Актуальні народознавчі питання в галузі польової збирацької діяльності

Gespeichert in:

Bibliographische Detailangaben
Datum:	2010
1. Verfasser:	Гаврилюк, Н.
Format:	Artikel
Sprache:	Ukrainian
Veröffentlicht:	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України 2010
Schriftenreihe:	Матеріали до української етнології
Schlagworte:	Методика етнологічних студій. Експонування та пропаганда народної культури
Online Zugang:	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207731
Tags:	Tag hinzufügen Keine Tags, Fügen Sie den ersten Tag hinzu!
Назва журналу:	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
Zitieren:	Актуальні народознавчі питання в галузі польової збирацької діяльності / Н. Гаврилюк // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2010. — Вип. 9(12). — С. 291-294. — Бібліогр.: 6 назв. — укр.

Institution

Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine

id	irk-123456789-207731
record_format	dspace
spelling	irk-123456789-2077312025-10-14T00:09:34Z Актуальні народознавчі питання в галузі польової збирацької діяльності Гаврилюк, Н. Методика етнологічних студій. Експонування та пропаганда народної культури 2010 Article Актуальні народознавчі питання в галузі польової збирацької діяльності / Н. Гаврилюк // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2010. — Вип. 9(12). — С. 291-294. — Бібліогр.: 6 назв. — укр. 2313-8505 https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207731 uk Матеріали до української етнології application/pdf Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
institution	Digital Library of Periodicals of National Academy of Sciences of Ukraine
collection	DSpace DC
language	Ukrainian
topic	Методика етнологічних студій. Експонування та пропаганда народної культури Методика етнологічних студій. Експонування та пропаганда народної культури
spellingShingle	Методика етнологічних студій. Експонування та пропаганда народної культури Методика етнологічних студій. Експонування та пропаганда народної культури Гаврилюк, Н. Актуальні народознавчі питання в галузі польової збирацької діяльності Матеріали до української етнології
format	Article
author	Гаврилюк, Н.
author_facet	Гаврилюк, Н.
author_sort	Гаврилюк, Н.
title	Актуальні народознавчі питання в галузі польової збирацької діяльності
title_short	Актуальні народознавчі питання в галузі польової збирацької діяльності
title_full	Актуальні народознавчі питання в галузі польової збирацької діяльності
title_fullStr	Актуальні народознавчі питання в галузі польової збирацької діяльності
title_full_unstemmed	Актуальні народознавчі питання в галузі польової збирацької діяльності
title_sort	актуальні народознавчі питання в галузі польової збирацької діяльності
publisher	Iнститут мистецтвознавства, фольклористики та етнології iм. М.Т. Рильського НАН України
publishDate	2010
topic_facet	Методика етнологічних студій. Експонування та пропаганда народної культури
url	https://nasplib.isofts.kiev.ua/handle/123456789/207731
citation_txt	Актуальні народознавчі питання в галузі польової збирацької діяльності / Н. Гаврилюк // Матеріали до української етнології: Зб. наук. пр. — К.: ІМФЕ ім. М.Т. Рильського НАН України, 2010. — Вип. 9(12). — С. 291-294. — Бібліогр.: 6 назв. — укр.
