Сучасна Браїла (Румунія) і колишні запорожці: історична пам’ять і залишки топографії
У статті йдеться про перебування в місті-фортеці Браїла задунайських запорожців на початку ХІХ ст. З’ясовано відображення цих подій в писемних джерелах та відсутність даних про них у музеях та сайті сучасного міста Браїла. На сьогодні свідками історичних подій початку ХІХ ст., в яких брали участь ко...
Збережено в:
| Дата: | 2013 |
|---|---|
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інституту історії України НАН України
2013
|
| Назва видання: | Чорноморська минувшина |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207357 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Сучасна Браїла (Румунія) і колишні запорожці: історична пам’ять і залишки топографії / О. Бачинська, Д. Мацюк // Чорноморська минувшина. — 2013. — Вип. 8. — С. 144-150. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-207357 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-2073572025-10-07T00:02:52Z Сучасна Браїла (Румунія) і колишні запорожці: історична пам’ять і залишки топографії Modern Braila (Romania) and former Zaporozhian Cossacks: historical memory and the remnants of the topography Современная Браила (Румыния) и бывшие запорожцы: историческая память и остатки топографии Бачинська, О. Мацюк, Д. Топостудії У статті йдеться про перебування в місті-фортеці Браїла задунайських запорожців на початку ХІХ ст. З’ясовано відображення цих подій в писемних джерелах та відсутність даних про них у музеях та сайті сучасного міста Браїла. На сьогодні свідками історичних подій початку ХІХ ст., в яких брали участь козаки, залишились мечеть на території колишньої фортеці, що перетворена на православний храм Святих Архангелів Михаїла та Гавріїла (Biserica «Sfinţii Arhangheli Mihail şi Gavril»), забудова сучасного міста за топографією фортеці та узбережжя Дунаю. The article is devoted in the fortress city of Braila Transdanubian Cossacks at the beginning of the XIX century. It was revealed the level of reflection of these events to the stay in the written sources and the lack of data of Ukrainian Cossack- Zaporozhian in the museum and at the website of the modern city of Braila. It is shown that the Cossacks were a part of Transdanubia garrison (from a thousand to three thousand people) during the Russian -Turkish war of 1806-1812 under the direct supervision of Kish ataman Ignat Koval and commandant of the fortress Ahmet Pasha. In Braila during 1806-1809 years Cossacks Kish was siturated. After the fort was occupied by Russian troops, the Cossacks, crossed to the Russian army, and part of them continued service in the Ottoman army. Today the witnesses of historic events of the XIX century, connected with the Cossacks, remained a mosque in the former fortress, which turned into the Orthodox Church of the Holy Archangels Michael and Gabriel (Biserica "Sfinţii Arhangheli Mihail şi Gavril"), development of the modern city according to the topography of fortress and the coast of Danube. We hope our small publication will advance the study of Ukrainian Cossacks stay in Braila by Romanian researchers, and later this new conclusions will appear in historical information about this wonderful city. Статья посвящена пребыванию в городе-крепости Браила задунайских запорожцев в начале XIX в. Выяснено отображение этих событий в письменных источниках и отсутствие данных об украинских казаках-запорожцах в музее и сайте современного города Браила. Показано, что задунайские запорожцы составляли часть гарнизона крепости (от тысячи до трех тысяч человек) в во время русско-турецкой войны 1806-1812 гг. под непосредственным руководством кошового отамана Игната Коваля и коменданта крепости Ахмет-паши. В Браиле на протяжении 1806-1809 гг. находился Кош запорожцев. После того, как крепость была занята русскими войсками, часть казаков перешла в российскую армию, а часть продолжила службу в армии Османской империи. Сегодня свидетелями исторических событий начала XIX в., в которых принимали участие казаки, остались мечеть на территории бывшей крепости, которая превращена в православных храм Святых Архангелов Михаила и Гавриила (Biserica «Sfinţii Arhangheli Mihail şi Gavril»), застройка современного города по топографии крепости и побережье Дуная. Надеемся, наша небольшая публикация станет толчком к изучению пребывания украинского казачества в Браиле со стороны румынских исследователей, что впоследствии отразится в исторических справках об этом замечательном городе. 2013 Article Сучасна Браїла (Румунія) і колишні запорожці: історична пам’ять і залишки топографії / О. Бачинська, Д. Мацюк // Чорноморська минувшина. — 2013. — Вип. 8. — С. 144-150. — укр. 2519-2523 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207357 911.3:796.5 uk Чорноморська минувшина application/pdf Інституту історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Топостудії Топостудії |
