Етнолінгвістичні дослідження обрядової символіки
Відтворення системи єдиних символів у родинних українських обрядах потребує міждисциплінарного рівня дослідження з позиції нової наукової антропоцентричної парадигми, яка базується не на традиційній діаді "мова – мислення", а передбачає тріаду "мова – дух – мислення", у якій дух...
Збережено в:
| Дата: | 2014 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2014
|
| Назва видання: | Матеріали до української етнології |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207406 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Етнолінгвістичні дослідження обрядової символіки / О. Яковлєва // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2014. — Вип. 13(16). — С. 178-183. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-207406 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-2074062025-10-08T00:00:21Z Етнолінгвістичні дослідження обрядової символіки Ethnolinguistic Investigations of Ritual Symbols Яковлєва, О. Методика етнологічних студій Відтворення системи єдиних символів у родинних українських обрядах потребує міждисциплінарного рівня дослідження з позиції нової наукової антропоцентричної парадигми, яка базується не на традиційній діаді "мова – мислення", а передбачає тріаду "мова – дух – мислення", у якій дух є, можливо, найважливішим поняттям, бо має відношення і до мови, і до мислення, і до розуміння духовності, про відродження якої так багато говорять і пишуть останнім часом в Україні. Воспроизведение системы единых символов в семейных украинских обрядах требует междисциплинарного уровня исследования с позиции новой научной антропоцентрической парадигмы, которая базируется не на традиционной диаде "язык – мышление", а предполагает триаду "язык – дух – мышление", в которой дух – это, возможно, самое важное понятие, поскольку имеет отношение и к языку, и к мышлению, и к пониманию духовности, о возрождении которой так много говорят и пишут в последнее время в Украине. Reproduction of the system ofsingle characters in Ukrainian family rituals require interdisciplinary research from the view of a new scientific anthropocentric paradigm, which is not based on the traditional dyad language – thought, but it involves a triad – language – spirit – thought, in which the spirit is, perhaps, the most important concept, because it’s related to language, thought, understanding of the spirituality, of the rebirth of which is so much said and written recently in Ukraine. 2014 Article Етнолінгвістичні дослідження обрядової символіки / О. Яковлєва // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2014. — Вип. 13(16). — С. 178-183. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. 2313-8505 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207406 392:27-526.6]001.891 uk Матеріали до української етнології application/pdf Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Методика етнологічних студій Методика етнологічних студій |
| spellingShingle |
Методика етнологічних студій Методика етнологічних студій Яковлєва, О. Етнолінгвістичні дослідження обрядової символіки Матеріали до української етнології |
| description |
Відтворення системи єдиних символів у родинних українських обрядах потребує міждисциплінарного рівня дослідження з позиції нової наукової антропоцентричної парадигми, яка базується не на традиційній діаді "мова – мислення", а передбачає тріаду "мова – дух – мислення", у якій дух є, можливо, найважливішим поняттям, бо має відношення і до мови, і до мислення, і до розуміння духовності, про відродження якої так багато говорять і пишуть останнім часом в Україні. |
| format |
Article |
| author |
Яковлєва, О. |
| author_facet |
Яковлєва, О. |
| author_sort |
Яковлєва, О. |
| title |
Етнолінгвістичні дослідження обрядової символіки |
| title_short |
Етнолінгвістичні дослідження обрядової символіки |
| title_full |
Етнолінгвістичні дослідження обрядової символіки |
| title_fullStr |
Етнолінгвістичні дослідження обрядової символіки |
| title_full_unstemmed |
Етнолінгвістичні дослідження обрядової символіки |
| title_sort |
етнолінгвістичні дослідження обрядової символіки |
| publisher |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| publishDate |
2014 |
| topic_facet |
Методика етнологічних студій |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207406 |
| citation_txt |
Етнолінгвістичні дослідження обрядової символіки / О. Яковлєва // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2014. — Вип. 13(16). — С. 178-183. — Бібліогр.: 16 назв. — укр. |
| series |
Матеріали до української етнології |
| work_keys_str_mv |
AT âkovlêvao etnolíngvístičnídoslídžennâobrâdovoísimvolíki AT âkovlêvao ethnolinguisticinvestigationsofritualsymbols |
| first_indexed |
2025-10-08T01:08:11Z |
| last_indexed |
2025-10-09T01:03:46Z |
| _version_ |
1845464217547702272 |
| fulltext |
178
УДК 392:27-526.6]001.891 Ольга Яковлєва
(Одеса)
ЕТНОЛІНГВІСТИЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ
ОБРЯДОВОЇ СИМВОЛІКИ
Відтворення системи єдиних символів у родинних українських обрядах потребує міждис-
циплінарного рівня дослідження з позиції нової наукової антропоцентричної парадигми, яка
базується не на традиційній діаді мова – мислення, а передбачає тріаду мова – дух – мислення,
у якій дух є, можливо, найважливішим поняттям, бо має відношення і до мови, і до мислення,
і до розуміння духовності, про відродження якої так багато говорять і пишуть останнім часом
в Україні.
