Статистичний метод у соціальних дослідженнях дворянства Київської губернії наприкінці ХІХ - на початку ХХ століття

У статті показано, яким довершеним і глибоким може бути соціальне дослідження, якщо використовувати статистичний метод у правильному науковому напрямі. Авторка обрала для ілюстрування використання статистичного підходу в соціальних дослідженнях проблему вивчення дворянства Київської губернії наприкі...

Ausführliche Beschreibung

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2014
1. Verfasser:	Казьмирчук, М.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2014
Schriftenreihe:	Матеріали до української етнології
Schlagworte:	Методика етнологічних студій
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207405
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Статистичний метод у соціальних дослідженнях дворянства Київської губернії наприкінці ХІХ - на початку ХХ століття / М. Казьмирчук // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2014. — Вип. 13(16). — С. 183-188. — Бібліогр.: 12 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-207405
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-2074052025-10-08T00:22:16Z Статистичний метод у соціальних дослідженнях дворянства Київської губернії наприкінці ХІХ - на початку ХХ століття Statistical Method in the Social Investigations of the Nobility of Kyiv Province at the end of the XIXth – the beginning of the XXth centuries Казьмирчук, М. Методика етнологічних студій У статті показано, яким довершеним і глибоким може бути соціальне дослідження, якщо використовувати статистичний метод у правильному науковому напрямі. Авторка обрала для ілюстрування використання статистичного підходу в соціальних дослідженнях проблему вивчення дворянства Київської губернії наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. В статье показано, каким полным и глубоким может быть социальное исследование, если использовать статистический метод в правильном научном направлении. Автор избрала для иллюстрации использования статического подхода в социальных исследованиях проблему изучения дворянства Киевской губернии в конце ХІХ – начале ХХ ст. The article shows that social investigation can be a complete and thorough one if the researcher uses statistical methods in the right scientific direction. The author chose the problem of studying the nobility of Kyiv province in the late XIXth – early XXth centuries to illustrate the use of the statistical approach in social studies. 2014 Article Статистичний метод у соціальних дослідженнях дворянства Київської губернії наприкінці ХІХ - на початку ХХ століття / М. Казьмирчук // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2014. — Вип. 13(16). — С. 183-188. — Бібліогр.: 12 назв. — укр. 2313-8505 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207405 303.71.683:316.343-058.12(477.41)“18/19” uk Матеріали до української етнології application/pdf Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Методика етнологічних студій Методика етнологічних студій
spellingShingle	Методика етнологічних студій Методика етнологічних студій Казьмирчук, М. Статистичний метод у соціальних дослідженнях дворянства Київської губернії наприкінці ХІХ - на початку ХХ століття Матеріали до української етнології
description	У статті показано, яким довершеним і глибоким може бути соціальне дослідження, якщо використовувати статистичний метод у правильному науковому напрямі. Авторка обрала для ілюстрування використання статистичного підходу в соціальних дослідженнях проблему вивчення дворянства Київської губернії наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст.
format	Article
author	Казьмирчук, М.
author_facet	Казьмирчук, М.
author_sort	Казьмирчук, М.
title	Статистичний метод у соціальних дослідженнях дворянства Київської губернії наприкінці ХІХ - на початку ХХ століття
title_short	Статистичний метод у соціальних дослідженнях дворянства Київської губернії наприкінці ХІХ - на початку ХХ століття
title_full	Статистичний метод у соціальних дослідженнях дворянства Київської губернії наприкінці ХІХ - на початку ХХ століття
title_fullStr	Статистичний метод у соціальних дослідженнях дворянства Київської губернії наприкінці ХІХ - на початку ХХ століття
title_full_unstemmed	Статистичний метод у соціальних дослідженнях дворянства Київської губернії наприкінці ХІХ - на початку ХХ століття
title_sort	статистичний метод у соціальних дослідженнях дворянства київської губернії наприкінці хіх - на початку хх століття
publisher	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate	2014
topic_facet	Методика етнологічних студій
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207405
citation_txt	Статистичний метод у соціальних дослідженнях дворянства Київської губернії наприкінці ХІХ - на початку ХХ століття / М. Казьмирчук // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2014. — Вип. 13(16). — С. 183-188. — Бібліогр.: 12 назв. — укр.