| spellingShingle |
Топостудії Топостудії Бачинська, О. Мацюк, Д. Сучасна Браїла (Румунія) і колишні запорожці: історична пам’ять і залишки топографії Чорноморська минувшина |
| description |
У статті йдеться про перебування в місті-фортеці Браїла задунайських запорожців на початку ХІХ ст. З’ясовано відображення цих подій в писемних джерелах та відсутність даних про них у музеях та сайті сучасного міста Браїла. На сьогодні свідками історичних подій початку ХІХ ст., в яких брали участь козаки, залишились мечеть на території колишньої фортеці, що перетворена на православний храм Святих Архангелів Михаїла та Гавріїла (Biserica «Sfinţii Arhangheli Mihail şi Gavril»), забудова сучасного міста за топографією фортеці та узбережжя Дунаю. |
| format |
Article |
| author |
Бачинська, О. Мацюк, Д. |
| author_facet |
Бачинська, О. Мацюк, Д. |
| author_sort |
Бачинська, О. |
| title |
Сучасна Браїла (Румунія) і колишні запорожці: історична пам’ять і залишки топографії |
| title_short |
Сучасна Браїла (Румунія) і колишні запорожці: історична пам’ять і залишки топографії |
| title_full |
Сучасна Браїла (Румунія) і колишні запорожці: історична пам’ять і залишки топографії |
| title_fullStr |
Сучасна Браїла (Румунія) і колишні запорожці: історична пам’ять і залишки топографії |
| title_full_unstemmed |
Сучасна Браїла (Румунія) і колишні запорожці: історична пам’ять і залишки топографії |
| title_sort |
сучасна браїла (румунія) і колишні запорожці: історична пам’ять і залишки топографії |
| publisher |
Інституту історії України НАН України |
| publishDate |
2013 |
| topic_facet |
Топостудії |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207357 |
| citation_txt |
Сучасна Браїла (Румунія) і колишні запорожці: історична пам’ять і залишки топографії / О. Бачинська, Д. Мацюк // Чорноморська минувшина. — 2013. — Вип. 8. — С. 144-150. — укр. |
| series |
Чорноморська минувшина |
| work_keys_str_mv |
AT bačinsʹkao sučasnabraílarumuníâíkolišnízaporožcíístoričnapamâtʹízališkitopografíí AT macûkd sučasnabraílarumuníâíkolišnízaporožcíístoričnapamâtʹízališkitopografíí AT bačinsʹkao modernbrailaromaniaandformerzaporozhiancossackshistoricalmemoryandtheremnantsofthetopography AT macûkd modernbrailaromaniaandformerzaporozhiancossackshistoricalmemoryandtheremnantsofthetopography AT bačinsʹkao sovremennaâbrailarumyniâibyvšiezaporožcyistoričeskaâpamâtʹiostatkitopografii AT macûkd sovremennaâbrailarumyniâibyvšiezaporožcyistoričeskaâpamâtʹiostatkitopografii |
| first_indexed |
2025-10-07T01:11:16Z |
| last_indexed |
2025-10-08T01:05:47Z |
| _version_ |
1845373747716947968 |
| fulltext |
У пропонованій статті, звичайно, не можна висвітлити усіх (навіть,
головних) здобутків вельми багатогранної та надзвичайно активної
(попри вже немолодий вік) діяльності Тараса Івановича Максим’юка.
Хочеться побажати йому міцного здоров’я, щастя та подальших успіхів
на його творчих нивах. В тому числі і на ниві збирання козацьких
пам’яток, вивчення та популяризації минулого українського козацтва.
Taras Goncharuk, Anatoliy Mysechko
Problems of Ukrainian Cossacks in the collections of local lore
investigator Тaras Maksimyuk
Article is devoted to the famous Odessa collector and ethnographer Taras
Maksimyuk, which in 2013 celebrated its 70th anniversary. The article contains a
short biographical sketch of T.Maksimyuk. It has been characterized the main
directions of research and popularization activities of T.Maksimyuk. Special
attention is paid to the Exhibition of the collection of T.Maksimyuk and his
publications on the history of the Ukrainian Cossacks. In particular,it has been
paidtc the analyzes and publications by T.Maksimyuk, A.Zhdaha’s cards,
autographs of D.Yavornitskii etc.