series	Матеріали до української етнології
work_keys_str_mv	AT gavrilûkn aktualʹnínarodoznavčípitannâvgaluzípolʹovoízbiracʹkoídíâlʹností
first_indexed	2025-10-14T01:06:18Z
last_indexed	2025-10-15T01:07:17Z
_version_	1846008021031845888
fulltext	291 Наталя Гаврилюк (Київ) А КТ УА Л ЬН І Н А РОДОЗН А ВЧ І П И ТА Н Н Я В ГА Л У ЗІ ПОЛ ЬОВОЇ ЗБИ РА Ц ЬКОЇ Д І Я Л ЬНО С Т І У контексті заголовної теми виділимо три питання, які стосуватимуться методики, етики і одного із нагальних завдань польових етнографічних досліджень. Їх розгляд має за мету як дискусійний аспект, так і розширен- ня професіоналізму в галузі польової зби- рацької діяльності народознавців, передусім нового покоління, серед яких загал почат- ківців і аматорів постійно зростає в різних регіо нах України. 1. Добре відомо, що факти є повітрям нау- ки. Без первинних емпіричних даних про структуру і функції традиційно-побутової культури народу, форми етнічних і етнокуль- турних процесів не може йтися і про різно- аспектні аналітичні студії у вигляді статей, дисертацій, монографій. Відомо також, що найповнішу, відповідну до реальної дійснос- ті інформацію можна отримати лише в по- льових експедиціях, які, за одним із вдалих формулювань, дають «можливість відчути причетність до народного життя, певною мірою психологічно адаптуватися до нього, учути його внутрішню логіку і пульсацію» 1. Історіографія народознавства має вагомий теоретичний доробок щодо методів і засобів польової роботи 2. Найголовніші із них вар- то тут назвати, пам’ятаючи при цьому, що на практиці всі вони мають між собою досить розмиту межу, тобто частіше використову- ються не так окремо, як у тому чи тому по- єднанні. Базовим методом збору інформації «в полі» вважається безпосереднє спостереження, яке передбачає прямий контакт дослідника з об’єктом дослідження і здійснюється в екс- педиції маршрутній або стаціонарній. Роз- різняють дві форми спостереження: «прос- те», коли збирач фіксує інформацію, умовно кажучи, пасивно, і «включене», «активне», коли збирач живе серед людей групи, що ви- вчається, і бере участь у її діяльності. Кожна із цих методичних форм має свої переваги і вибирається залежно від мети і завдань до- слідження. Зокрема, «просте» спостереження характерне для маршрутних (лінійних або кущових) експедицій, забезпечує територі- альний, у тому числі картографічний, аспект вивчення культури, з’ясування її локальних особливостей. «Включене» спостереження є типовим для стаціонарної експедиційної ро- боти у населеному пункті і дозволяє щонай- більше наблизитися до розуміння «життя культури» у комплексі її побутово-речових, духовних, мовних, мистецтвознавчих та ін- ших шарів. За моїм польовим досвідом, еле- менти «включеного» спостереження нерідко інтегруються в методику «простого» спосте- реження, оскільки збирач у ході маршрутної експедиції час від часу дістає змогу бути при- сутнім на зібраннях з відзначення важливих для досліджуваного колективу подій (як от: храмове свято, колядування, весілля тощо) або й навіть ставати одним із їх учасників. Спостереження важко уявити без одного із основних методів збору, яким є опитування, що зазвичай реалізується за допомогою попе- редньо складеної програми запитань. Серед різновидів опитування виділяють інтерв’ю як форму отримання даних через спілкуван- ня, діалог дослідника з носієм культури. Його результативність здебільшого залежить від рівня спеціалізованих знань і комунікатив- ного досвіду збирача. Метод є характерним для суто етнографічних досліджень і перед- бачає використання попередньо розробленої більш або менш розгорнутої системи запи- тань з певної предметно-тематичної сфери культури. Другим різновидом опитування є анкетування, яким передусім користуються у етносоціологічних дослідах, орієнтованих на отримання масових даних за такою фор- мулою відповідей (на кшталт, – «так», «ні», «інше»), які підлягають статистичній об- робці. Анкетування може вестися самим до- слідником, що підвищує рівень достовірності відповідей, або провадитися опосередковано, коли анкети заздалегідь роздаються чи роз- силаються поштою тощо. Звісно, репрезен- тативність отриманих у такий спосіб даних є умовною. Серед найбільш вживаного дослідницько- го інструментарію збирацької роботи поряд http://www.etnolog.org.ua 292 із такими технічними засобами, як диктофон, фото- і кінокамера, тепер і відеомобільник, проте першочергове значення має запиталь- ник. Від фахової структури запитань чимало залежить і сама якість (широта, детальність) отриманої під час