Ключові слова: міждисциплінарне дослідження, архетипний метод, антропоцентрична пара-
дигма.
Воспроизведение системы единых символов в семейных украинских обрядах требует междис-
циплинарного уровня исследования с позиции новой научной антропоцентрической парадигмы,
которая базируется не на традиционной диаде язык – мышление, а предполагает триаду язык –
дух – мышление, в которой дух – это, возможно, самое важное понятие, поскольку имеет отно-
шение и к языку, и к мышлению, и к пониманию духовности, о возрождении которой так много
говорят и пишут в последнее время в Украине.
Ключевые слова: междисциплинарное исследование, архетипический метод, антропоцентри-
ческая парадигма.
Reproduction of the system ofsingle characters in Ukrainian family rituals require interdisciplinary
research from the view of a new scientific anthropocentric paradigm, which is not based on the traditional
dyad language – thought, but it involves a triad – language – spirit – thought, in which the spirit is,
perhaps, the most important concept, because it’s related to language, thought, understanding of the
spirituality, of the rebirth of which is so much said and written recently in Ukraine.
Keywords: interdisciplinary research, archetypal method, anthropocentric paradigm.
У зв’язку з тим, що українська етно-
лінгвістика на сучасному етапі
розвитку, по-перше, переживає процес
свого становлення [12, с. 117], по-друге,
є наукою міждисциплінарною, тобто пе-
редбачає багатоаспектність досліджен-
ня, запропонована тема є актуальною і
важливою.
Сучасна українська й російська етно-
лінгвістика, так само як і західноєвро-
пейська, «вирішують спільну проблему –
моделювання картини світу, світу знань,
який притаманний тому чи тому етносу»
[12, с. 116].
Підкреслимо, що українська лінгвісти-
ка вже повною мірою включена в різно-
аспектні студії стосовно картини світу, і
такі дослідження проводяться з огляду на
специфіку етнічної свідомості українців, з
урахуванням традицій, обрядів, вірувань
та міфології, – зазначає О. Селіванова [8,
с. 83–84].
Враховуючи вищесказане і те, що ро-
зуміння самого терміна «етнолінгвістика»
є неодно значним і занадто розгалуженим
[див. 12, с. 115–117; 9, с. 148–150], під-
ґрунтям нашого дослідження будуть такі
теоретичні положення:
1) значна частина духовного скарбу на-
ших предків «захована» у рідній мові,
зокрема, у фольклорних текстах, які ді-
йшли до нас і в яких закодовані транс-
формації міфів пра українців; за словами
К. Леві-Строса: «обряд – це міф в акції»;
2) обряд як подію, процес, дискурс,
семіотичний текст (пор. у М. Зубова:
«В умовах сучасної зміни наукової пара-
дигми текст розглядається також з позиції
динамічної системи, дискурсу, синергетики
тощо» [4, с. 31]) ми досліджуємо в аспекті
реконструкції суспільних архетипів, збере-
жених у мовних проявах (тут ми маємо на
увазі вербальні символи в обрядових піс-
нях); а також символи-предмети (як атри-
бути обряду) і традиційні символічні дії;
3) обряд як семіотичний текст взагалі,
обрядові пісні, зокрема, ми розуміємо як
першо поезію в позачасовому вимірі, тоб-
то як міф. Такі тексти мають два фокуси,
які взаємо діють: перший – теоцентрич-
http://www.etnolog.org.ua
179
ний, другий – антропоцентричний. Тео-
центризм включає все універсальне, неба-
чене, імпліцитне. Антропоцентризм – це
явний, реальний, експліцитний світ люди-
ни, який матеріалізувався у символічних
словах, діях, предметах;
4) вивчення символіки сімейних обря-
дів у етнолінгвістичному аспекті перед-
бачає обов’язковий міждисциплінарний
рівень (тому що провести чітку межу між
літературознавчим, мовознавчим, етно-
логічним чи культурологічним дослі-
дженням такого складного явища, яким
є обряд, з урахуванням супроводжуючих
текстів і обов’язкових дій абсолютно не-
можливо);
5) враховуючи нерозривний зв’язок по-
нять «мова» і «дух», «мова» і «мислен-
ня», природним вважаємо не традиційну
в лінгвістиці (а також в етнолінгвістиці)
діаду «мова і мислення», а тріаду «мова-
дух-мислення», у якій «дух» є, можливо,
найважливішим поняттям, бо має відно-
шення до мови, до мислення і до розумін-
ня духовності, про відродження якої так
багато говорять і пишуть останнім часом
(пор.: «Витоками етнолінгвістики є вчен-
ня німецького дослідника ХVІІІ ст. І. Гер-
дера про взаємозв’язок мови, мислення й
духу народу» [9, с. 148]).