Kеy words: Taras Maksimyuk, cards, collections, Cossacks.
Тарас Гончарук, Анатолій Мисечко
Проблематика украинского казачества в коллекциях краеведа
Тараса Івановича Максимюка
Статья посвящена известному одесскому коллекционеру и краеведу Тарасу
Максимюку, которому в 2013 г. исполнилось 70 лет. В ней статье содержится
короткий биографический очерк Т. Максимюка и характеризуются главные
направления его научной и популяризаторской деятельности. Особое внимание в
статье уделено выставкам экспонатов коллекции Т. Максимюка и его
публикациям, посвященным истории украинского казачества. В частности
рассматриваются исследования и издания Т.Максимюком открыток Амвросия
Ждахи, автографа Дмитрия Яворницкого и др.
Ключевые слова: Тарас Максимюк, открытки, коллекции, казачество.
Рецензент: О.А.Бачинська, д.і.н., професор (Одеський національний
університет імені І.І.Мечникова)
ТОПОСТУДІЇ
УДК 911.3:796.5
Олена Бачинська, Дмитро Мацюк
СУЧАСНА БРАЇЛА (РУМУНІЯ) І КОЛИШНІ ЗАПОРОЖЦІ:
ІСТОРИЧНА ПАМ’ЯТЬ І ЗАЛИШКИ ТОПОГРАФІЇ
У статті йдеться про перебування в місті-фортеці Браїла задунайських
запорожців на початку ХІХ ст. З’ясовано відображення цих подій в писемних
джерелах та відсутність даних про них у музеях та сайті сучасного міста
Браїла. На сьогодні свідками історичних подій початку ХІХ ст., в яких брали
участь козаки, залишились мечеть на території колишньої фортеці, що
перетворена на православний храм Святих Архангелів Михаїла та Гавріїла
(Biserica «Sfinţii Arhangheli Mihail şi Gavril»), забудова сучасного міста за
топографією фортеці та узбережжя Дунаю.
Ключові слова: Браїла, задунайські запорожці, козацтво.
144
Сучасне місто-порт Браїла, розташоване на живописному
узбережжі Дунаю. Невелике місто – центр однойменного повіту
Румунії має давню історію. Наприкінці XVIII – початку ХІХ ст. воно
було потужною фортецею, що обнесена двома валами та двома
ровами, фортецю та передмістя оточував ретраншемент з обох
сторін, який протягнувся до Дунаю. В цей період територія
пониззя Дунаю належала Османській імперії. Найбільшого
стратегічного значення фортеця Браїла набувала під час
російсько-турецьких війн, внаслідок того, що заважала
здійсненню операцій російської флотилії на Дунаї, просуванню
російських військ до Балканського півострова. В Браїлі та сусідніх
з нею фортецях Тульча, Мачин, Галац, Бабадаг управляли
османські паші та назирі (коменданти). На початку ХІХ ст.
назирям цих фортець підпорядковувались за необхідності
українські козаки, які проживали в Добруджі та Буджаку, ці
козаки відомі в історичній літературі під назвою «задунайські» або
«турецькі» запорожці.
Задунайські запорожці оселились у Буджаку та Добруджі після
зруйнування російськими військами Нової Запорозької Січі в
1775 р. Вони отримали дозвіл султана оселитися в Османській
імперії й на території Добруджі заснували Січ у с. Катирлез. Через
конкуренцію за дунайські рибні промисли з російськими
козаками-некрасівцями, які також проживали на цій території,
Січ у с. Катирлез була зруйнована. Внаслідок таких подій
задунайці змушені були перебратися до Браїли під захист назиря.
Про це збереглось чимало свідчень, як російських розвідників, так
і самих козаків.
З початком російсько-турецької війни 1806-1812 рр.
мобілізовані частини турецьких запорожців знаходились під
загальним керівництвом браїльського назиря Ахмет-паші і
безпосереднім керівництвом кошового отамана Гната Коваля,
місцем перебування якого була фортеця Браїла. Разом з кошовим
отаманом у Браїлі знаходилась старшина, зокрема, писар Данило
Білий і духівництво. Можна припустити, що в Браїлі знаходився
задунайський Кіш, а Катирлез продовжував залишатися центром
задунайців, хоч і не був відновлений як Січ через війну. Вже у
листопаді 1806 р. близько двох тисяч запорожців з Ізмаїла були
переведені до Браїли. За наказом браїльського назиря стягувались
до фортеці й інші задунайські частини, зокрема, з Кілії,
Вилкового, Галаца, Бальчика, Мачина.