інтерв’ю або через анкету інформації. Є сенс окремо заторкнути тему запитальників. Пройшло більше ніж півстоліття, коли в Україні була створена і розповсюджена пер- ша етнографічна програма 3. За цей період на- родознавча наука накопичила багато зразків програм («рекомендацій», «інструкцій», «ві- дозв», анкет тощо), призначених для збиран- ня даних з різних комплексів і компонентів народної культури, з термінології, соціонор- мативних правил поведінки, етнопсихологіч- них орієнтацій та ін. Одні з них зберігаються в рукописних фондах, архівах, інші публіку- валися в спеціальних виданнях. Їх перелік міститься у ретельно підготовленому «Ка- талозі етнографічних програм» 4. Досвід на- ших попередників завжди враховувався і використовувався для розробки власних запитальників, бо кожне нове дослідження рідко обходиться без спеціальної програми питань, обумовлених конкретикою дослід- ницьких завдань і напрямів. Наприклад, в кінці 60-х років у зв’язку з ідеєю створення «Регіонального історико-етнографічного ат- ласу України, Білорусії і Молдавії» були опуб- ліковані програми-запитальники народної землеробської техніки, народного житла і одягу. Принципами складання атласу перед- бачалося, що на картах мали бути відобра- жені певні кількісні характеристики поши- рення явищ (наприклад, явище «переважає», «побутує нарівні з іншим, рідко зустрічаєть- ся»). Тому питання щодо ступеня побутуван- ня культурних явищ закономірним чином вносилися в програмну структуру атласних тематичних запитальників. В останні роки, зокрема в обласних цен- трах, активно розвиваються наукові етногра- фічні осередки, де спеціалісти орієнтуються на регіональні дисертаційні дослідження. Це зумовлює необхідність розробки таких запитальників, які б враховували специфі- ку культурних традицій, самобутні риси іс- торико-етнографічних областей України. З цією метою спочатку ведеться підготовча робота щодо населених пунктів експедицій- ного маршруту та, головне, опановується за- гальний, наявний у літературних, архівних джерелах, обсяг знань стосовно предметно- тематичного складу явища, що вивчається. Саме базовий, вихідний зміст його структури передусім і має знайти відображення у під- готовленому запитальнику. В перших піло- тажних поїздках автор корегує запитальник, поповнюючи його склад і зміст новими по- зиціями, насамперед такими, які відбивають локальну (фактографічну, функціональну, термінологічну, етнічну та ін.) своєрідність явища. Наведу приклад. Працюючи в експедиці- ях початку 1990-х років серед переселенців- «чорнобильців» і збираючи інформацію, зокрема з родильної обрядовості, я почула від своїх оповідачів про звичай, з яким не доводилося раніше стикатися в публікаці- ях та руко писних матеріалах. За київсько- поліською термінологією звичай має назву «зноски», суть якого полягає у забороні зу- стрічатися породіллям з немовлятами, поки в останніх не прорізалися зубчики. Досить було почути про звичай один раз, щоби ціка- витися ним і надалі. Зрештою, виявилося, що з ним пов’язаний комплекс обрядових уяв- лень, дій, вербальних формул, лікувально- магічних процедур, характерний для родиль- ного циклу більшої частини Правобережного Полісся. Відтоді як цей заборонний звичай став обов’язковим складником запитальника, присвяченого родильному циклу, з’явилася змога знаходити його певні аналоги і на поза- поліських теренах. До інших принципових, на наш погляд, моментів в справі укладання запитальни- ка ми іще повернемося. Тут же зауважимо, що незалежно від тематики, запитальник обов’язковим пунктом має так звану паспор- тизацію (реквізити) записаної інформації: вказівку на час, місце запису, персональні дані про інформатора: прізвище, рік народження, стать, національність, чи є з діда-прадіда міс- цевим, чи є приїжджим і звідки, склад сім’ї тощо. Бажано в сільській раді, школі отрима- ти історичну довідку про населений пункт, його національний склад, конфесії та ін., що у подальшому допоможе повноцінніше аналі- зувати зібраний матеріал. 