Підґрунтям для визнання науковця-
ми цілісності й бінарності навколишньої
дійсності, її речей та явищ можуть бути
окремі положення філософії Г. Сковоро-
ди. Тут насамперед маємо на увазі діалек-
тичну єдність матерії та духу; останній
обов’язково матеріалізується, проявляєть-
ся у будь-який спосіб, і науковцям, дослі-
джуючи духовну спадщину українського
народу, треба віднайти саме цей спосіб.
Усі матеріальні образи в навколишньо-
му світі, на думку видатного українського
філософа Г. Сковороди, є «ніщо», «фігу-
ри», «символи» – лише тлінне лушпиння
правди [істинності світу, як ми це розумі-
ємо. – О. Я.], яка має від цього лушпин-
ня визволитись, скинути його з себе... Ці
«фігури» – лише «торбинки для золота та
лушпиння зерна Божого»... Далі, як іс-
тинний філософ, Г. Сковорода інтуїтивно
відчуває, що треба не затримуватися на
лушпинні, а розбивати його та «видирати
зерно Божої сили» [16, с. 74].
Матерія – це покрова, яка прикриває
річ або одяг, у який загорнуте правдиве
буття... Видне та невидне сполучилися
в бутті світу... Крізь цей зовнішній одяг
мусимо побачити дійсне буття... Цей дру-
гий дійсний світ «над» або «під» матерією
зветься у Г. Сковороди «новий», «таєм-
ний», «захований», «таємниця», «зерно»
або «сім’я» зовнішнього світу... «Цей
глибший світ є єство, субстанція..., дій-
сне буття в образі, символі [підкреслено
нами. – О. Я.], емблемі...» [16].
Спираючись на вищезгадані положен-
ня, ефективним методом дослідження
обрядової символіки як системи (наші
наукові інтереси пов’язані з сімейними об-
рядами), до складу якої входять вербаль-
ні, акціональні та предметні символи,
може бути архетипний метод, який перед-
бачає урахування відмінностей у міфо-
логічному типі мислення у порівнянні з
сучасним науковим, логічним мисленням.
Цей метод, як вважає Я. Поліщук, вия-
вився продуктивним для психологічних,
культуро логічних, соціологічних, лінгвіс-
тичних, мистецтвознавчих та інших су-
часних досліджень [7, с. 4–5].
Отже, дослідження обрядової симво-
ліки взагалі та символів у сімейних об-
рядах зокрема передбачає комплексний
підхід, що віддзеркалює ставлення людей
до навколишнього світу в усіх можливих
проявах (С. Кримський свого часу пи-
сав, що таке ставлення відбивається в ді-
яльнісних архетипах, зокрема в архетипі
ставлення до природи) [5, с. 94].