series	Матеріали до української етнології
work_keys_str_mv	AT kazʹmirčukm statističnijmetodusocíalʹnihdoslídžennâhdvorânstvakiívsʹkoíguberníínaprikíncíhíhnapočatkuhhstolíttâ AT kazʹmirčukm statisticalmethodinthesocialinvestigationsofthenobilityofkyivprovinceattheendofthexixththebeginningofthexxthcenturies
first_indexed	2025-10-08T01:08:07Z
last_indexed	2025-10-09T01:03:42Z
_version_	1845464213987786752
fulltext	183 УДК 303.71.683:316.343-058.12(477.41)“18/19” Марія Казьмирчук (Київ) СТАТИСТИЧНИЙ МЕТОД У СОЦІАЛЬНИХ ДОСЛІДЖЕННЯХ ДВОРЯНСТВА КИЇВСЬКОЇ ГУБЕРНІЇ НАПРИКІНЦІ ХІХ – НА ПОЧАТКУ ХХ СТОЛІТТЯ У статті показано, яким довершеним і глибоким може бути соціальне дослідження, якщо ви- користовувати статистичний метод у правильному науковому напрямі. Авторка обрала для ілю- стрування використання статистичного підходу в соціальних дослідженнях проб лему вивчення дворянства Київської губернії наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. Ключові слова: статистичний метод, дворянство, приватна власність, аграрна реформа, Київ- ська губернія. В статье показано, каким полным и глубоким может быть социальное исследование, если ис- пользовать статистический метод в правильном научном направлении. Автор избрала для иллю- страции использования статического подхода в социальных исследованиях проблему изучения дворянства Киевской губернии в конце ХІХ – начале ХХ ст. Ключевые слова: статистический метод, дворянство, частная собственность, аграрная реформа, Киевская губерния. The article shows that social investigation can be complete and thorough one if the researcher uses statistical method in right scientific direction. The author chose the problem of studying of the nobility of Kyiv province in the late XIXth – early XXth centuries to illustrate the use of the statistical approach in social studies. Keywords: statistical method, the nobility, private ownership, agrarian reform, Kyiv province. http://www.etnolog.org.ua 184 Статистичний метод у соціальному дослідженні річ не нова. Без його використання не обходиться жодна робота, яка претендує на ґрунтовність та змістов- ність. Застосування цього методу надає пе- реконливості попри те, що інколи статис- тику визнають не надто надійною, доволі приблизною, а подекуди й абстрактною. У такому випадку статистичний метод має підкріплюватися використанням інших ме- тодів, що, урешті-решт, може переконати в абсолютній достовірності результатів, до яких дійшов дослідник. Без статистики со- ціальне дослідження позбавлене цифрово- го фактажу, що дозволяє задуматися над його достовірністю і науковістю. Важливим завданням цієї статті є пере- конання, що попри значну кількість ста- тей із соціальної історії, які містять ста- тистичний матеріал, не всі вони в пов ній мірі використовують переваги статистич- ного методу. Подекуди дослідники не усві- домлюють або не знають про існування статистичного методу. Дуже прикро, коли автор неспроможний чітко обробити та подати науковій спільноті багату на дже- рельний матеріал працю. Актуальним на сьогодні є аналіз застосування статистич- ного підходу в певній ділянці соціально- го дослідження, спрямований насамперед на представлення науковому загалу його позитивних та сильних сторін. Для цього було обрано в соціальній історії проблему дворянства Київської губернії наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. У передреволюційній історіографії статистичними матеріалами користували- ся доволі сміливо, а статистичний метод був популярним та насиченим науковими даними. Його широко використовували принагідно чи не у кожній солідній доре- волюційній та радянській науковій праці. Знайшов він застосування і у розвідках, присвячених різно манітним соціально- економічним дослідженням дворянсько- го господарства [6; 8; 10]. Нині станова проблематика у соціальній історії дуже популярна. До її дослідження різними методами звертається чимало сучасних дослідників, але воно ще й досі залиша- ється незавершеним і актуальним [2; 4; 5; 11; 12]. У Київській губернії станом на 1862 рік було 12 міст, 102 містечка, 1867 сіл та се- лищ, 251 слобода та хутори. У губернії проживало 18 