Етнофонічні спостереження як метод емпіричного дослідження в етномузикології (з власного досвіду польової роботи)

У статті на матеріалі безпосереднього фольклористичного сеансу експерименту-співучасті фольклористів з носіями всесвітньо відомої традиції гуртового співу в с. Крячківка Полтавської обл. здійснено ексклюзивну спробу висвітлення перебігу імпровізованого етнофонічного дійства....

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2014
1. Verfasser:	Маркович, Г.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2014
Schriftenreihe:	Матеріали до української етнології
Schlagworte:	Методика етнологічних студій
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207404
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Етнофонічні спостереження як метод емпіричного дослідження в етномузикології (з власного досвіду польової роботи) / Г. Маркович // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2014. — Вип. 13(16). — С. 188-193. — Бібліогр.: 8 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-207404
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-2074042025-10-08T00:01:16Z Етнофонічні спостереження як метод емпіричного дослідження в етномузикології (з власного досвіду польової роботи) Ethnophonic Observations as the Method of Empirical Investigation in Ethnomusicology (According to the Own Experience of Field Work) Маркович, Г. Методика етнологічних студій У статті на матеріалі безпосереднього фольклористичного сеансу експерименту-співучасті фольклористів з носіями всесвітньо відомої традиції гуртового співу в с. Крячківка Полтавської обл. здійснено ексклюзивну спробу висвітлення перебігу імпровізованого етнофонічного дійства. В статье на материале непосредственного фольклористического сеанса эксперимента-соучастия фольклористов с носителями всемирно известной традиции коллективного пения в с. Крячкивка Полтавской обл. осуществлена эксклюзивная попытка освещения хода импровизированного этнофонического действа. The exclusive attempt to elucidate the course of improvised ethnophonic performance is made in the article. The materials of the direct folklore session of folklorists’ experiment and participation with the carriers of the worldwide known tradition of the common singing in Kryachkivka village of Poltava region are used. 2014 Article Етнофонічні спостереження як метод емпіричного дослідження в етномузикології (з власного досвіду польової роботи) / Г. Маркович // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2014. — Вип. 13(16). — С. 188-193. — Бібліогр.: 8 назв. — укр. 2313-8505 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207404 78.031.4:303.725.3 uk Матеріали до української етнології application/pdf Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Методика етнологічних студій Методика етнологічних студій
spellingShingle	Методика етнологічних студій Методика етнологічних студій Маркович, Г. Етнофонічні спостереження як метод емпіричного дослідження в етномузикології (з власного досвіду польової роботи) Матеріали до української етнології
description	У статті на матеріалі безпосереднього фольклористичного сеансу експерименту-співучасті фольклористів з носіями всесвітньо відомої традиції гуртового співу в с. Крячківка Полтавської обл. здійснено ексклюзивну спробу висвітлення перебігу імпровізованого етнофонічного дійства.
format	Article
author	Маркович, Г.
author_facet	Маркович, Г.
author_sort	Маркович, Г.
title	Етнофонічні спостереження як метод емпіричного дослідження в етномузикології (з власного досвіду польової роботи)
title_short	Етнофонічні спостереження як метод емпіричного дослідження в етномузикології (з власного досвіду польової роботи)
title_full	Етнофонічні спостереження як метод емпіричного дослідження в етномузикології (з власного досвіду польової роботи)
title_fullStr	Етнофонічні спостереження як метод емпіричного дослідження в етномузикології (з власного досвіду польової роботи)
title_full_unstemmed	Етнофонічні спостереження як метод емпіричного дослідження в етномузикології (з власного досвіду польової роботи)
title_sort	етнофонічні спостереження як метод емпіричного дослідження в етномузикології (з власного досвіду польової роботи)
publisher	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate	2014
topic_facet	Методика етнологічних студій
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207404
citation_txt	Етнофонічні спостереження як метод емпіричного дослідження в етномузикології (з власного досвіду польової роботи) / Г. Маркович // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2014. — Вип. 13(16). — С. 188-193. — Бібліогр.: 8 назв. — укр.