Міфологічне мислення породило об-
ряд як феномен. Останній має давнє по-
ходження. Зрозуміло, що і сам обряд, і
народні поетичні твори, що супроводжу-
ють його, пройшли складні історичні
трансформації, зазнали різних нашару-
вань [12, с. 279]. При цьому важливим
для нас є те, що обрядові пісні значно
стійкіше витримали випробування часом,
ніж не обрядові, і навіть у тому стані, у
якому їх зафіксували записувачі вже в
ХІХ–ХХ ст., складають величний скарб
культурного надбання українців [12,
с. 279].
У межах етнолінгвістичного досліджен-
ня обрядової символіки слід пам’ятати,
що кожний фольклорний символ є по-
няття не лише поетико-стилістичне, а й
світоглядне, тобто таке, що пов’язане з
особливостями міфологічного мислення
[12, с. 349]. Щодо українських сімейних
обрядів, які були предметом нашого до-
слідження і які ми розглядали як складні
http://www.etnolog.org.ua
180
семіотичні тексти, там так само «перепле-
лися дії, символи, словесні формули та
атрибути, виникнення яких належить до
різних історичних періодів з притаманни-
ми кожному з них нормами і поглядами»
[11, с. 166].
Отже, символічні слова, дії та пред-
мети в сімейних обрядах є матеріальним
вираженням (або є «лушпинням», «по-
кровом» за термінологією Г. Сковороди)
емоційної енергії сім’ї-роду, закодованої
в певних архетипах, що віддзеркалюють
особливості світосприйняття в той час,
коли життя прадавніх людей було скон-
центровано на спогляданні та переживан-
ні сезонного циклу смерті та відродження
в природі.
Закоріненою в підсвідомість предків
була необхідність через обряди і ритуали
брати участь у цьому священному коло-
обігу в природі. Нагадаємо, що первісно
обрядові пісні, як календарні, так і ро-
динні, мали на меті вплинути на сили
природи, щоб забезпечити урожай, добро-
бут, сімейне щастя. Для всіх обрядових
пісень характерне поєднання (синкре-
тизм) словесного тексту, міміки, танцю
(танкових рухів), драматичної дії, музики
[12, с. 279].
Саме тому не втратились ані річні, ані
сімейні обряди при переході з доісторич-
них в історичні часи. Основоположною
рисою міфологічного типу мислення, яке
формувалося на тлі одвічної первісної
природи, було усвідомлення взаємозалеж-
ності та взаємопроникнення життя і смер-
ті. Для міфології в доісторичну епоху це
був основний закон у таїні буття.
Міфологічне мислення в цілому ха-
рактеризується стійким усвідомленням
того, що людина є частиною всього жи-
вого й неживого у світі; тобто є части-
ною Все світу, причому не найважливі-
шою і не найголовнішою (пригадаємо,
що тільки в ХХ ст. наука підійшла до
усвідомлення єдності живої й неживої
природи). Прадавня людина не виділяла
себе з навколишнього світу і сприймала
цей світ як єдине і неподільне ціле, вона
зливалася з ним, набиралася від ньо-
го сили й духу: «...Та будь здорова, як
вода, та будь багата, як земля, та будь
красива, як калина...» – це слова-по-
бажання нареченій у весільному обря-
ді під час ритуалу проводів молодої до
молодого.
Взагалі, тема «людина і природа» не-
вичерпна. Дослідження цієї проблемати-
ки конче потрібні нашому суспільству на
сучасному етапі розвитку, особливо «в
світлі нинішньої фундаментальної кризи
в системі “людина – довкілля”» [3, с. 7].
При комплексному аналізі символіки
в сімейних обрядах на основі архетипно-
го методу, ми пропонуємо вживати тер-
мін «фольк лорний архетип» («художній
(фольклорний) архетип»), який «спрощує
первинний зміст юнгівського розуміння
архетипу як імперсональної енергії сім’ї,
нації, інформаційної системи душевних
станів, що мають напівобразні ознаки».
Так, «обрядовий фольклор (обрядовий го-
ризонт фольклорного мислення) має своє
функціональне (життєве) призначення...
Мікросистема цього обрядового горизон-
ту фольклорного мислення – словесні, ма-
гічні знаки» [1, с. 124], тобто вербальні
символи, що утворюють органічну єдність
з певними предметними й акціональними
символами.
