Дослідження регіональних особливостей традиційно-побутової культури (за матеріалами фольклорної практики в селах Уманського району Черкаської області)

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2010
1. Verfasser:	Денисюк, О.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2010
Schriftenreihe:	Матеріали до української етнології
Schlagworte:	Методика етнологічних студій. Експонування та пропаганда народної культури
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207723
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Дослідження регіональних особливостей традиційно-побутової культури (за матеріалами фольклорної практики в селах Уманського району Черкаської області) / О. Денисюк // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2010. — Вип. 9(12). — С. 322-326. — Бібліогр.: 5 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-207723
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-2077232025-10-14T00:08:43Z Дослідження регіональних особливостей традиційно-побутової культури (за матеріалами фольклорної практики в селах Уманського району Черкаської області) Денисюк, О. Методика етнологічних студій. Експонування та пропаганда народної культури 2010 Article Дослідження регіональних особливостей традиційно-побутової культури (за матеріалами фольклорної практики в селах Уманського району Черкаської області) / О. Денисюк // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2010. — Вип. 9(12). — С. 322-326. — Бібліогр.: 5 назв. — укр. 2313-8505 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207723 uk Матеріали до української етнології application/pdf Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Методика етнологічних студій. Експонування та пропаганда народної культури Методика етнологічних студій. Експонування та пропаганда народної культури
spellingShingle	Методика етнологічних студій. Експонування та пропаганда народної культури Методика етнологічних студій. Експонування та пропаганда народної культури Денисюк, О. Дослідження регіональних особливостей традиційно-побутової культури (за матеріалами фольклорної практики в селах Уманського району Черкаської області) Матеріали до української етнології
format	Article
author	Денисюк, О.
author_facet	Денисюк, О.
author_sort	Денисюк, О.
title	Дослідження регіональних особливостей традиційно-побутової культури (за матеріалами фольклорної практики в селах Уманського району Черкаської області)
title_short	Дослідження регіональних особливостей традиційно-побутової культури (за матеріалами фольклорної практики в селах Уманського району Черкаської області)
title_full	Дослідження регіональних особливостей традиційно-побутової культури (за матеріалами фольклорної практики в селах Уманського району Черкаської області)
title_fullStr	Дослідження регіональних особливостей традиційно-побутової культури (за матеріалами фольклорної практики в селах Уманського району Черкаської області)
title_full_unstemmed	Дослідження регіональних особливостей традиційно-побутової культури (за матеріалами фольклорної практики в селах Уманського району Черкаської області)
title_sort	дослідження регіональних особливостей традиційно-побутової культури (за матеріалами фольклорної практики в селах уманського району черкаської області)
publisher	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate	2010
topic_facet	Методика етнологічних студій. Експонування та пропаганда народної культури
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207723
citation_txt	Дослідження регіональних особливостей традиційно-побутової культури (за матеріалами фольклорної практики в селах Уманського району Черкаської області) / О. Денисюк // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2010. — Вип. 9(12). — С. 322-326. — Бібліогр.: 5 назв. — укр.
series	Матеріали до української етнології
work_keys_str_mv	AT denisûko doslídžennâregíonalʹnihosoblivostejtradicíjnopobutovoíkulʹturizamateríalamifolʹklornoípraktikivselahumansʹkogorajonučerkasʹkoíoblastí