2. Останнім часом у зв’язку з методикою польової етнографії дебатуються питання етики наукових досліджень. Значною мірою це відбувається під впливом теорії зарубіж- ної соціальної (культурної) антропології, яка зорієнтована не стільки на проблеми етносу і етнічності культури, скільки насамперед на людину як представника певної соціальної і культурної спільності, права якої мають бути захищені. Ідеться, зокрема, про одне із про- http://www.etnolog.org.ua 293 фільних видань 5, редакція якого спеціально формулює і обговорює питання, у яких ви- падках і яким чином має зазначатися прізви- ще інформатора, можливо, воно має якось ко- дифікуватися, або і взагалі не вказуватися на відміну від віку, статі; чи має бути письмовий дозвіл інформатора на оприлюднення отри- маних від нього свідчень; як публікувати від- верті, конфіденційні судження, щоб не зашко- дити самому інформатору в його подальшому житті. Ці питання особливо актуалізуються, коли йдеться про етнографічне вивчення місь- кого середовища, молодіжних субкультур, ді- тей, укладу конфесійних осередків тощо. Ідеться також про те, яких норм і пра- вил поведінки має дотримуватися дослід- ник у своєму спілкуванні з інформаторами та стосовно своїх колег, які працюють по- руч. Зокрема, зі своєї практики знаємо, що іноді спостерігається нетактовне, свого роду споживацьке ставлення до респондентів з метою отримати від них необхідну інформа- цію, пам’ятки старовини, вартісні особисті речі, фотографії тощо. Буває, ми виставляємо себе в негативному світлі, коли в стані робо- чого азарту можемо прилюдно сперечатися за інформаторів-старожилів, що їх рекомен- дують, зокрема, в сільській раді, або «пере- хоплювати» для себе респондента, хоча за до- мовленістю з колегами з ним мав працювати інший, або безпардонно втручатися в роботу колеги, який бесідує з людиною і здійснює аудіо запис. Звісно, що подібні форми пове- дінки здебільшого залежать від особистої культури, порядності дослідника. Як відзначають учасники згаданої диску- сії, за кордоном у багатьох професійних ор- ганізаціях існує відповідне до фаху зведення етичних норм і правил. Та й у самих етноло- гічних осередках є подібні кодекси чи декла- рації. Очевидно, і нам слід подбати про роз- робку і прийняття певного документа щодо наукової етики польових досліджень. І хоча повністю унормувати збирацьку роботу не- можливо, принципові засади, якими має ке- руватися польовик, знати корисно. Іншими словами, важливо, щоб збирацька діяльність усвідомлювалася не чимось стихійним, а як специфічна галузь праці, яка, будучи засно- вана на спілкуванні з людьми, мала б у своє- му загальному методичному арсеналі окремі положення нормативно-етичного характеру. У будь-якому разі це актуально для тих, хто тільки вступає на стезю наукової етнографії, хто навчається збирацькій справі, розпочи- нає власні польові дослідження. 3. Зупинимося на одному із нових проек- тів збирацької роботи, який хоч і перебуває на початковій стадії, проте вже має певний доробок. Його попередня назва «Традиційно- побутова культура на сучасному етапі. Шля- хами Павла Чубинського». У широких науко- вих колах добре знаною є капітальна семи- томна праця цього видатного українського етнографа і суспільного діяча «Труди етно- графічно-статистичної експедиції у Західно- руський край», яка є комплексним джерелом вивчення народної культури і побуту україн- ців, як і національних меншин України, пері- оду другої половини XIХ ст. 6 У зв’язку з від- значенням ювілейної дати – 170-річчя від дня народження П. Чубинського, в етнологічному центрі ІМФЕ НАНУ виникла ідея повтори- ти його експедиційний маршрут і дати зріз сучасного стану побутування різних сфер і явищ традиційної культури. За задумом, це має бути фундаментальне зведення зібрано- го в експедиціях автентичного етнографіч- ного і фольклорного матеріалу, необхідним чином упорядкованого і систематизованого. Як суть відповідної фактографії матеріал ма- тиме самостійне наукове значення для тепе- рішніх і майбутніх поколінь, подібно до того, як етнографія, фольклористика, суміжні іс- торичні, мовознавчі дисципліни до сьогодні користуються джерельною народознавчою спадщиною, представленою у працях П. Чу- бинського, В. Гнатюка, Б. Грінченка, О. Ма- линки, П. Шейна та інших наших визначних попередників. Для збирання польового матеріалу під- готовлено декілька комплектів запиталь- ників, присвячених тематиці матеріальної, соціонормативної культури, сім’ї та шлюбу, обрядовості життєвого і календарного цик- лів, міфології, народних знань в галузі ме- теорології, медицини тощо. При їх розробці ставилося завдання формулювати питання у такий спосіб, щоб носій культури, характери- зуючи якесь явище, міг сам порівнювати те, що було колись (скажімо, «до війни», «після війни», «за Польщі» тощо) і що є тепер. Тобто, у цих запитальниках домінує порівняльно- історичний аспект. Улітку й восени 2008 року вони були апробовані у восьми експедиціях, які працювали у селах і регіонах, означених в працях П. Чубинського, а також у різних віддалених від його