Проблематика українського козацтва у колекціях краєзнавця Тараса Івановича Максим’юка
Стаття присвячена відомому одеському колекціонеру та краєзнавцю Тарасу Максим’юку, якому 2013 р. виповнилося 70 років. В ній подано короткий біографічний нарис Т. Максим’юка й охарактеризовано головні напрямки його наукової та популяризаторської діяльності. Особливу увагу приділено виставкам експона...
Збережено в:
| Дата: | 2013 |
|---|---|
| Автори: | , |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Інституту історії України НАН України
2013
|
| Назва видання: | Чорноморська минувшина |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207358 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Проблематика українського козацтва у колекціях краєзнавця Тараса Івановича Максим’юка / Т. Гончарук, А. Мисечко // Чорноморська минувшина. — 2013. — Вип. 8. — С. 137-144. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-207358 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-2073582025-10-07T00:05:33Z Проблематика українського козацтва у колекціях краєзнавця Тараса Івановича Максим’юка Problems of Ukrainian Cossacks in the collections of local lore Тaras Maksimyuk Проблематика украинского казачества в коллекциях краеведа Тараса Івановича Максимюка Гончарук, Т. Мисечко, А. Козакознавчі студії Стаття присвячена відомому одеському колекціонеру та краєзнавцю Тарасу Максим’юку, якому 2013 р. виповнилося 70 років. В ній подано короткий біографічний нарис Т. Максим’юка й охарактеризовано головні напрямки його наукової та популяризаторської діяльності. Особливу увагу приділено виставкам експонатів та публікаціям Т. Максим’юка, присвяченим історії українського козацтва. Зокрема, дослідження та видання Т.Максим’юком листівок А. Ждахи, автографа Д. Яворницького та ін. Article is devoted to the famous Odessa collector and ethnographer Taras Maksimyuk, which in 2013 celebrated its 70th anniversary. The article contains a short biographical sketch of T.Maksimyuk. It has been characterized the main directions of research and popularization activities of T.Maksimyuk. Special attention is paid to the Exhibition of the collection of T.Maksimyuk and his publications on the history of the Ukrainian Cossacks. In particular,it has been paidtc the analyzes and publications by T.Maksimyuk, A.Zhdaha’s cards, autographs of D.Yavornitskii etc. Статья посвящена известному одесскому коллекционеру и краеведу Тарасу Максимюку, которому в 2013 г. исполнилось 70 лет. В ней статье содержится короткий биографический очерк Т. Максимюка и характеризуются главные направления его научной и популяризаторской деятельности. Особое внимание в статье уделено выставкам экспонатов коллекции Т. Максимюка и его публикациям, посвященным истории украинского казачества. В частности рассматриваются исследования и издания Т.Максимюком открыток Амвросия Ждахи, автографа Дмитрия Яворницкого и др. 2013 Article Проблематика українського козацтва у колекціях краєзнавця Тараса Івановича Максим’юка / Т. Гончарук, А. Мисечко // Чорноморська минувшина. — 2013. — Вип. 8. — С. 137-144. — укр. 2519-2523 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207358 94(477.7):357.1-058.22:929Максимюк«19» uk Чорноморська минувшина application/pdf Інституту історії України НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Козакознавчі студії Козакознавчі студії |
| spellingShingle |
Козакознавчі студії Козакознавчі студії Гончарук, Т. Мисечко, А. Проблематика українського козацтва у колекціях краєзнавця Тараса Івановича Максим’юка Чорноморська минувшина |
| description |
Стаття присвячена відомому одеському колекціонеру та краєзнавцю Тарасу Максим’юку, якому 2013 р. виповнилося 70 років. В ній подано короткий біографічний нарис Т. Максим’юка й охарактеризовано головні напрямки його наукової та популяризаторської діяльності. Особливу увагу приділено виставкам експонатів та публікаціям Т. Максим’юка, присвяченим історії українського козацтва. Зокрема, дослідження та видання Т.Максим’юком листівок А. Ждахи, автографа Д. Яворницького та ін. |
| format |
Article |
| author |
Гончарук, Т. Мисечко, А. |
| author_facet |
Гончарук, Т. Мисечко, А. |
| author_sort |
Гончарук, Т. |
| title |
Проблематика українського козацтва у колекціях краєзнавця Тараса Івановича Максим’юка |
| title_short |
Проблематика українського козацтва у колекціях краєзнавця Тараса Івановича Максим’юка |
| title_full |
Проблематика українського козацтва у колекціях краєзнавця Тараса Івановича Максим’юка |