first_indexed	2025-10-14T01:05:33Z
last_indexed	2025-10-15T01:07:00Z
_version_	1846008003435692032
fulltext	322 Оксана Денисюк (Умань) ДО С Л І Д Ж Е Н Н Я РЕ Г ІОН А Л ЬН И Х О С ОБЛ И ВО С Т Е Й Т РА Д И Ц І Й НО -ПОБУ ТОВОЇ К УЛ ЬТ У РИ (з а матері а ла м и ф ол ьк лорної п ра к т и к и в с ела х Ума нс ьког о ра йон у Черк ас ької о блас т і) Розуміння власної національної належ- ності особливої ваги набуває у наші дні, коли глобалізаційні процеси, що охопили світ, ре- ально загрожують знищенням національних культур. На необхідності вжити заходів, щоб збе- регти численність і різноманітність культур та простежити за тим, щоб у світі панував дух рівноправного партнерства й солідарнос- ті, наголошував на 31 сесії Генеральної кон- ференції ЮНЕСКО, яка відбулася в Парижі у 2001 році, Коітіро Мацура, відомий політик і колишній заступник міністра іноземних справ Японії [2, с. 4]. Досягти цієї мети можна лише за умови виховання підростаючого покоління на за- садах народної педагогіки, на ґрунті націо- нальної культури, щоб молодь виразно й глибоко відчувала належність до певної нації [1, с. 5]. Дослідник Р. Кирчів вважає, що «весь ма- сив традиційно-побутової культури етносу – це складний діахронний і багатогалузевий комплекс надбань виробничої і духовної ді- яльності народу, виражених у конкретних ма- теріальних, обрядово-звичаєвих, художньо- словесних і мистецьких реаліях, віруваннях, філософсько-світоглядних і побутово-право- вих установках та знаннях, традиційних сте- реотипах поведінки, моралі, етики, сімейно- го і громадського побуту тощо» [3, с. 7]. У праці «Із фольклорних регіонів Укра- їни» Р. Кирчів наголошує на необхідності і важливості вивчення «регіональних під- розділів традиційно-побутової культури» та виданні «збірників фольклорних записів з окремих регіонів і місцевостей, у прове- денні регіональних експедицій, групуванні архівних зібрань фольклорних матеріалів», оскільки «фольклорна традиційна культура у своєму конкретному наповненні завжди регіональна і локальна, що в своєму функціо- нуванні і розвитку вона пов’язана з певним просторово обмеженим середовищем, і є ло- кальною художньою культурою» [3, с. 8–10]. Тому надзвичайно актуальними стають дослідження регіональних особливостей традиційно-побутової культури, які від- давна привертали увагу вчених – лінгвістів- діалекто логів, етнографів, мистецтвознавців, фольклористів. Метою нашого дослідження стало: 1) дослідити роль і значення фольклорної практики у підготовці студентів до майбут- ньої педагогічної діяльності; 2) проаналізувати та узагальнити матеріа- ли, зібрані під час фольклорної практики у сс. Текуча та Коржова Слобідка Уманського району Черкаської області. Дослідженням регіональних особливос- тей усної народної творчості займалися такі вчені: В. Гнатюк, Б. Грінченко, К. Квітка, Ф. Колесса, А. Кримський, Г. Купчанко, О. Роздольський, П. Чубинський, І. Франко, В. Шухевич, Д. Яворницький. Фольклор Уманщини збирали та вивча- ли В. Гнатюк, О. Діденко, В. Доманицький, Н. Кочережко, В. Мицик, М. Мицик, Т. Фіал- ко, П. Чубинський, Х. Ящуржинський. Особливості звичаїв, побуту та фольклору історичної Уманщини знайшли своє відобра- ження у працях О. Воропая, С. Килимника, В. Милорадовича, Г. Танцюри, Н. Сивачук. Н. Сивачук зазначає, що життєдайним джерелом, яке несе знання про наших по- передників, є фольклор, який вбирає в себе муд рість і знання народу, забуті ним впро- довж тривалого соціального досвіду. У ньому кожне слово – змістовне, щиросердне, прав- диве, таке, що пройшло випробування долею та досвідом цілих поколінь і передавалось від старшого до молодшого, пропагуючи високі моральні норми й естетичні ідеали. У тво- рах українського фольклору знайшли відо- браження світоглядні уявлення народу, його художнє мислення, філософія і педагогіка. Тому фольклорне виховання – домінанта на- ціонального виховання [5, с. 16]. Безпосереднє