Проблеми методики навчання українського народознавства
У статті проаналізовано завдання та основні засади запровадження до програми навчальних закладів курсу українського народознавства, покликаного виховувати національно свідому особистість, формувати розуміння складних соціально-історичних проблем сучасності. Авторка розглядає зміст предмета, його стр...
Збережено в:
| Дата: | 2014 |
|---|---|
| Автор: | |
| Формат: | Стаття |
| Мова: | Ukrainian |
| Опубліковано: |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
2014
|
| Назва видання: | Матеріали до української етнології |
| Теми: | |
| Онлайн доступ: | https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207408 |
| Теги: |
Додати тег
Немає тегів, Будьте першим, хто поставить тег для цього запису!
|
| Назва журналу: | Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| Цитувати: | Проблеми методики навчання українського народознавства / В. Гончарук // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2014. — Вип. 13(16). — С. 163-171. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. |
Репозитарії
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine| id |
irk-123456789-207408 |
|---|---|
| record_format |
dspace |
| spelling |
irk-123456789-2074082025-10-08T00:07:54Z Проблеми методики навчання українського народознавства The Problems of the Methods of Ukrainian Ethnology Teaching Гончарук, В. Методика етнологічних студій У статті проаналізовано завдання та основні засади запровадження до програми навчальних закладів курсу українського народознавства, покликаного виховувати національно свідому особистість, формувати розуміння складних соціально-історичних проблем сучасності. Авторка розглядає зміст предмета, його структуру у зв’язку з родинним вихованням, віковими особливостями учнів, перераховує вимоги, які висуваються до вчителя народознавства та його професійної компетенції. В статье анализируются задания и основные аспекты введения в программу учебных заведений курса украинского народоведения, призванного воспитывать национально сознательную личность, формировать понимание сложных социально-исторических проблем современности. Автор рассматривает содержание предмета, его структуру в связи с семейным воспитанием, возрастными особенностями учеников, перечисляет требования, предъявляемые к учителю народоведения и его профессиональной компетенции. The objectives and basic principles of implementation of the program of educational institutions of the Ukrainian Ethnology course, aimed to bring up a nationally conscious person, form the understanding of complex social and historical issues of our time, are investigated in the article. The author examines the contents of the object, its structure in connection with family education, age characteristics of students, and lists requirements that are imposed on teachers of Ethnology and their professionalism. 2014 Article Проблеми методики навчання українського народознавства / В. Гончарук // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2014. — Вип. 13(16). — С. 163-171. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. 2313-8505 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207408 39(477):37.091.33 uk Матеріали до української етнології application/pdf Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| institution |
Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine |
| collection |
DSpace DC |
| language |
Ukrainian |
| topic |
Методика етнологічних студій Методика етнологічних студій |
| spellingShingle |
Методика етнологічних студій Методика етнологічних студій Гончарук, В. Проблеми методики навчання українського народознавства Матеріали до української етнології |
| description |
У статті проаналізовано завдання та основні засади запровадження до програми навчальних закладів курсу українського народознавства, покликаного виховувати національно свідому особистість, формувати розуміння складних соціально-історичних проблем сучасності. Авторка розглядає зміст предмета, його структуру у зв’язку з родинним вихованням, віковими особливостями учнів, перераховує вимоги, які висуваються до вчителя народознавства та його професійної компетенції. |
| format |
Article |
| author |
Гончарук, В. |
| author_facet |
Гончарук, В. |
| author_sort |
Гончарук, В. |
| title |
Проблеми методики навчання українського народознавства |
| title_short |
Проблеми методики навчання українського народознавства |
| title_full |
Проблеми методики навчання українського народознавства |
| title_fullStr |
Проблеми методики навчання українського народознавства |
| title_full_unstemmed |
Проблеми методики навчання українського народознавства |
| title_sort |
проблеми методики навчання українського народознавства |
| publisher |
Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України |
| publishDate |
2014 |
| topic_facet |
Методика етнологічних студій |
| url |
https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207408 |
| citation_txt |
Проблеми методики навчання українського народознавства / В. Гончарук // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2014. — Вип. 13(16). — С. 163-171. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. |
| series |
Матеріали до української етнології |
| work_keys_str_mv |
AT gončarukv problemimetodikinavčannâukraínsʹkogonarodoznavstva AT gončarukv theproblemsofthemethodsofukrainianethnologyteaching |
| first_indexed |
2025-10-08T01:08:18Z |
| last_indexed |
2025-10-09T01:03:52Z |
| _version_ |
1845464224502906880 |
| fulltext |
163
УДК 39(477):37.091.33 Валентина Гончарук
(Умань)
ПРОБЛЕМИ МЕТОДИКИ НАВЧАННЯ
УКРАЇНСЬКОГО НАРОДОЗНАВСТВА
У статті проаналізовано завдання та основні засади запровадження до програми навчаль-
них закладів курсу українського народознавства, покликаного виховувати національно свідому
особистість, формувати розуміння складних соціально-історичних проблем сучасності. Авторка
розглядає зміст предмета, його структуру у зв’язку з родинним вихованням, віковими особливос-
тями учнів, перераховує вимоги, які висуваються до вчителя народознавства та його професійної
компетенції.