Поповнення запорозької браїльської залоги проходило не лише
централізованим шляхом, але й через вербування окремих осіб,
переважно не козацького походження, самими козаками.
Зокрема, Прасковій Целіков, кріпак поміщика Сосновського, втік
145
до Молдавського князівства близько 1778 р., а у листопаді 1806 р.
в Ізмаїлі був підмовлений запорожцями і пішов з ними в Браїлу, де
записався до Кущинівського куреня. Інший козак Онисим Губа,
походив з поміщицьких селян Полтавської губернії, чотири роки
разом з батьком чумакував і з бурлаками зайшов до Аккермана, а
потім у Хотин. Після взяття Хотина російськими військами (15
листопада 1806 р.) перейшов до Браїли, де записався в
Полтавський курінь. Яків Пономорьов, з державних селян
Полтавської губернії, жив заробітками в Одесі, згодом на рибних
ловах в Аккермані, дізнавшись про те, що російські війська
наступають на Молдавське князівство, перейшов до Браїли, де
записався до запорожців, і служив кухарем у Дядьківському
курені. Серед запорозької команди Браїли були також Дем’ян
Куцуба, Федір Бубушук, Кирило Безпалько, Василь Албанець, Іван
Веселий, Роман Циганка, Григорій Шаботюк, Іван Кулик, Трофим
Малко, Онисим Чапкей, Олексій Янченко, Яків Ісвалчук, Григорій
Ткаченко, Іван Щербина, Козьма Герасименко, Степан Бровко,
Григорій Лата, Деменко Чернобаїв, Тимофій Громов, Степан
Міток, Василь Савченко, Григорій Радюшнюк, Микола Видашенко
та ін.
За підрахунками Олександра Ланжерона, який командував
корпусом на Дунаї, у фортеці Браїла знаходилося до трьох тисяч
задунайців, які могли «завдавати шкоди більш ніж турки і татари»,
він також наголошував на тому, що лише запорожці знали зручні
місця плавання по Дунаю. Про значну кількість задунайців на
початку війни, що підтримували браїльського назиря, свідчать й
інші дані. Зокрема те, що він воював проти рущуцького аяна з
3-4 тисячами запорожців. Отже, російське командування мало
вжити всіх можливих заходів, щоб залучити задунайських
запорожців на свій бік.
На початку грудня 1806 р. головнокомандуючий російською
армією генерал І.Міхельсон запропонував браїльському назирю
здатися. Останній відповів, що вкрай здивований такою
пропозицією, адже Османська імперія не знаходиться в стані
війни з Росією і буде захищати фортецю. Зрозумівши, що Браїлу
не можна зайняти так само легко як перед тим Аккерман, Хотин,
Бендери, російські війська відступили. Однак головним завданням
керівництва російської армії залишалось «розкласти» залогу
Браїли, яка незважаючи на втечі з неї козаків, наприкінці 1806 р.
нараховувала понад 1500 козаків.
Російське командування постійно зверталось до тих, хто
вагався і не наважувався на перехід, використовуючи, як таємні
листування, так і офіційні заклики. 13 грудня 1806 р.
новоросійський генерал-губернатор Й. де Рішельє таємно
146
звернувся до Гната Коваля в Браїлі з пропозицією перейти на
російській бік, але відповіді не отримав. Розкласти браїльську
залогу намагались і через міністерство закордонних справ,
зокрема, на прохання російського представника в Дунайських
князівствах К.Родофінікіна – господар Волощини К.Іпсіланті
спробував залучити задунайців на бік Росії.
12 серпня 1807 р. між Росією та Портою було укладено
Слободзейське перемир’я під час якого запорожці Браїли
займались рибальством або виконували різноманітні доручення
місцевих турецьких чиновників. Після відновлення бойових дій у
березні 1809 р. російські війська оволоділи Ісакчею, Тульчею,
Бабадагом, Мачином, Ізмаїлом. У 9-10 квітня 1809 р. російські
війська під керівництвом князя О. Прозоровського розпочали
облогу Браїли. Назир і комендант Браїли Ахмет-ага, за спогадами
графа О.Ланжерона, вартий був усієї залоги фортеці. Хоробрий до
нерозсудливості, розумний, досвідчений у військових хитрощах,
гарний партизан, він міг підтримувати відвагу серед своїх військ.