series	Матеріали до української етнології
work_keys_str_mv	AT markovičg etnofoníčnísposterežennââkmetodempíričnogodoslídžennâvetnomuzikologíízvlasnogodosvídupolʹovoíroboti AT markovičg ethnophonicobservationsasthemethodofempiricalinvestigationinethnomusicologyaccordingtotheownexperienceoffieldwork
first_indexed	2025-10-08T01:08:04Z
last_indexed	2025-10-09T01:03:39Z
_version_	1845464210194038784
fulltext	188 УДК 78.031.4:303.725.3 Галина Маркович (Трускавець) ЕТНОФОНІЧНІ СПОСТЕРЕЖЕННЯ ЯК МЕТОД ЕМПІРИЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ В ЕТНОМУЗИКОЛОГІЇ (з власного досвіду польової роботи) У статті на матеріалі безпосереднього фольклористичного сеансу експерименту-співучасті фоль- клористів з носіями всесвітньо відомої традиції гуртового співу в с. Крячківка Полтавської обл. здійснено ексклюзивну спробу висвітлення перебігу імпровізованого етнофонічного дійства. Ключові слова: етнофонічний опис, етнофонічне спостереження, науково-виконавська рекон- струкція, пісенна традиція с. Крячківка. В статье на материале непосредственного фольклористического сеанса эксперимента-соучастия фольклористов с носителями всемирно известной традиции коллективного пения в с. Крячкив- ка Полтавской обл. осуществлена эксклюзивная попытка освещения хода импровизированного этнофонического действа. Ключевые слова: этнофоническое описание, этнофоническое наблюдение, научно-исполнитель- ская реконструкция, песенная традиция с. Крячкивка. The exclusive attempt to elucidate the course of improvised ethnophonic performance is made in the article. The materials of direct folklore session of folklorists’ experiment and participation with the carriers of worldwide known tradition of the common singing in Kryachkivka village of Poltava region are used. Keywords: ethnophonic description, ethnophonic observation, scientific performing reconstruction, singing tradition of Kryachkivka village. Українська пісня та традиційна му- зика, загалом, зажила собі відомої слави не лише в слов’янському світі, але й у найвіддаленіших закутках ойкумени. Її мелодійність, співність і чарівність успіш- но конкурують із музичними традиціями найбільш співучих і музикальних етносів світу: італійців, іспанців, мексиканців, індусів, ромів та ін. Відомий дослідник цієї теми Г. Нудьга в передмові до сво- єї знаменитої праці «Українська пісня в світі» писав із цього приводу: «Про висо- кий мистецький рівень української пісні, її поетичність і красу заговорили вперше не самі українці. Народ був далекий від того, щоб хвалитися набутками своєї ху- дожньої діяльності. Він ніби не помічав своїх духовних скарбів, незвичайної сили свого слова і музики, виразності свого дзвінкого голосу в загальному хорі все- людського співу. І тільки, коли на Украї- ну приходили сусіди і висловлювали своє http://www.etnolog.org.ua 189 захоплення піснею, наша суспільність почала пильніше ставитись до пісенної скарбниці. Тема “Українська пісня у сві- ті” – частка великої проблеми про місце і роль слов’янської, а отже й української, духовної культури у світовій» [5, с. 14]. Продовжуючи цю думку, мусимо за- значити, що відгуки чужинців і самих українців про свою направду непересіч- ну музичну традицію мають, здебільшо- го, белетристично-описовий характер, а описів, що визначають суть, зміст та етнофонічні (народно-виконавські) ха- рактеристики музичних образів та зоб- ражуваних у них ритуальних дійств, зовсім небагато. Тому герменевтичні до- слідження цих рідкісних і надзвичайно важливих для наукового знання даних, які лише розпочинаються, мають неабия- ку перспективу як для самої етнофонії як науки про народно-виконавські особли- вості традиційного сольного і гуртового співу та гри на музичних інструментах, так і для української культури й науки в цілому. Окремої уваги і розгляду заслу- говують виконавські параметри кобзар- сько-лірницької співогри як особливого вияву музичної епічної традиції, що нею поряд з українцями наділені не так вже й багато народів світу – скандинави, му- сульмани, індуси, киргизи, серби та ін. Дослідження