Листування Федора Вовка із зарубіжними вченими

Збережено в:
Бібліографічні деталі
Дата:2009
Автор: Наулко, В.
Формат: Стаття
Мова:Ukrainian
Опубліковано: Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2009
Назва видання:Матеріали до української етнології
Теми:
Онлайн доступ:https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207214
Теги: Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
Назва журналу:Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Цитувати:Листування Федора Вовка із зарубіжними вченими / В. Наулко // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2009. — Вип. 8(11). — С. 23-26. — Бібліогр.: 11 назв. — укр.

Репозитарії

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
id irk-123456789-207214
record_format dspace
spelling irk-123456789-2072142025-10-03T00:02:39Z Листування Федора Вовка із зарубіжними вченими Наулко, В. Сучасне народознавство у світлі наукової спадщини Павла Чубинського: методи, здобутки, проблеми розвитку 2009 Article Листування Федора Вовка із зарубіжними вченими / В. Наулко // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2009. — Вип. 8(11). — С. 23-26. — Бібліогр.: 11 назв. — укр. 2313-8505 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207214 uk Матеріали до української етнології application/pdf Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection DSpace DC
language Ukrainian
topic Сучасне народознавство у світлі наукової спадщини Павла Чубинського: методи, здобутки, проблеми розвитку
Сучасне народознавство у світлі наукової спадщини Павла Чубинського: методи, здобутки, проблеми розвитку
spellingShingle Сучасне народознавство у світлі наукової спадщини Павла Чубинського: методи, здобутки, проблеми розвитку
Сучасне народознавство у світлі наукової спадщини Павла Чубинського: методи, здобутки, проблеми розвитку
Наулко, В.
Листування Федора Вовка із зарубіжними вченими
Матеріали до української етнології
format Article
author Наулко, В.
author_facet Наулко, В.
author_sort Наулко, В.
title Листування Федора Вовка із зарубіжними вченими
title_short Листування Федора Вовка із зарубіжними вченими
title_full Листування Федора Вовка із зарубіжними вченими
title_fullStr Листування Федора Вовка із зарубіжними вченими
title_full_unstemmed Листування Федора Вовка із зарубіжними вченими
title_sort листування федора вовка із зарубіжними вченими
publisher Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate 2009
topic_facet Сучасне народознавство у світлі наукової спадщини Павла Чубинського: методи, здобутки, проблеми розвитку
url https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207214
citation_txt Листування Федора Вовка із зарубіжними вченими / В. Наулко // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2009. — Вип. 8(11). — С. 23-26. — Бібліогр.: 11 назв. — укр.
series Матеріали до української етнології
work_keys_str_mv AT naulkov listuvannâfedoravovkaízzarubížnimivčenimi
first_indexed 2025-10-03T01:14:38Z
last_indexed 2025-10-04T01:12:09Z
_version_ 1845011760628629504
fulltext 23 Всеволод Наулко (Київ) ЛИСТУВАННЯ ФЕДОРА ВОВК А ІЗ ЗАРУбІЖНИМИ ВЧЕНИМИ Е пістолярна спадщина видатного українського етнографа, антрополога та ар- хеолога Федора Кіндратовича Вовка (1847– 1918) становить величезну кількість листів. Про неабиякий її обсяг свідчить той факт, що лише відомих нам текстів, що зберіга- ються в архівах України, насамперед у На- уковому архіві Інституту археології НАНУ, налічується близько 5 700 – від сотень до- писувачів, серед яких – видатні політичні й громадські діячі, учені, митці, збирачі пам’яток історії та культури. У запропонованій статті розглянуто листування Ф. Вовка з його зарубіжни- ми колегами. Воно є важливим джерелом наукових знань, синтезу оригінальних ду- мок, зразком високої культури. Звісно, у короткій розвідці неможливо розглянути, бодай побіжно, зміст усіх