Ключові слова: українське народознавство, виховання, молодь, національна свідомість, методика.
В статье анализируются задания и основные аспекты введения в программу учебных заве-
дений курса украинского народоведения, призванного воспитывать национально сознательную
личность, формировать понимание сложных социально-исторических проблем современности.
Автор рассматривает содержание предмета, его структуру в связи с семейным воспитанием,
возрастными особенностями учеников, перечисляет требования, предъявляемые к учителю
народоведения и его профессиональной компетенции.
Ключевые слова: украинское народоведение, воспитание, молодёжь, национальное сознание,
методика.
The objectives and basic principles of implementation to the program of education al institutions
of Ukrainian Ethnology course, aimed to bring up national conscious person, form the understanding
of complex social and historical issues of our time are investigated in the article. The author examines
the contents of the object, its structure in the connection with family education, age characteristics
of students, lists requirements that are imposed on teachers of Ethnology and his professionalism.
Keywords: Ukrainian ethnology, upbringing, youth, national consciousness, technique.
Сьогодні на тлі багатьох глобаль-
них проблем виділяється домінант-
на – криза духовності нашого суспільства,
що проявляється у відчуженні від націо-
нально-культурних надбань попередніх
поколінь, у незнанні народних виховних
традицій. Унаслідок цього спостерігаємо
невтішні результати: молодь не знає коре-
нів свого етносу, не орієнтується у бага-
тьох питаннях традиційної етнічної куль-
тури, не співає народних пісень, не має
навичок хоча б одного з видів декоративно-
прикладного мистецтва. Відтак не вирі-
шується головне завдання сучасної шко-
ли – формування національної свідомості
молоді та виховання української еліти, яка
б виступала відповідальною за збережен-
ня національної самоідентифікації у будь-
яких (сприятливих, а особливо в неспри-
ятливих для розвитку нації) умовах.
http://www.etnolog.org.ua
164
У нинішніх державотворчих процесах
молодим людям відведено провідну роль
в органах влади, засобах масової інформа-
ції, освітньо-виховній, економічній, право-
вій сферах. І тому на їх наставників, бать-
ків покладена особлива місія – виховання
на основі високих моральних настанов, які
були притаманні українському народові в
усі попередні історичні періоди, безумов-
но, з урахуванням певних змін у психіці
та характері підростаючого покоління.
Благодатними підвалинами в реаліза-
ції зазначеної мети є народознавство та
пошукова народознавча робота. У кінце-
вому результаті виховання, засноване на
народних традиціях, забезпечить форму-
вання національно свідомої, високомо-
ральної особистості. Народознавство для
сучасної молодої людини – це своєрідний
орієнтир у складних процесах самопіз-
нання, громадянського самовизначення.
Тільки належний базовий рівень власної
національної культури, засвоєний лю-
диною в юному віці, є основою її духов-
ного становлення та розвитку її творчих
здібностей і таланту. Ми, українці, ви-
робили в складних умовах етнічного роз-
членування і багатовікового поневолення
раціональну організацію середовища жит-
тєдіяльності, витворили особливу систему
звичаїв, вірувань, світорозуміння і світо-
відчуття. Тож перед нами сьогодні стоїть
першочергове завдання – не втратити без-
слідно той колосальний духовний та мо-
ральний потенціал, який зосереджено у
своєрідній народній культурі, мові, фоль-
клорі. Пропонуємо головні шляхи у ви-
рішенні цього завдання.
1. Українське народознавство має бути
введено як обов’язковий навчальний пред-
мет в навчальні плани усіх, без винятку,
навчальних закладів; також потрібно
наповнити усі гуманітарні дисципліни
народо знавчою інформацією.
Мета навчальної дисципліни «Укра-
їнське народознавство» – подати основні
відомості про походження та розселення
українського народу, його ментальність,
характер, антропо логічні особливості, ха-
рактерні риси побуту, галузі традиційної
матеріальної і духовної культури, що визна-
чають його як окремий самобутній етнос.
Цей навчальний предмет поряд з рід-
ною мовою закладає основу національно-
го самоусвідомлення підростаючого поко-
ління, дає ключ до розуміння складних
соціально-історичних проблем сучаснос-
ті. Його вивчення може здійснюватися у
різних формах (урок, практичне заняття,
екскурсія, експедиція з метою збирання
польових матеріалів із подальшим їх ла-
бораторним опрацюванням, лекція, семі-
нарське заняття тощо) відповідно до типу
навчального закладу і регіону, у якому
він розміщується.
Згідно з навчальною програмою з
народо знавства (її слід розробити з ура-
хуванням регіонального компонента),
спочатку потрібно засвоїти усі аспекти
духовної культури нашого народу, орга-
нізації співжиття людського колективу,
які виникли у результаті його трудової
діяльності. Такий підхід у вивченні на-
вчального матеріалу програми розкриє
нам єдність духовного світу людини зі
сферою її господарсько-виробничих за-
нять, взаємопов’язаність явищ духовної
та матеріальної культури.