850 представників право- славного духівництва, 2598 купців-хрис- тиян, 20 078 купців-євреїв, 299 576 міщан, приблизно 2,1 млн селян і 57 938 дво- рян [ЦДІАУ, ф. 442, оп. 41, спр. 2 а, арк. 14]. У 1890 році статистичні відомос- ті кількості населення Київської губернії за становою належністю показували, що дворян зосталося лише 32 054 [ЦДІАУ, ф. 442, оп. 528, спр. 489, арк. 60]. Ці дані засвідчують, що дворянство як стан різ- ко зменшилося у кількості. Чим можна пояснити таку ситуацію? Невже відміна кріпацтва 1861 року вела за собою і лікві- дацію дворянства як стану? На ці та інші малодосліджені питання може відповісти інша опублікована і неопублікована ста- тистика, що велася у Російській імперії, зокрема в Київській губернії, наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. Але перш ніж відповісти на них, потрібно визначити ха- рактерні риси дворянства як стану. У володінні дворян Київської губернії перебувало 73,2 % землі, а у селян – 15 %. З 1877 по 1905 роки приватна власність дворян зменшилася на 18,8 % на користь переважно селян [9, с. 37]. Проте дослід- ники аграрної історії не раз звертали ува- гу, що економічна міць дворянства визна- чалася не лише кількістю, але й цінністю земель [1; 7]. Площа і вартість дворянської землі не завжди збігалася. Земельна рен- та була вищою у чорноземних районах, де гострою була проблема нерозмежованос- ті селянських і поміщицьких земель, що викликала суперечки. Зберігалися серві- тутні права за селянами, що мали право користуватися поміщицькою землею для випасу худоби, сіно косами, лісами. Так, у 1896–1899 роках із 194 969 дворів Ки- ївської губернії сервітутами користувало- ся 53,4 %. Це пояснювалося небажанням поміщиків компенсувати селянам втрати сервітутів іншою землею [1, с. 80–82]. Результатами реформи 1861 року час- тина поміщиків не змогла скористатися. До 60 % поміщицьких маєтків дев’яти губерній України були заставлені кре- дитним закладам і продавалися за бор- ги. Подеколи дворяни- поміщики не мали достатніх грошових засобів для органі- зації виробництва на новій основі, най- му робочої сили, придбання реманенту тощо. Викупні платежі частиною дво- рянства були використані нераціонально. У Київській губернії поміщиками було закладено 198 маєтків у Дворянському http://www.etnolog.org.ua 185 поземельному банку [3, с. 320]. Для по- криття заборгованості поміщики прода- вали землю, яка ставала власністю куп- ців та селян. Дворянське землеволодіння почало зменшуватися, а з ним – і станова кількість. Стійкішим було дворянське землеволодіння на Правобережжі, де зберігалися великі помістя. У Київській губернії поміщицьке земле володіння ско- ротилося на 16 %. У 1877 році середній розмір дворянського землеволодіння у Київській губернії становив 1140 деся- тин. Колишні поміщики в нових умовах вели господарство у формі здачі землі в оренду чи відробітків, у цьому випадку дворяни користувалися малоземеллям селян [6, с. 293, 294, 301, 305]. Деяким дворянам вдалося перейти на підприємницькі відносини після реформи 1861 року завдяки викупним платежам, збереженню земель, найму робочої сили, купівлі худоби та реманенту, спеціалізації на товарному виробництві того чи іншо- го виду продукції. Дворянські господар- ства Київської губернії у 1900 році дава- ли врожай зернових з десятини землі на 11 пудів, а картоплі – на 62 пуди більше, ніж у селянських. У Київській губернії поширеними були також бурякосіяння та цукрова промисловість. Це виробництво вимагало наймання робітників за гроші – постійних, річних, поденних. Тому час- тину земель поміщики здавали селянам з половини врожаю, особливо у північній частині Київської губернії. Завдяки такій організації у 1905 році дворянське земле- володіння на Правобережжі все ще стано- вило 34,8 %, а на всій Україні – 24,5 % [6, с. 401, 404]. Дворянське господарство велося у Ки- ївській губернії переважно двома способа- ми: власник безпосередньо чи з найманою адміністрацією господарював, господар- ство здавалося в довготривалу оренду осо- бі чи заводському підприємству [8, с. 5]. Селянам у короткотермінову оренду зем- ля здавалася мало, переважно через смуж- ні