тек- стів, тому зупинимося на найважливіших питаннях, які охоплює це листування. Детальніше зі змістом конкретних листів читач може ознайомитися, скориставшись посиланнями, наведеними в цій статті 1. Серед кореспонденції Ф. Вовка чільне місце посідають листи від Любора Нідер- ле – видатного чеського славіста (1865– 1944). Загалом зберігся 61 лист. Вони на- писані чеською, німецькою, французькою та російською мовами. У листах ідеться про заснування народознавчого часопису «Česki Lid», відкриття чесько-словацької етнографічної виставки 1895 p.; вони за- свідчують намагання Л. Нідерле допомог- ти Ф. Вовку влаштуватися професором Го- ловної школи в Софії (нині – Софійський університет), а також вказують на значну роль Ф. Вовка в популяризації досягнень чеських етнографів у найвизначніших французьких виданнях і часописах НТШ. У багатьох листах Ф. Вовк неодноразо- во за взірець брав культурну діяльність і національну свідомість чехів. У листі до Б. Грінченка від 27 березня 1898 p., ве- дучи мову про можливу участь України у Всесвітній виставці в Парижі (1900), він писав: «Окрімного місця не дадуть – се вже російський амбасад не пустить, та де у нас гроші тиї, щоб те спорудити і де у нас те національне почуття, щоб це зроби- ти, хіба ми фінляндці або чехи?» 2. Без перебільшення, листування між Ф. Вовком та Л. Нідерле має важливе пізнавальне значення, оскільки в ньому йдеться про актуальні наукові проблеми. Так, у багатьох своїх працях, досліджую- чи походження слов’ян, Л. Нідерле широко використовував антропологічні матеріали щодо морфологічних відмінностей різних народів. Зокрема, він запровадив антропо- логічну класифікацію за формою голови людини, виокремивши дві великі групи: до- лікокефалів, тобто довгоголових, та брахі- кефалів – короткоголових. Ф. Вовк піддав критиці тезу Л. Нідерле про можливість еволюції довгоголовості давніх слов’ян до брахікефальності. З другого боку, новітні дослідження, проведені в XX ст., засвід- чили, що впродовж останнього тисячоліття також відбувалися процеси брахікефалі- зації серед слов’ян поряд зі змішуванням різних антропологічних типів 3. Як свідчить листування, Ф. Вовк про- понував публікувати чеські реферати одно часно і європейськими мовами, «як це робилося у деяких виданнях НТШ». Натомість Л. Нідерле із цим не погоджу- вався, віддаючи перевагу слов’янським мовам. Він намагався позбавити чеський часопис зайвої політизації і водночас із розумінням ставився до складних етно- генетичних проблем, які досліджував Ф. Вовк. Цікаво, що Л. Нідерле, не вва- жаючи процес формування українського етносу остаточно завершеним, схвалював прагнення українців здобувати свої націо- нальні права. У Науковому архіві Інституту архео- логії НАНУ зберігаються два листи до Ф. Вовка й іншого відомого чеського етно- графа Ченека Зібрта (1864–1932) – автора низки праць із народних звичаїв і матері- альної культури. У них ідеться про рецен- зію Ч. Зібрта на дослідження Ф. Вовка про весілля в Україні. Його було вміщено у виданнях Бібліотеки музею Королівства чеського, в якому працював Ч. Зібрт 4. Ф. Вовк майже половину свого життя провів в еміграції. Його формування як антрополога відбулося на основі французь- кої наукової школи, представленої такими всесвітньо визнаними вченими, як П. Бро- ка, Й. Денікер, П. Топінар, А. де Мортіє, Л. Манувріє. Листи двох останніх дослід- http://www.etnolog.org.ua 24 ників становлять значний відсоток в епіс- толярній спадщині Ф. Вовка 5. У листах антрополога й історика первісного суспіль- ства, почесного президента доісторично- го товариства Франції Адріана де Мортіє (1853–1931) ідеться про активну працю Ф. Вовка в Паризькому антропологічному товаристві, відвідання ним пам’яток історії та культури, зокрема, у Бельгії, подання у вітчизняні часописи, скажімо, у «Мате- ріали до українсько-руської етнології», ін- формації про Паризький