У всі гуманітарні дисципліни (по мож-
ливості, і в природничі, математичні) слід
увести народознавчий компонент. Вони
збагачуються за рахунок народознавчої
інформації, мають великі можливості під-
вищення пізнавальної діяльності учнів на
уроках, розвитку їх творчих здібностей і
талантів, їм також належить широко ви-
користовувати неабиякий виховний потен-
ціал різноманітних засобів українського
народознавства.
2. Народознавству належить здійсню-
вати в суспільстві українознавчу едука-
цію – виховання еліти нашого народу,
яка б дбала про збереження етнічної та
національної ідентичності у сучасних
процесах євроінтеграції. Саме це завдан-
ня, розв’язання якого можливе засобами
народознавства, вказує на визначальне
місце, яке має посісти українське народо-
знавство в сучасній системі освіти і ви-
ховання, у батьківській педагогіці. Еду-
кація – це «виведення» з якогось гіршого
стану до кращого, вищого, досконалішого,
тобто «виховання». Мета україно знавчої
едукації полягає у вихованні молоді в
українському національному дусі. За
справедливим виснов ком В. Пачовського,
маємо виховати нове покоління, яке змі-
нить чутливість, пасивність та мінливість
через недостачу національного світогля-
ду на твердість, рівновагу і активність у
своїй вірності ідеї нашого життя в кожнім
ділі і на кожнім кроці [4, с. 105–106].
http://www.etnolog.org.ua
165
3. Шлях до вивчення локально-регіо-
нальних особливостей традиційної на-
родної культури полягає в організації та
проведенні пошукової народознавчої ро-
боти, мета якої – збір і наукова обробка
відомостей з народознавства. Пошукова
народознавча робота є важливим засобом
прилучення молоді до української націо-
нальної культури, виховання її на кращих
народних традиціях. Під час народознав-
чих експедицій відбувається безпосереднє
ознайомлення молодих людей з автентич-
ною народною творчістю, спостереження
за її «живим» побутуванням у конкретно
визначеному районі дослідження. У всьо-
му вищеназваному якраз і полягають пе-
реваги польового методу дослідження над
«кабінетним», який веде до формалізму в
засвоєнні знань з народознавства.
4. Неодмінною умовою вивчення укра-
їнського народознавства є залучення ді-
тей до практичної діяльності (організації
народо знавчих музеїв, виставок тощо),
участь у святах та обрядах, у практично-
му засвоєнні, збереженні та пропагуванні
норм народної моралі та етики, у заняттях
з народного мистецтва і ремесел, у приго-
туванні народних страв та ін.
5. Найвищий рівень в оволодінні прак-
тичними вміннями та навичками з на-
родознавства молоді люди покажуть у
тому випадку, коли йдеться про створен-
ня ними нових зразків фольклору, виро-
бів декоративно-ужиткового мистецтва на
основі народно-традиційного [5, с. 7–8].
Вважаємо, що реалізація цих шляхів
сприятиме підвищенню ефективності на-
вчально-виховного процесу в школі, ви-
хованню особистості духовно та морально
здорової, національно свідомої, громадя-
нина-патріота України.
Методика навчання українського на-
родознавства (МНУН) – це часткова ди-
дактика. Предметом вивчення МНУН є
навчальний процес у межах викладання
окремої навчальної дисципліни, якою є
українське народознавство.
МНУН, порівняно з методиками ін-
ших навчальних предметів, має специфіч-
ні особ ливості, які зумовлені:
1) специфікою шкільного народознав-
ства (в одних випадках воно виконує роль
навчального предмета, а в інших – роль
засобу виховання);
2) тим, що шкільне народознавство –
полі предметна галузь знань (інтегративна
навчальна дисципліна), яка вивчає різні
сторони життя народів (їх етнічне похо-
дження, розселення, традиційну народну
культуру та ін.) і не має чітко окресленого
предмета (напр., як фізика, хімія, матема-
тика та ін.).
МНУН – одна із галузей науково-пе-
дагогічних знань. Вона, як і педагогічна
наука, синтезує в собі науково-теоретич-
ні (знання про педагогічні факти, яви-
ща, процеси тощо) і конструктивно-тех-
нічні знання з перевагою останніх. Тобто
МНУН вивчає, як треба планувати про-
цес навчання чи виховання, як працюва-
ти над змістом навчального матеріалу, які
методи, засоби та організаційні форми ви-
користовувати, як удосконалювати діяль-
ність учителя та учнів. МНУН забезпечує
вчителя цими знаннями у формі принци-
пів, порад, рекомендацій, розробок тощо.
Найголовнішим завданням МНУН є
навчити майбутнього вчителя проводити
якісний урок, позакласне заняття та здійс-
нювати пошуково-дослідницьку й експе-
диційну народознавчу роботу з учнями
загальноосвітньої школи.