ознайомлення студен- тів з народною творчістю відбувається під час фольклорно-етнографічних практик. http://www.etnolog.org.ua 323 В Уманському державному педагогічному університеті імені Павла Тичини створено науко-водослідну лабораторію «Етнологія Черкаського краю», керівником якої є кан- дидат педагогічних наук, професор Н. П. Си- вачук. Співробітники лабораторії щороку виїжджають зі студентами у фольклорно- етнографічні експедиції, під час яких вони вчаться «бачити сучасний стан усної народ- ної творчості й усвідомлюють специфіку побутування фольклору у даній місцевості, встановлюють причини, що впливають на деформацію фольклорної традиції» [5, с. 17]. Спілкуючись з жителями села, студенти ознайомлюються з багатством не тільки ма- теріальної, а й духовної культури, з побутом селянської родини, дозвіллям. Значна частина студентів педагогічного вузу – міські жителі, тому вони здебільшого погано знають життя сучасного села. У їхній уяві село – це тільки корови, кози, кури, сви- ні, старі будинки, а мешканці села – не досить освічені, примітивні люди. Під час фольклорної практики студенти мають можливість поринути у благословенну стихію мови наших предків, причаститись му- зикою материнської діалектної мови, засвоїти безліч фразеологізмів, привітань, побажань, зразків віншування, традиційних формул на- ціонального етикетного мовлення, які збага- тять мову майбутнього вчителя, піднімуть її до рівня «явища космічного» [4, с. 120]. Н. Сивачук зазначає: «Відвідування рес- пондентів, знавців народної творчості, та- лановитих виконавців, спілкування з ними, проживання в одному соціумі, участь у сіль- ськогосподарських роботах поряд з ними, спостереження народних свят і буднів зна- йомлять студентів з побутом села, його куль- турою, духовністю, дозвіллям, що є важли- вим, особливо якщо в перспективі студент буде працювати на селі» [5, с. 19]. Хотілося б відзначити, що зазвичай жите- лі села легко ідуть на контакт, їм надзвичайно приємно, що студенти їх уважно слухають, записують кожне слово, щось перепитують, радяться. Однак останнім часом стала зника- ти гостинність і відкритість сільських жите- лів, до якої ми звикли за період проведення таких практик, а це більше 10 років. У 2003 році проводилася фольклорна практика у сс. Текуча та Коржова Слобідка Уманського району Черкаської області. Нашими респондентами стали житель- ки с. Текуча: Катерина Василівна Полька (1939 р. н.), Валентина Олександрівна Тю- тюнник (1937 р. н.), Наталія Апатіївна Кор- жовська (1925 р. н.), Євгенія Іванівна Реме- няка (1927 р. н.), Параска Василівна Сучак (1939 р. н.), Килина Артемівна Стеценко (1912 р. н.). Опитували ми і дітей, щоб дізнатися, які загадки, казки, ігри побутують у селі зараз: від Марії Поненко (1993 р. н.) записано чотири загадки, дві скоромовки, дві дражнилки; від Ганни Оратівської (1991 р. н.) – шість загадок, дві лічилки; від Жанни Поненко (1993 р. н.) – 13 загадок, три лічилки; від Світлани Зозу- лівни (1991 р. н.) – 13 загадок, одну лічилку; від Віталія Максимчука (1987 р. н.), Наталки Сучак (1992 р. н.) записано 23 загадки, чотири гри («Жмурки», «Квач», «Равлик», «Рука»); від Ольги Манчук (1994 р. н.) зафіксовано п’ять лічилок, сім дражнилок. Від К. В. Польки та В. О. Тютюнник нами було записано 28 пісень, 26 ліричних пісень та балад, дві жартівливі пісні, 21 загадку, опо- відання про вовкулаку. Наведемо його повністю. «Моя мама, Блоха Наталя Єфремівна, 1901 р. н., розповідала, що її дядько Сервет- ник Давид був вовкулаком. Про це знало все село. Її батько Серветник Юхрем помітив ще замолоду, що періодично його брат Да- вид десь зникає. Одного разу він пішов за братом і побачив, що той вийшов за село, в поле і там, піднявши голову вверх, завив, страшнострашно. Тут же з різних боків то там, то там йому відповіли вовчим виттям. Батько злякався і втік додому. А потім запи- тав у брата, що він робив вночі в полі? Той зізнався, що він вовкулака. Через