продовольства, грішми. Такі господарства були добре забезпечені робочою худобою, удосконаленими сільськогосподарськими знаряддями та робочими руками. Замож- ні господарства значно більше залежали від урожаю, але статки господарів дозво- ляли вижити їм навіть у скрутні часи, вони наполегливіше намагалися підняти рівень своєї аграрної культури, розумію- чи доцільність цієї справи. Середній тип господарства характеризувався самими селянами повіту як «не багатий і не вину- ватий». Таких господарів поважали най- більше, бо ці люди чесно добували своїми руками кусень хліба, вели скромне тру- дове життя «по-людськи», «по-Божеськи». У малозабезпечених господарствах досить часто були змушені вдаватися до супряги або створення спілки кількох господарств для обробітку землі. Об’єктивні факто- ри (недорід, падіж худоби, хвороби селян та ін.) постійно супроводжували життя таких господарів, що призводило до їх зубожіння. За описом Т. Осадчого, бід- ні господарства практично не мали нічого постійного. Основними причинами такого становища були погана забезпеченість зем- лею та худобою, якої в більшості випадків не було зовсім. Засоби до існування бід- няки здобували поденними роботами або добуванням каменю. Серед причин такого становища Тихін Іванович у першу чергу називає низький рівень розвитку. Не менш цінним і цікавим є опис кож- ного господарства. Це – сімейний склад, наявність землі та спосіб її використання, кількість худоби, землеробські знаряддя праці та їх вартість, господарські спору- ди, бюджет родини. У цьому розділі автор детально описав можливості сім’ї кожно- го типу господарства, що були в повіті. Зібраний Тихоном Івановичем матеріал є переконливою ілюстрацією соціально- економічного становища селянства степо- вого Побужжя на прикладі Щербанівської волості. Наукова цінність дослідження Т. Осад- чого полягає в тому, що ним було зібрано велику кількість етнографічного матеріа- лу шляхом безпосереднього спостережен- ня за життям і побутом селян на Півдні України. Позитивне значення здійсненого Т. Осадчим опису волості полягає й у тому, що автор вдало вибрав район і розглядав його не ізольовано, а як сукупність фак- торів економічного, виробничого та соці- ального життя населення регіону. Наведе- на Т. Осадчим велика кількість цифрової статистичної інформації, на нашу думку, допомагає сучасним науковцям об’єктивно дослідити й висвітлити соціальну історію краю на межі ХІХ–ХХ ст. 1. Печериця Т. П. Рябков – етнограф та крає- знавець Півдня України // Спеціальні іс- торичні дисципліни. Питання теорії та методики: Зб. наук. праць та спогадів: У 2 ч. – К., 2001. – Ч. 1. – С. 335–340; Водоти- ка С. Г. Невтомний краєзнавець: Віктор Іванович Гошкевич // Південний архів. Історичні науки: Зб. наук. праць. – Хер- сон, 1998. – С. 65–85; Макієнко О. А. А. М. Грабенко і розвиток земського са- моврядування на півдні України (кінець ХІХ – початок ХХ ст.) // Південний ар- хів: Історичні науки: Зб. наук. праць. – Херсон, 2004. – Вип. 15. – С. 85–92; Пономарев В. П. Феликс Болеславович Яновчик (1868–1926). Страницы жизни и творчества. – Тирасполь, 1994. 2. Осадчий Т. И. Общественный быт и проекты его улучшения в ХІХ столетии. – М., 1902. – С. 5. 3. Осадча-Яната Н. Т. Вживання лікарських рослин в українській народній медицині. – Нью-Йорк, 1952; Українські народні назви рослин. – Нью-Йорк, 1973. 4. Крізь терени знівеченої долі // Прес Центр. – 2009. – 14 січня. http://www.etnolog.org.ua 56 5. Доброчаєва Д., Рибалко О. Двоє вчених, дві знівечені долі // Україна. Наука і куль- тура. – К., 1993. – Вип. 26–27. – С. 275. 6. Материалы для оценки земель Херсонской губернии: В 6 т. – Херсон, 1890. – Т. 6. – С. 1, 2. 7. Осадчий Т. И. Виноградники Херсонской губернии. Статистико-экономическио опи- сание // Сборник Херсонского земства. – 1892. – № 7–9. 8. Осадчий Т. И. Щербановская волость. Историко-этнографическое и хозяйствен но- статистическое описание. – Херсон, 1891. http://www.etnolog.org.ua

Продовження справи Павла Чубинського земськими діячами степового Побужжя

Institution

Ähnliche Einträge