МНУН виконує й інші завдання:
1. З’ясовує, яким має бути вчитель-
народо знавець – справжнім патріотом, ін-
телігентом, людиною активною і творчою,
професіо налом, духовним наставником,
учасником державотворчих процесів. Та
найголовніше – учитель має бути особис-
тістю, яка усвідомлює свою належність до
українського народу, зберігає і продовжує
українські культурно-історичні традиції,
шанобливо ставиться до рідних святинь.
2. Пропагує використання перспектив-
ного педагогічного досвіду, який вирізня-
ється оригінальністю, новизною, творчим
ентузіазмом, є новою системою форм і ме-
тодів навчання з нестандартним викорис-
танням прийомів педагогічної діяльності.
Відтак правомірною є й інша назва цього
явища – «творча лабораторія» вчителя
українського народознавства.
Отже, у методиці навчання українсько-
го народознавства йдеться про цілеспря-
мовану діяльність учителя і учнів, що
забезпечує оволодіння ними певними еле-
ментами соціально-культурного досвіду
народу, практичними вміннями і навич-
ками [2, с. 3–7].
Основна мета занять з методики укра-
їнського народознавства – виробити у
студента вміння проводити урок (поза-
http://www.etnolog.org.ua
166
класний захід) з народознавства за роз-
робленим ним планом- конспектом уроку
(позакласного заходу). Вона досягається
через показ студентом фрагмента уроку з
народознавства в студентській аудиторії
(уявному класі).
При вивченні методики навчання укра-
їнського народознавства кожен студент
виконує одне-два індивідуальні завдання,
які він вибирає з урахуванням своїх ін-
тересів та інтелектуальних можливостей.
Так, студенти, які цікавляться проблемою
національного виховання в школі, охоче
беруться за виконання таких тем: «Укра-
їнське народознавство в становленні на-
ціональної системи освіти та виховання»,
«Формування особистості вчителя на ма-
теріалах українського народознавства».
У процесі науково-дослідницької діяль-
ності відбувається розвиток наукових
здіб ностей, творчих можливостей, талан-
тів кожного студента.
Назвемо актуальні проблеми МНУН,
над вирішенням яких сьогодні мають пра-
цювати всі: вчені, науковці, методисти,
вчителі, вихователі.
1. Проблема педагогічних цілей та зав-
дань вивчення українського народознав-
ства в загальноосвітній школі. У зв’язку з
цією проб лемою виникає комплекс таких
питань: «Які освітньо-виховні завдання
неможливо розв’язати засобами інших на-
вчальних дисциплін, але можна вирішити
засобами українського народознавства?»,
«У яких класах і в якому обсязі доцільно
вивчати українське народознавство у шко-
лі?», «На вивчення яких його розділів
(тем) звернути особливу увагу учнів?».
2. Проблема змісту шкільного укра-
їнського народознавства, його структу-
ри. При цьому постають такі запитання:
«Яким має бути зміст шкільного україн-
ського народознавства?», «Яких педаго-
гічних умов необхідно дотримуватися,
щоб використання українського народо-
знавства в школі було ефективним?».
Наслідком розв’язання цієї проблеми є
розробка змісту шкільного українського
народознавства на рівні навчальних про-
грам і дидактичних матеріалів.
3. Проблема методів і форм організа-
ції вивчення українського народознавства
в школі. Її розв’язання передбачає аналіз
педагогічних можливостей та умов ефек-
тивного використання загальнодидактич-
них методів і форм організації навчання
й пошук предметно-специфічних (напр.,
проведення бесіди з метою збору фоль-
клорного чи етнографічного матеріалу)
[4, с. 6–19].
Якщо розглянути проблему змісту
шкільного українського народознавства,
то слід сказати, що воно найповніше ре-
презентує соціально-культурний досвід
нашого народу. Цей досвід не обмежуєть-
ся тільки знаннями, він включає й прак-
тичну діяльність людей у різних сферах
суспільного життя. Тому засвоєння курсу
шкільного народознавства відбувається не
тільки у процесі вивчення учнями теоре-
тичного матеріалу з багатьох галузей люд-
ських знань, а й через оволодіння ними
практичними вміннями та навичками. На
уроках українського народознавства шко-
лярі мають неабияку можливість прояви-
ти свої творчі здібності, талант (створен-
ня зразків фольклору, віршів, народних
розписів, виготовлення народної іграшки,
писанки; виконання народної пісні, музи-
ки, танцю тощо).