У зв’язку з тим, що архетип має вну-
трішню логіку свого розвитку, символи в
такому разі можуть розглядатися як певні
етапи чи стадії такого розвитку. Тому на
сучасному етапі вивчення системи симво-
лів у сімейних обрядах на першому плані
має бути зацікавленість психологічним ас-
пектом, зокрема виявленням тих чи інших
архетипів у них, які матеріалізувалися в
символічних словах, діях, предметах.
М. Дмитренко у свій час звернув ува-
гу на те, що проблема походження та ви-
никнення символу у світовій теоретичній
думці достатньо не досліджена [13, с. 3].
Стосовно символічних слів, дій та
предметів, що утворюють органічну єд-
ність у межах обряду, то людство, ма-
буть, не зможе довести, що було спочатку:
божественне слово, дія чи ритм. Однак
дозволимо собі припустити, що міфоло-
гічна свідомість предків, основною рисою
якої було ототожнення, не розмежовува-
ла цей комплекс, а сприймала ритмічні
звуки природи як результат символічної
дії когось або чогось (суб’єкт і об’єкт теж
не розмежовувались; пізніше це назвали
діями богів). Такою була мова Всесвіту;
а щоб розшифрувати «послання», первіс-
ній людині необхідно було проникнути
в його символічну форму. Це вдавалося
зробити спочатку на основі розвиненої ін-
туїції, що залишилася у тваринному сві-
http://www.etnolog.org.ua
181
ті; з часом синтез звуків – ритму – дій за-
кріпився у свідомості, став архетипічним
і дійшов до нас у ритуалі. За аналогією з
архетипами К. Юнга, комплекс «слово –
дія – ритм» можна вважати закладеним
прабатьками.
Отже, у символі закладений сам дух
того стану, або явища, який він відо-
бражає; символ передає реальну енергію
фено менального світу, а це вже означає,
що він містичний. Іншими словами, ба-
гатомірна дійсність у символі вміщена в
одну площину, і тільки той, хто зможе у
своїй свідомості розгорнути цю багатомір-
ність, зможе пізнати істинний сенс, закла-
дений у тому чи іншому символі.
Як приклад багатомірної дійсності, яка
вмістилася у символічному значенні сло-
ва для називання дівчини-нареченої, яке,
безперечно, дійшло до нас з найдавніших
часів, проаналізуємо лексему «невіста» в
етнолінгвістичному аспекті. Так, М. Фас-
мер надає перевагу старій етимології, а
саме: «невіста» – «невідома», всі інші
етимології вважає сумнівними [14, с. 54].
Серед сучасних етимологічних розвідок
цього поняття зупинимося на результатах
академіка В. Скляренка, який схаракте-
ризував у цьому аспекті майже всі дослі-
дження попередників і дійшов висновку,
що «обстоювана нами (В. Скляренко)
етимологія псл. *nevesta “наречена”, букв.
“невидима” [підкреслено нами. – О. Я.] є
достатньо обґрунтованою як з фонетично-
го боку, так і з семантичного» [10, с. 10].
Далі, спираючись тільки на лінгвістичний
матеріал, відомий український науковець
спробував «реконструювати дуже давній
(індоєвропейський) звичай сватання ді-
вчини»: після ритуалу сватання, якщо
дівчина погоджувалася, «то хлопець, чи
сват замотував (закутував) дівчину в по-
кривало (звичайно так, щоб вона могла
бачити) або покривав голову й обличчя
дівчини покривалом... Замотати (закута-
ти) дівчину в покривало означало засвата-
ти її. Суть цього звичаю в тому, що на за-
сватану дівчину дивитися вже ні до чого.
Звичай у слов’ян закривати обличчя
нареченої покривалом зберігся до наших
днів, але тепер весільним покривалом ви-
ступає фата – весільний головний убір на-
реченої» [10, с. 11].
Цікавою в цьому аспекті є й стаття
В. Лучика, у якій автор так само наво-
дить приклади різних етимологій слова
«невіста» і правильною вважає етимо-
логію «невідома»; тому що «з погляду
мотиваційно-семантичного найточніше
відбиває суть нареченої як дівчини, що
представляє чужий рід і виявляється для
родини нареченого невідомою, а відповід-
но й новою на момент шлюбу...; з погляду
культурно-історичного назва могла вико-
нувати характерну для язичницьких ча-
сів табуїстичну функцію, захищаючи від
злих духів молоду жінку, яка вступала в
чужий для неї дім нареченого» [6, с. 147].