| title_fullStr |
Проблематика українського козацтва у колекціях краєзнавця Тараса Івановича Максим’юка |
| title_full_unstemmed |
Проблематика українського козацтва у колекціях краєзнавця Тараса Івановича Максим’юка |
| title_sort |
проблематика українського козацтва у колекціях краєзнавця тараса івановича максим’юка |
| publisher |
Інституту історії України НАН України |
| publishDate |
2013 |
| topic_facet |
Козакознавчі студії |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207358 |
| citation_txt |
Проблематика українського козацтва у колекціях краєзнавця Тараса Івановича Максим’юка / Т. Гончарук, А. Мисечко // Чорноморська минувшина. — 2013. — Вип. 8. — С. 137-144. — укр. |
| series |
Чорноморська минувшина |
| work_keys_str_mv |
AT gončarukt problematikaukraínsʹkogokozactvaukolekcíâhkraêznavcâtarasaívanovičamaksimûka AT misečkoa problematikaukraínsʹkogokozactvaukolekcíâhkraêznavcâtarasaívanovičamaksimûka AT gončarukt problemsofukrainiancossacksinthecollectionsoflocalloretarasmaksimyuk AT misečkoa problemsofukrainiancossacksinthecollectionsoflocalloretarasmaksimyuk AT gončarukt problematikaukrainskogokazačestvavkollekciâhkraevedatarasaívanovičamaksimûka AT misečkoa problematikaukrainskogokazačestvavkollekciâhkraevedatarasaívanovičamaksimûka |
| first_indexed |
2025-10-07T01:11:19Z |
| last_indexed |
2025-10-08T01:05:50Z |
| _version_ |
1845373751003185152 |
| fulltext |
history, the help in collecting of ancient artifacts. Chronologically the work is devoted to the
historiographic facts of the end of ХІХ – the first third of the XX century. The work purpose –
to find out and make the analysis of a role of women in historiographic process in the territory
of the Southern Ukraine in the second half of ХІХ – the first third of the XX century, to reveal
the chief representatives of female part of historians corporation. A prosopographic method
by means of which common features in the course of participation of women in development
of historical science, biographic which allowed to shine the main facts of activity of the most
outstanding characters, comparative by means of which distinctions in destiny of female
historians, genetic which allowed to track evolution of participation of women in
historiographic process are used in the work. The results of work: despite historiographic
reputation of the 1920th years as time of emancipation of women in science, this process
happened already during the pre-Soviet period. Moreover, till 1920 the scale of persons of
female historians looks more considerable, and their scientific activity more dynamic and
inspired. Scope of results of work: in the course of teaching of the general and special courses
on history of Ukraine, a historiography, the study of local lore, the higher school and science
of science, preparation of museum expositions. The results of work: it is proved that women
were a part of all South Ukrainian historical societies, though in various degree – the greatest
in the Odesa bibliographic society at Novorossiysky university, the smallest – in Historical
and philological society at Novorossiysk University. Among members, there were two groups:
living not in the South Ukrainian cities (for example, countess P. Uvarova and N. Polonskaya-
Vasylenko) and local, first of all, inhabitants of Odesa (for example, D. Atlas and K.
Florovskaya). Women didn't take leading positions in societies, having limited to sporadic
reports. In the 1920th years the role of women in societies decreased. To the contrary, if till
1920 the woman were presented in the sphere of the higher historical education a little, in
the 1920th years – their quantity as teachers, employees of archives was increased.
Kеy words: South of Ukraine, women, historiographical process.
Олександр Музычко
Женщины-историки-казаковеды в историографическом процессе
Южной Украины в конце ХІХ – первой трети ХХ века
Целью статьи является выяснение роли женщин в развитии исторического
образования и науки на территории Южной Украины во второй половине ХІХ –
первой трети ХХ ст. Указано, что несмотря на историографическую репутацию
1920-х годов как времени эмансипации женщин в науке, уже в предыдущий период
женщины имели влияние, хотя и незначительное, на историографический процесс,
что, собственно, и підготовило почву для их дальнейшего продвижения как
историков. До 1920 г. масштаб личностей женщин-историков выглядит более
значительным.
Ключевые слова: Южная Украина, женщины, историографический процесс.