конгрес археології та антропології, Всесвітню виставку 1900 р. і монографію знаменитого археолога Габріє- ля Мортіє з історії первісного суспільства. Ще тіснішими були стосунки Ф. Вов- ка з видатним французьким антропологом Луї Манувріє (1850–1927). Дослідження з порівняльної антропології, започаткова- ні Л. Манувріє, не втратили актуальнос- ті й дотепер. Так, на VII Міжнародному конгресі антропологічних та етнологічних наук (1964) у Москві величезний інтерес викликала доповідь польського антропо- лога Наполеона Волянського, який за ме- тодикою Л. Манувріє дослідив залежність довжини тіла людини від зросту та віку її батьків. Л. Манувріє також довів, що жі- ночий мозок не тільки не менший, а навіть більший, ніж чоловічий з погляду мор- фології, а також має багато характерних ознак переваги і загалом не поступаєть- ся чоловічому «за обсягом та глибиною» розуму. Як свідчать листи Л. Манувріє, він постійно цікавився не лише експеди- ційними дослідженнями Ф. Вовка, який після переїзду до Росії в 1905 р. очолив Російське антропологічне товариство при Санкт-Петербурзькому університеті, але й суспільно-політичним життям тогочас- ної Росії. У листі від 2 липня 1906 р. він писав Ф. Вовку: «Співчуваю вам, любий друже, адже у мутній воді революцій ясно бачать лише ті, що її мутять». Загалом у Науковому архіві Інституту археології НАНУ зберігається 12 листів до Ф. Вов- ка від французьких антропологів. Важливо, що, на відміну від біль- шості наведених тут текстів, листування Ф. Вовка з І. Шишмановим має зворотний зв’язок: 13 із них належать І. Шишмано- ву, а 3 – Ф. Вовку. Останні зберігаються в Болгарії і були опубліковані в 1968 р. 6 Іван Шишманов (1862–1928) був про- фесором Софійського університету, чле- ном Болгарської AH, дійсним членом Наукового товариства ім. Т. Шевченка, міністром освіти Болгарії (1903–1907), послом Болгарії в Українській Народ- ній Республіці (1918–1919). Безсумнів- но, спілкуванню двох учених сприяла та обставина, що І. Шишманов був зятем М. Драгоманова, з яким Ф. Вовк підтри- мував дружні стосунки. У багатьох листах Ф. Вовка та І. Шиш- манова йдеться про праці Ф. Вовка з весільної обрядовості, зокрема опублі- ковану в кількох числах «Сборника за народни умотвореня, наука и книжнина» (1890–1894) фундаментальну працю про весільні обряди слов’янських народів і статтю про весілля болгар, надруковану в російському часописі «Этнографическое обозрение» за 1894 p. У листах Ф. Вовк та І. Шишманов об- говорювали дуже важливе питання в жит- ті й науковій діяльності Ф. Вовка – його спроби переїзду з Парижа до Болгарії для роботи у Вищій школі, яка тоді мала назву Софійський університет. Його бажання переїхати до Болгарії виявилося нездій- сненним. Формальною причиною відмови було те, що Ф. Вовк не мав докторського ступеня. Основну ж причину слід шукати у сфері політичних обставин. Про це здо- гадувався і сам учений, коли в листі від 30 січня 1897 р. запитував у І. Шишмано- ва: «В чём заключается препятствие моему назначению: в политических ли соображе- ниях, в недостатке ли ученой степени, в недостаточности рекомендаций или в чём- то другом?». Очевидно, не без підстав він назвав першу причину. Перевагу політич- них чинників підтверджує і лист Ф. Вов- ка до І. Шишманова від 1 серпня 1897 р., в якому він, посилаючись на М. Драгома- нова, зазначав, що вчений ступінь у Бол- гарії ще не дуже потрібний і багато хто його не має. В інших листах до І. Шишманова Ф. Вовк розглянув з критичних позицій деякі аспекти, висловлені Л. Нідерле в книзі «Людство доісторичної доби» (Пра- га, 1893), і висловив свою концепцію розу- міння етнології як комплексної науки 7. Досить помітною була діяльність Ф. Вовка у сфері польсько-українських зв’язків. Вона розпочалася в 1874 р., коли він готував експозицію для III Археоло- гічного з’їзду, де були використані фото- графії з музеїв Кракова, Познані