маршруту областях. Роз- ширення меж обстеження забезпечить масив фактичних даних, цікавих для порівнянь не лише історичних, але і територіальних. З ме- тою збільшення числа збирачів, ті чи інші http://www.etnolog.org.ua 294 тематичні запитальники давали під час екс- педицій зацікавленим у співпраці місцевим науковцям, працівникам культури і етногра- фічних музеїв, проте із серйозною заувагою, що зібрані відомості мають відповідати про- грамним запитанням. Зазвичай інформатор розказує те, що знає. Якщо він не знає, не чув або не хоче розказувати про якесь явище, то це також є інформація. Оскільки я сама працювала у чотирьох від- повідних експедиціях, можу поділитися дея- кими свіжими враженнями. Передусім звер- тає на себе увагу той факт, що наш сільський сучасник-інформатор вже не той, що був на- віть п’ятнадцять-двадцять років тому. Люди завжди цікавилися, для чого нам потрібно знати, як воно тут було чи є. Але якщо рані- ше вони цілком задовольнялися відповіддю на кшталт, що це потрібно для історії культу- ри, бо старі люди ідуть з життя, традиції губ- ляться, а молодь орієнтується на новомодне і т. д., то тепер, коли у людей досить широкий кругозір і є характерна для нашого часу ко- мерційна жилка, то нерідко трапляються ви- падки напівжартівливих натяків на те, що вам, мовляв, за це ж платять, то і нам ніби має щось перепасти. Іншими словами, люди по- чинають, може і підсвідомо, розуміти, що їхні знання – це певна інтелектуальна власність і вона чогось коштує. Думаю, що недалеко той час, коли в експедиційному кошторисі треба буде передбачити певні фінанси, за допомо- гою яких можна було б віддячувати людям. Щоправда, це давно практикується стосов- но предметів традиційної культури (одягу, ткацтва тощо). Але практично безоплатною була і є інформація про все, що стосується духовної сфери буття. Тим часом в сучас- ній польовій роботі доводиться стикатися із взаєминами, схожими на стосунки покупця і продавця. І це треба враховувати. Хоча не слід забувати і таку відому форму подяки і етичних взаємин, коли дослідник підтримує дружні стосунки з оповідачем, надсилає пуб- лікацію, де згадується його ім’я, міститься отримана від нього інформація, або, скажімо, вітає інформатора зі святом тощо. Ще одне свіже спостереження. Приїжджа- ючи в село, ми спочатку обов’язково пред- ставляємося у сільській раді, кажемо, хто ми і якими є наші завдання, даємо ознайо- митися з «Відкритим листом» як офіційним документом від академічної установи. І нас завжди приймали з розумінням або й особ- ливо щиросердно, без будь-яких проблем рекомендували знавців місцевих традицій, часто турбувалися і про наше проживання, харчування. Тепер це робиться не завжди і не усюди так привітно, як колись. Зокрема, в деяких селах ми стикалися із недовірою до нашого головного представницького до- кумента – мовляв, тепер можна написати все, що завгодно, натомість вимагали дозво- лу на працю від райвідділу культури. Отже, довелося взяти на замітку, що для успішної роботи не завадить попередньо заручитися підтримкою обласного чи районного відділу культури. Подекуди були попередження, що без супровідника ніхто нас не пустить в хату, бо ходять тут всякі різні, представляються працівниками соціальної служби, зрештою грабують людей. Отже, маємо усвідомлюва- ти, що ситуація нова, життя на селі стрімко змінюється, іншими стали погляди, настрої людей. Тому в методиках експедиційної зби- рацької роботи необхідно це враховувати. Примітки 1 Бернштам Т. А. Новые перспективы в по- знании и изучении традиционной народной культуры (теория и практика этнографических исследований) / Т. А. Бернштам. – К., 1993. – С. 26. 2 Див., напр.: Этнография и смежные дисцип- лины. Этнографические субдисциплины. Школы и направления. Методы. – М., 1988. – С. 205–220. 3 Горленко В. Ф. Перша етнографічна програма на Україні / В. Ф. Горленко // Народна творчість та етнографія. – 1957. – № 4. 4 Боряк О. Матеріали з історії народознавства в Україні. Каталог етнографічних програм (друга половина XVII–XX ст.) / О. Боряк. – К., 1994. 5 Див.: Антропологический форум № 5. Этни- ческие проблемы полевых исследований. – С.Пб, 2006. – С. 7–166. 6 Труды этнографическо-статистической экспедиции в Западно-русский край, снаряжен- ной Императорским русским географическим обществом. Юго-западный отдел: материалы и исследования : в 7 т. / собр. П. П. Чубинским. – С.Пб., 1872–1878. http://www.etnolog.org.ua

Актуальні народознавчі питання в галузі польової збирацької діяльності

Institution

Ähnliche Einträge