Рецензія: Т.І.Вінцковський, к.і.н., доцент (Одеський національний
університет імені І.І.Мечникова)
УДК 94(477.7):357.1-058.22:929Максимюк«19»
Тарас Гончарук, Анатолій Мисечко
ПРОБЛЕМАТИКА УКРАЇНСЬКОГО КОЗАЦТВА У КОЛЕКЦІЯХ
КРАЄЗНАВЦЯ ТАРАСА ІВАНОВИЧА МАКСИМ’ЮКА
Стаття присвячена відомому одеському колекціонеру та краєзнавцю
Тарасу Максим’юку, якому 2013 р. виповнилося 70 років. В ній подано короткий
біографічний нарис Т. Максим’юка й охарактеризовано головні напрямки його
наукової та популяризаторської діяльності. Особливу увагу приділено
137
виставкам експонатів та публікаціям Т. Максим’юка, присвяченим історії
українського козацтва. Зокрема, дослідження та видання Т.Максим’юком
листівок А. Ждахи, автографа Д. Яворницького та ін.
Ключові слова: Тарас Максимюк, листівки, колекції, козацтво.
30 липня 2013 р. виповнилося 70 років відомому одеському
колекціонеру, краєзнавцю, українознавцю Тарасу Івановичу
Максим’юку. З цієї нагоди було надруковано низку публікацій у
місцевій пресі385. Проте, на нашу думку, варто звернути увагу на
постать Т. Максим’юка у «Чорноморській минувшині», бо ювіляр, між
іншими своїми чеснотами, є дослідником та популяризатором історії
козацтва, а також автором публікацій на сторінках цього часопису.
Т. Максим’юк народився 1943 р. у Холмі (тепер – місто Хелм,
Республіка Польща) – на той час центрі українського історико-
етнографічного регіону Холмщини й місті, що зайняло чільне місце у
вітчизняній історії (і як столиця першого українського короля Данила
Галицького, і як батьківщина першого українського президента
Михайла Грушевського). В лютому 1945 р. родину Т. Максим’юка
було примусово переселено до с. Піщаний Брід (колишній Шпеєр, з
якого виселили німців-колоністів) Веселинівського району
Миколаївської області. 1946 р. батька Т. Максим’юка заслали до Ухти
(Комі АРСР), де він перебував до 1948 р. Після того родина мешкала
у м. Вознесенськ, а від 1952 р. – у Миколаєві. Тут будучи
шестикласником-школярем, Т. Максим’юк познайомився з колишнім
директором Миколаївського історико-археологічного музею,
засновником заповідника «Ольвія», людиною що пройшла сталінські
табори та заслання, Феодосієм Тимофійовичем Камінським (1888 –
1978 рр.)386.
«Він не був моїм, так би мовити шкільним вчителем, –
говорить про Ф. Камінського в інтерв’ю газеті «Думська площа»
Т. Максим’юк, – але саме Феодосій Тимофійович виділив мене з-
поміж кількох підлітків…. Зазначу звертався завжди на «ви». Це
була яскрава фігура, один з членів миколаївської «Просвіти», що
діяла ще за Миколи Аркаса. Він також особисто був знайомий з
Михайлом Грушевським, Дмитром Яворницьким, Лесею
Українкою…. Під час першої світової війни, в 1915 році у Галичині
він відвідував важкохворого Івана Франка»387. Слід зазначити, що
знайомий з Д. Яворницьким Ф. Камінський був одним з істориків
запорозького козацтва, зокрема, збирачем документів та
385 А.Г. Музей мрії // Вечерняя Одесса. – 2013. – 25 июля; Кракалія Р. Тарасові шляхи, які він сам обирав //Чорно -
морські новини. – 2013. – 1 серпня; Кудлач В. Феномен Тараса Максим’юка //Думська площа. – 2013. – 16 серпня.
386Юрченко А. Тарас Маскимюк: «Не променяю Одессу ни на один город!» // Фаворит. – 2013. – №7. – С. 40 – 43.
387 Кудлач В. Феномен Тараса Максим’юка // Думська площа. – 2013. – 16 серпня.
138
дослідником матеріальних пам’яток (передусім намогильних
хрестів) пов’язаних з історією Січі388.