якийсь час про це дізналася сільська молодь. І хлопці почали просити його показати, як він пере- творюється на вовка. Давид погодився, од- нак попередив, що як тільки він стане вов- ком, щоб ті тікали, бо він не може володіти собою. Він перетворився на вовка, і хлопці, злякавшись, розбіглися. А через якийсь час Давид зник, і ніхто не знає, де він дівся. Чи його вбили, чи він сам пішов? Ніхто того не знає» 1. Цікаво, що підтвердження цієї інформації ми отримали від жінки, яка мешкає майже на іншому кінці села – від Наталки Трохимівни Розборської, 1892 р. н. Від неї ж нами зафік- совано одну легенду («Легенда про Великому- ченика Юрія Змієборця»), одну оповідь про вовкулаку та 23 загадки. Наталка Трохимівна пригадала, що її батько, згадуючи своє дитинство, розпові- дав: «Ми були малими, а в нашому селі був http://www.etnolog.org.ua 324 один чоловік Давид, від був вовкулаком. І ось одного разу ми вирішили глянути на нього. Підкралися за ним. Він вийшов у поле, став навколішки і почав вити, задерши голову. По- тім повернувся, глянув в нашу сторону і як кинеться, а ми навтьок. Добігли до старез- ної хати і ледве встигли вскочити, закривали двері прямо перед його мордою. А він почав ходити коло хати. До ранку ми сиділи ні живі, ні мертві. Батьки нас почали шукати, але в цей край села вони навіть і не подумали йти. Доб- ре, що раніше у хатах вікна не били, як зараз, бо з’їв би їх той вовкулака, то й мене б в світі не було. Вранці він пішов. А хлопці навтьоки додому. А вдень дядько Давид спіймав їх та й каже: “Що ви, хлопці, робите? А якби ви не встигли втекти. Нашо мені гріх на душу чіп- ляти. Я не володію собою. З’їв би чи роздер би. Ніколи так не робіть. Не треба вам того”. А потім він десь дівся» 2. Отже, спочатку ми зафіксували оповідь про вовкулаку, який колись мешкав у селі, а потім знайшли його родину і дізналися справжнє ім’я – Серветник Давид, на жаль, рік народження та його доля залишилися не- відомими. Від Наталії Апатіївни Коржовської (1925 р. н.) записано 17 ліричних пісень; від Євгенії Іванівни Ременяки (1927 р. н.) зафік- совано 13 ліричних пісень; від Параски Ва- силівни Сучак (1939 р. н.) – 16 ліричних та одну весільну пісню; від Галини Миколаївни Сакал (1944 р. н.) записано одну щедрівку, дві купальські та одну зажинкову пісню, а також повністю зафіксовано весільний обряд. Надзвичайно мало в селі записано обрядо- вих пісень, тому ми їх наводимо у статті. Наша Меланка господиня… / двічі На синім морі ложки мила. / двічі Ложку, тарілку упустила. / двічі Тоненький хвартух замочила. / двічі Повій, вітре, яром, яром, Висуши хвартух крайом, крайом. / двічі Повій, вітре, долиною, Висуши хвартух серединкою. / двічі Повій, вітре, буйнесенький, Висуши хвартух тонесенький. / двічі Щоб матінка не впізнала, Щоб шельмою не назвала. / двічі Добрий вечір! 3 КУПАЛЬСЬКІ ПІСНІ Наше Купайло з верби, з верби, А ти, Іване, прийди, прийди. Як не прийдеш дивитися, Не дочекаєш женитися. Як не прийдеш вінки брати, Не дочекаєш жінки й мати 4. *** Ой на Купала, Ой на Купайла вінки в’ються, За ту дівку хлопці б’ються. Ой не бийтеся, нема за що. Вона гарна та й ледащо 5. ЗАЖИНКОВА ПІСНЯ Зажинки, пане, зажинки... Зажинки, пане, зажинки. Хотять твої женчики горілки, Хотять твої женчики горілки. Ой не так же женчики, як женці. Що сажали панові пшениці, Що сажали панові пшениці 6. Отже, у с. Текуча переважно побутують ліричні пісні, частково зберігся весільний об- ряд, інших обрядових пісень майже немає, принаймні їх знавців ми не виявили. Та найбільше нас вразила інформація, отримана від Килини Артемівни Стеценко. Вражає грамотність цієї жінки, яка до школи ходила лише три дні. В її хаті немає ні радіо, ні телевізора. Її донька, Марія Данилівна Сова (1930 р. н.), пояснює: «Мама думають, що це від нечистого, того й радіо не дозволяють». Тому й фотографуватися Калина Артемівна відмовилася категорично. Хата Килини Артемівни була побудова- на в 1907 році її батьком. В