Отже, народознавство – це і навчальна
дисципліна, і важливий засіб розвитку ін-
телектуальних, творчих здібностей учнів,
виховання їх на прикладах життя й діяль-
ності представників еліти нашого народу в
різні історичні періоди, якій не була байду-
жа українська народна традиційна культу-
ра, та на прикладах життєдіяльності май-
стрів-творців цієї культури, які передавали
мистецькі традиції від попереднього поко-
ління до покоління наступного, завдяки
чому й зберегли українську етнокультуру
до нашого часу. І навіть якщо в сучасній
школі немає навчальної дисципліни «Укра-
їнське народознавство», то це не свідчить
про те, що його завдання не реалізуються в
навчально-виховному процесі. Учителі на-
повнюють народознавчим змістом інші на-
вчальні предмети – українську літературу,
українську мову, історію, трудове навчання,
музику, біологію, географію та ін. Україн-
ське народознавство збагачує й оновлює на-
вчальний матеріал цих дисциплін, набли-
жає учнів до того рідного, що закладено в
них генетично, і в результаті сприяє швид-
шому і якіснішому його засвоєнню. А це
означає, що правильне використання укра-
їнського народознавства в навчально-вихов-
ній роботі є вагомим чинником підвищення
її ефективності.
Потрібно вказати й на те, що шкільне
українське народознавство не є «зменше-
http://www.etnolog.org.ua
167
ною копією» наукового народознавства,
тому що наукове охоплює надзвичайно
великий обсяг знань і практичної діяль-
ності народу, яким учні не можуть ово-
лодіти в школі при обмежених термінах
навчання. Наукове та шкільне українське
народознавство співвідносяться як наука і
навчальний предмет.
Відповідно до вимог педагогічної теорії
зміст освіти розробляють на трьох рівнях:
1) загального теоретичного уявлення
про нього;
2) навчального предмета;
3) навчального матеріалу.
На першому рівні зміст освіти репре-
зентується через уявлення про склад
(елементи), структуру (зв’язки між еле-
ментами) і суспільні функції соціального
досвіду, який належить передати підрос-
таючим поколінням. На другому – цей до-
свід конкретизується через зміст навчаль-
ного предмета та функції окремих його
елементів, а на третьому – через конкрет-
ні його елементи у формі знань, умінь і
навичок, зафіксованих у відповідній на-
вчально-методичній літературі, посібни-
ках, підручниках тощо.
Шкільне українське народознавство
охоп лює найголовніші ідеї та синтезує в
собі всі основні розділи наукового (вра-
ховується принцип науковості навчання).
Також шкільне народознавство чи не най-
краще пристосоване до певних педаго-
гічних цілей школи та посідає (посяде!)
визначальне місце в національній школі,
яка в усі часи має бути культуро творчою
установою [4, с. 20–41].
Вивчення українського народознавства в
національній школі доцільно здійснювати:
1) у процесі оволодіння учнями певними
елементами соціально-культурного досві-
ду українського народу (під час вивчення
народознавства як окремого навчального
предмета чи в інших шкільних курсах,
збагачених народознавчою інформацією);
2) через організацію народознавчої по-
закласної роботи;
3) завдяки проведенню пошуково-до-
слідницької та експедиційної народознав-
чої діяльності.
Щоб використання українського народо-
знавства в педагогічному проце сі школи
мало системний характер, учитель має
чітко уявляти його склад і структуру. Їх
найповніше відображає модель шкільного
курсу «Українське народознавство», яка
складається з чотирьох взаємопов’язаних
інформаційних блоків:
1. «Людина-соціум».
2. «Етнічна історія українського народу».
3. «Духовна культура українців».
4. «Матеріальна культура українців».
Інакше кажучи, вивчення народознав-
ства матиме педагогічну ефективність,
якщо будь-яке явище соціального життя
розглядатиметься в ході історичного роз-
витку, якщо пізнавальна діяльність учнів
формуватиме в їхній свідомості практич-
ні орієнтири. Учителю необхідно також
пам’ятати, що в курсі народознавства
варто більше часу приділити вивченню
історії міст і сіл того регіону, де розмі-
щується школа, тобто місцевого крає-
знавства. На цю вимогу він має звернути
увагу, коригуючи навчальну програму з
народознавства.
1. Інформаційний блок «Людина-соці-
ум» посідає центральне місце в структу-
рі українського народознавства. У ньому
ми подаємо інформацію про сім’ю, родо-
від, певну соціальну верству, сільську чи
міську громаду, етно графічну групу, укра-
їнську націю, державу та світову цивілі-
зацію, до яких належить кожна людина.
Людина є об’єктом вивчення багатьох наук
(історії, літератури, соціології тощо), і всі
навчальні дисципліни, які несуть знання
про людину, її родинне і громадське жит-
тя, мікро- та макросоціум, до якого вона
належить, називаються гуманітарними
(українське народознавство також).
Крім знань, якими учні оволодівають
у ході вивчення гуманітарних дисциплін,
важливе значення для засвоєння цьо-
го блоку мають знання, набуті в процесі
родинного, суспільного життя (так зва-
ний емпіричний досвід: взаємини в сім’ї,
спілкування зі шкільними друзями, сусід-
ськими дітьми і т. п.), та знання із засобів
масової інформації (книг, газет, журна-
лів, радіо, телебачення, комп’ютера, Ін-
тернету тощо).