Штурм фортеці був призначений в ніч на 19-20 квітня у складі
8 тисяч солдатів, для обстрілу підійшло 30 баркасів і човнів з
Галаца. Штурм виявився досить невдалим і російські війська
відступили 7 травня 1809 р.
У листопаді взяти Браїлу вирішив новий головнокомандуючий
російської армії князь П.Багратіон. 21 листопада (3 грудня)
1809 р. паша Абдул-Какман підписав капітуляцію Браїли.
Задунайські запорожці, які залишились в турецькій армії, з Браїли
перейшли до фортеці Рущук.
На жаль, цей епізод з історії українського козацтва не
відображений в історичних довідниках з історії Браїли, місцевому
музеї та інтернет-сайті міста. Сама фортеця перестала існувати з
30-х років ХІХ ст. й її розташування можна знайти лише на
картах того часу та реконструкції в музеї міста (див. фото с.149).
Однак деякі свідки тогочасних подій в місті можна віднайти.
Перш за все, це установи релігійні. Мечеть середини XVII ст. і
православний (старообрядницький) храм середини XVIII ст.
Мечеть знаходилась в центрі фортеці. В 30-х роках ХІХ ст., щоб
уникнути повного знесення, вона була перетворена на
православний храм Святих Архангелів Михаїла та Гавріїла
(Biserica «Sfinţii Arhangheli Mihail şi Gavril»). Серед інших свідків,
які дають можливість перенестися в період перебування в Браїлі
задунайських козаків – планування міста, що залишило вулиці на
площі відповідно до фортечної топографії, та звісно узбережжя
Дунаю. Його гарна природа – блакитні води, плавні й острови,
вабили запорожців своїми рибними багатствами (див. фото с.149).
147
Сподіваємось, наша невелика публікація стане поштовхом до
вивчення перебування українського козацтва в Браїлі з боку
румунських дослідників, і що згодом відобразиться в історичних
довідках про це чудове місто.
Відвідання Браїли стало можливим в рамках проведення у
7-10 листопаді 2013 р. в Галаці (Румунія) ІІІ-ї Міжнародної наукової
конференція «Interente istoriografice romano-ucrainene» (Румуно-
українські історіографічні інтерференції), організованою
Факультетом історії, філософії та теології Галацького університету
«Dunarea de Jos» (Нижній Дунай). У конференції брали участь
науковці України, Румунії, Молдови. Виступили з доповідями д.і.н.
М.Михайлуца (Одеса), д.і.н. О.Бачинська (Одеса), д.і.н. Н.Діанова
(Одеса), д.і.н. В.Кушнір (Одеса), д.і.н. В.Ризеску (Бухарест), д.і.н.
Дж.Єнаке (Галац), д.і.н. А.Тулуш (Галац), д.і.н. І.Сава (Кишинів), д.і.н.
І.Гумений (Кишинів), д.і.н.Л.Сава (Кишинів), к.і.н. І.Нікульча
(Кишинів), к.і.н. М.Тулуш (Галац), к.і.н. Т.Вінцковський (Одеса), к.і.н.
Н.Петрова (Одеса), к.і.н.С.Ковальський (Одеса), к.і.н.Ю.Шахін
(Одеса), к.і.н.М.Тулуш (Галац), аспіранти та студенти з України та
Румунії. Під час дискусій відбувся конструктивний діалог та обмін
досвідом наукових досліджень між вченими.
Olena Bachynska, Dmytro Matsuk
Modern Braila (Romania) and former Zaporozhian Cossacks:
historical memory and the remnants of the topography
The article is devoted in the fortress city of Braila Transdanubian Cossacks at
the beginning of the XIX century. It was revealed the level of reflection of these
events to the stay in the written sources and the lack of data of Ukrainian Cossack-
Zaporozhian in the museum and at the website of the modern city of Braila. It is
shown that the Cossacks were a part of Transdanubia garrison (from a thousand to
three thousand people) during the Russian -Turkish war of 1806-1812 under the
direct supervision of Kish ataman Ignat Koval and commandant of the fortress
Ahmet Pasha. In Braila during 1806-1809 years Cossacks Kish was siturated.