ділянки, малопридатні для ведення великого господарства. Так, у Липовець- кому повіті лише 0,36 % площі оброблюва- ної землі було взято селянами в оренду, у Звенигородському – 0,68 %, в Умансько- му – 5,86 %. Ціни орендованої землі за десятину коливалися від 13 руб. 02 коп. у Звенигородському повіті до 19 руб. 02 коп. у Липовецькому повіті [8, с. 7, 8]. Заробіток селян з однієї десятини при- ватно власницької землі та у маєтках Київ- ської губернії (Липовецький, Уманський, Звенигородський, Таращанський повіти) в середньому становив 27 руб. 50 коп., але різко коливався і не був абсолютно визна- ченим. Так, у Липовецькому повіті місцеве населення у приватновласницьких госпо- дарствах заробляло з пашні 2 455 411 руб. на рік. Орендні відносини у цьому повіті були розвинені слабо. У короткотерміно- ву оренду з 21 487 десятин землі здавали не більше 0,36 %, від 15 руб. до 22 руб. на один посів. Середня ціна за довго строкову оренду складала від 9 до 15 руб. Оренда- тори зобов’язувалися договором страху- вати будівлі маєтку, сплачувати частину поземельних податків, давати власнику певну частину хліба, соломи й корму для худоби та дозволяти її випасати. Це роби- ло орендну плату вищою за статистичні підрахунки [8, с. 14, 42–43]. Головний прибуток маєтки отриму- вали завдяки вирощуванню пшениці та цукрового буряку. Так, Лєськовський маєток Т. К. Даховського у селі Лєсь- кова Липовецького повіту мав 1594 де- сятини землі, загального капіталу у бу- дівлях – 52 260 руб., реманенту – на суму 18 тис. руб., 77 коней, 80 волів. Узимку наймалися робітники для об- робітку цук рового буряку, яким плати- ли по 12 руб. за морг, а за збір копни пшениці – по 50–60 коп. або натурально за 8–10-й сніп. Під час роботи в маєтку селяни-робітники безкоштовно забирали бадилля буряків. Утримання робітників та службовців становило 5 тис. руб. на рік [8, с. 50–51]. Господарство Н. О. Галензовського в селах Ковельські хутори і Медоватка Ли- повецького повіту становило 252,5 деся- тин. Там сіяли рапс, пшеницю і цукровий буряк. Загальний капітал у будівлях ста- новив 8813 руб., а у реманенті – 8067 руб. Прибуток отримувався також за рахунок скотарства. У господарстві було 22 воли, 20 коней, корови, вівці та свині. На про- даж віддавали молочні продукти, вовну, свиней. На роботу наймали робітників пере важно із сусідніх сіл або з Канівсько- го повіту. За сіножать платили 50–75 коп. Робітники безкоштовно могли парувати свою худобу з добірнішою маєтковою ху- добою та забирати бадилля буряків для її відгодівлі [8, с. 54–55]. http://www.etnolog.org.ua 186 Стрижаковський маєток І. О. Држе- вецького при селах Стрижаков, Сінара, Васильовка Липовецького повіту займав площу 2160 десятин. Власник здавав Ба- бінському заводу 500 моргів засіяного бу- ряком поля по 35 руб. за морг, при цьому завод самостійно розраховувався за всі роботи з робітниками. Загальний капітал будівель становив 70 тис. руб., а реманен- ту – 12 507 руб. Для обробітку земель го- дували 140 волів і 106 коней. Прибуток отримували з пшениці, цукрового буряку та гороху. Наймані робітники в основ- ному були немісцеві. Копка буряків за 55 пудів оплачувалася 60 коп. – 1 рубль. У маєтку розміщувалася безкоштовна лікарня на 8–10 ліжок, витрати на яку складали у 1904–1905 роках 1095 руб., а у 1906–1907 роках – 1116 руб. Вартість утримання адмі ністрації маєтку станови- ла 4634 руб. [8, с. 57–58]. Володіння Ф. Е. Ф. Єнні у селах Камено- горка та Копієчка біля Дешева займали 2025 десятин. Там вирощували пшеницю, горох, буряки. Загальний капітал у бу- дівлях володінь оцінювався у 53 тис. руб. У господарстві було 124 коней і 82 воли. У маєтку був цегельний завод, що виробляв 200 тис. цеглин на рік. Займалися розве- денням свиней, утримуючи до 300 особин. Від щорічного продажу 100–450 свиней маєток мав прибуток у 3 тис. руб. Проте головний прибуток давали цукрові буряки та вирощування пшениці. У селі Камено- горка працював також цукровий завод. Робітники наймалися в середньому на сім місяців, за збір хліба в копни їм платили 50–60 коп., за в’язку снопів від копни – по 15–20 коп. Селяни могли користуватися племінною худобою маєтку для розведен- ня