природної органіки україн- ської традиційної музичної культури (пі- сенної, танцювально-інструментальної та епічної / кобзарсько-лірницької) в умовах її повного зникнення (кобзарство й лір- ництво) та часткового згасання (пісенна й інструментальна традиція) стають де- далі проблематичнішими й складнішими щодо фіксації «невловимих» рис і харак- теристик їх автентичності й автохтон- ності. Тому з кумулятивним зростанням нівеляційних та регресивних процесів у реліктових явищах і артефактах тра- диції, що інтенсивно згасає, чи не вирі- шальне значення має методологічна та, особливо, методична оснащеність сучас- ного науково-дослідницького процесу. З-поміж більш ніж двох десятків тео- ретичних методів і методик дослідження специфіки, структури та виконавсько- стильової природи традиційної музики українців практично-емпіричні методи отримали іще вкрай недостатню увагу й мірило дослідженості. Утім, сучасна тен- денція розвитку етномузикології як науки виразно схиляється на бік саме практич- них методик, власне, спостереження та експерименту над живими ще уламками традиційного фольклору. Особливо акту- алізувалися подібні емпіричні підходи в останні два десятиліття, що ознаменува- лися активізацією методики т. зв. етно- фонічного (народно-виконавського) дослі- дження як первинних так і похідних від них науково-реконструктивних форм від- творення музично-етнологічних звукових комплексів і, ширше, жанрово-стилістич- них утворень. Науковий напрям виконавсько-рекон- структивного відтворення автентичного співу та гри на традиційних музичних інструментах набирає в Україні дедалі ширшого розмаху і, по суті, стає єдиною на сьогодні альтернативою продовження народної музичної естетики в художньо- му житті нації. Методика етнофонічних спостережень та аналізу почерпнутих тут даних для подальшої їх виконавської на- укової реконструкції – важливий етап цього процесу. На матеріалі фольклористичного сеан- су експерименту-співучасті у всесвітньо відомій традиції гуртового співу полтав- ського с. Крячківка здійснюється ексклю- зивна спроба висвітлення цього процесу з наданням зафіксованих при цьому відео- та фотосюжетів. Найперші описи перебігу народно-ви- конавських дійств подибуємо вже в пись- менників-класиків етнографічного напря- му, зокрема й у Т. Шевченка: У неділю на селі У оранді на столі Сиділи лірники та грали По шелягу за танець. Кругом аж курява вставала. Дівчата танцювали І парубки... «Уже й кінець! Ануте іншу!» – «Та й це добра!» І знову ліри заревли, І знов дівчата, мов сороки, А парубки, узявшись в боки, Навприсідки пішли [8, с. 359–361]. Читаючи ці зворушливі рядки нашого національного генія, мимоволі уявляєш собі його малим на подвір’ї отої сільської корч- ми / оранди або вже юнаком, що приїхав із Петербурга досліджувати етнографію сво- єї малої вітчизни і ненароком натрапив на http://www.etnolog.org.ua 190 феєрію народного відпочинкового дійства в сільській корчмі. Так чи інакше, а без емпіричного спостереження такої яскравої автентичної замальовки (та ще й у витон- ченій поетичній формі!) не створиш. Така органічна природність і невимушеність по- ведінки етнофорів- носіїв традиції письмен- ницькій фантазії непідвладна – її можна лише «списати з натури». Своєрідну «енциклопедію» семантич- них означень скрипкових весільних на- гравань з Наддніпрянщини подає також і Панас Мирний у романі «Повія»: «Довбня, наструнчивши скрипку, по- цигикав-поцигикав і вийшов насеред хати. Розставивши широко ноги й придавивши підборіддям до плеча скрипку, він почав грати... Тихо, глухо, мов здалека... чується маршова козацька пісня... Це ж не маршо- ва, козача пісня, це – молодецький поїзд везе князя до молодої. Так, так... То моло- дого бояри гукають, а дружки вершать... – Що це він грає? – спитала Мар’я. – Щось по знаку. – А це ж як ведуть молодого до моло- дої, – одказала Христя... Лящить-голосить тонкий та дзвінкий голос першої дружки у хаті молодої; тяж- ку та плакучу заводе він пісню, розпо- чинаючи дівич-вечір; її подруги на кінці підхоплюють і мчать-підносять високо вгору. На їх заводи обзивається з хати парубочий поклик... Молодий, молодий з боярами наближається, йде! ...