та Схід- ної Галичини. Ф. Вовк високо цінував http://www.etnolog.org.ua 25 і використовував фундаментальні праці Оскара Кольберга, зокрема «Lud polski», яку етнографічний часопис «Wisła» вва- жав однією з найкращих в Європі. Він листувався з головним редактором цього часопису Я. Карловичем і його заступ- ником С. Чижевським, а також праців- никами журналу «Lud», який виходив у Львові, широко використовував анке- ту зі збору антропологічних відомостей, опубліковану Ягеллонським університе- том. У паризьких часописах, передусім «L’Anthropologie», Ф. Вовк публікував ре- цензії на праці польських колег С. Керха, Е. Маєвського, В. Деметрикевича, Фар- чинського, Шукевича, Кріза. У листах до них Ф. Вовк виявляв інтерес до етимо- логії етнографічних термінів («копула», «бондар», «набілок» та ін.), проблем ево- люції народного одягу, вважаючи, напри- клад, одяг козацької старшини подібним до польського. Окремі листи, зокрема Я. Чекановсько- го, свідчать про зацікавленість Ф. Вовка співвідношенням чисельності українців і поляків. В інших він полемізував стосов- но українського походження П. Чубин- ського, а також торкався характеру ево- люції деяких обрядів 8. В архівних сховищах зберігається ба- гато листів до Ф. Вовка від російських учених, яких лише умовно можна назвати «зарубіжними». Розгляньмо найважливіші питання, які охоплює це листування 9. Так, у листах відомого географа та антрополога, професора Московського університету Дмитра Анучина йдеться про переклад Ф. Вовком праці Л. Ні- дерле «Людство в доісторичні часи», французько-російські наукові зв’язки, організацію етнографічних експедицій і конкретні проблеми етнології. У кількох листах за 1908 р. він повідомляв про мож- ливість проведення Ф. Вовком досліджень в Етнографічному відділі Рум’янцевського музею, а також в Історичному та Антропо- логічному музеях Москви. Значний інте- рес з боку Д. Анучина, як і деяких інших російських учених, викликала відкрита Ф. Вовком Мізинська палеолітична сто- янка та зразки кремнієвих виробів, що він одержав, а також виставка етнографічних колекцій з Галичини, організована Музе- єм Олександра III в Санкт-Петербурзі. Високо цінуючи етнографічні праці Ф. Вовка, Д. Анучин, як свідчать листи за 1915 р., досить критично ставився до його антропологічних досліджень з погля- ду «їхніх висновків і побудови фактів». Причиною цього, на його думку, було те, що Ф. Вовк визнавав «лише французь- ку антропологічну школу». Насправді ж розбіжності в їхніх поглядах стосувалися передусім проблеми походження східних слов’ян. Зокрема, Д. Анучин, дотриму- ючись концепції «колиски трьох братніх народів», заперечував відносну антропо- логічну однорідність українців 10. Яскравим виявом високої поваги до Ф. Вовка є листи відомого природознавця академіка Л. С. Берга (16 одиниць лише за один рік, 1917–1918), що вказують на те, що він усебічно сприяв Ф. Вовку в здо- бутті докторського ступеня та висуненні його кандидатури на посаду завідуючого кафедри географії Київського університе- ту, вважаючи надзвичайно ґрунтовними етнографічні й антропологічні досліджен- ня Ф. Вовка, зокрема розділи до першої українознавчої енциклопедії «Украинский народ в его прошлом и настоящем» (2-й том, Петроград, 1916). З другого боку, він широко використовував етнографічні матеріали Ф. Вовка у своїх монографіях, присвячених Бессарабії. Листи Л. Берга містять цікаві відомос- ті про стан тогочасної науки, суспільно- політичну ситуацію та взаємини між ученими. Поздоровляючи Ф. Вовка з при- своєнням докторського ступеня, він вод- ночас писав у листі від 1 травня 1918 p., що «Петроград останется без авторитетно- го антрополога и этнографа. А затем не хотелось бы, чтобы связь между велико- русской и украинской наукой потерялась. А в Вашем лице мы в Петрограде имели самого авторитетного представителя укра- инской науки». Винятковий інтерес