Письменник Анатолій Глущак зазначає, що знайомство з
Ф. Камінським здебільшого визначило напрямки діяльності
Т. Максим’юка, як колекціонера. «Зібрання Тараса Максим’юка, –
пише А. Глущак, – переконливо свідчить, наскільки об’ємно була
поширена українська культура не лише в середовищі інтелігенції
Півдня, але мала вагу духовної спадщини трудових мас сіл i міст.
На це звертав увагу ще старшокласника Тараса миколаївський
просвітянин з дореволюційним стажем Феодосій Тимофійович
Камінський, котрий розповідав, скільки цінних експонатів
потрапило до Миколаївського історико-археологічного музею з
простих сімей: ікони i «Кобзарі», поштові листівки, пісенники,
літературні альманахи, картини самодіяльних художників,
зокрема славнозвісні «Козаки Мамаї», не кажучи про гончарство,
вироби з дерева, вишивання, господарчо-побутове приладдя»389.
«Саме Ф.Т. Камінському Тарас Іванович завдячує всім, що зробив
для української культури», – зазначається у біографічній довідці з
бібліографічного покажчика Т. Максим’юка390.
Від 1960 р. і до сьогодення доля Т. Максим’юка тісно пов’язана з
Одесою. Він – студент Одеського інженерно-будівельного інституту,
студент та випускник Одеського інституту інженерів морського флоту
(до історичного факультету Одеського державного університету імені
І.І. Мечникова, куди Т. Максим’юк прагнув вступити, ще 1960 р. його
документи не прийняли), працював інженером портового господарства
Іллічівська та у Чорноморсько-Азовському управлінні морських шляхів
Одеси, а від 1988 р. – на культурницькій ниві, зокрема, – в Одеському
відділенні Художнього фонду та Одеському обласному відділенні
Українського фонду культури391.
Від 1963 р. Т. Максим’юк починає збирання українських книжок,
мистецьких творів та предметів старовини, згодом, бере участь у
різноманітних виставках. Перша така виставка – виставка українських
писанок проходила у далекому 1968 р. Це була справжня подія для Одеси.
Стаття їй присвячена в обласній комсомольській газеті починалася
рядками: «12 грудня в суворих класичних залах археологічного музею
панувало незвичне пожвавлення. Та й було чому! Одесити, які звикли до
усіляких виставок побачили несподіване видовище: понад 700 писанок,
яскравих, кумедних, неповторних. Насправді, багато одеситів уперше
388 Шаповалов А. Каминский Феодосий Тимофеевич, исследователь казацкой старины и
Запорожских Сечей // Нові дослідження пам’яток козацької доби в Україні: Зб.наук. пр. –
Вип. 20. – Ч.1.– К., 2011. – С. 522 – 534; Каминский Ф., Никитин В. Путь шведов и казаков
после Полтавы // Там само. – С. 534 – 539.
389 А.Г. Музей мрії // Вечерняя Одесса. – 2013. – 25 июля.
390 Тарас Іванович Максим’юк. Бібліографічний покажчик / Упор. О.Г. Нуньєс. – Одеса, 2007. – С. 3.
391 Там само. – С. 3 – 4.
139
Фото 1
Тарас Максим'юк на виставці листівок А.Ждахи
о.Хортиця. 1990 р.
відкрили для себе існування цього особливого виду народної творчості
завдяки ініціативі археологічного музею та трьох колекціонерів, людей
різної професії – інженера Т.І. Максим’юка, доцента Одеського
університету, літературознавця П.Т. Маркушевського та поета В. Мороза,
об’єднаних спільною пристрастю»392.Відтоді Т. Максим’юк не припиняв
своєї популяризаторської виставкової діяльності. Навіть у
найскрутніші для української культури роки. Перелік друкованих
згадок про виставки експонатів з колекції Т. Максим’юка, що
проходили від 1968 до 2007 р. нараховує 89 пунктів. Чимало з них
мали відношення до історії українського козацтва393. Передусім, слід
згадати виставку творів з козацької тематики видатного українського
художника та графіка Амвросія Ждахи 1990 р. на Хортиці. «Акварелі,
графіка, фотографії, ілюстровані видання, листівки – все, до чого мав
причетність художник, розробляючи козацьку тему, стало окрасою
виставки. Увесь цей багатющий матеріал, зібраний стараннями
передусім правнучки художника Галини Полякової і заступника
голови Одеського відділення Українського фонду культури Тараса
Максим’юка, має стати основою експозиції майбутнього музею
А. Ждахи, який планують відкрити в Одесі, яка стала для співця
козацької вольниці, козацької слави рідним містом», – писала про цю
виставку газета «Радянська Україна»394. Нажаль, плани створення в
Одесі вищезгаданого музею так і залишилися планами. Серед інших
виставок «козацьких» раритетів із колекції Т. Максим’юка можна
згадати: виставку присвячену українському козацтву в Одеському
історико-краєзнавчому музеї у серпні 1990 р., де частина колекції
Т. Максим’юка була
виставлена поруч з
експонатами музею (як
писав одеський
кореспондент: «А у
вітринах виставлені
портрети осіб вже зовсім
історичних – сотників,
отаманів, гетьманів:
одеський збирач Тарас
Максим’юк показує
частину своєї колекції,
присвяченої історії
України»)395; «Виставку
одного портрета»
392 Макарова І. Познайомтесь з писанками // Комсомольська іскра. – 1968. – 24 грудня.