Беручи до уваги переважання конкрет-
ного мислення учнів над абстрактним у
початковій і середній ланках освіти (ви-
вченням цього блоку розпочинається на-
вчання українського народознавства в
1–4, 5 класах загальноосвітньої школи),
необхідно розділи цього блоку розташува-
ти у такій послідовності, щоб оволодіння
ними забезпечувало поступове розширен-
ня знань і уявлень учнів, починаючи від
http://www.etnolog.org.ua
168
їхнього найближчого оточення (сім’ї, ро-
доводу, мікросоціуму) до громади, етно-
графічної групи, нації, світової спільно-
ти. Кожен розділ, залежно від віку учнів,
насичують відповідним змістом, а загаль-
ні поняття про людину, сім’ю, громаду і
т. д., взаємостосунки в родині, мікросо-
ціумі формуються на конкретних прикла-
дах із життя.
2. Зміст інформаційного блоку «Етніч-
на історія українського народу» логічно
продовжує зміст попереднього («Людина-
соціум»). У свідомості учнів потрібно вко-
рінювати розуміння необхідності вивчення
правдивої історії рідного краю, народу, на-
ції, держави. Тому учням подаємо знання
про етнічну територію українського наро-
ду, його чисельність, етнографічне райо-
нування, етнічний склад, етнічні процеси
та формуємо уявлення про антропологічні
типи українців, українську діаспору.
Якщо при вивченні змісту поперед-
нього блоку ведемо мову про святий
обов’язок – створити сім’ю – і робимо
акцент на збереженні родовідної пам’яті
кожною людиною, то при опрацюванні
цього блоку докладаємо всіх зусиль для
формування в учнів регіональної та на-
ціональної самосвідомості.
3. Відомості з інформаційного бло-
ку «Духовна культура українців» наявні
в усьому курсі шкільного українського
народо знавства, тому вони насамперед є
уроками формування духовності підрос-
таючого покоління, виховання найкращих
якостей ідеалу українського народу.
Під час усіх видів навчально-вихов-
ної діяльності школярів з українського
народо знавства вчитель підводить їх до
усвідомлення того, що в давні часи укра-
їнський народ відзначався високим рів-
нем духовної культури, мав раціональні
знан ня в різних сферах життя, уявляв
по-своєму будову Всесвіту і всі духовні
надбання зберіг в усній пам’яті та передав
своїм нащадкам у формі різних складо-
вих духовної культури.
4. Інформаційним блоком «Матеріаль-
на культура українців» утверджуємо у
свідомості учнів, що рівень матеріальної
культури народу багато в чому залежить
від природного середовища, місця його
поселення, що саме вони зумовлюють роз-
виток певних видів його господарської
та виробничо-трудової діяльності. При
вивченні навчального матеріалу з цього
інформаційного блоку потрібно зверта-
ти особливу увагу школярів на розумові
здібності нашого народу, його практич-
ні вміння та навички, винахідливість,
праце любність, вміння господарювати,
зрештою, на бажання займатися різними
трудовими процесами, освоювати найнові-
ші виробничі технології.
У сучасних умовах життєдіяльності на-
шого суспільства підвищуються вимоги до
вчителя та його професійної компетенції.
Учитель українського народознавства
має насамперед бути творчою особистістю,
адже його предмет незвичайний, зокрема
тим, що дає багатогранні знання, виховує
національно свідому особистість, громадя-
нина України. Уроки українського народо-
знавства – це уроки любові до ближнього,
до свого міста чи села, до своєї вулиці,
до батьків і до Батьківщини. Якщо роки
навчання українського народознавства
не прищеплять людині потреби служити
власному народові, то це означає, що вчи-
тель народознавства був професійно не-
придатним, а його уроки – пустоцвітом.
Учитель-особистість, учитель-майстер
своєї справи мусить пам’ятати, що він ста-
вить оцінку учням на уроці, а вони оці-
нюють його повсякчасно, протягом усьо-
го життя.
В учителя має бути власна творча ла-
бораторія – ті професійні «секрети», які
збагачуються з кожним роком його педаго-
гічної діяльності. Без накопичення досві-
ду будь-якому вчителю працювати нелегко,
а вчителю українського народознавства –
взагалі неможливо. Що ж треба покласти
в основу творчої лабораторії вчителя укра-
їнського народознавства? Творчий під-
хід. Учитель не мусить лише «планувати»
урок, йому потрібно розробити його так,
аби він був цікавим, сучасним і потрібним
учням! Списані з преси чи методичної лі-
тератури розробки уроків – то чуже слово,
чужі думки й переживання. Краще писа-
ти плани-конспекти уроків улітку. Віль-
ний час сприятиме ґрунтовній підготовці
до уроку. Вчитель встигне і намалювати,
і підібрати ілюстрації, і прочитати те, що
потрібно, і розшукати стародавні речі, за-
писати від респондентів (найкраще від лю-
дей похилого віку) етнографічні відомості
та фольклор своєї місцевості. Звичайно,
уроки, проведені за тією самою розробкою
в різні роки чи в різних класах, будуть
різними, але розробка (сценарій) уроку є
http://www.etnolog.org.ua
169
необхідною базою. У ній (ньому) обдума-
не кожне слово, кожна фраза, кожен етап
уроку, початок і кінець. Створивши належ-
ні творчі розробки, учителю набагато лег-
ше провести високоефективний урок укра-
їнського народознавства.