Зрозуміло, що в межах статті у нас
немає можливості обґрунтувати всі поло-
ження власної теорії, проте архетипний
метод дає можливість зробити деякі уза-
гальнення. По-перше, усі ритуальні сим-
волічні дії, предмети й слова в родинних
обрядах були направлені на встановлення
порушеної рівноваги в результаті відкри-
тості двох сфер – буття й небуття (по-
тойбіччя), на захист лімінальних осіб, на
допомогу під час безпосереднього пере-
ходу з того світу в цей, чи навпаки; або
при переході в інший соціальний стан
при одруженні, яке так само передбачало
вмирання й відродження в іншому стані,
тобто ініціацію.
По-друге, перехід з одного стану, який
асоціювався зі світлом, у інший, символом
якого була темрява, є основним законом
природи, що і був покладений в основу
міфо логічного світосприйняття і який чіт-
ко й послідовно віддзеркалено у всіх ро-
динних обрядах. Такий перехід як основна
ідея всіх родинних обрядів у свідомості
предків завжди асоціювався з невідомим,
а, значить, небезпечним і темним.
Наприклад, у збірнику «Народні пісні
Волині» [15] ми виділили текст весільної
пісні про «велику дорогу» для нареченої;
згадка в ній про темряву, на нашу дум-
ку, – це відгомін уявлення про перехід
у новий соціальний статус, який передба-
чав «умирання» у стані дівчини й «від-
родження» у стані жінки, тобто ініціацію,
де темрява була обов’язковою умовою:
Вечеряй, дочко, дома, бо велика й
дорога.
Ще ниченька темная, доріженька
скверная
[15, с. 174].
Дійсно, у весільному обряді на поверх-
ні лежить ідея, що пов’язана з опозицією
http://www.etnolog.org.ua
182
«свій – чужий», яка є «універсальною та
гносеологічно значущою». Цей архетип
віддзеркалює прадавній звичай брати дів-
чину з іншого далекого роду, тому що па-
рування молодих з різних, далеких один
від одного родів забезпечувало здорове
покоління нащадків, заради яких і одру-
жувались.
Наше дослідження фольклорних тек-
стів, етимологічні дані, аналіз міфо-
логічного типу мислення переконливо
доводить, що паралельно з архетипом
«свій – чужий» у весільному обряді при-
сутня дуже давня і глибоко захована ідея
«вмирання – відродження» при переході
у новий соціальний стан як дівчини, так
і парубка.
Ой затужиш, Марусино, затужиш,
затужиш,
Ти вже більше дівочкою не будеш,
не будеш
[2, с. 64].
Тоді покривання, а раніше – закутуван-
ня (замотування) голови молодої – така
символічна дія, що віддзеркалює важли-
ву особливість архаїчної ментальності, а
саме: віру в неможливість змінити один
стан, не зруйнувавши попередній. Це –
елемент ініціації, символічної «смерті»,
яка асоціювалася з темрявою. У такому
разі, природним може бути висновок про
те, що внутрішня форма лексеми «невіс-
та» пов’язана з темрявою, «невидимістю»
нареченої, яка обов’язково має відродити-
ся в іншому стані.
Наш матеріал, по-перше, підтвердив
ефективність архетипного методу при до-
слідженні обрядової символіки, по-друге,
довів, що феномен символу необхідно
розглядати на міждисциплінарному рівні,
по-третє, дозволив впевнено відповісти на
питання, чому в праслов’янській мові на-
речену називали невидимою, і приєднати-
ся до етимологічної версії видатного укра-
їнського лінгвіста В. Скляренка.
Література
1. Буряк В. Д. Поетика інформаційно-ху-
дожньої свідомості [Еволюція форм і методів
вираження інформації (факту) в контексті ін-
телектуалізації творчої свідомості] : моногра-
фія / В. Д. Буряк. – Дніпропетровськ : Вид-
во Дніпропетр. ун-ту, 2001. – 329 с.
2. Василечко Л. Таїна весільного обряду /
Любомира Василечко. – Івано-Франківськ :
Тіповіт, 2006. – 127 с.
3. Дзюба І. М. Природа як співучасник
творення етики людства // Мова і культура.