393 Тарас Іванович Максим’юк. Бібліографічний покажчик. – С. 7 – 16.
394 Гасуль О. Вернісаж на Хортиці // Радянська Україна. – 1990. – 18 вересня.
395 Давыдов Ф. «Козацкому роду нема переводу» // Гласность. – 1990. – 12 августа.
140
1 вересня 2001 р. в Одеському історико-краєзнавчому музеї, де окрім
портрету «першого історика Одеси» та визначного дослідника Нової
Січі А. Скальковського було представлено «експозицію «Любов моя –
Україна» зі зібрання колекціонера Тараса Івановича Максим’юка»396;
виставку «Українське козацтво: з рукописного фонду ОДНБ і колекції
Тараса Максим’юка», що проходила в одеській науковій бібліотеці під
час виставки форуму «Українська книга на Одещині» 19 – 20 травня
2005 р.397 та ін.
Т. Максим’юк нерідко є і ініціатором, і організатором виставок
раритетів власної колекції. Так до 10-річчя Незалежності України він,
виключно на своїх колекційних матеріалах та з власної ініціативи,
організував персональну виставку в серпні 2001 р. на Одеському
морському вокзалі, де відбувалася виставка-ярмарок книг «Зеленая
волна». Т. Максим’юк представив на ній 10 стендів із різноманітною
тематикою: від російсько-українських словників до писанок з усієї
України. Звичайно, що були представлені й козацькі експонати:
поштові листівки зі зображенням козаків, книжки, козацькі люльки та
ін. Відвідувачів книжкового ярмарку виставка приваблювала
неординарністю. Тарас Іванович все цікаво пояснював, давав
відповіді навіть на відверто провокаційні запитання. Потім ця сама
виставка експонувалася в одеському історико-краєзнавчому музеї.
Т. Максим’юк здійснив низку українознавчих та краєзнавчих
досліджень, що втілюються в публікації на шпальтах газет, сторінках
наукових часописів та книжкових видань. Від 1970 до 2007 р. вийшло
друком 128 таких публікацій398. А вже 2008 р. була видана книга
Т. Максим’юка «З Україніки Причорномор’я», що об’єднала 37 його
нарисів та есе399. Серед них – присвячені визначним українським
діячам: Сергію Шелухину, Іванові Липі, Степану Шухевичу (дядька
Романа Шухевича, який 1918 р. перебував у Одесі), Віталію Боровику,
Євгену Чекаленко та ін.; діячам української науки та культури:
Амвросію Ждасі, Петру Ніщинському, Аполлону Скальковському,
Михайлу Слабченку, Дмитру Яворницькому та ін. Слід звернути увагу і
на вищезгадані публікації Т. Максим’юка у «Чорноморській
минувшині». Одна з них «Мазепинці-самостійники в Одесі» присвячена
одеситам, засновникам «Братерства Тарасівців» Віталію Боровику та
Івану Липі400; друга – «Дарчий надпис Дмитра Яворницького 1887 р.»
присвячена одному з експонатів колекції Т. Максим’юка пов’язаного з
постаттю видатного дослідника Запорозького козацтва401.
396 Рассказова Е. Выставка одного портрета // Одесский вестник. – 2001. – 29 августа.
397 Серебряков Г. Да здравствует книга! // Одесский вестник. – 2005. – 17 мая.
398 Тарас Іванович Максим’юк. Бібліографічний покажчик. – С. 21 – 32.
399 Максим’юк Т.І. З Україніки Причорномор’я:[нариси та есе]. – Одеса, 2008.