Трохи згодом зачулася метелиця, спер- шу повагом, а далі дрібніше та дрібніше, поки не перейшла на козачок. Смичок не- самовито забігав по струнах; струни аж клацають та цмокають, виводячи дрібушку. У Проценка аж жижки під ногами сіпало... Йому ввижається, як дрібненько перебирає ніжками ота дівчина, як отой парубок на- лягає на закаблуки, садячи тропака... Довбня замовк, а Проценкові все ще вчувається дрібушка, козачок, все вви- жається, як крутяться перед його очима люди... ...Заграйте ще що. Козачка, чи те міс- це, де молода прощається з родом...» [6, с. 359–361]. М. Хай так коментує це спостереження письменника: «За наведеним щойно опи- сом можна відтворити не лише сюжетний перебіг весільного обрядодійства в україн- ському селі ХVIII–ХІХ ст., а й рекон- струювати мелодико-інтонаційний (дівич- вечір, “заводи” молодої, “Метелиця”, “Коза- чок”, “Дрібушка”, “Тропак”) та конкрет- ний мізансценічний (“весільний поїзд”, “ведуть молодого” , “молода прощається з родом”) ряд основних його етапів. Поєднавши у такий спосіб дані про сю- жетний перебіг основних весільно-обря- дових ритуалів, озвучивши їх відомими у нотних та фонопублікаціях мелоритмо- формулами, методика науково-виконав- ської реконструкції спроможна відтвори- ти досить реальну картину автентичного українського весілля найбільш поруйнова- них етнографічних регіонів. Це дозволяє з максимальним відчуттям автохтоннос- ті й автентизму заглибитися у саму суть українського традиційного звукоідеа лу, такого необхідного для відновлення духу ментальності і національного характеру тієї частини українського етносу, де не- людський режим завдав їй найдошкульні- ших втрат» [7, c. 224–225]. Метод етнофонічного опису, уперше сформульований К. Квіткою й продов- жений у працях В. Гошовського, І. Ма- цієвського, М. Хая та інших науковців, не міг виникнути інакше, як із практики спостереження за певним народно-вико- навським дійством, приклад якого подає видатна дослідниця традиції українського гуртового співу Є. Ліньова у своєму ча- рівному опису антифонних гуртових му- зично-драматичних дійств на Полтавщині наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст.: «Но вот начинает смеркаться; легкий туман спускается на горы. Отдельные группы девушек появляются на горах, на разной высоте. Вот молодой, сильный и низкий голос затягивает песню: Та малая нічка Петрівочка, Не виспалася наша дівочка. Запев подхватывают другие голоса, звонкие, чистые, бесконечной силы и энер- гии. Сила эта граничит с криком, груд- ным, глубоким, полным чувства. Но горы и даль смягчают резкость звука. В дале- кой синеве неба зажигаются звезды, а на горах все нарастают грудные, глубокие звуки девичьих голосов. Поет уже не одна группа; своеобразная мелодия, от которой веет чем-то архаическим, будто вызвала на ответ другую песню, третью, четвер- тую. Теперь уже поют везде на горах, до самых вершин, которые теряются в лесу. Оригинальной многоголосной фугой зву- http://www.etnolog.org.ua 191 чит песня. Хотя все поют почти на один похожий мотив, но все девушки пришли из разных мест и разработка песни силь- но отличается в каждой группе. Когда кончает одна группа и начинает другая, то, избегая однообразия, вновь вступив- шие голоса переходят на другую ступень, транспонируют песню и врожденная му- зыкальность подсказывает удивительные сочетания звуков. Несколько групп поют в одно время, в разных местах, на рассто- янии многих сажен друг от друга. Общее впечатление получается удиви- тельное. Это не хаос звуков.., а какая-то фантастическая гармония природы. И по мере того, как темнеет и окутывает туман долину и лес, на горах трепещущими ог- ненными пятнами выплывают из темноты костры, внизу уже подвижными точками загораются огни свечей на рогах волов и на палатках. А в тумане на горах группы молодежи двигаются и поют» [1, с. 25–26]. Не менш органічними й цікавими стали численні етнофонічні спостереження ін- шого чужинця – відомого чеського