одній з кімнат на стіні висить домотканий килим, на якому ви- ткано: «СЕЙ КЫЛИМЬ ПАМAТЬ АГАПІИ. Х. 1909 Г.». Килим виткав батько Килини Ар- темівни. У них був верстат, і він на ньому за- любки працював. Та це тільки частина кили- ма. Він був удвічі більшим. Старий Артемій виткав килим для двох доньок одночасно, щоб не забували одна одну. І коли ті повихо- дили заміж, він розрізав килим навпіл. Кож- на донька отримала частину з ім’ям сестри (Килина – з ім’ям Агапії, а Агапія – з ім’ям Килини). Пригадала жінка навіть кілька колискових пісень, що їх співала мати: Котусь сірий, Котусь білий, Не ходи по хаті, Не буди дитяти. Котусь буде воркотать, А дитина буде спать. http://www.etnolog.org.ua 325 Спи з Богом, Спи з Христом, Спи з Христом, З ангелом! Сонце зійде – Розбудим тебе... Ходить дрімота коло плота, А сон коло вікон. Питається сон дрімоти: – А де будеш ночувати? – А я буджу ночувати В Іванові хатині, Де є малая дитина. Ходить дрімота коло плота, А сон коло вікон. Питається сон дрімоти: – А де будеш ночувати? – Де хатина тепленька, Де дитина маленька, Туди підем ночувати І дитини колисати. Ходить дрімота коло плота, А сон коло вікон. Питається сон дрімоти: – А де будеш ночувати? – Де хатина тепленька, Де дитина маленька. Ти ляжеш в ніжках, А я ляжу в головах; Ти будеш дрімати, А я буду присипляти, Щоб сало – не плакало, Щоб росло – не боліло На головоньку, на все тіло. Ее-ее, коти два, Сірі-білі обидва, То по лужку ходили, Та пташечки ловили, А пташечку на юшечку, А пір’ячко в подушечку 7. Згадуючи своє дитинство, Килина Арте- мівна пригадала, як і чим вони гралися: «Як дітьми були, так і гралися. Дарма що багато роботи було. У землі виривали хатинку. Із землі же робили піч, стіл, ну і все хатнє на- чиння. Як були менші, ляльками гралися, було з огірка ляльку зробимо чи з трави скру- тимо. Жмуток трави візьмемо, перегнемо навпіл, частинки менші в сторону відігне- мо, травою скрутимо – це ручки, інші внизу розділимо, скрутимо – то ніжки, а звершу, де зігнуто, теж на трішки відступимо, закрути- мо – то голова, і граємося. А було ше з ткані робили. Брали лоскуток, які мама дозволить, крутили качалочку, перегнули так, як і траву, другою, цвітною лоскуткою запеленали, як дитину, зверху хусточку приробили, вугли- ком личко намалювали і граємося, але то вже дорога лялька, такою ми гралися не один рік. А старші ставали, то вже на вулицю виходи- ли. Там грали вже в інше. Ми багато співали і танцювали. Був такий “Кривий танець”. Так його не кожна дівчина може вивести. Танцю- ють його так. Вбиваються три кілка в землю, а дівчина-ведуча має їх обвести так, щоб по- тім утворилося кільце. Я поки дівувала, весь час водила. В одної получалося. А поки виво- димо, співаємо: Ой як я по садочку ходила! Ой як, як! Ой так, так! Ой як я за нелюбом тужила! Ой як, як! Ой так, так! Ой як, як за миленьким виглядати! Ой як, як! Ой так, так! Ой як, як миленькому двері відчиняти! Ой як, як! Ой так, так! Ой як, як миленького пускати! Ой як, як! Ой так, так! Це не вся пісня. Далі не помню. Співали ше “Кривого танцю не виведем…”, та не пом- ню музики і слова не всі, співати не буду». Від К. А. Стеценко ми зафіксували коляд- ку, яку співав її батько: Ґречная панна пшеницю жала. Ой дай, Бог, їй же! / двічі Ой жала, жала, не спочивала. Ой дай, Бог, їй же! Прийшло до неї три кавалери. Ой дай, Бог, їй же! І беруть її в жнива з собою. Ой дай, Бог, їй же! – Не беріть мене в жнива з собою. Ой дай, Бог, їй же! Візьміте мене з батькова подвір’я. Ой дай, Бог, їй же! В мого батенька три стороженьки. Ой дай, Бог, їй же! Перші сторожа – батенько стола. Ой дай, Бог, їй же! Другі сторожа – мати порога. Ой дай, Бог, їй же! Треті сторожа – братець-ворітець. Ой дай, Бог, їй же! Батенько стола чаші сповняє. Ой дай, Бог, їй же! Мати в порогах рушнички дає. Ой дай, Бог, їй же! http://www.etnolog.org.ua 326 Братець-ворітець коня сідлає. Ой дай, Бог, їй же! За тим же словом будьте здорові. Ой