власної, поліпшеним насінням, бадил- лям буряків. Велося лісне, рибне та лугове господарство. Вартість адміністрації для маєтку становила 6302 руб. [8, с. 69–72]. Ільїнецьке помістя Е. П. Демидової, княгині Сан-Донато, складалося з чоти- рьох економій – Ільїнецької, Барбаров- ської, Свистунської та Павловської. Всьо- го воно займало площу 4759 десятин, а загальний капітал у будівлях становив 60 867 руб. У господарстві використо- вували 182 воли і 129 коней. Голов ний прибуток маєтку складали пшениця, цу- крові буряки та продаж бурякового на- сіння. У містечку Ільїнцях працював цу- кровий завод та два пароводяні млини. За збір пшениці найманим робітникам сплачували 50–75 коп., за копку буря- ків – 1–3 коп. Селяни-робітники безко- штовно користувалися племінною худо- бою для розведення власної та бадиллям буряків. Вартість утримання адміністра- ції для помістя складала 13 210 руб. на рік [8, с. 77–78]. Маєток П. Подгорського у селі Конєла, біля Монастирища, займав 1933 десяти- ни. Загальний капітал у будівлях стано- вив 25 804 руб. Утримувалося 80 коней і 60 волів. У маєтку працював кінний за- вод, де розводили коней англо-арабської породи. За рік продавали коней на суму 5–7 тис. руб. Прибуток складався також з вирощування пшениці, цукрових буряків, рапсу, гороху та жита. Для обробки буря- ків наймали робітників, платня яких ста- новила 10 коп. за морг. Вони мали змогу користуватися племінними кіньми та во- лами для розведення власної худоби, без- коштовно забирати бадилля. Утримання адмі ністрації коштувало маєтку 750 руб. на рік [8, с. 87–88]. Растовецький маєток Ю. І. Олшинської у селах Пархомовка, Велика-Ростовка та на фермі Лішава Липовецького повіту зай- мав 1551,4 десятин, загальний капітал у будівлях складав 47 675 руб. У господар- стві було 109 коней і 48 волів. Прибуток отримували за рахунок вирощування пше- ниці та цукрового буряку. За копну хліба робітникам платили по 50–60 коп., копка буряків коштувала одну копійку за пуд, утримання адміністрації – 7596 руб. на рік [8, с. 91–92]. В Уманському повіті орної приватно- власницької землі налічувалося всього 112 632 десятини, з яких 2090 десятин було придбано селянами у 1907 році. В оренду земля здавалася від 11 до 18 руб. за десятину [8, с. 100–103]. У цьо- му повіті розташовувалося Тальянське по- містя княгині О. П. Долгорукової у селах Глібочек, Кобренова-Гребля, Соколовочка та містечку Тальне. Воно займало площу 19 655 десятин. Господарство велося на 7820 десятинах. Загальний капітал у бу- дівлях становив 136 110 руб. Утримували 400 коней і 700 волів. Головний прибуток складали цукровий буряк та пшениця. Робітників наймали для розкидання гною по 2 коп. за фуру, для збору хліба за коп- ну – по 45–60 коп. Селяни купували у маєтку насіння вівса та проса на 300 руб. http://www.etnolog.org.ua 187 на рік. Робітники безкоштовно користу- валися бурячинням. У маєтку було дві лікарні, на утримання яких витрачалося від 9 до 12 тис. руб. на рік. Утримання адміністрації коштувало 62 961 рубль на рік [8, с. 103–105]. Отже, при дослідженні дворянства Київської губернії наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст., використовуючи статис- тичний метод разом з іншими методами, можна визначити, розкрити та проаналі- зувати широке коло питань. Опубліко- вані та неопубліковані статистичні дані дають можливість чітко й виразно поба- чити тенденцію, характер і особливості обраної для дослідження проб леми, що зай вий раз доводить актуальність вико- ристання статистичного методу. У резуль- таті соціального дослідження дворянства Київської губернії наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. на основі статистичного методу вдалося дати характеристику дво- рянському станові, яка змінилася після проведення аграрної реформи 1861 року, а також визначити основні трансформа- ційні тенденції в його структурі. Література 1. Анфимов А. М. Крестьянское хозяйство Европейской России. 1881–1904 / А. М. Ан- фимов. – М. : Наука, 1980. 2. Бовуа Д. Битва за землю в Україні. 