худож- ника й фольклориста Л. Куби, серед яких найхарактернішим нам видається оцей: «Один музичний запис я проте зробив у поїзді. Це не пісня, ані гра інструменталь- на, та, мені здається, він тут доречний. Подібно до того, як і в нас на великих станціях, тут під час тривалих зупинок до поїзда підбігають робітники і кількома ударами молотків по звуку переконують- ся, чи не мають осі і колеса тріщин, чи не відійшли вони. І я на своє здивування ви- явив, що тутешні робітники цю дію, яка в інших місцях є лише джерелом шуму, частиною вокзальної симфонії, уміють перетворити на дію чисто музичну. Ке- ровані досвідом і почуттям, вони зуміли знайти для свого постукування місця, які творили справжній розкладений тризвук і все зуміли оживити бадьорим ритмом: [2, с. 33]. Органіка контрапунктичних нашару- вань одночасного співу декількох веснян- кових гуртів, що їх так майстерно вдалося описати Є. Ліньовій у живій традиції пол- тавського села на початку ХХ ст., природ- но випливає як із автентизму повноцінно функціонуючої ще тоді в Україні тради- ції, так і з, власне, структурно-компози- ційної побудови веснянково-петрівчаного мелосу Полтавщини. Структурні передумови такої синкре- тичної єдності нам довелося аналізува- ти також і на прикладі її використання в літературній інтерпретації І. Франком відомої народної пісні «Ой Романе-Рома- ночку» у своїй поезії з циклу «Веснянки» «Ой що в полі за димове?»: «Компози- ційна будова поезії утворена двома час- тинами: Вступ і Пісня Долі. Пісня скла- дається із трьох епізодів.., які замкнені, завершені у смисловому сенсі та як інто- наційні побудови, з окремою організаці- єю кожна. Звідси – певна відокремленість епізодів-розділів, фрагментарність ком- позиції. Водночас послідовність образів, зміст звернень такі, що творять єдину лінію емоційного розвитку, лінію емоцій- ного наростання, активізації вислову. Ця єдність доповнюється повторністю інтона- ційно-синтаксичних форм, – наказових, що мають схожу будову: усі розпочина- ються дієслівною формою» [4, с. 71]. Якщо зважити на зміст двох останніх речень наведеної цитати, то в обох етно- фонічних описах можна віднайти певні спільності, як у структурі формотворен- ня, так і на рівні його залежності від «лі- нії емоційного розвитку» з архітектонікою композиційної побудови виконавських форм. Саме ця залежність виконавців- етнофорів від емоційного стану навколиш- нього середовища і творить, на наш погляд, не лише саму форму, а й чарівність та ор- ганічну самобутність кожного конкретного етнофонічного дійства загалом. Наші польові дослідження у складі експедицій Львівської державної консер- ваторії на Бойківське Підгір’я 1985 року, УЕЛФ-1995 по Бойківщині, АртЕкзис- тенції – УЕЛФ-2004 по Херсонщині та у 2012 році в славнозвісну Крячківку, що в Пирятинському районі на Полтавщині, узгоджені з даними багаторічних емпі- ричних досліджень проф. Є. Єфремова, М. Хая та інших дослідників-етнофоніс- тів, дозволяють сформулювати практику польового експедиційного етнофонічного спостереження в окремий метод, що ста- діально має передувати більш відомим у музичній фольклористиці методикам етно- фонічного опису. З метою експонування одного з мож- ливих зразків етнофонічного сеансу екс- http://www.etnolog.org.ua 192 перименту-спостереження наводимо наш опис його перебігу в Крячківці: «Крячківка – мальовниче село на Полтавщині, яке в умовах нашої жор- стокої дійсності занесене до так званих “депресивних”. Однак, коли перед відо- мим американським бандуристом п. Юр- ком Фединським став вибір, на базі якого етнофонічного осередку здійснити свій намір створити майстерню народних ін- струментів та відомі вже з практики аме- риканських бандуристів літні кобзарські табори, – гуцульський майстер і музика Михайло Тафійчук чи Крячківка, він зро- бив його на користь символу української підголосково-пісенної традиції. Вибір, що переміг навіть “поклик крові” його пред- ків із Гуцульщини. І потяглись до Кряч- ківки не лише фольклористи, що постійно студіюють тут премудрості полтавської підголоскової поліфонії, а й майстри