дай, Бог, їй же! Ой будьте же здорова, гречная панна. Ой дай, Бог, їй же! Гречная панна – панна Галя. Ой дай, Бог, їй же! На ції святки святкуй же здорова. Ой дай, Бог, їй же! Других у Бога дожидай здорова. Ой дай, Бог, їй же! Не сама з собою, а з отцем, з ненькою. Ой дай, Бог, їй же! З Ісусом Христом, зі святіш божеством. Ой дай, Бог, їй же! 8 Як бачимо, це дійсно стара колядка, і ті образи, що використовуються в ній, потребу- ють подальшого дослідження. Розповіла Килина Артемівна і про звичай посівання. «Посівають на наступний день після Маланки, на Василя. Посівають тільки хлопці, дівчат ні-ні. Моя бабуся казали, шо першого посівальника треба посадити на по- розі, і тоді цілий рік курки будуть нестися. А ще був такий звичай, як влітку посуха. Дощів довго нема, то беруть зілля, те, шо на Трійцю святять і по хаті розвішують. То його не викидали ніколи, а засушували і ховали. А як посуха чи ше шось треба, там голова бо- лить чи ноги, то його використовували. Як посуха, то жінки збиралися і йшли до ставка, і кидали на нього, на воду, зілля. Поки верта- лися додому, вже йшов дощ. І я, і моя мама те робили. Завжди так було. А як голова чи ноги болять – то зілля ва- рили і ним полоскали чи ноги, чи голову, ну шо болить. Кажуть, помагало. Я це не пробу- вала. Казати не буду». Наведена у статті інформація є тільки час- тиною майбутнього дослідження, яке готу- ється автором, де будуть представлені повні тексти пісень та описи обрядів, спогади про життя, записані від наших респондентів. Отже, проаналізувавши сучасний стан фольклору на досліджуваній території, мо- жемо дійти таких висновків: – загальна жанрова структура в нині по- бутуючому фольклорі в сс. Текуча та Коржо- ва Слобідка відбита неповністю (деякі жанри перебувають на грані відмирання, а окремі не поширені зовсім); – необрядова пісенність збереглася на- багато краще, ніж обрядова, що зумовлене зникненням самих обрядів. Література 1. Григор’єв-Наш. Історія України в народних думах та піснях. – К. : Веселка, 1993. – 271 с. 2. Канаев Н. М. Глобализация как угроза куль- турному разнообразию и социально устойчивому развитию // Философия образования. – 2002. – № 2. – С. 3–15. 3. Кирчів Р. Із фольклорних регіонів України : нариси й статті. – Л. : Інститут народознавства НАН України, 2002. – 350 с. 4. Мовчан П. Ми: касетна свідомість чи само- усвідомлення // Мова – явище космічне : есе, літе- ратурно-критичні статті. – К. : Всеукр. т-во «Про- світа», 1994. 5. Сивачук Н. П. Фольклорна практика / Уман- ський державний педагогічний університет ім. Павла Тичини. – 2-ге вид. – К. : Національний педагогічний університет імені М. П. Драгомано- ва, 2008. – 68 с. Примітки 1 Записав 27 червня 2003 року Андрій Сєров від Катерини Василівни Польки, 1939 р. н., у с. Те- куча Уманського р-ну Черкаської обл. 2 Записав 25 червня 2003 року Микола Єрмак від Наталки Трохимівни Розборської, 1892 р. н., у с. Текуча Уманського р-ну Черкаської обл. 3 Записав у 2003 році Микола Єрмак від Гали- ни Миколаївни Сакал, 1944 р. н., у с. Текуча Уман- ського р-ну Черкаської обл. 4 Записав 27 червня 2003 року Микола Єрмак від Галини Миколаївни Сакал, 1944 р. н., у с. Те- куча Уманського р-ну Черкаської обл. 5 Записала 29 червня 2003 року Наталя Рибчак від Галини Миколаївни Сакал, 1944 р. н., у с. Теку- ча Уманського р-ну Черкаської обл. 6 Записав 27 червня 2003 року Андрій Сєров від Галини Миколаївни Сакал, 1944 р. н., у с. Те- куча Уманського р-ну Черкаської обл. 7 Записано 29 червня 2003 року від Килини Ар- темівни Стеценко, 1912 р. н., у с. Коржова Слобід- ка Уманського р-ну Черкаської обл. 8 Записав 9 липня 2003 року Микола Єрмак від Килини Артемівни Стеценко, 1912 р. н., у с. Кор- жова Слобідка Уманського р-ну Черкаської обл. http://www.etnolog.org.ua

Дослідження регіональних особливостей традиційно-побутової культури (за матеріалами фольклорної практики в селах Уманського району Черкаської області)

Institution

Ähnliche Einträge