викликають лис- ти російського етнографа та фолькло- риста Митрофана Дикарева (1854–1899). У них (23 одиниці за 1894–1899) ідеться про працю над розвідками, що були на- друковані в часописах «Этнографическое обозрение», «Етнографічний зборнік», «Киевская старина» і «Матеріалах до українсько-руської етнології» НТШ. Зо- крема, мова йде про весілля на Воронеж- чині та Кубані, рибальство, бджільництво й інші промисли, народні звичаї та обря- ди. Він повідомляв Ф. Вовка про надісла- ні фотографії народного одягу та житла, http://www.etnolog.org.ua 26 бібліографію тодішніх російських науко- вих праць, дані про кількісне співвідно- шення українських і російських селищ, матеріали із «сороміцького» фольклору. Ці матеріали були широко використані в його працях 11. Відомий російський етнограф Віра Ми- колаївна Харузіна в листі від 15 грудня 1916 р. писала про бажання відкрити на- вчальний музей антропології, археології та етнографії при Московському археоло- гічному інституті, де вона викладала етно- графію, у зв’язку з чим просила Ф. Вовка надіслати програму для вивчення весіль- них обрядів. В іншому листі вона пропо- нувала Ф. Вовку розглянути запропоно- ваний нею проект структури навчального музею і «програму» викладання. Листи відомого мовознавця академіка О. Шахматова стосувалися видання праці «Украинский народ в его прошлом и на- стоящем», членом редколегії якої він був. Деякі з цих листів свідчать про надзви- чайно прихильне ставлення О. Шахмато- ва до проблем розвитку української куль- тури та мови. В інших листах російських колег Ф. Вовка мова йшла передусім про кон- кретні проблеми археології (В. Городцов, А. Міллер, П. Уварова), антропології (Д. Золотарьов, В. Бунак), мовознавства (Ф. Корш), історії (М. Ковалевський, О. Єфименко, С. Ольденбург), етногра- фії (В. Арсеньєв, В. Йохельсон), музеє - знавства (Д. Клеменц, М. Могилян- ський). Листувався Ф. Вовк також із ві- домим білоруським мовознавцем академі- ком Є. Карським. Варто зауважити, що на сьогодні важкодоступними залиша- ються листи-відповіді Ф. Вовка, що збе- рігаються в архівах зарубіжних країн. 1 Див.: Наулко В. Листування Ф. К. Вовка (з фондів архівів) // Українське архівоз- навство: історія, сучасний стан та перспек- тиви: Всеукр. конф. 19–20 лист. 1996 р. – К., 1997. – Ч. 2. – С. 97–102. 2 ЦДІА. – Ф. ІП, № 35955. 3 Докладніше див.: Наулко В. До питання українсько-чеських взаємин: листи Любо- ра Нідерле і Ченека Зібрта до Ф. К. Вовка (Волкова) // Слов’янські культури в євро- пейській цивілізації. – К., 2001. – С. 206– 242; Наулко В. Ще раз про листування Любора Нідерле з Федором Вовком (нові віднайдені листи) // Вісник Київсько- го славістичного університету. – 2003. – Вип. 14. – С. 283–300. 4 Там само. 5 Наулко В. З історії українсько-французьких наукових зв’язків. Листи французьких ан- тропологів до Ф. К. Вовка (Волкова) // Університет. – 2008. – № 4. – С. 5–18. 6 Костандинова Л., Флерова В., Димитро- ва Б. Българо-руски научни връзки. ХІХ– ХХ век. Документи. – София, 1968. 7 Докладніше див.: Наулко В. До питання українсько-болгарських взаємин. Лис- тування Федора Вовка з Іваном Шиш- мановим // Болгарский ежегодник. – К., 1998. – Т. 3. – C. 100–116. 8 Naułko W., Franko O. Ukraiński etnograf, archeolog i antropolog F. K. Wowk // Zeszyty naukowe uniwersytetu Jagiellońskiego : Prace etnograficzne. – MLI. – 1992. – Z. 30. – S. 119–131. 9 Див.: Наулко В. Листування Ф. К. Вовка (Волкова) з російськими вченими // Ві- сник Київського інституту «Слов’янський університет». – К., 2002. – Вип. 12. – С. 196–199; Наулко В. Листи Л. С. Бер- га до Ф. К. Вовка // Схід–Захід. – Х., 2001. – С. 149–165. 10 Сегеда С. Антропологічний склад україн- ського народу. Етногенетичний аспект. – К., 2001. – С. 13. 11 Старков В. Епістолярна спадщина Ми- трофана Дикарева // Пам’ять століть. – 2000. – № 1. – С. 14. http://www.etnolog.org.ua