1863–1914: поляки в соціо-етнічних конфлік- тах / переклад на укр. З. Борисик ; наук. ред. Н. Яковенко / Д. Бовуа. – К. : Крити- ка, 1998. – 334 с. 3. Вопросы истории сельского хозяйства, крестьянства и революционного движения в России / ред. кол. Л. М. Иванов, М. В. Неч- кина и др. – М. : Издательство Академии наук СССР, 1961. 4. Донік О. М. Промислове підприємни- цтво дворянства України в ХІХ ст.: урядова політика, особливості розвитку, галузеві на- прямки / О. М. Донік // Український історич- ний журнал. – 2007. – № 5. – С. 18–41. 5. Донік О. М. Участь дворян України в промисловому виробництві (початок ХІХ – 1850-ті рр.) / О. М. Донік // Проблеми істо- рії України ХІХ – початку ХХ ст. – 2007. – Вип. 13. – С. 121–136. 6. Історія народного господарства Укра- їнської РСР : у 3 т., 4 кн. – Т. 1. Економі- ка досоціалістичних формацій / редкол. : Т. І. Дерев’янкін, В. О. Голобуцький та ін. – К. : Наукова думка, 1983. – 439 с. 7. Ковальченко И. Д., Милов Л. В. Все- российский аграрный рынок. XVII – на- чало XX в. Опыт качественного анализа / И. Д. Ковальченко, Л. В. Милов. – М., 1974. 8. Материалы по аграрно-экономическому исследованию Юго-Западного края (Уманский, Липовецкий, Звенигородский и Таращанский уезды Киевской губернии и Гайсинский уезд Подольской губернии) / [Издание Уманско-ли- повецкого сельско-хозяйственного общества]. – Гайсин : Тип. У. Л. Шварцман, 1908. – 175 с. 9. Материалы по обследованию животно- водства в Киевской губернии. – К. : Типо- графия насл. Круглянского, 1915. – Вып. 1. Очерк положения крестьянского животновод- ства в Киевской губернии. 10. Смела. Краткое статистико-економи- ческое описание имений и заводов графов Льва Алексеевича, Алексея, Андрея и Георгия Алексеевичей Бобринских в Киевской губер- нии, для Всероссийской выставки 1913 года в Киеве / сост. В. Головня. – К. : Типография Р. К. Лубковского, 1913. – 198 с. 11. Темброва Н. Р. Поміщики України в 1861–1917 рр.: соціально-економічна еволю- ція / Н. Р. Темброва. – Донецьк : ДонНУ, 2003. – 319 с. 12. Тимошенко В. Підприємницька ді- яльність дворянства Правобережної України в Пореформений період / Василь Тимошен- ко // Часопис української історії. – 2008. – Вип. 10. – С. 94–98. SUMMARY The use of statistical methods in social research of Kiev province nobility of late XIXth – early XXth centuries is investigated in the article. It is indicated, that researchers of pre-revolutionary and Soviet times used statistical materials in their works. Besides modern researchers are increasingly turn to the statistical method, because the social research is deprived of digital material without it. Using a statistical method for the study of the Kyiv province nobility it is noted that the amount of the nobility in the second half of the XIXth century was reduced in almost a half. It was connected with the fact that the landlords failed to benefit the reforms in 1861. Redemption pay- ments by the part of the nobility were used inefficiently. Some nobles simply did not have enough money http://www.etnolog.org.ua 188 for production on a new basis, hiring labor. The rest of the nobility managed to keep its economy due to the transition to business affairs. Noble economy was conducted in Kyiv province mainly in two ways: the owner directly or wage adminis- tration ran, the economy seemed to be in a long-term lease of the person or the company factory. In the first case the main income was received through the cultivation of wheat and sugar beet. In the second case, no- bleman received rental income of land, depending on the county ranged from 13 rubles 02 kop. to 19 rubles 02 kop. by tithing. In addition, lease holder undertook a contract to insure the building of the estate, to pay part of the land tax, to give the owner a portion of grain, straw and fodder and allow it to graze. Overall, the article characterizes the nobility that has changed after the agrarian reform in 1861 and to identify key transformational trends in its structure. Keywords: statistical method, the nobility, private ownership, agrarian reform, Kyiv province. http://www.etnolog.org.ua

Статистичний метод у соціальних дослідженнях дворянства Київської губернії наприкінці ХІХ - на початку ХХ століття

Institution

Ähnliche Einträge