After the fort was occupied by Russian troops, the Cossacks, crossed to the
Russian army, and part of them continued service in the Ottoman army. Today the
witnesses of historic events of the XIX century, connected with the Cossacks,
remained a mosque in the former fortress, which turned into the Orthodox Church
of the Holy Archangels Michael and Gabriel (Biserica "Sfinţii Arhangheli Mihail şi
Gavril"), development of the modern city according to the topography of fortress and
the coast of Danube. We hope our small publication will advance the study of
Ukrainian Cossacks stay in Braila by Romanian researchers, and later this new
conclusions will appear in historical information about this wonderful city.
Key words: Braila, the Cossacks.
Елена Бачинская, Дмитрий Мацюк
Современная Браила (Румыния) и бывшие запорожцы:
историческая память и остатки топографии
Статья посвящена пребыванию в городе-крепости Браила задунайских
запорожцев в начале XIX в. Выяснено отображение этих событий в письменных
источниках и отсутствие данных об украинских казаках-запорожцах в музее и
сайте современного города Браила. Показано, что задунайские запорожцы
148
149
составляли часть гарнизона крепости (от тысячи до трех тысяч человек) в во
время русско-турецкой войны 1806-1812 гг. под непосредственным руководством
кошового отамана Игната Коваля и коменданта крепости Ахмет-паши. В
Браиле на протяжении 1806-1809 гг. находился Кош запорожцев. После того, как
крепость была занята русскими войсками, часть казаков перешла в российскую
армию, а часть продалжила службу в армии Османской империи. Сегодня
свидетелями исторических событий начала XIX в., в которых принимали участие
казаки, остались мечеть на территории бывшей крепости, которая превращена
в православных храм Святых Архангелов Михаила и Гавриила (Biserica «Sfinţii
Arhangheli Mihail şi Gavril»), застройка современного города по топографии
крепости и побережье Дуная. Надеемся, наша небольшая публикация станет
толчком к изучению пребывания украинского казачества в Браиле со стороны
румынских исследователей, что впоследствии отразится в исторических
справках об этом замечательном городе.
Ключевые слова: Браила, задунайские запорожцы, казачество.
Рецензент: М.І. Михайлуца, д.і.н., зав. кафедрою українознавства,
історико-правових та мовних дисциплін (Одеський національний морський
університет)
УДК 911.3:796.5
Володимир Полторак
«ЗАХІДНА ЧОРНОМОРІЯ»:
ВИЛКОВО – ТУЛЬЧА – ВАРНА – БУРГАС – СТАМБУЛ
В статті розглянуто місця формування та перебування козаків
Оттоманського війська, створенного відомим Михайлом Чайка-Чайковським,
(Мехмед Садиком). Вони створюють, на думку автора, Західну Чорноморію –
ланцюг, що тримав вкупі середньовічну та модерну добу історії козацтва (на
відміну від «Чорноморії Східної», де зароджувалось й існувало козацтво з
XV ст.). Вилково (Україна) було центром проживання запорожців та
російських козаків-некрасів, які склали основу Оттоманського війська,
доведено, що у Вилково Садик-паша сприяв будівництву храма Різдва
Пресвятої Богородиці. Тульча (Румунія) – центр керівництва запорожцями та
некрасівськими козаками, де перебував М.Чайковський. Варна (Болгарія) –
місце дислокації Оттоманських козаків. Бургас (Болгарія) – місто, де
М.Чайковський обговорював формування корпусу (війська) Оттоманських
козаків з відомим польським письменником А.Міцкевичем. Тут у 1855 р.
знаходився табір козацького війська. Стамбул (Туреччина) – столиця, де
тривалий час жив і працював Садик-паша, поблизу столиці він заснував два
населених пункти, що існують до сьогодні – Полонезкьой (Адамполь) та
Сазлибосна.
Ключеві слова: Михайло Чайковський (Садик-паша), Вилково, Тульча,
Варна, Бургас, Стамбул, західна Чорноморія.
Чорне море – козацьке від берега до берега. Від Запорожжя до
Кубані, від Дунайських гирл і до… Стамбулу. Козацтво оттоманське в
межах Османської імперії з 1828 по 1877 рр. – явище мало
досліджене істориками, ще менше відомо про його географічне
розташування. А тим часом, це явище чорноморської історії загалом,
150
|