400 Максим’юк Т. Мазепинці-самостійники в Одесі // Чорноморська минувшина: Записки Відділу історії козацтва
на півдні України НДІК Інституту історії України НАНУ: Зб. наук. пр. – Одеса, 2006. – Вип. 1. – С. 90 – 96.
401 Максим’юк Т. Дарчий надпис Дмитра Яворницького 1887 р. //Там само. – 2007. – Вип. 2. – С. 115 – 119.
141
Важливим є те, що в своїх публікаціях Т. Максим’юк, де можливо
та доречно, вміщує зображення експонатів своєї колекції. Окрім того
Тарас Іванович завжди йде на зустріч науковцям, які вивчають
минувшину південноукраїнського краю, надаючи їм ілюстративні
матеріали. Він щиро прагне, щоб його колекція «працювала» на науку.
Зображення (переважно фото) матеріалів колекції Т. Максим’юка
присутні у близько півсотні публікацій402. Чимало таких публікацій
безпосередньо або опосередковано стосуються козацької історії.
Зокрема – унікального зображення листівки «З присяги гетьмана
Мазепи…» одеського видавництва «Народний стяг» 1917 р.
(використане в тому числі і у колективній монографії «Одеса козацька»
видання 2008 р.)403; не менш унікальне фото вищезгаданого
дослідника історії Січі А. Скальковського з його дарчим надписом404;
світлини обкладинок книжок, серед яких: двох видань праці
Д. Яворницького «Число и порядок Запорожских сечей» з дарчим
надписом автора й з печаткою письменника та актора В’ячеслава
Потапенка405, праці одесита М. Комарова «Про запорозькі вольності»
1907 р.406, одеського видання поеми С. Руданського «Мазепа. Гетьман
український» 1917 р.407 та ін.
Відзначимо діяльність Т. Максим’юка щодо перевидання та
видання листівок із зображенням творів мистецтва й фотографій
з його власної колекції. Таким чином їх було видано понад 30.
Зокрема, це перевидання портретів видатних українських діячів і
митців (І. Липи, В. Боровика, М. Комарова, М. Жука, М. Аркаса,
Є. Чикаленка та ін.) й серед них, Т. Максим’юком була перевидана
і унікальна листівка, оригінал якої вийшов друком у Коломиї на
початку ХХ ст. із зображенням портрету запорожця Якова Шияна
(цей портрет сьогодні зберігається в експозиції Одеського
історико-краєзнавчого музеї). Окремо слід згадати видання
комплекту з 23 перевиданих листівок-малюнків до українських
народних пісень з нотами А. Ждахи (оригінали вийшли друком у
1911 – 1914 рр.) зі вступною статтею та тестами українських
пісень, яке було здійснене одеським історико-краєзнавчим музеєм
1996 р. Т. Максим’юк не лише надав для цього видання листівки з
власної колекції, але й був позначений, як «автор вступної статті
та упорядник текстів українських народних пісень». Більшість
вміщених у комплекті листівок ілюструють козацькі народні пісні
402 Тарас Іванович Максим’юк. Бібліографічний покажчик. – С. 17 – 20.
403 Одеса козацька. Наукові нариси. – Одеса, 2008. – С. 176; Максим’юк Т. Мазепинці-
самостійники в Одесі. – С. 98 – 99.
404 Максим’юк Т.І. З Україніки Причорномор’я. – С. 239.
405 Максим’юк Т. Дарчий надпис Дмитра Яворницького 1887 р. – С. 118 – 119; Максим’юк Т.І.
З Україніки Причорномор’я. – С. 240.
406 Одеса козацька. Наукові нариси. – С. 134.
407 Максим’юк Т. Мазепинці-самостійники в Одесі. – С. 100.
142
(«Ой, не гаразд, запорожці», «Засвистали козаченьки», «Ой, не знав
козак, та не знав Супрун», «Козак» та ін.). Серед них – листівка
присвячена народній пісні «Ой, біда, біда чайці-небозі», автором
слів якої вважається гетьман Іван Мазепа408.
Тарас Іванович часто виступає на наукових конференція, в
бібліотеках, школах, ВНЗ, «Просвіті» та інших установах та закладах
міста і області. Однією з провідних тем його виступів є українське
козацтво, дослідники козацтва, митці, поети та письменники, які
віддзеркалювали та прославляли у своїх творах степових лицарів-
козаків. Т. Максим’юк має рису, яка виділяє його серед інших
промовців – це демонстрація під час виступів раритетів власної колекції.