му- зичних інструментів, кобзарі, бандурис- ти, лірники, торбаністи та всі непересіч- ні особистості, що їх у народі називають «непростими», – люди які не просто вбо- лівають за долю рідної, не до кінця зни- щеної традиційної культури, але й гаряче бажають щось робити практично. Цьогорічні кобзарські табори в Кряч- ківці ознаменувалися вже апробованими в Києві та Харкові науковими дискурсами з історії та теорії кобзарства. Їх розпочав цехмайстер Харківського кобзарського цеху, кандидат мистецтвознавства Кость Черемський, а продовжив цехмайстер Львівського лірницького цеху, доктор мистецтвознавства Михайло Хай. Участь у них Ю. Фединського та автора цих ряд- ків забезпечувала демократичний тонус дискусій, залучаючи в такий спосіб до розмови початківців кобзарської справи. Атмосфера чарівної полтавської приро- ди, спів пташок і природний гамір усюди- сущих дітей, безпосередність спілкування в майстерні, на вечірніх вогнищах, гарячі наукові дискусії, незабутні зустрічі та спі- ви із славнозвісними бабусями з відомого на весь світ гурту «Древо», який нещо- давно відзначив своє 50-річчя, – створи- ли неповторну ауру відчуття автентики й органіки фольклорних дійств. Перебіг таборів засвідчив неоднора- зово декларовану істину, що «теорія без практики глуха, а практика без теорії сліпа» (М. Хай) і переконав усіх учас- ників в їх необхідності та ефективності. Досить сказати, що внаслідок лірницько- го майстер-класу Львівський лірницький цех поповнився, крім майстра, що сам ви- готовив собі кобзу, ще й лірником, псальм «Про Ноїв ковчег» якого став своєрідним музичним гімном цьогорічного таборово- го дійства в Крячківці. Чи потрібно на- гадувати, що в цей одіозний час, коли над нашою мовою і культурою вже вкотре на- висла смертельна небезпека, саме чиста фольклорна стилістика й естетика кобзар- сько-лірницької співогри, крячківського співу, бойківської, гуцульської, поліської, наддніпрянської традиційної музики є чи не єдиною і непереможною твердинею, опорою, що може визволити нас від «пер- спективи неволі й небуття» [3, с. 3]. Крім наукових дискурсів і майстер-кла- сів центральним дійством описаних «та- борів» була зустріч присутніх тут Юрія Фединського та Михайла Хая з родинами, майстрів Юрія Іллєнкова, Євгена Мако- цьоби та Павла Моргунюка зі співачками уславленого крячківського «Древа» (не плутати з однойменним не менш уславленим вторинним київським гуртом під орудою проф. Є. Єфремова) Надією Миколаївною Роздабарою та Ніною Петрівною Ревою. Зустріч одразу переросла в практику спонтанного гуртового співу, у якому взяли участь майже всі присутні. Звукові комп- лекси, що виникали в процесі цього співу, можна охарактеризувати як спонтанно- імпровізаційні, а сам сеанс співу – як елемент експерименту-спостереження. Оскільки в ньому одночасно брали участь і народні професіонали зі старого складу крячківського «Древа», відомі співаки-ре- конструктори та менш досвідчені любителі українського гуртового традиційного спі- ву, то можна цілком визначити цю роботу не лише як вдалу, а також як однозначно результативну в плані методики експери- менту-спостереження, взагалі, та етно- фонічного спостереження, зокрема. Сеанс у Крячківці містив також еле- менти методу експерименту-співучасті, коли фольклористи і співаки-етнофори імпровізують у стилі традиції, відшуко- вуючи на місці оптимальні варіанти сине- стезійного злиття голосів. Відзнятий тут відеосюжет одразу ж став відеобестселе- ром Ютубу і може, на нашу думку, бути використаний як приклад етнофонічного експерименту-спостереження в польовій експедиційній практиці студентів-практи- http://www.etnolog.org.ua 193 кантів та фольклористів-початківців [див. на фото – у Крячківці перед сеансом]. Література 1. Линева Е. Опыт записи фонографом украинских народных песен / подготов- ка к изд., коммент. канд. искусствоведения Е. И. Мурзиной. – К., 1991. 2. Людвіґ Куба про Україну / збірник упо- рядкував М. Мольнар. – К., 1963. 3. Маркович Г. Кобзарські табори у Кряч- ківці // Франкова криниця. – 2012. – № 34 (183). 