Учитель народознавства творить не
лише гру, обряд, свято, а й людину з на-
ціональною гідністю, яка шанує бать-
ків, старших, поважає людей і сама хоче
бути шанованою в суспільстві. Завдан-
ням учителя українського народознав-
ства є творення людини доброї, багатої
душевною красою. Найлегше формувати
таку особистість тоді, коли вчитель твор-
чо співпрацює з учнями, індивідуально
розвиваючи їхні навички відповідно до
характеру, світогляду, здібностей, бажань.
Отже, творча лабораторія вчителя
українського народознавства – це і його
слово, і пісня, і поезія, авторські програ-
ми, розробки уроків, сценарії виховних
заходів, уроки, факультативні заняття,
кабінет народознавства [2, с. 60–64].
На факультеті української філології
Уманського державного педагогічного уні-
верситету членами науково-дослідної ла-
бораторії «Етнологія Черкаського краю»
(керівник лабораторії – канд. пед. наук,
професор Сивачук Наталя Петрівна) роз-
роблено модель підготовки майбутнього
вчителя-філолога до проведення народо-
знавчої роботи з учнями загальноосвіт-
ньої школи. Модель передбачає оволодін-
ня студентами педуніверситету не тільки
теоретичними знаннями з дисцип лін на-
родознавчого циклу (фольклору та етно-
графії України, історії народознавства,
української міфології, етнології та націо-
логії, українського дитинознавства, мето-
дики навчання українського народознав-
ства та ін.), а й практичними вміннями
та навичками (вишивати, розписувати пи-
санку, виготовляти народну іграшку, спі-
вати народних пісень і танцювати народні
танці, здійснювати пошуково-експедицій-
ну діяльність).
Важливе місце в моделі підготовки вчи-
теля-філолога посідають фольклорна та
етно графічна практики, які здійснюються
експедиційним методом. У ході проведен-
ня польових народознавчих досліджень у
студентів найкраще формуються навички
фольк лористів й етнографів-збирачів, які
будуть їм необхідні під час здійснення та-
кого ж виду діяльності з учнями.
Народознавча експедиційна робота є
важливим засобом прилучення студентів до
української національної культури, вихо-
вання їх на кращих народних традиціях.
Безпосереднє ознайомлення студентів з ав-
тентичним народним фольклором сприяє
формуванню їхньої національної свідомос-
ті, розвитку усної та писемної мови, удоско-
наленню їх вміння спілкуватися з людьми
різного віку, що знадобиться їм у майбут-
ній професійній діяльності. Експедиції у
сільську місцевість дозволяють студентам
сприймати село як колиску нашої нації, у
якій навіть серед лихоліть збереглися і ви-
плекалися наше слово, наша пісня, високо-
моральні звичаї і традиції [3, с. 16–17].
Підготовлені за такою моделлю сту-
денти-філологи та народознавці мають до-
сконало знати українську мову, культуру,
звичаї та традиції нашого народу взагалі
та тієї місцевості, де будуть працювати, зо-
крема. Члени лабораторії не тільки дослі-
джують, а й пропагують і шукають шляхів
збереження та популяризації традиційно-
побутової культури історичної Уманщи-
ни. Так, при лабораторії у 1997 році було
створено студентський само діяльний ко-
лектив «Софія», який згодом отримав
статус «Народного аматорського колекти-
ву». Його метою є збирання, відтворення
та пропагування пісенних фольклорних
зразків, родинних, календарних обрядів
Уманського краю. Також студенти виши-
вають рушники в майстер-класі з україн-
ської вишивки, танцюють народні танці в
майстер-класі «Театр танцю».
Виділяємо такі три основні компо-
ненти готовності майбутнього вчителя
українського народознавства до роботи в
загально освітній школі:
І. Пізнавальний – передбачає засвоєн-
ня студентами вищого навчального педа-
гогічного закладу певного обсягу знань з
фольк лору України, історії народознав-
ства, етнографії України, етнології, націо -
логії, сучасної української літературної
мови, української культури, історії україн-
ської літератури, літературного краєзнав-
ства та історії рідного краю, українського
дитинознавства, основ християнської ети-
ки, методики викладання народознавства
у школі; опрацювання наукової, науково-
методичної літератури з народознавства
і пошукової народознавчої діяльності та
впровадження експедиційної роботи в на-
вчально-виховний процес.
http://www.etnolog.org.ua
170
ІІ. Емоційно-вольовий – надає всьо-
му процесу професійної та народознавчої
підготовки усвідомленого характеру, фор-
мує у студентів педагогічну захопленість,
яка стимулює професійну підготовку
майбутнього вчителя, орієнтує на оволо-
діння народо знавством та методикою на-
родознавства, іншими дисциплінами на-
родознавчого циклу, а також методикою
організації та проведення пошуково-екс-
педиційної роботи з учнями.