Варто було бачити захоплення студентів та викладачів на
Всеукраїнській науковій конференції 2003 р. у м. Полтаві, присвяченій
100-річчу відкриття пам’ятника Івану Котляревському, коли завдяки
Т. Максим’юку їм вдалося тримати у своїх руках прижиттєві видання
І. Котляревського, яким вже понад 200 років й які є далеко не в кожній
науковій бібліотеці України. Такі форми демонстрації та надання
можливості доторкнутися до унікальних джерел застосовані
Т. Максим’юком безперечно розширили знання учасників конференції
про «Енеїду» – перший твір нової української літератури, що відбивав
звичаї, побут, військовий досвід українського козацтва його рідною
мовою.
Фото 2
Тарас Максим'юк на місці колишньої Задунайської Січі.
с.Верхній Дунавець (Румунія). 2003 р.
408 Підбірка листівок художника Амвросія Ждахи з текстами українських пісень /автор вступної
статті та упорядник тестів українських народних пісень Т.І. Максим’юк. – Одеса, 1996.
143
У пропонованій статті, звичайно, не можна висвітлити усіх (навіть,
головних) здобутків вельми багатогранної та надзвичайно активної
(попри вже немолодий вік) діяльності Тараса Івановича Максим’юка.
Хочеться побажати йому міцного здоров’я, щастя та подальших успіхів
на його творчих нивах. В тому числі і на ниві збирання козацьких
пам’яток, вивчення та популяризації минулого українського козацтва.
Taras Goncharuk, Anatoliy Mysechko
Problems of Ukrainian Cossacks in the collections of local lore
investigator Тaras Maksimyuk
Article is devoted to the famous Odessa collector and ethnographer Taras
Maksimyuk, which in 2013 celebrated its 70th anniversary. The article contains a
short biographical sketch of T.Maksimyuk. It has been characterized the main
directions of research and popularization activities of T.Maksimyuk. Special
attention is paid to the Exhibition of the collection of T.Maksimyuk and his
publications on the history of the Ukrainian Cossacks. In particular,it has been
paidtc the analyzes and publications by T.Maksimyuk, A.Zhdaha’s cards,
autographs of D.Yavornitskii etc.
Kеy words: Taras Maksimyuk, cards, collections, Cossacks.
Тарас Гончарук, Анатолій Мисечко
Проблематика украинского казачества в коллекциях краеведа
Тараса Івановича Максимюка
Статья посвящена известному одесскому коллекционеру и краеведу Тарасу
Максимюку, которому в 2013 г. исполнилось 70 лет. В ней статье содержится
короткий биографический очерк Т. Максимюка и характеризуются главные
направления его научной и популяризаторской деятельности. Особое внимание в
статье уделено выставкам экспонатов коллекции Т. Максимюка и его
публикациям, посвященным истории украинского казачества. В частности
рассматриваются исследования и издания Т.Максимюком открыток Амвросия
Ждахи, автографа Дмитрия Яворницкого и др.
Ключевые слова: Тарас Максимюк, открытки, коллекции, казачество.
Рецензент: О.А.Бачинська, д.і.н., професор (Одеський національний
університет імені І.І.Мечникова)
ТОПОСТУДІЇ
УДК 911.3:796.5
Олена Бачинська, Дмитро Мацюк
СУЧАСНА БРАЇЛА (РУМУНІЯ) І КОЛИШНІ ЗАПОРОЖЦІ:
ІСТОРИЧНА ПАМ’ЯТЬ І ЗАЛИШКИ ТОПОГРАФІЇ
У статті йдеться про перебування в місті-фортеці Браїла задунайських
запорожців на початку ХІХ ст. З’ясовано відображення цих подій в писемних
джерелах та відсутність даних про них у музеях та сайті сучасного міста
Браїла. На сьогодні свідками історичних подій початку ХІХ ст., в яких брали
участь козаки, залишились мечеть на території колишньої фортеці, що
перетворена на православний храм Святих Архангелів Михаїла та Гавріїла
(Biserica «Sfinţii Arhangheli Mihail şi Gavril»), забудова сучасного міста за
топографією фортеці та узбережжя Дунаю.
Ключові слова: Браїла, задунайські запорожці, козацтво.
144
|