4. Маркович Г. Музичні інтерпретації по- езій циклу «Веснянки» Івана Франка (на прикладі найперших звернень українських композиторів) // Іван Франко – європейський геній та національний мислитель. – Х., 2011. 5. Нудьга Г. Українська пісня у світі – К., 1989. 6. Панас Мирний. Твори : у 2 т. – К., 1989. – Т. 2. 7. Хай М. Музично-інструментальна куль- тура українців (фольклорна традиція). – К. ; Дрогобич, 2011. 8. Шевченко Т. Титарівна // Шевченко Т. Кобзар / з поясненнями і прим. д-ра В. Сімо- вича. – Вінніпеґ, 1960. SUMMARY The scientific tendency of performing reconstructive reproduction of the authentic singing and playing on the traditional musical instruments is assuming wide scope in Ukraine becoming in fact the only alternative to continue folk musical aesthetics in the artistic life of the nation. The technique of ethnophonic observations and the analysis of the received data for their further performing scientific reconstruction is an important stage of this process. The investigation of the nature of Ukrainian traditional musical culture (singing, dancing, instrumental and epic / kobza and lyre) in the conditions of their total disappearance (kobza and lyre playing) and partial vanishing (singing and instrumental tradition) are becoming more and more problematic and difficult as for the fixation of intangible features and characteristics of their authenticity and autochthonness. That’s why methodological and in particular methodical outfit of modern research process is very important taking into consideration that cumulative growth of destructive and regressive processes takes place. Practical and empiric methods are insufficiently studied among over twenty theoretical methods and techniques of the investigation of specificity, structure and performing stylish nature of traditional music of the Ukrainians. However the modern tend of musicology development as the science is clearly inclining to the practical techniques as observation and experiment over the fragments of traditional folklore properly. Such empirical approaches have been particularly becoming more active for the last twenty years. It was marked with the intensification of the technique of so-called ethnophonic (folk-performing) investigation of both primordial and secondary, derivative scientific reconstructive forms of the reproduction of musical ethnological sound complexes and wider genre stylistic deposits. The exclusive attempt to elucidate the course of improvised ethnophonic performance is made in the article. The materials of direct folklore session of folklorists’ experiment and participation with the carriers of worldwide known tradition of the common singing in Kryachkivka village of Poltava region are used. The perspective and prerogative of modern empirical techniques of studying of ethnophonic nature of musical folklore over the descriptive methods of the past (the samples of Ye. Linova and L. Kuba) is convincingly shown in the investigation and Ukrainian ethnomusicology for the first time. It’s confidently emphasized on the priority and development of modern home ethnomusicology in comparison with pioneer descriptive techniques of Ukrainian ethnomusical culture by the folklorists-strangers at the beginning of the last century. The task and the basic aim of the given article is to denote the main methods of practical contact of folklorists with the carriers of the tradition in the process of joint improvised singing, to describe the contents and show the importance of specific practical methods of observation and experiment, participation in the living communication and to show the place and role of photo, audio and video fixation of the session in future theoretical investigations. Keywords: ethnophonic description, ethnophonic observation, scientific performing reconstruction, singing tradition of Kryachkivka village. http://www.etnolog.org.ua

Етнофонічні спостереження як метод емпіричного дослідження в етномузикології (з власного досвіду польової роботи)

Institution

Ähnliche Einträge