ІІІ. Практично-дійовий – передбачає
набуття і вдосконалення вмінь та навичок
студентів, зокрема:
– аналізувати літературу з фольклору
України, історії народознавства, української
мови, історії української літератури, етно-
графії України, етнології, націології, мето-
дики викладання народознавства у школі;
– здійснювати фольклорні, діалектоло-
гічні, етнографічні, етнопедагогічні дослі-
дження в народознавчих експедиціях;
– організовувати та проводити пошуко-
ву народознавчу роботу;
– вивчати, творчо опрацьовувати та
втілювати в життя кращий педагогічний
досвід учителів народознавства;
– оволодіти одним (кількома) видом
(-ами) народного декоративно-прикладно-
го мистецтва;
– виконувати народні танці, пісні, гра-
ти на народних інструментах;
– розвивати творчу активність, ініціа-
тиву учнів засобами народознавства;
– керувати гуртками народознавчого
спрямування;
– створювати народознавчі шкільні ка-
бінети, музеї, світлиці;
– проводити народознавчі свята, кон-
церти з використанням фольклорно-етно-
графічного матеріалу свого регіону;
– організовувати етнографічні виставки.
Сформованість усіх компонентів го-
товності свідчить про високу ефектив-
ність підготовки майбутнього вчителя
українського народознавства до роботи в
загально освітній школі [1, с. 73–74].
Така організація навчально-виховної ді-
яльності студентів-філологів створює спри-
ятливі умови, де кожен студент має можли-
вість прилучитися до невичерпної скарбниці
народної мудрості нашого регіо ну, пізнати
глибинні корені нашої духов ності, усвідо-
мити себе носієм і активним продовжувачем
народних традицій культу ри спілкування,
пропагандистом фольклорно- етнографічних
надбань рідного краю.
Усі вищі педагогічні навчальні заклади
покликані здійснювати українознавчу еду-
кацію, тобто виховання еліти українсько-
го суспільства, яка б спрямувала всі свої
зусилля на дослідження фольклорно-етно-
графічного спадку нашого народу, на його
пропаганду та використання у нинішній
життєдіяльності. Сподіваємося, що сту-
денти-випускники, незважаючи на всі со-
ціально-економічні труднощі, у школах, де
працюватимуть, будуть активно здійсню-
вати пошукову народознавчу роботу й ви-
ховувати учнів у національному дусі.
Література
1. Денисенко В. А. Підготовка майбутнього
учителя-філолога до проведення експедицій-
ної роботи з учнями загальноосвітньої школи :
дис. ... канд. пед. наук : спец. 13.00.04 /
В. А. Денисенко / Інститут професійної освіти
АПН України. – К., 2003. – 323 с.
2. Король О. В. Методика викладання
українського народознавства в школі : навч.-
метод. посіб. / О. В. Король. – К. : ІЗМН,
1998. – С. 60–64.
3. Сивачук Н. П. Методика викладання на-
ро до знавства. Фольклорна практика / Н. П. Си-
вачук. – К. : Науковий світ, 2002. – 65 с.
4. Скульський Р. П., Стельмахович М. Г.
Методика викладання народознавства в шко-
лі / Р. П. Скульський, М. Г. Стельмахович. –
Івано-Франківськ : НМ «Українська етнопе-
дагогіка і народознавство» АПН України і
Прикарпатський університет ім. В. Стефани-
ка, 1995. – С. 20–41.
5. Українське народознавство (1–11 кл.) :
програми для середньої загальноосвітньої
школи / за заг. ред. С. П. Павлюка. – К. : Пе-
рун, 1998. – 30 с.
SUMMARY
Only the proper basic level of national culture, learned at a young age, is the basis of spiritual formation and
development of creative abilities and talent. We, Ukrainians, produced in difficult circumstances and ethnic
partition for centuries of enslavement with rational organization of the living environment, have produced a
special system of customs, beliefs. So the first priority is not to lose a tremendous spiritual and moral potential
concentrated in traditional folk culture, language, folklore. Here are the main ways to solve this problem.
http://www.etnolog.org.ua
171
1. Ukrainian ethnology should be introduced as a compulsory subject in the curricula of all schools with-
out exception and fill all the humanities with ethnological information.
2. Ethnology should teach the Ukrainian study – the education of elite, who have cared for the preserva-
tion of ethnic and national identity in contemporary European integration.
3. A way to explore local-regional features of traditional folk culture is to conduct a search of ethnology,
whose purpose – the collection and processing of scientific data on ethnology.
4. An essential condition for the study of Ukrainian ethnology school is to attract students to practice
(organization of museums and their participation in festivals and rituals, folk art in the classroom, etc.).
5. Involve students to create new models of folklore, products of arts and crafts, based on people’s tradition.
We believe that the implementation of these pathways will improve the efficiency of the educational
process in school education of the individual spiritually and morally healthy, national conscious, patriotic
citizen of Ukraine.
Keywords: Ukrainian ethnology, upbringing, youth, national consciousness, methodology.
http://www.etnolog.org.ua
|