(Науковий щорічний журнал) / І. М. Дзю-
ба. – К. : Видавничий Дім Дмитра Бураго,
2005. – Вип. 8. – Т. 1. Філософія мови і куль-
тури. – С. 5–15.
4. Зубов М. І. Лінгвотекстологія середньо-
вічних слов’янських повчань проти язични-
цтва : монографія / М. І. Зубов. – Одеса :
ОРІДУ НАДУ, 2004. – 336 с.
5. Кримський С. Б. Архетипи української
культури / С. Б. Кримський // Феномен укра-
їнської культури: методологічні засади осмис-
лення : зб. наук. праць. – К., 1996.
6. Лучик В. В. Кілька зауваг до однієї з
тенденцій у сучасній етимології / В. В. Лу-
чик // Записки з загальної лінгвістики : зб.
наук. праць. – Одеса : ОРІДУ НАДУ, 2005. –
Вип. 6. – С. 144–150.
7. Поліщук Я. Міфологічний горизонт
українського модернізму / Я. Поліщук. –
Івано- Франківськ, 2002.
8. Селіванова О. О. Актуальні напрями
сучасної лінгвістики (аналітичний огляд) /
О. О. Селіванова. – К., 1999. – 148 с.
9. Селіванова О. О. Сучасна лінгвістика:
терміно логічна енциклопедія / О. О. Селіва-
нова. – Полтава : Довкілля-К, 2006. – 716 с.
10. Скляренко В. Г. Етимологічні розвід-
ки. 7. Невіста / В. Г. Скляренко // Мовознав-
ство. – 2007. – № 3. – С. 3–11.
11. Українська минувшина : Ілюстрований
етнографічний довідник / А. П. Пономарьов,
Л. Ф. Артюх, Т. В. Косміна та ін. – 2-е вид. –
К. : Либідь, 1994. – 256 с.; іл.
12. Українська фольклористика. Словник-
довідник / уклад. і заг. ред. М. Чорнопись-
кого. – Тернопіль : Підручники і посібники,
2008. – 448 с.
13. Українські символи / за ред.
М. К. Дмитренка. – К. : Народознавство,
1994. –140 с.
14. Фасмер М. Этимологический словарь
русского языка : в 4 т. / М. Фасмер ; пер.
с нем. и доп. О. Н. Трубачева. – 2-е изд., сте-
реотип. – М., 1986–1987. – Т. 3. – 1987.
15. Цехміструк Ю. Народні пісні Воли-
ні / Юрій Цехміструк. – Л. ; Рівне, 2006. –
480 с.
16. Чижевський Д. Філософія Г. С. Ско-
вороди / Д. Чижевський. – Х. : Акта, 2003. –
432 с.
http://www.etnolog.org.ua
183
SUMMARY
On the basis of theoretical positions and integrated approach ritual symbols and characters in the whole
family rites are studied. Ukrainian family rituals are investigated as a complex of semiotic texts and is con-
sidered as the material expression of emotional energy of family-clan, encoded in certain archetypes that
reflect the peculiarities of worldview.
In a comprehensive analysis of symbolism in family rituals based on archetypal method, the term «folk
archetype» is used in the article, it simplifies the initial content of Jungian archetype as impersonal power of
family, nation, information system of mental states with imagery signs. As the archetype has an inner logic
of the development, verbal symbols (verbal, magic signs) in this case may be considered as certain phases or
stages of such development. At the very symbol multidimensional reality contained in one plane, and the
only one who can expand your mind in this multidimensionality, can found the true meaning, embedded
in a particular symbol.
As an example of multidimensional reality, which fitted in the symbolic sense for naming the girl-bride,
which undoubtedly came to us from ancient times, the token «bride» is analyzed in the ethno-linguistic
perspective.
The etymological exploration of the concept of foreign (M. Vasmer) and Ukrainian scientists (W.
Skliarenko, W. Luchik) is disclosed.
As a result, the generalizations about the effectiveness of the method in the study of archetypal ritual
symbolism are made in the article. It is indicated that all symbolic ritual actions, objects and words in family
rituals were aimed to the establishment of imbalanced equilibrium because of opening of two areas – being
and non-being, protection of the liminal people.
Keywords: interdisciplinary research, archetypal method, anthropocentric paradigm.
http://www.etnolog.org.ua
|